Рішення Кіровоградської обласної ради 21 грудня 2012 року №417 Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на 2013-2015 роки



Сторінка1/10
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.35 Mb.
ТипРішення
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Кіровоградської

обласної ради

21 грудня 2012 року

№ 417

Комплексна програма

охорони навколишнього природного середовища

в Кіровоградській області на 2013-2015 роки

І. ВСТУП
1. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Посилена увага до охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку Кіровоградської області.

Постійний розвиток виробничої діяльності, виникнення нових виробництв та матеріалів, більшість з яких в процесі свого функціонування та після його завершення, є джерелами забруднення навколишнього середовища і становлять екологічну загрозу.

На території Кіровоградської області реалізується політика, спрямована на захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорона, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

2. Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на 2013-2015 роки (далі – Програма) - розроблена з однією метою – максимально забезпечити ефективне використання та активізацію природного фактора, здорового способу життя кіровоградців.

Це означає необхідність створення для жителів області умов життя в більш екологічно безпечному регіоні і дихати чистим повітрям, користуватись чистою водою, екологічно чистими продуктами харчування тощо.

3. Для забезпечення цих основних умов здорової життєдіяльності населення в області необхідно:

1) ефективно використовувати наявні природні ресурси;

2) проводити постійну роботу з їхнього збереження (захисту від негативного впливу факторів антропогенного навантаження);

3) розробляти та реалізовувати заходи, спрямовані на постійне поліпшення якості навколишнього природного середовища в області.

ІІ. ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
1. Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

2. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також розробленими відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища“ визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

3. Закон України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року” визначає основну мету, принципи, стратегічні цілі і завдання національної екологічної політики України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.

4. Земельним кодексом України регулюються земельні відносини, що виникають під час використання надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря. Також вказаним законом забезпечено основні принципи земельного законодавства, повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин.

5. Водний кодекс України в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

6. Лісовим кодексом України регулюються лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу.

7. Кодексом України про надра регулюються гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорона надр, гарантування під час користування надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

8. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

9. Законом України “Про відходи” визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України.

10. Законом України “Про природно-заповідний фонд України” визначено правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів.

11. Законом України “Про екологічну мережу України” регулюються суспільні відносини у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі як однієї з найважливіших передумов забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку України, охорона навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства.

12. Законом України “Про Червону книгу України” забезпечується комплекс організаційних, правових, економічних, наукових, інших заходів, спрямованих на забезпечення збереження, охорони та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу.

13. Закон України “Про рослинний світ” регулює суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань.

14. Законом України “Про тваринний світ” забезпечується інтереси нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян в здійснені заходів щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

15. Законом України “Про мисливське господарство та полювання” визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечено рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

16. Законом України “Про охорону земель” визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

17. Крім законодавчих актів, природоохоронна діяльність регулюється постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, підзаконними актами міністерств і відомств України.

Постанови Кабінету Міністрів України розкривають механізм дії того чи іншого Закону, деталізують і регламентують певні процедури і положення природоохоронного Закону.

18. Для забезпечення реалізації в області природоохоронного законодавства Кіровоградською обласною радою приймаються відповідні рішення, затверджуються обласні програми природоохоронного спрямування, головою Кіровоградської обласної державної адміністрації видаються розпорядження та доручення для безумовного виконання вимог чинного природоохоронного законодавства на території області.

19. Сучасне екологічне право України систематизоване і у багатьох випадках відповідає міжнародним вимогам і унеможливлює значні екологічні порушення та нерегульоване використання природних ресурсів. Гармонізація українського природоохоронного законодавства з міжнародним законодавством об’єктивно диктується розширенням співпраці України із Світовою спільнотою та входженням до багатьох міжнародних структур.

ІІІ. ОСНОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
1. Використання природних ресурсів і пов’язане з ним відповідне навантаження на навколишнє природне середовище – це та сфера людської діяльності, яка визначає широке коло соціальних, економічних та екологічних проблем. Особливо актуальними вони є сьогодні, оскільки раціональне природокористування і збереження довкілля – ті важливі чинники, що в умовах вичерпання ресурсів і погіршення екологічного стану навколишнього середовища можуть сприяти запобіганню подальшій деградації середовища проживання людини, динамічному розвитку економіки області і задоволенню соціальних потреб.

2. Серед найважливіших екологічних проблем, характерних для нашого регіону, необхідно відзначити такі:

1) утворення та накопичення небезпечних відходів та непридатних до використання та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин;

2)вплив урано-добувного комплексу на довкілля;

3) високий рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище через відсутність дієвої системи збору, сортування, утилізації та захоронення твердих побутових відходів;

4) незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд у містах та селищах області;

5) нижчий від оптимального показник заповіданості території області, низький відсоток винесення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду у натуру (на місцевість);

6) природна есхаляція радону у зв'язку із розташуванням в Кіровоградській області масивів гірських порід гранітоноїдного складу з високим кларковим вмістом розсіяних радіоактивних елементів урано-торієвого ряду.



ІV. МЕТА ПРОГРАМИ
Метою програми є:

1) поліпшення стану довкілля в області шляхом зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зменшення скидів забруднених стічних вод у водойми та зменшення негативного впливу промислових і побутових відходів на довкілля;

2) забезпечення екологічної безпеки території області, охорона та поліпшення стану навколишнього природного середовища, раціональне використання та відтворення природних ресурсів шляхом здійснення комплексу науково обґрунтованих природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, мобілізація матеріальних та фінансових ресурсів, координація заходів органів влади, органів місцевого самоврядування та господарчих суб’єктів, залучення громадськості до природоохоронних дій через екологічне інформування та освіту населення.

V. ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян.

Необхідність розроблення Програми викликана невідповідністю стану навколишнього природного середовища в Кіровоградській області сучасним вимогам до якості довкілля та середовища проживання населення, а також необхідністю координації зусиль з метою оптимізації його стану.

Кіровоградщина має високий показник антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище. Забруднюються повітря, води і ґрунти, збіднюється ландшафтне і біотичне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей. Природокористування є нераціональним й екологічно незбалансованим.

Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього природного середовища області змушує змінювати точку зору щодо подальшого економічного розвитку і технічного прогресу й оцінювати їх з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки.

Необхідно виробити і здійснювати таку стратегію і тактику природокористування, які б забезпечили сталий (збалансований) розвиток регіону, покращення стану навколишнього природного середовища, інтегроване управління природними ресурсами, їх невиснажливе використання й охорону від вичерпання і забруднення, формування екологічно безпечних умов для життя і здоров’я населення, а також моніторинг за змінами природних і антропогенних процесів у природно-територіальних комплексах.

Саме для вирішення цих завдань необхідно розробити і прийняти в області Комплексну програму охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на 2013-2015 роки.



VI. ОПИС ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБЛАСТІ
Кіровоградщина - різноманітний і привабливий край, розташований у географічному центрі України між Дніпром та Південним Бугом, у південній частині Придніпровської височини. Поверхня області являє собою підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів і балок. Пересічні висоти перебувають у межах 110-260 м над рівнем моря. За розміром Кіровоградська область, площа якої складає 24,6 тис. км2, посідає 14 місце в Україні.

Рельєф Кіровоградської області за походженням переважно ерозійний. Основними й найпоширенішими формами рельєфу є вододільні плато, річкові долини, яри та балки.

Клімат області помірно-континентальний, недостатньо вологий, з добре виявленими порами року. Середньорічна температура повітря 7-8 0С. Зима мало снігова, м’яка з частими відлигами. Середньомісячна температура найхолоднішого періоду зими (січень-лютий) по області мінус 5-8 0С.

Кіровоградська область належить до одного з найбільш насичених мінеральними ресурсами регіонів України. На її території виявлено 32 види і налічується майже 300 родовищ різноманітних корисних копалин.

Мінерально-сировинна база області на 15,5% складається з паливно-енергетичних корисних копалин (буре вугілля, горючі сланці, уранові руди), на 58,2% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта (26,3%) - це руди чорних, кольорових та рідкісних металів, а також питні, технічні та мінеральні підземні води.

Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис. га, з них 2037,2 тис. га або 82,9 відсотка займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.

В структурі сільгоспугідь рілля складає 86,5 відсотків, багаторічні насадження – 1,3; сіножаті – 1,2; пасовища – 11,0 відсотків. Розорюваність земель складає 74 % суші.

Сільськогосподарська освоєність території області становить 85,9 %.

Згідно з матеріалами класифікації земель Кіровоградської області, розробленими фахівцями ДП “Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, в області нараховується слабозмитих сільгоспугідь 704,3 тис. га, середньозмитих 252,2 тис. га, сильнозмитих 73,8 тис. га і розмитих 4,4 тис. га, в тому числі орних земель: слабозмитих – 667,1 тис. га, середньозмитих – 184,02 тис. га, сильнозмитих – 13,1 тис. га.

На просторах нашого краю протікає 438 річок загальною довжиною 5558 км, із них 2 – великі, 8 – середніх, інші – малі. Річки Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу, які є найбільшими річками в області. Протяжність по території області р.Дніпро - 68 км, Південного Бугу - 84 км. Основними в межах області є також ріки Інгулець, Тясмин, Інгул, Синюха, Велика Вись, Чорний Ташлик і Ятрань.

Рослинний світ Кіровоградщини, незважаючи на вплив людини на нього, є і нині цікавим та різноманітним. Область небагата на ліси, проте вони тут дуже різноманітні. Основні лісові масиви зосереджені у Придніпровській частині, на південних відрогах Придніпровської височини. Одним з найбільших є Чорноліський масив, розташований на піднятому правому березі верхів’я р. Інгулець. Його південно-західна частина виходить на вододіл між річками Інгулець та Інгул. На півночі до Чорнолiського масиву прилягає другий великий масив вододільно-балкових лісів –Дмитрівсько-Чутівський.

Природна степова рослинність, й нині багата та різноманітна, збереглася на схилах річкових долин та балок, на узліссях. Досить добре збереглася лучна та болотна рослинність в заплавах річок. В степах області переважають багаторічні трав’янисті рослини, насамперед, злаки. Степи переважно лучні (в травостої їх найбільшу роль відіграють келерія гребінчаста, пирій середній, тонконіг вузьколистий), а на найбільш сухих та освітлених місцях формуються угруповання ковили.

Тваринний світ області є відносно багатим, представлений численною групою ссавців. Дикі тварини розподіляються по території області нерівномірно. Найбільш багаті фауністичні комплекси збереглись у придніпровській частині Кіровоградщини. У надто освоєних північних та північно-західних районах області видовий склад тварин є набагато біднішим. На території області виявлено 368 видів тварин, з них 65 - ссавців, 279 - птахів, 13 - плазунів, 11 - амфібій, у водоймах мешкають 61 вид риб.

Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього середовища змушує змінювати підходи щодо подальшого економічного розвитку й оцінювати його з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки. Забруднюються повітря, води і ґрунти, виснажуються природні ресурси, збіднюється ландшафтне і біотичне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей.



VII. СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Стан навколишнього природного середовища характеризується рівнем забруднення водних ресурсів, атмосферного повітря, ґрунтів, обсягами накопичення всіх видів відходів, структурою та перспективами збільшення територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, формуванням екологічної мережі області, як складової частини національної екологічної мережі.

1. Стан і охорона атмосферного повітря
Стан атмосферного повітря на території області в значній мірі залежить від об’ємів викидів забруднюючих речовин від двох основних джерел забруднення – стаціонарних (промислових підприємств) та пересувних (автотранспорт).

Охорона атмосферного повітря є актуальною проблемою, як регіонального так і світового значення. Слід відмітити, що рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище в Кіровоградській області нижчий, ніж в середньому по Україні та не дивлячись на те, що область не увійшла до переліку регіонів з високим забрудненням атмосфери - охорона повітряного басейну області лишається ключовою проблемою, яка вимагає негайного її вирішення.

Внаслідок діяльності населення області в атмосферу потрапляє значна кількість забруднюючих речовин, зокрема при спалюванні різних видів палива (для опалення, виробництва електроенергії, під час експлуатації транспортних засобів) та при роботі промислових підприємств. Розроблена система контролю за викидами на джерелах їх виділення та на спеціально вибраних контрольних точках по фактичному забрудненню атмосферного повітря з метою обмеження та попередження негативного впливу викидів забруднюючих речовин. Тому для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, незалежно від форм власності, впроваджується ряд процедур, які необхідні для регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря:

1) викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за наявності дозволів, які видаються органами Мінприроди. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

2) здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;

3) розробка планів природоохоронних заходів на підприємствах щодо скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин;

4) заходи щодо здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів ГДВ забруднюючих речовин.

За даними Головного управління статистики у Кіровоградській області в 2011 році у повітряний басейн області надійшло 73,9 тис. т забруднюючих речовин, що на 1,7 тис. т (2,3 %) більше ніж у 2010 році, в тому числі:

від стаціонарних джерел викидів підприємств та організацій викинуто 15,2 тис. т забруднюючих речовин, що на 0,4 тис. т (на 2,8%) більше ніж у 2010 році

від пересувних джерел забруднення в атмосферне повітря надійшло 58,7 тис. т, що на 1,3 тис. т, (на 2,3 %) більше ніж у 2010 році.

Крім того, протягом 2011 року від усіх видів автотранспорту в повітря викинуто 49,5 тис. т забруднюючих речовин, що на 0,2 тис. т (на 0,4%) більше ніж у 2010 році.

Із загального обсягу викидів забруднюючих речовин від автотранспорту 77,5 % становить оксид вуглецю (38,4 тис. т), неметанові леткі органічні сполуки – 11,5% (5,7 тис. т), сполуки азоту – 8,9 % (4,4 тис. т) та інші речовини – 2,1 % (1 тис. т). Крім того, в атмосферне повітря надійшло 504 тис. т діоксиду вуглецю.

У розрахунку на квадратний кілометр території області припадає 2 т забруднюючих речовин, на одну особу – 49,2 кг.

Відчутну шкоду повітряному басейну області завдають пересувні джерела викидів, а саме: експлуатація залізничного, авіаційного транспорту та виробничої техніки, використання автотранспорту суб’єктів господарської діяльності та автотранспорту індивідуальних власників.

У 2011 році від залізничного, авіаційного, річкового транспорту та виробничої техніки надійшло 9,2 тис. т забруднюючих речовин, що на 1,1 тис. т (на 13,1%) більше ніж у 2010 році.

У розрахунку на квадратний кілометр території області у 2011 році було викинуто 373,9 кг забруднюючих речовин, проти 330,5 кг у 2010 році., на одного мешканця області припадає - 9,1 кг забруднюючих речовин, викинутих в атмосферу, проти 8 кг у 2010 році.

Найбільший обсяг викидів забруднюючих речовин області надійшов в атмосферне повітря від підприємств м. Кіровограда (16,4 %), Голованівського (34 %), Світловодського (8,9 %), Олександрівського (7,5 %), Петрівського (6,5 %) та Компаніївського (4,8 %) районів

Порівняно з 2010 роком збільшилися обсяги викидів забруднюючих речовин у Олександрівському та Новоархангельському (у 2,6 раза), Бобринецькому (у 2 рази), Компаніївському (у 1,7 раза) районах.

Основними забруднювачами довкілля області є підприємства переробної промисловості (49,5 % загального обсягу забруднюючих речовин), транспорту та зв’язку (22,3 %), добувної промисловості (13 %).

Значний вплив на формування екологічної ситуації області мають такі підприємства: ПАТ “Кіровоградолія”, ПрАТ “Креатив”, ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат”, газокомпресорні станції “Олександрівська”, “Кіровоградська” філії “Управління магістральних газопроводів “Черкаситрансгаз” та загокомпресорна станція “Задніпровська” Кременчуцького ЛВУМГ УМГ “Черкаситрансгаз” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, які були основними забруднювачами повітря у 2011 році.

Ряд підприємств відповідно до Заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин та терміну виконання, передбачених у дозволах на викиди, проводять модернізацію пилогазоочисних установок, встановлюють циклони, підвищують ступені очищення на джерелах викидів, відбувається заміна пилогазоочисного обладнання, розробляють та встановлюють додаткові системи очищення, димоходи обладнують системою сухої очистки. Котельні переходять на газове або електричне опалення. Проводяться налагоджувальні роботи та екологотеплотехнічні випробовування тепловикористовуючого обладнання.

Для оптимізації стану атмосферного повітря необхідно впровадження нових прогресивних технологій виробництва, планування заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу, переведення котелень на більш екологічно чисте паливо - природний газ.

Зменшення викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення повинно вирішуватись за рахунок:

1) впровадження екологічно безпечних технологій;

2) підвищення ефективності роботи установок очистки газу;

3) заміни морально та фізично застарілого обладнання;

4) проведення інвентаризації джерел викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря на промислових підприємствах та взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря; викидів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу;

5) розвиток виробничих технологій, які б забезпечували мінімальні викиди;

6) підвищення ефективності діючого пило-, газоочисного обладнання;

7) удосконалення існуючої системи спостережень за станом атмосферного повітря в області;

8) поліпшення контролю за якістю атмосферного повітря і повітряного середовища в житлових та громадських приміщеннях. Проведення ревізії вентиляційних систем дитячих та навчальних закладів, лікувальних та житлових приміщень;

9) виконання робіт з доведення кратності вентиляції приміщень до санітарних норм;

10) вдосконалення економічних методів управління якістю повітря;

11) розвиток системи оповіщення і реагування на забруднення атмосфери в результаті промислових аварій, стихійних лих або знищення природних ресурсів.

Заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємствах, які були основними забруднювачами повітря у 2011 році наведені у додатку 1.

Комплекс заходів, спрямованих на зменшення обсягів забруднюючих викидів в атмосферне повітря від пересувних джерел можна розділити на такі основні підгрупи:

1) використання на автотранспорті спеціальних моторних мастил, присадок до них та палива, впровадження каталітичних перетворювачів палива і т.п., що сприятиме зменшенню витрат пального, викидів забруднюючих речовин та збільшенню моторесурсів двигунів;

2) контроль за якістю пального, що постачається і реалізується автозаправними станціями, його відповідність державним стандартам, а також заборона реалізації АЗС в області етильованого бензину;

3) заміна на автотранспорті пального нафтового походження більш екологічно чистим природним газом (комунальний транспорт);

4) будівництво об’їзних доріг для транзитного автотранспорту та впорядкування схеми міського транспорту з метою зменшення навантаження на транспортні магістралі міст;

5) забезпечення транспортного зв’язку в містах за допомогою електротранспорту (тролейбусів).



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал