Реферат наукової роботи на здобуття щорічної премії Президента України для молодих учених у 2012 році



Скачати 122.18 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір122.18 Kb.
ТипРеферат
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОБАЄВА-ЧОРНА ЖАННА ВОЛОДИМИРІВНА
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету

РЕФЕРАТ
наукової роботи на здобуття щорічної премії

Президента України для молодих учених у 2012 році


СУЧАСНА КОНЦЕПТОЛОГІЯ:

КОНЦЕПТ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕМІЦІ

ДОНЕЦЬК - 2012
Дослідження «Сучасна концептологія: концепт життя в українській фраземіці» Ж.В. Краснобаєвої-Чорної виконано в площині найсучасніших загальнолінгвістичних досягнень, що дозволяє через мову виявити специфіку світогляду окремої особистості та певної нації. Під час дослідження використано, крім традиційних, відносно нові для українського мовознавства методи, зокрема асоціативний експеримент і концептуальне моделювання мовних одиниць.

Актуальність: дослідження дозволяє розглянути фразеологічні одиниці крізь призму національно-мовних картин світу, показати погляд «від носія мови», що цілком відповідає останнім напрямам і тенденціям сучасної лінгвістичної науки.

Мета: встановити значення фразеології для формування національно-мовної картини світу українського народу, виявити й окреслити національно-культурну специфіку концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці на всіх рівнях концептуалізації.

Досягнення мети передбачає виконання таких основних завдань: 1) простежити еволюцію поглядів на концепт, його тлумачення, окреслити диференціатори та напрацювати власну дефініцію; 2) установити критерії розмежування термінологічних одиниць, близьких за своєю природою: концепт, поняття, лексичне значення, фрейм, гештальт, сценарій і т. ін.; 3) окреслити закономірності й співвідношення концепту і дискурсу; 4) опрацювати поетапну класифікацію концепту з опертям на концепт ЖИТТЯ; 5) з’ясувати засоби номінації концептів, зокрема концепту ЖИТТЯ; 6) охарактеризувати ядро та периферію концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці; 7) висвітлити ендоконсистенцію концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці; 8) виявити структурні особливості концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці та характер взаємозв’язків між елементами структури; 9) визначити місце концепту ЖИТТЯ в загальній концептуальній схемі; 10) шляхом аналізу фонової інформації встановити асоціативно-образний комплекс концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці.

Наукова новизна: позиціоновано статус концептивістики (або концептології) як нової самостійної лінгвістичної галузі (визначено предмет, завдання, методи, одиниці, зв’язки з лінгвокультурологією та когнітологією); опрацьовано алгоритм концептуального аналізу фразем сучасної української мови, об’єднаних за концептуальним критерієм, тобто спільною темою «життя»; виявлено їх експліцитні й імпліцитні характеристики в українській концептуальній картині світу.

Практична значимість: змодельовано один з найважливіших сегментів української концептуальної картини світу – концепту життя, виявлено основні механізми і закономірності його мовної концептуалізації. Галузь застосування результатів: результати дослідження знайшли практичне використання у вишівських курсах «Сучасна українська мова. Лексика. Фразеологія», «Семантика української мови», «Дискурсологія» для студентів спеціальності 6.020303 «Прикладна лінгвістика» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» ДонНУ. Опрацьовано спецкурс «Фразеологія у національно-мовних картинах світу» для студентів філологічного факультету (напрям підготовки 0305 «Філологія»). Матеріали роботи використані також у лексикографічних студіях, зокрема під час створення «Словника фразеологічних термінів».

Загальна кількість публікацій автора становить 42: 1 одноосібна монографія, 25 наукових статей, 21 з яких надрукована у фахових виданнях України, 1 – Росії; 7 рецензій на сучасні українські та зарубіжні наукові видання; 9 навчальних посібників. За темою дослідження опубліковано 1 одноосібну монографію, 16 наукових статей, 13 з яких надруковано у фахових виданнях, та видано 3 навчальні посібники. Загальний індекс цитування наукових робіт становить 20.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження достатньо апробовані на 7 Всеукраїнських і 11 Міжнародних наукових конференціях. Усі результати щодо багатовекторного теоретичного обґрунтування терміна концепт, інтерпретації концепту ЖИТТЯ як репрезентанта національно-культурної специфіки українського народу, структури фразеологічної терміносистеми сучасної української мови отримані особисто автором.

Структура роботи. Робота складається з передмови, трьох розділів, висновків, літератури (329 позицій), джерел (49 позицій), предметного та іменного покажчиків, переліку умовних скорочень, трьох додатків, у яких системно подано результати асоціативного експерименту, ідеографічне наповнення структури концепту ЖИТТЯ. Загальний обсяг – 201 сторінка, основний текст – 144 сторінки.

Перший розділ «Еволюція поглядів на концепт» присвячено основним векторам інтерпретації концепту в науковій літературі, дефініціям і диференціаторам концепту, структурним особливостям концептів, теоретичним проблемам концептуалізації та концептуальної системи.

Опрацьовано поетапну класифікацію концептів з опертям на концепт ЖИТТЯ. На сьогодні в україністиці не існує усталеної й вичерпної класифікації концептів. Учені виділяють різновиди концептів лише за одним критерієм (пор. соціологічний, гносеологічний, лінгвістичний, лінгвокультурологічний, генетичний, соціолінгвістичний, естетичний тощо (С.Аскольдов, А.Вежбицька, О.Кубрякова, Ю.Степанов, В.Ужченко та ін.)). Проте будь-який концепт одночасно підлягає класифікації за кількома параметрами, оскільки він наділений цілим комплексом ознак і характеризується багатовимірністю. Тому відповідно до завдань роботи актуальним постає опрацювання класифікаційної схеми концепту, що всебічно відображає його сутність, з опертям на концепт ЖИТТЯ. На першій стадії класифікуємо концепт за історико-культурологічним параметром на світовий концепт або національний. Серед національних концептів виділяємо: концепти первісної доби, Давнього Світу, античних держав, Середньовіччя, Відродження, Просвітництва, Новішого часу. Далі кожний із цих концептів може отримати статус загальнонаціонального або етнокультурного. На другій стадії з’ясовуємо приналежність концепту до однієї з трьох груп за ціннісно-соціологічним параметром: 1) матеріальний, 2) духовний (пізнавальний, інтелектуальний, моральний, філософський, правовий, релігійний концепт) і 3) політичний, екологічний або економічний концепт. На третій стадії окреслюємо когнітивні параметри концепту: генетичний параметр – первинний концепт або вторинний; структурний параметр – простий або складний концепт; мікроконцепт або макроконцепт; семантичний параметр – концепт-мінімум, концепт-максимум, енциклопедичний додаток.

Згідно з опрацьованою класифікаційною схемою концепт ЖИТТЯ охарактеризовано як: 1) національний концепт (загальнонаціональний концепт); 2) духовний концепт, зокрема філософський, оскільки життя отримало специфічну інтерпретацію у філософії (Г.Гегель, В.Дільтей, Е.Гуссерль, граф Йорк, Г.Сковорода та ін.). Так, у класичній філософії життя – це фіксувальний спосіб буття істот, наділених внутрішньою активністю; у некласичній філософії це поняття охоплює філософію «життєвого світу» і позначає цілісність реальності буття, що осмислюється інтуїтивно. Життя у метафізиці – це основний мотив споглядального світу мислення, життєва доля взагалі. Тут постають питання про сенс, цінності та мету життя, а відповіді на них подаються відповідно до основних світоглядних передумов; 3) а) вторинний, оскільки первинними концепти бувають лише на стадії свого виникнення, а формування обсягу змісту цього концепту відбувалося шляхом модифікації впродовж кількох століть; б) простий, тому що репрезентований однією лексемою – життя; в) макроконцепт, тому що складається з комплексу мікроконцептів, навколо яких утворюються семантичні поля; г) концепт-максимум або енциклопедичний додаток (у тому випадку, якщо залучаємо дані філософії, природознавства й інших наук).

Центральне місце у другому розділі «Концепт ЖИТТЯ: перший рівень концептуалізації» й третьому розділі «Концепт ЖИТТЯ: другий рівень концептуалізації» посідає вперше запропонований та опрацьований у роботі алгоритм концептуального аналізу одиниць: 1) окреслення ядра концепту на основі словникових дефініцій однойменної лексеми різних історичних періодів; 2) встановлення периферії концепту за допомогою асоціативного експерименту; 3) ідеографічне опрацювання структури (семантичний аналіз) концепту; 4) визначення місця концепту в загальній концептуальній схемі – перший рівень концептуалізації; 5) добір фонової інформації (зі словників різних типів: етимологічних, тлумачних, міфологічних, культурознавчих, етнолінгвістичних тощо) для кожного семантичного поля, групи, підгрупи; 6) виокремлення з фонової інформації компонентів спільних і диференційних, загальнокультурних й етнокультурних у межах усіх семантичних полів; 7) окреслення асоціативно-образного комплексу компонентів, виділених на другому рівні – другий рівень концептуалізації.

У результаті дослідження було встановлено, що:

1. Концепт – це одиниця мислення й пам’яті, що постає в результаті тривалого і складного процесу, наділяється мовною оболонкою (виражається лексичними, фразеологічними, пареміологічними одиницями, прецедентними текстами, етикетними формулами тощо), підлягає процесам специфікації, узагальнення, абстрагування та модифікації (змінам, уточненню, розширенню / звуженню), характеризуючись динамічною природою, відзначається «стереотипністю» й «константністю», утворена множинністю складників і наповнена культурним змістом, виконує пізнавальну функцію, функції орієнтування у світі та збереження знань про світ. В основу цього визначення покладено диференціатори концепту виокремлені з семи векторів його інтерпретації: логіко-філософського, власне-філософського, лінгвістичного, лінгвокультурологічного, когнітивного, психолінгвістичного та літературно-культурологічного, що відображають складну та суперечливу природу самого концепту і наукового знання про нього.

2. Залежно від вектора інтерпретації концепт вступає у парадигматичні відношення з різними термінологічними одиницями, утворюючи в такий спосіб власне термінополе: так, логіко-філософський вектор формує парадигму концепт / поняття / категорія; філософський вектор – концепт / пропозиція; лінгвістичний вектор – поняття / лексичне значення / концепт / категорія; лінгвокультурологічний вектор – концепт / стереотип; когнітивний вектор – концепт / фрейм / гештальт; психолінгвістичний вектор – концепт / гештальт; літературно-культурологічний вектор – концепт / художня дефініція. Не зважаючи на подібність окремих елементів значення та спільних ознак, окреслене термінополе формується термінологічними одиницями різних наук, оскільки ці одиниці покликані вирішувати різні завдання і мають специфічні функції. Так, поняття, категорія і пропозиція належать логіці та філософії, лексичне значення – лінгвістиці, стереотип і фрейм – комунікативній лінгвістиці, гештальт – психології або генеративній (породжувальній) граматиці, художня дефініція – літературознавству, концепт – когнітології та лінгвокультурології. Якщо концепт, гештальт, фрейм і стереотип вважати суто когнітивними одиницями, то вони вступають у родо-видові відношення, і гештальт, фрейм, стереотип, разом із зображенням, сценарієм, поняттям, постають різновидами концепту. У логіко-філософському векторі під концептом розуміється зміст поняття, поняття складається зі змісту й обсягу, а категорія – це максимально широкі за обсягом поняття. У лінгвістичному векторі додається ще лексичне значення і зазначені одиниці розташовуються у такій послідовності: поняття (як специфічні ознаки) – лексичне значення (як численні ознаки) – категорія у вузькому розумінні (мовні категорії: граматичні, лексико-семантичні, семантико-синтаксичні, структурно-синтаксичні) – концепт (як лексичне значення + асоціації, особистий і етнічний досвід) – категорія у широкому розумінні (як універсальна семантична ознака).

У монографії концепт ЖИТТЯ досліджено в когнітологічному та лінгвокультурологічному векторах, внаслідок чого встановлено складну мережу взаємовідношень між його складниками.

3. На першому рівні концептуалізації формується ядро (на основі лексичного значення, зафіксованого у тлумачних словниках різних періодів) і периферія (на основі асоціацій, встановлених під час асоціативного експерименту) концепту ЖИТТЯ. Ендоконсистенція концепту ЖИТТЯ визначається комплексом мікроконцептів (поза аналізованим концептом вони можуть виступати макроконцептами або концептами), кожен з яких має своє чітко визначене й обґрунтоване місце і покладений в основу семантичного поля (далі СП) або семантичної групи (далі СГ): ядерні мікроконцепти – Вік (СП «Період існування»), Досвід (СП «Якісна характеристика життя» – СГ «Життєвий досвід») і Спосіб (СП «Якісна характеристика життя» – СГ «Спосіб життя»), Роки (СП «Кількісна характеристика життя»), Світ (СП «Існування» – СГ «Життя»), Сприйняття (СП «Дійсність» – СГ «Сприйняття життя»); периферійні мікроконцепти – Доля й Особа (СП «Особисте життя»), Родина та Шлюб (СП «Сімейне, подружнє життя»), Засоби існування (СП «Матеріальний стан життя»), Життєвий інтерес (СП «Дійсність» – СГ «Інтерес до життя»), Суспільство та Діяльність (СП «Суспільне життя»), Скрута (СП «Якісна характеристика життя» – СГ «Скрутне становище»), Період (СП «Якісна характеристика життя» – СГ «Період у житті»), Місце (СП «Існування» – СГ «Місце життя»), Ціна (СП «Існування» – СГ «Життя як ціна за щось»), Ризик (СП «Існування» – СГ «Ризикувати життям»), Непередбачуваність (СП «Існування» – СГ «У житті може трапитися все, що завгодно»), Неминучість (СП «Існування» – СГ «Судилося щось у житті»). Концептуальне ядро постає сформованим попри всі індивідуальні варіації. Концептуальна периферія – це частина обсягу змісту концепту, в якій домінує суб’єктивне, що припускає розширення та збагачення.

4. На другому рівні концептуалізації поглиблюються мікроконцепти першого рівня. Концепт ЖИТТЯ розкривається через наскрізні мікроконцепти, виявлені майже в усіх семантичних полях: Дорога, Душа, Доля, Світ, і мікроконцепти, виділені в межах окремих семантичних полів: Світове дерево / Дерево життя, Земля, Небо (СП «Існування», СП «Період існування», СП «Кількісна характеристика життя»); Хрест (СП «Особисте життя»); Тварина (СП «Суспільне життя», СП «Якісна характеристика життя»); Очі, Серце (СП «Дійсність»); Гарбуз, Рушник, Скриня, Хустка і Коса (СП «Сімейне, подружнє життя»); Копійка, Сорочка, Хліб (СП «Матеріальний стан життя»). Серед окреслених мікроконцептів наявні загальнокультурні мікроконцепти, що набувають національного забарвлення (Серце, Копійка, Хліб, Сорочка); мікроконцепти, пов’язані з міфологічними уявленнями українського народу про життя (Душа, Доля, Світове дерево / Дерево життя, Небо і Земля); мікроконцепти, що виступають етнокультурними складниками концепту ЖИТТЯ (Рушник, Хустка і Коса, Скриня, Гарбуз). Результатом концептуального аналізу постав асоціативно-образний комплекс експліцитних та імпліцитних характеристик концепту ЖИТТЯ, репрезентованого українськими фраземами. Застосування цієї вперше опрацьованої моделі концептуального аналізу дозволило найбільш повно й об’єктивно виявити національно-культурну специфіку концепту ЖИТТЯ в українській картині світу.

5. Концепт ЖИТТЯ виникає у процесі структурування інформації про життя людини та його основні властивості. Тому обсяг змісту містить відомості не тільки про об’єктивний стан речей у житті (матеріальний стан, якісна й кількісна характеристика життя, особисте та суспільне життя тощо), а й відомості про уявлювані світи (потойбічне життя, підземний світ, небесний світ), гіпотетичний стан речей у цих світах, способи пересування між світами.

Кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови

та прикладної лінгвістики

Донецького національного університету Ж.В. Краснобаєва-Чорна






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал