Публічна власність: проблеми теорії І практики монографія Київ 2014




Сторінка21/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25
– вагома перешкода у формуванні системоутворюючої ролі кримінального права, бо вона спрямована не тільки на впорядкування кінцевої мети існуючих галузевих заходів покарання, але, що дуже важливо, за рахунок цього має бути орієнтована на мінімізацію застосування заходів кримінально-правових.

246 У сучасній теорії кримінального права і практиці його застосування забуто, ігнорується запропоноване дореволюційними класиками визначення злочину як «... діяння, що посягає на такий охоронюваний нормою інтерес життя, який вданій країні, вданий час визнається таким істотним, що держава через недостатність інших заходів охорони (Курсив мій. – Б.Р.) загрожує тому, хто посягнув, покаранням [311; 312]. Образну характеристику їхньої залежності дав Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун: Піратство – не хвороба, яка передається водним шляхом. Це симптом умовна суші.
Існуюче право – це розгалужена, багаторівнева система комплексного регулювання суспільних відносин. Пора усвідомити, що злочин, при всій його винятковості, це не є щось випадкове, спонтанно виникаюче, а об'єктивний наслідок недостатності регулювання безлічі процесів повсякденного життя, побічний результат всієї системи права. Кримінальне право за своєю природою є субсидіарним. Це дерево з великою, на жаль, вічнозеленою кроною, але коріння його – в землі інших галузей права. Забуття даної залежності призводить до втрати орієнтації у визначенні механізму дії кримінального права. Кримінальне право – замикаюча ланка багатьох складових її підсистем. Однак при конструюванні кримінально-правових норм далеко не завжди попередньо кожна така підсистема схематично вибудовується, не визначаються всі її логічні зв'язки і залежності, не оцінюється в кожній ланці ефективність тих самих заходів охорони для забезпечення нормального функціонування і розвитку регульованих суспільних відносин, про які писав Н. С. Таганцев. Не проводиться й аналіз потенціалу допустимого посилення цих заходів в цілях зайвої криміналізації, а якщо остання все ж неминуча – для визначення конкретної точки докладання впливу. У підсумку більшість норм КК аморфні, їх спрямованість розпорошена. Необхідно визнати вирішення даної задачі спочатку утруднено відсутністю єдиного підходу, не побоюся звинувачень в максималізмі – виразного стандарту прийнятих законів. У Господарському кодексі, наприклад,

247 немає диференціації відповідальності за частину правопорушень – вона узагальнена, що ускладнює побудову наскрізної міжгалузевої драбини заходів відповідальності. У підсумку за окремі діяння, що кваліфікуються в кримінальному праві як господарський злочин, відсутні цілеспрямовані заходи господарсько-правової відповідальності, які змогли б виконати попереджувальну роль при виникненні протиправного умислу. І навпаки, в Господарському кодексі передбачена така високоефективна міра відповідальності, як штрафу кратному обчисленні, а в кримінальному законодавстві України робляться в цьому напряму лише боязкі кроки. Подібний «різнотик» можна простежити практично у всіх галузях, де завершальне навантаження покладають на кримінальне право. Помилково думати, що для запобігання зайвій криміналізації необхідно зосередиться тільки на посилення заходів відповідальності в інших галузях законодавства. Куди перспективніша реорганізація самого регулювання відповідної продуктивної діяльності. Показовий приклад. Україна за кількістю жертв накожні тис тонн видобутого кам'яного вугілля займає лідируючу позицію. Для вдосконалення техніки безпеки робиться багато, але статистика практично не змінюється. Аварії з людськими жертвами відбуваються мало не за графіком. Кожен раз порушується кримінальна справа, знаходять винного, якому, з урахуванням тяжких наслідків, уготована вагома санкція. І після майже кожної великої аварії з'ясовується, що на датчики аналізу процентного вмісту метану в повітрі підземних виробок робочими були надіті поліетиленові кульки, сам датчик розміщався в струмені чистого повітря, яке подається, і т.п. Україна і Росія, напевно, єдині країни у світі, де розроблялися спеціальні заходи щодо захисту цих датчиків від несанкціонованого втручання. Причина елементарна заробітна плата шахтаря залежить від обсягу видобутого вугілля. Але цей обсяг далеко не завжди визначається трудовим внеском самого робітника. Робочий час строго нормовано, а повсякденна буденність – тоне подали вагонетки для відкатки видобутого вугілля, то електричний кабель перебитий, то перебій з подачею повітря і т.п. Чекають

248 шахтарі усунення неполадок, а час іде. І щоб за решту часу виконати норму і заробити гроші – наважуються на будь-які мислимій немислимі порушення правил техніки безпеки. До того жне на всіх шахтах робочих доставляють у забій транспортом – витрачається час на неблизькі піші переходи, а копитні в розрахунок робочого часу не входять. В України об’єктивно існують труднощі організації видобутку вугілля. Але зуміли ж вирішити проблему в інших країнах. На Заході практично повсюдно здійснюється погодинна оплата праці шахтарів. Відповідно немає підстав для навмисного порушення правил техніки безпеки, немає такої гнітючої статистики вироків по кримінальних справах. У нас було потрібно десятиліття для усвідомлення необхідності реформування оплати праці. Голоси вітчизняних криміналістів у вирішенні питання щось нечутно. За сформованою історичною традицією вдосконалення кримінальної відповідальності за правопорушення в будь-якій сфері суспільства зводиться до її посилення. Уданому розділі ця традиція в основному, порушена не буде. Але почну з прямо протилежного – обґрунтування необхідності проведення у країні масової амністії – не поспішайте обурюватися – великих і всіх інших розкрадачів публічної власності. Ніякого парадоксу немає. Мова йде не про злочини, скоєні сьогодні, а про період революційного формування класу капіталістів при розпаді СРСР. Непотрібно пояснювати, що переважна більшість, якщо не всі скільки-небудь значимі капітали фізичних осіб були створені шляхом, далеким від справедливості, як основи права. Що маємо в результаті Нині цей первородний гріх активно використовується для розправи з політичними та іншими опонентами в Україні та в інших пострадянських державах. За прикладами далеко ходити не треба. Вже один цей факт є підставою для пошуку рішень існуючої проблеми. Але є й інша, чисто економічна площина. Постійна загроза бути покликаним до відповіді за найменшої провини призвела до того, що всі свої фінансові накопичення заможні українці тримають в зарубіжних банках. Там же

249 придбається нерухомість, частка у власності суб'єктів господарювання. У ЗМІ, наприклад, була інформація, що у жодного нашого міністра немає вкладів в українських банках. Заможні люди багато в чому тимчасові виконавців Україні. Закордоном навчаються їхні діти, проживають члени сім'ї. Як тільки тут їм стає незатишно, вони переїжджають на заздалегідь підготовлені плацдарми. Оскільки, яку відомій притчі, сьогодні нікому кинути камінь в іншого, цілком розумно, економічно обґрунтовано, вигідно провести амністію за правопорушення при придбанні капіталів у період до 1995-2000 р. Дата умовна, її потрібно обґрунтувати, провівши відповідний аналіз. Але в підсумку вітчизняна економіка стабілізується, створяться умови для припинення втечі капіталу, намітиться їх повернення. Необхідність проведення такої реформи розуміють багато, але до законодавчої ініціативи справа не доходить. Вважаю, вирішальне слово мають сказати не юристи, а саме економісти. Продовжуючи аналізувати загальні проблеми кримінального права в контексті вдосконалення заходів з охорони публічної власності, необхідно торкнутися однієї з головних – відшкодування заподіяної шкоди. Судячи зі статистичних звітів, потерпілим сьогодні реально відшкодовується не більше
30 – 35% суми заподіяної шкоди. Решта заборгованості через безнадійність її погашення списується. Одна з причин – робота виконавців обмежена строками позовної давності. Насправді ж вона носить разовий характер ті фінансові кошти та майно, які вдалося виявити вдень виконання вироку, йдуть в погашення заподіяної шкоди, а надалі, у кращому випадку, накладається арештна частину заробітної плати шляхом виписування (далеко не завжди) виконавчого листа. У підсумку великі розкрадачі публічної та іншої власності розглядають кримінальне покарання, утому числі позбавлення волі, як неминучі супутні явища кримінального збагачення відсиджу кілька років (а там амністія, умовно дострокове звільнення, дістану зі схронів накрадене і буду купатися у водах блакитного моря далеко від України.

250 Рішень декілька. Оптимальне – впорядкувати, забезпечити дієвість стягнення заподіяної шкоди. Але воно не виключає, а, навпаки, має включити заходи стимулювання винних робити це вимушено – добровільно. Зараз активно пропагується ідея декриміналізації, пом'якшення кримінальної відповідальності за економічні злочини. Пропонується максимально знизити покарання, ато і взагалі звільнити від нього винних, якщо вони добровільно відшкодують завдані збитки. Я бачу в цьому цільове замовлення цілком очевидних суб'єктів. Ідея зрозуміла кради, зловживай без страху і докору. Не попався – пана попався, всупереч прислів'ю, не пропадеш повернеш те, що зуміють обчислити, і відбудешся легким переляком. Враховуючи наші реалії, зміни яких вимагатимуть багато часу навіть після входження (а не асоціації) в ЄС, кардинальне рішення бачиться в порушенні існуючих теоретичних канонів – об'єднанні воєдино відшкодування збитку і кримінального покарання. Причина – останнє, на відміну від першого, певним чином виконується, практика відпрацьована. Механізм пропонується наступний. У КК України містяться Стаття 53. Штраф
1. Штраф – це грошове стягнення, що накладається судому випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
2. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину таз урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу непередбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судомне може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією

251 статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця
(співвиконавця), підбурювача або пособника в його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.
3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
4. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
5. У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років. У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах
1) від одного до п'яти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості
2) від п'яти до десяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину

252 3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину. Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті. Застосування цієї норми у справах, де заподіяно економічний збиток, абсурдно, суперечить логіці. Зрозуміло, прагнучи уникнути застосування реальних мір покарання, винний буде прагнути сплатити штраф, а не погасити заподіяний збиток, що грубо порушує права потерпілого. Сума штрафу побічно відображає суму заподіяної шкоди, але немає прямої з ним кореляції. Уявляється більш розумним обчислювати суму штрафу за прикладом ст. 240 Господарського кодексу у кратному обчисленні до суми заподіяної шкоди. Штрафне повинен бути альтернативою іншим заходам відповідальності, передбаченим ст. 53 КК, а призначатися разом з ними. Тоді у засудженого буде конкретний вибір – чітко визначена судом міра покарання, а не так, як зараз від – до. У вироку відзначаються умови звільнення від інших заходів покарання при сплаті штрафу. Покарання не підлягає пом'якшенню, якщо не погашено завдану шкоду. Виправданим є доповнення Загальної частини Кримінального кодексу України статтею 49 1
наступного змісту Стаття 49 1
. Виконання вироку суду в частині відшкодування заподіяної шкоди, конфіскації та вилучення без відшкодування майна, інших цінностей, а також доходів, отриманих злочинним шляхом.
1. Строки давності не поширюються на вироки суду в частині відшкодування заподіяної шкоди, конфіскації та вилучення без відшкодування майна, інших цінностей, а також доходів, отриманих злочинним шляхом.
2. Розмір суми заподіяного збитку, суми, що підлягає конфіскації і вилученню без відшкодування, обчислюється в цінах на день фактичного

253 виконання вироку з урахуванням зміни рівня інфляції, курсу валют, котирування акцій та інших форм зміни вартості.
3. До суми відшкодування збитку, суми конфіскації та вилучення додаються відсотки на дохід, який могли б при своєчасному виконанні вироку отримати потерпілий або держава. Із суми стягненого штрафу, в першу чергу, відшкодовуються завдані збитки, а саме його стягнення здійснюється в жорстких рамках виконання кримінального покарання. До виконання покарання, зокрема, винний немає права виїзду за межі України. Для забезпечення ефективності використання публічної власності в господарській діяльності пропонується внести змінив ряд статей Кримінального кодексу України. Так, диспозицією частини 1 ст. 206 КК Протидія законній господарській діяльності передбачена відповідальність за протидію законній господарській діяльності, тобто за протиправну вимогу призупинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальний збиток або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому людьми, пошкодженням чи знищенням їхнього майна за відсутності ознак вимагання. Мається на увазі, що при вимаганні умисел, спрямований на корисливе заволодіння майном, а при протидії законній господарській діяльності такого нібито немає. Теоретично вчинення злочину, передбаченого ст. 206 КК, безкорисливого наміру можливо. Наприклад, один із претендентів на руку коханої жінки для того, щоб понизити іміджі, відповідно, шанси на шлюб другого претендента – великого підприємця, насильницьким шляхом спонукає його ліквідувати бізнес. Але нетиповість прикладу очевидна. У реальній дійсності протидія законній господарській діяльності одного підприємця здійснюється в інтересах усунення конкурента і тим самим поліпшення результатів

254 господарської діяльності іншого підприємця, збільшення доходів від результатів його господарської діяльності. Образно кажучи, підприємець, що відмовився під насильством від свого доходу, видає довіреність на отримання його іншому суб'єкту господарської діяльності. Говорити в цих умовах про відсутність корисливої зацікавленості злочинця можна, лише ігноруючи ринковий механізмі цілі конкуренції. Діяння, передбачене ст. 206 КК України, це витончена форма вимагання, що представляє собою особливу суспільну небезпеку. Тимчасом, законодавець регламентував уст усічену, у порівнянні зі ст. 189 КК, диспозицію норми і необґрунтовано знизив санкцію. Стаття 206 КК повинна розглядатися як загальна по відношенню до спеціальної ст. 228 КК. Остання передбачає відповідальність за протидію законній господарській діяльності шляхом примусу до антиконкурентних узгоджених дій. Однак перелік кваліфікуючих ознаку цих статтях істотно відрізняється. Відсутня логіка, чому уст карна загроза заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або вбивства, а реалізація загрози карна у разі вчинення насильства, лише небезпечного для життя чи здоров'я. Уст форми насильства не диференціюються, обтяжуючою обставиною вважається лише вчинення злочину організованого групою або особою раніше судимою. Відсутня кваліфікуюча ознака – вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища. Вихід бачиться у перенесенні частини 1 ст. 228 КК в частину 2 ст. 206
КК, або в заміні частини 2 ст. 228 КК на ч. 2 та ч. 3 ст. 206 з упорядкуванням кваліфікуючих ознак, що містяться в них. Одній ті ж закони по-різному діють залежно від реально існуючої економічної ситуації у країні і стратегії розвитку. На жаль, в обґрунтуванні даної тези допускається непослідовність не тільки в наукових працях, ай у законі. Так, ч. 1 ст. 47 ГК України проголошує Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і

255 використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Однак на практиці реальна рівність можлива далеко не завжди. Закон передбачає ряд сфер, де певним суб'єктам господарювання надаються пріоритети, регламентуються пільги та інші привілеї, і одночасно – істотні обмеження в діяльності. (Один із прикладів – створення пріоритету вітчизняному виробнику. Тому більш точною, з посиланням на Конституцію України, є констатація, що міститься в ч. 2 ст. 5
ГК України визнання усіх суб'єктів власності рівними не взагалі, а перед законом. У свою чергу закон повинен диференціювати права, обов'язки і відповідальність залежно від видів діяльності. На жаль, дане загальне правило далеко не завжди реалізується у законотворчості. Якщо надати оцінку в цілому, то більшість наших законів є відображенням ідеальних, найзагальніших, в якійсь мірі стандартних моделей функціонування суспільства і економіки зокрема. Насправді, навіть на пострадянському просторі Україна має суттєві відмінності від економіки деяких інших держав. Питома вага інноваційно активних підприємству нас (як, до речі, і в Росії) в сім-вісім разів нижча, ніжу країнах з розвиненою ринковою системою. Країна, яка експортувала високотехнологічну продукцію і була однією з найбагатших республік в СРСР, стала імпортозалежною. Замість експорту високотехнологічної продукції вона продає напівфабрикати і сировину, а імпортує, навпаки, високотехнологічні товари. При такій структурі економіки держава не може бути багатою. Доходи надушу населення в Україні зараз найнижчі в Європі – близько 4 тис. дол. нарік. Тому нашою можливістю, нашою конкурентною відмінністю має стати створення продуктів з високою часткою інтелектуальної складової. Головне завдання – розвивати високоінтелектуальні експортно-орієнтовані галузі, що створюють високу додану вартість. Однак дієвих заходів для підтримки експортерів високотехнологічної продукції ще не розробив жоден уряд нашої країни [313].

256 Для нас стало вже нормою життя непросто порушення закону чи міжнародної угоди, а порушення в екстремальній формі. І для захисту, наприклад, прав іноземного інвестора, часом, потрібна допомога дипломатичних структур країни, громадянином якої є пограбований інвестор [314]. Ситуація критична і для її покращення вимагається вжиття кардинальних заходів. Представляється, для вирішення завдання треба піти на диференціацію
існуючої відповідальності осіб, які зазіхають на законну діяльність суб'єктів господарської діяльності. З урахуванням стратегічного значення інвестиційної та інноваційної діяльності для їх охорони і стимулювання доцільно
– доповнити ст. 206 КК Протидія законній господарській діяльності частиною 1-1: Ті ж дії, вчинені щодо суб'єкта, що займається інвестиційною та/або інноваційною господарською діяльністю, караються позбавленням волі на строк до трьох років
– доповнити диспозицію ч. 2 ст. 235 2
Перевищення повноважень Ті самі діяння, що спричинили тяжкі наслідки, або вчинені щодо суб'єкта, що займається інвестиційною та/або інноваційною господарською діяльністю Виключити з санкції ч. 2 ст. 235 2
КК такі міри покарання, як обмеження волі та виправні роботи, залишити безальтернативно позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років, з позбавленням права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, і додати конфіскацію майна. Вимагає встановлення кримінальної відповідальності незаконне поглинання підприємств, організацій, установ. Поглинання підприємств, які зворотний процес, – це одна зі складових нормального функціонування капіталістичної економіки, якщо, звичайно, вони здійснюються в чітко дотримуваних рамках закону. В Україні немає єдиного такого закону, а є безліч розрізнених, неузгоджених між собою норм, що містяться в різних законодавчих актах. Тому, якщо ми хочемо припинити рейдерське свавілля,

257 починати треба з удосконалення господарського, адміністративного та процесуального законодавства. Другий аспект рейдерство – це невід'ємний супутник корупції. Без підкупу посадових осіб органів державного управління, суддів, прокурорів, працівників правоохоронних органів рейдерську операцію не здійсниш. Оскільки вдосконалення законодавства, а, тим більше боротьба з корупцією, в наших реаліях процес затяжний з важкопрогнозованим результатом, виникає об'єктивна потреба звернутися до надзвичайних заходів кримінально-правового захисту суб'єктів господарювання від кримінального поглинання та захоплення власності. Необхідність у прийнятті такого рішення виникла давно. У лютому 2007 р. Постановою Кабінету Міністрів України була утворена Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств. На слуханні результатів роботи Комісії в Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у вересні 2008 р. було зафіксовано, що з 2004 р. в Україні було організовано 2,5 тис. рейдерських атак. З цієї кількості 11 підприємств мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зокрема, це – відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" (м. Харків, відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", акціонерна судова компанія "Укррічфлот" (м. Київ, Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод. Службою безпеки України фіксувались непоодинокі факти організації фінансування протиправних захоплень вітчизняних підприємств за участю іноземного капіталу. Зокрема, у 2006 р. іноземною бізнес-структурою "Енергетичний стандарт" (Кіпр) було проведено рейдерське захоплення "Укррічфлоту" із застосуванням механізму винесення завідомо неправосудних судових рішень. Іншим об'єктом спрямування вказаної бізнес-групи є вітчизняний монополісту сфері атомного енергомашинобудування – відкрите акціонерне товариство "Турбоатом". Встановлення іноземними фінансово- промисловими групами контролю за діяльністю зазначеного підприємства


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал