Публічна власність: проблеми теорії І практики монографія Київ 2014




Сторінка19/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25
217]. І якщо загальні державні гарантії в цілому отримали правову регламентацію порядку їх реалізації в актах спеціального законодавства тендерного, бюджетного, податкового, інформаційного, природоресурсного

221 тощо, то у сфері реалізації майнових гарантій права власності на природні ресурси склалася неоднозначна ситуація. Механізм захисту права приватної власності отримав розвиток в актах спеціального законодавства. Захист прав інших власників, насамперед, суб'єктів публічної власності наразі залишається декларацією. В умовах розгортання чергової кампанії з переділу власності, яка спостерігається останніми роками, правова незахищеність публічних власників загрожує втратою майнової основи державного суверенітету, що зумовлює актуальність більш детального розгляду питання щодо захисту їх прав.
Існуючий механізм захисту права власності, що міститься у ЦК України, орієнтований на захист права приватної власності і не завжди враховує специфіку права публічної власності. Як зазначає О.А. Беляневич, така диспропорція є відображенням глибинних трансформаційних здвигів у соціально-економічному устрою, які відбулися протягом останнього двадцятиріччя. У правовій свідомості маятник різко качнувся убік гіперболізації значення приватного права та його окремих інститутів для регулювання ринкових і перехідних до них відносин, внаслідок чого поняттю публічної власності надається одіозне забарвлення [286, c. 19 – 26]. У цьому контексті поява певних виключень з загального порядку захисту права власності, розрахованих на його публічні форми, окремими авторами розцінювалася як початок реприватизаційних процесів [287, c. 214] Використання родовищ копалин природних ресурсів здійснюється не безпосереднім власником, а третьою особою – суб'єктом господарювання на підставі спеціального дозволу, що видається відповідним органом державної влади як уповноваженим представником власника. У разі нераціонального використання родовища, в результаті якого відбувається виснаження наявних у ньому запасів, підстав для пред'явлення віндикаційного або негаторного позову не вбачається, оскільки повноваження користувача щодо володіння, користування родовищем і розпорядження здобутими ресурсами підтверджені

222 спеціальним дозволом, виданим на підставі закону, тобто володіння є законним, а надрокористувач – титульним власником. Недостатнє врахування інтересів Українського народу як власника ускладнює реалізацію його права на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок нераціонального використання природних ресурсів. Таку ст. 1166
ЦК України, яка визначає підстави відповідальності, до суб'єктів, які мають право на відшкодування заподіяної майнової шкоди, віднесені лише юридичні та фізичні особи. Для порівняння, до набрання чинності ЦК України захистом права власності Українського народу на природні ресурси служила ст. 49 ЦК УРСР, згідно з якою, якщо угода укладена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в дохід держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною – з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї іншій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї зі сторін – все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави. Аналіз зарубіжного досвіду свідчить про значний потенціал національно- орієнтованої моделі власності на природні ресурси у забезпеченні захисту інтересів власника, оскільки в її склад органічно виписується механізм впливу на суб’єктів, які допускають нераціональне ресурсокористування. Зокрема, згідно зі ст. 838 ЦК Франції до власників земельних ділянок, які не обробляють землю, або призвели її в занепад, або якщо землевикористання завдає шкоди громадським інтересам, може бути застосована відплатна експропріація. Аналогічні норми містяться в законодавстві Ізраїлю, Італії, Молдови, Японії
[288, с. 157 – 170; 289, c. 112 – 115]. Слід зазначити, що використання національно-орієнтованої моделі власності на природні ресурси є досить привабливою із точки зору запобігання неконтрольованого вибуття природних ресурсів з публічної власності. Приміром, у законодавстві Мексики

223 господарське використання природних ресурсів може відбуватися виключно у формі концесії, яка унеможливлює перехід права власності. Таким чином, правове забезпечення використання природних ресурсів як об’єктів права публічної власності потребує перегляду з врахуванням специфіки публічних власників і механізму реалізації ними своїх прав.

224 РОЗДІЛ 4
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ПУБЛІЧНОЇ ВЛАСНОСТІ

4.1. Історія формування та сучасний стан кримінально-правової охорони публічної власності
Важко знайти скільки-небудь значиме соціальне явище, яке б мало однозначну оцінку. Публічна власність – типовий тому приклад. Зараз є модними напади на публічну власність, складовою частиною якої є власність державна. Наголос робиться на СРСР, на адміністративно-командне управління, яке нібито є її атрибутом. Однак, справедливості заради, слід відзначити наявність чималої кількості авторів, які об'єктивно висвітлюють значення державної власності в перетворенні колись «лапотної» Росії на могутню державу СРСР. У рівній мірі це могло б мати відношення до публічної власності незалежної України. При всіх барвистих ідейних обґрунтуваннях, реальною метою розвалу СРСР було прагнення виконробів перебудови і їх підбурювачів відхопити частину пирога колись єдиної публічної власності, тобто узаконити відносно невеликі розкрадання, що мали місце, і вчинити крадіжку непросто у великому, а гігантському масштабі. Самоліквідацію країни називали оптимізацією і модернізацією. Але пропагований міф про суперефективність приватної власності порівняно з публічною розвіявся швидко ми донині не можемо досягти рівня ВВП 1990 року. Росіяни підрахували, що за ці роки надходження до держбюджету скоротилися у 20 разів. А. Макаревич написав відкритий лист президентові Росії проте, що відкати у країні доходять до 95%. Про обіцянку Чубайса знизити після приватизації ціни на газі електроенергію вжене згадують. В

225 Україні, за оцінкою Рахункової палати, в 2011 р. незаконно і неефективно витрачалося близько чверті грошей скарбниці. Тепер кожна третя гривня випаровується з неї за сумнівними схемами. У офшори йде більше, ніж приходить за кредитами та інвестиціями. Зароків в Україні було затверджено і профінансовано більше 500 держпрограм, але жодна з них невиконана, не досягнула кінцевої мети.
З'ясувалося також, що приватна власність і приватний власник – це різні явища. Багато хто з новоявлених приватних власників розібрали заводи і пароплави, що їм дісталися, на частини і здали в металобрухт. Швидкоплинний господар колись передового, оснащеного прогресивною технологією, Луганського домобудівного комбінату доручив останній зміні працівників витягнути навіть металеві милиці зі стіні після завершення операції поїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Однак при всьому бажанні ліквідувати публічну власність повністю, в один присід виявилося неможливо. Швидше за все, щоб не втрачати реноме в очах світової громадськості – адже існують загальновідомі критерії національної та економічної безпеки – частина публічної власності вимушено зберегли. Проте кампанія приватизації залишків публічної власності триває. Черговий мотив – виробничі потужності застаріли, потребують модернізації, а у держави грошей немає. Наскільки це так, свідчить сам перелік вже приватизованих суб'єктів господарювання. Наприклад, в їх числі такі гіганти, як міські та оптові ринки – заасфальтована, місцями огороджена територія, де вже розміщені найпростіші споруди. Навіть, якщо захотіти, реальний сверхкошторис на модернізацію чогось не придумаєш. Але приватизували. Про результати можна судити по мільярдерові, що набув популярність, колишньому власникові московського Черкізовського ринку, який збудував на Кіпрі за добровільно віддані державою гроші суперготель, якому у світі немає рівних. В Україні приватизованих ринків і подібних підприємств безліч. Свого часу М. Горбачов задався метою викорінити в СРСР алкоголізмі вольовим рішенням скоротив обсяги виробництва вино-горілчаної продукції –

226 в підсумку обвалив державний бюджет. Новоявлені «горбачови» про здоров'я населення не дбають, навпаки, реклама пива і горілки ведеться навіть на стадіонах. Але надприбутковий бізнес приватизували в першу чергу. Більш того, значну частину його загнали в тінь. (Був час, коли, судячи зі звіту, підприємство випускає лікеро-горілчану продукцію нібито впродовж всього лише 15 хвилин за весь робочий день, тоді як витрата електроенергії свідчить про понаднормову роботу. Та ж ситуація з тютюновою та іншими прибутковими галузями. На державі лежало непосильне навантаження, що змусило відмовитися від таких доходів У нас що, податок на доходи більше самих доходів Отримані кошти не можна було направити на модернізацію, якої потребують підприємства – Питання риторичні. Але це вже зів'ялі квіточки. Ягідка у відповіді на наївне запитання чиє
існуюча вітчизняна державна власність дійсно публічною З безлічі критеріїв публічної власності, один із головних – її доходи йдуть до бюджету держави. Що маємо ми Офіційно прибуток розподіляється за встановленими нормативами. Але що таке прибуток наших державних підприємств, як він створюється, яку частину становить в реально одержуваних доходах, куди і як випаровується інша частина Номінально державне підприємство є самостійним повновладним суб'єктом господарювання. А наділі Показовий приклад атомна галузь України формально контролюється державою, тоді як фактично всі фінансові потоки в ній здійснюються через двох олігархів. Для цього використовується типова в нашій країні система посередників. Застосовується випробуваний прийому держави немає грошей. (Хоча доходи від експлуатації атомних електростанцій є. Як повідомляють ЗМІ, запропонована олігархами схема припускає консорціумну угоду, за якою їх структури – компанія Торговий дім і компанія «Брінкфорд» – виступають посередниками між НАЕК і російським постачальником ядерного палива, концерном ТВЕЛ. За цією угодою олігархи оплачують ТВЕЛу живими грошима поставки свіжого

227 палива і подальший вивіз відпрацьованого в Росію, натомість отримують право на реалізацію частини електроенергії, виробленої Енергоатомом, і невелику чесну комісію за надані послуги. Правда, тільки в 1997 р. постачання ядерного палива в Україну було здійснено на суму 232 млн грн, ($ 116 млн, а комісійна винагорода Торгового дому склала 110 млн грн ($ 55 млн. Схема, пише кореспондент, приголомшлива по своїй простоті і геніальності, що дозволяє робити гроші буквально з повітря Олігархи, природно, гнівно відкидають будь-яку користь. Вони, мовляв, рятували вітчизну, підставили плече самій наукомісткій галузі національної економіки. І нічого, що безкорисність коштує десятки і сотні мільйонів доларів Нате він і жорстокий світ капіталу – тут сентиментам не місце. І в це можна було б повірити, якби схема з взаємозаліками повторилася один раз, а нестала конвеєрною технологією викачування коштів з державної компанії. Інший прикладна ремонт обмотки ротора турбогенератора на одному енергоблоці, якщо контракт укласти безпосередньо з постачальником послуг, потрібно близько 50 млн грн. Однак угоду здійснили з залученням у схему підробленого посередника і сума збільшилася у 12 (!!) разів – до 600 млн грн. За умови, що участь у розподілі фінансових потоків олігархи мотивують компенсацією відсутніх у АЕС власних коштів, підприємства проте оплачують витрати по операціях не з оборотних коштів, а взявши кредит, що призводить до фінансових боргів. Так, на початок 2011 р. заборгованість Енергоатому за кредитами досягала майже 11 млрд грн. Це майже вдвічі більше, ніж має отримати Енергоатом на енергоринку (5,9 млрд грн на 30 липня 2012 р. Навіщо це робиться Висновок очевидний у кращих традиціях вітчизняного бізнесу компанію готують до банкрутства, щоб за безкоштовно забрати те, що коштує мільярди [293]. Перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, систематично скорочується. Так, востаннє десятиліття відбувається періодичний продаж контрольних пакетів акцій енергопостачальних компаній приватним, утому числі закордонним,

228 власникам. Нині на додаток готується продажі неконтрольних пакетів акцій. Причина стандартна енергогенеруюча галузь потребує модернізації, а у держави на це коштів немає. Однак обленерго – вельми прибуткові компанії. Справа втому, що держава в особі НКРЕ підвищує не відпускні ціни енергогенеруючих компаній (вони в основному залишаються на одному рівні, а тарифи на постачання електроенергії. І кожне чергове підвищення тарифів робить обленерго ще більш прибутковими, бо ніяких додаткових витрат вони не несуть, а їх прибуток зростає. Приміром, з намічених до приватизації енергопостачальних компаній в
2010 р. Київенерго отримала чистий прибуток у розмірі 157,334 млн грн,
Черкасиобленерго – 50,756, Дніпрообленерго – 42,117, Вінницяобленерго –
41,956, Крименерго – 23,558, Чернівціобленерго – 4,781, Закарпаттяобленерго –
3,973 млн грн. Очевидно, що їх прибуток зросте через підвищення тарифів для населення, хоча ніякого економічного сенсу в черговому підвищенні немає, бо продаж електроенергії населенню і так дуже прибутковий бізнес [294]. Наша держава – власник природних та інших багатств, але недбайливий господар. Юридичні права перетворюються в ніщо, якщо вони використовуються проти інтересів народу, які держава покликана представляти і захищати. Сьогодні держава з усіма її правовими механізмами представляє і захищає не народ, а верхівку влади, яка використовує його для особистого збагачення. Це настільки очевидно, що не вимагає доказів, але все ж наведу один, абсолютно рядовий приклад, яких безліч. В Інституті рослині генетики Національної академії наук України, де сьогодні створюється основа продовольчої безпеки країни в умовах глобального потепління, захоплені дачниками площі дослідних орних полів. Крик душі У Радянському Союзі я ніколи не захищав публічну власність – потреби не було. А зараз я, директор НДІ, генетик, повинен судитися з якимись людьми, що побудували будинки на наших полях Але хіба в цьому моя робота Чому держава не захищає свою ж власність На жальна більше ніж 500 (!) ділянках будівництво триває – і суди

229 тривають. Наші суди придумали розумні люди хто більше платить, той і виграє. Процедура може тривати роками. Ось вона і триває. Все це публікується в авторитетних ЗМІ [295], доводяться до відома керівників держави найвищого рівня, викликає вкрай негативну реакцію громадян «З-за Польщі землю вберегли, з-за Австрії вберегли, при комунізмі і колективізації вберегли, що аж до Сибіру позависилали. А тепер. Дерибан публічної власності триває безкарно. Не кращим є і стан управління публічною власністю. Нині найголовніша проблема для економіки України – ціна природного газу. Крім впливу на собівартість виробленої продукції, висока ціна газу призводить до непомірних витратна компенсацію соціально знижених тарифів на нього для населення. Здавалося, потрібно використовувати всі резерви для скорочення споживання газу, раціонального його використання. Однак чуємо тільки заклики. Для ілюстрації наведемо інформацію економічних оглядачів. Суттєвою складовою в оплаті житлово-комунальних послуг для населення є плата за постачання тепла і гарячої води. Щороку з початком опалювального сезону більшість жителів багатоповерхівок отримують квитанції на квартплату зі збільшеними в кілька разів сумами. І це притому, що теплопостачання у сфері ЖКГ здійснюється за пільговими тарифами, які далеко не покривають собівартість цієї послуги. Навіть важко уявити, що станеться, якщо населення змусять платити повну вартість доставленого в приміщення теплоносія. В оновленій Енергетичній стратегії України наводяться зведені статистичні дані щодо стану і прогнозів розвитку енергетичного ринку України, у т.ч. виробництва тепла. Станом нар. загальна кількість опалювальних котелень у системі теплопостачання країни становить 33312 одиниць. Потенціал сумарного виробництва теплової енергії наявних систем центрального теплопостачання перевищував 750 млн Гкал нарік. Фактичний відпуск теплової енергії всіма джерелами систем центрального

230 теплопостачання в останні роки становить близько 140 млн Гкал нарік з тенденцією до подальшого зниження. Основними споживачами теплової енергії є житлово-комунальні господарства (ЖКГ) і безпосередньо населення – близько 70%. Виробляють теплову енергію для забезпечення потреб населення України системи централізованого теплопостачання, до яких підключені близько 11 млн квартир, переважно в містах і селищах міського типу. Загальна протяжність теплових мережу системі опалювальних котелень – 33,8 тис. км у двотрубному вимірі. У однотрубному, якщо їх викласти із західного до східного кордону України, вони будуть лежати в 50 рядів. Про теплоізоляції говорити не доводиться. Ті, що прокладені під землею, взимку легко виявити по проталинах снігу. Але немала частина їх знаходиться на поверхні, ізольована погано скріпленими місцями дірявого руберойду. Більшість мережі джерел тепла не мають засобів інструментального контролю теплових втрат, тому точної інформації про втрати немає. Оціночно вони складають не менше 30%, а насправді можуть бути і більшими. Значні обсяги втрат тепла в теплових мережах пов'язані з їх незадовільним фізичним станом, сьогодні зношеність магістральних і розподільних мереж сягає 70% їх загальної протяжності, – зазначають автори стратегії. Крім того, «... морально застарілі групові та центральні теплопункти мають недосконалі системи регулювання відпуску теплової енергії по температурі повітря. Це служить причиною додаткових втрат теплової енергії, які оцінюються в 10 – 15%». Тобто сумарно тепловтрати від виробника теплоносія до споживача оцінюють нарівні Чинна практика обчислення тарифів на теплову енергію на стадії її випуску в мережі призводить до відсутності фінансових стимулів до реконструкції тепломереж, що обумовлює низькі темпи їх відновлення. Що стосується інвестицій в основне обладнання ТЕЦ і котелень, то чинний порядок встановлення тарифів на теплову енергію регулятором за принципом "від витрат" суттєво знижує зацікавленість в реальному підвищенні

231 ефективності системи центрального теплопостачання. Фактично нікого не цікавить, якої якості, а точніше температури, теплоносій отримують споживачі
– все вже оплачено. До кінця 2014 р. теплові електростанції, теплоелектроцентралі й розподільні мережі підлягають повній приватизації. Метою приватизації є залучення власників для підвищення ефективності функціонування підприємства також отримання недержавних інвестиційна розвиток галузі. Але хто їх при такому стані буде робити Згідно з Національним планом дійна р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава, затвердженого указом Президента України, ще до 2014 р. із законодавчих актів у сфері ЖКГ поняття «балансоутримувач будинку буде вилучено. У результаті власники квартир будуть остаточно визнані співвласниками будинків, а місцева влада не буде мати до них ніякого відношення. Так хто повинен займатися модернізацією будинків У цьому контексті ще одна цитата з Енергостратегії: "вагомим фактором підвищення ефективності використання тепла має стати зміна поведінки споживачів завдяки дії тарифних і нетарифних стимулів. Але тільки невиправні оптимісти можуть сподіватися, що при сучасному стані державного бюджету значна частина населення отримає від держави субсидію на оплату комунальних послуг. І, як завжди, для вирішення проблеми пропонується вдатися до послуг посередника. Реальна мета отримати повний контроль над усіма фінансовими потоками у сфері теплоенергетики в період тотальної приватизації [296]. Є вислів Не треба відкривати Америку. Тут воно цілком доречно. У США, Європі давно вже існують індивідуальні котельні на кожну багатоповерхівку та індивідуальне опалення окремих квартир. Там немислима ситуація яку нас, коли через аварію котельні залишилось без тепла взимку ціле м. Алчевськ, немає тисячометрових підземних комунікацій з теплопроводами. Але навіщо ходити так далеко. В Україні, в м. Ужгороді місцева влада організовувала обладнання індивідуальними газовими котлами всіх квартир вмісті. Малозабезпеченим це зробили за рахунок місцевого бюджету. Витрата газу скоротилася на третину. Ліквідували дотації раніше існуючим теплогенеруючим підприємствам. Вигідно Тим більше, що в Україні близько 7 млн домогосподарств, правда здебільшого малоповерхової забудови, користуються системами індивідуального теплопостачання. Досвід є. Але замість цього здійснюється заборона всім бажаючим створити індивідуальне опалення в будинках, підключених до теплоцентралей. Зрозуміло хто тоді приватизує міські котельні, хіба можна їх позбавити вибірково призначених господарів прибутку, здебільшого одержуваного за рахунок держави Наданий час серйозні вчені працюють над розкриттям всіх властивостей публічної власності. Робота потрібна. Особливу увагу слід при цьому приділити посиленню контролю за використанням об’єктів публічної власності. Адже на сьогодні контроль за діяльністю державних підприємств заблокований повністю. В.К. Симоненко, будучи головою Рахункової палати, відзначав, що має право призначати керівників своїх регіональних структур тільки за погодженням з місцевою адміністрацією, тобто тих, кого за законом вони повинні контролювати і перевіряти. В інтересах держави треба, щоб ревізори були повністю незалежні від об'єктів контролю, а зараз неможливо призначити багатьох чесних, професійних людей на посади, тому що місцева влада не погоджує їх кандидатури. Цим справа не обмежилася. Одним із показників розвитку в усьому світі вважається діяльність конституційних незалежних вищих органів фінансово- економічного контролю – рахункових палат, які функціонують в 189 країнах. Предметом контролює не тільки бюджетні та державні фінанси, ай держвласність, кредити, золотовалютні ресурси, тобто все, що стосується національного багатства країни. При цьому в жодній країні світу немає тенденцій до зменшення законодавчого поля діяльності рахункових палата навпаки – законодавчо розширюється правове поле, бо це лакмусовий папірець, що показує, наскільки демократичним є шлях розвитку держави.

233 Але ми, – заявляє В.К. Симоненко, – пішли іншим шляхом. Після рішення Конституційного Суду України у вересні 2010 р. про скасування конституційної реформи Верховна Рада України законодавчо позбавила Рахункову палату права контролювати дохідну частину бюджету. Урізано правове поле Рахункової палати так завзято, поспішно і дружно, що позбавили не лише права контролю за доходною частиною, а і права на проведення експертно-аналітичних, інформаційних та інших видів діяльності, не пов'язаних з контрольно-ревізійними перевірками. І незважаючи нате, що саме друга частина функцій була закріплена рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 р, нині почастішали, а подекуди стали нормою, випадки недопуску працівників Рахункової палати до перевірок. Їм відповідають ви – нелегітимні. У нових Бюджетному і Податковому кодексах роль Рахункової палати зведена до пасивного спостерігача [297]. Змінюються президенти і уряд, а практика незмінна. Відбувалася і триває тотальна протидія контрольній діяльності – заявляв Глава Державної фінансової інспекції П.П. Андрєєв, – Мине можемо знати, скільки грошей прокручується на рахунках держпідприємств, бо ревізорів Державної фінансової інспекції приватна охорона (!) виганяє з цих підприємств кийками. На сотнях підприємству ході проведення Національного аудиту у 2010 р. відмовилися допустити ревізорів для проведення перевірки, що зафіксовано відповідними актами. Ми проводили інвентаризацію понад 700 об'єктів, на яких зберігається зерно Держрезерву та Аграрного фонду, що належить державі. Відповідно до завдань, поставлених Урядом, ми повинні були представити дані про обсяги зерна, що зберігається, і його клас. Більш ніжна об'єктів зберігання зерна нас не допустили Ми взяли для інспекції наряди міліції – і в результаті на 25 об'єктів нас навіть з міліцією не пустили Не допускали тому, що цього зерна там ніколи й не було – воно тільки значилося за документами. Аналогічна ситуація з перевірками в Міністерстві оборони України, інших відомствах.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал