Психологічний супровід розвитку адаптаційних можливостей




Сторінка3/3
Дата конвертації12.12.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3
«Люблю тому, що ти є, люблю такого, який є»
Для підтримки у дитини нормальної самооцінки важливо:
1. Приймати дитину такою, якою вона є.
2. Активно слухати її.
3. Читати, гратися, займатися з дитиною.
4. Не вмішуватися в заняття, з якими вона справляється добре сама.
5. Допомагати коли дитина цього просить.
6. Підтримувати дитину.
7. Довіряти, ділитися з нею своїми почуттями.
8. Обіймати дитину не менше 4 разів на день (а краще 8 )

9. Використовуйте в повсякденному спілкуванні привітні фрази:
«Мені добре з тобою», «Як добре, що ти у мене є»,«Давай зробимо що -
небудь разом»


ДОДАТОК №2

Рекомендації для батьків з подолання труднощів адаптації дитини


Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.

Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки!

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

Організовуйте сімейні прогулянки, екскурсії містом.

Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до 30 хвилин.

Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички, любов до праці.

Не робіть із дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правилами і обов'язками.

Пам'ятайте, що діти — це не лише продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою долю.
***
Психологи зробили висновок, що є слова і вирази, що начебто й необразливі, однак, якщо часто повторювати їх, здатні дратувати не менше, ніж очевидний чи брутальний крик, навіть якщо сказані вони спокійним тоном. Є інші слова, які люди, зазвичай, соромляться говорити, хоча ті здатні нейтралізувати образи й промахи, поліпшувати настрій.
Десять «заборонених» звертань до дитини
1. Скільки разів тобі повторювати?..
2. Я сказала - зроби...
3. Ти що, не розумієш?..
4. У всіх діти, як діти, а ти...
5. За що мені таке покарання?..
6. Не лізь, якщо не можеш зробити...
7. І в кого ти тільки такий вдався?..
8. Невже тобі важко запам'ятати?
9. Я безліч разів говорила, що...
10.У моє: подруги дитина - просто ангел, а в мене...
Десять «потрібних» звертань до дитини
1. З'ясуймо разом...
2. Як ти вважаєш?..
3. Мій любий...
4. Це ти добре придумав...
5. Таке тільки ти міг придумати...
6. Я не сумнівалася, що ти в мене найрозумніший...
7. Я так вдячна долі, що ти в мене є...
8. Упевнена, що ти зможеш...
9. Я завжди знала, що моя дитина найкраща...

10.Умене дитина - просто ангел, а ось у моєї подруги...

Ваша дитина вередує?
Що робити?

Перемкніть увагу дитини на інший об'єкт.

Поступіться в чомусь малому, зберігаючи головне.

Разом знайдіть рішення, прийнятне для всіх.

Поясніть, що своєю поведінкою вона завдаєте проблеми для когось іншого.
Що не робити?

Не потрібно сперечатися.

Не бійтеся бути твердими.

Не застосовуйте силу.

Не засмучуйтеся! Дитина лише випробовує вас.

Не бійтеся твердо відмовити. Дитина добре знає, що необов'язковоїй дадуть все, що вона вимагає.
Ваша дитина вперта?
Що робити?

Умійте відмовити так, щоб дитина не покладалася на відміну рішення.

Умійте відокремити все погане від гарного, що є в дитині.

Погляньте на світ очима дитини.

Щоб дитина щось виконувала із задоволенням, їй повинно бути цікаво.

Покажіть дитині, що ви засмучені.
Що не робити?

Не починайте сперечатися. Ви самі перетворюєтесь на дитину.

Не робіть із дитини піддослідного кролика

Не уникайте дрібниць: саме вони радують та засмучують.

Не примушуйте силою.

Не бійтеся делікатно нагадати, адже дитина могла просто забути.
Ваша дитина повільно прокидається вранці?
Що робити?

Увімкніть спокійну музику або мультфільм.

Приготуйте речі (портфель, одяг) із вечора.

Приготуйте щось смачне на сніданок.

Уточніть час укладання спати.

Привчіть дитину виконувати зарядку
Що не робити?

Не кричіть.

Не запевняйте: «Швидше! Ми запізнюємось!».

Не дорікайте.

Не лякайте тим, що в школі сваритиме вчитель.

Не допускайте перед сном збудження дитини.
Ваша дитина неслухняна?
Що робити?

Дайте дитині можливість здобувати власний досвід.

Будьте уважними до інтересу малюка.

Головне - не скільки, а як саме ви проводите спільний час.

Якщо прохання дитини нікому не шкодить, поступіться!

Пам'ятайте, що ваш малюк - ваше відображення. Ви не дотримуєтеся своїх обіцянок - він не дотримується своїх.
Що не робити?

Не вимагайте пояснень від дитини.

Не опікайте занадто.


Не сваріться несправедливо.
Ваша дитина говорить неправду?
Що робити?

Навчіть дитину, коли вона припуститься помилки, виправляти її.

Покажіть на своєму прикладі, що правда завжди краще.

Дайте можливість дитині вчитися на власних помилках.

Коли ви бажаєте щось з'ясувати, перевірити, зробіть так, щоб малюк цього не знав.

Покажіть дитині, що ви її любите не за досягнення, а за те, що вона є.
Що не робити?

Не влаштовуйте випробування її чесності.

Не захищайте дитину від наслідків її помилок.

Не залякуйте дитину.
***

Якщо дитина живе поміж критики, то вона вчиться постійно оцінювати
інших, а якщо відчуває заохочення - пізнає свою значущість.

Якщо дитина живе поміж ворожнечі - вона вчиться воювати, а якщо живе в довірі та приязні - пізнає любов.

Лише спільними зусиллями сім'ї та школи можна досягти успіху, адже це немов два коліщатка в складному механізмі «сім'я - школа», що крутитимуться в одному напрямку. Сподіваємося, що він буде правильним!

Пам'ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні
труднощі
1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2. Не існує поганих і хороших емоцій, тому дорослий, взаємодіючи з дитиною, постійно повинен застосовувати доступні їй рівні організації емоційної сфери.
3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Зазвичай, бурхливі афективні реакції - це результат тривалого стримування емоцій.
4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
5. Не слід під час занять із важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це можливо зробити в повсякденному житті, а штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово розв'язує проблему.
6. Не слід вчити дитину стримувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямувати, виявляти свої почуття.
7. Необхідно враховувати не модальність емоцій (негативні чи позитивні), а їх
інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло мистецтва, поезії, літератури, музики чи танців.
10. Ефективність навчання дитини володіти своїм емоційним станом значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занищена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, до своєї самооцінки.
Поради психолога батькам
майбутніх першокласників у питаннях і відповідях

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи - слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.
Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.
У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.
Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.
Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.
Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, розфарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких 7. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.
Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.
Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.
Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.
Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?
Основа батьківської позиції взагалі полягає втому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем.
Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.
Як підготуватися до першого вересня?
Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.
За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".
Улюблене ведмежа, лялька або інша іграшка повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).
Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці та ін.)
Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.
Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу
(хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він
– погані.
Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки.
Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в
школу?
У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь- якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.
Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи.
Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) вшколі або відчуває
страх перед школою?
Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині:
«Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте, необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.
В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях..
Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного
життя?
Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з
боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини - відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.
Які типові прояви стресу і дезадаптації?
Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).
У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан
(гірше засинає).
Дитина проявляє необгрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).
Дитина відмовляється йти в школу.
Як можна знімати стрес?
Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).
Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).
Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.
Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)
Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).
Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).
Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця).
Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?
Страхи (нічні страхи).
Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.
Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів.
Яскраво виражена агресія.
Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?
По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.
Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.
Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.
Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані

(викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть
її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.
Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?
У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. Нажаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.


Додаток№3
Анкета для родителей, будущих первоклассников
Уважаемые родители! Просим Вас ответить на вопросы анкеты, которые помогут
получить наиболее полную информацию об индивидуальных особенностях вашего
ребенка с целью организации индивидуального подхода в учебно-воспитательном
процессе.
1. Фамилия, имя, отчество ребенка _____________________________________________
2. Дата рождения: год, месяц, число _____________________________________________
3. Домашний адрес____________________________________________________________
4. Состав семьи (полная, неполная, многодетная, малообеспеченная, воспитывает мать
(отец), семья безработных, семья чернобыльца, семья афганца, ребенок опекаемый ) – нужное подчеркнуть.
5. Семейная ситуация:
- Ф.И.О.родителей_____________________________________________________________
- образование родителей: отец __________________________________________________ мать __________________________________________________
- профессия: отец _________________________ мать _______________________________
- состав семьи (проживающие вместе):___________________________________________
6. Сведения о ребенке:
- Перенесенные заболевания, травмы, хронические заболевания_______________________
- Где воспитывался ребенок до школы: в семье, у бабушки, в детском саду______________
- Дополнительные занятия в этом возрасте_________________________________________
- Занимался ли ребенок с логопедом?______________________________________________
- Особенности поведения вашего ребенка (выберите подходящие пункты):
часто беспокоен и возбужден, активен в познавательной деятельности, легко находит
контакт с незнакомыми, медлителен, внимателен, усидчив, часто вял, апатичен и пассивен,
много беспокоится по поводу своих отношений с другими людьми, организован, не
организован, часто без повода раздражается,другое_________________________
- Какие для вашей семьи характерны способы поощрения детей?_______________________
- К моменту поступления в школу сам умеет: одеваться, завязывать шнурки, мыть посуду,
убирать игрушки, стелить постель, поливать цветы (нужное подчеркнуть)

7. Нужна ли вам группа продленного дня?__________________________________________
8.Как вы думаете, на что следует обратить внимание учителю, чтобы Ваш ребенок успешно учился в школе? _________________________________________________
9.Какую помощь Вы бы могли оказать учителю (организовать праздник в классе, помочь в уборке класса, и т.д.)_____________________________________________________



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал