Радість відкриття,здивування перед істиною, здобутою власними силам, дає людині



Скачати 69.43 Kb.
Дата конвертації13.05.2017
Розмір69.43 Kb.
Радість відкриття,здивування перед істиною,

здобутою власними силам, дає людині

самоутвердження, переживання гордості,

поваги до самого себе.

( В. О. Сухомлинський)

Сьогодні Україна переживає тяжкі часи,тому на плечі вчителя лягає відповідальність за світосприйняття учнів. Вчителі правознавства як ніхто повинні бути в курсі всіх подій і направляти думки і почуття учнів в правильне русло .

Проблема над якою я працюю «Формування самоосвітньої компетенції та правової культури на уроках правознавства».

Нинішня соціально-економічна і політична ситуація в державі недостатньо сприяє формуванню належного середовища для виховання молодого покоління. Невпорядкованість законодавства, його нестабільність, суперечливість і мінливість, недієвість і неефективність механізму приведення в дію прийняття законів призводять до усвідомленого ігнорування їх вимог, цінності права, зневажливого ставлення до правових принципів, що сприяє виникненню правового нігілізму. Щоб запобігти його поширенню в суспільстві, необхідні відповідні дії з боку держави, а саме: удосконалення законодавства та механізмів його впровадження, пошуки нових підходів до системи правової освіти і, відповідно, досягнення високого рівня правової культури особистості і суспільства.

Становлення України як правової, демократичної, соціальної держави передбачає високий рівень правової культури кожного громадянина і суспільства в цілому, яка тісно пов’язана з загальною культурою суспільства, ґрунтується на її засадах, слугує відображенням її розвитку. Разом з політичною, моральною, естетичною культурою вона складає єдине ціле з соціальною культурою суспільства. Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії. Залежно від носія розрізняють три види правової культури: • правову культуру суспільства; • правову культуру особистості; • професійну правову культуру. Правову культуру особистості складають три основні аспекти:

• інтелектуальний – поінформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;

• емоційно-психологічний аспект (правосвідомість та правове мислення) – розуміння і переконаність у необхідності і соціальній корисності норм права;

• поведінковий аспект – уміння користуватися правовими знаннями у практичній діяльності.

Проблематику формування правової культури вивчають філософи, юристи, соціологи, психологи, дидакти тощо. Системні дослідження правової культури здійснювали такі відомі вчені, як Є.Агранівська, С.Алексєєв, Д.Керімов, М.Козюбра, В.Кудрявцев, П.Рабінович, Ю.Шемшученко. У педагогічній науці дослідженням правової культури займалися В.Владимиров, Г.Давидов, І.Ільїн, А.Нікітін, К.Нурбеков, М.Підберезський, Н.Ткачова, та ін.

Сьогодення вимагає від педагога посилити практичну спрямованість вивчення курсу «Основи правознавства», тому головне завдання бачу в тому, щоб навчити учнів правомірно діяти в різних життєвих ситуаціях. Розв’язування юридичних задач та правових ситуацій сприяє, по-перше, кращому засвоєнню теоретичного матеріалу і, по-друге, розвиває правове мислення як важливий елемент правової культури. Учні вчаться працювати з нормативно-правовою базою, застосовувати набуті знання на практиці

Основна ідея досвіду – залучення учнів до самостійного пошуку розв’язання правових проблем на основі отриманих знань для усвідомлення ними сутності і соціальної значущості правових явищ, що сприятиме формуванню правової культури особистості. Основні напрями реалізації ідеї досвіду:

• формування системи правових знань учнів на основі інноваційних освітніх технологій;

• розвиток правового мислення гімназистів шляхом засвоєння досвіду творчої діяльності;

• забезпечення практичної спрямованості навчання шляхом використання на уроках авторського навчально-методичного комплексу;

• стимулювання школярів до свідомого застосування, дотримання та пропаганди правових норм через організацію правового лекторію для батьків та громадськості;

• надання допомоги у виборі майбутньої професійної діяльності.

Я далека від думки виховувати і навчати собі подібних. Це неможливо, та й непотрібно, адже кожна людина - індивідуальність. Важливо, як мої особисті якості і культура позначаться на розвитку учнів. Передаючи знання своїм учням, я ділюся з ними своїм світовідчуттям, розумінням людини, стилем мислення, почуттями .

Свою роль у процесі утворення бачу в тому, щоб бути не просто джерелом інформації, а капітаном, що вказує мету, що задає правильний курс в організації самостійної роботи учнів. Намагаюсь щоб у центрі уваги був кожен гімназист з усією своєю унікальністю. В такому випадку змінюється спрямованість не від педагогічних методів до учня, а навпаки, потрібно йти від учня , який свідомо ставиться до запропонованих йому засобів навчання. Для мене хороший урок правознавства - взаємодія вчителя і учня. Результат такого підходу: учень не пасивний об’єкт, а суб’єкт навчання – головна діюча фігура всього навчально-виховного процесу, - ось моя вихідна позиція.

Самоосвіта не може бути самоціллю, вона є засобом для вирішення будь-якої проблеми, яка постає або постане впродовж життя перед особистістю. На моє переконання процес навчання в школі повинен бути направлений на досягнення хоч невеликої, але перемоги. В цьому розумінні є доречним використання елементів педагогіки співробітництва , методу проекту, використання міжпредметних звязків. Цілком логічним є використання методу пізнавальних ігор на уроках правознавства. Він полягає в тому, що розгляд кожної теми починається з постановки конкретної проблеми. Важливим є те, що запропоноване інтелектуальне завдання повинно бути конкретним, можливим до виконання даною віковою групою учнів і життєво зорієнтованим. Таким чином діти кожного уроку звикають не тільки до ситуації проблемності правознавства, а і до думки, що вивчення цього предмета є цікавим і справді життєво необхідним.

Я вважаю, що важливо дати можливість кожному учневі розкритись як особистості. Адже ті методи, форми та види робіт, які використовую на уроках, активізують учнів до плідної і ефективної співпраці, а саме: вести бесіду, діалог, брати участь у грі, висловлювати свою думку, аналізувати та порівнювати події, розбирати ситуаційні задачі, складати таблиці, працювати з комп’ютером та інше. Особливо звертаю увагу на ігрові моменти на всіх етапах уроку. Наприклад:

1. Актуалізація опорних знань ( Гра «Юридичний футбол», гра «Назви число, обери запитання» – учитель пропонує учням номери, а учні, називаючи номер, обирають запитання, гра «Я знаю, можу поділитися» – учні пропонують послугу «Швидка допомога»);

2. Мотивація до вивчення нового матеріалу (Гра «Що я знаю про це … (тут можна використати і слова – думаю, чув, бачив) – учні продовжують речення відповідно до завдання; аналіз висловлень відомих людей: «На мою думку»);

3. Перевірка вивченого матеріалу та закріплення нового матеріалу ( Гра «Подорож у часі», гра «Дуель» – два учні змагаються: «Запитання – відповідь»; гра «Ярмарок знань» – учні пропонують на продаж запитання, а інші намагаються купити, даючи правильну відповідь на них; гра «Аукціон знань» – учитель пропонує на продаж лот (запитання), а учні купують).

Потрібно звернути увагу на те, що успіх прийде тоді, коли є система у проведенні ігрових моментів на уроках та відповідний темп уроку. Учителю потрібно бути постійно в русі, адже вчитель – організатор, консультант та контролююча ланка. Дуже добре, коли і вчитель є одним із учасників гри.

Окрім цього на уроках присутні такі поняття як: рекламна пауза (словниковий диктант), п’ять копійок (Я так думаю...; На мою думку це ..; – учні висловлюють своє бачення по тій чи іншій ситуації).

Здобуті навички допомагають учням стати активними учасникам виховного процесу під час проведення годин спілкування, правових брейн - рингів та ток-шоу, правових турнірів, КВК.

Розвиток науково-технічної бази сучасної школи, зміна інтересів сучасних школярів, які захоплюються комп'ютерними технологіями, змушують вчителя шукати все нові і нові засоби впливу на пізнавальну активність учнів, сприяти її підвищенню. І оскільки, як вже було сказано, сучасну молодь захоплюють більше комп'ютер, ніж книга, то чому б не використовувати комп'ютерні технології для досягнення поставленої мети.. В даний час розроблено досить багато навчальних програм з правознавства. Але вони не завжди зручні в застосуванні на уроці. Тому я стала самостійно розробляти комп'ютерні міні-програми у вигляді презентацій. У ці програми включений дидактичні матеріали у вигляді схем, таблиць, контрольних та навчальних тестів. Їх застосування на уроках сприяє розвитку пізнавальних інтересів учнів, що знайшло своє відображення в прагненні самостійно виготовляти подібні програми.

У тісній співпраці класних керівників, адміністрації та вчителя правознавства проводяться бесіди, лекції з опорою не тільки на теоретичні положення норм права, але і з підкріпленням їх конкретними прикладами. Обов’язковими є проведення в кожному навчальному році місячника правових знань, тижня права, які спрямовані на формування правової культури, профілактики правопорушень серед учнівської молоді. Корисними є зустрічі учнів школи та їх батьків з працівниками правоохоронних органів, психологами, лікарями. Правове виховання здійснюється через вплив на сім’ю шляхом індивідуальної роботи з батьками, через роботу Ради профілактики правопорушень та батьківського університету гімназії.

Атмосфера успіху яка виникає в системі такої роботи дає учням впевненість в своїх силах а відтак впливає на подальший життєвий вибір. Учні-випускники гімназії вступають до юридичних вузів .

Гімназисти є постійними переможцями II етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад, в 2014 р. Романович Ірина зайняла II місце на III етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з правознавства.

Підсумовуючи вище викладене, варто додати, що робота в такому напрямку є досить ефективна у навчанні дітей правознавства. Тож, шукаючи нові методи навчання і виховання, працюючи творчо, знаходячись в постійному пошуку нових форм та методів проведення уроків, можна досягти значних успіхів на педагогічній ниві, стати дійсно хорошим вчителем, мудрим, знаючим, відданим своїй роботі і дітям.

Я очікую , що розвиток самоосвітніх компетенцій та формування правової культури учнів на уроках правознавства сприяє:



  • стимулюванню учнів до свідомого застосування правових норм;

  • залученню до самостійного пошуку розв’язання правових

  • вирішенню проблем на основі отриманих знань;

  • розвитку правового мислення;

  • формуванню в учнів високого рівня правосвідомості та правової культури , активної життєвої позиції громадянина України.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал