Рішення конфліктів у сфері "діти-дорослі"



Скачати 41.98 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір41.98 Kb.
ТипРішення
Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі"
На перший погляд видається очевидним, що людям властиві певні особливості, які можуть провокувати виникнення конфліктів. До таких особливостей може належати схильність до суперництва, рівень конфліктності, бажання перемогти та інші. Також психологи зауважують, що певна нестабільність, яка властива сучасному суспільству, демонстрація насильницьких способів вирішення проблем та суперечностей можуть провокувати вияви агресії у молоді.

Однак не варто забувати, що такі форми поведінки можуть засвоюватися шляхом наслідування. А це означає, що аналогічно можна прищеплювати молоді й інші, протилежні зазначеним форми поведінки. Тобто якщо діти можуть навчитися від інших людей агресивних виявів, то шляхом цілеспрямованого навчання у них можна сформувати і більш конструктивні та миролюбні поведінкові навички.

У наймолодших конфлікти виникають через іграшки, у середньому дошкільному віці - через ролі, а у старших дошкільників - через дотримання правил та формування складу учасників гри. Виділення як чинника конфліктів складу учасників гри дає змогу зробити висновок про те, що міжособистісні стосунки набувають важливого значення уже в дітей дошкільного віку.
Виділяють шість основних способів впливу дошкільників один на одного під час конфлікту:

1) "фізичний вплив" - штовхаються, забирають іграшки, б'ються і т.ін.;

2) "опосередкований вплив" - вплив на суперника через інших людей - скарги, крик та плач з метою привертання уваги;

3) "психологічний вплив" - тиск на партнера за допомогою крику, плачу, тупотіння ногами;

4) "словесний вплив" - вказівки партнерові щодо того, що він мас робити і чого робити не повинен, або заявки про власні дії чи відмову від виконання вказівок партнера; 4

5) "погрози та санкції" - попередження про можливі негативні наслідки дій партнера: погроза поскаржитися дорослим, погроза зруйнувати гру, погроза розірвати стосунки загалом, а також різні слова, які промовляються із загрозливою інтонацією;

6) "аргументи" - спроби пояснити, обгрунтувати власні домагання чи неправомірність домагань партнера, апеляція до правил, негативна оцінка дій партнера, оцінки своїх дій.

Приблизно у віці 3-4 років зростає кількість конфліктів, які вирішуються позитивно. Тому саме в цьому віці найефективнішим є втручання дорослого, який може дати дітям зразок конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.




Типи реагування педагогів на конфлікти:
1) "репресивні заходи" - вчителі виявляють готовність до відкидання негативних реакцій учнів та вжиття репресивних заходів щодо винуватця;

2) "ігнорування конфлікту" - прагнення до витіснення неприємної інформації, продовження своєї діяльності, яке відображає установку "зі мною такого бути не може";

3) "рольовий вплив" - намір розв'язати конфлікт у межах рольового впливу;

4) "витіснення мотивів" - вчителі виражають готовність до уточнення, розуміння мотивів поведінки учня;

5) "стимул до власних змін" - реакція у вигляді появи бажання щось змінити у своїй поведінці, своєму ставленні, тобто конфлікт сприймається як інформація щодо необхідності скорегувати власну поведінку;

6) "рефлексія" - висловлювання про почуття, переживання, роздуми, що виникають стосовно конфлікту.


В конфліктних ситуаціях вихователі надають перевагу зовнішньому припиненню конфліктів, застосуванню санкцій щодо учнів, приблизно у половині випадків проводять роз'яснювальні бесіди . Зазвичай у разі виникнення конфліктів між дітьми вихователі відіграють роль третейського судді або арбітра. У разі виникнення конфліктів між дітьми в сім'ї батьки схильні поводитися аналогічно. Здебільшого у тій чи іншій формі батьки засуджують чи навіть карають того, кого визнають винним у суперечці, однак такі негативні аспекти у поведінці їхніх дітей, як агресія, хитрування, брехня, залишаються поза їхньою увагою.

Відтак можна зробити висновок про те, що діти зазвичай засвоюють від дорослих неконструктивні форми розв'язання конфліктів.


Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку.

Припустимо, що навчати дітей ефективної поведінки у разі виникнення тих чи інших конфліктів доцільно з найбільш ранніх етапів онтогенезу. Однак це навчання повинне враховувати вікові особливості та можливості дітей.

У ранньому віці, коли дитина активно засвоює рідну мову, відбувається "мовленнєве" освоєння конфлікту. Дітей уже можна навчати висловлювати свою думку та свої потреби у конфліктних ситуаціях словами, поступово формувати у них навички конструктивної взаємодії у конфліктних ситуаціях.

У дошкільному віці доцільно навчати дітей конструктивній поведінці у конфліктах шляхом пояснень, обговорення конфліктних ситуацій. Таке обговорення навчить дітей аналізувати конфлікти, віднаходити причини їхнього виникнення та шукати шляхи конструктивного вирішення.

У шкільному віці значно розширюється діапазон можливих форм навчання. Зміни, які відбуваються у соціальній ситуації розвитку, в інтелектуальній та особистісній сферах дитини із вступом до школи, дають змогу включити у навчання дітей, окрім аналізу конкретних конфліктних ситуацій, ще й дискусії, які будуть спрямовані на усвідомлення дітьми різниці між добром і злом та на формування ставлення до цих проблем.

Зі школярами варто застосувати майже усі форми роботи, можливі в соціально-психологічному тренінгу, хоча, звичайно, при доборі вправ треба враховувати вікові особливості дітей.



Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію

Проблема конфліктів є однією з найактуальніших у сучасному суспільстві. Усі ми повинні прийняти як належне факт наявності різноманітних конфліктів і необхідності навчитися їх вирішувати.

Уникнути конфліктів не вдасться, оскільки кожна людина унікальна, кожна має свої власні інтереси і право відстоювати ці інтереси. Інша справа, що це вимагає відповідних знань, які дадуть змогу конструктивно вирішувати суперечності, що виникають у процесі взаємодії людей.

Сучасна людина має володіти широким діапазоном можливих реакцій на ситуації суперечностей.

Ефективною можна вважати таку поведінку у конфлікті, яка допомагає його учасникам максимально задовольнити власні потреби, не нашкодивши при цьому інтересам свого опонента.

Отже, знову постає проблема необхідності формування конфліктної компетентності, як частини загальної комунікативної культури особистості.



Однією з проблем у такому випадку видається подолання негативних установок щодо конфліктів, які сформувалися у свідомості людей.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал