Публічна власність: проблеми теорії І практики монографія Київ 2014



Pdf просмотр
Сторінка20/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

234 Протягом року заданими фактами жоден міністр не отримав навіть дисциплінарного стягнення, жодної кримінальної справи проти директорів підприємств не було порушено. Проблеми набагато глибше – навіть коли ми отримуємо документи і повністю документуємо величезні фінансові зловживання, орган управління, як правило, не вживає жодних заходів проти цих керівників. Ми підготували проект закону про Державну фінансову інспекцію, – пише П.П. Андрєєв, – де внесли норму про кримінальну відповідальність керівництва підприємстві за недопуск державних ревізорів до проведення інспекції. Але думаю, що депутати Верховної Ради цю норму провалять. Адже не секрет, що за кожним депутатом стоять інтереси багатьох держпідприємстві вони «кришують» цей бізнес. У масовому порядку суди приймають рішення, які забороняють проводити перевірки, надавати ревізорам документи, забороняють передавати Кабміну службову інформацію, інформувати Генеральну прокуратуру України. Пройшли роки, зараз питання про повноваження Рахункової палати та її склад (за участю представників опозиції) стало предметом законодавчого обговорення. Ситуація стала типовою, буденною. Кореспондент тижневика «2000» пише У Запоріжжі жартують ми говоримо Мотор Січ – маємо на увазі
«Богуслаєв», говоримо «Богуслаєв» – маємо на увазі Мотор Січ. Сам же народний депутат скромно вважає, що бренд крутіше його прізвища. Авіамоторобудівний гігант Мотор Січ – це держава в державі. Голову ради директорів В'ячеслава Богуслаєва по праву можна назвати власником заводів, газет, пароплавів. Його інтереси лобіюють багато депутатів починаючи з місцевих раді закінчуючи Верховною Радою. Ні голову райдержадміністрації, ні начальника райміліції, ні прокурора району тут не призначають без погодження з Богуслаєвим – як скаже В'ячеслав Олександрович, такі буде. Одного разу він помітив у ЗМІ Ми повинні жити нашою громадою. Нашою Ми повинні робити все так, щоб тут були люди не з іншої області, приїжджали сюди – силовики, прокурори, судді. Анаші кого ми знаємо в обличчя. Ми

235 повинні говорити про це. Щоб їм тут було незатишно, щоб їм тут було недуже приємно. Мотор Січ вже давно не держпідприємство, та й навряд чийого можна назвати зразком народного капіталізму. Це суто приватна компанія
[299]. Збереження публічної власності зумовлюється раціональністю та ефективністю її управління. Однак реальна програма будівництва системи управління економічним розвитком в Україні недосконала. В.К. Симоненко повідомив, що за результатами аудиту Міністерство фінансів України забезпечує свої функції на 55%, Міністерство економіки України – на 45%, а Міністерство праці та соціальної політики України – не більше 40% своїх функцій і обов'язків. І при такому положенні цим міністерствам, судячи з директивних документів, ще додають нові функціональні обов'язки приму скороченні працюючих [300]. Навіть у Міністерстві оборони України, як з'ясував новопризначений міністр П.В. Лебедєв, значна кількість департаментів Міністерства та Генштабу виконують дублюючі функції, що уповільнює роботу, знижує її ефективність [301]. Додамо, у наших структурах управління практично не залишилося підготовлених кадрів. Н.В. Присяжнюк, як повідомляється в ЗМІ, до призначення на посаду міністра агропромисловості і продовольства Украни жодного дня не працював у сфері сільського господарства. У міністерстві промисловості – 2 – 3 людини, які працювали на заводах. Клас технічної та гуманітарної інтелігенції як такої за ступенем впливу відсутній. Купуються дипломи і звання, а отже, і посади. Більшість же апарату – дівчата, поняття не мають проте, як виглядає металургійне виробництво [302]. Рівень реальної підготовки керівних співробітників поки залишається таємницею за сімома печатками. Робота з атестації кадрів багато в чому зводиться до виявлення власників фальшивих дипломів провищу освіту. А коли в судовій гілці влади почалася перевірка професійних якостей суддів зі справжніми дипломами, виявилося, що деякі з них не знають елементарних речей. У одного з претендентів на посаду судді безстроково на засіданні Вищої

236 кваліфікаційної комісії суддів поцікавилися, з якими останніми рішеннями Європейського суду з прав людини він знайомий – Відповідь не послідувала. Тоді член комісії запитав Визнаєте, що наша держава витрачає дуже багато коштів на суди. Ну тоді хоча б скажіть, чиє рішення Європейського суду джерелом права чи вони мають тільки рекомендаційний характер. Чіткої відповіді на це та інші питання члени комісії такі не почули [303]. І це суддя, який творив правосуддя не один десяток років, незважаючи нате, що винесені ним вироки неодноразово скасовувалися. На жаль, приклад аж ніяк непоодинокий, а реакція ВККС в подібних випадках не завжди жорстка. З чим ми б зіткнулися, якби подібну атестацію проходили керівні кадри державного управління – гадати не доводиться. Не краща ситуація у правоохоронних органах. За висновком колишнього заступника міністра внутрішніх справ України В. Фаринника, інтерес значної частини міліцейських фахівців до профільної науки і нової методології згасає відразу після закінчення навчального закладу. При розслідуванні вбивств, поєднаних зі згвалтуванням, скоєних пологівським маніяком, з'ясувалося, що слідчий не мав уявлення про можливість виявлення слідів пальців рук на тканині і не намагався їх там знайти при огляді місця події. Методика була розроблена ще на зорі незалежності України, її розіслали у всі райвідділи, а там, як засвідчив досвід, ніхто її не бачив [304]. Процес упорядкування держструктур має свої складнощі. Закрите дослідження розкрило страхітливе явище у разі перетрушування кадрів у системі правоохоронних органів 55% нинішніх «дядь Стьоп» і «Аніскіних» готові піти у кримінал [305]. Звідси страх за майбутнє. А у мене інша, страшніша оцінка ситуації існуючої: як вийшло, що люди з таким рівнем правосвідомості очолюють роботу по боротьбі зі злочинністю Про яку законність в державі, про який контроль за справедливим розподілом доходів від загальнонародної власності може йти мова при такому кадровому складі правоохоронців А які фарби в картині додадуться, якщо таким же

237 дослідженням піддати інших держслужбовців, які очікують скорочення штатів Ми закономірно маємо те, що маємо – прикладами рясніють ЗМІ. Безрадісним є і майбутнє. Відомий економіст, один з головних радників російського президента з питань модернізації А. Аузан нещодавно сказав Я іноді думаю, навіщо мені модернізація Щороку, починаючи науковий семінар магістрів на другому році (економічний факультет МГУ), я проводжу неформальну анкету і питаю, девони бачать себе через 3 – 4 роки. У вересні го половина студентів сказали, що вони себе бачать закордоном, причому в цілком конкретних місцях – Німеччині, Ірландії, Аргентині. Тому, коли мені кажуть Може, покращимо освіту, Я думаю Зараз ми покращимо освіту, і не половина – три чверті моїх учнів будуть виїжджати. Талановита молодь незрозуміло для чого продовжує народжуватися. І куди ми її будемо дівати Ця економіка абсолютно непристосована для того, щоб приймати їх. Тому надія на тих, кому сьогодні між 30 і 60. Позаду нікого немає [306]. В Україні ситуація та ж. Картина стає повністю безпросвітною, якщо додати інформацію, представлену главою Державної фінансової інспекції (колишнє КРУ) Міністерства фінансів України П.П. Андрєєвим. За його оцінкою, у структурі влади лише одиниці дійсно хочуть щось змінити. А бюрократична система, яка складалася останні 20 років, чинить опір будь-яким змінам. Так, 5 січня 2011 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України, що наказує створення реєстру державних підприємстві надаваних ними послуг. Глава уряду поставив завдання ліквідувати нинішню систему роботи держпідприємств. Неприпустимо, щоб органи влади, існуючі на гроші платників податків, передавали виконання своїх функціональних обов'язків якимось приватним підприємствам. Заявлена необхідність ліквідації 10 тисяч таких підприємств, які є головним засобом розпилу бюджетних коштів і незаконних поборів із громадян за надання державних послуг. Але виявилося, що більшість органів влади цю постанову просто проігнорували [298].

238 Адміністративна система високо витратна. Штати багатьох управлінських структур роздуті. За інформацією, наведеною народним депутатом Ю. Ключковським, у польських воєводських сеймиках (обласних радах) чисельність працівників становить від 25 до 50 осіб, а управліннях виконкомах) – 5. В Україні ж ці цифри значно вищі в обласних радах працює від 400 до 500, а у виконкомах – від 150 до 200 осіб [307]. Сьогодні є велика кількість адміністративно-територіальних одиниць базового рівня (більше 12 тис) та районного рівня (більше 500), що в умовах обмеженості фінансових ресурсів значно знижує ефективність управління. Кількість районів у Донецькій області (де населення 4,6 млн осіб) – 17, у Вінницькій (де населення
1,6 млн) – 27. Таким чином, Вінницька область містить на 10 податкових інспекцій, райдержадміністрацій, судів, прокуратур, відділень Пенсійного фонду більше. В аграрній Житомирській області налічується 23 райони при 1,3 млн жителів, а в тій же аграрній Рівненській – 16 при майже рівній чисельності населення. Про які повноту і якість стандартних послуг, які держава зобов'язана надавати населенню, можна вести мову, якщо в більшості сільських, селищних бюджетах видатки на виплату заробітної плати та нарахування на неї складають більше 90% бюджетного кошторису. Суд, прокуратура, інші правоохоронні органи давно перетворилися на комерційні підприємства. Генерал-лейтенант міліції у відставці Н. Піддубний, який пройшов шлях від оперуповноваженого карного розшуку до начальника столичної міліції, а потім першого в Україні і в Радянському Союзі підрозділу по боротьбі зорганізованою злочинністю, відверто зауважує Точка неповернення, по-моєму, пройдена. Реорганізація МВС можлива, тільки, коли зміниться влада і їй стануть потрібні чесні міліціонери. Адже мої хлопці могли не їсти, не спати, покине розкриють злочин. І найбільшим святом для них було викриття злочинців. А зараз ... Ніхто без ста баксів із місця не зрушиться.
Кришують – і все [308]. Все це сприймають як норму із цим змирилися. Сформувалося феодальне мислення населення.

239 Чи потрібно коментувати ефективність контролю, наприклад, екологічних інспекцій за дотриманням нормативів викидів забруднюючих речовину навколишнє середовище, якщо про проведення такої перевірки підприємство потрібно повідомити за десять днів до її початку. Той же порядок перевірки співробітниками санітарно-епідеміологічних станцій підприємств громадського харчування, торгівлі та ін. Навіть проведення бухгалтерської ревізії, яка за інструкцією починається з раптового зняття залишків грошових коштів у касі, також проводиться після попереднього повідомлення. В Україні встановлена кримінальна відповідальність за несанкціоноване придбання і зберігання засобів прихованого спостереження, фіксації розмові подій. Підприємець, який використовує таке пристосування для фіксації вимагання хабара, неминуче опиниться на лаві підсудних, а чиновник залишиться безкарним. Конституційний Суд України своїм рішенням встановив, що інформація, отримана незаконним шляхом, не може бути використана як доказу кримінальному процесі. Сильні світу цього забарикадувалися з усіх боків. Характеристику соціальної активності громадян найбільш точно дала одна дама Яку мене мужик переночував – так всі сусідив курсі А як квартиру обікрали – так всі сусіди спали. Хоча, деякі зрушення є. Прикладом може служити рух «РосПил» у РФ і Наші гроші в Україні. Фактів корупції ними виявлено багато. Проте реакція влади на оприлюднення порушення – нульова. Як хтось вдало пожартував на початку перебудови, з гласністю у нас добре, з чутністю у нас погано. Втім, не зовсім так. Про це можна судити з історії Дорожнього контролю, що отримала свій відбиток у ЗМІ. Ця українська організація виникла в грудні 2008 р. поряд з багатьма іншими громадськими рухами шоферського самозахисту на хвилі протесту проти різкого підвищення штрафів за порушення ПДР, після якого навіть не найістотніші водійські провини могли обійтися вполовину мінімальної зарплати. Не секрет, що в системі ДАІ присутні план по кількості протоколів за зміну, збір і передача грошей від нижніх чинів до вищих та інші непристойні

240 діяння, про які йдеться на вищому державному рівні, але, на жаль, нічого не змінюється. Недивно, що деяких співробітників хвилює небезпека руху, а фінансові питання, і багато перетворилися на повноцінних дорожніх митарів, які збирають оброк із проїжджаючих данників. Головне досягнення Дорожнього контролю – армія юридично підготовлених людей, готових грамотно і принципово захищати свої права. Водії масово встановлюють в автомобілі відеореєстратори й у випадку спірної ситуації на дорозі не намагаються дати хабар інспектору, а відстоюють свою правоту в суді, надаючи відповідні відеоматеріали. Активність «ДК» не залишилася непоміченою – система оцінила старання активістів по «достоинству», правда, у своїй системі координат. Корупційний моноліт чиновництва середнього рівня з легкістю відбив спробу зареєструвати Дорожній патруль як громадську організацію. В офіційному листі Мін'юсту відмова від реєстрації була обґрунтована тим, що активісти в установчих документах вказали метою своєї діяльності контроль за діяльністю міліції, прокуратури та судів, атака мета, на думку чиновників, суперечить законодавству (!), тобто контроль громадськості за діями чиновників чимось схожий на терористичну діяльність. На додаток заступник начальника управління ДАІ В. Резніков офіційним листом наказав, що інспектор ДАІ може заборонити громадянам відеозйомку своїх дій, а в разі незгоди має право покарати в адміністративному порядку, застосувавши санкцію, аж до 15 діб арешту. За словами активістів «ДК», це суперечить вітчизняному законодавству, а також офіційній позиції Конституційного Суду України і Мін'юсту. Однак суперечності не зупиняють чиновників ДАІ, адже гласність – головна небезпека для станової системи
[309]. Про існуюче принизливе положення публічної власності в Україні можна говорити і писати багато. Однак, перефразовуючи афористичний вислів
Черчіля про демократію, можна і потрібно стверджувати державна власність сьогодні найгірша з форм власності, але кращої людство не придумало. Ніякого

241 парадоксу в такій заяві немає. Державна власність є найбільш повною, найбільш адекватною формою реалізації конституційного права власності громадян на природні ресурси. В Україні на теперішній час вона неефективна тому, що при гіпотетичній владі українського народу відсутній дієвий механізм реалізації влади над нею кожного громадянина окремо. Більш того, у більшості населення відсутнє розуміння того, що згідно з Конституцією України громадяни є власниками природних ресурсів, власниками публічної власності. Будь таке розуміннями б жили в іншій країні. На підтвердження наведу показовий приклад, наведений у статті з показовим заголовком Убити в собі державу. В умовах відсутності бюджету та фінансування люди в багатьох населених пунктах починають прокладати дороги за свій рахунок. Це свого роду новий бренд Буковини. Все-таки Чернівецька область, згідно з офіційними даними, посідає друге місце у країні після Києва за кількістю автомобілів надушу населення. Практично кожна сім'я має по 2 – 3 легкові машини. Ще у 2008 р. жителі віддаленого району Чернівців – Садгори спільно з населенням ще одного житлового масиву – Стара Жучка відремонтували магістраль по вулиці Ткачука. І донині на дорозі немає жодної ямки. Люди контролювали будівництво буквально кожного сантиметра шляху, брали участь у доставці матеріалів, встановили чергування на асфальтовому заводі. У результаті дорожники не відійшли від технології ні на крок – покриття по всій довжині вулиці складає рівно 21 см, а на роботи не було витрачено жодної зайвої копійки. Ще прикладу селі Волока Глибоцького району асфальтову дорогу високої якості також зробили з ініціативи таза кошти населення. Відзначимо, що в Волоках натри тисячі жителів близько 1,2 тис. автомобілів. У селі 15 км асфальтованих доріг. З них половину профінансували самі селяни. Гроші збирали за принципом хто скільки зможе [310]. Залишається додати, що публічна власність – це також власність громадян. Вони вклали в неї свої кровні, займаючись продуктивною працею,

242 виплачуючи податки. Ставши реальними господарями, громадяни зможуть взяти під свій контроль організацію використання публічної власності, її управління. Мова не йде про революцію. Зрозуміло, це кардинальний шлях. Але сьогодні немає підстав вважати, що народ України готовий усвідомити необхідність і можливість таких перетворень. Хоча передумови до того є вперше в нашій історії з'явилося покоління, якому в дитинстві не прищепили страх перед владою. Інша ситуація нарівні суб'єктів господарювання. Тут аксіоматично система управління власністю дієздатна, якщо особи, зацікавлені в її ефективності, в отриманні своєї частки в результатах сукупної праці, мають право і можливість контролю здійснюваної діяльності та участі у прийнятті рішень щодо покращення подальшого функціонування. Питання тільки, хто ці особи Завдання не конструювати з якоїсь ідеальної моделі структуру управління зверху, орієнтуючись на доброго правителя, а спробувати простежити, як вона могла б виростати, самоорганізовуватися знизу, починаючи з первинних економічних осередків, де керуючим повинен бути рядовий виробник, працівник – власник природних ресурсів
2
Залишимо на час осторонь колишню полеміку, до якого виду власності відноситься подушка, ковдра або чайний сервіз. Кардинальне питання чи може будь-хто володіти направі приватної власності чим-небудь, що віднесено до всенародного надбання Всупереч сформованій в Україні практиці, доктринально відповідь, сподіваюся, однозначна. А тепер те саме питання в іншій інтерпретації хто є власником будь-якої продукції, виробленої шляхом використання або переробки окремих об'єктів (предметів) природи, які є загальнонародним надбанням Або в більш доступній інтерпретації чи втрачає український народ право власності на природні об'єкти, якщо вони трансформовані (наприклад, з видобутої руди виготовлений трактору процесі суспільного виробництва Залежно від відповіді вирішується питання про
2
Зрозуміло, тверезо оцінюючи свої знання і здібності, мова може йти тільки про чорновий, конспективний начерк конструкції.

243 принципову можливість існування права приватної власності на об'єкти природи (якщо не зводити його до володіння чайною ложкою. При існуючій нині приватній власності, чи має право робітник, що виготовив на заводі, скажімо, деталь автомобіля, вимагати від власника заводу визнання права власності на цю деталь – Робочий, природно, може претендувати лишена оплату витраченої праці. Але чому тоді може існувати приватна власність на завод, якщо він з першої до останньої гайки побудований з того, що є власністю народу Якщо не порушувати логіку, завод є публічною загальнонародною) власністю і держава зобов'язана лише гідно оплатити працю його будівельників і організаторів виробництва. Поки логіка прямолінійна. Але є ряд зустрічних питань. Виготовлений на державному заводі автомобіль реалізується покупцеві, і він є його власником. Чому за такою ж схемою можна продати побудований або діючий завод На перший погляд, принципових відмінностей немає. Але тільки на перший. Громадянин набуває автомобіль, які інше, вироблене від природи (бензин, мастильні матеріали і т.д.), для особистого користування. Право користування є невід'ємною складовою права володіння. Закон лише впорядковує порядок користування в особистих цілях. Конституція України(ч. 3 ст. 41) проголошує Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Завод же набувається у власність не для задоволення особистих потреба для промислової переробки об'єктів природи, якщо називати речі своїми іменами – для отримання прибутку, і не всенародної, а особистої. І по букві, і по духу закону – це одеські дві великі різниці. Завдання, мабуть, зводиться до того, щоб кожен власник мав можливість, як мінімум, дати оцінку управлінським рішенням, а як оптимум – запропонувати свій варіант. Потрібні технології, що дозволяють зв'язати ініціативу одного з солідарністю більшості. Нарівні підприємства це не означає, що для вирішення, скажімо, питання проте, в який колір фарбувати заводські ворота слід збирати віче. Цілком

244 прийнятний, достатній механізм, коли про виробничі та фінансові підсумки роботи за день, місяць, квартал, рік, причини невдачі досягнень, а також про визначальні завдання і кошторис витрат для їх вирішення в доступній для розуміння і аналізу формі оповіщається весь трудовий колектив. Яким чином Це справа техніки. Залежно від обсягу та важливості інформації її можна розміщувати на електронному сайті, спеціальному стенді, використовувати заводське радіо, телебачення, не виключається також можливість письмового повідомлення кожного працівника. Доцільно створити автоматизовану інформаційну систему, де кожен міг би отримувати відомості про свій заробіток і причини його зміни. Необхідним є чіткий зворотній зв'язок – запропоновані працівниками оцінки результатів роботи, висунуті новації і шляхи поліпшення намічених заходів також мають бути предметом загального обговорення у заздалегідь обумовленій формі. Необхідним є виборний орган, куди повинні входити працівники адміністрації підприємства, для координації всієї цієї роботи. Пропозиція має очевидну аналогію з радянськими профспілками та іншими органами робочого самоврядування часів СРСР. Їх колишня діяльність у цілому не заслужила високої оцінки. Нічого не зміниться і в нових умовах, якщо не буде задіяний найбільш чутливий важіль – щомісячний, ато і щотижневий, ще краще – щоденний показник доходу кожного працівника в залежності від щоденної роботи підприємства з відповідним обґрунтуванням. На кожному підприємстві знайдеться працівник, який в змозі виявити завищення у 12 разів вартості ремонтних та інших робіт. Потрібно лишена рівні держави забезпечити умови для прояву таких ініціатив. У цивілізованій країні не може вважатися допустимою існуюча у нас практика. Розумію, аж ніяк не одиницям для цього потрібно по краплі видавлювати з себе раба – страх, вимушене лакейство. Треба ставати Громадянином з великої літери. У моєму розумінні, не може бути працівник активним захисником своїх трудових прав, якщо він не вимагає від водія маршрутного автобуса за оплачену вартість проїзду квиток, не вимагає від касира в магазині

245 чек, усвідомлюючи, що частина, і немала, проплачених їм грошей не надійде до державного бюджету, а це означає неможливість держави підняти зарплату вчителям, які навчають його дитину, збільшити пенсію його батькам.

4.2. Вдосконалення системи кримінальної відповідальності за злочини проти публічної власності
Кримінальне право в системі інших галузей справедливо іменується як останній довід короля. У минулому такий висновок відливали на стовбурах гармат. Використання образу цілком справедливо за потенційною потужністю кримінальне право цілком можна порівняти з гарматним ядром. Однак, аналізуючи судово-слідчу практику незалежної України, доводиться констатувати непоодинокі випадки забуття стародавнього постулату З гармат по горобцях не стріляють, з одного боку, аз іншого, – що більш характерно у справах про посягання на публічну власність, аж ніяк нерідко ядра не досягають реальної мети, ато й взагалі з гармат стріляють холостими зарядами. Причина загальновідома в Україні у крайній формі відбулося зрощення влади і бізнесу і тому кримінально-правовий вплив на тих, хто переступив закон, застосовується вибірково, часто для розправи з політичними та економічними супротивниками. Практика і найбільш показові приклади в нашій батьківщині, в Росії, інших колишніх союзних республіках коментарів не потребують. Нині основою науки стає міждисциплінарний підхід. У точних науках вчений в якомусь сенсі прагне стати натурфілософом. Управі ж кожна галузь з метою обґрунтування специфіки огороджує себе китайською стіною. Такі стіни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал