Психолого-педагогічний супровід обдарованої дитини як реалізація особистісно орієнтованого підходу // Професійно-педагогічна освіта: особистісно-орієнтований підхід : монографія / за ред



Скачати 283.04 Kb.

Сторінка2/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір283.04 Kb.
1   2   3
основні
напрями роботи школи:
 Поглиблена психолого-педагогическая діагностика ступеня та якісного показника обдарованості дитини.
 Створення і постійне оновлення банку даних обдарованих дітей.

 Організація адекватного навчання.
 Індивідуальне і групове консультування для педагогів, батьків і учнів.
 Менторство (наставництво) – індивідуальне систематичне керівництво досвідченого фахівця розвитком обдарованого учня, встановлення тісного особистого контакту між ними.
 Організація і проведення предметних декад, конкурсів, оглядів і
інтелектуальних марафонів для обдарованих школярів.
 Психолого-педагогічна підготовка учнів до міських, регіональних і республіканських олімпіад, конкурсів і оглядів.
 Сприяння в реалізації школярами своїх потенційних можливостей і спеціальних здібностей через різноманітні форми позашкільної роботи
(гуртки, секції, студії, Мала академія наук та ін.).
 Залучення дітей до роботи в органах шкільного самоврядування, до участі в організації й проведенні шкільних заходів.
 Підготовка брошур, книг, статей й інших публікацій обдарованих дітей, а також публікацій про досягнення дітей із спеціальною обдарованістю.
 Спеціальні психологічні заняття, спрямовані на розвиток мислення, креативності і соціальних навичок (тренінги, міні-курси і т.і.) [
14].
Діяльність педагогічного колективу в роботі з обдарованими і здібними дітьми повинна спиратися на такі принципи:
 індивідуалізації і диференціації навчання;
 максимальної різноманітності наданих можливостей для розвитку особистості;
 зростання ролі позаурочної діяльності;
 - створення умов для спільної роботи учнів за мінімальної участі учителя;
 свободи вибору учнями освітніх послуг, допомоги, наставництва
[1].
Робота школи з обдарованими і здібними дітьми здійснюється поетапно.
1 етап – аналітичний – при виявленні обдарованих дітей враховуються
їх успіхи в певних видах діяльності діяльності.
2 етап – діагностичний – на цьому етапі здійснюється індивідуальна оцінка пізнавальних, творчих можливостей і здібностей дитини через різні види діяльності.
Діагностика дитячої обдарованості завжди вважалася суто психологічною, а не педагогічною проблемою. Однак, як зазначає Т.Д. Сєдова, сучасна педагогічна практика, особливо за впровадження особистісно орієнтованого підходу до навчання учнів, змушує розглядати діагностику дитячої обдарованості як невід'ємну складову педагогічного процесу. Як показує практика масової школи, діагностику повинні проводити ті, хто займається розвитком і навчанням дітей. Проблема виявлення (діагностика) обдарованості на сьогодні розглядається на двох рівнях: психометричному і методичному (педагогічному)
[18].
Учитель, працюючи з дитиною, має можливість постійно спостерігати за проявами її індивідуальності у повсякденному навчальному процесі, а тому повинен професійно реагувати і
впливати на цей розвиток. Інакше обдарованість може "згасати", якщо для неї не створюються відповідні не стільки психологічні, скільки педагогічні умови
[18].
Таким чином, пошук обдарованих дітей та створення умов для їх розвитку – це комплексна, ретельно спланована спільна діяльність дорослих – батьків, учителів, керівників гуртків та факультативів, шкільного психолога
[18].
На думку херсонського психолога Л. Слободенюк [
20
], виявлення обдарованих дітей і розвиток їхніх здібностей є досить складним завданням щодо практичної реалізації. Психологічні дослідження останніх років засвідчили, що розвиток обдарованої дитини може бути загальмований на будь-якому етапі шкільного життя. Тому необхідно створювати систему спеціальної психологічної допомоги, суспільної підтримки обдарованих дітей.
Автор рекомендує програму психолого-педагогічного пошуку обдарованих дітей, яка складається із семи послідовних етапів.
І етап передбачає проведення заходів, спрямованих на вивчення інтересів
і початкового рівня розвитку дітей за допомогою анкетування вчителів, дітей, батьків, інтерв'ювання дітей і батьків, вивчення та аналізу результатів академічних досягнень учнів, результатів їхньої творчої роботи. На цьому етапі визначається чим відрізняються учні від однолітків за здібностями та поведінкою.
На II етапі відбувається тестування дітей учителями. Педагоги мають використовувати для пошуку та диференціації здібних, обдарованих, талановитих дітей тести, які складаються вчителями-предметниками та застосовуються для визначення рівня знань або вмінь учнів з конкретних навчальних дисциплін.
ІІІ етап характеризується визначенням рівня загального розумового розвитку дітей за допомогою стандартизованих (державних, регіональних) тестів здібностей та тестів загального розумового розвитку, що ґрунтуються на початковому матеріалі. На даному етапі оцінюються і ранжуються академічні досягнення учнів за державними та регіональними нормами.
На IV етапі використовуються психологічні тести. Оцінюється рівень розвитку пізнавальних процесів: пам'ять, тип мислення, увага, уява, сприймання, відчуття, мовлення. Визначаються типологічні властивості нервової системи, функціональної асиметрії великих півкуль, характерологічні якості особистості, встановлюються
індивідуальні відмінності учня щодо вікових норм. Для правильного застосування тестів необхідна відповідна підготовка.
V етап передбачає індивідуальне тестування дітей з підвищеними розумовими здібностями (за результатами І–IV етапів) психологом.
Оцінюється і прогнозується рівень інтелектуальних, творчих, психомоторних здібностей та академічних досягнень учнів. Використовуються адаптовані психологічні тести інтелекту, креативності, академічних досягнень та психомоторні тести.
VI етап охоплює аналіз результатів діагностування на попередніх етапах
(І–V) для визначення видів обдарованості досліджуваних дітей –
психомоторна, інтелектуальна, творча, академічна, соціальна (соціальна компетентність; організаторські, лідерські здібності) та духовна (високі моральні якості, альтруїзм). Вивчаються умови, що необхідні для розвитку обдарованих дітей.
На VII етапі розпочинається розробка конкретних індивідуальних програм розвитку особистості обдарованої дитини з її психолого-педагогічним забезпеченням.
Дослідник зазначає, що виявлення обдарованості залежить від багатьох чинників, тому необхідно використовувати всі можливі джерела інформації про дитину. Тільки після зіставлення інформації, отриманої з різних джерел, можна робити відповідні висновки [
20
].
Результатом комплексної діагностики обдарованості є створення Банку даних обдарованих учнів, який
є системою централізованого обліку, накопичення та збереження інформації про учнів, які є переможцями і призерами міських, обласних, міжрегіональних,
Всеукраїнських
і міжнародних етапів конкурсів, турнірів, змагань, олімпіад, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, наукових конференцій тощо, які показали високі результати в спортивній, академічній, творчій, технічній і соціальній діяльності, та їх учителів- наставників. Як правило, Банк укладається за такими видами обдарованості:
- академічна (діти, які мають високі досягнення в навчальних предметах);
- інтелектуальна (діти, які мають високі досягнення в дослідницькій, науковій діяльності тощо);
- практично-перетворювальна (раціоналізаторство, винахідництво, технічне моделювання, обдарованість у ремеслах тощо);
- художньо-естетична (хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворча, музична тощо);
- комунікативно-організаторська (лідерська, ораторська, організаційна тощо);
- психомоторна (спортивна, спортивні танці тощо).
Основною метою створення Банку є забезпечення єдиної системи обліку обдарованих дітей навчального закладу; збір, систематизація та збереження
інформації про досягнення обдарованих дітей; удосконалення системи роботи з обдарованою молоддю.
Актуальна інформація в Банку зберігається один рік, потім оновлюється.
Доповнення до Банку можуть вноситись протягом року за результатами конкурсів, змагань, турнірів.
Банк даних обдарованих дітей, як правило, флотується за такими напрямами:
Академічна обдарованість:
- високі стабільні успіхи у навчальній діяльності при вивченні всіх предметів;
- високі досягнення при вивченні окремих предметів.
Інтелектуальна обдарованість:

- І-ІІІ місце в ІІІ та IV етапах Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін;
- І-ІІІ місце в очному турі Всеукраїнських інтернет-олімпіад;
- І-ІІІ місце на Всеукраїнських турнірах юних;
- І-ІІІ місце на ІІ та ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу захисту науково- дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук;
- І-ІІІ місце на національному етапі конкурсу “Інтел-Еко Україна”,
“Інтел-техно Україна”;
- Переможці та призери інших конкурсів інтелектуальної спрямованості обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня.
Практично-перетворювальна обдарованість:
- І-ІІІ місце у обласних, всеукраїнських, міжнародних змаганнях та конкурсах з судо-, авіа-, автомодельного спорту, технічної творчості, раціоналізаторства, різних видів ремесел тощо.
Художньо-естетична обдарованість:
- І-ІІІ місце у обласних, всеукраїнських, міжнародних конкурсах та фестивалях літературної, пісенної та музичної творчості, хореографії, образотворчого та прикладного мистецтва тощо.
Комунікативно-організаторська обдарованість:
- переможці конкурсів та фестивалів лідерського руху обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів;
- активна участь у суспільному житті області;
- активна участь в учнівському самоврядуванні.
Психомоторна обдарованість:
- І-ІІІ місце у спортивних, туристських змаганнях, фестивалях, турнірах обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня;
- членство у збірних командах України з різних видів спорту;
- виконання нормативів на звання кандидата в майстри спорту України;
- І-ІІІ місце у фестивалях, конкурсах та турнірах обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня із спортивних танців, циркового мистецтва тощо.
3 етап роботи школи з обдарованими і здібними дітьми – етап
формування, поглиблення і розвитку здібностей.
Педагогічний супровід обдарованості орієнтується на розробку спеціальних програм навчання обдарованих дітей, що сприяє в майбутньому соціальній реалізації творчої особистості. Кожна програма має володіти можливостями для створення творчих проблемних ситуацій, які спонукають учнів до творчого пошуку, або інших форм створення творчого продукту
[18].
Т.Д. Сєдова акцентує на тому, що спеціальні програми, навчальні матеріали і
інноваційні методи навчання складають головні передумови для забезпечення розвитку талановитих, здібних і обдарованих дітей
[18].
Дослідниця виділяє такі загальні методологічні основи розвитку творчості, на підставі яких формується середовище для обдарованих учнів:
 організація дослідницької діяльності;

 постановка учнями питань для інших з метою проведення діалогічних форм інтелектуального і логічного взаємоспілкування;
 самостійне висунення рішень і їх виконання, що характеризується
інтенсивним пошуком вираження думки, інтелектуальних можливостей;
 підтримка ініціативи, втілення власної думки, гіпотези, яка виявляється в обґрунтуванні, доказах, у прагненні отримати логічну, соціальну оцінку відносно думки, або навчального продукту;
 творче самовираження в профільному визначенні як майбутній професії
[18].
Серед усіх цих напрямів найважливішим уявляється адекватне навчання
обдарованих дітей.

У процесі навчання обдарованих дітей учителям-практикам необхідно зважати на чинники, які можуть позитивно або негативно вплинути на розвиток їх пізнавальної діяльності. До негативних чинників Г.М. Акользина відносить відсутність реального диференційованого навчання в умовах класу, орієнтацію на "середнього" учня, стримуючу систему репродуктивних завдань, наявність механізмів уникнення, маскування своїх можливостей обдарованими дітьми через відсутність умов самореалізації, низький рівень підготовки учителів для роботи з обдарованими дітьми, недооцінку ними законів творчості, слабке консультування батьків обдарованих дітей з питань
індивідуалізації навчання, відсутність комплексної діагностики, що визначає загальну і спеціальну обдарованість
[1].
У розробці змісту навчальної діяльності для обдарованих школярів склалося декілька стратегічних ліній. Одні стратегії спираються на зміну кількісних характеристик навчальної діяльності (обсяг матеріалу, темп навчання), інші ґрунтуються на зміні якісних характеристик освіти (нові курси, характер подачі матеріалу)
[14].
Дослідники виділяють
кількісні
стратегії: прискорення та
інтенсифікація. Стратегія прискорення припускає збільшення темпу
(швидкості) проходження навчального матеріалу. Дослідження, проведені багатьма фахівцями, свідчать про те, що прискорення дозволяє обдарованій дитині оптимізувати темп власного навчання, що позитивно позначається на загальному інтелектуальному і творчому розвитку. Негативні наслідки прискорення незначні: зустрічаються окремі випадки, коли навантаження не відповідає ні здібностям, ні фізичному стану дитини. Прискорення здійснюється в таких організаційних формах як ранній вступ до школи, швидший (порівняно з традиційним) темп вивчення навчального матеріалу усім класом одночасно, "перескакування" обдарованої дитини через клас, радикальне прискорення (можливість займатися за університетською програмою), ранній вступ до ВНЗ.
Стратегія інтенсифікації передбачає не зміну швидкості засвоєння, а збільшення обсягу матеріалу, підвищення
інтенсивності навчання.
Інтенсифікація активно використовується у практиці роботи шкіл або класів з поглибленим вивченням окремих предметів. Поглиблення, при якому передбачено більш глибоке вивчення навчальних дисциплін з певних галузей
знань. Даний тип стратегії навчання ефективний стосовно дітей, які виявили підвищений інтерес до конкретної галузі знань чи сфери діяльності. Практика такого навчання дозволяє відзначити ряд позитивних результатів, а саме: високий рівень компетентності у відповідній галузі знань, сприятливі умови для інтелектуального розвитку учнів тощо. Однак застосування поглиблених програм не вирішує всіх проблем, зокрема: не всі обдаровані діти виявляють зацікавленість певною сферою знань чи діяльності на ранніх стадіях свого розвитку; занадто рання спеціалізація навчання не завжди сприяє загальному розвитку дитини.
Якісні стратегії перебудови змісту освіти пов'язані з впровадженням у навчання нових розвивальних програм і методик для обдарованих дітей, що якісно відрізняються від стандартних. Увесь цей спектр заходів зазвичай називають терміном "збагачення", що орієнтоване на якісно вищий рівень змісту освіти з виходом за межі традиційної тематики за рахунок міждисциплінарних зв'язків. Крім того, збагачена програма передбачає оволодіння учнями різноманітними способами і прийомами розумової дослідницької діяльності. Таке навчання може здійснюватися як у межах традиційного освітнього процесу, так і під час участі учнів у дослідницьких проектах, спеціальних інтелектуальних тренінгах тощо. До стратегії збагачення належать такі підходи:

індивідуалізація навчання, один з основних варіантів якісної зміни змісту освіти обдарованих. Головною ідеєю цієї стратегії виступає не формування особистості із заздалегідь заданими властивостями за встановленою моделлю, а створення умов для повноцінного прояву і розвитку специфічних особистісних якостей обдарованих дітей.

навчання мисленню, напрям роботи з цілеспрямованого розвитку
інтелектуально-творчих здібностей обдарованих дітей. Інтелект слугує фундаментом навчання і є закономірним результатом дозрівання організму.
Багато педагогів-новаторів приділяють особливу увагу спеціальному, цілеспрямованому розвитку креативності, навчанню дітей техніці і технології розумових дій, процесам ефективного пізнавального пошуку.
дослідницьке навчання, активізація пізнавальної діяльності учнів за рахунок надання йому дослідницького, творчого характеру, що дозволяє передати учневі ініціативу в організації своєї пізнавальної діяльності.
Самостійна дослідницька практика дітей розглядається як найважливіший чинник розвитку творчих здібностей.

проблематизація (проблемне навчання), вид якісної зміни змісту освіти, який передбачає постановку перед дітьми навчальних проблем, стимулювання особистісного розвитку учнів в умовах застосування педагогами оригінальних методів подання матеріалу, пошуку нових значень і альтернативних інтерпретацій базових понять, використання дослідницьких методів у процесі навчання тощо. Як правило, такі програми виступають компонентами збагачених програм або існують як самостійні тренінгові позанавчальні програми. Освоєння навчального матеріалу будується таким чином, щоб діти могли виявляти проблеми, знаходити способи рішення і,
зрештою, вирішувати їх. Для цього учнів необхідно навчати умінню бачити проблеми. Особливі методичні прийоми проблемного навчання дозволяють навчити учнів виділяти і ставити проблему, пропонувати можливі рішення, робити висновки відповідно до результатів перевірки, застосовувати висновки до нових даних, узагальнювати.

розробка програм розвитку соціальної компетенції. Часто дитина, випереджаючи однолітків за рівнем розвитку мислення, відстає від них у психосоціальному розвитку. З метою подолання цих проблем створюються програми спеціальних інтегрованих курсів, спрямованих на розвиток емоційної сфери, корекцію міжособистісних стосунків у колективі, самоактуалізацію. У межах цих курсів можливе проведення діагностики рівня сформованості особистісних якостей і створення умов для цілеспрямованої корекції індивідуальних особливостей
[14].
У навчанні обдарованих дітей використовуються активні форми роботи, зокрема нестандартні типи уроків; діяльністний тип навчання; посилення особистісно орієнтованого і оцінно-аналітичного компонентів уроку, елективних і гурткових занять; застосуванняя розвивальних дидактичних технологій, додаткові і консультаційні заняття, тренінги; інтелектуальні вікторини, брейн-ринги, дебати, інтелектуальні марафони, науково-практичні конференції й предметні олімпіади різного рівня організації; фестивалі, змагання; проектна і навчально-дослідницька діяльність; огляди-конкурси портфоліо навчальних і позанавчальних досягнень учнів. Г.М. Акользина вважає, що важливо стимулювати соціальні досягнення, прояв доброти, щедрості, терпіння, що дозволяє дитині позбавитися від власної винятковості, а батькам – від "експлуатації" дитячої обдарованості
[1].
Реалізація передбачених заходів дозволяє сформувати систему роботи з обдарованими і здібними дітьми, створити базу для розвитку здібностей, удосконалювати форми роботи з цією категорією дітей, публікувати найцікавіші роботи у шкільному друкованому виданні, створити банк даних обдарованих учнів, підвищити кваліфікацію педагогів, що працюють з обдарованими дітьми
[
1].
О.Г. Веліканова і О.М. Дзюбенко пропонують систему форм та методів формування різних видів обдарованості (таблиця 2).
Таблиця 2
Форми та методи розвитку різних видів обдарованості
Види обдарованості
Форми та методи
Інтелектуальна обдарованість наукова шкільна конференція "Мій внесок в наукову скарбницю країни", інтелектуальні конкурси, участь у наукових конференціях ВНЗ, публікації наукових статей учнів
Академічна обдарованість олімпіади, інноваційні технології навчання на уроках,
індивідуальні консультації самоосвіта
Художня обдарованість гурток малювання, гурток художньої вишивки, шкільний театр, співробітництво із школою мистецтв

Лідерство організація "Ділова дитина", "Євроклуб", шкільна система самоврядування, щорічний парад "Переможців" (шкільний Олімп), загальношкільні щотижневі лінійки
Спортивна обдарованість гурток бальних танців, гурток сучасних танців, художня гімнастика, рукопашний бій
(співробітництво з федерацією бойових мистецтв), футбол, баскетбол тощо.
Одним із найважливіших засобів реалізації психолого-педагогічного супроводу обдарованих учнів є моніторинг динаміки розвитку творчого
потенціалу учнів, який здійснюється за такими напрямками
[4]
:
- визначення рівня знань учнів з конкретних навчальних дисциплін за допомогою експертних контрольних робіт (за текстами адміністрацій); аналіз динаміки цього показника;
- аналіз динаміки ефективності навчання за шкільними статистичними матеріалами семестрової підсумкової успішності;
- вивчення та аналіз динаміки рівня особистісної зрілості та адаптованості учнів за допомогою експериментальної програми "Психолого-педагогічне супроводження розвитку соціальної особистості учня";
- оцінка професійного потенціалу педагогічного колективу школи за статистичними матеріалами і аналіз його динаміки;
- виявлення рівня розвитку творчих здібностей учнів старших класів за допомогою оригінальних психологічних експрес-методик і аналіз динаміки цього показника, зв'язок його з навченістю та рівнем соціального та особистісного розвитку;
- дослідження психологічних установок, мотивації, ціннісних орієнтацій педагогів школи за допомогою спеціально розроблених анкет, аналіз динаміки цих показників;
- проведення експрес-дослідження соціально-психологічних особливостей розвитку навчального закладу і подальше відстеження динаміки цього розвитку;
- застосування інноваційної моніторингової методики контролю залишкових знань учнів.
О.Г. Веліканова і О.М. Дзюбенко пропонують алгоритм моніторингу динаміки розвитку творчого потенціалу учня, який складається з таких етапів:
1. Збір інформації про рівень розвитку творчих здібностей учнів.
2. Систематизація зібраної інформації.
3. Планування.
4. Мотивація.
5. Координація.
6. Системний контроль і облік.
Моніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учня забезпечує продуктивну організацію роботи з академічно здібними учнями
[4].
Таким чином, як засвідчує досвід роботи педагогів, психолого- педагогічний супровід обдарованих учнів здійснюється за такими напрямами:

 діагностична робота з метою виявлення
інтелектуальних, особистісних, мотиваційних особливостей; заповнення щоденників та паспортів;
 консультаційна та корекційно-розвивальна робота за результатами діагностики;
 індивідуальна та групова розвивальна робота;
 просвітницька діяльність практичного психолога, соціального педагога;
 організаційно-методична робота (формування банків даних за алгоритмом);
 діагностика учасників МАН;
 консультації, тренінгові заняття з учасниками-слухачами МАН;
 оновлення банків даних обдарованих учнів за результатами участі у шкільних, міських, обласних, республіканських заходах;
 психологічна робота з підготовки до державної атестації
(схема 1)
[
8, с. 127
].
У сучасній соціокультурній ситуації зростає роль і відповідальність сім'ї
(батьків) за виховання дітей. Проте, як свідчить практика, багато батьків, орієнтованих на активну участь у вихованні власних дітей, відчувають нестачу знань в галузі педагогіки і психології, мають низьку педагогічну і психологічну культуру. Роботу з батьківською громадськістю, таким чином, слід розглядати як найважливіше завдання, що вирішується в системі психолого-педагогического супроводу як в традиційних формах консультування і освіти, так і в досить новій для системи супроводу формі спільних (батьки і діти) семінарів-тренінгів з розвитку навичок спілкування, співпраці, вирішення конфліктів
[
19
].

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал