Психологічний клімат в сім'ї



Скачати 27.91 Kb.
Дата конвертації07.01.2017
Розмір27.91 Kb.
Психологічний клімат в сім'ї

 

        Родина – колиска духовного народження людини. Різноманіття стосунків між її членами, велика кількість різних форм виявлення почуттів, жива реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини – все це створює максимально сприятливе середовище для емоційного й морального формування, для нагромадження фактів і спостережень, що кристалізуються потім у нову неповторну особистість.    



        Характерний для тієї чи іншої сім'ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім – психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім'ї, їх душевних переживань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. Отже, не тільки особливості рольових та міжособистісних стосунків членів сім'ї відбиваються на мікроклімати сім'ї, але й він, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію та життєздатність сімейного колективу загалом. 

        Психологічний клімат – це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім'ї, це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Мікроклімат сім'ї творять члени кожної сім'ї, і саме від їхніх зусиль залежить, яким він буде.

        Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім'ї: сприятливий ті несприятливий. Ознаками сприятливого психологічного клімату є: згуртованість, подружня сумісність, можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини, висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого, почуття захищеності та емоційної задоволеності, висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність, бажання й уміння зрозуміти іншого, можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі, прагнення проводити вільний час  разом (хай то буде домашній вечір у колі сім'ї чи подорож), уміння адекватно розподілити обов’язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей. Ознакою сприятливого психологічного клімату є також відкритість сім'ї, а саме – доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими.

        Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об’єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім'ї. Внутрішнім і суб’єктивним показником цього є відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

Атмосфера родини понад усе визначається її міцністю, її маральними ідеалами, далекою і близькою метою. Емоційний склад родини відчувається сам собою – як міра душевного здоров'я родини, як легка і добра атмосфера. Здорова емоційна атмосфера родини породжує в дитини почуття тривкості буття, віру в майбутнє, очікування радісного, сонячного, захоплююче цікавого життя.

        Батьки – інстинктивно чи свідомо – підтримують звичайно оптимістичний настрій дитини, зміцнюють її переконання, що коли тепер їй добре, то потім, колив вона стане дорослою, стане ще краще. Дитині властиво пориватися в майбутнє, вірити у свою удачливість. І не можна отруювати її віру. Тому в родині повинне жити почуття світлої перспективи, не затьмарене страхом завтрашнього дня. Тільки в атмосфері позитивних емоцій може народитися спрямованість дитини.                                          



        Атмосфера в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідків призводять і непомірне застосування всіляких заборон на кшталт «не чіпай», «не бігай», «не лізь» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється.
         У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. Їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал