Реферативний огляд Вступ



Скачати 402.89 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації13.12.2016
Розмір402.89 Kb.
ТипРеферат
  1   2   3
Сердюк К. О.,

Наук. співробітник відділу наукової реферативної інформації ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського


РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Реферативний огляд
Вступ

Реферативний огляд акумулює узагальнену інформацію про стан розробки питання без їхньої критичної оцінки автором. Призначення цього огляду – ознайомити споживачів інформації зі станом розробки проблем розвитку соціальної компетентності учнів загальноосвітніх шкіл. При підготовці огляду було використано матеріали за 2008−2014 роки із загальнодержавної реферативної бази даних «Україніка наукова», реферативної галузевої бази даних Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського, мережі Інтернет. Реферати подано українською мовою.



Вітчизняні дослідження теорії та практики педагогічної діяльності виявили перелік інтегральних компетентностей, формування яких відбувається в загальноосвітній ланці освіти: культурна, соціальна, навчальна, соціальна, громадянська, інформаційно-комунікативна та здоров’язберігаюча. Рада Європи розробила загальну класифікацію з п’яти груп компетентностей, першою з яких є група соціальних компетентностей, до яких входять знання про соціальну реальність, уміння та навички взаємодіяти з нею та соціально-особистісні характеристики індивіда, які відповідають за ефективність виконання ним певної соціальної ролі. Таким чином, громадянську та інформаційно-комунікативну компетентності деякі дослідники справедливо вважають складовими комплексу соціальної компетентності особистості.
РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В НАВЧАЛЬНИЙ ЧАС
Період навчання в ЗНЗ тривалий і охоплює три важливі періоди розвитку людини та формування її особистості: молодший шкільний вік, підлітковий вік та юність. В ці періоди закладаються основні навички орієнтації людини в соціальному просторі та механізми взаємодії з ним. Основною діяльністю учня є навчання. Система загальноосвітніх закладів дає дитині комплекс загальновизнаних необхідних теоретичних та практичних знань, які формують світогляд дитини та пояснюють їй ключові аспекти сучасної наукової картини світу. Разом із тим важливою складовою процесу ознайомлення дитини з дійсністю є навчання її правильно орієнтуватися в ній, взаємодіяти з нею та керувати своєю поведінкою в ній. Соціальна реальність є зрізом сучасної наукової картини світу і тому розвиток соціальної компетентності є складовою системи загальної освіти.
Соціальна компетентність старшокласника в контексті особистісно-зорієнтованого підходу / О. Безкоровайна // Нова педагогічна думка. – 2011. – № 4. – С. 49-53. – Бібліогр.: 8 назв. – укр..

Обґрунтовано теоретичні основи змісту поняття «соціальна компетентність» та уточнено його змістове наповнення, підґрунтям якого є система понять: знати - досягти - вміти - відповідати. Уточнено смислову компоненту понять «компетентність» та «компетенція». Визначено можливості застосування авторської технології виховання культури особистісного самоствердження раннього юнацького віку, основу якої становлять такі положення: домінанта самоствердження, організація зовнішньої частини педагогічного процесу, розвиток здібностей особистості. Охарактеризовано основні складові даної технології: особистісно-зорієнтований підхід, співпраця, створення ситуації успіху, контроль і оцінка діяльності. Доведено ефективність розробленої технології в аспекті всебічного розвитку інтелектуальних, морально-вольових, творчих здібностей старшокласників.
Сухомлинський у діалозі з сучасністю: кроки до європейської школи здоров'я / Л. М. Чернова, Д. Керчмар // Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: здоров'я через освіту: матеріали V Міжнар. та ХІХ Всеукр. пед. читань, 11-12 жовт. 2012 р. у м. Донецьку: [у 4 т.] / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, НАПН України, Укр. асоц. ім. Василя Сухомлинського, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського, Донец. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти. – Донецьк: Витоки, 2012. – Т. 4. – С. 276-279. – Бібліогр.: 10 назв. – укр..

Розглянуто досвід роботи Харцизької спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов №26, спрямований на розкриття та розвиток творчих і інтелектуальних здібностей учнів, забезпечення високої загальної активності школярів як у вивченні іноземних мов, так і в соціальній сфері, створення умов набуття учнями здоров’язбережувальної, полікультурної, соціальної та інформативно-комунікативної компетентностей. Зосереджено увагу на роботі школи з профілактики шкідливих звичок та девіантної поведінки школярів, із застосування досягнень та досвіду видатного вітчизняного педагога В. О. Сухомлинського з виховання лідерських якостей сучасних учнів як етапу моделювання сучасного європейського громадянина. Виокремлено співпрацю з волонтером Корпусу миру США в Україні міс Даніель Керчмар у реалізації окреслених завдань, зокрема в організації семінару-тренінгу по боротьбі з ВІЛ/СНІД, Конкурсу творчих робіт на тему „Профілактика ВІЛ\СНІД та ризикованої поведінки” та інших заходів.
Виховання старшокласників як суб'єктів соціальної сфери життя громадянського суспільства / О. Запасникова, О. Лівенцев // Рідна школа: щомісяч. наук.-пед. журн. – 2013. – № 12. – С. 56-60. – Бібліогр.: 3 назви. – укр..

Висвітлено хід та основні результати дослідно-експериментальної роботи з проблеми розвитку соціальної компетентності старшокласників як зростаючих суб’єктів громадянського суспільства. Зазначено, що пріоритетної умовою ефективного виховання досліджуваного феномену є доцільне і оптимальне використання інформаційно-комунікаційних та інших інноваційних технологій. Зафіксовано, що людину-суб’єкта відрізняє здатність до рефлексії, самостійного та критичного оцінювання того, що здійснено. Наведено структуру соціальної компетентності як інтегрованої якості старшокласника-суб’єкта, в якій виокремлено когнітивний, морально-ціннісний, особистісний та діяльнісний компоненти. Представлено інформацію про функціонування шкільного телецентру та підготовку старшокласниками до ефіру циклу передач, що мотивували учнів до прояву соціальної активності та висвітлювали досвід успішної самореалізації.
Поліпшення якості навчальної літератури з християнської етики як чинник формування соціальної компетентності молодших школярів / С. І. Данилейко // Наукові записки КДПУ. Серія: Педагогічні науки / ред. В. В. Радул [та ін.]. – Кіровоград : КДПУ, 2010. – Вип. 88. – С. 71-75. – Бібліогр. в кінці ст.

У статті розглядаються питання науково-методичного забезпечення апробації програми предмету "Етика: духовні засади" та інших предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах.
Використання ідей В. Сухомлинського в процесі формування соціальної компетентності молодших школярів / С. Данилейко // Наукові записки КДПУ. Серія: Педагогічні науки / ред. В. В. Радул [та ін.]. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. – Вип. 101. – С. 118-124. – Бібліогр.: 7 назв. – укр..

У статті досліджується вплив педагогічних ідей В. О. Сухомлинського на сучасні процеси формування соціальної компетентності молодших школярів.
Теоретичні питання формування в молодших школярів ключових компетентностей / М. В. Дорожко // Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 40. – С. 105-110. – Бібліогр.: 3 назв. – укр..

Висвітлено основні положення щодо формування ключових компетентностей у молодших школярів, які виділяють вчені України та різних країн Європи. Визначено основні групи ключових компетентностей: соціальні, мотиваційні та функціональні. Перераховано ключові компетентності, що розглядаються в Україні: уміння вчитися, загальнокультурна компетентність, а також громадянська, підприємницька, соціальна, здоров’язберігальна та компетентність у застосуванні ІКТ.
Педагогічне проектування закладу життєвої компетентності / Н. Савенко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2012. – № 2. – С. 90-93. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.

Розглянуто життєдіяльність Центру позашкільної роботи як закладу життєвої компетентності, в основі діяльності якого буде соціальне проектування, життєва та соціальна практика, що сприятимуть активній участі дітей та молоді в суспільному процесі, їх включенню в систему соціальних зв'язків та відносин, суспільно значущу діяльність. Проаналізовано зміст освіти в Центрі, етапи проектування закладу життєвої компетентності. Викладено принципи, які визначають змістові технології й управлінські домінанти навчально-виховного процесу, спрямованого на плекання дитини як творця і проектувальника свого життя.
Формування соціальної компетентності старшокласників засобами слов'янської культури : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 / Т. О. Кузьміч; Уман. держ. пед. ун-т ім. П. Тичини. – Умань, 2014. – 19 c. – укp.

Уточнено сутнісний зміст базових понять "соціальна компетентність старшокласників", "формування соціальної компетентності старшокласників засобами слов’янської культури" та педагогічну сутність феномену "соціокультурна ідентифікація" як одного з найважливіших компонентів соціальної компетентності старшокласників. Розглянуто критерії (індивідуально-особистісний, соціологічний, культурно-етнічний, життєво-футурологічний) та рівні (високий, достатній, середній, низький) сформованості соціальної компетентності старшокласників засобами слов’янської культури.
Школа соціальної адаптації / М. В. Шульський // Педагогічний пошук. – 2013. – № 2. – С. 38-42. – Бібліогр.: 7 назв. – укp.

Розкрито зміст та сутність поняття «соціально-трудова компетентність» та його взаємозв’язок із компетенціями соціального вибору та соціальної активності. Проведено соціологічне дослідження ставлення старшокласників до майбутніх перспектив трудового та соціального статусу. Розроблено модель соціально-трудової компетентності учнів та охарактеризовано її складові: психологічна, комунікативна, соціальна та інструментальна. Визначено зміст компонентів, які забезпечують формування соціально-трудової компетентності. Досліджено психолого-педагогічний портрет сучасного випускника сільської школи. Подано визначення феномену «сучасний випускник» загальноосвітньої школи. Зміст моделей соціально-трудової компетентності, компонентів освітнього середовища та портрету сучасного випускника школи подано у таблицях. Доведено, що формування соціально-трудової компетентності учнів є найважливішим завданням сучасного навчального закладу.
РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ В ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТА В СІМ’Ї
Окрім безпосередньо навчання в школі учні часто відвідують позашкільні заходи, гуртки за інтересами, а також дитячі та молодіжні громадські об’єднання та ініціативи, які також є частиною системи освіти та цілісного освітнього процесу. Відтак доцільно виокремити особливості розвитку соціальної компетентності учнів в позанавчальний час. Сфера позашкільної діяльності дитини розкриває значний пласт соціальної реальності та дає змогу дитині поступово адаптуватися до змін середовища її діяльності – навчальної, виховної, ігрової та творчої. Визначальною особливістю виховання соціальних компетентностей поза шкільною програмою є її максимальна наближеність до дійсності, яка часто перетворюється на апробацію засвоєних знань та принципів соціальної взаємодії і практичне вироблення умінь та навичок соціальної дії. Сімейні відносини є частиною соціальної сфери суспільства, а тому сім’я одночасно є і суб’єктом, який виконує розвивальну діяльність, і площиною постійної практики соціальної компетентності дитини.
Розвиток соціальної та громадянської компетентностей старшокласників засобами телекомунікаційних проектів / С. Малахова, Т. Апалькова, Н. Фокіна // Рідна школа: щомісяч. наук.-пед. журн. – 2013. – № 12. – С. 61-65. – Бібліогр.: 5 назв.

Висвітлено основні результати дослідно-експериментальної роботи з проблеми розвитку соціальної та громадянської компетентностей старшокласників. Визначено, що ефективним шляхом розвитку зазначених феноменів може виявитися організація проектної діяльності учнів засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Наведено різні види телекомунікаційних проектів, серед яких: телеконференції, соціальні дослідження, змагання у творчих конкурсах соціально-громадянського спрямування, віртуальні подорожі та зустрічі, дискусії та дебати. Апробовано конкурс проектів соціальної реклами «Зверніть увагу!», що сприяв формуванню у старшокласників творчого та критичного мислення, вміння працювати із суспільно-політичною та соціальною інформацією.
Виховання соціально компетентної особистості в позашкільному навчальному закладі / О. Литовченко // Шлях освіти. – 2009. – № 4. – С. 28-31. – укp.

Висвітлено деякі теоретичні положення дослідження проблеми формування соціальної компетентності особистості як результату навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі. Наведено різні підходи до визначення сутності категорії "соціальна компетентність" і існуючі в сучасній педагогічній науці класифікації компетентностей особистості. У контексті вирішення проблеми виховання соціально компетентної особистості охарактеризовано роль позашкільних навчальних закладів. Зазначено, що для визначення критеріїв оцінювання соціальної компетентності особистості необхідно застосовувати діагностичні методики нового типу.
Теоретико-методичні основи позашкільної освіти / О. Биковська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2012. – № 2. – С. 24-29. – Бібліогр.: 4 назв. – укp.

Проаналізовано сучасні теоретичні та методичні положення позашкільної освіти. Розкрито методику позашкільної освіти, що базується на застосуванні компетентнісного підходу. Узагальнено зміст позашкільної освіти з урахуванням пізнавальної, практичної, творчої та соціальної компетентностей. З'ясовано, що соціальна компетентність у художньо-естетичному, науково-технічному, еколого-натуралістичному, туристсько-краєзнавчому та гуманітарному напрямах позашкільної освіти передбачає формування активної життєвої позиції, адаптацію, готовність до безперервної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потребу ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, підприємницьку діяльність.
Формування соціальної компетентності підлітків у дитячому об'єднанні / Т. Окушко // Нова пед. думка. – 2011. – № 4. – С. 92-94. – Бібліогр.: 6 назв. – укp.

Розглянуто проблему формування соціальної компетентності підлітків у дитячому об'єднанні. Наведено класифікацію дитячих об'єднань за такими принципами: територіальний, чисельності, гендерний, тривалості діяльності, основного місцеперебування, цільової орієнтованості, а також види дитячих об'єднань. Визначено такі структурні компоненти соціальної компетентності: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, особистісний, поведінковий та відповідні їм критерії і показники: пізнавальна активність, інтерес і готовність до соціальної взаємодії, соціально-комунікативні вміння та навички, самостійність. Запропоновано шляхи оптимізації процесу формування соціальної компетентності підлітків у дитячому об'єднанні. Окреслено перспективи подальших досліджень проблеми взаємодії дитячих об'єднань із загальноосвітніми і позашкільними закладами та сім'єю.
Метод проектів як засіб формування соціальної компетентності учнів у технічних гуртках позашкільних навчальних закладів / О. Липецький // Нова педагогічна думка. – 2011. – № 3. – С. 8-10. – Бібліогр.: 6 назв. – укp.

Розглянуто підходи науковців до визначення сутності поняття соціальної компетентності. Охарактеризовано структурні компоненти соціальної компетентності, умови її формування у науково-технічних гуртках. Уточнено поняття "компетентнісний підхід" у системі позашкільної освіти. Підкреслено, що поняття компетентності ширше за поняття знання, вміння або навички, і включає як інтелектуальну, так і діяльнісну сферу. Обгрунтовано метод проектної діяльності як основний у формуванні соціальної компетентності вихованців науково-технічних гуртків позашкільних навчальних закладів.
Теоретичні основи та діагностичне дослідження формування соціальної компетентності підлітка / Н. Гринченко // Рідна школа. – 2008. – № 12. – С. 14-16. – Бібліогр.: 12 назв. – укp.

Здійснено теоретичний аналіз проблеми соціалізації учнів. Розглянуто ідеї сучасних дослідників, які надають вектор розвитку інноваційних ідей формування соціальної компетентності. Окреслено найпоширеніші визначення педагогічних умов та формулювання складових соціально компетентної особистості. Визначено поняття "соціально компетентна особистість" та напрямки ефективного впливу на її формування, акцентовано увагу на те, що в розглянутих працях автори майже не приділяють уваги таким важливим аспектам, як уміння підлітка планувати і доцільно використовувати час та зберігати власне здоров'я. Визначено соціально компетентну особистість як інтегрований показник особистості, що складається: з моральних цінностей - відповідальність, дбайливість, патріотизм; з уміння гнучко встановлювати ефективну взаємодію з навколишнім середовищем для самовдосконалення; з навичок раціонально планувати та використовувати власний час; з навичок дбайливого ставлення до здоров'я. Висвітлено результати діагностичного дослідження особливостей внутрішніх сімейних відносин та їх впливу на соціалізацію підлітків. Доведено, що внутрішня сімейна атмосфера дійсно впливає на спрямованість спілкування підлітків. Зазначено, що вдалося встановити взаємозв'язок між проявами директивності, ворожості у вихованні, непослідовності в поведінці батьків та особистісною спрямованістю спілкування підлітків, зокрема такими її формами, як конформна та авторитарна. Констатовано, що діагностика дала можливість чітко визначити проблеми, які необхідно врахувати у моделюванні педагогічних умов формування соціально компетентної особистості підлітка.
Теоретико-методичні засади виховання соціально компетентної особистості у позашкільних навчальних закладах / О. Литовченко // Нова педагогічна думка. – 2011. – № 3. – С. 14-16. – Бібліогр.: 8 назв. – укp.

Розглянуто теоретичні аспекти, актуальні в межах дослідження проблеми виховання соціально компетентної особистості у позашкільних навчальних закладах. Проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців на категорії "компетентність", "соціальна компетентність". Визначено основні концептуальні ідеї в межах проблеми виховання соціальної компетентності особистості. На основі теоретичних положень компетентнісного підходу в освіті, наукових підходів, надано тлумачення поняття "соціальна компетентність". Конкретизовано основну мету виховання соціально компетентної особистості у позашкільних навчальних закладах.
РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ТА ДЕВІАЦІЯМИ ПОВЕДІНКИ
Особливе значення має розвиток соціальної компетентності у дітей з особливими освітніми потребами та «важких» дітей, які через особливості фізичного розвитку та виховання обмежені у взаємодії з оточуючою реальністю. Для того, щоб така дитина могла успішно адаптуватися в соціумі та в подальшому активно включатися в усі сфери соціального життя суспільства, розвиток її соціальної компетентності повинен бути пріоритетом у батьків, вчителів та вихователів. Оскільки розвиток соціальної компетентності, як зазначалося вище, здійснюється в періоди, коли основною діяльністю дитини є навчання, то діти з особливими освітніми потребами і в сфері розвитку життєво необхідних компетентностей потребують особливої уваги та спеціалізованих форм та методів їх розвитку.
Формування соціальної компетентності учнів з обмеженими можливостями здоров'я засобами проектної діяльності : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.03 / О. Л. Позднякова; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2010. – 22 c. – укp.

Уточнено дефініції поняття "соціальна компетентність" учнів, виокремлено об'єктивні та суб'єктивні чинники, які ускладнюють їх соціалізацію. Визначено основні домінантні компоненти соціальної компетентності. Досліджено базові здатності, рівень засвоєння яких в сукупності визначає рівень їх соціальної компетентності. Розроблено та перевірено ефективність програми поетапного включення учнів у проектну діяльність, зміст і технології формування соціальної компетентності учнів з урахуванням стану здоров'я. Встановлено методичні рекомендації для вчителів щодо оптимізації процесу формування соціальної компетентності засобами проективної діяльності.
Реалізація компетентнісної парадигми у роботі з батьками дітей із порушеннями психофізичного розвитку / І. Білозерська // Дефектологія. – 2011. – № 3. – С. 14-17. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.

Подано методичні підходи щодо формування компетентності батьків, які виховують дитину з порушеннями психофізичного розвитку. Розглянуто поняття батьківської компетентності, підкреслено його інтегративну природу. Зазначено, що народження дитини з порушеннями призводить до змін психологічного стану батьків в ціннісно-емоційній сфері, переживання батьків часто перевищують рівень допустимих навантажень і виявляються у вегетативних й астенічних порушеннях. Обгрунтовано значущість і перспективність підвищення батьківської компетентності в спеціально створених педагогічних умовах, які базуються на кооперативно-консультаційних засадах й засновуються на визначенні: "від фіксації дисфункції до використання потенціалу". Визначено базові батьківські компетенції нової методологічної парадигми надання допомоги батькам, які виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема: компетенція подолання, пізнавальна та спеціальна, соціальна та педагогічна компетенції. Окреслено теоретичні підходи за визначення складових батьківської компетентності. Визначено завдання, основні напрямки роботи та складові програми з формування батьківської компетентності.
Контроль та оцінювання соціальної компетентності учнів з особливостями психофізичного розвитку в інклюзивному класі / Т. Сак // Дефектологія. – 2010. – № 4. – С. 8-12. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.

Розглянуто особливості контролю та оцінювання складових соціальної компетентності учня з особливостями психофізичного розвитку, зокрема, поведінки, самооцінювання. Наведено психофізичні механізми реалізації цього процесу в інклюзивному класі. Визначено ключові компетентності, встановлені педагогічною спільнотою України, чільне місце серед яких посідає соціальна компетентність, що охоплює різні вміння. Висвітлено формування самооцінки, яка є довгостроковою метою у розвитку соціальної компетентності людини. Виокремлено завдання, в яких конкретизується ця мета, серед яких - вчити порівнювати власні дії та вчинки з діями і вчинками інших людей, визначати критерії оцінювання власних дій і вчинків людей, вчити оцінювати власні дії та вчинки. Зроблено висновок, що у процесі формування соціальної компетентності учня з особливостями психофізичного розвитку, головними є корекція поведінки та налагодження суспільних і неформальних емоційно особистісних стосунків з однолітками.
Психолого-педагогічні умови формування соціальної компетентності виховання закладів соціальної реабілітації / В. В. Баранов // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. – 2011. – 13, Ч. 5. – С. 7-13. – Бібліогр.: 9 назв. – укp.

Зауважено, що соціальна реабілітація дитини з девіантною поведінкою є комплексним процесом, результатом якого є ресоціалізація дитини з подальшим продовженням соціального виховання і формування соціальної компетентності. Запобігання вихованню у реабілітаційній установі соціально некомпетентної особистості може здійснюватися тільки зміщенням акценту роботи закладів соціальної реабілітації з мети «допомога», яка визначається як головна задача у чинній нормативній базі, до мети «активна соціальна діяльність дитини». Наголошено, що ця діяльність повинна здійснюватися як у межах соціально-реабілітаційного закладу, так і поза його межами - перетворення соціальної діяльності у діяльність особисто вигідну і корисну для вихованця, що вихованець повинен усвідомлювати і відчувати забезпечення вільного вибору дитиною приваблюваного для неї виду діяльності - розширення соціальних контактів з зовнішнім світом, відхід від закритості реабілітаційної установи.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал