Рецензент: Саприкіна А. В. начальник обласного відділення з фізичного виховання та спорту



Скачати 266.05 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір266.05 Kb.

Автор О.О.Майборода – керівник спортивного гуртка ДНЗ «ЧПАЛ»


Рецензент: Саприкіна А.В. – начальник обласного відділення з фізичного виховання та спорту.

Методична розробка містить рекомендації щодо підготовки спортсменів до змагань з настільного тенісу.

Пропонується для використання керівниками спортивних гуртків, учителям фізичної культури та учням.


Обговорено та затверджено на засіданні методичної комісії

(протокол № 7 від 18.03.2015р. )

Зміст


  1. Вступ

  2. Тактична та фізична підготовки, як важливі сторони підготовки тенісистів до змагань

    1. Тактична підготовка

    2. Спеціальна фізична підготовка і режим тенісистів

  3. Особливості прояву вольових якостей тенісистам під час підготовки до змагань

    1. Воля і фактори, які впливають

    2. Засоби формування та розвитку вольових якостей спортсменів

  4. Висновки

  5. Список літератури



  1. Вступ

Настільний теніс – найдоступніша гра в системі студентського утворення по дисципліні «фізична культура». Це полягає у тому, що настільний теніс, як вид спортивних і рухливих ігор не вимагає великих матеріальних витрат і місця для тренувань і спортивних змагань. При цьому в процесі гри, що відрізняється високою рухливою активністю, у студентів формуються такі важливі якості, як швидкість, спритність, координація, увага, реакція, окомір, мислення та інші здібності.

Настільний теніс – гра захоплююча, нескінченно різноманітна, доступна усім від малого до великого. Він азартний та невибагливий. Легкість і швидкість рухів, стрімкість атак і самовідданість захисту, несподіваність технічних комбінацій являють собою видовище, що захоплює.

В тенісі для отримання перемоги на змаганнях спортсмену необхідно вміти долати велику кількість об’єктивних та суб’єктивних труднощів, тому проблема формування і розвиток вольових якостей має особливу актуальність. В різних видах спорту існує різна структура вольових якостей. Для ефективного здійснення вольової підготовки необхідно вміти провести діагностування рівня розвитку їх вольових якостей.

Мета роботи: проаналізувати сутність підготовчих етапів до змагань з настільного тенісу.

Предмет дослідження – підготовчі етапи до змагань з настільного тенісу.

Об’єкт дослідження – юні тенісисти спортсмени.

Завдання роботи:


  1. Дати характеристику тактичної та фізичної підготовки, як важливих сторін підготовчого етапу тенісистів до змагань

  2. Розглянути особливості прояву вольових якостей тенісистами під час підготовки до змагань



  1. Тактична та фізична підготовка, як важливі сторони підготовки тенісистів до змагань

    1. Тактична підготовка

Тактичну підготовку умовно можна поділити на дві частини. Одна з них стосується самого спортсмена. Це вироблення індивідуального тактичного стилю. Спортсмен повинен, насамперед, добре знати свої здібності, можливості, рівень розвитку фізичних якостей, повинний бути обізнаний про свої індивідуальні особистісні особливості – тип нервової системи, ступеня розвитку психічних функцій: уваги, пам’яті, мислення і т.д., знати особливості своєї емоційної сфери і багато чого іншого. Тому спортсменові потрібні знання по психології, педагогіці, теорії фізичного виховання. Йому необхідно безупинно спостерігати себе в різних ситуаціях, прогнозувати свої дії. До іншої ж частини тактичної частини підготовки відноситься вивчення індивідуальних стилів своїх суперників. Усе це разом можна назвати загальною тактичною підготовкою. Крім того, виділяється конкретна тактична підготовка, що містить у собі відпрацювання визначених тактичних комбінацій, уявне або практичне моделювання майбутніх змагальних ситуацій. Розглянемо коротко різні сторони тактичної підготовки.

Індивідуальний стиль діяльності багато в чому заснований на наявному в людині типі нервової системи. Кожна людина неповторна і немає двох людей з абсолютно однаковим типом нервової системи. Але в кожної людини якісь характеристики можуть переважати, і тому можна говорити про силу або слабкість нервової системи, про її рухливість або інертність.

У спорті видатних успіхів досягають представники як сильного, так і слабкого типу. Тільки шляхи до успіху в них різні.

Спортсмени зі слабким типом нервової системи, що характеризується великою чутливістю, реактивністю, краще можуть виявити себе в грі в ближній зоні, у швидкому нападі, у перших ударах, що атакують, а також у захисті підставками, підрізуванням. Тенісистам із сильним типом нервової системи більш підходить гра в середній або далекій зонах. У цих спортсменів буде успішно виходити гра, що контрактує, гра з тривалим розіграшем м’яча, тому що вони здатні довго витримувати напругу.

Тип нервової системи може розрізнятись по ступеню її рухливості. Рухливості нервової системи характеризується легким переходом від порушення до гальмування, від одного виду діяльності до іншого.

Як показали наші дослідження, усі тенісисти високого класу мають рухливий тип нервової системи. Спортсмени з менш рухливим типом нервової системи обирають собі стиль з обмеженим набором ігрових засобів – переважно напад або чистий захист. Гравця з більш активним типом властивий універсальний стиль – швидкий перехід від одного виду удару до іншого, від однієї тактики до іншої.

Крім того, як зафіксовано майстром спорту, кандидатом педагогічних наук Г. Барчукової, усередині кожного стилю гри розрізняються по частоті застосування прийомів праворуч або ліворуч. Є правобічні тенісисти, тобто граючі переважно праворуч, є лівобічні, а є рівносторонні. Можна припустити, що серед гравців, що однаково впевнено грають і праворуч, і ліворуч, більшість спортсменів з дуже рухливим типом нервової системи.

Готуючись до гри з конкретним суперником, необхідно проаналізувати його слабкі сторони, переваги і недоліки. Багато спортсменів і тренерів заводять свого роду досьє на суперників і періодично поповнюють і змінюють зібрану інформацію. Один з найсильніших гравців поляк А.Грубба був чимало здивований, коли йому показали китайський спортивний журнал, у якому був опублікований найдокладніший звіт практично про всі його виступи з безліччю фотографій і комплектом слайдів. Це свідчить про те, настільки серйозно відносяться китайські спортсмени до усіх своїх закордонних суперників.

Можна заздалегідь підготуватися до можливих ігрових ситуацій, відпрацьовуючи ті або інші тактичні комбінації, прийоми, зв’язування.

Дуже корисно відпрацьовувати короткі зв’язування, так називані двухходовки, наприклад, топ спин із завершальним накатом трьохходовки. До цих комбінацій можна додати подачі або виконати подачу і потім відразу завершальний удар і т.д. Число подібних зв’язувань велике. Для початку потрібно відібрати т, котрі виходять вдало, і багаторазово повторювати їх у процесі тренувань. Перевірка відпрацьованості тієї або іншої комбінації пройде на змаганнях. Поступово число домашніх «заготівель» збільшується, і мистецтво полягає в тому, щоб застосовувати їх у потрібний момент.



Майстер спорту міжнародного класу А. Амелин радить у першу чергу відпрацьовувати наступні комбінації:

  1. Комбінації використовувані нападаючим проти нападаючого:

  • Із середньої зони відповідати на удари несильними накатами. Потім вибрати зручний м’яч і виконати удар праворуч або ліворуч зі швидким обертанням м’яча прямо в суперника;

  • Суперник відповідає короткими накатами, варто зненацька підбігти до столу і завдати гострого удару по м’ячу;

  • Після сильного удару глибоко вправо дати укорочений м’яч (близько до стінки) туди ж, а потім ударом праворуч перевести м’яч у лівий кут суперника;

  • Відповідати на удари суперника короткими контрударами або підставкою, намагаючись направити м’яч у суперника, поки він не дасть високий м’яч, зручний для завершального удару.

  1. Комбінації, що використовуються нападаючим проти захисника:

  • Після сильних топспинів за допомогою укороченого м’яча підтягти супротивника до столу і виконати удар м’ячем прямо в нього;

  • Зробити серію топспинів праворуч із лівого кута в лівий кут супротивника, після чого зробити завершальний удар по прямій у правий кут супротивника;

  • Чергуючи удари накатом з укороченими, виконати їх кілька разів підряд, щоб стомити супротивника. Коли той після відображення м’ячів біля сітки не встигне або не захоче відійти від столу, зробити сильний удар м’ячем прямо в нього;

  • Підрізати кілька м’ячів, вибрати м’яч для удару і виконати удар якнайшвидше;

  • Після серії повільних, але досить сильних топспинів виконати накат рухом, схожим на топ спин;

  • Серією топспинів, спрямованих у різні сторони столу, змусити захисника підняти м’яч, а потім зробити завершальний удар.

  1. Комбінації, що використовуються захисником проти нападаючого:

  • Після серії низьких м’ячів, спрямованих у місця, незручні для завершального удару, дати дуже сильно піднятий досить високий м’яч. Одержавши м’яч, зручний для удару, нападаючий часто помиляється, відбиваючи його в сітку;

  • Серією низько піднятих м’ячів, спрямованих у праву половину столу супротивника, змусити його для проводження атаки зміститися із середини столу, а потім зі свого лівого або правого кута нанести контрудар у залишену супротивником незахищену зону;

  • Контрудар може бути замінений підрізуванням або швидкістю м’яча бути досить велика;

  • Замінювати силу нижнього обертання м’яча при підрізуванні. Для цього після серії сильно піднятих м’ячів дати один низький майже без обертання;

  1. Комбінації, що використовуються захисником проти захисника:

  • Після серії низько піднятих м’ячів дати суперникові ледве завищений, зручний для удару. Самому в цей час підготуватися до виконання відповідного удару бо надійного прийому м’яча. Ціль комбінації – змусити суперника грати в незвичному для нього нападі;

  • Після досить тривалих серій майже однаково піднятих м’ячів виконати сильний накат або топспін, спрямований у незручне для суперника місце (прямо в нього, у незахищений кут і т.д.);

  • Після серії піднятих м’ячів виконати кілька ударів з бічним обертанням. У цьому випадку суперник часто посилає м’яч, зручний для удару.

Конкретна тактична підготовка складається з плану майбутньої гри, у продумуванні варіантів тактичних ходів. Спортивний психолог А.В. Родіонов виділяє три типи мислення в спорті.

У спортсменів, що відносяться до першого типу мислення, переважає процес уявного створення готових тактичних моделей. Усі їхні дії спрямовані на те, щоб момент для виконання цих моделей. Вони роблять ставку на свої «коронні» прийоми. Таке тактичне мислення можна назвати жорстко запрограмованим. Тенісисти з цим типом мислення повинні складати дуже докладний, чіткий план своїх дій у матчі.

Спортсмени, що відносяться до другого типу мислення, готують одночасно дві-три тактичні моделі на кілька ігрових дій суперника. Усі ситуації близькі заздалегідь виділеної «еталонної», визначають відповідні тактичні рішення. Для тенісистів другого типу мислення характерне постійне звірення конкурентних суперників і ігрових ситуацій із вже відомими, що зустрічались спортсменові раніше типами ігрових стилів, змагальними епізодами. Такий тип мислення трохи спрощує дійсність, але зате дозволяє добре орієнтуватися в різноманітті тактичних дій і скорочує час вибору раціональної відповіді на атаку суперника.

Спортсмени третього типу мислення майже не передбачають можливих конкретних рішень, а тільки задумують загальні дії, деяку ідею гри, що одержить своє вираження в залежності від дій суперника. Така гра «від супротивника» найбільш властива представникам ігрових видів спорту.

Але от двобій почався і кожний з партнерів прагне провести свій план у життя, нав’язати свою тактику іншому. Обопільний опір приводить до прикрих помилок, буває, гра і зовсім розлагоджується. Недарма кажуть, що тенісист грає настільки добре, настільки йому дозволяє його суперник. Але в будь-якому випадку, прагнучи до перемоги, не можна втрачати поваги до себе і до свого суперника.

Таку ж велику увагу, як технічній і тактичній підготовці, варто приділити і фізичній підготовці, поліпшенню свого функціонального стану, розвиткові відсутніх якостей.



    1. Спеціальна фізична підготовка і режим тенісиста

У настільному тенісі визначальною фізичною якістю є спритність. Це якість комплексна, об’єднуюча всі інші фізичні якості. Тому тенісист повинний бути усебічно фізично розвинутим: сильним, гнучким, швидким, витривалим. Йому потрібно постійно тренуватися, розвиваючи кожну якість окремо й у комплексі. Для цього використовують вправи як загально фізичного характеру – біг, стрибки, метання, гімнастика, плавання і т.д., так і вправи зі спеціальною фізичною спрямованістю – імітація ударів з пресуванням, спеціальні ігрові завдання, застосування обтяжень, амортизаторів, тренажерів.

Загально-фізична підготовка крім розвитку фізичних якостей має ще і значення, що корегує. Адже настільний теніс, як і будь-який інший вид спорту, не розвиває всі м’язи однаково: одні – більше, інші – менше. З віком загально-фізична підготовка здобуває усе більше значення, дозволяючи підтримувати високий рівень психофізичних функцій.

Однією з найважливіших якостей, необхідних для гри в настільний теніс, є гнучкість. Вона розділяється на активну і пасивну. Пасивну гнучкість можна розвивати за допомогою партнера, снаряда, обтяження. Вона є основою для розвитку активної гнучкості. У настільному тенісі найбільш зручно розвивати пасивну гнучкість, виконувати парні вправи, коли партнер своїми обережними зусиллями може допомогти розтягнути м’язи тулуба, ніг, рук.

Активна гнучкість виявляється при скороченні м’язів без участі сили ваги. Вона визначається анатомією суглобів, еластичністю зв'язок і м’язів, і значною силою м’язів. М’язи порівняно мало розтягуємі. Якщо їх спробувати розтягнути один раз, то збільшення їх довжини буде досить незначним. Але якщо розтягування повторювати, то сліди вправ сумуються і ефект стає помітним. Тому вправи на розтягування рекомендується виконувати серіями по декілька раз. Можна розвивати активну гнучкість, займаючись ритмічною гімнастикою, тому що в її основі лежить ритмічне повторення тих самих вправ. Засоби ритмічної гімнастики дозволяють зробити багаторазове повторення вправ менш одноманітним і стомлюючим. Це і незвичайні вихідні положення, різноманітні рухи руками, просування, переходи, повороти. Особливу роль грає музика. Завдяки їй вправи не тільки гарно запам’ятовуються, але і фізичне навантаження стає менш відчутним. Крім того, бадьора, приємна мелодія викликає емоційний підйом, що також сприяє збільшенню гнучкості.

Швидкісно-силові якості, як вважають майстри спорту СРСР Г.В.Барчукова й А.В.Біляків, найбільш ефективно можна тренувати, застосовуючи кругове тренування. Вони пропонують комплекс кругового тренування, що складається із шести серій. У кожній від 10 до 12 вправ. Кожна вправа триває 30 секунд, за ним 30 секундний відпочинок. Після проходження всіх «станцій» двічі робиться 15 хвилинна перерва, потім знову виконуються дві серії і знову перерва. Звичайно, таке інтервальне тренування під силу тільки добре підготовленому спортсменові. У комплекс вправ кругового тренування входять: жим лежачи зі штангою, підтягування на поперечині, присідання зі штангою вагою 30-40 кг, стрибки зі штангою вагою 25 кг на плечах, стрибки в упорі на ногах і руках одночасно, опускання ніг за голову з положення лежачи на спині, стрибки на узвишшя (80 см) або через бортик, «складання» з положення лежачи – одночасне підіймання рук і ніг, вправи з диском від штанги вагою 10-15 кг – випрямлення рук від грудей уперед, нагору, вправо, вліво.

Для розвитку активної гнучкості можна використовувати комплекс ритмічної гімнастики, складений польськими гімнастами. Його можна виконувати під час розминки перед тренуванням, включивши в нього силові, стрибкові елементи, або в заключній частині заняття, доповнивши вправи на розтягування в повільному темпі вправами на розслаблення.

Велике значення в настільному тенісі має удосконалення швидкісно-силових якостей. Для їхнього розвитку фахівці рекомендують широке застосування вправ з обтяженнями. За рахунок варіювання вагою обтяження, швидкістю і темпом руху, а також паузою відпочинку удосконалюється нервово-м’язовий апарат, поліпшується техніка рухів.

Наступний комплекс кругового тренування припускає менше навантаження. Він включає: віджимання руками від підлоги, ноги при цьому знаходяться на гімнастичному ослоні; обертання ніг у положенні лежачи на спині; переміщення в 4-метровій зоні, при переміщенні можлива імітація ударів праворуч і ліворуч; вистрибування нагору з глибокого присідання; біг на місці з високим підійманням стегна; нахил вперед та назад з діставанням носків і п’яток ніг; стрибки через ослін боком. Кожна вправа виконується з установкою повторити його якнайбільше раз.

У спеціальній фізичній підготовці велике місце варто приділяти імітаційним вправам. Ті ж автори рекомендують наступний комплекс імітаційних вправ: 10 різних ударів по 30 секунд із коротким інтервалом відпочинку, при чому 30 секунд вправа виконується у високому темпі або 15 секунд – у звичайному темпі, а наступних 15 секунд – у максимальному темпі; або 10 секунд - у нормальному темпі, 10 секунд – у швидкому темпі й останні 10 секунд – на межі швидкісних можливостей. Імітацію можна виконувати як на місці, так і в сполученні з роботою ніг. Рекомендується імітація посилень: два удари середньої сили, один завершальний, імітація ударів по свічі, імітація подач з гантелями.

Добре підготовлений фізично тенісист повинний виконувати контрольні нормативи:



Годинний біг (км) : чоловіки – 12; жінки – 10.

Біг 3х30 м з паузою 10 с : чоловіки – 12,5; жінки – 14,8.

Біг 10 м : чоловіки – 1,7; жінки – 1,9.

Стрибок у довжину з місця : чоловіки – 260; жінки – 210.

Стрибки через ослін боком по 15 з 4 серії з інтервалом між серіями 10 с за раз: чоловіки – 135; жінки – 115.

Переміщення в 4-метровій зоні боком по 15 з 8 серій – чоловіки, по 15 з 6 серій – жінки, з інтервалом між серіям 15 с, за раз чоловіки – 108, жінки – 75.

Метання диска ігровою рукою (м):


  • ударом праворуч : чоловік – 40, жінки – 24;

  • ударом ліворуч : чоловіки – 28, жінки – 18.

Віджимання в темпі від підлоги за 90 с за раз чоловіки – 55, жінки – 35.

«Складання» рук і ніг з положення лежачи за 60 с за раз чоловіки – 55, жінки–45.

Будь-який рух є сполученням напруги і розслабленням м’язів. Але дуже часто спортсмени, приділяючи велику увагу напрузі м’язів, мало займаються їхнім розслабленням. А цьому потрібно спеціально учитися. Комплекс вправ, що приводиться нами, на розслаблення пропонується виконувати регулярно наприкінці занять по настільному тенісі.
Вправа 1

Вихідне положення (В.п.) – ноги нарізно, руки опущені.

1-глибокий вдих, руки нагору і сторони, пальці витягнути;

2-напружити м’язи всього тіла, затримати подих;


3-5 – затримати подих і напружити м’язи;

6-перейти з В.п. у положення низького присіду, голову опустити – повний вдих, потім кілька вдихів і повних, тривалих видихів. Легкі підскакування.


Вправа 2

В.п. – ноги нарізно, руки опущені.

1-глибокий вдих, руки підняти в сторони, зігнути в ліктях;

2-напружити м’язи рук і шиї, затримати подих;

3-5 – затримати подих і напружити м’язи;

6-руки, голову розслаблено опустити – повний видих, потім кілька вдихів і повних видихів, тривалих видихів.

Повторити вправу, виконуючи її спочатку однією рукою, потім іншою.
Вправа 3

В.п. – ноги нарізно, руки опущені.

1-глибокий вдих, руки перед грудьми, лікті опущені, пальці і кисті злегка зігнуті;

2-напружити м’язи грудей, спини, живота, шиї і рук, затримати подих;

3-5 – затримати подих і напружити м’язи;

6-руки, голову розслаблено упустити – повний видих, потім кілька вдихів і повних, тривалих видихів. Легкі підскакування.


Вправа 4

В.п. – ноги нарізно, руки опущені.

1-одну руку зігнути і напружити її м’язи, іншу руку тримати розслабленою і потрушувати нею 10 секунд;

2-розслабити м’язи обох рук.



Вправа 5

В.п. – ноги нарізно, руки опущені.

1-напружити м’язи рук;

2-предпліччя вільно опустити вниз, плечі напружені;

3- плечі вільно опустити вниз. Випрямитися, легко підстрибуючи, дати можливість м’язам рук цілком розслабитися.
Вправа 6

В.п. – ноги на ширині плечей, руки опущені.

1-вдих, напружити плечі, руки в сторони, зігнути в ліктях;

2- напружити м’язи грудей, шиї, рук;

3-видихнути, розслабити напружені м’язи, зробити присідання руками упираючись у коліна;

4-6 – виконати три пружинистих відштовхування руками від колін і пружинні напівприсідання. Устати, потрясти руками і ногами.

Зробити глибокий вдих, видих, установити спокійне дихання.
Вправа 7

В.п. – ноги нарізно, тулуб злегка нахилений вперед, руки опущені.

Вільно змахувати обома руками одночасно (амплітуда змаху широка), намагатися, щоб рухи здійснювалися не за рахунок м’язових зусиль, а по інерції.
Вправа 8

В.п. – ноги нарізно, руки вгору.

1-кисті розслаблено опустити;

2-розслаблено опустити зігнуті руки;

3-розслаблено нахилити голову і тулуб уперед;

4-руки дугами відвести назад вгору і прийняти в.п. (намагатися, щоб рухи вниз здійснювались тільки за рахунок сили ваги рук, без м’язових зусиль).


Вправа 9

В.п. – ноги нарізно, тулуб злегка нахилений вперед, руки вільно опущені вниз.

1- руки розслаблені підняти вгору, використовуючи інерцію тулуба, що відхиляється назад, злегка потягнутися, піднятися на носках – вдих;

2-опустити руки вниз, тулуб злегка нахилити вперед – видих;

3- вільно погойдувати руками навхрест.

Повторити вправу, але без нахилу корпуса на рахунок 2 і з рухом рук назад.


Вправа 10

В.п. – ноги нарізно, руки опущені.

1-підняти вгору руки і ліву ногу, зігнуту в коліні, - вдих;

2-3 – руки і ноги вільно відвести назад – видих, приставити ногу.

Повторити вправу, але з іншої ноги.
Вправа 11

В.п. – ноги разом, руки на поясі.

1-підняти ліву ногу, зігнуту в коліні;

2-3 – відвести ліву ногу назад з найбільшою амплітудою.

Повторити вправу, але з іншої ноги.

Вправа 12

В.п. – ноги разом, руки на поясі.

Стоячи на одній нозі, вільно погойдувати іншою ногою вперед, назад, убік і назад.
Вправа 13

В.п. – ноги разом, руки опущені.

1-руки вгору в сторони, потягнутися – вдих;

2- розслаблено опуститися в положення повного присідання, голову опустити на груди, руками обпертися об коліна (лікті в сторони), видих;

3- злегка напружити м’язи ніг і рук, пружинно відштовхнутися руками від колін і потім знову розслаблено опуститися в положення, що відповідає рахунку 2;

4-пружинно відштовхнутися руками від колін і прийняти положення, що відповідає рахунку 1.


Вправа 14

В.п. – ноги разом, руки опущені.

Вдих руки вгору в сторони, потягнутися.

Повторити вправу, але в русі.


Вправа 15

В.п. – ноги разом, руки опущені.

1-підняти плечі;

2-відвести плечі назад, звести лопатки – вдих;

3-4 – плечі і голову опустити – розслаблений видих.

Вправа 16

В.п. – ноги разом, руки опущені.

1-кисті розслаблено підняти до ключиць (лікті вниз), тулуб злегка відвести назад – вдих;

2-3 – руки вниз, назад і потім уперед – видих. Домогтися щоб рухи і подих були ритмічними.


Вправа 17

В.п. – ноги разом, плечі злегка подані вверх, руки опущені.

Виконувати розслаблені рухи обома руками зі сторони убік, що супроводжуються ритмічним подихом:

1-2 – вдих;

3-5 – видих.

Повторити вправу, але з невеликими поворотами (скручуванням) тулуба і рук.


Вправа 18

В.п. – ноги разом, руки опущені.

Спокійне переступання з ноги на ногу, одночасне нахилення тулуба зі сторони у бік, що супроводжуються ритмічним подихом:

1-2 – вдих;

3-5 – видих.
Вправа 19

Спокійна ходьба (темп – 60 кроків у хвилину).


Заняття повинні давати тренувальний ефект. Навантаження від тренування забезпечують перебудову функціональних систем на більш високому рівні, що дозволяє підвищити спортивні результати. Зі зростанням тренованості необхідно збільшувати обсяг і інтенсивність занять, координаційну складність вправ, психічну напругу тренування. Але навантаження повинне бути оптимальним, відповідним можливостям спортсмена. Треба врахувати, що до навантаження власне спортивного додаються ще навантаження навчальні, трудові й т.д.

  1. Особливості прояву вольових якостей тенісистами під час підготовки до змагань.

    1. Воля і фактори, які впливають

Теніс ставить великі вимоги не тільки до фізичної, технічної, тактичної, а й до психологічної підготовки тенісистів. Змагання, сильні суперники, безкомпромісність боротьби – все це нерідко призводить до того, що добре підготовлені гравці, які показують високі технічно-тактичні результати на тренуваннях, несподівано програють слабшому суперникові під час змагань. Сьогодні за інших однакових вимог великого значення набув фактор нервово-психічного стану тенісиста, тобто його психологічна підготовка. Цей складний процес умовно можна поділити на загальну підготовку (виконання мотивів, які спонукають до занять, удосконалення рухових навичок, подолання труднощів) і підготовку до змагань, коли проводиться робота для творення найвищої психологічної готовності до протиборства у конкретних змаганнях або серії змагань, де поставленні певні завдання.

Діяльність спортсмена, яка спрямована на подолання труднощів завжди має характер довільних дій. Будь-яка довільна, тобто вольова дія вимагає певних вольових зусиль. В спортивній діяльності вольові зусилля можуть бути найрізноманітнішими по характеру і ступеню їх прояву:



  1. Вольові зусилля при м’язових напруженнях.

Виконання фізичних вправ завжди пов’язано з вольовими зусиллями. В майбутньому при багаторазовому повторенні м’язові напруження роблять великий вплив на формування здібностей спортсмена до прояву вольових зусиль.

  1. Вольові зусилля при напруженні уваги.

Виконання будь-якої фізичної, технічної чи тактичної вправи або дії вимагає зосередженої уваги, тому кожне тренувальне заняття, кожна участь в іграх виховує у спортсмена здатність до вольових зусиль. Велике значення при цьому має боротьба з відволіканням уваги. Регулюючи завдання, які вимагають уваги по тривалості і рівню труднощів, тренер виховує у спортсмена зусилля, які йому необхідні, особливо під час змагань.

  1. Вольові зусилля, які пов’язані з подоланням втоми.

Як показують досліди, при настанні втомленості у спортсмена різко знижується об’єм уваги, його концентрація і особлива здатність до пере розподілення і переключення уваги. Крім цього, відчуття втомленості виражається у звуженні периферичного зору, зниження швидкості й чіткості реагування, погіршення розумової діяльності тощо. Але завдяки вольовим зусиллям спрямованим на подолання втоми і почуття втомленості, пов’язаних з м’язовою напругою, загальмованістю та інше, можливо в значній ступені звести до мінімуму ці негативні явища і певний час виконувати вправи на високому рівні.

  1. Вольові зусилля, які пов’язані з дотриманням режиму.

Дотримування режиму вимагає від спортсмена значних вольових зусиль, сприяє вихованню.

  1. Вольові зусилля, що пов’язані з дотриманням небезпеки.

Особливості цих вольових зусиль є велика емоційна насиченість, оскільки вона спрямована на боротьбу з сильним негативним психічним станом – страхом, розгубленістю, збентеженням тощо.

  1. Вольові зусилля, які пов’язані з подоланням труднощів.

Виховання здатності вольових зусиль завжди здійснюється в процесі діяльності гравця в теніс.

Основна суть волі полягає в тому, що людина здатна свідомо керувати собою. Ясно поставлена мета є обов’язковою і важливою складовою волі спортсмена. Важливість цілі для людини полягає в тому, що вона визначає спосіб і дій. Це відноситься і до спортивної діяльності гравця. Мета є одним із джерел енергії завзятості, наполегливості і активності. Не випадково говорять, що для великої мети народжується велика енергія, тощо.

Воля проявляється там, де досягнення поставленої мети людина долає труднощі й перешкоди. Чим більш серйозні і незвичні труднощі, тим вищі вольові прояви особистості. Труднощів під час спортивної боротьби може виникнути багато і самих різноманітних. Всі вони є віддзеркаленням в свідомості спортсмена тих чи інших реально існуючих об’єктів, долаються труднощі, як правило, за рахунок наполегливості, самоволодіння, терпіння, завзятості, цілеспрямованості, витримки, і інших вольових якостей, виховання яких є постійною турботою як тренера, так і самого спортсмена.

Труднощі, які випробовує людина при довільних діях бувають двох видів. Це об’єктивні труднощі, які по своєму характеру і якості характерні для всіх людей, які займаються конкретним видом діяльності. Ці труднощі змінюються лише за певних умов.

Умисні дії спрямовані на подолання об’єктивних труднощів, можливі лише на базі, відповідній цим труднощам фізичної і технічної підготовки спортсмена: не володіючи необхідними навиками і такими фізичними якостями, як сила, спритність, швидкість, витривалість, спортсмен зовсім не буде здатним до цих дій.

Основу суб’єктивних труднощів складає особисте відношення людини до даного виду діяльності або умов, при яких вона здійснюється. Прикладом суб’єктивних труднощів може бути:



  • боязливість, яку відчуває спортсмен при виконанні даної фізичної вправи (наприклад, при зіскоці зі снаряду), хоча об’єктивно вона не є важкою або небезпечною;

  • відсутність звички до систематичної і завзятої праці, до затрати великих зусиль;

  • страх перед суперником, про силу і здібності якого у спортсмена склалася перебільшена уява, тощо.

Навмисні дії, спрямовані на подолання суб’єктивних труднощів будуть успішними, якщо вони спираються на морально-виховну підготовку спортсмена, на виховання у нього правильного відношення як до оточуючого середовища, так і до власних дій в змінних умовах середовища, які можуть виникнути під час змагань, особливо де вимагаються відповідні результати.

При подоланні суб’єктивних труднощів велике значення має методика роз’яснення, переконання, вплив прикладом, проведення тренувань і змагань в різних ігрових умовах з метою вироблення адаптації до умов змагальної боротьби, накопичення змагального досвіду і психорегуляції несприятливих емоцій станів гравців.

Вольова підготовка хоч розглядається як необхідний елемент змісту, спортивного тренування, але вона не має такої відносної самостійності, якою характеризується технічна, фізична, тактична підготовка. І це тому, що прояв і розвиток волі спрямований на подолання перешкод, які виникають в зв’язку з загальними вимогами спортивної діяльності, які виражаються в необхідності побудови і дотримання суворого життєвого і тренувального режиму. Ці прояви пов’язані з оволодінням технічного виду спорту, з роботою над фізичною підготовленістю з вивченням, розумінням і використанням тактики, з засвоєнням необхідної системи теоретичних знань. А це свідчить, що вольова виступає, як необхідний аспект всіх інших видів підготовки: технічної, фізичної, тактичної, теоретичної.

Значить, створюючи перешкоди, змінюючи її характер, ступінь труднощів, тощо, і процесі технічної, фізичної, тактичної і теоретичної підготовки лише і можливо спрямовано здійснювати волю спортсмена у всіх конкретностях її проявів, тобто працювати над розвитком вольових якостей спортсмена.



    1. Засоби формування та розвитку вольових якостей спортсмена.

Вольова підготовка здійснюється успішно, якщо процес виховання волі органічно пов'язаний з удосконаленням технічно-тактичної майстерності, розвитком якостей, інтелектуальною підготовкою спортсменів. В процесі виховання вольових якостей у спортсменів вирішальним факторами є націленість на вищі досягнення, постійне підвищення тренувальних вимог, орієнтація на долання зростаючих труднощів.

В.Кеплер і В.Платонов вважають, що практичною основою методики вольової підготовки є:



  1. регулярна і обов’язкова реалізація тренувальної програми і змагальних установок. Ця вимога пов’язана з вихованням у спортсмена звичок до систематичних зусиль і наполегливість під час їх подолання, вміння довершувати справи до кінця, досягати поставленої мети. Успіх цієї справи можливий лише тоді, коли спортсмен чітко усвідомив завдання спортивної підготовки, розуміє, що досягнення спортивних результатів неможливе без подолання щораз більших труднощів, вірить у тренера і обрану ним методичну підготовку;

  2. систематичне введення додаткових труднощів. При цьому використовуються різні засоби введення додаткових завдань, проведення тренувальних занять в ускладнених умовах, збільшення ступенів ризику введення збуджуючих сенсорно-емоційних факторів, ускладнення змагальних впливів та інше;

  3. використання самих змагань та змагального методу при організації тренувальних занять.

Підвищенню ефективності використання змагального методу сприяють такі методичні прийоми:

  • змагання з установкою на кількість виконання завдання;

  • змагання з установкою на якість виконання завдання;

  • змагання в ускладнених або незвичних умовах, їх походження.

г) послідовне посилання самовихованості на основі самопізнання, усвідомлення суті своєї спортивної діяльності.

Сюди входять такі компоненти:



  • невідступне дотримання визначеного режиму життя;

  • впевненість в собі, само спонукання до виконання тренувальної програми і досягнення змагального результату;

  • саморегуляція емоцій, психічного і фізичного стану методом аутогенного тренування та інших видів методів і прийомів;

  • постійний самоконтроль.

Позитивні вольові якості необхідні спортсмену, розвиваються в процесі тренування та участі в змаганнях. У спортсмена виховується здатність до затрати саме таких вольових зусиль, яких вимагає ігрова діяльність тенісиста.

Виховання волі залежить від особистих зусиль тенісиста, його морального і психологічного стану, фізичної і тактико-технічної підготовленості.

Вольова підготовка, як один з постійних факторів підвищення спортивної майстерності, повинна являти собою цілеспрямований процес впливу на свідомість, почуття і вчинки спортсмена для формування в нього вольових якостей як постійних рис характеру, необхідних для перемоги під час напруженої спортивної боротьби.

На думку Жарова, тренер повинен виховувати у спортсменів постійні і стійкі вольові якості, які б характеризували їх поведінку в будь-яких складних умовах.

Для того, щоб якості, які виховуються, стали рисами особистості спортсменів, перейшли в риси їх характеру, необхідно вольову підготовку здійснювати не епізодично від випадку до випадку, а постійно, систематично і свідомо під час тренувань та змагань, а також шляхом самовиховання.

Досвід свідчить про те, що використання несприятливих метеорологічних умов в процесі тренувань – один з шляхів виховання у спортсменів вольових якостей, виховання звички долати різні труднощі, засіб навчити спортсменів примушувати себе робити те, що потрібно для успіху в спортивній боротьбі.

Розвитку вольових якостей сприяють заняття в процесі яких від спортсмена, який знаходиться в стані втоми, тренер вимагає і прояву нових зусиль, зосередженості, концентрації, уваги.

Під час занять спортом, в процесі діяльності спортсмена його вольові якості розвиваються, удосконалюються, зміцнюються. У зв’язку з цим повинні і змінюватись методи виховного впливу на спортсмена. У виховній роботі тренер повинен використовувати діалектику методів виховання.

Велике значення для формування волі спортсмена мають підведення підсумків спортивної боротьби, оцінка власних дій, усвідомлення отриманого результату і шляхи його досягнення.

На думку А.Пуні подолання перешкод різного ступеню труднощів необхідна умова прояву і розвитку волі, а організований і спрямований процес вольової підготовки в спорті вимагає використання їх, як головних засобів вольового удосконалення особистості спортсменів.




  1. Висновки

Основну підготовчих етапів до змагань з настільного тенісу становлять тактична та фізична підготовка, а також важливим аспектом є психологічна підготовка.

При вивченні науково-методичної літератури з психології, психології спорту та з тенісу значна увага була надана значенню психологічної підготовки у гравців в настільний теніс, опису структури вольових якостей, їх прояв у різних видах спорту. Були розглянуті засоби формування і розвитку вольових якостей спортсменів ведучими теоретиками і практиками тенісу.

При вивчені спеціальної літератури та літератури з психології спорту вивчались засоби і методи визначення самооцінки розвитку вольових якостей спортсменів.

Розмаїтість рухових навичок і дій, різних за координаційною структурою й інтенсивністю, сприяє розвиткові усіх фізичних якостей. У процесі ігрової діяльності особи, що займаються одержують досить значне й у той же час посильне фізичне навантаження і разом з тим емоційну зарядку. Навчання основам настільного тенісу входить у програму гуртків. Учні повинні опанувати елементи техніки і тактики гри, ознайомитися з основними правилами гри. Заняття з настільного тенісу повинні бути спрямовані на фізичний розвиток учнів, ознайомленню їх з дисципліною, режимом дня, гігієною і самоконтролем.



Список літератури

  1. Богданова Д.Л., Волкова І.П. Практические занятия по психологии. Пособие для институтов физической культуры. 1989-№I, с.99-106.

  2. Богуша В.М. Играем в настольний тенис. – М.:Просвещение, 1987.

  3. Волков И.П. Психологическое обеспечение подготовки квалифицировнных спортсменов. Теория и практика физической культуры. – 1988, №3. С-28-30.

  4. Джини Г., Скот. Сила ума.

  5. Жаров К.П. Волевая підготовка спортсмена. – М., физ.1963. 36с.

  6. Иванов В.С. Теннис на столе. – «Физкультура и спорт», 1970.

  7. Марищук В., Серова Л.К. Информационные аспекты управления спортсменом, - «Физкультура и спорт», 1983.

  8. Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. -«Физкультура и спорт», 1979.

  9. Настольный теннис/ Пер. С китайського/Под ред. Сюй Яньшэна, - М.: «Физкультура и спорт», 1987.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал