Рекомендації до курсових і кваліфікаційних робіт з української літератури



Скачати 455.08 Kb.
Сторінка6/7
Дата конвертації01.01.2017
Розмір455.08 Kb.
1   2   3   4   5   6   7

2.8. Типові помилки


Типові помилки в написанні та оформленні бакалаврської, дипломної, магістерської роботи:

  • Зміст роботи не відповідає плану бакалаврської (дипломної, магістерської) роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

  • Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта.

  • Мета дослідження не пов’язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об’єкта і предмета дослідження.

  • Автор не виявив самостійності, робота являє собою компіляцію або плагіат.

  • Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури (останні 5-10 років) з теми дослідження.

  • Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня досліджуваності проблеми.

  • Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

  • У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.

  • Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту.

  • Як ілюстративний матеріал використано таблиці, діаграми, схеми, запозичені не з першоджерел, а з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті.

  • Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, вона виконана неохайно, з помилками.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ



Завершальним етапом будь-якого дослідження є написання наукової роботи: курсової, бакалаврської, дипломної або магістерської, статті тощо. У ній не тільки відображають результати дослідження, а й виявляють уміння працювати з літературою, застосовувати знання на практиці, творчо осмислювати процеси, що відбуваються в житті суспільства, науці, природі тощо. Важливим етапом у виконанні наукової роботи є її оформлення.

3.1. Вимоги до оформлення тексту наукового дослідження


Наукову роботу необхідно оформляти відповідно до державного стандарту України. Нині чинним є стандарт ДСТУ 3008–95. „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”. Подавати у науковій роботі окремі види текстового матеріалу, таблиці, формули та ілюстрації також необхідно відповідно до вимог нормативних документів.

Кваліфікаційну чи курсову роботу друкують машинописним способом на комп’ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм).

Загальний обсяг бакалаврської роботи, що складає 40-50сторінок, дипломної – 50-70 сторінок, магістерської – 70-100 сторінок, курсової – 25-30 сторінок друкованого тексту, розрахований на використання при їх оформленні комп’ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 (мінімальна висота шрифту 1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом (до тридцяти рядків на сторінці).

Текст дипломної або ж курсової роботи друкують, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 25 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Титульний лист, перша сторінка кваліфікаційної роботи, оформляється за строго визначеним зразком (додаток 6). Зверху листка вказується назва міністерства та повна назва учбового закладу, назва кафедри, на якій виконується робота. Далі вказується прізвище, ім’я та по батькові дипломника в називному відмінку. Посередині листка розміщується заголовок дипломної роботи без слова „Тема” і без лапок. Після назви йде напис: „Бакалаврська робота”, „Дипломна робота”, „Магістерська робота”. Далі, ближче До правого краю титульного листа вказується прізвище та ініціали наукового керівника та його вчене звання і посада. Внизу вказується місто та рік виконання роботи.

Після титульного листка розміщується зміст (додаток 7), в якому наводяться всі заголовки роботи і зазначаються сторінки, на яких вони починаються. Заголовки змісту мають точно відтворювати заголовки в тексті. Скорочувати або давати їх в іншому формулюванні чи послідовності неприпустимо.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Кожну структурну частину кваліфікаційної роботи починають з нової сторінки.

Фрази, які починаються з нового рядка (з абзацу), друкують після абзацного відступу, що дорівнює 5 друкарським інтервалам, на комп’ютері – перший рядок – відступ 1,0-1,25.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Сторінки рахують з титульної, але на ній цифру не вказують. Починаючи з другої сторінки, цифру проставляють або у правому верхньому куті аркуша, або посередині верхнього поля без крапки і будь-яких інших графічних позначок. Наскрізну нумерацію зберігають до останньої сторінки роботи.

Розділи прийнято нумерувати римськими цифрами, а параграфи – арабськими. Параграфи нумеруються окремо у кожному розділі, або за порядком у всій дипломній роботі. Позначення розділів та параграфів і їх порядкові номери пишуться окремим рядком над відповідними заголовками або в одному рядку із заголовком. Порядкові номери параграфів розташовуються в один рядок з їх заголовками. Заголовки структурних частин дипломної роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами по центру симетрично до тексту. Заголовки параграфів – маленькими літерами (крім першої великої) абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Наприклад:
РОЗДІЛ І. ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ІМПРЕСІОНІСТИЧНИХ СТИЛЬОВИХ ДОМІНАНТ У ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

1.1. Основні тенденції розвитку літературного імпресіонізму


Параграфи нумерують у межах кожного розділу. Номер параграфа складається з номера розділу і порядкового номера параграфа, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Такі структурні частини наукової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати: „1. ВСТУП” або „Розділ 5. ВИСНОВКИ”.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти тощо), таблиці слід подавати в роботі одразу після тексту, де на них посилаються, або на наступній сторінці. Сторінки, на яких вони розміщені, включають до загальної нумерації сторінок. Якщо таблиця, малюнок, креслення за розміром перевищують формат А4, їх виконують на більших аркушах, але рахують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках.

Формули, таблиці, ілюстрації нумерують послідовно у межах розділу: формули, рівняння нумерують у дужках без слів „формула”, „рівняння”, наприклад: (5.3) – третя формула п’ятого розділу. Рекомендовано нумерувати формули та рівняння, на які є посилання в тексті. Посилання виконуються таким чином: у формулі (5.3)...; із рівняння (3.1) випливає...; [див. формулу (5.3)]. Номер формули наводять біля правого поля сторінки навпроти останнього рядка формули. Рівняння і формули варто виокремлювати в тексті вільними рядками, тобто вище і нижче формули залишати один вільний рядок. Номер вказують на рівні останнього рядка; таблиці та ілюстрації нумерують послідовно у межах розділу. Номер має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2” – друга таблиця першого розділу; „Рис. 1.2” –другий рисунок першого розділу (ілюстрації позначають словом „Рисунок”). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, а напис „Таблиця” із зазначенням номера та її назву – над таблицею: слово „Таблиця” та номер – у правому верхньому куті над відповідним заголовком. При переносі частини, таблиці на іншу сторінку вказують: „Продовження таблиці 1.2”. Заголовок таблиці розміщують посередині аркуша, пишуть з великої літери без крапок в кінці. Якщо в роботі одна ілюстрація або одна таблиця, їх нумерують за загальними правилами.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова „Примітки” ставлять двокрапку. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова „Примітка” ставлять крапку.

Ілюстрації. Ними послуговуються при висвітлюванні найважливіших питань у науковій роботі. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових роботах є креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють поясненнями (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи: найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом „Рис.” („Мал.”); порядковий номер ілюстрації, який вказують без знака номера арабськими цифрами; тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного; експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Наприклад: Рис. 3.14. (Назва): 1 – ...

Якщо читачеві треба вказати на тему, пов’язану з ілюстрацією, то розміщують посилання у круглих дужках „(рис. 4.2)” або зворот типу: „...як це видно з рис. 4.2”, або „...як це показано нарис. 4.2”.

Ілюстрації повинні бути високої якості. Виконують їх чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У науковій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Таблиці. Цифровий матеріал здебільшого оформляють у вигляді таблиць, що повинні мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” пишуть з великої літери. Назву не підкреслюють, а виділяють жирним шрифтом.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було прочитати без повороту переплетеного блоку наукової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. Тоді назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами „Те ж”, а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Загальні правила цитування і посилання на використані джерела. Наукова робота повинна містити посилання на джерела, матеріали або окремі дані, ідеї і висновки, на основі яких розробляють проблеми, задачі, питання, що досліджують у роботі. Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання також дають змогу знайти документи для підтвердження достовірності цитованого тексту. Посилатися слід на останні видання публікацій, на більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не ввійшов до останнього видання.

Використовуючи відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в науковій роботі.

Посилання на джерела в тексті наукової роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад „...у працях [2–6]...”.

Коли в тексті наукової роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, їх можна наводити у виносках або у квадратних дужках. При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на ілюстрації наукової роботи слід вказувати порядковим номером ілюстрації, наприклад „рис. 1.2”, а посилання на формули наукової роботи – порядковим номером формули в дужках, наприклад „...у формулі (2.1)”.

На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця” пишуть скорочено, наприклад „...у табл. 2.1”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад „див. табл.3.2”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Цитований текст повинен відтворюватися точно, бо найменше скорочення може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування:

  • цитати беруться в лапки, а інші розділові знаки ставляться як при прямій мові; слова цитати наводяться в тій граматичній формі, в якій вони подані у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

  • цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

  • скорочення цитати допускається без перекручення авторського тексту. На місці пропуску (на початку, всередині, в кінці) ставлять три крапки. Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

  • кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

  • непряме цитування (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) має бути гранично точним у передаванні думок автора;

  • якщо при цитуванні були виділені деякі слова, то в дужках подається спеціальне застереження, яке пояснює виділення, наприклад „виділено мною”. Після цих слів ставиться крапка, потім – дефіс і вказуються ініціали автора наукової роботи: (курсив наш. – К.Т.), (підкреслено нами. – К. Т.), (розрядка наша. – К. Т.).

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел містить їх бібліографічні описи. Складають бібліографічний опис безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Список використаних джерел розміщують в порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування і рекомендований при написанні дисертацій); в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, внесені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць (додаток 8). Потрібна інформація міститься в стандартах: ГОСТ 7.1–84. „СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582–97. „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93. „СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”, ГОСТ 7.11–78. „СИБИД. Сокращения слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании”.

Зразки бібліографічного опису усіх категорій електронних ресурсів наводяться згідно з ГОСТом 7.82–2001. „Библиографическая запись. Библиографическое описание електронных ресурсов. Общие требования и правила составления”.

Віддалені ресурси. УкрМАРК: Національний формат представлення бібліографічних даних [Електронний ресурс]: (Проект) / НБУ ім. Вернадського, НПБ України, Наук, б-ка ім.М.Максимовича Київ. нац. ун-ту ім.Т.Г.Шевченка. – Електрон, дан. (13 файлів). – 2002–2003. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua /library/ukrmarc.html. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

Swanson Е. Editing ISBD (SR): approach, scope, definitions [Electronic resource] // 68th IFLA Council and General Conference, August 18–24, 2002: Proceedings. – Mode of access: WWW.URL: www.ifla.org/IV/ifla68/papers/148-162e.pdf. – Last access: 2002. – Title from the screen Прокопенко Л. С. Бібліографічна секція Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та закладів як осередок дослідження національної бібліографії (1965–2002 pp.) [Електронний ресурс]: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.08 / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – Електрон. дан. (1 файл). – К., 2004. – 18 с. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04plsdnb.zip. – Назва з екрана.

Локальні ресурси. Технологии информационного общества и культура [Электронный ресурс]: Международные конференции и проекты / Центр ПИК. Электрон, дан. М., 2004. – 1 CD-ROM. Загл. с этикетки диска.

Библиотеки и информационные ресурсы в современном мире науки, культуры, образования и бизнеса [Электронный ресурс]: Материалы междунар. конф. „Крым – 2004”, г.Судак, 5–13 июня 2004 г. / 11-я Междунар. конф. „Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества”, ГПНТБ России, Ассоциация ЭБНИТ. Электрон, дан. М.: ГПНТБ России, 2004. – 1 электрон, опт. диск (CD-ROM). Загл. с этикетки диска.

Нежурбеда Г.Г. Роль национальных библиотек в сохранении Internet-ресурсов // Программа ЮНЕСКО: „Информация для всех”: Всеобщий доступ к информации [Электронный ресурс]: Материалы междунар. конф., г.Санкт-Петербург, 23–25 июня 2004 г. Электрон, дан. СПб., 2004. – 1 CD-ROM. Загл. с этикетки диска.

Додатки. Додатки можна оформлювати або як продовження наукової роботи на її наступних сторінках, або у вигляді окремої книги. Розміщують їх у порядку появи посилань у тексті наукової роботи.

У разі оформлення додатків на наступних сторінках наукової роботи кожний такий додаток розміщують на новій сторінці. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер „Ґ”, „Є”, „І”, „Й”, „О”, „Ч”, „Ь”, наприклад додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток починається як додаток А.

При оформленні додатків окремою книгою на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово „Додатки”. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2. – другий розділ додатка А; В.3.1. – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1.) – перша формула додатка А.

Отже, в оформленні наукової роботи слід дотримуватися вимог нормативних документів. Недбале оформлення наукової роботи знизить її якість та негативно вплине на оцінювання результатів дослідження.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово „Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 1.2”.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал