«ринок позичкових капіталів: поняття, структура та його місце в економіці країни»



Сторінка1/4
Дата конвертації13.02.2017
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3   4


ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи


КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»


на тему:

«РИНОК ПОЗИЧКОВИХ КАПІТАЛІВ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА ТА ЙОГО МІСЦЕ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ»


 

Студента (ки) II курсу, групи ______

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Фінанси»)

__________________________________________

(прізвище та ініціали студента) 

Керівник: к.е.н., ас. Олещук М.Г.

Національна шкала __________________
Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії:

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2014 рік



ЗМІСТ



ВСТУП…….…………………………………………………………………….

3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ ……………………………….

5

1.1

Поняття, історія розвитку та загальна характеристика ринку позичкового капіталу …………………………...........

5

1.2

Загальна характеристика основних елементів функціонування ринку позичкового капіталу………………

11

1.3

Державне регулювання ринку позичкового капіталу в Україні …………………………………....................................

18




Висновки до розділу 1……………………………………….

23

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ РИНКУ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ ……………………………….

25

2.1

Дослідження ринку позичкового капіталу на прикладі США та Великобританії ……………………………………..

25

2.2

Аналіз ринку позичкового капіталу в Україні …………….

30

2.3

Проблеми та перспективи розвитку ринку позичкового капіталу ……………………………………………………….

39




Висновки до розділу 2…….…………………………………

44

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……

46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….…...

48

ВСТУП


На сьогоднішній день ринок позичкових капіталів відіграє пріоритетну роль у стимулюванні відтворювальних процесів, тому що він є основним джерелом забезпечення грошовими ресурсами як поточної господарської діяльності суб’єктів господарювання, так і повноцінної діяльності громадян. Не дивлячись на те, що економічна криза помітно підірвала фінансову стабільність та стійкість основних суб’єктів ринку позичкових капіталів як вітчизняних, так і закордонних, вони продовжують функціонувати та намагаються подолати проблеми, які виникли перед ними.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні теоретичних засад ринку позичкових капіталів та практичні аспекти його діяльності.

Основними завданнями, які ми поставили перед собою при написанні курсової роботи були наступні:


  1. визначити поняття ринку позичкового капіталу, дослідити його історію розвитку та загальну характеристику;

  2. вивчити загальну характеристику основних елементів функціонування ринку позичкового капіталу;

  3. проаналізувати державне регулювання ринку позичкового капіталу в Україні;

  4. дослідити ринок позичкового капіталу на прикладі США та Великобританії;

  5. аналіз ринку позичкового капіталу в Україні;

  6. виявлення проблем та перспектив розвитку ринку позичкового капіталу.

Об’єкт дослідження – ринок позичкових капіталів України та інших країн.

Предмет дослідження – функціонування ринку банківських кредитів та діяльність банківських установ.

Для вирішення поставлених перед нами завдання ми використовували певні методи:


  1. метод узагальнення (досліджуючи ринок банківських кредитів, аналізували ринок позичкових капіталів);

  2. історичний метод (вивчали історію розвитку ринку позичкових капіталів);

  3. метод аналізу (досліджували практичні аспекти діяльності ринку позичкового капіталу);

  4. методи емпіричного рівня (проводили спостереження та порівняння українського ринку банківських кредитів та зарубіжного, будували модель залежності обсягу наданих споживчих кредитів від різних факторів).

Джерелом отримання інформації є статистична інформація з офіційного сайту Національного банку України. Вирішенню питань, які стосуються особливостей функціонування ринку позичкових капіталів присвячені ряд праць українських та іноземних науковців: А.П. Вoжжова, О.Д.Заруби, Б.С.Івасіва, Б.Л.Луціва, І.О.Лютого, А.М.Мoроза, П.Роуза, І.В.Токмакова, Є.А.Бобров, Г. В.Атаманчук, Т. А.Латковська, Г. Ю. Шемшученко та інших економістів. Проте на сучасному етапі розвитку ринку позичкових капіталів України залишаються актуальними, потребують нових розробок та детального вивчення зарубіжного досвіду у цій сфері для подальшого його застосування на практиці. Особливого дослідження та вивчення на нашу думку потребують окремі сегменти ринку позичкових капіталів, а саме – ринок банківського кредитування.

РОЗДІЛ 1


ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ

1.1 Поняття, історія розвитку та загальна характеристика ринку позичкового капіталу

Для того щоб зрозуміти сутність ринку позичкового капіталу в першу чергу, необхідно розглянути поняття позичкового капіталу як економічної категорії.

Позичковим капіталом називається капітал, який приносить дохід у вигляді процента [4].

Кошти, котрі вивільняються у процесі відтворення є основним джерелом позичкового капіталу. До них належать:


  • амортизаційний фонд підприємств, що призначений для розширення, а також відновлення виробничих фондів;

  • частина оборотного капіталу у грошовій формі;

  • грошові кошти, які утворюються унаслідок розриву між отриманням грошей від реалізації товарів та виплатою заробітної плати;

  • прибуток, який йде на відновлення та розширення виробництва;

  • грошові доходи та заощадження усіх верств населення та ін [18].

Основою формування позичкового капіталу є закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, котрі призводять до появи тимчасово вільних капіталів в окремих учасників економічних відносин, а у інших виникає потреба в позичкових коштах. За допомогою кредиту тимчасово вільні капітали (а також заощадження населення) перетворюються в позичковий капітал, який втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення та прибуток його власникам.

Джерелом з якого всі підприємці черпають гроші для авансування своєї діяльності, є грошовий ринок. Оскільки в ринковому господарстві ніхто вільних грошей не тримає на руках «мертвими», а розміщує їх у кредитних установах, тобто на грошовому ринку, а самі гроші якими тут торгують називається позичковим капіталом.

Ринок позичкових капіталів – це сегмент фінансового ринку, на якому формується попит і пропозиція на позичковий капітал [7].

Ринок позичкового капіталу має складну та довгу історію. Прийнято вважати, що свій початок ринок позичкових капіталів бере з лихварського капіталу Середньовіччя, але у вигляді грошового (лихварського) капіталу існував ще і в античному світі, метою якого було безмежне нагромадження багатства, збільшення капіталу до безкінечності [13].

Отже, історично першим грошовим капіталом, що надавався у позику був лихварський капітал.

Лихварський кредит може виступати у таких формах:

1. Позики дрібним виробникам (в основному це були селяни). Потреба в таких позиках була обумовлена:

- постійним веденням війн, що несло за собою значні витрати і саме тому спричиняло потребу у коштах для відновлення сільських господарств;

- розвитком дрібних аграрних виробників та їх протистоянням у конкурентній боротьбі з великими рабовласницькими господарствами.

2. Позики рабовласникам. Потреба в таких позиках була обумовлена витратами на купівлю предметів розкоші, будівництво замків, просування політичної кар'єри тощо.

Отже, можна зробити висновок, що позичковий капітал на первісному етапі свого існування у вигляді лихварської позики використовувався виключно для задоволення споживчих потреб і ніяк не сприяв примноженню капіталу у позичальників.

У рабовласницькому суспільстві купці, церковні храми та відкупники податків виступали в якості кредиторів – лихварів.

До послуг лихварського кредиту суб’єкти зверталися тільки тоді, коли виникала потреба в грошах, саме тому попит на кредит був дуже значним і відсоток по позиках мав високий рівень. Так, в Римі гроші у позику приватним особам надавались під 36 – 48 % річних, а позика крупного лихваря правлячим особам могла пропонуватись і під 100 % річних.

Наступним етапом еволюції ринку позичкового капіталу був розвиток феодального лихварського капіталу.

Лихварський кредит при феодалізмі виступав у двох основних формах:

1. Позики дрібним селянам і ремісникам, обумовлені потребами позичальників в коштах для:

- підтримання фінансової стійкості господарств, стихійним лихам, війнам тощо;

- сплати податків державі та ренти поміщикам.

2. Позики феодалам та державі. Були обумовлені потребами позичальників в коштах для ведення війн та придбання предметів розкоші.

Іншими словами, можна сказати, що лихварські позики при феодалізмі, так само як і при рабовласницькому ладі, використовувались виключно на задоволення споживчих потреб і не сприяли примноженню капіталів у позичальників.

В якості кредиторів – лихварів у феодальному суспільстві виступали:

1. Купці. У великих обсягах лихварські операції проводили італійські купці з Ломбардії. Таким чином, позика під заставу рухомого майна одержала назву ломбардної операції.

2. Церкви і монастирі. Отримуючи від прихожан значні суми у вигляді внесків для зберігання, у вигляді подарунків, представники церков та монастирів видавали позики селянам й феодалам, направляли гроші до обороту.

Характерними рисами лихварського кредиту при феодалізмі є висока процентна ставка та широкий діапазон її коливань. Наприклад, у різних містах Німеччини дозволялося стягувати від 21 до 43 % річних за позику. Дуже часто ставки сягали 100 – 200 % і більше. Причиною високих відсотків за лихварськими позиками був великий попит на кредит з боку дрібних виробників та феодальної знаті при обмеженій пропозиції грошей в позику.

Перехід від феодалізму до капіталістичного способу виробництва супроводжувався змінами у формі організації кредитних відносин, оскільки існуюча форма лихварського кредитування зіткнулась з протиріччям між пропозицією і попитом на позичкові лихварські кошти.

З одного боку, в руках лихварів нагромаджувалися грошові кошти, які через кредит могли бути перетворені з лихварського капіталу у функціонуючий капітал промислових підприємств.

З іншого боку, розорення селян і ремісників при переході до капіталістичного ладу скоротило коло потенційних позичальників, а промислові капіталісти відмовлялись користуватися позиками лихварів через їх високі відсотки. Тобто пропозиція лихварського капіталу не врівноважувалась попитом на нього.

Спроби законодавчо обмежити розмір позичкового відсотку не мали успіху і подальший розвиток кредитування потребував руйнування монополії лихварів як основних суб'єктів пропозиції позичкових коштів. Це обумовило наступний крок у розвитку кредитних відноси – розвиток кредитної системи і створення банків.

Відповідно з появою банків, на зміну лихварському капіталу і лихварському кредитуванню у своєму еволюційному розвитку прийшов наступний вид кредитування – капіталістичний кредит.

Відмінність капіталістичного кредиту від лихварського:



  • позичальниками при капіталістичному кредиті є не дрібні виробники, рабовласники і феодали, а промислові і торгові капіталісти;

  • гроші, надані в позику, служать як капітал не тільки для кредитора, але і для позичальника, оскільки він використовує їх для вкладення в капіталістичне підприємство і створення доданої вартості;

  • джерелом позичкового відсотка при капіталістичному кредиті є додана вартість, створена в процесі використання позичкових коштів;

  • позичковий відсоток при капіталістичному кредиті поглинає лише частину середнього прибутку позичальника, в той час як при лихварському кредитуванні надмірно високий позичковий процент міг поглинати весь додатковий продукт і навіть частину необхідного продукту;

  • капіталістичний кредит сприяє розширеному капіталістичному відтворенню (оскільки кошти, в першу чергу використовуються у промисловості та торгівлі).

Якщо лихварський кредит був формою руху лихварського капіталу, капіталістичний кредит став формою руху позичкового капіталу [10].

Функції ринку позикових капіталів визначаються його сутністю і роллю, яку він виконує в економіці та завданнями щодо відтворення виробничих відносин (рисунок 1.2)



Основні функції ринку позичкового капіталу




Обслуговування товарного обігу через кредит



Акумуляція грошових заощаджень підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів


Трансформація грошових фондів безпосередньо в позичковий капітал для його використання в кредитній формі у сфері суспільного виробництва


Обслуговування підприємств, населення і держави як споживачів позичкового капіталу



Прискорення концентрації та централізації капіталу для утворення потужних фінансово – промислових груп
Вирізняють п’ять основних функцій ринку позичкових капіталів:


Рисунок 1.1 – Основні функції ринку позичкового капіталу

А тепер пояснимо роль позичкового капіталу у сучасній ринковій економіці:



  • він акумулює і перерозподіляє тимчасово вільні грошові кошти між суб’єктами господарської діяльності, прискорюючи виробниче накопичення капіталу й зростання його маси за рахунок позик;

  • позичковий капітал забезпечує прискорення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності;

  • він забезпечує економію витрат обігу через використання безготівкових розрахунків й розрахунків різноманітними кредитними інструментами;

  • забезпечує утворення додаткової до наявної в економіці купівельної спроможності;

  • забезпечує кредитом інноваційний процес, що є особливо важливо в умовах науково – технічного прогресу;

  • забезпечує зростання ефективності грошового обігу;

  • кредит використовується як один із дійових інструментів макроекономічного регулювання господарських процесів [23].

З функціональної точки зору ринок позичкового капіталу являє собою систему економічних відносин, яка здійснює нагромадження та перерозподіл грошових капіталів із метою забезпечення ресурсами ринкового господарства.

Слід наголосити, що за своєю інфраструктурою ринок позичкового капіталу характеризується діяльністю банківських установ, через що його називають ринком банківських кредитів. Але, окрім того, на ринку діють й інші кредитно – фінансові установи, котрі входять до складу кредитної системи.

Ринок капіталів сприяє:


  • зростанню виробництва і збільшенню товарообігу;

  • трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення;

  • відновленню основного капіталу;

  • руху капіталів у середині країни.

Отже, ринок позичкових капіталів забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження та інвестування за обсягом і структурою [22].

З допомогою ринку позичкових капіталів як економічної категорії можна виміряти та побачити рух, обсяг, напрям грошових фондів, які йдуть на розвиток громадського відтворення, встановити класовий спектр використання грошового капіталу, вплив його на соціально – економічні відносини.

1.2 Загальна характеристика основних елементів функціонування ринку позичкового капіталу

У першому пункті ми детально ознайомилися з історією розвитку ринку позичкових капіталів і можемо зазначити, що він пройшов значний шлях від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку, на якому об’єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал. Проаналізувавши дане питання, можемо визначити суб’єктно – об’єктні відносини ринку позичкових капіталів.

У будь – якій державі існує фінансовий ринок, на якому здійснюється купівля – продаж фінансових активів (готівки, депозитів, цінних паперів, кредитних ресурсів).

Існує достатня кількість визначення терміну «фінансовий ринок». Так Мещеряков А.А. дає наступне визначення: «фінансовий ринок – це механізм, який забезпечує об’єднання покупців і продавців фінансових активів та сприяє обміну цими активами» [20]. Бобров Є.А. наводить таке визначення: «фінансовий ринок – це ринок, де об’єктом купівлі – продажу є різноманітні фінансові інструменти та фінансові послуги» [5]. Залежно від виду інструментів фінансовий ринок, складається з двох ринків, які взаємопов’язані й доповнюють один одного, але й окремо функціонують: ринок позичкових капіталів та ринок пінних паперів [15].

Токмакова І.В. виділяє наступні сектори фінансового ринку, з притаманним кожному з них характером кругообігу капіталу: ринок банківських кредитів; ринок цінних паперів; валютний ринок [26].

Виходячи з вищевикладеного, можна зазаначити що ринок банківських кредитів може виступати лише як сегмент ринку позичкового капіталу, бо охоплює лише відносини з приводу акумуляції комерційними банками коштів фізичних та юридичних осіб й надання їх у вигляді позичок на умовах зворотності та платності [6].

Ми згодні з науковцями, що спільним між різними секторами фінансового ринку є те, що купівля фінансового інструменту не означає його виходу із сфери обігу. Навпаки, фінансові інструменти є ліквідними, однак кожній групі інструментів притаманний свій механізм і можливості ліквідності.

З організаційної точки зору ринок позичкового капіталу являє собою сукупність спеціальних установ, що здійснюють посередництво при русі вільних грошових коштів від власників до користувачів, переміщення цінних паперів.

Структура ринку позичкового капіталу характеризується за двома основними ознаками:


  • за тимчасовою ознакою;

  • за функціональною ознакою.

За тимчасовою ознакою розрізняють:

1). Грошовий ринок (кредити надаються на період від кількох тижднів до одного року). Інструментами грошового ринку є короткострокові депозити, векселі, міжбанківські депозити, облігації, депозитні сертифікати та інші. Основні обсяги угод стосуються короткострокових кредитів, включаючи міжбанківські.

2). Ринок капіталів. До інструментів ринку капіталів відносять: середньострокові і довгострокові кредити, середньострокові і довгострокові цінні папери, заставні і т. д.

Ринок капіталів поділяється на:

- ринок середньострокових кредитів (кошти надаються терміном від одного до п’яти років);

- ринок довгострокових кредитів (кошти надаються терміном від п’яти і більше років).

За функціональною ознакою сучасний ринок позичкових капіталів передбачає наявність двох основних ланок: кредитного ринку та ринку цінних паперів.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал