Рішення Кіровоградської обласної ради 21 грудня 2012 року №417 Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на 2013-2015 роки



Сторінка3/10
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.35 Mb.
ТипРішення
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

5. Поводження з промисловими та побутовими відходами
Комплекс питань, що стосуються зменшення утворення та обмеження негативного впливу відходів на навколишнє середовище, залишається в області однією з найбільш гострих суспільних проблем, яка вимагає неослабленої уваги. Триває процес прогресуючого накопичення відходів, виникають несанкціоновані звалища, повільно вирішується проблема поводження з небезпечними відходами.

В структурі промислового виробництва Кіровоградської області велику питому вагу займають ресурсо, енергоємні технології. Тому високий рівень ресурсовикористання, обумовлений недосконалістю технологій, що застосовуються у виробництві, сприяє значному утворенню і накопиченню відходів виробництва і споживання.

Порівняно з 2010 роком в 2011 році утворення відходів відчутно зросло. Так, на підприємствах області за минулий рік утворилось 36,4 млн. т відходів І-IV класів небезпеки, при цьому левова частка утворених відходів 36,36 млн. т належить до IV класу небезпеки. Відходи І класу небезпеки склали 12,643 тонни, II класу – 461,328 тонни, ІІІ класу – 6428,225 тонни.

Найбільше утворилось відходів на підприємствах добувної промисловості 35,4 млн. т, що становить 97,5 % від загального обсягу утворених відходів по області.

Станом на 01 січня 2012 року у сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичено 249 млн. т відходів І-ІV класів небезпеки, які потребують особливої уваги і є суттєвим чинником негативного впливу на навколишнє природне середовище області. Із накопичених відходів найбільша питома вага припадає на мінеральні відходи 205,6 млн. т, що становить 82,6 % від загального обсягу утворених відходів, хімічні осади та залишки відповідно 38,9 млн. т, або 16,1 %, побутові та подібні відходи – 2,9 млн. т, або 1,1 %. Основна кількість накопичених відходів ІV класу небезпеки приходиться на хвости збагачення Східного гірничо-збагачувального комбінату, що скидаються у хвостосховище в балці “Щербаківська”, Петрівський район, та відходи розроблення руди залізної Петрівського кар’єру ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, виробничо-технологічні відходи Інгульської шахти ДП “Схід ГЗК” та відходи виробництва графіту ПАТ “Заваллівський графітовий комбінат”.

Найбільше небезпечних відходів І-ІV класів небезпеки накопичилось на території підприємств Петрівського району – 236,3 млн. т (94,9 % загального обсягу); Кіровоградського району – 7,6 млн. т (3,1 %); міста Кіровограда – 2,3 млн. т (0,9 %).

На підприємствах Кіровоградської області протягом 2011 року утворилось 16,3 тис.т відходів І-ІІІ класів небезпеки, що на 7,9 % більше порівняно з 2010 роком. Актуальними залишаються проблеми знешкодження та утилізації небезпечних відходів.

Через відсутність полігонів для видалення небезпечних відходів та фінансовими труднощами щодо передачі відходів, часто небезпечні відходи зберігають на території підприємств.

Накопичення побутових відходів значною мірою залежить від погодних умов, сезону року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо.

Збирання побутових відходів є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється спеціальними автомобілями спеціалізованих підприємств. Проте рухомий склад спеціалізованих автопідприємств застарілий, більшість автомобілів відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню.

Для збирання та тимчасового зберігання побутових відходів у містах області використовуються контейнери, які через застосування недосконалого механізму розвантаження, деформуються та псуються. Більша частина контейнерів виготовляється без кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв’язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка побутових відходів. Через несвоєчасне вивезення побутових відходів контейнери стають місцем розповсюдження гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.

Майже всі побутові відходи в області захоронюються на сміттєзвалищах. Переважна більшість “міських” сміттєзвалищ працює в режимі перевантаження. Водночас вони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі сміттєзвалища потребують невідкладної санації й рекультивації та більшість з них приймає промислові відходи. Не вирішуються питання створення нових сміттєзвалищ. Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів.

У багатьох сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях - балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об'єкти.

Існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів недосконала, її фрагментарність, роз’єднаність не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, вивезенням, знешкодженням та захороненням побутових відходів.

Так, у 1037 населених пунктах області щороку утворюється майже 900 тис. куб. м твердих побутових відходів. Станом на 01 січня 2011 року в області налічується 425 звалища площею 282,323 га.

Майже на усіх сміттєзвалищах області не проводиться розділення відходів, в результаті чого неможливо здійснити утилізацію близько 70 % скла, макулатури, жерсті та інших відходів. При цьому, частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів становить 13-14 %. Тверді побутові відходи потенційно містять у собі папір, текстиль, чорні та кольорові метали, скло, поліетилен та інші цінні компоненти, повернення у господарський оборот хоча б частини яких, економічно та екологічно доцільно.

Традиційні способи господарювання побутовими відходами себе вичерпують, як через свою технічну недосконалість з погляду забезпечення нейтралізації їх негативного впливу на навколишнє природне середовище, так і через економічну неефективність громіздких технічних рішень. Ключем розв’язання проблеми поводження з твердими побутовими відходами є еволюційна зміна суспільного ставлення до відходів, як до об’єкта ресурсоцінного господарювання, а не як до сміття. Складові побутових відходів у своїй абсолютній більшості є комерційним продуктом, додатковим ресурсним потенціалом суспільного господарства.

Головною причиною незадовільного стану у сфері поводження з твердими побутовими відходами, як в Україні в цілому, так і у Кіровоградській області зокрема, є відсутність цілісної системи вирішення проблеми, де головним критерієм успішності було б постійне зменшення кількості “кінцевих” відходів, тобто тих, що розміщуються на звалищах і не використовуються як вторинні ресурси з метою заміни первинних ресурсів та енергозбереження.

Необхідно створити умови, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів та обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людини.
6. Екологічно небезпечні об’єкти
Екологічна безпека - це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров'я людини. Вона є органічним складовим компонентом національної безпеки. Її зміст полягає у тому, щоб забезпечити прогресивний розвиток життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави через здійснення управління реальними або потенційними загрозами та небезпеками, які є наслідком функціонування антропогенних, природних та техногенних систем.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. 50) визначає екологічну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян.

На території Кіровоградської області 3 підприємства віднесено до еколого небезпечних об’єктів державного рівня:



з/п


Назва об’єкта

Примітка

1.

ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” хвостосховище в балці Щербаківська

м. Жовті Води,

Петрівський район, Кіровоградська область



2.

ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат”

смт Побузьке, Голованівський район, Кіровоградська область

3.

КП “Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство”

м. Кіровоград



7. Використання та охорона рослинного і тваринного світу
1) Рослинний світ

Рослинний світ Кіровоградщини, незважаючи на вплив людини на нього, є і нині цікавим та різноманітним.

Нині понад 70% лісостепової частини області розорано, ліси і лісонасадження займають лише 7,2 % території області. У лісостеповій зоні і досі збереглися значні лісові масиви на вододілах – Чорний ліс, Нерубайський та інші. Природна степова рослинність, й нині багата та різноманітна, збереглася на схилах річкових долин та балок, на узліссях. Досить добре збереглася лучна та болотна рослинність в заплавах річок.

В степах області переважають багаторічні трав’янисті рослини, насамперед, злаки.

Степи переважно лучні (в травостої їх найбільшу роль відіграють келерія гребінчаста, пирій середній, тонконіг вузьколистий), а на найбільш сухих та освітлених місцях формуються угруповання ковили. Ковила здавна є символом степів, але трапляється нині і особливо утворює угруповання на Кіровоградщині не часто. Із видів ковили, що зростають в області, найпоширенішою є ковила волосиста, спорадично зустрічаються ковила Лессінга та пірчаста, дуже рідкісними видами є ковили пухнастолиста, вузьколиста та українська. Лише в одному місці області, на Придніпров’ї, в урочищі Бузове біля с. Попівка виявлена ще одна ковила, одна з найкрасивіших серед своїх сестер-ковил – ковила Граффа. Цей євразійській степовий вид на правому березі Дніпра трапляється дуже рідко. Взагалі степи області дуже багаті на види рослин.

Із червонокнижних рослин на території Кіровоградської області найбільш питому вагу у складі фітоценозу займають такі трави як конюшина гірська, цмин пісковий, парило звичайне, горицвіт весняний, деревій, цикорій, материнка звичайна, козельці українські. Останні відносяться до судинних рослин, які занесені до Європейського Червоного списку, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. Також виявлена велика популяція червонокнижних рослин таких як: ковила волосиста, касатик понтійський та астрагал шерстистоквітковий. Останній також занесений до Європейського червоного списку. Крім того виявлені цінні та малопоширені види – астрагал безстрілковий, гоніолимон татарський, аурінія скельна.

Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, забезпечується шляхом:

встановлення особливого правового статусу видів рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, врахування вимог щодо їх охорони під час розробки законодавчих та інших нормативних актів;

систематичної розробки щодо виявлення місць їх зростання, проведення постійного спостереження за станом популяцій та необхідних наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та відтворення;

створення на територіях, де вони зростають, заповідних та інших об’єктів, що особливо охороняються;

створення банків їх генофонду, розведення у спеціально створених умовах;

розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері та за рахунок здійснення інших заходів.

Кіровоградщина небагата на ліси, проте вони тут дуже різноманітні. Основні лісові масиви зосереджені у Придніпровській частині, на південних відрогах Придніпровської височини. Одним з найбільших є Чорноліський масив, розташований на піднятому правому березі верхів’я р. Інгулець. Його південно-західна частина виходить на вододіл між річками Інгулець та Інгул. На півночі до Чорнолiського масиву прилягає другий великий масив вододільно-балкових лісів - Дмитрівсько-Чутівський.

На південь від Чорного лісу, ліси вже не виходять на вододіли, а зростають лише в глибоких балках і мають здебільшого невелику площу. Характер балкових лісів відрізняється від тих, які зростають у Чорноліському та Дмитрівсько-Чутівському масивах. Насамперед це стосується деревних порід. У Чорноліському та Дмитрівсько-Чутівському масивах в деревостані переважають дуб та граб, утворюючи грабово-дубові ліси. Граб тут, поблизу межі зі степовою зоною, знаходиться на південній межі ареалу та відзначається дещо уповільненим ростом. Менші площі у масиві займають ясенево-дубові та липово-дубові ліси, а також чисті дубові насадження. В деревостанах трапляються клени гостролистий та польовий, в’яз, береза. Але основною породою тут є дуб – дерево, яке нерідко називають національним деревом України.

Ліси та інші лісовкриті площі складають 185,4 тис. га, у тому числі полезахисні лісосмуги - 28,1 тис. га. Загальна лісистість області з урахуванням усіх захисних лісових насаджень складає 7,5 %.

За інформацією управління Держтехногенобезпеки у Кіровоградській області у 2012 році на території області сталося 130 вогневих випадків у природних екосистемах, з них: загорянь 119 - сухої трави та сміття на відкритій території, 6 - лісові масиви, 5 - пожнивні залишки сільгоспугідь.

З метою недопущення та попередження виникнення пожеж у природних екосистемах області управлінням Держтехногенбезпеки в області спільно з зацікавленими територіальними органами міністерств і відомств України в області, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування проводяться певні організаційні та практичні заходи, але враховуючи несприятливі погодні умови протягом останніх років під час пожежонебезпечного весняно-літнього періоду, суттєвого поліпшення ситуації з пожежами у природних екосистемах не відбувається.

Для попередження пожеж у природних екосистемах необхідне проведення таких заходів, а саме:

організація рейдів, патрулювань відповідних територій із залученням з метою перевірки додержання вимог Правил пожежної безпеки юридичними та фізичними особами, притягнення порушників до відповідальності, висвітлення результатів проведеної роботи у пресі, на радіо і телебаченні;

організація ефективної взаємодії відповідних контролюючих органів, які залучаються до попередження пожеж у природних екосистемах;

організація та проведення агітаційно-роз’яснювальної роботи серед населення щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки та недопущення виникнення пожеж у природних екосистемах.

Проблема створення, відновлення, охорони зелених насаджень міст та інших населених пунктів з врахуванням природних умов та антропогенних впливів залишається надзвичайно актуальною.

Основними причинами, які впливають на недостатність озеленення міст є:

забудова дворових та інших територій населених пунктів, у зв’язку із обмеженістю меж міст;

застарілість генпланів населених пунктів, що розроблялись у 80 роки минулого століття.

Значна кількість насаджень знищується під час будівництва, розширення вулиць тощо, але протягом останніх років помітно збільшились обсяги створення нових зелених насаджень в ході проведення акцій, спрямованих на поліпшення стану довкілля, проведення озеленення, догляд за зеленими насадженнями та реконструкцією ландшафтів за підтримки виконавчих комітетів міських рад, громадських організацій.

Враховуючи те, що зелені насадження поки що залишаються найдешевшим і найефективнішим засобом оздоровлення міського середовища, є необхідність створення нових ареалів зелених насаджень в населених пунктах області, на що щорічно виділяються кошти з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.
2) Тваринний світ
Тваринний світ області є відносно багатим, представлений численною групою ссавців, найбільшим представником яких є лось, а найменшим - бурозубки та білозубки. Найбільш різноманітною і численною групою є птахи. Дикі тварини розподіляються по території області нерівномірно. Найбільш багаті фауністичні комплекси збереглись у придніпровській частині Кіровоградщини. У надто освоєних північних та північно-західних районах області видовий склад тварин є набагато біднішим.

На території області виявлено 368 видів, з них 65 - ссавців, 279 - птахів, 13 - плазунів, 11 - амфібій, 61 вид риб.

Серед земноводних найбільш чисельні жаби озерна та ставкова, кумка червоночерева. У лісистих територіях переважає жаба трав’яна, жаба гостроморда і квакуха звичайна.

Однією з найактуальніших природоохоронних проблем нашої області є збереження генофонду тваринного світу, чисельність і видовий склад яких постійно зменшується. Особливу роль для їх охорони відіграють природно-заповідні території, на яких проводиться вивчення, дослідження та охорона фауни області.

Щоб зберегти дикорослі види Європи, був складений та у 1991-1992 роках вийшов у світ Європейський Червоний список рослин і тварин, які знаходяться під загрозою зникнення. До списку занесено 60 видів ссавців, 28 - птахів, 37 - рептилій, 19 - амфібій, 38 - прісноводних риб, 238 - безхребетних і 4500 видів вищих рослин.

На території області ще можна зустріти 5 видів ссавців, 10 видів птахів і 8 видів комах, що занесені до Європейського Червоного списку і перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі.

Із 115 видів хребетних тварин, які занесені до Червоної книги України, в межах Кіровоградщини зустрічаються 114, в тому числі 61 вид ссавців, 43 - птахів, плазунів - 4, які найбільше зустрічаються на природоохоронних територіях.

На території більшості країн Європи багато тварин опинились на межі зникнення, в той час як на території Кіровоградщини вони не є рідкісними і можуть завдавати відчутної шкоди господарству людини. Це вовк і сліпак звичайний.

До Європейського Червоного списку належать такі види: нічниця ставкова, вечірниця велетенська, сліпак звичайний, видра річкова, перев’язка звичайна.

Степові території Кіровоградщини та дикі тварини внаслідок розорювання великих площ зазнали значних змін. На початку XIX ст. на території області були винищені та витіснені з неї на південь такі типові степові види тварин, як сайгак та байбак, скоротилась чисельність дрохви, хохітви, степового орла і степового журавля.

Нині типові для степових територій види тварин трапляються по ярах та балках, де збереглась степова рослинність. На незайманих ділянках серед степової рослинності зустрічаються тхір степовий, перев’язка і тушканчик великий, жайворонок степовий та малий, вівсянка велика та садова, боривітер степовий. Численним є перепел. На ділянках балок і річкових схилах трапляються гадюка степова, полоз жовточеревний.

Дуже рідко і лише під час перельотів на степових ділянках зустрічаються орел степовий, лунь степовий, дрохва.

Фауністичний склад різних типів лісів і лісових насаджень Кіровоградщини порівняно багатший. Ліси населяють різноманітні хижі птахи, з яких найбільш численний яструб великий. Можна зустріти чимало червонокнижних метеликів: махаон, подалірій, мнемозима, ванесса чорно-руда, синявець-мелеагр, бражник дубовий, скабіозовий, прозерпіна. На лісових галявинах можна побачити сатурній. У мішаних і листяних лісах мешкають стрічкарки.

Особливим різноманіттям і високими кількісними показниками відрізняється населення тварин водно-болотних угідь, які представлені дніпровськими водосховищами, численними ставками та досить розгалуженою системою річок. Із рідкісних ссавців у Придніпровській частині області трапляються видра річкова, горностай ондатра, бобри. Водно-болотні птахи представлені різними видами чапель, качок, куликів, пастушкових, мартинів, деякими видами горобиних. Із чапель - біла та мала біла, на дніпровських островах зустрічається баклан великий, рідкісний мартин - реготун чорноголовий, мартин сріблястий та звичайний, крячок річковий та малий. У заплавах річок, які заросли болотним високотрав’ям, є різноманітні очеретянки, кобилочки, качки, шугайчики, болотні луні, лебідь-шипун.

Полювання на диких тварин завжди було і залишається одним із важливіших традиційних видів природокористування в Україні взагалі і на Кіровоградщині зокрема. В історичні часи територія сучасної Кіровоградської області була надзвичайно багата на усяку дичину, що пояснюється її природним різноманіттям та практично повною відсутністю корінного населення протягом XII-XVIII ст.

Територія Кіровоградщини, в першу чергу її східна частина, навіть у XVIII ст., яке характеризується значним збідненням фауни України, визнавалася зоною звіропромислової експлуатації.

З метою зміцнення мисливського господарства України у 1947 р. було створено ряд відомчих і спортивних об´єднань мисливців. Мисливські угіддя почали закріплювати за колективами для організації приписних і державних мисливських господарств.

Станом на 01січня 2011 року площа мисливських угідь Кіровоградської області складає 1982,1 тис. га., з них надано у користування організаціям:




Користувач

Площа мисливських угідь, надана в користування, тис. га.

Підприємства лісового господарства

67,1

Українське товариство мисливців і рибалок

1866

Товариство військових мисливців та рибалок

34

Динамо

15

Станом на 1 січня 2012 року на Кіровоградщині зареєстровано 18800 мисливців, з яких контрольні картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання в 2011 році отримали 8184 чоловік.

Боротьба з дикими шкідливими хижаками – одне з найболючіших питань у веденні мисливського господарства. Працівники Українського товариства мисливців і рибалок та районні мисливствознавці за участю мисливців, яким небайдужа доля мисливського господарства, в 2011 році відстріляли: вовків – 29, лисиць – 475, бродячих собак та котів – 410.
Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів)


Види мисливських тварин

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Кабан

835

919

1090

Козуля

5675

5844

5912

Олень

92

92

330

Заєць-русак

85424

81990

80813

Промислові запаси водних живих ресурсів значної частини рибогосподарських водних об’єктів, за оцінками спеціалістів, перебувають у напруженому стані. Частка цінних видів риб у загальному вилові зменшується, у той же час збільшується частка масових малоцінних видів риб.

Це пов’язано з погіршенням умов природного відтворення і нагулу риб, зменшенням обсягів рибоводно-меліоративних робіт, а також зростання промислового навантаження на водойми, браконьєрським виловом риби.

Основними заходами, які спрямовані на збереження і підтримання запасів промислових видів риб на стабільному рівні в умовах обмеженого природного відтворення, є контроль і регулювання рибальства.

За даними Кіровограддержрибоохорони протягом 2011 року промисловий вилов риби на території області в басейні річки Дніпро проводився такими користувачами водних живих ресурсів, ас саме:

на Кременчуцькому водосховищі: КСРП ТОВ “Дніпровське”, РПА “Андрусівська”, ПС РПП “Маяк”, МПП “Лад”, ФОП Голина С.М., ФОП Бур’янський Ю.О., ТОВ “Ера”, ТОВ “КМІ”, ПП “Нагірнянська гавань”, ФОП Вищепан О.М., ТОВ “Акваторія”, ФОП Міхальов М.О.,

на Дніпродзержинському водосховищі: ВАТ “Станція “Придніпровська”, ФОП Яшна І.О., ФОП Чернобук В.І., ФОП Охінько Ю.І., ФОП Лихвар С.А., ФОП Юбко М.В.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал