Психолого-педагогічні засади організації роботи з обдарованими дітьми в умовах




Сторінка3/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.8 Kb.
1   2   3   4   5
Тематика годин спілкування -
практикумів
Примітка

5
(10 – 11
років)
Презентація Світ моїх захоплень
Фотогазета Давайте познайомимось Практикум Конфлікти чи взаєморозуміння
6
(11 років)
Інтелектуальний брейн – ринг до свята Наума Психологічний практикум Основні тактики поведінки у конфліктних ситуаціях
7
(12 років)
Практикум Що я знаю про власні розумові здібності Усний журнал Який у мене темперамент Бесіда з тренінговими вправами Зрозумій мене, або у мене такий характер

76
8
(13 років)
Профорієнтаційний практикум з елементами колажування Вибір професії – важливий життєвий вибір
9
(14 - 15
років)
Мотиваційний практикум Що означає Вік живи – вік учись
10
(15 років)
Цикл занять Мій вибір – життєвий успіх
11 - 12
(16 - 17
років)
Соціально-психологічний тренінг щодо формування вмінь саморегуляції емоцій у старшокласників (4 заняття)
Обдарованість як проблема, на жаль, є більш розповсюдженим варіантом розвитку дитини в масових освітніх установах. Прояви — симптоматика — цього варіанта досить різноманітні. Головна особливість полягає втому, що у своїй поведінці, навчанні, внутрішньому психологічному стані обдарована дитина наближається до дитини дезадаптованої. Обдарованість набуває рис неуспішності, соціальної занедбаності, девіантності. Одна з причин полягає втому, що багатьом обдарованим дітям властива «диссинхронія розвитку» і на це особливу увагу звернув французький фахівець Ж.-Ш.Террассьє.

77
Диссинхронія полягає втому, що при випереджальному розвитку окремих функцій обдаровані діти в інших аспектах не відрізняються від своїх ровесників або навіть іноді поступаються їм. Зрозуміло, що такі проблеми сильно ускладнюють можливість дитини вчитися зі своїми однолітками. Далі включається такий механізм: низька успішність —
утрата
навчальної
мотивації

незатребуваність
здібностей — втрата інтересу до школи — відхід у свої
проблеми.
За цим механізмом і відбувається утворення випадків так званої прихованої обдарованості. Прихованою називається така обдарованість, що не виявляється у високій шкільній успішності чи інших явних досягненнях дитини або підлітка і не є очевидною для тих, хто дитину оточує, — родини, учителів, однолітків. Більше того, як уже говорилося раніше, діти що мають таку обдарованість, часто бувають просто невстигаючими. Так, П.Торранс повідомляє драматичні цифри, згідно з якими 30% дітей, що відраховуються за неуспішність, складають обдаровані. Один із найбільш відомих прикладів —
А.Ейнштейн, уроків виключений з гімназії. Втрата мотивації до навчання в школі обдарованими дітьми може призвести до небезпечних наслідків Обдаровані люди, що не знайшли собі корисного застосування в суспільстві, можуть утворити кістяк сил, спрямованих на руйнування суспільства. Початкова, середня, вища освіта і своєчасна професіоналізація індивідів складають основу їхньої соціалізації, вступу на шлях корисного для суспільства творення. Здібні діти, що не знайшли себе в школі і не продовжили освіту у ВНЗ, все одно будуть шукати застосування своїм великим можливостям, що і призводить до ризику асоціальної поведінки.

78 Справедливе твердження, що стійкість певної суспільної системи визначається тим, яку частину суспільних ресурсів вона направляє на освіту, а яку переводить в опозицію. Закономірно виникає питання чия це проблема — обдарованість дитини На практиці мив більшості випадків починаємо працювати із ситуацією, що склалася навколо дитини, у той момент, коли вона вже стала загальною проблемою — і власною, і своєї родини, і освітньої установи. Але до того моменту, коли вся взаємодія навколо дитини заплітається в тугий вузол, можуть бути досить чітко сформульовані дві ситуації обдарованість як проблема самої дитини й обдарованість як проблема дорослих. Обдарованість як проблема дитини, звичайно, є цілісним станом її особистості, тому що проблема не може існувати локально в психічному світі людини, вона неминуче торкається всіх аспектів її буття. Але при цьому проблема може переважно локалізуватися водній з наступних сфер навчанні, спілкуванні і поведінці, внутрішньо особистісному стані. Коли проблеми локалізуються у сфері навчання це може виявитися в низькій навчальній мотивації, демонстративному або тривожному ігноруванні різних завдань педагога, відсутності найпростіших знань предметів у поєднанні із блискучими успіхами з інших. Можливі навіть ситуації вираженої шкільної неуспішності з основних програмних дисциплін. Причина шкільної неуспішності обдарованих дітей справедливо пов'язується з тією стійкою фрустрацією, що формується педагогічним середовищем загальноосвітньої школи на шляху реалізації їхніх пізнавальних потребі можливостей. Дійсно, масова школа часто гальмує пізнавальний розвиток і

79 звичайної дитини, у випадку ж із дитиною дуже здібною це
«пригальмування», вступаючи в конфлікт із потребою школяра в саморозвитку, може призводити до серйозних руйнівних для дитини наслідків. Але це неєдина можлива причина шкільної неуспішності обдарованої дитини. її навчання за звичайною програмою вже в дошкільній освітній установі, яке не створює їй інтелектуальних проблем, ситуацій концентрації своїх можливостей, може призвести до того, що в початковій школі в неї не формуються певні навички організації навчальної діяльності, не виробляється ефективний навчальний стиль, з'являються проблеми щодо підготування домашніх завдань. Такі діти, наприклад, можуть блискуче впоратися з творчою, нестандартною роботою , проте зазнати фіаско у виконанні рутинних, трудомістких завдань. Поведінкові соціально-психологічні проблеми обдарованих дітей виявляються часто в добревідомих психологові формах дезадаптованої поведінки, таких як, наприклад, асоціальна, агресивна поведінка. Протест дитини проти сформованої практики ставлення до неї однолітків і дорослих, незадоволеність відносинами, тривале придушення її важливих потреб — в активності, демонстрації своїх можливостей, лідируванні тощо — можуть набувати в поведінці форми демонстративної асоціальності, захисної агресії. Така дитина поводиться зухвало й недоброзичливо реагує надії й оцінку навколишніх, дозволяє собі ненормативні, навіть яскраво асоціальні вчинки псує речі, лихословить, б'ється... Досить часто можна зустріти і протилежну соціально- психологічну реакцію обдарованої дитинина ситуацію придушення її природних проявів і потреб відхід у себе, у світ своїх фантазій і мрій, апатичність, млявість, незацікавленість у

80 контактах. Депресивна поведінка може набувати і демонстративних рис. Одна із серйозних причин таких соціально-психологічних проявів уже згадувалася раніше це тривала депривація придушення, незадоволення) збоку найближчого соціального оточення дитини її важливих психологічних потреб. У таку ситуацію придушення, що руйнує самопочуття, потрапляють не лише обдаровані діти. Для них проблема ускладнюється тим, що їхні потреби, інтереси часто нетривіальні, іноді об'єктивно незрозумілі навколишнім. Часто необхідна особлива робота психолога з пояснення педагогам і батькам мотиваційних особливостей обдарованих дітей, організації умов для їхнього спілкування з однолітками. Інша причина соціально-психологічних проблемне сформованість у дитини засобів спілкування. Обдаровані діти частіше за інших зіштовхуються з нею. Першооснова її — у дошкільному минулому дітей, у тій поблажливій атмосфері, яку створили для них люблячі батьки. Відсутність необхідних засобів спілкування може бути також наслідком ситуації навчання обдарованого школяра разом зі старшими учнями. Що ж можна сказати про внутрішньо особистісні проблеми обдарованих дітей Обдарованість — це слово не з дитячої свідомості. Талановита дитина усвідомлює швидше не свою обдарованість, а свою відмінність від інших. А за діючими у цьому світі соціально-психологічними закономірностями переживання цієї відмінності самою дитиною може перерости у відчуженість і породити серйозні особистісні конфлікти. У молодшому шкільному віці такі конфлікти знаходять своє вираження у високій тривожності, непевності дітей, невротичній і психосоматичній симптоматиці. У підлітковому віці, у період

81 кризи ідентичності, усвідомлення свого Я як відмінного (а, отже, для підлітка — неадекватного) може призвести до серйозних психічних зривів.
Які ж особливості роботи практичного психолога вданій ситуації? Незважаючи нате, що обдарованість вважають проблемою самої дитини, основний напрямок роботи психолога
— робота з батьками і педагогами. Конкретно це
1. Просвітницька, консультативна робота з прийняття
дорослими обдарованості дитини, особливостей її поведінки, світорозуміння, інтересів і схильностей. Уже саме розуміння дорослим особливостей дитини, підлітка часто дає змогу зняти низку проблем. Так, поведінкова дезадаптація обдарованої дитини у формі невгамовності, непосидючості,
«розгальмування» — наслідок її інтелектуального, пізнавального або якогось іншого недовантаження. Давши дитині достатню кількість матеріалу для переробки, педагог може зняти цю проблему.
2. Консультативна, методична робота, спрямована на створення для даної дитини навчальної атмосфери, яка б
задовольняла її інтереси.
3. Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини, розширення і поглиблення її соціального досвіду, уявлень просвіт, що лежить за межами її власних пізнавальних або інших інтересів. Разом із вихователем або класним керівником психологові часто необхідно продумати кроки, конкретні заходи, що допомогли б дитині включитися (якщо вона сама у цьому зацікавлена) у дитячий колектив, систему емоційних відносин з однолітками.
4. Особливе завдання — формування в однокласників
адекватного уявлення про особливості обдарованої дитини, підлітка і позитивного їхнього прийняття.

82
5. Важливим видається проведення диференціальної
діагностики, спрямованої на виявлення обдарованих дітей у групі дезадаптованих дітей і надання їм спеціальної допомоги.
Які ж особливості роботи практичного психолога із
обдарованою дитиною
1. Це спеціальна психологічна робота з дитиною (або підлітком, яка зазнає різних психологічних труднощів. Часто не обійтися без глибокої психотерапевтичної, психокорекційної роботи, спрямованої на розв'язання внутрішніх психологічних конфліктів, зняття тривожності, страхів, агресивних психологічних захистів.
2. Інший напрямок роботи — соціально-психологічне навчання дитини. Воно спрямоване на розширення наявних у її розпорядженні поведінкових реакцій, корекцію сформованих форм поведінки, усвідомлення дитиною своєї позиції у спілкуванні. Суттєве значення має робота з усвідомлення дитиною своєї обдарованості, з побудови нею своєї системи відносин зі світом і самою собою крізь призму своїх особливостей і можливостей.
3. Особливе завдання для низки випадків — відновлення або формування навичок продуктивної навчальної діяльності, режимних моментів життя.
Саме у рамках таких завдань сплановано корекційно-
розвивальну та відновлювальну роботу психолога з дітьми

тренінгова програма адаптації п’ятикласників до навчання у середній ланці Перший разу клас
(14 занять програма корекції агресивної поведінки дітей підліткового віку (6 занять заняття для 6 класу Вчимося спілкуватися (4 заняття

розвивально-профілактичні заняття для 7 класу Твоє здоров’я - у твоїх руках (4 заняття);

83 заняття для школярів 8 – 9 х класів Розвиваємо навички конструктивної взаємодії».
Обдарованість дитини як проблема дорослих довкола неї стосується практичного психолога передусім у зв'язку з труднощами у вихователів і вчителів, щодо взаємин і навчання обдарованої дитини. Які ж причини лежать в основі цих
труднощів?
Перша з них пов'язана з психологічною неготовністю вихователя або вчителя прийняти факт обдарованості даної дитини. Очевидно, така позиція змінює всю систему уявлень про дитину, її реальні можливості, накладає відбиток на сприйняття змісту її вчинків і слів, визначає поведінку педагога. Для педагога, які для будь-якого дорослого, прийняття факту обдарованості дитини психологічно означає визнання її першості у певній ділянці освіти. Якщо ця ділянка є для педагога сферою самореалізації, визнати перевагу учня особливо важко. Саме тому найбільші проблеми виникають (особливо в школі) у дітей, які мають широку інтелектуальну обдарованість. Крім того, визнання обдарованості дитини вимагає і від вихователя, і від учителя певних професійних зусиль у створенні дитині умов для її повноцінного розвитку. Якщо вони не будуть упевнені у своїй педагогічній компетенції, то несвідомо чинитимуть опір самій думці про талановитість дитини. Отже, в основі описуваної проблеми дуже часто лежить особистісна і професійна невпевненість педагога, низька самооцінка. Відповідно робота психолога має уданому випадку психотерапевтичний, особистісно орієнтований характер. Вона спрямована на вирішення особистісних проблем педагога. Підвищення його професійної впевненості, прийняття педагогом факту обдарованості учня як творчої професійної задачі, розв'язання якої — гідна сфера самореалізації.
Друга причина — чисто технологічна за своєю суттю. Проблема в роботі з обдарованою дитиною виникає в педагога, який не володіє арсеналом відповідних професійних засобів. При цьому і вихователь, і вчитель цілком може усвідомлювати,

84 що даній дитині потрібний особливий підхід, але в силу відсутності такого в його методичних рекомендаціях він не робить кроків до його самостійного створення. Вирішення цієї проблеми лише частково лежить у сфері технології. Навіть якби такі технології існували в сучасній вітчизняній педагогіці і психології, мало просто передати їх учителеві. Необхідно сформувати професійний інтерес до їхнього застосування. Насправді перед психологом стоїть завдання зацікавити педагога у створенні або адаптації такого підходу, його реалізації й аналізі результатів.
Третя причина може бути визначена в такий спосіб експлуатація педагогом обдарованості дитини або через престиж професійних міркувань, або як символічна компенсація власних невдачі проблем («Якщо я не зміг, то нехай хоч він...»). Вище згадувалося проте, до яких шкідливих наслідків може призвести реалізація таких установок у спілкуванні й навчанні дитини (перетворення її в інструмент для підняття престижу школи, штучне обмеження її потреб та інтересів, однобічність її життєвого досвіду й можливостей. Уданому випадку потрібна робота, спрямована на вирішення особистих проблем педагога, які він проектує на учня, а також розширення його уявлень про обдарованість, методи педагогічного розвитку обдарованої дитини.
У цілому можна виділити наступні напрямки роботи
психолога з обдарованими дітьми: проведення психологічної
діагностики. Відомо, що педагоги і шкільні адміністратори традиційно виявляють велику цікавість до діагностичних прийомів, спрямованих на виявлення обдарованих дітей. Завдання практичного психолога, крім проведення самої діагностики, полягає в консультації педагогів з питань проведення спостережень над особливостями розумового розвитку дітей. Тоді психолог отримає інформацію про потенційні можливості школярів і допоможе педагогам по- новому побачити учнів. Найважливішим видається проведення диференційної
діагностики, спрямованої на виявлення обдарованих дітей у

85 групі дезадаптованих дітей і надання їм відповідної спеціальної допомоги.
Психолого-педагогічна освіта педагогів та батьків має своєю метою розширення їхніх уявлень про природу і прояви обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо. Можуть бути ефективними такі просвітницькі та тренінгові заходи (з досвіду роботи РУГ):

засідання
педагогічної
ради Врахування психолого-педагогічних аспектів формування сприятливого психологічного клімату уроку – важлива умова підвищення ефективності навчально-виховного процесу

«круглий стіл» Шляхи формування життєвих компетентностей гімназистів

тренінгове
заняття Психологічні аспекти інноваційної діяльності педагога

практикум Конфлікт – екзамен комунікативної компетентності вчителя

родинний практикум Стилі сімейного виховання їх вплив на формування особистості підлітка

аналіз діагностичних даних Що я знаю про розумові здібності власної дитини

сімейні практикуми Родинне спілкування без деструктивних конфліктів тощо. Створення в освітніх установах соціально-педагогічних умов необхідне для виявлення і розвитку обдарованості дітей. Такі умови можуть створюватися як психологом у процесі
спеціальних розвиваючих, тренінгових занять і програм, такі педагогічним колективом. У цьому випадку психолог веде консультативну роботу з педагогом, допомагаючи в розробці й аналізі індивідуальних програм навчання обдарованих школярів.

86 В освітніх установах формується певна психологічна установка щодо обдарованості обдарованість — це унікальний цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і соціальна цінність, вона має потребу у виявленні й підтримці, але неповинна використовуватися як спосіб забезпечення престижу педагога, освітнього закладу.

Технологія
психолого-педагогічного
супроводу
обдарованої дитини

Основна концепція психологічного супроводу в гімназії полягає у своєрідному русі певним шляхом. Для того, щоб цей рух був успішним, усім учасникам потрібно чітко знати етапи шляху та усвідомлювати форми і методи власної діяльності на шляху розвитку гімназії. У нашому навчальному закладі розроблено основні етапи психологічного супроводу обдарованої дитини, кожен з яких має відповідні, відмінні від інших, завдання, зміст, організацію діяльності тощо. Перший етап – Комплексна психодіагностика – це система сучасних технологій психологічного діагностування дітей, учителів і батьків нарізних етапах навчання за основними напрямами Пізнавальна діяльність, Якості особистості, Я – соціум – ми, Професійна орієнтація. Так, наприклад, у перший рік навчання вивчаємо стан адаптації учнів до навчання в гімназії, психологічні особливості дитини – темперамент, характер, мотивацію гімназійного навчання. Окрім психодіагностичного інструментарію цей етап включає психологічний аналіз отриманих результатів, аналіз продуктів творчої діяльності учнів та спостереження окремих конкретних випадків навчальної діяльності та поведінки.

87 Другий етап – Гімназист. Він полягає у створенні банку даних про психологічні особливості учня, класного колективу за результатами діагностування, яке назвали Веселка класів. Це робочий матеріал, що постійно поповнюється даними про класі кожну дитину зокрема. Це етап розробки рекомендацій і порад щодо розвитку творчих здібностей учня і класного колективу, розробки і добору розвивальних програма також групової та індивідуальної розвивальної діяльності з кожним гімназистом для вдосконалення його пізнавальної та емоційно-вольової сфери за програмами Шлях до успіху, Я – особистість, Гімнастика мозку, Сходинки зростання тощо. У цей же час реалізується програма Основи психології на уроках і факультативних заняттях з психології. Третій етап – Педагоги – включає моніторинг організаторських, рефлексивно-аналітичних, комунікативних здібностей педагога оцінку творчого потенціалу вчителя психолого-методичну допомогу та консультування з проблем обдарованості для самовдосконалення педагога рекомендації щодо роботи самого педагога з обдарованою дитиною – Психологічна абетка роботу психологічного семінару- практикуму для вчителів Школа партнерства, завданням якого є гармонізація внутрішнього світу педагога, реалізація його професійного зростання і зосередження уваги педагогічних працівників на потребі учня. Четвертий етап – Батьки – має наметі моніторинг соціального статусу родини, умов розвитку обдарованої дитини в родині, діагностування рівня батьківських відносин, психологічну просвіту батьків щодо становлення і розвитку творчої особистості, індивідуальне консультування батьків та

88 надання індивідуальних рекомендацій з розвитку творчої особистості дитини. Зазначені основні етапи роботи взаємопов’язані та обумовлюють багатовекторність вибору форм роботи з творчим потенціалом дитини. Окрім того, у роботі психологічної служби використовується градація обдарованості, що була розроблена психологами США Г. Кафом та А. де Хааном, в якій творчий потенціал має 4 рівня здібний учень, обдарована дитина, яскрава обдарованість гімназиста, високий творчий потенціал дитини також ураховуються визначені види обдарованості (за
Г.Кафом та А.де Хааном) – наукова, інтелектуальна, технічна, літературна, музична, спортивна, артистична, художня. Також розділяємо думку психологів
(Д.Векслера,
Г.Айзенка,
Р.Стернберга, Л.Термена) проте, що креативність є компонентом загальної розумової обдарованості. Тому широко застосовуємо тести на виявлення рівня розвитку інтелекту, часто порівнюємо їх з рівнем творчих здібностей, і ці дані використовуємо у розвивальній роботі з дітьми. Таким чином, завдяки реалізації психологічного супроводу кожен гімназист усвідомлює власні можливості, готовність до праці, самостійно і свідомо робить свій вибір напряму і профілю навчання. У цьому йому допомагає програма "Основи психології, під час якої учні поетапно дізнаються про свою особистість індивідуальні, групові консультації психолога розвивальні програми. Ефективність психологічного супроводу в закладі визначається за допомогою здійснення оперативного оцінювання психологічного впливу, експрес-діагностики для встановлення рівня та динаміки прогнозування, особистісного зростання та психологічного комфорту, на основі порівняння

89 отриманого результату з розробленою моделлю випускника гімназії таза допомогою анкетування.
Психологічний супровід обдарованої дитини завершується
реальним, конкретним результатом, зокрема це
– визначення спільно з дитиною її інтересів, здібностей, рівня творчого потенціалу, виду обдарованості тощо
– усвідомлення гімназистом свого багатогранного Я, тих, хто оточує, формуванням сукупності уявлень про себе, свій внутрішній світ
– розуміння сутності пізнавальної діяльності – мислення, пам’яті, уяви, тренінг творчої уяви та мислення
– формування таких якостей мислення, які дозволяють учневі по-новому сприймати навчальний матеріал із забезпеченням зворотного зв’язку;
– навчання гімназистів новим способам дій і поведінковим реакціям, експериментування з новими стратегіями і стилями поведінки
– формування міжособистісних стосунків в класі, засвоєння законів психологічної сумісності, засобів ефективної групової діяльності
– допомога гімназисту в усвідомленому, особистісному виборі у складному сучасному житті
– уникнення психологічного дисбалансу між внутрішнім світом і зовнішнім впливом
– формування конкурентноспроможної особистості, яка не тільки характеризується високим рівнем інтелектуального розвитку, а є психологічно підготовленою до повноцінного життя у сьогоденні.

90 Структура психологічного супроводу не є догмою, вона може динамічно змінюватися залежно від обставин роботи у кожному конкретному випадку. Як бачимо, динамічна та гнучка методика психологічного супроводу в гімназії оптимізує навчально-виховний процесі одночасно є важливою для гімназистів в аспекті їх підготовки до дорослого життя її реалізація сприяє підтримці тільки того, що вже є в дитині, але недостатньо розвинене, насамперед стимулює розвиток „самості”. Вибір дороги життя робить сама дитина. Дорослий лише допомагає дитині повноцінно жити у складному світі і підказує, орієнтує дитину до того чи іншого вибору. Психологічний супровід у гімназії організовано як процес цілісного впливу на всебічний соціально-психологічний розвиток дитини, який коротко можна сформулювати так Я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю. Я знаю, де і як я можу це застосувати.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал