Психолого-педагогічні засади організації роботи з обдарованими дітьми в умовах



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.8 Kb.
  1   2   3   4   5
Управління освіти Рівненського міського виконавчого комітету Центр роботи з обдарованими учнями
Психолого-педагогічні засади організації
роботи з обдарованими дітьми в умовах
навчально-виховного закладу

Матеріали роботи творчої групи заступників
директорів навчальних закладів Рівного






2
Психолого-педагогічні засади організації роботи з обдарованими
дітьми в умовах навчально-виховного закладу. Матеріали роботи
творчої групи заступників директорів навчальних закладів Рівного –
Рівне, р. - 124 с.

Відповідальні за випуск Шнайдер С.В., завідувач навчальним
інформаційно-інноваційним центром при КУ Рівненський міський методичний кабінет, Воротеляк А.В., керівник творчої групи заступників директорів навчальних закладів Рівного з питання організації роботи з обдарованими дітьми, заступник директора НВК Колегіум.
Колектив авторів: Крівцова Т.В., методист центру роботи з обдарованими учнями, Пальчевський С.С., кандидат педагогічних наук
Ординська В.Г., заступник директора РГГ; Юзюк Р.П., заступник директора РУГ; Шнайдер С.В., заступник директора РЕПЛ; Роботюк
М.К., заступник директора ПМЛ «Елітар»; Трофімчук С.В., заступник директора РКГ Гармонія Логін Т.П, заступник директора РКГ Престиж Кушева Н.О., заступник директора ПДМ; Винокур Н.Є., заступник директора МЦТУМ; Вареник М.С., заступник директора школи Центр Надії Власишина Т.В., заступник директора СпШ №15,
Баранюк С.Л., практичний психолог РУГ.

У посібнику зібрані матеріали з досвіду роботи навчальних закладів м.Рівне, в яких висвітлюються наукові, психолого-педагогічні засади організації роботи з обдарованими та талановитими дітьми. Посібник містить практичні технології, методи та прийоми проведення діагностики виявлення обдарованих дітей, форми організації роботи та інструментарій психолого-педагогічного супроводу та розвитку талановитої молоді у різних напрямках обдарувань. Методичні рекомендації психологів, педагогів, адміністраторів допоможуть підвищити ефективність роботи з обдарованими дітьми. Для педагогів, психологів, які працюють з обдарованою учнівською молоддю.

Матеріали розглянуті на засіданні науково-методичної ради КУ
«Рівненський міський методичний кабінет та рекомендовані до
друку (протокол №_____ від __________________ 20___ р)


3
ЗМІСТ
1. Виклики сучасності.

4 2. Актуальність питання розвитку особистості
9 3. Обдарованість суть, види, принципи

12 4. Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості

13 5. Фактори формування обдарованості дитини

20 6. Психологічна характеристика обдарованої особистості

21 7. Розкриття потенціалу креативності як показник обдарованої дитини

23 8. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

26 9. Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей
30 10. Організація роботи з обдарованими дітьми в навчальних закладах Рівного
36 11. Освітній простір життєтворчості особистості як індикатор потенційної обдарованості
41 12. Психолого-педагогічний супровід обдарованої дитини. Матеріали з досвіду роботи навчальних закладів. З досвіду роботи Рівненського навчально – виховного комплексу Колегіум
45 13. З досвіду роботи Рівненського природничо-математич- ного ліцею «Елітар»
55 14. З досвіду роботи Рівненської Української гімназії
67 15. Додатки. Зразки індивідуальних карток обдарованих дітей
104 16. Література
118

4

ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

Не силуйте душу людини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб. В. Сухомлинський
Індивідуальний розвиток особистості
ХХІ століття кидає виклик усьому, що нас оточує, оскільки раптово перемінився хід історії людства. Сенс цих зміну тому, що за які-небудь декілька десятиліть завершився період повільного розвитку людства, що тривав тисячі років і наступила нова динамічна ера. Стрімко міняється техніка і технології, і, щоб встигнути за запаморочливими новинками, щоб не відчувати себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. Навчання стає категорією, яка супроводжує людину впродовж усього її життя. Відомі американські педагоги Гордон Драйден і Джанетт
Вос у книзі Революція у навчанні, яка закороткий час стала бестселером, пишуть проте, що існуючу модель навчання необхідно замінити на модель індивідуального підходу до навчання. Ця модель має базуватися на принципах пізнавальної психології навчання через самостійні відкриття, осмислення
понять, активна участь у процесі навчання й адекватна
оцінка власних досягнень. У різних країнах і регіонах світу провідним ученим, громадським діячам стало зрозуміло, що люди зможуть тільки тоді керувати світом, якщо вони навчаться спочатку керувати собою.

5 Як створити сучасну ефективну школу Треба зібрати найкращі ідеї, які були втілені ужиття, і далі застосовувати те, щонайбільше відповідає нашим потребам. – говорять американські педагоги. Але тут на нас очікує певна небезпека. Кожна людина має власні потреби, задоволення яких не завжди сприятимуть позитивному розвитку суспільної моралі. Виклик перший – моральність. Ще Платон говорив Потреби людини мусять бути природними, корисними для життя, приносити насолоду, зберігати здоров’я. Міра цього визначається розумом індивіда, що розкриває природу космосу і людини, як його частки. Справжнім носієм моральності є мудрець, що знає шлях до щастя. Тому у траєкторії індивідуального розвитку обов’язковим аспектом повинні бути представлені моральні якості особистості. Виклик другий – інтелектуальний розвиток та прагнення до самоудосконалення. Головне завдання, яке стоїть перед освітою ХХІ століття, - навчити як навчатися і як мислити незалежно відвіку, як застосовувати знання для розв’язання будь-якої життєвої або виробничої проблеми. Як відомо, якість суспільного інтелекту є системною власністю первісного індивідуального розуму. Вихований на суспільному інтелектів процесі навчання, індивідуальний інтелект робить людину людиною. Провідна місія належить тут системі освіти.
Системоутворюючим фактором в освітній системах виступають людина-вчитель та людина-учень як суб’єкти освітнього процесу, їх взаємодія. Сучасна педагогіка ще не сформувалася як цілісна система знань про розвиток дитини та дорослої людини. Вона зорієнтована переважно на посереднього учня, без

6 урахування його індивідуальних можливостей. Зупинимося на критеріях оцінювання
Об’єктивне оцінювання особистих навчальних досягнень учня можна вважати формальним показником його розумового розвитку. Для визначення фактичного рівня особистісного розумового поступу необхідно проаналізувати відповідність рівня навчальних досягнень школяра рівню його навчальних потенцій. Потенційні навчальні можливості учня вчитель
може визначити за допомогою психодіагностики. Особистісно орієнтована шкільна освіта може розвиватися тільки на основі психологізації, яка передбачає створення системи діагностики, прогнозування, аналізу та корекції як безумовних складових навчально-виховного процесу в кожному загальноосвітньому закладі. Сучасна стратегія освіти вимагає від учителя забезпечення психологічного супроводу розумового розвитку кожного учня на основі дослідження його потенційних можливостей до навчання, відстеження динаміки особистих досягнень у засвоєнні знань та умінь, розробки рекомендацій щодо поліпшення цього процесу, запровадженні корекційних методик, прогнозуванні майбутніх навчальних досягнень. Чи реально це зробити в умовах навчального закладу Вданому контексті на перший план виходить одна з найбільших проблем нашої освіти відсутність належного
психологічного супроводу учнів. Мине говоримо про
фаховий рівень шкільних психологів, ми говоримо про
співвідношення кількості учнів та кількості психологів у
закладі. Індивідуальна траєкторія розвитку не може бути індивідуальною, якщо у навчальному закладі на 600 учнів 1,5 психолога. Така робота переходить у формат конвейера. Інша проблема недостатня психологічна підготовка самого педагога, а також батьків. Провідні вітчизняні науковці

7 також підтримують таку думку. Якщо говорити про акмеологізацію освітнього простору, томи знову виходимо на індивідуалізацію. Сьогодні ми будемо працювати над створенням моделі індивідуальної траєкторії розвитку особистості. Давайте з’ясуємо, які аспекти характеризують динаміку розвитку, а може, й навпаки – деградацію особистості. Нові соціальні запити, зміни у сфері науки та виробництва вимагають від сучасної освіти пошуку нових шляхів і засобів, які допоможуть забезпечити повноцінний розвиток здібностей, потреб та інтересів учнів у всіх сферах їхньої діяльності. Концепція загальної середньої освіти підкреслює, що освіта ХХІ століття — це освіта для людини, її стрижень — розвиваюча культуротворча домінанта. Гуманістичні цінності освіти зумовили зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно зорієнтовану. (цитата 2005 року.
У 2010 році для освіти накреслили нові орієнтири – активізація природничо-математичної освіти, оскільки в державі не вистачає інженерних та технічних спеціалістів. Йти у ногу з часом нам дозволяє профілізація освіти, яка , знов ж таки,
ґрунтується на виявленні та розвитку індивідуальних здібностей особистості, Тому актуальним є навчання та виховання особистості, яке базується на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку та самонавчання, осмислення визначення своїх можливостей і життєвих цілей. І це повинно бути відображено у індивідуальній траєкторії розвитку. Таким чином сьогодення ставить конкретні вимоги для забезпечення шляху до самоактуалізації – у нашому трактуванні
індивідуальної траєкторії розвитку особистості

8 Вивчення варіативних аспектів стійкого розвитку особистості в освітньому середовищі (зрілість, здоров’я, творчість, моральність, індивідуальність тощо. Дослідження залежності між рівнем досягнених результатів і способами вирішення завдань, що забезпечує результат індивідуального розвитку вчителя і учня. Моделювання педагогічних системі стратегій досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної пізнавальної, науково-дослідницької та творчої діяльності особистості. Дослідження розвитку підростаючої людини на ступенях, що програмують досягнення високого професіоналізму мотиви профорієнтації, успіх допрофесійної підготовки.


9

Крівцова Т.В., методист управління освіти
Рівненського міськвиконкому,
Воротеляк А.В., керівник творчої групи
заступників директорів в питання організації роботи
з обдарованими дітьми
Найбільших успіхів у будь-якій сфері діяльності досягають держави, які мають високий інтелектуальний та творчий потенціал нації. Відомо також, що майбутнє людської цивілізації залежить від реалізації обдарованості людей. Саме тому одним з основних завдань системи національної освіти суверенної України є формування творчо активної, всебічно розвиненої особистості. У Доктрині національної освіти, що визначає стратегію і основні напрямки розвитку освіти України в XXI столітті, записано Система освіти має забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості. У наш час проблема обдарованості стала популярною не лише у вузьких колах науковців (психологів і педагогів, ай серед батьків. Усе це стимулює зацікавленість проблемами обдарованості, творчості, інтелекту, яка, треба сподіватися, незабаром переросте у послідовну державну політику, спрямовану на пошук, навчання та виховання обдарованих дітей та молоді. Проблема дитячої обдарованості є проблемою культурного потенціалу нації.

10 Щороку на небосхилі обдарувань загоряються нові зірки. Зрозуміло, що честь відкриття кожної такої зірочки належить багатьом людям. Найбільший скарб – це сама дитина, але, як мудро висловився Марк Твен тисячі геніїв живуть та вмирають невідомими – або непізнаними іншими, або непізнаними самими собою . Отож, не загубити обдарованість, підтримати та розвинути природні таланти та задатки дитини – справа батьків, психологів та педагогів. Зрозуміло, у наш складний час найбільша відповідальність за такий розвиток припадає саме на школу. Відрадно, що у навчальних закладах працюють справжні знавці своєї справи, які, часто покладаючись на свою професійну інтуїцію, своєрідний педагогічний інсайт, ефективно працюють з юними талантами. Проте не у всіх педагогів однаково ефективно відбувається ця робота, тому і результати обдаровані діти демонструють різні. На жаль у програмах підготовки сучасних педагогічних ВНЗ питанню роботи з талановитими дітьми приділяється надзвичайно мало уваги. Тому навички роботи у названому напрямку вчитель здобуває шляхом самоосвіти. Беручи до уваги завантаженість сучасного педагога, постає надзвичайно актуальним питання надання науково – методичної підтримки під час організації роботи з обдарованою учнівською молоддю у навчальному закладі. Саме з метою науково – методичного та психологічного забезпечення діяльності педагогів у Рівному була створена творча група з питання організації роботи з обдарованою учнівською молоддю. Основним завданням цієї групи є обмін досвідом зданого питання , вибір найбільш ефективних та дієвих технологій для роботи з обдарованими, а також вироблення методичних рекомендацій щодо оптимізації цієї діяльності та підтримки талановитої молоді. До складу творчої групи увійшли

11 заступники директорів навчальних закладів, які забезпечують високий рівень результативності участі школярів у Всеукраїнських олімпіадах та у конкурсах – захистах МАН йдеться про академічну обдарованість) , а також закладів, які розвивають творчі здібності школярів. Звісно, робота творчої групи не обмежується діяльністю лише кола її членів, до засідань активно залучаються психологи, педагоги, заплановано також виступи батьківської громадськості та медичних працівників. Творча група працює над розв’язанням проблеми щодо виокремлення шляхів подолання психологічних труднощів обдарованих дітей, оскільки обдаровані можуть через своєрідність власної поведінки, що виходить з індивідуальних особливостей сприйняття світу, потрапити до категорії ізольованих дітей. Створення оптимальних умов для розвитку обдарованої дитини усім ї, робота з батьками обдарованих дітей, організація навчально-виховного процесу, спрямованого на розкриття й розвиток здібностей та обдарувань конкретного учня, залучення позашкільної освіти як шляху до подолання психологічних труднощів обдарованої дитини - обмін досвідом з названих питань допоможе членам творчої групи виробити методичні рекомендації щодо підвищення ефективності роботи з обдарованою учнівською молоддю. Таким чином ми плануємо реалізувати визначені очікувані результати.
Очікувані результати
1.
Усвідомлення педагогічними колективами необхідності активного включення у пошукову та науково – дослідницьку роботу як учнів, такі самих педагогів. Забезпечення науково – методичного супроводу роботи вчителя з обдарованою учнівською молоддю.

12 Вироблення рекомендацій з питання забезпечення активної співпраці педагогів, батьків та психологів щодо створення оптимальних умов для виявлення та підтримки обдарованих дітей.
ОБДАРОВАНІСТЬ: СУТЬ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ

На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній плану державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів. Закон України "Про освіту передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів. Стосовно феномену обдарованості дитини існує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон).

13 Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг). Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь- яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні нарізних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ БАГАТОГРАННИХ ПРОЯВІВ
ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості дитини
Інтелектуальна
обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні надає

14 йому перевагу серед інших видів діяльності швидко і надовго запам’ятовує прочитане володіє великим словниковим запасом використовує складні синтаксичні конструкції цікавиться написанням букві слів. У математиці виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи легко виконує арифметичні дії застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках виявляє інтерес до навколишнього цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією уважність до явищ природи, їх причині наслідків, намагання експериментувати. Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі. Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим незацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так
М.Лейтес визначає три категорії обдарованих дітей
1. Діти з ранньою розумовою реалізацією - це діти зі звичайним рівнем інтелекту, в яких спостерігається особливе тяжіння, інтерес до якогось окремого навчального предмета (до якоїсь галузі науки чи техніки. Така дитина (часто починаючи з середніх класів) захоплюється математикою, фізикою, біологією, мовою чи літературою, історією, або якимось своїм предметом. Вона може значно випереджати своїх однолітків легкістю |

15 засвоєння специфіки матеріалу, поглибленістю інтересу до' нього. Уроки з інших предметів можуть її обтяжувати.
2. Діти з прискореним розумовим розвитком - це діти, які за однакових умов вирізняються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітними в молодших класах. Заданими психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.
3. Діти з окремими ознаками нестандартних здібностей - ці діти не вирізняються розумовими особливостями, не випереджають однолітків у загальному розвитку інтелекту тане виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психічних процесів (надзвичайна пам'ять на якісь об'єкти, багатство уяви, здатність до спостереження. Серед таких школярів трапляються учні з нелегким характером незалежні, вперті, недуже контактні. Розрізняють шість сфер обдарованості дітей: інтелектуальна сфера, сфера академічних досягнень, творчість (креативність, спілкування, сфера художньої діяльності, рухова сфера. Важливою проблемою як для педагогічних працівників, такі для батьків, є виявлення, розпізнавання великих потенціальних можливостей розвитку дитини в майбутньому. Розвиток творчих здібностей необхідно починати з ранніх років, використовуючи наявну схильність дитини до праці. Саме ця схильність, з точки зору М.Лейтеса, є секретом дитячої обдарованості. Чим раніше

16 починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх розкриття. Спостереження свідчать у ранньому віці діти часто приховують свої здібності, якщо дорослі не оцінюють їх належним чином. У дитинстві людина більше здібна до творчості, ніжу зрілому віці. На дитину не впливають різі стереотипи. Вона вільна у своїх творчих проявах, творить тому, що їй подобається сам процес творчості. У вільній (наприклад ігровій) атмосфері, досягаючи досить високого рівня оперування абстрактними символами, музичними звуками, математичними знаками, словами тощо, дитина насолоджується діяльністю, яка приносить їй радість відкриття. Інакше кажучи, для дітей, на відміну від дорослих, творчість є самометою. Дитяча творчість у більшості випадків має неусвідомлений характер, вона найчастіше виникає спонтанно. Природа наділяє маленьку людину великими можливостями розвитку. Але ці можливості, як стверджують психологи, не залишаються незмінними. Звернімося до досліджень Б.Нікітіна. Він проводив дослідження з 1400 дітей від 3,5 до 17 років і встановив чим раніше пробуджуються творчі здібності, тим вищого рівня розвитку вони досягають чим пізніше - тим важче їх розвивати. Позитивних результатів у досягнути лише тоді, коли буде створено умови для реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Важливо допомогти дитині пізнати себе, свої здібності, нахили, допомогти їй накреслити індивідуальну програму свого розвитку на більш чи менш віддалену перспективу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. На жальне всі педагоги та батьки можуть вчасно помітити обдарованість своєї дитини і створити відповідні умови для її розвитку. Багато психологічних проблем обдарованих дітей обумовлені ставленням батьків до самого факту обдарованості їхньої дитини.

17 Одна з головних психологічних проблем обдарованих дітей полягає втому, що в них бачать дітей лінивих, упертих, інколи аномальних, не відсвіту цього. Ранній та незвичайний розвиток дитинине помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким загальним культурним розвитком. Усім ях, де дитина є єдиною або навпаки, всі діти мають особливі здібності, теж нерідко упускають обдаровану дитину, тому що її немазким порівнювати. Інший варіант - батьки опираються визнанню своєї дитини обдарованою. Але коли батьки заплющують очі на особливі здібності дітей, вони однак продовжують впливати на взаємини дитини з тими, хто поруч. Тоді дитині самостійно доводиться розбиратися у складних ситуаціях. Почуття провини, неприйняття себе, бажання бути як усі можуть утруднювати чи навіть нівечити розвиток особистості. Батьки можуть відчувати провину через те, що, як їм здається, вони не до кінця чи не так, як потрібно, виконують свої обов'язки стосовно обдарованої дитини. Найчастіше це пов'язано з соціально-економічним статусом сім'ї - розвиток дітей, їх навчання коштує грошей і чималих. У такій ситуації й діти можуть відчувати провину через те, що батьки змушені надмірно напружуватися. Можливо, це одна з причин приховування дітьми своїх здібностей. Трапляється, що батьки бачать обдарованість там, де її немає. Особливо, коли вони самі талановиті в якій-небудь сфері. Вони очікують від дитини обдарованості й бачать бажане. Прес батьківських очікувань - надмірний тягар для дитини. Відома фраза проте, що обдарована дитина обдарована в усьому, - неточна. І стосовно дітей, мабуть, неправильна. Непропорціо-нальність у розвитку - істотна проблема для обдарованих дітей. Явні чи видатні здібності можуть виявлятися в якійсь одній сфері (наприклад, у

18 математиці, водночас розвиток іншої сфери (наприклад мовлення) може бути нижчим від норми. Обдарованість може виявлятися в позашкільній діяльності, а в школі така дитина буває «середнячком», ато й нижче «середнячка». Обдаровані діти виявляють надмірну наполегливість у бажанні отримати результат. Висока захопленість справою, яка вдається, швидко може призвести до завищених особистісних стандартів і внутрішньої невдоволеності бути у всьому досконалим - неможливо. Оцінюючи свою роботу дорослими мірками, дитина опиняється в ситуації фрустрації, відчуває тривогу та недитячі переживання. Хоча, з іншого боку, це може бути варіантом мук творчості. Всі ці переживання можуть посилитись, якщо очікування дорослих, особливо батьків, надто великі. Можливо, дитина сприйматиме себе як невдаху, тобто є вірогідність формування заниженої самооцінки, тоді як завищено рівні домагань і об'єктивно хороших результатів діяльності. Оцінне ставлення до дитинине корисне всім дітям, але для обдарованих дітей таке ставлення особливо небезпечне. У мене нічого не виходить, Яні нащо нездатний- такі думки доволі часто з'являються в об'єктивно цілком успішних дітей. Цінність будь- яких успіхів та досягнень тут витіснено, заперечено, бо така дитина бачить себе вимогливим батьківським оком. Ряд проблем виникає через те, що батьківська опіка часто виявляється в надмірному заохоченні дитини до якоїсь однієї сфери, наносячи шкоду іншим. Тоді дитина швидко починає розуміти, що в ній особливо цінують батьки. І може розвиватись однобоко, засвоївши, що перемогти, стати кращим, першим - це єдиний спосіб заслужити максимум батьківської уваги. Гіпертрофована увага до якоїсь однієї здібності дитини впливає й на її самосприимання, на формування Я-концепції. Наслідком такого ставлення

19 а) талант може бути заритий уземлю б) розвивається невротичне бажання завжди бути першим в) непомірні батьківські амбіції можуть викликати високий рівень агресивності та ворожості дітей. Тому потрібно прагнути того, щоб батьки та педагоги зрозуміли особистість цілісна і цінна саме у цілісності, усвідомлення дитиною своєї унікальності, унікальності будь- якої іншої людини допоможе їй перемагати так, щоб інші теж вигравали. Тим самим можна уникнути невротичних тенденцій. Оскільки здібності розвиваються в процесі певної діяльності, їх формування більшою мірою залежить від батьків, розуміння ними суті відповідних здібностей, бажання побачити їх прояви і надати необхідну допомогу своїй дитині. Головний напрям впливу - сприяння активізації навчальної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, підтримання впевненості у своїх силах та можливостях. В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. Заданими одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти. Підготувавши вчителів до роботи з обдарованими дітьми, повідомівши що деякі з дітей продемонструють виняткові здібності, Розенталь і Якобсон стали чекати, що ж станеться далі. Періодично протягом року вони проводили спостереження за динамікою успішності учнів, а в кінці року перевірили усіх дітей за допомогою тесту IQ. Очікування стали реальністю.
З’ясувалося, що реальний приріст показника IQ залежав від інформації, яку отримали вчителі у тих дітей, які, на думку

20 вчителя, були розумово більш здібними, приріст IQ був більший, ніжу тих дітей, які, на думку вчителя, були менш здібними. Таким чином, упередженість учителя відносно дитини впливала на ту навчальну роботу з обдарованими дітьми, яку він з ціма учнями проводив. Згодом висновки Розенталя і Якобсона були підтверджені уряді інших експериментальних досліджень. Надії, які вчителі покладали на своїх учнів, навіть якщо вони невисловлені вголос, допомогли школярам повірити у себе і вчитися відповідним чином. Численні дослідження показали, що люди не усвідомлено прагнуть відповідати тому рівню розвитку, який від них очікується, причому як вищому, такі нижчому. Отже, дослідницький проект, спрямований на пошук
способів виявлення потенційної обдарованості, форм, методів
роботи з обдарованими дітьми, має всі підстави для того, щоб
дати очікувані результати, тобто допомогти визначити умови,
за яких пересічні учні змогли б у повній мірі виявити природні
психологічні можливості і досягти найвищого рівня свого
розвитку. Але ж для цього потрібні відповідні форми, методи роботи і психолого-педагогічний інструментарій, за допомогою якого ми б мали можливість діагностувати потенційні задатки та здібності дітей та обґрунтувати імовірність їхнього розвитку до рівня обдарованості.

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ
Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що це явище розглядається не як статична, а як динамічна характеристика, що реально існує в русі, постійному розвитку (Ю.Д. Бабаєва, А.І. Савєнков та ін.). За такого розуміння вважається доцільним визначити провідні

21 фактори формування обдарованості дитини, за наявності яких підвищується вірогідність прояву неординарних здібностей особистості. Такими факторами пропонується вважати психофізичний потенціал особистості та сприятливий вплив середовища. Біологічними передумовами обдарованості є задатки, як вроджені анатомо-фізіологічні особливості людини, що зумовлюють розвиток здібностей (до музики, малювання, математики, спорту тощо здібності – індивідуальні якості особистості, які виявляються у певній діяльності і які забезпечують успіх саме в цій діяльності схильності – емоційне ставлення, конкретна вибіркова спрямованість на певну діяльність, що заснована на інтересі до цієї діяльності, потреби у її здійсненні, бажанні виконувати, досягати уній успіху. Система задатків, схильностей і здібностей у комплексі і є найважливішою рушійною силою самовираження особистості, яка забезпечує виконання нею діяльності на високому рівні і досягнення значних успіхів.
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБДАРОВАНОЇ
ОСОБИСТОСТІ
Наступним кроком у визначенні наявності у дитини потенційної обдарованості є організація педагогічного спостереження за її поведінкою та аналіз її дій та вчинків, пов’язаних з проблемними ситуаціями ужитті. Критеріальними засадами цих діагностичних процедур, по перше, може слугувати загальновизнана структура розвиненої обдарованості. А по-друге, за допомогою методу вибіркового аналізу наукової та художньо-публіцистичної літератури можна виявити сукупний перелік психологічних характеристик, притаманних обдарованій людині.

22


Структура розвиненої обдарованості складається з трьох
основних підструктур: а) високої пізнавальної активності, яка базується на високому рівні сенсорних (увага, сприймання, пам’ять) та інтелектуальних дивергентне і конвергентне мислення, критичність мислення, здатність до узагальнення і прогнозування) Отже, те, що дитина обдарована, можна припустити, якщо її інтелектуальні здібності перевищують стандартний рівень, до вирішення проблемі завдань вона застосовує творчий підхід, а також у неї наявний високий рівень мотивації досягнень. б) прогностична Особлива психологічна якість обдарованих дітей – їх здатність прогнозувати можливі ситуації, способи розв’язання проблем, внутрішньо програвати ситуації ризикуй небезпеки, а також знаходити можливі виходи із таких ситуацій. в) творча. Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, ай за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо, легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Вони не уникають відповідальності, пред’являють високі вимоги до себе, самокритичні не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість, адже самі знають собі ціну. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно

23 прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до духовних цінностей. Пропонується узагальнена психологічна характеристика обдарованої особистості має хорошу пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення як правило, дуже активна і завжди чимось зайнята

РОЗКРИТТЯ ПОТЕНЦІАЛУ КРЕАТИВНОСТІ
ЯК ПОКАЗНИК ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ
Більшістю сучасних психологів проблема розвитку
обдарованої дитини розглядається у контексті розкриття її
творчого потенціалу, розвитку інтелектуальних здібностей, а
також
формування
особистісно-мотиваційної
сфери.
К.Д.Ушинський писав проте, що дитина, яка отримала від народження щасливе поєднання інтелектуальних і творчих здібностей, має можливість скористатися ними у майбутньому.
Креативність – це одна з найголовніших умов розкріпачення свідомості – її вихід за межі наявного чуттєвого буття, піднесений, узагальнено-позачасовий погляд на речі, це крок свідомості за обрій усталеного, у світ свободи та творчості. Вході дослідження досвіду роботи сучасних фахівців, викладеного у психолого-педагогічній літературі, було визначено найефективніші форми та методи роботи з
обдарованими дітьми, розкриття потенціалу креативності, а саме реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення
шкільних уроків налаштування учнів на досягнення успіху
допомога кожному учневі ставити перед собою посильні
завдання, які б відповідали його інтересам і носили
дослідницький характер

24
Обдарованість
— індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості
раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам,
економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам,
конструкторам, художникам, письменникам раціонально-
образний (необхідний історикам, філософам учителям
емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам.
Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності. В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, ай психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання. Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності. Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний "середній рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно. Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння

25 піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю. Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності. Тому учні повинні мати сприятливі морально- психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю. Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів формування взаємин на основі творчої співпраці

організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитинина основі його внутрішніх уподобань превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість

вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння "згортати і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення

26 гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей. Втілення цих принципів ужиття потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати "опорні знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.
ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ
ДІТЬМИ
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної
змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну
інформації та різноманітні види пошукової аполітичної,
розвиваючої,
творчої
діяльності.
Вона
під
силу
висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета
вчителям.
Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу,

27 перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи виконання учнем позанавчальних завдань заняття у наукових товариствах відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять. Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить
Малій
академії
наук
України,
її
територіальним відділенням.
У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей прискорене навчання збагачене навчання розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання. Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, "перестрибуванню через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню

28 обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитинине завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання. Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання. Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки. У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета. Відповідно один предмет учні вивчають водній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю. Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком.

29 Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку. Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель, або на слабких (коригуюча модель, посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель. Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи виконання учнем позанавчальних завдань заняття у наукових товариствах відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

30

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ ОСВІТНЬОГО
ПРОЦЕСУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
У сучасній педагогічній теорії та практиці відбувається інтенсивний процес розробки системи виховання та навчання обдарованих дітей. Про це свідчать численні наукові, методичні публікації, науково-практичні конференції. За визначенням багатьох учених, складовими системи роботи з цієї проблеми, на які треба орієнтувати педагогічних працівників, є концепція обдарованості психодіагностика (виявлення рівня обдарованості прогнозування розвитку обдарованих дітей технології та методики виховання, навчання й розвитку творчого потенціалу особистості. Складна та багатоаспектна проблема роботи з обдарованими дітьми потребує якісних нововведень нарівні теорії та практики. Науковці пропонують різні підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей.
Індивідуально-особистісний.
Він базується на тому, що необхідно враховувати не лише індивідуальність учня, ай усю систему стосунків особистості з оточенням оцінювати вплив цих стосунків на психіку дитини та її індивідуальні можливості.
Обов'язкові елементи цього підходу
• вивчення досягнутого рівня розвитку особистості індивідуалізація процесу навчання, яка б відштовхувалася від досягнутого рівня і зберігалася протягом усього процесу навчання.

31 Провідною формою розвитку здібностей є розвивальні завдання, які за змістом мають бути оптимальним навантаженням для дитини і формувати в неї раціональні вміння розумової праці.
Дидактичний. Найхарактернішим проявом обдарованості єті здібності, які вже притаманні певній особистості, нібито разі назавжди сформовані. Завдання ж учителя — створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи спортивну. Бажано, щоб ці діти навчалися за спеціальними навчальними індивідуальними програмами або в спеціальних навчальних закладах. Необхідно зауважити, що в дидактичному підході до навчання обдарованих дітей, як правило, недостатньо використовують психологічні знання, тому часто залишаються відкритими питання
1. Якщо результати навчання досить високі, то кому належить заслуга — вчителю, що побудував курс навчання, чи природній обдарованості учня
2. Якими можуть бути психологічні наслідки даної програми для особистісного розвитку дитини
3. Якими можуть бути наслідки даної програми для здоров'я учнів у фізіологічному та психологічному відношенні Отже, рано чи пізно перед прихильниками цього підходу постають вказані проблеми, і вони звертаються до послуг психологів, залучення яких може відбуватися удвох варіантах, і тоді дидактичний підхід змінюється на дидактико- психологічний або психодидактичний.

32
Дидактико-психологічний — пріоритет залишається за дидактикою. Наочним зразком цього підходу є введення в освітній процес психологічної служби, яка має компенсувати труднощі, що виникають у вчителя та учня під час реалізації даної навчальної програми.
Психодидактичний підхід має психологічний пріоритету побудові освітянських технологій. Востаннє десятиріччя це знайшло відображення в теорії та практиці розвивального навчання, за якого знання, вміння та навички змети освітнього процесу перетворюють на засіб когнітивного (пізнавального) та особистісного розвитку учнів. Під час його реалізації необхідно сформувати у вчителя певний рівень психологічних знань та вмінь, розуміння структури здібностей та особистості в цілому, закономірностей побудови окремих навчальних програм та навчально-виховного процесу взагалі створити експериментальні навчальні програми з урахуванням психологічних закономірностей розвитку та навчання обдарованої особистості розуміти характер та роль освітянського середовища, в якому відбувається навчання (воно може сприяти розвитку обдарованості або шкодити проявам здібностей учня. Навчання дітей з високим розумовим потенціалом у звичайній загальноосвітній школі можна здійснити на підставі стратегії прискорення та стратегії збагачення навчання.
Організаційними формами прискорення є
• достроковий вступ до школи прискорення в звичайному класі заняття з окремих предметів в інших класах перестрибування через клас достроковий вступ до ВНЗ.

33 Як радять учені, основними вимогами залучення учнів до
навчання на підставі прискорення мають бути зацікавленість учня в прискоренні, підвищенні здібності в окремій сфері достатня зрілість у соціально-емоційному плані згода батьків тощо. Прискорення навчання пов'язане зі змінами швидкості навчання, а не його змісту. Друга стратегія — стратегія збагачення, дає дитині змогу в середовищі своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відповідному рівні. Основними напрямами стратегії
збагачення є розширення знань про навколишній світ розвиток творчого мислення зростання знань у конкретній галузі тощо.
Форми навчання обдарованих дітей
1. Спеціальні класи.
2. Спеціалізовані школи та школи-інтернати.
3. Навчальні заклади нового типу.
4. Спецкурси та факультативи.
5. Позашкільні гуртки та об'єднання.
6. Заочні школи.
7. Станції юних біологів, техніків тощо.
Основні завдання адміністрації і педагогічного
колективу школи у плануванні роботи з обдарованими дітьми
Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, забезпечення умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. На шкільному рівні вчителі та класний керівник
повинні:

34 визначити мету, створити план (програму) і режим роботи школяра, забезпечити циклічність, тривалість навчання згідно з віковими та індивідуальними особливостями обдарованої дитини забезпечити наукову насиченість змісту освіти відповідно до можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми модернізувати методи, засоби навчання, віднайти нові дидактичні технології, спрямовані на активізацію пізнавально- творчих потенцій обдарованих дітей стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей створювати умови для отримання додаткової освітив позашкільних закладах з певного напряму обдарованості.
Обов'язок адміністрації школи: побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку обдарованої дитини забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей, розробити конкретні програми роботи закладу освіти з цієї проблеми визначити варіативну частину робочого плану, яка б максимально враховувала розвиток обдарованих дітей створити комплекс науково-методичних та навчальних матеріалів

35
• розробити конкретні методичні рекомендації щодо індивідуальної роботи з окремих навчальних дисциплін з обдарованими дітьми дібрати та підтримати педагогічні кадри відповідного рівня, які були б здатні сприяти творчій праці учня, виявляти ініціативу та професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності постійно вивчати педагогічну майстерність учителів, забезпечувати умови для їхньої самоосвітньої діяльності, підвищення загальнокультурного та професійного рівня відпрацьовувати оптимальну систему контрольно-оцінної діяльності учня і вчителя з позицій гуманізації освітянської роботи сприяти участі обдарованих учнів у конкурсах та змаганнях різних рівнів, олімпіадах, турнірах, спартакіадах, конференціях, заочних та позашкільних формах навчання. У процесі вирішення означених завдань доцільно враховувати основні особливості вікової обдарованості дітей. Робота з цією категорією дітей потребує створення певних
дидактичних умов, які включають своєчасну діагностику відповідне здібностям програмне забезпечення розробку системи творчих завдань визначення витрат часу на опанування навчальною програмою певного предмета
спонукально-творчу діяльність учителя.
Оновлення практичної діяльності вчителя неможливе без
оновлення теоретичних знань. Багато учителів мають негативне ставлення до теорії, отже, завдання керівників — передусім змінити ставлення вчителів до теоретичних знань. Щоб ці знання стали конструктивними, необхідно зробити добір педагогічних проблемне тільки за логікою

36 вивчення теорії, ай за логікою практичних дій учителя (причому пріоритет слід віддати останнім. Можна запропонувати таку


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал