Психологічний аспект процесу адаптації п’ятикласників 2013-2014 н р



Скачати 240.31 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір240.31 Kb.

Психологічний аспект процесу адаптації

п’ятикласників 2013-2014 н.р.

2013/2014 навчальний рік є особливим для учнів п’ятих класів. Адже, саме з 1 вересня в основній школі розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з усіх базових дисциплін.

Серед основних новацій такі: для забезпечення високого рівня знань іноземних мов - учні п’ятих класів вивчатимуть дві іноземні мови; розпочнеться вивчення інформатики; передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій; підвищена увага приділятиметься природничій та екологічній освіті.

Подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5- х класів до навчання в основній школі може сприяти цілеспрямована координація дій вчителів, їх професіаналізм та досвідченість. Організаційними формами роботи щодо підготовки педагогів, які працюють у 5-х класах можуть бути:



  • спеціальні курси та семінари підвищення кваліфікації для вчителів, які працюють в 5-х класах;

  • проведення на серпневих конференціях секції класних керівників 5-х класів;

  • проведення спеціальних тренінгів з проблем наступності навчання;

  • система відкритих уроків, на яких самими педагогами відслідковується динаміка форм і методів навчання учнів упродовж 4-5 класів;

  • організація різнорівневого співробітництва дітей 4-5 класів за активної участі вчителів початкової та основної школи;

  • використання інформаційних ресурсів і технологій для організації різноманітних форм взаємодії дорослих і дітей з метою розв’язання особистісно значущих проблем молодших підлітків.

Перехід з початкової школи в середню пов’язаний із зростанням навантаження на психіку учня. Психологічні й психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у п’ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний до того, що був характерний для початку навчання в першому класі. Вплив цих змін особливо посилюються на випускників шкіл І ступеня, які на навчання до 5-го класу переходять до іншої школи, іноді, навіть, в іншому населеному пункті. Різка зміна умов навчання, розмаїтість й якісне ускладнення вимог, що пропонуються школяру різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням для психіки дитини.

Як показує практика, більшість дітей переживають перехід із початкової школи в основну, як важливий крок у своєму житті. Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про свої успіхи. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище, як шанс заново почати шкільне життя, налагодити стосунки з педагогами.

Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних знань, дій, навичок.

Період адаптації до навчання у 5-му класі є одним із найважчих періодів шкільного життя. Це обумовлено сукупністю тих змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей 10-11-річного віку. А саме:

• збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;

• збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;

• на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

• відбувається перехід до кабінетної системи навчання;

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на уроках, зниженням інтересу до навчання і його результатів; із психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду (І-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», що проявляється в новій особистісній позиції:

1) стосовно навчальної діяльності;

2) стосовно школи й предметів;

3) стосовно однокласників;

4) у новому відношенні до внутрішнього світу.

Не всі п'ятикласники навіть із високим рівнем психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні внутрішніми психологічними проблемами. Що вже говорити про тих учнів, у яких були проблеми в початковій школі. Тому у період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п’ятикласник постійно відчував підтримку і допомогу з боку вчителів та батьків. При занадто тривалому процесі адаптації, а також за наявності окремих функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.

До причин, що утруднюють адаптацію дітей до середньої школи належать такі. Насамперед це неузгодженість, навіть суперечливість вимог різних педагогів, що нерідко істотно ускладнює життя школяра. Школяр опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимоги, співвідносити їх, долати пов’язані із цим труднощі, то опанує вміння, необхідні для дорослого життя.

Труднощі в п’ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя.

Необхідно, щоб школярі правильно розуміли вживані вчителем терміни, що зустрічаються в текстах підручників. Зараз багато спеціальних шкільних словників, тому необхідно навчити дітей ними користуватися. Важливо роз’яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов’язані також з певною деіндивідуалізацією, знеособлюванням підходу педагога до школяра.

Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана із мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб вчителі – предметники створювали ситуації, які б дозволяли учневі проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.

З метою забезпечення педагогічної наступності готуватися до роботи у 5-му класі вчителі-предметники та класні керівники повинні заздалегідь. Для таких вчителів має стати нормою відвідування уроків, виховних заходів учнів-четверокласників. При цьому варто звернути увагу на особливості спілкування дітей, атмосферу уроку, рівень підготовленості та самостійності учнів. Недопустимим є перевантаження учнів зайвими за обсягом домашніми завданнями, їх необхідно дозувати з урахуванням рівня підготовки учня, гігієнічних вимог віку. Також необхідно ретельно слідкувати за темпом уроку, адже високий темп заважає багатьом дітям засвоювати навчальний матеріал. Щоб знайти оптимальні форми та методи взаємодії, учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.

У перші тижні початку нового навчального року класний керівник має допомогти учням запам'ятати імена та прізвища однокласників та Прізвище Ім’я По-батькові. вчителів - предметників (можна використовувати візитки, таблички з ім'ям, які ставляться на парту на кожному уроці) та здійснити грамотне розсаджування дітей у класі з урахуванням їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров'я, побажань батьків. Варто також познайомитися з умовами проживання дитини, взаєминами в сім'ї, здоров'ям дитини (за медичною картою дитини). На засіданнях методичних об'єднань, класних та загальношкільних нарадах необхідно виробити єдині вимоги до учнів (дотримання єдиного орфографічного режиму, критеріїв оцінок).

Від класного керівника цілком залежить мікроклімат в класному колективі, багато в чому - результати навчальної діяльності. Якщо класний керівник сам має комунікативні труднощі, йому буде складно налагоджувати контакти і з дітьми, і з педагогами, і з батьками. Якщо він не є вчителем за фахом, йому буде нелегко відслідковувати навчальний процес, впливати на нього з урахуванням інтересів учнів і побажань їхніх батьків.

Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів пропонуємо провести педагогічні ради з тематикою «Готовність школи до впровадження Державного стандарту базової і повної загальної середньої».

При складанні розкладу уроків має враховуватися оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, основ здоров'я та фізичної культури. При складанні розкладу уроків необхідно враховувати динаміку розумової працездатності учнів протягом дня та тижня.

Неприпустимим є організація навчання п’ятикласників у другу зміну.

Рекомендуємо хоча б у перші два місяці навчання давати словесну характеристику знань, умінь і навичок учнів без виставлення оцінок та мінімально скоротити домашні завдання. І надалі протягом навчання вчитель не має створювати психотравмуючі ситуації при виставленні оцінок за контрольні роботи, за тему, за семестр і т. д. Оцінки виставляються не формально, а з урахуванням особистих якостей і досягнень кожного учня. Доцільно використовувати систему заохочень, а саме: фотографії кращих учнів, грамоти, подяки батькам (письмові, усні), позитивні записи в щоденнику.

Збереження та зміцнення фізичного здоров’я учнів, їх моральне та громадянське виховання – ці складові постійно мають бути у центрі уваги кожного вчителя.  З цією метою  важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками або особами, які їх замінюють, з медичними працівниками загальноосвітнього навчального закладу, шкільним психологом, з вчителями - предметниками. Особливу увагу слід звернути на фізичне виховання школярів. Фізичне навантаження має бути посильним. Необхідно уважно стежити за станом дитини під час фізичних навантажень будь-якого характеру. Обов’язковим є дотримання Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу. Пропонуємо, для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів на уроках хоча б у першому півріччі, проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей.

Перед початком навчального року, в третій декаді серпня, доцільним вбачається проведення батьківських зборів разом із дітьми. Необхідно не тільки познайомитися із майбутнім колективом, а й дати можливість школярам відчути себе повноправними «господарями» школи. На такі батьківські збори варто запросити вчителів-предметників та провести екскурсію по поверхах, кабінетах, познайомимося із майбутніми сусідами по кабінету, розподілити обов’язки серед учнів.


Психологічні особливості учнів-п'ятикласників

У цьому віці у зв'язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, збудженими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.8

Нової якості у п'ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть відчувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнаними друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Воно існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з другого - у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя та спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою.

Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуття дорослості, то в підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ'єктивність.

Перехід до молодшого підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, відносин, що складаються в підлітків з дорослими людьми й однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту та здібностей. У всьому цьому починається перехід від дитинства до дорослості. Організм дитини починає швидко перебудовуватись і перетворюватись на організм дорослої людини. Центр фізичного й духовного життя дитини переміщається з родини в зовнішній світ, переходить до середовища однолітків і дорослих.

Підлітковий вік - найважчий і найскладніший у житті дитини, і він являє собою період становлення особистості. На початку підліткового віку в дитини з'являється й підсилюється прагнення бути схожою на старших дітей і дорослих, до того ж, це бажання стає таким сильним, що, форсуючи події, підліток іноді передчасно починає вважати себе вже дорослішим, що далеко не відповідає вимогам дорослості. Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підлітки. Власне прагнення підлітків до дорослості підсилюється за рахунок того, що й самі дорослі починають ставитись до підлітків уже не як до дітей, а більш серйозно й вимогливо. Від підлітка вимагають більше, ніж від молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам.

Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичним змінами його організму. Швидке змужніння, фізична міцність породжують додаткові обов'язки, які підліток одержує у школі та вдома.

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування в розвитку особистості. Якщо на ранніх ступенях онтогенезу воно має стихійний характер, мало контролюється свідомістю та волею дитини, то в підлітковому віці наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального й особистісного самовдосконалення дитини. Новий етап у розвитку цієї форми навчання в підлітків починається з наслідування зовнішніх атрибутів дорослості. До свого фізичного розвитку багато хлопчиків-підлітків ставляться дуже уважно і, починаючи з 5-го класу, багато хто з них приступає до виконання спеціальних фізичних вправ, спрямованих на розвиток сили та стійкості. У дівчат же більше спостерігається наслідування зовнішньої атрибутики дорослості: одягу, косметики, прийомів кокетства тощо

Дітей 10-12-ти років відрізняє підвищена пізнавальна та творча активність, вони завжди прагнуть довідатися про щось нове, чому-небудь навчитись, причому робити все по-справжньому, професійно, як дорослі. Це стимулює молодших підлітків до виходу за межі звичайної шкільної навчальної програми в розвитку своїх знань, умінь і навичок.

Діти в даному віці вже досить помітно відрізняються один від одного за інтересами до навчання, за рівнем інтелектуального розвитку та світогляду, за обсягом і міцністю знань, за рівнем особистісного розвитку. Цими розходженнями й визначається їхнє диференційоване ставлення до навчання. Зазначена обставина визначає вибірковий характер ставлення до шкільних предметів. Нерідко ставлення підлітка до того чи іншого предмета визначається ставленням до вчителя, який викладає даний предмет.

Підліткам, звичайно, подобаються ті предмети, які викладають їхні улюблені вчителі. Успішність багатьох дітей у середніх класах тимчасово падає через те, що за межами школи в них з'являються сильні, конкуруючі з навчанням інтереси.

У підлітковому віці з'являються нові мотиви навчання, пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою роботою, самостійною творчою працею. Знання, уміння й навички стають критерієм цінності для підлітка в оточуючих його людей, а також підставою для виявлення інтересу й наслідування їм.

Відбувається формування системи особистісних цінностей, що визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість ставлення до людей, оцінки цих людей і самооцінки.

У підлітковому віці створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості, заповзятливості й т. ін. Подібні особистісні якості можуть розвиватись у всіх сферах діяльності, до яких залучений підліток і які можуть бути організовані на груповій основі, - навчання, праця, гра.

У навчанні дані якості особистості формуються та розвиваються тоді, коли підлітки самі стають організаторами навчального процесу й беруть на себе відповідальність за нього. (Дається завдання групі дітей самостійно щось прочитати, виділити, розповісти головне, виготовити наочне обладнання, матеріали та ін.) Великі можливості для прискореного розвитку ділових якостей підлітків відкриває трудова діяльність, коли діти беруть участь у ній на рівних правах з дорослими (шкільні справи). Поряд з навчанням і працею гра в цьому віці, як і раніше, несе в собі великі можливості для особистісного розвитку дітей. Однак мова йде про ділові ігри, побудовані за зразком тих, на яких навчаються мистецтву управління дорослі люди.

Підлітковий вік має безліч характерних саме для даного віку протиріч і конфліктів. З одного боку, інтелектуальна розвиненість підлітків. З іншого боку, виявляється дивна інфантильність цих дітей, які зовні виглядають майже дорослими. Виникає психолого-педагогічна дилема, розв'язати яку може тільки досвідчений дорослий: ставитись до підлітка по-серйозному, тобто по-дорослому, і разом із тим звертатись до нього як до дитини, яка постійно потребує допомоги та підтримки, але зовні при цьому такого «дитячого» звертання не виявляти.


  • Основні вікові особливості молодшого підлітка:

  • потреба бути в гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї;

  • підвищена втомлюваність;

  • прагнення мати вірного друга;

  • прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі;

  • підвищений інтерес до питання про "співвідношенні сил" в класі;

  • прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; i?id=83958450-22-73&n=21

  • негативізм до необгрунтованих заборон;

  • переоцінка своїх можливостей;

  • яскраво виражена емоційність;

  • вимогливість до відповідності слова справі;

  • підвищений інтерес до спорту.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв'язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, керівникам навчальних закладів, учителям, батькам необхідно:



  • ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

  • постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

  • здійснювати обов'язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

  • забезпечити систему взаємозв'язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв'язок між окремими етапами навчального процесу;

  • створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

  • забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

  • упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

  • розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

  • формувати навички самоконтролю й самооцінки:

  • аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

  • запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

Причини труднощів у навчанні учнів п'ятих класів пов'язані з:

  • недоліками навчальної підготовки за нормального та навіть високого рівня розвитку мислення й інших пізнавальних процесів у дітей, а саме - значні проблеми у знаннях за попередні періоди навчання, несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок;

  • несформованістю необхідних розумових дій та операцій - аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги та пам'яті;

  • особливостями навчальної мотивації підлітків;

  • слабкою доцільністю поведінки та діяльності - небажанням, «неможливістю» змусити себе постійно вчитись.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне - самого підлітка.

Характеристика труднощів

Причини

Рекомендації вчителям

Рекомендації батькам

1. Повільний темп розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати домашнє завдання, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають

Причиною, як правило, є своєрідність типу нервової діяльності (інертність нервових процесів)

Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці примушувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх та умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще: повторити дитині те, що вона не встигла почути; намагатись говорити повільніше; повідомляти на початку уроку план роботи; пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання, даючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший

Складати для дітей чіткий порядок денний з урахуванням їхніх можливостей для виконання конкретної роботи. Не підганяти

2. Погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, несформованістю навчальних навичок

Причиною може бути педагогічна занедбаність: недоліки виховання, а не низький інтелектуальний потенціал

Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загальнонавчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху, відзначити навіть невеликий успіх. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів

Рекомендувати різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам'яті, уваги, мислення дитини, її мовлення

3. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють навчальний матеріал, не завжди розуміють і погано запам'ятовують пояснення вчителя)

Причина може полягати в астенії, затримці психічного розвитку, органічних порушеннях центральної нервової системи

Вимоги до таких дітей треба знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втрати мотивації до навчання й відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи

Рекомендувати різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам'яті, уваги, мислення дитини, її мовлення. Рекомендувати звернутися для консультації до психолога, дитячого психоневролога чи психіатра

4. Труднощі тільки в письмі й читанні (поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм)

Причина - недорозвинення мовлення

Труднощі не пов'язані з лінощами чи непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід акцентувати увагу на неуспіхах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалось виконати

Рекомендувати звернутись по допомогу до логопеда

5. Труднощі в навчанні, поведінці. Підвищена тривожність, замкнутість, боязкість нерішучість, сором'язливість

Емоційні порушення, розлад нервової системи

Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля брошки, контрольних роботах, диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року

Необхідне підбадьорення в різних ситуаціях. Розвивати впевненість дитини в собі. Звернутись по допомогу до психолога

6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність

Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи

Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними - терпіння й наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п'ятикласників «бути вольовою людиною»

Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання

7. Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі)

Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи

Завдання учителя в роботі з «відторгнутими» дітьми - допомогти їм відчувати себе потрібними та бажаними у класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм удається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку

Допомагати дитині відчувати себе потрібною та бажаною. Давати роботу або доручення, щоб дитина мала змогу самореалізуватись. Заохочувати її

8. Агресивність, запальність, дратівливість

Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання

У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї впертості, гнівливості та дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий - їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси та схильності агресивної дитини, зможе спрямувати її активність у конструктивне русло, тактовно й послідовно навчаючи дитину самоконтролю та стриманості

Батькам необхідно проявляти стриманість, терпимість. Довести, що батьки - друзі дитини. Постійно цікавитись усім, що стосується дитини. Розвивати стриманість, самоконтроль

9. Підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватись і переживати через будь-який привід (ризик розвитку невротичних розладів)

Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи

Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого значення (часто цьому сприяють установки батьків). Учителю в цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати та відзначати переваги

Батькам треба переглянути свої погляди: не надавати значної уваги оцінкам. Виховувати в дитині впевненість в успіху. Частіше заохочувати

10. Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість»

Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи

Учителю варто залучати таких дітей до позакласної роботи. Проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку та створюючи ситуацію успіху

Батькам слід залучати таких дітей до гуртків, де вони будуть більше спілкуватися, долати свою боязкість, нерішучість. Підвищувати самооцінку дитини

Адаптаційний період у школі передбачений для створення позитивної благополучної атмосфери, прийняття дітьми й учителем один одного та пошук оптимальної для кожного позиції нової ситуації.


Ознаки успішної адаптації:

  • задоволеність дитини процесом навчання;

  • дитина легко справляється з програмою,

  • високий ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань;

  • готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроби виконати завдання самому;

  • задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

  • втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини;

  • небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день; прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми;

  • небажання виконувати домашні завдання;

  • негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою;

  • неспокійний сон, млявість, постійні скарги на погане самопочуття.

Чим можна допомогти?

Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п'ятикласника учитель - уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і відносини з друзями в сім'ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас, щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся, якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увага і розуміння.

Психологічний супровід адаптації п’ятикласників


П'ятикласникам у школі і цікаво, і тривожно: вони прагнуть бути активними, розумними й незалежними, потрібними й успішними, вони хочуть, щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.

Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, норм і соціальних відносин, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Такі діти мають труднощі в спілкуванні, стають неуважними, безвідповідальними, відчувають тривогу.

Але вчителі, як і учні, також проходять період адаптації: їм потрібно запам'ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п'ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку.

І чим швидше вчителі й учні знайдуть ті спільні шляхи (вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета, уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування, уміння учнів реально оцінювати свої можливості), тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу.

На етапі переходу дітей з початкової школи в основну психолог вирішує такі завдання:

  • створення умов для успішної адаптації;

  • підвищення рівня психологічної готовності учнів до навчання, спілкування, пізнавального розвитку;

  • урахування вікових особливостей дітей при вивченні навчальних предметів.

У зв'язку з цими завданнями можна виділити основні види роботи психолога із забезпечення успішної адаптації учнів до нового життя:

  • діагностична робота;

  • просвітницька робота з учителями та батьками;

  • профілактична робота;

  • корекційно-розвивальна робота;

  • аналітична робота.

Кожен із цих видів роботи має велике комплексне значення для процесу адаптації.

На діагностичному етапі необхідно отримати первинну інформацію про процес адаптації в певний час. Після аналізу результатів діагностичної роботи слід спланувати корекційно-розвивальні вправи.

Не менш важливою є профілактична робота, яка дає змогу надати інформацію всім учасникам, які здійснюють психолого-педагогічний супровід.

На етапі адаптації діагностика спрямована передовсім на вивчення ступеня й особливостей пристосування до середньої школи. Вона проводиться на початку навчального року (вересень-жовтень) перший діагностичний мінімум, та наприкінці року (березень-квітень) — другий діагностичний мінімум


Показники адаптації



Назва параметра

Зміст

1

Особливості пізнавальної діяльності

Індивідуальні можливості учня

2

Особливості мотиваційно-особистісної сфери

Рівень тривожності, рівень мотивації, спрямованість особистості

3

Особливості ставлення учня до самого себе та навколишнього світу

Статус школяра в колективі, взаємини в сім'ї, рівень самооцінки

4

Індивідуальні особливості учня

Темперамент, інтереси, здібності, рівень агресивності та ін.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал