Психологічний супровід розвитку адаптаційних можливостей




Сторінка1/3
Дата конвертації12.12.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3

Тема:
Психологічний супровід розвитку адаптаційних можливостей
особистості першокласника.
ПІБ вчителя: Плотнікова Наталія Вадимівна
Посада: практичний психолог
Категорія: Вища категорія
Повна назва школи:Запорізька гімназія №6
Запорізької міської ради Запорізької області
Директор: Бєлік Людмила Володимирівна

Провідна педагогічна ідея досвіду
Організація комплексного підходу психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів особистості першокласника базується на принципах наступності та системності та залученні до вирішення цього питання всіх суб’єктів НВП: учнів, батьків, вчителів, психолога.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду
Актуальність програми психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів першокласників полягає в тому, що вона дає можливість організувати системний та комплексний підхід з питань успішної адаптації дитини до нових навчальних умов. Особлива уваги інтеграції в соціумі приділяється розвитку адаптаційних механізмів учнів особливо вразливих категорій.
Впровадження цієї програми дозволяє подолати наступні суперечності:

Між новою стратегічною метою щодо забезпечення безперервності впродовж життя та відсутністю організаційно-методичних умов для її досягнення;

Між високим соціальним і особистісним значенням готовності до навчання в школі кожної дитини і застарілими організаційними формами підготовки дітей до школи та їх подальшого навчання;

Невідповідністю шкільного режиму та умов навчання психофізіологічним особливостям дітей; невідповідністю цим особливостям темпу навчальної діяльності та вимог для засвоєння ЗУНів учнями 6-7 року життя,

Проявами авторитарного стилю викладання предметів та взаємодії з учнями, та вимог до толерантності учнів у спілкуванні з оточуючими, що породжує виникнення бар’єрів у відношенням «учень - учитель».
Психологічний супровід як метод роботи психолога у запропонованій програмі є системно організованою діяльністю, яка є спрямованою на допомогу оптимальному розвитку кожного учня, його пізнавальній діяльності, засвоєнню ним предметних знань
і соціальних цінностей, соціальних норм міжособистісної взаємодії, навичок саморегуляцій емоційних станів, розвитку толерантного ставлення до дітей з особливими потребами, а саме дітей вразливих категорій.







Вчителя
(Сжать для веб-страниц)


Тема досвіду :

Психологічний супровід розвитку
адаптаційних можливостей особистості першокласника.



Зміст роботи


1.Вступ.
1.1. Пояснювальна записка.
1.2. Актуальність досвіду роботи.
1.3.Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми адаптації учнів перших до умов навчання в школі.
ІІ. Основана частина
2.1.Мета та завдання програми психологічного супроводу.
2.2.Принципи програми розвитку психологічного супроводу
2.3. Етапи програми психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів особистості першокласника.
2.4Аналіз ефективності втілення програми психологічного супроводу
ІІІ. Висновки
ІV. Рекомендована література
V. Додатки

Пояснювальна записка
Орієнтація національної освіти на особистість дитини зумовлює нову стратегію виховання на основі гуманістичних засад. Це передбачає визнання особистості дитини найвищою соціальною цінністю. Особистість дитини – це продукт усього суспільства, починаючи від народження.
У сучасному суспільстві гостро постає проблема психологічної адаптації та збереження психічного здоров’я особистості. Система виховання та освіти вимагає суттєвих змін методики, цінностей та змісту підготовки нової генерації до життя. Тому проблема психологічної адаптації дітей до школи є актуальна і потребує уваги зі сторони психологів, учителів і батьків.
У зв’язку з переходом України на 12-річне навчання найактуальнішими стають питання готовності, вступу та навчання дітей 6-го року життя.
Зміст підготовчої роботи з питань зарахування дітей у перший клас відображений в інформаційно-нормативних документах Міністерства освіти і науки
України(лист Міністерства освіти і науки України №19-510 від 18.12 2000р.»Про організацію роботи з дітьми старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні заклади», наказ №19-157 від13.04.2001р. «Про зарахування дітей до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу», наказ №365 від 05.06.2001р. «Про прийом дітей до загальноосвітніх навчальних закладів»), а також у наказі управління освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації від 18 лютого2002р. №75 «Про врегулювання процесу підготовки до школи майбутніх першокласників та прийому в перші класи освітніх закладів області».
Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову всього способу життя й діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років.
Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку дитини є сім'я. Батьки — перші вихователі дітей у житті. Приклад батьків — найкраща школа для дітей. Важливими
є такі чинники як доброзичливість, уважність, сприяння ровитку пізнавальної активності дитини.
Дитина, яка вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про довколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища, мати сформований внутрішній план дій та здійснювати самоконтроль. Важливе також позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, вияв вольових зусиль для виконання поставлених завдань. Не менш важливі й навички ефективного спілкування з оточуючими – однолітками та значимими дорослими, розвинена довільна увага, дрібна моторика рук, зорово-рухова координація.
Спостереження фізіологів, психологів, педагогів показують, що серед пер- шокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися (або не можуть зовсім) з розкладом роботи й навчальною програмою. Значну роль у вирішенні завдань адаптаційного періоду повинна відігравати психологічна служба.
Психологічна служба системи освіти є важливою складовою державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних умов для розвитку особистості. Особливо ця функція служби важлива в умовах складної соціально-політичної ситуації в країні.
В період воєнного конфлікту в Україні з’являється група дітей, особливо вразливих категорій - вимушених мігрантів, які потрапили у складні життєві умови і потребують особливої уваги з боку всіх учасників навчально-виховного процесу у період адаптації в перші навчальні дні. Підвищений рівень тривоги, замкненість,
надмірна обережність у встановленні соціальних зв’язків з оточуючими однолітками та дорослими є значною перешкодою у подоланні труднощів в період адаптації.
Практичному психологу необхідно докласти зусиль щодо створення сприятливого соціально-психологічного клімату в навчальному закладі та оптимізації змісту та форм психологічної просвіти педагогічних працівників і батьків.
Працівникам психологічної служби необхідно організувати свою роботу відповідно до таких нормативно-правових документів:

Лист Міністерства освіти і науки України від 11.03.2014 №1/9-135 «Про надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу»;

Наказ МОЗ,МОН від 14.06.2006 №1983/388/452 «Про затвердження порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у
СЖО»;

Етичний кодекс психолога.

Актуальність досвіду роботи.
Актуальність Програми психологічний супроводу розвитку адаптаційних механізмів особистості першокласника полягає в тому, що вона дає можливість організувати системний та комплексний підхід з питань успішної адаптації дитини до нових навчальних умов.
Посилення явищ дезадаптивного характеру в навчально - виховному процесі пов'язане із збільшенням непрогнозованих критичних ситуацій у повсякденному житті, особливо, як свідчить практика, вони загострюються в момент вступу до школи, період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація.
Прояви шкільної дезадаптації спостерігаються під час навчального процесу у вигляді проблем та труднощів пов’язаних з навчальною діяльністю, недостатнім рівнем сформованості над предметних умінь та навичок, навичок саморегуляції, що заважають дитині якісно засвоювати навчальний матеріал; відсутністю навичок ефективного спілкування з однолітками, які є запорукою комфортного перебування дитини у навчальному закладі.
Ця проблема є актуальною і для мене. За родом своєї діяльності я працюю практичним психологом, що супроводжує учнів початкової школи під час навчально - виховного процесу. Відсутність стійких сформованих адаптаційних механізмів пристосування до нових умов навчання є значною перешкодою для успішного навчання першокласника.
Основою проблеми дезадаптації є складна взаємодія індивідуальних і соціальних факторів, які є несприятливими для гармонічного розвитку.
Впровадження цієї програми дозволяє подолати наступні суперечності:

Між новою стратегічною метою щодо забезпечення безперервності впродовж життя та відсутністю організаційно-методичних умов для її досягнення;

Між високим соціальним і особистісним значенням готовності до навчання в школі кожної дитини і застарілими організаційними формами підготовки дітей до школи та їх подальшого навчання;

Невідповідністю шкільного режиму та умов навчання психофізіологічним особливостям дітей; невідповідністю цим особливостям темпу навчальної діяльності та вимог для засвоєння ЗУНів учнями 6-7 року життя,


Проявами авторитарного стилю викладання предметів і взаємодії з учнями, та вимог до толерантності учнів у спілкуванні з оточуючими, що породжує виникнення бар’єрів у відношенням «учень - учитель».
Психологічний супровід як метод роботи психолога у запропонованій програмі є системно організованою діяльністю, яка є спрямованою на допомогу оптимальному розвитку кожного учня, його пізнавальній діяльності, засвоєнню ним предметних знань
і соціальних цінностей, соціальних норм міжособистісної взаємодії, навичок саморегуляцій емоційних станів, розвитку толерантного ставлення до дітей з особливими потребами, а саме дітей вразливих категорій.
Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми психологічних
механізмів адаптації та розвитку учнів перших класів до умов навчання в школі.
Термін «адаптація» виник у другій половині ХVІІІ ст. Введення його у науковий обіг пов’язують з ім’ям німецького фізіолога Ауберта, який використав цей термін для характеристики явищ пристосування чутливості органів зору (або слуху), що виражається у підвищенні чи зниженні чутливості у відповідь на дію адекватного подразника.
Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища, й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів.
Адаптація біологічна – пристосування організму до фізичних умов
(температури, тиску, вологості, освітлення, запахів, звуків та змін у власному організмі).
Поняття адаптація, механізми адаптації тісно пов’язані із шкільним життям.
Вони на кожному кроці ставить вимоги до компетентності дитини, її гнучкості, вміння виділяти головне і другорядне, здатності до даного пристосовуватися. Звідси й поняття шкільної адаптації.
Шкільна адаптація – пристосування дитини до умов та вимог нового середовища. Її результатом є пристосованість як особистісна, що виступає показником життєвої компетентності дитини, її здатності орієнтуватися та впливати на довкілля .
Адаптація соціальна – інтегративний показник стану дитини, який відображає її здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, ставиться до людей, подій вчинків, спілкуватися вчитися, працювати, відпочивати регулювати поведінку відповідно до сподівань інших.
За цих умов у нашому суспільстві дуже гостро постає проблема соціальної адаптації молодших школярів та збереження психічного здоров’я.
Якщо навколишнє середовище виявляє до людини вимоги, а деякі з них важко адаптуються в силу їх особистісних чи вікових особливостей, то в них може розвинутись відчуття соціальної, психічної і соматичної напруги, а це загроза дезадаптації.
Дезадаптація – це формування неадекватних механізмів пристосування людини до умов навколишнього середовища, порушень в поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, негармонійний розвиток особистості.
Найважливішим є те, що процес звикання до шкільного життя та його умов є складним. Одні діти проходять цей процес легко без психічних травм, а інші важко з чого і випливає проблема «шкільної дезадаптації».
Шкільна дезадаптація – втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями й однолітками. Схильність до асоціальної поведінки, низька самооцінка, домінування негативного емоційного
напруження. Успішна адаптація до шкільного життя залежить від рівня сформованості основних передумов навчальної діяльності. Чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі, подоланні труднощів, яких не уникнути, тим легше вона їх долає, тим спокійнішим буде процес пристосування до школи.
Фізіологічна адаптація до навчання характеризує функціональні можливості і стан здоров’я.
Розгляд фізіологічних аспектів адаптації дає можливість здійснювати управління процесом навчання, сприяє розумінню вчителем можливості уникнення надмірної інтенсифікації навчальної праці. Відповідно до цього необхідно будувати весь педагогічний процес так, щоб не завдавати збитків здоров’ю кожної дитини. Тривалість усіх трьох фаз адаптації 6 тижнів, причому найбільш складним є період між першим і четвертим тижнем, потім спостерігається стабілізація показників працездатності, знижується напруження головних систем організму, що забезпечують життя людини, тобто настає відносно стійке пристосування до всього комплексу навантажень, пов’язаних із навчанням.
Одним із головних критеріїв, що характеризують перебіг адаптації до систематичного навчання, є стан здоров’я дитини і зміна його показників під впливом навчального навантаження. Існують показники, за якими вчитель і батьки можуть визначити порушення стану здоров’я. Одним із важливих показників, який легко контролюється, є маса тіла. Ще один дуже інформативний показник артеріальний тиск .
Отже, фізіологічна адаптація молодших школярів є однією з найскладніших проблем психолого-педагогічної науки та навчально-виховної практики.
Спеціальна готовність до навчання. - рівень здібностей дитини щодо читання, письма й лічби. Програма й методика навчання. що існують у сучасній школі, розраховані на дитину, яка не отримала спеціальної підготовки, - навчання читання, письма, лічби.
Психологічна готовність до навчання - передбачає готовність розумову, мотиваційну, емоційно-вольову й соціальну. Проаналізуємо складові компоненти психологічної готовності, оскільки рівень їх розвитку обумовлює успішність адаптації дитини до школи, її навчальні успіхи.
Інтелектуальна готовність до навчання – це достатній рівень розвитку деяких пізнавальних процесів. Можна сказати, що інтелектуальна зрілість відображає функціональне дозрівання структур головного мозку. Але розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певного сумою знань про навколишнє середовище, а включає розумові дії та операції.
Мотиваційна готовність до навчання – характеризується наявністю в дитини бажання навчатися. Прагнення до діяльності, що має суспільне значення до нової соціальної позиції. Якщо у дитини сформовано бажання навчатися в школі, що
ґрунтується на адекватних уявлення про неї про її вимоги, то це сприятливий фактор, який забезпечує нормальний перехід до навчальної діяльності. Прагнення до школи, заради зовнішніх атрибутів свідчить про недостатню мотиваційну готовність дитини до школи. У такому випадку дитина виявляється не готовою до труднощів учіння, швидко розчаровується в шкільних справах, а це негативно позначається на процесі адаптації до школи, на навчальних досягненнях учнів. У структурі мотиваційної сфери першокласника представлені різні мотиви, але лише якийсь один може домінувати.
Емоційно-вольова готовність дитини до навчання – визначає уміння регулювати свою поведінку в достатньо складних ситуаціях, пов’язаних із напруженням, переживаннями.
Д.Б.Ельконін вважав, що довільна поведінка народжується в рольовій грі в колективі дітей, яка дає можливість дитині піднятися на вищий рівень розвитку. Зі вступом до школи змінюється зміст і характер ставлення дитини до оточуючого світу і до самої себе. Вона усвідомлює особливу важливість навчальної діяльності – це суспільно-значуща діяльність (людина вчиться,
щоб стати корисною суспільству). Учень має нові обов’язки, за виконання яких звітується перед суспільством в особі вчителя: регулярно ходити до школи, робити уроки, не запізнюватися, виконувати правила для учнів тощо.
Соціальна готовність дитини до навчання в школі – уміння будувати взаємовідносини із дорослими і ровесниками. Цей комплект готовності включає в себе формування у дітей якостей, завдяки яким вони мали б можливість спілкуватися з
іншими дітьми, вчителем.
Змінюється система відносин з ровесниками (Д-Д). Підпорядкування кожного учня загальним правилом – це в першу чергу ставлення до групи, до класу. Система
Дитина – Дорослий якісно змінюється, диференціюється. У стосунках Дитина-Вчитель діє мораль однобічної поваги, слухняність. Вчитель – центральна,авторитетна персона не тільки на уроці, а на певний час у всьому житті дитини.
Ознаки успішної адаптації: задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з програмою, ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому( дія у зоні найближчого та актуального розвитку); задоволеність міжособистісними відносинами — з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації: втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми. Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою. Неспокійний сон.
Труднощі ранкового пробудження, млявість. постійні скарги на погане самопочуття.
Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень (Л.І. Дзюбко,
В.І.Ігнатенко, О.В.Максим, Н.Ю. Максимова,Г.О. Пономарєнко, В.Д. Єрмаков та ін.) виявив, що однією з вирішальних причин дезадаптації молодших школярів є порушення в формуванні «Я-концепції», і зокрема, її поведінкової складової – саморегуляції. Дезадаптація – наслідок низького рівня сформованості шкільної зрілості.
Питання формування шкільної зрілості, а саме готовності дитини до школи і можливість її успішної адаптації і як результату - успішного навчання розглядались завжди. Так за точкою зору Л.С.Виготського, бути готовим до шкільного навчання – означає перш за все узагальнювати та диференціювати у відповідних категоріях предмети та явища навколишнього світу.
І.Шванцара у 1978 році більш об’ємніше визначає шкільну зрілість, як досягнення такого ступеню розвитку, коли дитина «стає здатною приймати участь у шкільному навчанні». Також І.Шванцара виділяє якісні компоненти шкільної зрілості: розумовий, соціальний та емоційний. [20 с. 29 ]
Р.В.Овчарова (1996) визначає рівень готовності до шкільного навчання через наступні компоненти: психологічну і соціальну готовність, розвиток шкільно-важливих психофізіологічних функцій, розвиток пізнавальної активності та стану здоров я. Також додає параметри готовності до школи такі, як планування, контроль, мотивація навчання та рівень розвитку інтелекту. [16 с.18 ]
Утворення психологічних механізмів адаптації першокласника-важлива складова його подальшої адаптації. Процес адаптації особистості у відносно стабільному середовищі ще більше ускладнюється у зв’язку з тим, що соціальне середовище в дійсності не є стійким, і дитина протягом навчальної діяльності послідовно та паралельно входить у інші спільноти, які далеко неідентичні за своїми соціально-психологічними характеристиками. А саме перехід із класу в клас, зміна вікових особливостей учнів , а відповідно і потреб учнів.
Тому, говорячи про психологічні механізми, треба зазначити, що один і той же феномен може бути як процесом чи певним утворенням, так і механізмом. Так,
самоконтроль можна розглядати як процес, що має у своїй основі власні механізми у складній системі саморегуляції.
Психологічний механізм – феномен,який констатує наявність стану оптимальних співвідношень і взаємодії між структурними складовими (підсистемами) психологічними системами, які забезпечують її функціонування, становлення, розвиток. Теоретичні підходи щодо формування психологічних механізмів адаптації визначені у концепції М.Й.
Боришевського проте, що психологічні механізми адаптації є теоретичною категорією.
Вони, можуть бути презентовані, як стан оптимальних взаємодій та взаємовідносин між актуальними елементами психологічної системи, що забезпечують її функціонування,становлення, розвиток [19, с. 56].
Виходячи з вищезазначеного, саме ефективна взаємодія в системі розвитку соціальних зв’язків учень-учитель-батьки, робота в зоні найближчого розвитку дитини
– є передумовою успішної адаптації в навчально-виховному процесі дитини.
Необхідно також зазначити,що низький рівень розвитку саморегуляції призводить до розгортання дезадаптаптивних процесів, формування та закріплення,негативних новоутворень протягом усього молодшого шкільного віку.
Тому, серед інших задач психолога, важливим є завдання формування та корекції механізмів саморегуляції. Допомога у їх розвитку, шляхом розробки та впровадження адаптаційних програм, які спрямовані на формування механізмів саморегуляції у першокласників. Винятково актуальною є корекційна робота з цими учнями, у яких вже виявлені ознаки дезадаптації, тому що без цього їхнє подальше навчання в школі матиме значні труднощі. Недостатній рівень саморегуляції перешкоджає формуванню соціальних навичок та вмінь школяра.
Процеси дезадаптації набиратимуть значних обертів та підсилюватимуться дефіцитом соціальних умінь та моральних цінностей, діти перейдуть до категорії важковиховуваних, якщо будуть знехтувані вікові особливості соціального розвитку.
Самоконтроль, як компонент учбової діяльності учнів, має прояв в аналізі, регулюванні
її ходу і результатів, або як уміння, навичка контролювати свою діяльність і виправляти помилки розглядається в роботах Ю.К. Бабанського, Б.П. Осипова, І.Я. Лернера, А.С.
Линди, Н.І. Жарового. При цьому в ході самоконтролю оцінюється доцільність і ефективність як самого процесу виконання роботи, так і складання плану і здійсненого регулювання (тобто вже внесених корективів). Необхідно підкреслити, що «відсутність корекції неминуче призводить до незавершеності самоконтролю, зниженню його ефективності і гостроти самооцінки»
Зважаючи на те, що в зоні найближчого розвитку знаходиться потреба у спілкуванні з однолітками можливо стверджувати, що адаптованість першокласника залежатиме від розвитку його комунікативних навичок,від уміння встановлювати соціальні зв’язки з оточуючими і для цього потрібні певні передумови, більшість з яких закладається ще в ранньому дитинстві та продовжує формуватися під впливом спілкування дитини із значимою дорослою людиною. В.О. Сухомлинський з цього приводу писав, що коли «добрі почуття не виховані у дитинстві, то їх ніколи не виховаєш, тому що це, істинно людське, стверджується в душі одночасно з пізнанням перших і найважливіших істин, одночасно з переживанням і відчуттям найтонших відтінків рідного слова. В дитинстві, людина повинна пройти емоційну школу - школу виховання добрих почуттів».
Мета та завдання програми психологічного супроводу.
Мета програми психологічного супроводу: створення умов для успішної адаптації та розвитку психологічних механізмів першокласників у критичні періоди змін умов навчання та виховання.

Завдання програми психологічного супроводу:

1.

Розвиток мотиваційно – цільового компоненту:

формування потреби та уміння навчатися;

сприяння інтеграції зовнішньої мотивації до навчання у внутрішню пізнавальну мотивацію;

залучення дитини у систему партнерських стосунків з однолітками для формування потреби в груповому цілепокладанні.;

розвиток здатності планувати свою діяльність.

2.

Розвиток рефлексивно – оцінного компоненту:

формуванні здатності у молодших школярів аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, переживання і співвідносити їх з нормами, правилами і цінностями групи;

розвиток співчуття, кращого розуміння себе та інших під час спілкування з оточуючими та виконання завдань.

розвиток уміння бути у порозумінні із собою

створення умов для самовираження та рефлексії.

3.

Формування емоційно-вольового компоненту;

розвиток навичок самоконтролю емоційних станів, вольових якостей,

навчання прийомам саморелаксаціі, зняття м’язової напруги що викликана конфліктною ситуацією

допомога в усвідомленні свого Я, підвищення самооцінки, преодоление внутрішніх конфліктів, страхів, агресивних типів поведінки, зменшення проявів тривоги у дитячому колективі.

4.

Розвиток пізнавального компоненту;

формування прийомів мислення: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо;

розвиток довільної уваги, слухового та зорового сприйняття;

розвиток мовленнєвої активності, збагачення словникового запасу;

розвиток дрібної моторики руки та зорово - слукового сприйняття;

Систематизація уявлень про навколишній світ.
Принципи програми психологічного супроводу:


Діагностико-орієнтований принцип
Ґрунтування корекційно - розвивальної роботи на результатах психодіагностики

Принцип сенситивності
Робота у зоні найближчого розвитку

Принцип системності та безперервності
Психологічний вплив спрямований на актуалізацію сильних сторін розвитку дитини з опорою на них. Розвиток функцій, що перебувають у сенситивному періоду.

Програма психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів
особистості першокласника.
Гімназія №6 працює у своїй індивідуальній освітній парадигмі, використовуючи
інноваційні технології навчання та виховання.
Одним із пріоритетних напрямків роботи у роботі гімназії є здійснення психологічного супроводу першокласників на різних етапах формування шкільної зрілості.
Психологічний супровід ведеться в аспекті профілактики, розвитку, діагностики, соціально-психологічної реабілітації дітей вразливих категорій, соціально- психологічного консультування всіх учасників навчально-виховного процесу.
Представлена програма побудована з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей 6-7 року життя. В цей період розвитку усіх аналізаторів та рівень розвитку когнітивної сфери у комплексі призводить до формування чуттєвого етапу пізнання світу. Інтенсивно формуються логічні операції та елементи абстрактних міркувань. Дошкільний вік - це початок всебічного розвитку і формування особистості.
Сенситивність цього періоду дає можливість кваліфікованим педагогам та психологам якнайкраще підготувати дитину до школи , формуючі та створюючи у неї адаптаційні механізми самоконтролю, саморегуляції, які дитина буде використовувати впродовж усього життя. Така вчасна психолого - педагогічна підтримка дає можливість зменшити, або зовсім уникнути проявів дезадаптації у перші навчальні дні.
В останні роки явище дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку стає предметом багатьох медичних, психофізіологічних досліджень, психологічних досліджень.Відомо, що особливо вразливими у відношенні станів дезадаптації школярів є критичні періоди зміни умов виховання та навчання. Одним з таких критичних моментів життя є період вступу дитини до школи. Це переломний момент її життя: формується новий тип взаємин з іншими людьми, виникають нові форми діяльності.
Дитина 6-го року життя у період навчання стикається з низкою труднощів, які їй потрібно подолати. Їй необхідно засвоїти шкільні норми поведінки, навчитися виконувати завдання за інструкцією вчителя, докладати зусиль щодо утримання уваги на протязі уроку, слухати та чути учителя, відповідати на його запитання, долучитися до життя у класному колективі і таке інше.
Ці труднощі обтяжуються ще й психофізіологічними особливостями дітей шостого року життя:

нестійкий тип нервової системи;

висока втомлюваність, що зумовлена;

особливостями серцево-судинної системи;

домінування збудження над гальмуванням;

слабка саморегуляція поведінки.
Таким чином, від результатів проходження адаптаційного періоду, від уміння пристосуватись до нових навчальних умов, залежить подальша успішність першокласника у навчанні, його соціальний статус у класному колективі.
Помилковою є думка батьків про те, що достатнім рівнем підготовки дітей до школи є оволодіння дитиною загально-навчальними уміннями та навичками – це читання, рахування у межах десяти, складання і віднімання, знання складу чисел, написання елементів письмових літер.
Більш важливим для майбутнього першокласника є розвиток над предметних умінь та навичок, розвиток навичок саморегуляції, вольових якостей, навичок ефективного спілкування з оточуючими.
Навчальна мотивація, пізнавальна зацікавленість поступово не змінять зовнішню мотивацію, якщо дитина не відчує успіх у своїй діяльності.

Шкільне-соціально-психологічне середовище володіє потенціалом можливостей навчання та психологічного розвитку. Але кожна школа у відповідності із своїм статутом, та напрямками діяльності індивідуально задає систему вимог та об’єм своїх освітніх та розвиваючих можливостей. Разом з цим науково-психологічна література дозволяє виявити важливі вимоги , які висуваються шкільною навчально-виховною системою до учня - його діяльності, поведінки та до внутрішніх психологічних особливостей на різних етапах навчання.
У нижче представленій таблиці надані загальні психолого-педагогічні вимоги до змісту основних параметрів статуту першокласника, які навчаються у паралелях діагностичного мінімуму. [2, с. 92 ] Надана інформація є дуже важливою для всіх учасників супроводу дитини у навчальному середовищі. Психолог за допомогою цієї моделі добирає необхідний діагностичний матеріал, оцінює результати тестування. Ці вимоги є основою для змісту корекційно - розвиваючих програм, тому що вони дозволяють визначити, які адаптаційні навички та уміння і в якому обсязі треба перш за все формувати у першокласників. Учитель, враховуючи цю модель може ефективно використати відповідні методи та прийоми у роботі з першокласниками.

Модель психолого-педагогічних вимог
до змісту статусу першокласника (за М.Р.Бітяновою)

Параметри
психолого-
педагогічного статусу
Психолого-педагогічні вимоги до навчання,
поведінки і спілкування першокласника.
Пізнавальна сфера
Довільність психічних процесів

Високий рівень активності, самостійності у навчальній роботі.

Здатність самостійно спланувати, здійснити і проконтролювати результат навчальних дій.

Здійснення навчальних дій за зразком і за правилом, які установлює дорослий.

Зосередження уваги на навчальному завданні.
Розвиток мислення.

Високий рівень розвитку наочно-образного мислення :здатність узагальнювати, визначення суттєвих властивостей, і відносин навколишнього світу.

Початковий рівень розвитку логічного мислення :здатність робити висновки на основі
існуючих даних.
Сформованість важливих навчальних дій .

Уміння ставити навчальну задачу та перетворювати її в мету діяльності.

Сформованість внутрішнього плану розумових дій.

Уміле виконання завдань дорослого.
Розвиток мовлення.

Розуміння думки тексту.

Використання мовлення як
інструменту мислення.
Розвиток дрібної моторики.

Здатність до складної рухової активності у період навчання письму та малюванню.
Розумова працездатність та темп навчальної діяльності.

Здатність зосереджено працювати на протязі 15-
20 хвилин.

Збереження задовільної працездатності на протязі навчального дня.

Здатність працювати у єдиному темпі з класом.

Особливості поведінки
спілкування першокласника.
Взаємодія з однолітками.

Володіння навичками ефективного міжособистісного спілкування з однолітками.

Уміння самостійно вирішувати конфлікти мирним шляхом.
Взаємодія з учителем.

Встановлення адекватних рольових відносин з учителями під час уроків та поза ними.
Саморегуляція поведінки

Довільна регуляція поведінки у навчальній ситуаціях та позаурочній взаємодії з однолітками та дорослими.

Самоконтроль емоційних станів.

Здатність до відповідальної поведінки.
Особливості мотиваційної
сфери.
Наявність та характер навчальної мотивації

Наявність пізнавального або соціального мотиву навчання.

Бажання навчатися, іти до школи.
Стійкий емоційний стан(рівень тривожності)

Відсутність протиріччя між вимогами школи і батьків , та вимогами дорослих і можливостями дитини.
Особливості
системи
відносин учня до оточуючого
світу та до самого себе.
Відносини з однолітками.

Емоційне-позитивне сприйняття дитиною системи своїх відносин з однолітками.
Відносини з педагогами.

Емоційне-позитивне сприйняття дитиною системи своїх відносин з учителями.
Відношення до навчальної діяльності.

Емоційне-позитивне сприйняття школи та навчання.
Відношення до себе.
Позитивна «Я- концепція», стійка адекватна самооцінка.
Особливо важливими аспектами цієї моделі є рівень сформованості мотиваційної сфери та соціальної адаптації першокласника. У випадку наявності проблем у вищезазначених компонентах можливо спостерігати прояви дезадаптації учнів у навчальній діяльності. Відсутність пізнавальної мотивації та навичок ефективного спілкування з однолітками та значимими дорослими є значною перешкодою у подоланні труднощів адаптаційного періоду.
Організація психологічного супроводу щодо розвитку адаптаційних механізмів першокласника у школі з опорою на вищезазначену модель першокласника дозволяє ефективно організувати корекційно - розвиваючий простір та індивідуальний підхід до кожного учня з урахуванням його вікових та особистісних можливостей.
Програма Психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів особистості першокласника ґрунтується на періодизації вікового розвитку дитини
Е.Еріксона та концепції появи психічних новоутворень особистості Д.Ельконіна і
В.Давидова. Програма психологічного супроводу забезпечує відстеження динаміки розвитку особистості кожної дитини та вирішує завдання формування психологічної готовності дитини до шкільного навчання та розвиток адаптаційних механізмів першокласника під час навчання та попередження проявів дезадаптації у перші навчальні дні.



Етапи
Програми психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів
особистості першокласника
ЕТАПИ
МЕТА
ЗАХОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Пропедевтичений 
Психологічна просвіта батьків майбутніх першокласників

Розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфери дошкільника

Формування адаптивних механізмів адаптації

Школа ефективного батьківства «Для мами і тата»

Школа майбутнього першокласника «Для мами і тата»
Діагностико орієнтований

Контроль за змінами, що відбуваються під впливом психологічних дій:

Визначення проблемних зон
інтелектуального та особистісного розвитку

Проведення діагностичних досліджень

Індивідуальні співбесіди з дошкільниками з питань визначення психологічної готовності до систематичного навчання
Корекційно - розвиваючий

Розвиток когнітивної сфери учнів:

Сприяння розвитку соціальних зав’язків в оточуючому середовищі

Формування позитивної навчальної мотивації

Корекційно -розвивальні заняття для учнів з проблемами адаптації
(Години психології)

Індивідуальні консультування батьків, учителів з питань труднощів адаптації.
Соціально- реабілітаційний

Розвиток механізмів саморегуляції емоційних станів
(регуляція станів тривоги)

Розвиток навичок ефективного спілкування у соціальному середовищі, що змінюється (Учні, особливо вразливих категорій)

Корекційно - розвивальні,тренінгові заняття для учнів з проблемами адаптації:

Індивідуальні консультування батьків, учителів з питань труднощів адаптації до нових навчальних умов.
Аналітичний

Визначення зон труднощів у процесі адаптації

Сприяння організації особистісно-орієнтованого підходу до кожного учня

Психолого-педагогічний консиліум
Програма психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів
особистості першокласника
проходить у 5 етапів:
1етап. Пропедевтичний.
Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи. Профілактика має важливе значення, тому що успішно проведена превентивна психологічна робота буде сприяти благополучній адаптації дітей. Ця робота включає:
1.Психологічна просвіта батьків дошкільників з розвитку навичок психологічної готовності дитини до навчання у школі

2.Заняття Школи майбутнього першокласника.
2 етап. Діагностико-орієнтований .
1. Психологічна діагностика готовності дітей до навчання в школі;
2. Індивідуальне консультування батьків (якщо необхідно то вчителя) з питань особливостей психічного розвитку дитини, а також рекомендації щодо подальшого розвитку і підготовки до навчання в школі.
3 етап. Корекційно - розвивальний.
Корекційна робота з першокласниками, у яких виникли труднощі в процесі адаптації до школи. В залежності від виявлених зон труднощів, які виникли в процесі адаптації дитини до школи окреслені напрямки корекційної роботи.
4 етап. Соціально - реабілітаційний.
Допомога у соціальній інтеграції учням, особливо вразливих категорій.
Психологічна підтримка з боку всіх учасників навчального процесу.
Індивідуальне консультування учителів і батьків по результатах дослідження. На даному етапі даються рекомендації учителям, батькам з питань індивідуальних особливостей психологічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптація дитини до школи, причини труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.
5 етап. Аналітичний.
Контроль за процесом адаптації першокласників до школи.
Даний етап роботи проводиться в жовтні-листопаді. Він дає можливість виявити дітей з труднощами в адаптації і завчасно дати їм необхідну психологічну допомогу. Особливу увагу приділяється дітям «контрольної групи» у відношенні дезадаптації. Контроль адаптації включає:
1. Спостереження за учнями.
2.Дослідження процесу адаптації першокласників до школи з допомогою психодіагностичних методик.
3. Індивідуальні бесіди з учителями перших класів.
4. Виявлення групи учнів – «контрольної групи», у яких виникли труднощі в процесі адаптації.
Запропонована програма дослідження ґрунтується на ствердженні Д.Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об'єднує чотири етапи визначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.
Практичний блок програми представлений наступними підпрограмами:
Підпрограма курсу занять «Розвиваючі ігри» .(Додаток №2)
Курс занять «Розвиваючі ігри» спрямований на вирішення завдань підготовки когнітивної сфери учня до сприйняття навчального матеріалу, розвиток комунікативних якостей та формування внутрішньої позиції школяра з стійкою пізнавальною мотивацією.
В основі занять використовується гра, що є провідною діяльністю дітей шести років. Тому всі заняття по підготовці до школи малюків проходять у вигляді гри. Гра допомагає,знімає нервове навантаження. Саме завдяки ігровим формам занять, вдається залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити у свої сили. Заняття наповнені грою, але грою не заради розваги, а грою навчальною, що вимагає складних розумових операцій, аналізу та синтезу.
Діти вчаться вчитися. Вони поширюють свій кругозір, вчаться спілкуватися, співпрацювати у групі, знайомляться зі світом емоцій.
Завдання активізують життєві спостереження дітей, закріплюють навчальний матеріал.
Різний рівень складності завдань зумовлює більшу або меншу самостійність малюків у

їх виконанні. Малюнки, схеми, загадки зацікавлюють дітей, поєднують сприймання, мислення з практичними діями.
Різноманіття вправ та ігор, що використовуються, спрямовані на розвиток дрібної моторики руки, усного мовлення, знакової функції свідомості, комунікативних якостей та когнітивної сфери дошкільників.

Підпрограма Школи ефективного батьківства «Для мами і тата». Введення до
шкільного життя батьків майбутніх першокласників. (Додаток №1)
Успішність у вирішенні такої важливої задачі , як успішне навчання дитини у школі, багато в чому залежить від правильно організованої наступності не тільки між дитячим садком та школою, а й між дошкільним закладом, школою і сім’ю. Готувати дитину до шкільного навчання потрібно спільними зусиллями.
Однією з головних причин шкільної дезадаптаціі є особливості сімейного виховання. Якщо дитина приходить до школи з сім ї , де вона не відчувала переживання «МИ», то вона і до нової шкільної спільноти входить важко. Такі діти потребують особливої уваги та зміни ставлення до них з боку батьків.
Пропонований курс «Введення до шкільного життя батьків майбутніх першокласників» дає змогу батькам через серію спеціально організованих занять оволодіти знаннями з питань розвитку психологічної готовності до шкільного навчання та навчитися методів надання психологічної підтримки своєї дитини у період адаптації до школи.
Також програма дає можливість батькам психологічно підготувати дитину до ситуацій взаємодії з незнайомими людьми та знайти відповіді щодо розв’язання проблем між батьками і дитиною.

Підпрограма «Вивчення психологічної готовності дитини до шкільного навчання»
Програма дозволяє вирішувати наступні задачі: визначення рівня психологічної готовності до шкільного навчання дітей. які вступають до гімназії, прогнозування та попередження проблем адаптаційного періоду майбутніх першокласників; надання психологічної допомоги батькам з питань створення сприятливих умов підготовки дитини до шкільного навчання. За підсумками індивідуальних співбесід учителя сформованих перших класів отримують карти характеристики класів з визначенням особливостей розвитку окремої дитини та класу в цілому. Така карта дає можливість учителю вже у перші дні навчання забезпечити адресний,індивідуальний підхід до кожного першокласника. Під час індивідуальної співбесіди батьки дошкільника заповняють індивідуальну анкету, щодо індивідуального розвитку своєї дитини, умов виховання та розвитку. Такі відомості також є дуже інформативними та вагомим у роботі з учнями. (Додаток №4)

Підпрограма «Адаптація учнів 1-х класів до шкільного навчання»
Реалізація цієї програми здійснюється під час проходження першокласниками адаптаційного періоду. Мета цієї програми проаналізувати рівень адаптації учнів перших класів, визначити «зони труднощів», надати рекомендації учителям. батькам, дітям щодо усунення виявлених проблем та організувати корекційно - розвивальну роботу з першокласниками.
Підпрограма «Корекційно - розвивальні заняття
для учнів 1-х класів з проблемами в адаптації».
Програма розрахована на роботу з групою дітей, які відчувають труднощі адаптації до школи. Особлива увага надається учням, які є вимушеними мігрантами.
Правильно організована психологічна допомога учням , які потрапили у складні
життєві умови, здатна пом'якшити виникаючі складності соціокультурної адаптації й здійснювати плавну інтеграцію дітей вразливих категорій у навчальне товариство. І тому психологічна допомога має бути спрямована на активізацію внутрішніх ресурсів, оволодіння ефективними способами самодопомоги, подолання кризової життєвої ситуації, симптомів посттравматичного стресу, які з'явились у силу життєвих обставин.
Основні психологічні проблеми вимушених мігрантів пов'язані з зниженням толерантності, та зниження самооцінки, впевненості у собі, іноді викривлене сприйняття оточуючих людей. Програма спрямована на розвиток та вдосконалення комунікативних навичок, довільності дій, уважності, просторових уявлень, формування розумового плану дій та мовленнєвих функцій, розвиток продуктивності психічної діяльності. Перші кроки у школі повинні допомогти зробити учителі, психолог та батьки. І саме від них залежить, яким будуть ці кроки: легкими і впевненими, чи важкими і з перешкодами.
Аналіз ефективності втілення програми психологічного супроводу
У сучасній освіті настав той час, коли на перший план вийшли цілі розвитку особистості учня, формування у молодшого школяра уміння вчитися і досягати при цьому високого рівня знань, умінь і навичок. Здійснення цих цілей неможливе без знання учителем особистісних і інтелектуальних здібностей кожного учня. Це особливо необхідно на першому році навчання, коли в одному класі збираються діти з різним рівнем готовності до навчання в школі.
Найбільш значним в педагогічній діяльності є визначення сформованості передумов до оволодіння грамотою і математикою, тобто тих компонентів, які є основою засвоєння цих предметів. Надалі учитель та психолог зможе використати дані, отримані в процесі проведення індивідуальних співбесід, для здійснення індивідуально - диференційованого підходу до дітей при навчанні в 1 класі.
З проблемами адаптації я, як психолог, стикаюся кожного разу, коли приймаю дітей до школи. Недостатній рівень розвитку довільності заважає дітям сприймати завдання. Учні, у яких несформовані навички спілкування з однолітками і дорослими, а частіше за все – це неорганізовані дошкільники. Однією з значних перешкод є низький рівень зв’язного мовлення, слабкий словниковий запас, невміння побудувати зв’язне висловлювання , логопедичні порушення. Гімназія №6 – це навчальний заклад з поглибленим вивченням англійської мови. Тому вимоги щодо розвитку мовленнєвої діяльності дошкільника є пріоритетними у визначенні шкільної зрілості дитини.
Діагностика під час індивідуальних співбесід надає можливості психологу скласти карту - характеристику класу із зазначенням проблемних зон. Така карта класу допомагає учителю здійснювати особистісно - орієнтований підхід до кожного учня.
Впровадження Програми психологічного супроводу дає можливість для створення певних соціально-психологічних умов що приведуть до успішної адаптації першокласників. Ефективність та результативність програми доведені наступними дослідженнями.
Об'єкт дослідження : учні 1"А" класу (випробовуваний клас) і їх батьки, а також учні 1"Б" класу (контрольний клас) і їх батьки.
Предмет дослідження: взаємозв'язки адаптації першокласників до школи зі шляхами її успішного подолання :

особова (соціально-психологічна) готовність;

інтелектуальна готовність ;

вольова готовність.

Мета дослідження:аналіз результатів психолого-педагогічної діяльності щодо вирішення проблеми адаптації першокласників до ситуації шкільного навчання.
Результати діагностики.
Визначення психологічної готовності дітей до шкільного навчання.
Проведена діагностика дозволяє визначити стартову психологічну готовність майбутніх першокласників, розвиток над предметних умінь та навичок до початку шкільного навчання.
Рівні
Контрольний клас
Випробовуваний клас
Достатній
16 чол.
22 чол.
Середній
8 чол.
6 чол.
Недостатній
6 чол.
2 чол.
Всього
30 чол.
30 чол.
Аналізуючи результати діагностики, ми бачимо, що цілеспрямована робота з підготовки дітей до школи у випробовуваному класі дає більш високий результат в порівнянні з результатами учнів контрольного класу. Ці рівні психологічної готовності дітей до навчання в школі дозволяють нам визначити початкові можливості дитини і спрогнозувати напрям індивідуального просування її в подальшому навчання.

Результати опитування "Чи готовий я стати школярем"
Рівні емоційної готовності до
шкільного навчання
Діти контрольної групи
(підготовча група)
Діти випробовуваної
групи (підготовча група)
Високий
9 чол.
18 чол.
Настрій на гру та спілкування
18 чол.
11 чол.
Уникнення шкільного навчання
3 чол.
1 чол.
Всього
30 чол.
30 чол.
Ці результати демонструють більшість позитивних відповідей, що відповідають високому рівню емоційної готовності майбутніх першокласників після цілеспрямованої підготовки через заняття в «Школі майбутнього першокласника». По відповідях дітей видно, що у них пробуджується інтерес до школи, отримання знань, вони хотіли б багато чому навчитися. Це говорить про те, що ці форми роботи з майбутніми першокласниками дають позитивну динаміку в їх емоційному настрої на ситуацію шкільного навчання.

Результати оцінки рівня шкільної мотивації першокласників.

Рівні шкільної мотивації
Контрольний клас
Випробовуваний клас
Висока шкільна мотивація
6 чол.
11чол.
Достатня шкільна мотивація
14 чол.
17 чол.
Зовнішня шкільна мотивація
7 чол.
3 чол.
Низька шкільна мотивація
4 чол.
1 чол.
Дезадаптація
1 чол.
0 чол.
Всього
30 чол.
30 чол.


Результати цієї діагностики дають можливість судити про позитивну динаміку шкільної мотивації, навчання і розвиток дітей, які відвідували Школу майбутнього першокласника, адаптаційні зайняття «Розвиваючі ігри». Ці заходи дали позитивну динаміку в прийнятті ситуації шкільного навчання першокласників. Дітки досить добре адаптувалися до школи, успішно освоїли нову соціальну роль учня, приймають нові вимоги, опановують нову для них діяльність, активно вступають у нові відносини з однолітками і учителем.
Результати анкети для батьків "Адаптація дитини до школи"

Показники рівня
адаптації
Контрольний клас
Випробовуваний клас
Адаптація до школи
14 чол.
24 чол.
Можлива дезадаптація
10 чол.
6 чол.
Дезадаптація
6 чол.
0 чол.
Всього
30чол.
30 чол.
З результатів досліджень видно, що зростання числа учнів, що успішно адаптувалися до школи, у випробовуваному класі склало 80%, це на 34% більше, ніж в контрольному класі на кінець листопада місяця 2014- 2015 навчального року.
Ці результати підтверджують гіпотезу, що цілеспрямована діяльність і системність програми психологічного супроводу дає позитивну динаміку з розвитку механізмів успішній адаптації першокласників до шкільного навчання, оволодінню ними нової соціальної ролі учня і позитивній мотивації до отримання знань. Усі ці показники безпосередньо пов'язані з характером емоційного стану дітей, з їх душевним станом під час занять. Тому у своїй індивідуальній роботі намагаюся створювати атмосферу доброзичливості, ситуацію успіху на заняттях, довіри і взаєморозуміння дитини, що набуває ще більшого значення під час навчання першокласників.

Висновки

Інтеграція програми психологічного супроводу розвитку адаптаційних механізмів особистості першокласника у навчально-виховний процес дає можливість забезпечити системність та безперервність у формуванні навичок ефективної адаптації учнів. Розвинуті та набуті навички дають можливість дитині безболісно адаптуватися під час переходу з одного класу у іншій, використовуючи їх також за умов зміни класного колективу.
Вступ дітей до школи важливий етап дорослішання. Якщо початок цього етапу не буде відрізнятися від дошкільного дитинства, у дітей неминуче з'явиться почуття розчарування. Тому особливу увагу приділяю тому, щоб розумно поєднувати новизну стосунків і видів діяльності з колишнім дошкільним досвідом дітей.
Результати психологічної діяльності з проблеми успішної адаптації та розвитку механізмів адаптації першокласників до школи дозволили зробити наступні висновки:

складена програма психологічного супроводу адаптації першокласників допомогла виробити систему занять, що допомагають дітям безболісно адаптуватися до навчання в школі;

знайомство з майбутніми першокласниками і їх батьками в стінах дитячого садку і на заняттях "Школи майбутніх першокласників", дає позитивний результат в емоційному настрої на навчання в школі;


система адаптаційних занять «Розвиваючі ігри» допомагають учням ознайомитися з шкільними правилами і новим статусом школяра, що позитивно впливає на рівень шкільної мотивації.

створення психологом, учителями і батьками умов для забезпечення емоційного комфорту, почуття захищеності у першокласників під час інтеграції в шкільне життя допомагає їм відчути ситуацію успіху.
Те, яким шляхом піде розвиток школяра у найближчі роки. Чи буде у період адаптації закладений соціальний та інтелектуальний фундамент подальшого успішного навчання, або з приходом в школу дитина потрапить у чужий незрозумілий їй шкільний світ багато в чому від професійної і особистісної зрілості дорослих: батьків, вихователів, учителів, шкільних психологів.
Тому, щоб допомогти дитині відчути себе у школі комфортно, вивільнити у нього наявні інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання і позитивного розвитку педагогам і психологам необхідно виявити психологічні особливості дитини та налаштувати навчально-виховний процес відповідно до її
індивідуальних особливостей і потреб, допомогти дитині сформувати навички і внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання і спілкування в навчальному середовищі


































Список використаної літератури:

1.
Битянова М.Р. Работа психолога в школе. – М., 2001 2.
Битянова М.Р. Організація психологічної роботи у школі.,-М.1998р.
3.
Гуткіна Н.И. Психологическая готовность к школе. – М., 1986.
4.
Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1999.
5.
Канн-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. -М., 2002.
6.
Леонтьев А.А. Педагогическое общение. 2-е изд., перераб. и доп. - М. -
Нальчик, 1996 7.
Адаптація дитини до школи / упоряд. С.Максименко, К.Максименко,
О.Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 111 с.
8.
Маркова А.К. Формирование мотивации учения. – М., 1990.
9.
Мерзлякова О. Інтерактивні заняття психолога з батьками. // Шкільний Світ.-
2008.
10.
Адаптація дітей у 1,5,10 класах. / упоряд. Т.Червонна. – К.: Шк.світ, 2008. –
128 с.
11.
Сироватко О.М.,Баєр О.М.Визначення готовності до навчання у школі.//Премєр.-Запоріжжя, 2002.
12.
Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. / О.В. Скрипченко., Л.В.
Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001.
13.
Задесенець М.П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. – К., 2004.
14.
Ляудис В.Я. Структура продуктивного учебного взаимодействия //
Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся /
Под ред. А.А. Бодалева, В.Я.Ляудис-М., 2003.
15.
Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. - К.: 1998.
16.
Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. -
4-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 2: Психология образования.
17.
Овчарова Р.В. Технологии практического психолога. – М., 2001.
18.
Охитина Л.Т. Психологические основы урока в младших класах. - М., 2002.
19.
Психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической. –
М., службы/Под ред. И.В. Дубровиной. -1995 20.
Боришевський М. Й. Особистість у вимірах самосвідомості. / М. Й.
Боришевський. – Суми: Видавничий будинок «Еллада», 2012. – 608с.
21.
Швацнара Й.Я і колектив. Діагностика психічного розвитку.»АВІЦЕНУМ»- медичне вид-во ,1978р.-388с.
22.
Безцінний порадник для батьків майбутніх школярів. С. Харитонова та ін. -
К.:Шк.світ, 2009 23.
Вовчук І.С., Петік Ю.О.Батьківський всеобуч. Матеріали для роботи з батьками учнів 1-4 клсів. Ч.1.- Х.: Вид.група «Основа», 2011- (Б-ка ж.
«Початкове навчання та виховання»; вип. 3)
24.
Співпраця батьків та вчителя початкової школи / упоряд.Козіцька М.П. – Х. :
Вид.група «Основа», 2009 - (Б-ка ж. «Початкове навчання та виховання»; вип. 5)
25.
Т.Патрушина. Першокласник на порозі школи. ж.Початкова освіта №2, №10, №13,№ 18, 2007 26.
Визначення готовності шестирічних дітей до навчання в школі. ж. Початкова освіта, №11, 2010

Додаток №1
Програма курсу
Школи ефективного батьківства
«ДЛЯ МАМИ І ТАТА»
Введення до шкільного життя
батьків майбутніх першокласників
Пояснювальна записка
У концепціі сучасної школи поставлено завдання охопити дітей шостого року життя дошкільним навчанням. Це означає, що кожна дитина має бути готовою до засвоєння шкільної програми. Але не достатня кількість дошкільних навчальних закладів, слабка психологічна готовність дітей, відсутність пізнавальної мотиваціі у дошкільників є перешкодою для успішного подолання всіх труднощів адаптаційного періоду.
Успішність у вирішенні такої важливої задачі , як успішне навчання дитини у школі, багато в чому залежить від правильно організованої наступності не тільки між дитячим садком та школою, а й між дошкільним закладом, школою і сім’єю. Готувати дитину до шкільного навчання потрібно спільними зусиллями.
Однією з головних причин шкільної дезадаптаціі є особливості сімейного виховання. Якщо дитина приходить до школи з сім’ ї , де вона не відчувала переживання «МИ», то вона і до нової шкільної спільноти входить важко. Такі діти потребують особливої уваги та зміни ставлення до них з боку батьків.
З метою запобігання проявів дезадаптаціі шкільний психолог та вчитель мають розробити та використовувати у своїй діяльності систему інтерактивних заходів і методів розвиваючої та виховної роботи, що залучатиме батьків до співпраці з учителем та психологом.
Традиційною формою роботи з батьками з питань психолого-педагогічної просвіти є батьківські збори.
Пропонований курс «Введення до шкільного життя батьків майбутніх першокласників» дає змогу батькам через серію спеціально організованих занять оволодіти знаннями з питань розвитку психологічної готовності до шкільного навчання та навчитися методів надання психологічної підтримки своєї дитини у період адаптаціі до школи.
Також програма дає можливість батькам психологічно підготувати дитину до ситуацій взаємодії з незнайомими людьми та знайти відповіді щодо розв’язання проблем між батьками і дитиною.



Мета та завдання курсу:


психолого – педагогічна просвіта батьків;


уточнення та корекція уявлень батьків про дитину (вікових особливостях дитячого розвитку, показниках готовності до шкільного навчання, особливостях навчання дітей шостого року життя, особливостях ведучої діяльності, та психолого – педагогічних особливостях адаптації дитини до шкільного навчання);


координація організаційно – виховних дій батьків і школи з метою забезпечення ефективності проходження адаптаційного періода першокласниками у перші навчальні дні;


надання батькам професійних рекомендацій, щодо організації виховних дій на початку шкільного навчання їх дітей ;


досягнення більшої адаптації та соціалізації дітей через усунення афективно- емоційних перешкод у міжособистісних взаєминах;


зміна способів впливу батьків на дитину; розвиток навичок батьків щодо надання психологічної підтримки своїй дитині в період її адаптації до школи.

Форми проведення занять:
Групова дискусія, міні – лекція , тренінг, групова та індивідуальна консультація, навчальний семінари



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал