Рішення Кіровоградської обласної ради 21 грудня 2012 року №417 Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на 2013-2015 роки



Сторінка2/10
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.35 Mb.
ТипРішення
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

2. Стан і охорона водних ресурсів
На території області протікає дві великі річки: Південний Буг, довжина якого в межах області 84 км, або 10 % від його загальної довжини, басейн річки охоплює 63 % території області та становить 24,3 % всієї території басейну; Дніпро, довжина якого складає в межах області 68 км, або 6 % від усієї його довжини в межах України та охоплює 37 % території області, що становить 3,2 % території басейну, розташованого в Україні.

Відрізок Дніпра, що протікає по території Кіровоградської області, перетворений на “штучні моря” - Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Загальна довжина берегової лінії Кременчуцького водосховища в межах області складає – 100,1 км, з яких 35,02 км – абразійні береги, Дніпродзержинського – 39 км, з яких 9,8 км береги, що розмиваються.

Водний фонд області представлений 438 річками загальною довжиною 5558 км, у тому числі 8 середніх річок - притоки Південного Бугу - Синюха (90 км), Велика Вись (166 км), Ятрань (50 км), Чорний Ташлик (106 км), Інгул (175 км) та притоки Дніпра – Тясмин (30 км), Інгулець (176 км).

Кіровоградська область – одна із найменш забезпечених місцевими водними ресурсами областей України, їх запаси майже вдвічі менші ніж у середньому в Україні. Питне водопостачання області на 70 % забезпечується за рахунок поверхневих вод, які перекидаються із р. Дніпро водоводом Дніпро-Кіровоград. Якість води річки Дніпро є вирішальним чинником санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Характерним негативним явищем для області є те, що водні ресурси розподілені нерівномірно. Найбільша кількість водних ресурсів зосереджена в річках Південний Буг та Дніпро у прикордонних районах області, де потреба у воді незначна, а віддаленість від промислових центрів області не дає змоги їх використовувати.

Водозабезпеченість, в середній по водності рік становить 1096 куб. м/чол., в маловодний рік - 239 куб. м/чол.

Річковий стік регулюється 85 водосховищами (Інгуло-Кам’янське не наповнене) загальним об’ємом 264,34 млн. куб. м, площею водного дзеркала 9,501 тис. га та 2774 ставками загальним об’ємом 205,05 млн. куб. м і площею водного дзеркала 17,231 тис. га. Станом на 01 січня 2012 року 1384 водойми перебуває в оренді (47,9 % від наявних).

За даними звітності 2 ТП (водгосп) водокористувачами області в 2011 році було забрано 213,3 млн. куб. м води, що на 90,2 млн. куб. м, або 57,7 % більше ніж у попередньому році за рахунок збільшення подачі води каналом “Дніпро –Інгулець” для промивки р. Інгулець на 61,8 млн. куб. м (у 2010 році – 60,0 млн. куб. м), а також із збільшенням кількості охвачених обліком водокористувачів, зокрема тих, що використовують воду для потреб риборозведення. Із загального обсягу із поверхневих водних джерел забрано - 191,6 млн. куб. м, в тому числі для перерозподілу стоку 126,3 млн. куб. м та із підземних – 21,69 млн. куб. м, з них 10,8 млн. куб. м – шахтно-кар’єрні води.

Протягом 2011 року використано всього свіжої води 64,89 млн. куб. м, у тому числі на виробничі потреби – 19,37 млн. куб. м, на господарсько-питні потреби – 21,65 млн. куб. м води, зрошення – 1,89 млн. куб. м та на сільгоспводопостачання – 2,867 млн. куб. м та для потреб риборозведення – 19,06 млн. куб. м.

Фактичний скид стічних вод в поверхневі водні об’єкти склав 63,73 млн. куб. м, що на 22,38 млн. куб. м, або 65 % більше ніж у 2010 році, з них забруднених - 6,548 млн. куб. м, нормативно чистих без очистки – 35,04 млн. куб. м, нормативно очищених – 22,14 млн. куб. м.

У 2011 році скидання вод недостатньо очищених та без очистки значно зменшилося порівняно з 2010 роком. Якщо у 2010 році із загального обсягу зворотних вод, такі води складали 50 %, або 23,85 млн. куб. м, то у 2011 році їх було скинуто лише 6,55 млн. куб. м, або 10,3 %.

За даними статистичної звітності 2 ТП (водгосп) у 2011 році на території Кіровоградській області не забезпечили нормативної очистки вод 22 підприємства, тоді як у 2010 році таких підприємств було 28.

Обсяги забору, використання води з природних об’єктів

та скидання зворотних вод



Технічний стан практично всіх каналізаційних очисних споруд потребує їх модернізації або реконструкції. Споруди фізично зношені і не виконують своїх технологічних функцій.

Згідно із статистичними даними у Кіровоградській області користується послугами водовідведення 11 міст (91,7 %), 18 селищ міського типу або 66,7 % та 6 сільських населених пунктів (0,6 %). В області налічується 40 систем каналізації та 7 окремих каналізаційних мереж. Відведено у 2011 році стічних вод 52,31 млн. куб. м з них нормативно очищених на очисних спорудах 22,14 млн. куб. м, в тому числі пройшли повну біологічну очистку – 17,78 млн. куб. м, фізико-хімічну – 2,98 млн. куб. м та механічну – 1,38 млн. куб. м. Рівень охоплення населення області послугами з централізованого водопостачання та водовідведення досить низький та нерівномірний. У міських поселеннях обладнано системою водовідведення – 67,2 % загальної площі. У сільській місцевості функціонує 5 централізованих каналізаційних систем та 1 окрема каналізаційна мережа, що складає 9,7 % загальної площі.

Більша частина існуючих очисних споруд господарсько-побутової каналізації (близько 70 %) і каналізаційні мережі (біля 45 %) знаходяться в незадовільному технічному стані та потребують проведення капітального ремонту й реконструкції. Незадовільна якість очищення стічних вод спостерігається на 17 каналізаційних очисних системах. В сільській місцевості тільки в двох районах області наявні очисні споруди - Кіровоградському та Новоукраїнському районах. Скидання стічних вод у річки та водойми без належної очистки, внаслідок неефективної роботи очисних споруд та їх відсутності, сприяє забрудненню водних об’єктів.

Кошти, які надходять комунальним підприємствам, як плата за послуги, вирішують питання лише забезпечення цих підприємств електроенергією, сплати обов’язкових платежів та поточного аварійного ремонту. Проведення реконструкції очисних споруд, яка забезпечила б нормативну очистку зворотних вод, без допомоги сторонніх надходжень, такі підприємства не в змозі.

Заходи з проведення реконструкції очисних споруд у 2013-2015 роках наведені у додатку 2.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

В межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги з особливим режимом їх використання. Розміри і межі водоохоронних зон і прибережних захисних смуг встановлюються в натурі (на місцевості) за спеціально розробленими проектами землеустрою, в тому числі в межах населених пунктів - з врахуванням містобудівної документації, яка існує на момент їх встановлення.

Проекти встановлення меж цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

На сьогодні в області, за підрахунками Головного управління Держкомзему у області, з 35,2 тис. га (орієнтовна площа) прибережних захисних смуг межі встановлено лише 17,5 тис. га, з 70,4 тис. га (орієнтовна площа) водоохоронних зон - не встановлено жодної зони.

Відсутність планово-картографічних матеріалів і невизначеність на місцевості меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг призводять до порушень земельного і водного законодавства при їх використанні. Створюються умови для незаконного ведення господарської діяльності у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, самовільного заняття земель водного фонду, використання земель не за цільовим призначенням, а у деяких випадках і на акваторії водного об’єкта. В межах населених пунктів прибережні території забудовуються і згодом переводяться у землі житлової забудови з подальшою приватизацією. Внаслідок цього, діяльність суб’єктів господарювання і громадян завдає значні збитки довкіллю, створює умови й сприяє забрудненню поверхневих вод і земель у межах зазначених територій, не проводяться природоохоронні заходи. Відбувається замулення русел річок, що в свою чергу під час проходження паводкових і повеневих вод призводить до підтоплення сільгоспугідь і населених пунктів області.


3. Мінерально-сировинна база
Кіровоградська область належить до одного з найбільш насичених мінеральними ресурсами регіонів України. На її території виявлено 32 види і налічується майже 300 родовищ різноманітних корисних копалин.

Мінерально-сировинна база області на 15,5 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин (буре вугілля, горючі сланці, уранові руди), на 58,2 % - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта (26,3 %) - це руди чорних, кольорових та рідкісних металів, а також питні, технічні та мінеральні підземні води.

У рамках Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року на території Кіровоградської області за рахунок державного бюджету проводиться геологічне вивчення (пошуки та розвідка) родовищ урану, золота, алмазів, горючих сланців і бурого вугілля, інженерно-геологічні та еколого-геологічні роботи, буріння артезіанських свердловин з метою пошуків родовищ підземних прісних вод.

На території області до складу Олександрійського та Ватутінського геолого-промислових районів Дніпровського буровугільного басейну входять 43 ділянки бурого вугілля у складі 12 родовищ, по яких розвідані запаси в кількості 750 млн. т, що становить 1,66 % запасів від загальних по Україні. Запаси вугілля промислових категорій в межах полів діючих підприємств становлять 67 млн. т.

Дочірнє підприємство “Центрукргеологія” НАК “Надра України” здійснює геологічне вивчення Криничуватського родовища та Південної ділянки Миронівського родовища бурого вугілля.

На території Олександрівського району виявлене Бовтиське родовище горючих сланців із значними ресурсами 3,7 млрд. т.

Область посідає провідне місце в Україні за запасами урану та займає монопольне становище за його видобутком. Розвідано в різній мірі (детально або попередньо) 16 родовищ, з яких розробляється чотири: Мічурінське і Центральне родовища на території Кіровоградського району та Ватутінське і Новокостянтинівське родовища на території Маловисківського району. Як сировинна база в майбутньому для Смолінської шахти і Новокостянтинівської шахти розвідуються нові Докучаївське та Партизанське родовища, вивчаються рудопрояви Апрельський і Залісний.

Промислові запаси залізних руд (металічних корисних копалин) складають по області 470 млн. т. В Петрівському районі ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” експлуатує два родовища - Петрівське і Артемівське, із загальними запасами 366 млн. т. Середньорічний видобуток залізистих кварцитів стабільно складає 6,5-6,8 млн. т. На сході області в Олександрівському та Онуфріївському районах закінчується геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою 4-х нових перспективних родовищ залізистих кварцитів. Достатньо перспективним є район Середнього Побужжя, де на території Голованівського району поблизу села Молдовка, виявлено Молдовське родовище магнетитових руд з попередньо оціненими запасами у 165 млн. т. Загальні ресурси залізних руд Середнього Побужжя разом з іншими 15 перспективними рудопроявами складають близько 4,1 млрд. т.

На території області розташовано 5 комплексних родовищ нікелю і кобальту. ТОВ “Побузький феронікелевий комбінат” припинив розробку Липовеньківського родовища (Голованівський район). На даний час підприємство працює на імпортованій сировині.

Запаси та прогнозні ресурси корінних руд золота оцінені на двох родовищах - Клинцівському в Кіровоградському районі та Юріївському в Компаніївському районі.

На території області виявлені руди літію, це Полохівське (Маловисківський район) та Станкуватське (Добровеличківський район) родовища. У межах Ганнівсько-Звенигородської рудоносної зони (Новомиргородський та Маловисківський райони) встановлена наявність танталу.

На території Новомиргородського району ТОВ ВКФ “Велта” після завершення будівництва гірничо-збагачувального комбінату розпочала розробку Бирзулівського родовища ільменіту (титанові руди). Для розширення мінерально-сировинної бази титанових руд ТОВ ВКФ “Велта” розпочала геологічне вивчення Лікарівської ділянки титанових руд в Новомиргородському районі.

Запаси графітової руди на трьох розвіданих родовищах становлять 126,7 млн. т. руди (51,5 % від загальних запасів в Україні), або 7,9 млн. т кристалічного графіту. Балахівське і Петрівське родовища не розробляються. Заваллівське родовище експлуатує ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”. Супутньою корисною копалиною на цьому родовищі є абразивна сировина (гранат), запаси якої оцінені у 20,3 млн. т.

Коноплянське родовище трепелу (сировини крем’яної) розробляє ВАТ “Кіровоградський механічний завод”.

На території області розвідано 6 родовищ каоліну, які придатні для використання у якості нерудної сировини для металургії, з них експлуатуються 2, це: Обознівське родовище вторинного каоліну, яке розробляє ВАТ “Кіровоградське рудоуправління” та Балашівське - розробляє ТОВ “Сонек”.

На території Гайворонського району ТОВ “Сермін” за власні кошти проводить геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Вікнинського родовища первинних каолінів.

В Компаніївському районі ТОВ “Георесурс” завершило геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Лозуватського родовища керамічних пегматитів.

Кварцити та кварц для вогнетривів представлені Малоскелівським родовищем, запаси промислових категорій складають 1,95 млн. т.

Корисні копалини для будівництва представлені в області 10 видами та налічується 173 родовища.

Розвідано 17 родовищ будівельного піску з промисловими запасами 46,5 млн. куб. м.

Підприємства області повністю забезпечені сировиною для виробництва буто-щебеневої продукції та облицювального каменю. Розвідано 74 родовища будівельного каменю з запасами 798,59 млн. куб. м., з них розробляється 27 родовищ.

Камінь облицювальний представлений 13 родовищами з запасами 22,04 млн. куб. м, з них розробляється 10 родовищ.

На території області розвідано 62 родовища цегельно-черепичної сировини із загальними запасами більше ніж 81 млн. куб. м., з них на даний час розробляється 6 родовищ.

Підземні мінеральні води області відносяться до типу радонових і використовуються для зовнішнього застосування у лікувальних цілях, вони розвідані на двох ділянках, кількість запасів складає 433 куб. м/добу. Петрівська ділянка експлуатується постійно, Олександрійська не використовується.

СТОВ “Зоря” у січні 2010 року отримало спецдозвіл для промислового видобування нового для області виду корисної копалини: мінеральної природної столової води із Вербівського родовища в Новоукраїнському районі (вода “Вербівчанка”). Крім того, з метою зміцнення сировинної бази цього виду корисних копалин та насичення споживчого ринку проводиться геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Новгородківського (ПП “Кристал-Аква”) і Новомиргородського (ТОВ “Дана НМ”) родовищ підземних мінеральних вод за власні кошти підприємств.
4. Використання та охорона земельних ресурсів і ґрунтів
Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис. га, з них 2037,2 тис. га, або 82,9 % займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.

В структурі сільгоспугідь рілля складає 86,5 %, багаторічні насадження - 1,3 %; сіножаті - 1,2 %; пасовища - 11 %. Розорюваність земель складає 74 % суші.

Розподіл земельного фонду області по основних угіддях такий:

рілля - 1763,3 тис. га (71,7 %);

багаторічні насадження - 25,8 тис. га (1 %);

сіножаті - 24,0 тис. га (1 %);

пасовища - 224,1 тис. га (9,1%);

господарські будівлі і двори - 23,7 тис. га (1 %);

ліси та інші вкриті лісом площі - 185,4 тис. га (7,6 %);

забудовані землі - 88,7 тис. га (3,6 %);

під водою - 76,9 тис. га (3,1 %);

інші землі - 46,9 тис. га (1,9 %).

Основними землекористувачами в області є сільськогосподарські підприємства, у користуванні яких перебуває 877,4 тис. га, або 35,7 % від загальної площі області, у тому числі колективних сільськогосподарських підприємств 0,2 %, сільськогосподарських товариств - 21,2 %, сільськогосподарських кооперативів - 1,8 %, інших недержавних сільськогосподарських підприємств - 10,7 %, державних сільськогосподарських підприємств - 1,8 %.

У власності і користуванні громадян знаходиться 942,2 тис. га, у тому числі наданих для ведення фермерського господарства - 388,5 тис. га, товарного сільськогосподарського виробництва - 356,7 тис. га, особистого підсобного господарства - 127 тис. га, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 47,4 тис. га, для інших цілей - 22,6 тис. га.

Заклади, установи, організації мають у володінні та користуванні 13 тис. га. Підприємства, організації, установи промисловості, транспорту, зв'язку, оборони займають 50,7 тис. га, організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення - 1,1 тис. га, лісогосподарські підприємства - 114,9 тис. га, водогосподарські підприємства - 1,6 тис. га.

Землі державної власності, які не надані у власність і користування, займають 457,8 тис. га, з них загального користування - 188,2 тис. га.

Сільськогосподарська освоєність території області становить 85,9 %.

Найбільш висока освоєність території у Бобринецькому (93,22 %), Новоукраїнському (92,84 %), Новгородківському (92,72 %), а найменша - в Світловодському (47,35 %) районі, де великий процент території підвладний водній ерозії. Розораність території області становить 71,7 %, а розораність сільськогосподарських угідь 86,6 %.

Орні землі використовуються інтенсивно, нерідко з порушенням агротехнічних заходів в складних умовах рельєфу. Просапні сільськогосподарські культури нерідко висіваються на схилах крутизною більше 3-5 градусів. Інколи застосовується обробіток вдовж схилів, що сприяє змиву ґрунту і втраті орних земель. Зустрічаються в обробітку і землі непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, які потрібно в першу чергу виводити із сівозмін.

Багаторічні насадження розміщені невеликими ділянками на території господарств області, в основному, на схилових землях до 5 градусів. Кормові угіддя розташовані, в основному в заплавах річок (сіножаті), а також на днищах і схилах балок. Нерідко вони розорюються, що призводить до замулювання річок і струмків, а також до розвитку водної ерозії. Пасовища в основному використовуються для випасу худоби. В якісному відношенні це малопродуктивні угіддя, як правило, схили балок крутизною від 5 до 15 градусів, а іноді навіть більше 15 градусів.

Основними антропогенними факторами, що впливають на стан земель та довкілля є сільське господарство, промисловість, транспорт, енергетика та інше.

На кінець 2011 року площа порушених земель Кіровоградської області склала 4,72 тис га, відпрацьованих - 0,905 тис. га. Слід зазначити, що для розв’язання проблеми рекультивації земель необхідні значні кошти і без фінансової підтримки з боку держави вирішити цю проблему самостійно область на даному етапі не має можливості.

Унаслідок екстенсивного розвитку сільського господарства на сьогодні відбувається інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, ослаблення стійкості природних ландшафтів області. Сучасний стан ґрунтового покриву досяг критичного рівня і перебуває на межі виснаження. Це зумовлено тривалим екстенсивним використанням земельних угідь, і особливо ріллі, що не компенсувалося рівнозначними заходами з відтворення родючості ґрунтів, посиленням процесів деградації ґрунтового покриву, що зумовлено техногенним забрудненням.

Згідно з матеріалами класифікації земель Кіровоградської області, розробленими фахівцями ДП “Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, в області нараховується слабозмитих сільгоспугідь - 704,3 тис. га, середньозмитих - 252,2 тис. га, сильнозмитих - 73,8 тис. га і розмитих - 4,4 тис. га, в тому числі орних земель: слабозмитих - 667,1 тис. га, середньозмитих- 184,02 тис. га, сильнозмитих- 13,1 тис. га.

Значна кількість (більш 50 %) сільськогосподарських угідь області піддаються дії водної ерозії, чому сприяють сильно розчленований рельєф місцевості, інтенсивна система землеробства та зливовий характер дощів.

Змив ґрунтів веде до втрати гумусу, зниження родючості ґрунтів, погіршення фізичних властивостей ґрунтів, внаслідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур. Крім того, змив ґрунтів сприяє замулюванню річок, водосховищ, де затримуються отруйні речовини та гербіциди, що викликає небезпеку для здоров’я людини. Високородючі в минулому чорноземи області деградують.

Наслідком високої господарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Через ерозійні процеси площа ярів перевищує 3,5 тис. га, а площа деградованих та малопродуктивних земель склала 270 тис. га.

Основна мета охорони земель - це впровадження правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на відтворення і підвищення родючості земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів.

Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель мають бути:

1) забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та еколого безпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку області, насамперед її агропромислового комплексу;

2) комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих земельно-меліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон і районних агропромислових комплексів;

3) формування в усіх землеробських районах високопродуктивних, ерозійно стійких та еколого безпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

4) удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів культур, що вирощуються у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.

Основними напрямками у реалізації стратегічних цілей мають бути заходи щодо:

1) впровадження контурно-меліоративної організації території, яка передбачає ґрунтозахисну систему землеробства, ряд організаційно-економічних, агротехнічних, землевпорядних, гідротехнічних, лісомеліоративних заходів, що сприяють уповільненню ерозійних процесів;

2) вилучення з інтенсивного обробітку деградованих земель, крутосхилів, ерозійно небезпечних ділянок з метою їх заліснення, залуження чи істотного поліпшення з наступним поверненням у склад орних земель;

3) відновлення стану та функцій еродованих і порушених земель, запобігання заростанню бур'янами, чагарниками і дрібноліссям підвищення родючості ґрунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку ґрунту, запровадження еколого безпечних систем землеробства);

4) проведення моніторингу земель по агрохімічних показниках, забрудненню пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

5) усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), а також заходів щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації негативних процесів;

6) будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд, систем і мереж для зрошення земель, створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал