Реферативний огляд Вступ



Скачати 402.89 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації13.12.2016
Розмір402.89 Kb.
ТипРеферат
1   2   3

РОЗДІЛ ІV. ГОТОВНІСТЬ ВИКЛАДАЦЬКОГО КОЛЕКТИВУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО

КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ
Розвиток соціальної компетентності, як і будь-якої із інтегральних компетентностей вимагає від педагогічного колективу професійної та психологічної готовності до виконання покладених на нього функцій. Педагог повинен володіти не лише теоретичними знаннями про сутність соціальної компетентності та методи її формування та розвитку, але і уміннями та навичками успішної взаємодії з соціальною реальністю. такі навички педагог засвоює не тільки під час навчання за обраним фахом, але і в безпосередній професійній діяльності та в процесі самоосвіти і підвищення кваліфікації.
Використання шкільних курсів історії у формуванні готовності педагогів до розвитку соціальної компетентності у старших підлітків / О. Оксенюк // Нова педагогічна думка. – 2011. – № 3. – С. 26-30. – Бібліогр.: 4 назв. – укp.

Розкрито сутність і специфіку тематично-ціннісного структурування змісту уроків з історії України щодо проблеми формування національних цінностей у старших підлітків як складової розвитку їх соціальної компетентності у шкільних та позашкільних навчальних закладах. Проаналізовано навчальні програми з історії України та Всесвітньої історії для загальноосвітніх навчальних закладів з точки зору можливостей формування національних цінностей. Підкреслено, що сформованість національних цінностей у старшого підлітка є результатом реалізації комплексу зовнішніх виховних впливів, поєднаних із роботою суб'єкта над собою. Визначено критерії відбору і структурування навчального змісту підручників з історії. Запропоновано зразок матеріалів тематично-ціннісного структурування змісту уроків з історії України для IX класів загальноосвітніх шкіл.
Соціально-психологічний потенціал особистості у ХХІ столітті / Н. В. Кондратюк // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 29. – С. 266-271. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.

Проаналізовано компоненти соціально-психологічного потенціалу особистості старшокласників. Виявлено їх психологічні закономірності та встановлено їх вплив на розвиток особистості в юнацькому віці. Детально розглянуто поняття "соціально-психологічний потенціал". Обґрунтовано труднощі підлітків у виявленні соціальної компетентності. Охарактеризовано базові потреби старшокласників, що дозволяє зрозуміти психологічні проблеми розвитку соціально-психологічного потенціалу.
Андрагогічна модель підготовки класних керівників до формування соціальної компетентності підлітка / Н. В. Гринченко // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 29. – С. 121-127. – Бібліогр.: 12 назв. – укp.

Наведено авторську андрагогічну модель розвитку мотиваційної, когнітивної, креативної сфери класних керівників щодо організації та планування позакласної роботи з формування соціально компетентної особистості підлітка. На підставі досліджень доведено, що безперервність процесу формування соціальної компетентності особистості забезпечується наявністю стійкої мотиваційно-емоційної спрямованості, когнітивно-базової основи та креативно-практичної діяльності. Окреслено форми та методи роботи з підготовки класних керівників до формування соціальної компетентності підлітків.
Соціальна компетентність як складова частина компетентнісного підходу / Н. В. Борбич / Педагогічний пошук. – 2011. – №2. – С.11-13. – Бібліогр.: 7 назв. – укр..

Проаналізовано стан розробленості проблеми компетентності особистості у психолого-педагогічній літературі та розглянуто різні наукові підходи до визначення понять «компетентність» та «соціальна компетентність». Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено сутність, зміст, структуру соціальної компетентності. Визначено соціально-педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування соціальної компетентності в особистості: включеність у соціальну діяльність, соціальний вибір дій, суб'єкт-суб'єктна взаємодія. Зроблено висновок, що соціальна компетентність є набутою здатністю особистості гнучко орієнтуватися в мінливих соціальних умовах та ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем; що вивчення її змісту та структури дасть можливість розкрити механізми адаптації особистості до соціокультурних умов інформаційного суспільства, які постійно змінюються.
РОЗДІЛ V. РОЗВИТОК ОКРЕМИХ ВИДІВ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Соціальна компетентність є комплексом знань, умінь та навичок взаємодії людини із соціальною дійсністю. В комплекс заходів з розвитку соціальної компетентності входять: а)розвиток комунікативної компетентності, яка відповідає за процеси безпосередньої комунікації людини з оточуючим світом, б) розвиток громадянської компетентності, яка відповідає за засвоєння дитиною основних правил та норм поведінки в суспільстві, повагу до громадянських цінностей, держави та права, пошани до свого народу та нації, та визнання суверенітету інших народів, в) его-компетенція, яка відповідає за самовизначення дитини в соціумі, виявлення свого соціального призначення та соціальної приналежності.
а) розвиток комунікативної компетентності

Педагогічні технології формування комунікативної компетентності старшокласників у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.09 / А. П. Хом'як; Ін-т педагогіки НАПН України. – К., 2010. – 20 c. – укp.



Розкрито суть і структурну будову поняття "комунікативна компетентність". Визначено психолого-педагогічні умови та шляхи використання потенціалу предметів гуманітарного циклу в формуванні комунікативної компетентності. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено ефективність нової педагогічної технології формування комунікативної компетентності старшокласників. Виявлено специфічні особливості педагогічної технології підготовки учнів щодо іншомовного спілкування. Експериментально доведено ефективність даних педагогічних технологій, їх доцільність використання у навчально-виховному процесі.
Підготовка майбутніх учителів до формування комунікативної компетентності молодших школярів : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / З. В. Залібовська-Ільніцька; Житомир. держ. ун-т ім. І.Франка. – Житомир, 2009. – 20 c. – укp.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування комунікативної компетентності молодших школярів. Розкрито значення комунікації як необхідної умови підготовки студентів педагогічних ВНЗ до даного виду професійної діяльності. Проаналізовано наукові підходи щодо проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування комунікативної компетентності молодших школярів (діяльнісний, особистісно-орієнтований, системний, професіографічний, технологічний, інтегративний, комунікативний). Розкрито сутність і взаємозв'язок базових понять дослідження, зокрема, таких, як "компетентність", "комунікація", "комунікативна компетентність", "комунікативна компетентність молодшого школяра", "готовність майбутніх учителів до формування комунікативної компетентності молодших школярів". Обгрунтовано й апробовано технологію підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування комунікативної компетентності молодших школярів, запропоновано критерії визначення рівня готовності студентів педагогічних ВНЗ до здійснення даного виду професійної діяльності.
Проблема формування комунікативної компетентності сліпоглухих дітей у спеціальній літературі США та Великої Британії : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.03 / К. О. Глушенко; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2009. – 20 c. – укp.

Проаналізовано сучасні наукові підходи британських та американських учених щодо обгрунтування загальної концепції комунікації та розробки засобів формування комунікативної компетентності сліпоглухих дітей. Запропоновано визначення понять "комунікативна компетентність", "комунікативна компетенція", "комунікативні уміння та навички" стосовно сліпоглухих дітей. Визначено основні комунікативні компетенції, якими мають оволодіти такі діти, розглянуто доступні їм засоби спілкування та методику їх навчання. Проведено порівняльне дослідження вітчизняних і зарубіжних технологій формування комунікативної компетентності сліпохлухих дітей, показано їх переваги та недоліки. Обгрунтовано наукові підходи щодо оптимізації корекційної роботи зі сліпоглухими дітьми, спрямовані на формування у них комунікативної компетентності. Розроблено методичні рекомендації щодо їх впровадження у навчально-виховний процес спеціальних закладів для таких дітей.
Формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.09 / О. В. Добротвор; Ін-т педагогіки НАПН України. – К., 2011. – 20 c. – укp.

Розглянуто проблему формування комунікативної компетентності учнів старшої школи в навчально-виховному процесі ЗОНЗ. Розкрито суть і структуру поняття "комунікативна компетентність старшокласника". Визначено потенціал засобів малопоширеної в шкільному навчанні організаційно-діяльнісної гри (ОДГ) у процесі ефективного формування даної компетентності. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено дієвість ОДГ-технології формування комунікативної компетентності старшокласників. Запропонована модель технології базується на організації проблемної діяльності учнів без готових рішень і сценарію з використанням комплексу взаємопов'язаних дидактичних інтерактивних методів і рефлексивним осмисленням учасниками гри набутого досвіду комунікації. Характеристики ОДГ забезпечують стійку мотивацію учня-гравця, відповідають віковим особливостям старшокласників і завданням компетентнісної освіти. Доведено ефективність засобів ОДГ у процесі формування комунікативної компетентності старшокласників, доцільність використання такого різновиду дидактичної гри в навчально-виховному процесі.
Перспективність і наступність у формуванні комунікативної компетентності учнів основної школи : монографія / Л. І. Мамчур; Уман. держ. пед. ун-т ім. П. Тичини. - Умань : Сочінський, 2012. – 449 c. – Бібліогр.: с. 411-449. – укp.

Досліджено філософські праці, що розкривають взаємозалежності особлистості як члена суспільства та мови. Показано необхідність і значущість системи мовної освіти для становлення людини в соціумі, роль рідної мови у формуванні громадянина України. Обгрунтовано сутність, структуру поняття "комунікативна компетентність" (КК), розглянуто психологічні та психолінгвістичні аспекти формування КК учнів основної школи. Висвітлено теорію та методологію КК, проаналізовано лінгводидактичні засади її формування в учнів з урахуванням принципів перспективності та наступності. Запропоновано й апробовано концептуальну модель-систему формування КК учнів V - X класів з урахуванням даних дидактичних принципів.
Історична освіта як чинник формування комунікативної компетентності / В. Безродна // Рідна школа. – 2010. – № 4/5. – С. 66-68. – Бібліогр.: 6 назв. – укp.

Описано власний досвід з формування комунікативної компетентності учнів 10–11 класів на уроках історії в ліцеї Донецького національного університету. Розглянуто засоби формування позитивної мотивації у ліцеїстів до засвоєння знань - проблемне навчання і наочність. Охарактеризовано методи формування комунікативної компетентності під час навчальних занять, які базуються на принципі колективного обговорення проблеми. Зазначено, що використання інтерактивних методів в історичній освіті відіграє важливу роль у формуванні комунікативної компетентності ліцеїстів, яка є одним з основних чинників становлення особистості.
Шляхи підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів до формування комунікативної компетентності молодших школярів / З. В. Залібовська-Ільніцька // Педагогіка і психологія проф. освіти. – 2008. – № 5. – С. 27-32. – Бібліогр.: 3 назв. – укp.

Розглянуто шляхи підвищення ефективності підготовки майбутніх викладачів до формування комунікативної компетентності молодших школярів на матеріалі курсу "Основи культури і техніки мовлення". Акцентовано увагу на методі портфоліо, що стимулює студентів до активної участі в навчальному процесі. Надано рекомендації щодо покращення рівня комунікативної компетентності студентів і подальшого формування цієї здібності у молодших школярів.
Формування мовленнєвої компетентності як засобу соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в сучасному суспільстві / О. Б. Колодич // Наука і освіта. – 2009. – № 10. – С. 194-197. – Бібліогр.: 12 назв. – укp.

Розглянуто принципи формування мовленнєвої компетентності як засобу соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в сучасному суспільстві. Приведено порівняння змісту понять "компетенція" і "компетентність", виділено сутнісні характеристики цих понять. Досліджено розвиток мовної компетентності. Акцентовано увагу на комунікативному підході до навчання іншомовного спілкування дітей молодшого шкільного віку. Виокремлено такі поняття комунікативної компетентності як вербально-комунікативна компетентність, лінгвістична компетенція, невербальна комунікативна компетентність. Визначено елементи комунікативної компетентності, необхідної для подальшої соціальної адаптації молодших школярів. Доведено, що комунікативний підхід до вивчення іноземних мов спрямований на розвиток умінь та навичок у молодших школярів практично використовувати реальну, "живу" мову і покликаний навчати не маніпулюванню мовними структурами, а усвідомленому поєднанню цих структур з їх комунікативними функціями в повсякденних ситуаціях спілкування.
Формування комунікативної компетентності на уроках української мови та літератури / І. В. Гайдаєнко, С. В. Левченко // Педагогічні науки: зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 59. – С. 80-84. – Бібліогр.: 6 назв. – укp.

Запропоновано дослідження форм роботи, спрямованих на формування комунікативної компетентності на уроках української мови та літератури.
Лінгводидактичні підходи до формування комунікативної компетентності учнів основної школи / Л. І. Мамчур // Педагогічні науки: збірник наукових праць. – 2011. – Вип. 59. – С. 125-129. – Бібліогр.: 9 назв. – укp.

З'ясовано сутність компетентнісного та комунікативно-діяльнісного підходів до навчання української мови, визначено їх роль у формуванні комунікативної компетентності учнів основної школи.
б) громадянська компетентність

Формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання правознавства : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Т. М. Смагіна; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 2007. – 20 c. – укp.



Висвітлено методику формування громадянської компетентності (ГК) учнів у процесі навчання правознавства (НП). Проаналізовано історію становлення компетентнісного підходу у вітчизняній і зарубіжній педагогічних науках. Розкрито зміст понять "компетентність", "компетенція", "громадянська компетентність". Доведено, що тематика Конституційного права України є оптимальною для експериментальної роботи з моделювання методики формування ГК учнів у курсі правознавства. Наведено методичну модель формування ГК школярів у процесі НП. Формувальним етапом експерименту підтверджено ефективність впровадження даної моделі у процесі НП дев'ятикласників.
Теоретико-методичні засади виховання старшокласників як суб'єктів громадянського суспільства : монографія / В. В. Івашковський; НАПН України, Ін-т пробл. виховання. – К.: Паливода А. В., 2010. – 514 c. – Бібліогр.: 923 назв. – укp.

Здійснено науково-методологічне обґрунтування виховання старшокласників ЗНЗ як суб'єктів громадянського суспільства, що має на меті формування їх громадянської компетентності. Визначено суть поняття "виховання суб'єктів громадянського суспільства" як цілеспрямованого процесу підготовки старшокласників до життя у системі суспільних стосунків, соціальної взаємодії й активної відповідальної участі в суспільно корисній роботі. Розглянуто поняття "громадянська компетентність" як цілісне інтегроване утворення, що виражається у сукупності здатностей особистості, необхідних для її успішної самореалізації та соціальної взаємодії в громадянському суспільстві. Обґрунтовано взаємозв'язок наступності та спадкоємності виховних аспектів у процесі виховання старшокласника як суб'єкта громадянського суспільства змісту та методам навчального задоволення його пізнавальних потреб. Визначено рівні виховання суб'єктів громадянського суспільства, виявлено обумовленості мотивації рівнем розвитку їх знань, умінь і навичок, а також психологічної підготовленості. Визначено особливості впливу на виховання суб'єкта, громадянина суспільного оточення, педагогічних, вікових та індивідуальних факторів.
Формування громадянських якостей школярів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / Г. І. Коберник // Пед. дискурс: зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 10. – С. 221-223. – Бібліогр.: 3 назв. – укp.

Розкрито педагогічні умови формування таких компонентів громадського виховання як суспільний обов’язок, відповідальність, моральна свідомість, повинність, любов і повага до своїх батьків, рідних, близьких людей.
Формування громадянської компетентності школярів через реалізацію системи громадянського виховання та освіти / Г. Рибак // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2010. – № 4. – С. 135-138. – Бібліогр.: 4 назв. – укp.

Висвітлено актуальну проблему реформування компетентностей сучасної освіти та найважливіші завдання сучасного виховання - формування людини-громадянина, для якої демократичне суспільство стане осередком реалізації творчих можливостей, задоволення особистих та соціальних інтересів. Розглянуто ключові компетентності, серед яких однією з основних є громадянська компетентність (сукупність освітніх елементів, що складаються зі знань, умінь і навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості). Визначено методичну проблему, над якою працює педагогічний колектив Тернопільської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 9 - "Реалізація комплексної системи громадянської освіти на виховання учнівської молоді". Охарактеризовано розроблену систему громадянської освіти в цій школі, головною метою якої є виховання громадянина, який повинен володіти певними знаннями, уміннями, цінностями, бажаннями брати участь в суспільно-політичному житті.
Громадянські компетентності та їх формування у молодших школярів / О. І. Папач, Т. П. Козачук // Наша школа. – 2007. – № 3. – С. 10-15. – Бібліогр.: 8 назв. – укp.

Запропоновано комплекс педагогічних правил для роботи вчителя початкових класів. Визначено фактори впливу на розвиток особистості дитини, мету виховання дитини та особистісні риси громадянина-патріота України. Розглянуто якості, які повинен мати вчитель, що формує громадянську компетентність дитини. Розкрито зміст поняття "громадянськість". Виділено ланки процесу формування громадянської компетентності учнів середніх і старших класів. Сформульовано завдання та окреслено форми роботи з формування політкультурної компетентності молодших учнів. Представлено методику проведення інтегрованого уроку читання з елементами народознавства (III клас) на тему "Звичаї та обряди українського народу".
Формування громадянської компетентності старшокласників через виховний потенціал предметів суспільно-гуманітарного циклу / Т. В. Колган // Наша школа. – 2012. – № 1. – С. 21-26. – Бібліогр.: 9 назв. – укp.

Висвітлено завдання, які стоять перед школою - виховати громадянина, найвищою чеснотою якого була б любов до Батьківщини та свого народу. Розглянуто питання когнітивного, цілісного, діяльнісного компонентів формування громадянськості. Визначено потенціал навчальних предметів суспільно-гуманітарного циклу стосовно питання, що вивчається. Вміщено таблицю компонентів формування громадянської компетентності старшокласників через виховний потенціал навчальних предметів.
Громадянська освіта як фактор формування громадянських компетентностей сучасної молоді / О. Шестопалюк // Рідна школа. – 2010. – № 3. – С. 33-35. – Бібліогр.: 6 назв. - укp.

Розглянуто проблему формування громадянської освіти (ГО) сучасної молоді України у рамках проекту Ради Європи "Освіта для демократичного громадянства" (1997). Зазначено, що остаточно розробленої концепції ГО в Україні немає, не спостерігається й однозначного розуміння громадянського суспільства та громадянської культури, які сприяли б обмеженню ролі держави в освітній політиці суспільства, подоланню тоталітарного мислення й утвердженню ідейного плюралізму в освіті, формуванню нової моделі спеціаліста заснованої на поєднанні професійних і громадянських якостей. Виокремлено ключові компетентності громадянської компетентності: дослідницька компетентність, компетентність соціального вибору, компетентність соціальної дії, комунікативна компетентність, навчальна компетентність; розглянуто елементи громадянської компетентності (ціннісний, діяльнісний і процесуальний). Наголошено, що стандарти громадянського виховання повинні будуватися на принципово новій основі як багаторівневі та багатопозиційні стандарти-орієнтири, які на сьогоднішній день створити ще не вдалося.
Громадянська компетентність старшокласників у контексті парадигми сучасної освіти до особистісно зорієнтованого навчання / О. Кучер // Нова педагогічна думка. – 2008. – № 4. – С. 194-198. – Бібліогр.: 21 назв. – укp.

Запропоновано певний алгоритм для дослідження цілісної системи, компонентами якої є: потреба суспільства в оновленні парадигми шкільної освіти, демократизація освіти. Охарактеризовано поняття "громадянська освіта", методи викладання громадянознавства. Висвітлено досвід практичної діяльності вчителя історії та інших суспільних дисциплін у виховній роботі із старшокласниками у формуванні громадянської компетентності. Відзначено, що формування громадянської компетентності - важливий чинник досягнення ефективності освітньої діяльності, шлях до демократії в суспільстві та державі.
Формування громадянської компетентності учнів профільних класів засобами варіативних суспільствознавчих предметів : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / О. А. Кучер; НАПН України, Ін-т педагогіки. – Київ, 2014. – 20 c. – укp.

Показано можливості формування громадянської компетентності учнів профільних класів засобами варіативних суспільствознавчих предметів. Проаналізовано розвиток громадянської компетентності в історичному контексті, сучасний стан теорії та практики впровадження формування громадянської компетентності учнів профільних класів засобами варіативних суспільствознавчих предметів. Визначено роль сформованої громадянської компетентності у системі особистісно-орієнтованої освіти. Вперше визначено методичні умови формування громадянської компетентності учнів класів суспільно-гуманітарного профілю навчання засобами варіативних предметів. Уточнено зміст понять "компетенція", "компетентність", "громадянськість", "громадянська компетентність", "методи формування громадянської компетентності". Розроблено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методичну модель формування громадянської компетентності учнів профільних класів у навчанні варіативних суспільствознавчих предметів.
Застосування засобів вивчення історії для формування національних цінностей у старших підлітків / О. Оксенюк // Нова педагогічна думка. – 2010. – № 3. – С. 84-88. – Бібліогр.: 3 назв. – укp.

Досліджено сутність механізму формування національних цінностей (НЦ). Окреслено шляхи застосування засобів вивчення історії для формування НЦ у старших підлітків. На авторській схемі представлено структурні зв'язки методів формування НЦ, побудованої за результатами вивчення теорії і практики НЦ засобами історичної освіти. Для прикладу висвітлено процес формування НЦ на уроці історії у 8 - 9 класах ЗОШ. Національну самосвідомість визначено як інтегративну якість особистості у системі відносин "особистість – нація". Наведено схему аналізу ціннісноформувального потенціалу уроку історії. Резюмовано, що структура формування НЦ базується на механізмі формування національної свідомості та на психологічній структурі формування ціннісної орієнтації.
в) его-компетенція (самоідентифікація)

Соціокультурна самоідентифікація та адаптація молодшого школяра / В. Терпан // Соціальна психологія. – 2011. – № 5. – С. 154-162. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.



Розглянуто особливості динаміки соціокультурної самоідентифікації і соціальної адаптації в молодшому шкільному віці. Досліджено соціальні детермінанти (навчальна успішність, відносини з учителем, батьками та ровесниками) самоідентифікації молодшого школяра.
Педагогічні умови формування моральної поведінки підлітків у сім'ї : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 / С. Е. Костенко; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2013. – 20 c. – укp.

Досліджено проблему формування моральної поведінки підлітків у сім'ї. Уточнено сутність поняття моральної поведінки підлітків, визначено структурні компоненти, рівні та критерії, показники її сформованості. Обгрунтовані педагогічні умови, що сприяють активізації морального виховання у сім'ї спрямованого на формування моральної поведінки підлітків. Доведено, що ефективність формування моральної поведінки підлітків у сім'ї підвищиться за умов впровадження у виховний процес загальноосвітнього закладу системи позаурочних заходів, зміст яких грунтується на засадах виділення педагогічних умов - готовність батьків до здійснення морального виховання підлітків на основі використання культурологічного підходу до створення виховного простору; моральна самоідентифікація підлітка, основою якої є актуалізація його життєвого (витагеного) досвіду в процесі створення ситуації успіху, що забезпечують високий та достатній рівні сформованності моральної поведінки підлітків в сім'ї. Розглянуто педагогічні умови реалізовані за допомогою культуроорієнтованої технологіі та групи методів: інформаційно-просвітницькі методи (метод бесіди, метод індукції), метод ігрового моделювання, метод топографічного підходу, метод іміджування, метод додатковості, метод колективно-перспективного очікування, метод морального гартування. Зазначено основу технології, яка склала парадигму культуровідповідності та культуротворчості, орієнтовану на усвідомлення та реалізацію в моральному вихованні культурних цінностей. Визначено, що принципом конструювання технології виховання виступило сполучення трьох проекцій: соціальної, культурної і особистісної.
Психологічні особливості формування гендерної моделі поведінки у хлопчиків молодшого шкільного віку за допомогою українських народних казок / С. М. Симоненко, І. В. Нападовська // Наука і освіта. – 2008. – № 7. – С. 169-174. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.

Розкрито результати дослідження гендерної самоідентифікації у хлопчиків молодшого шкільного віку, а також формування в них гендерної моделі поведінки за допомогою українських народних казок.
Психологічні особливості становлення здатності до самоефективності в юнацькому віці : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / В. В. Лук'яненко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2011. – 20 c. – укp.

Досліджено сутність, роль, вікові особливості становлення здатності до самоефективності в юнацькому віці. Представлено аналіз науково-теоретичних концепцій та підходів до вивчення проблеми самоефективності у зарубіжній, радянській та вітчизняній психології, розкрито вікові особливості її прояву. Визначено структуру (загальна самоефективність, самоефективність соціальних взаємин, самоефективність у діяльності), критерії та показники її діагностування (оцінка використання власних здібностей: очікування успіху; соціальна компетентність: ініціатива та стійкість в соціальних контактах; здатність планувати та коригувати: гнучкість і наполегливість у досягненні мети), рівні прояву (високий, середній, низький). Встановлено взаємозв'язки між здатністю до самоефективності з самоповагою, копінг-стратегіями, почуттям впевненості в собі, соціально-психологічною адаптацією, мотивацією навчання у ВНЗ. Обгрунтовано, розроблено, апробовано психокорекційну програму підвищення здатності до самоефективності в юнацькому віці шляхом впливу на її емпіричні кореляти активними соціально-психологічними методами навчання. Доведено ефективність даної програми, що робить можливим її впровадження у навчально-виховний процес як чинника особистісного зростання в юнацькому віці. Сформульовано практичні рекомендації для психологів, викладачів.
Ідентифікація у вихованні особистості / І. Бех // Рідна школа. – 2013. – № 4/5. – С. 20-25. – Бібліогр.: 10 назв. – укр.

Узагальнено підходи щодо визначення ідентифікації, наведено класифікацію цих визначень за такими характеристиками: моделювання цінностей, норм, ідеалів іншої людини, уподібнення іншому, ототожнення суб’єкта з іншою особою. Наведено та охарактеризовано форми ідентифікації особистості: особистісна самоідентифікація, групова та професійна ідентифікація, соціальна інтеграція. Розглянуто систему базових понять "Я"-концепції: ідентичність – особиста ідентичність – міжгрупова ідентифікація. Наголошено на ефективності спільної діяльності для подолання конфліктів та подолання егоцентричної спрямованості у взаєминах між суб’єктами. Проаналізовано особливості кризи підлітково-юнацького віку: нездатність будувати кар’єру, душевний розлад, деперсоналізація, відчуженість тощо. Виокремлено наступні причини соціального конфлікту між поколіннями: трансформація суспільної свідомості, заміна авторитарної парадигми взаємодії з молоддю на парадигму партнерських стосунків; відсутність спільної діяльності; втрата авторитету дорослими. Констатовано, що ідентифікація забезпечує міжособистісну й групову ідейно-ціннісну взаємодію.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал