Психологічні проблеми статевої «освіти» молоді та статевого виховання підлітків



Скачати 471.91 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації01.07.2017
Розмір471.91 Kb.
  1   2   3

КУРСОВА РОБОТА

Психологічні проблеми статевої «освіти» молоді та статевого виховання підлітків

ПЛАН
ВСТУП

I. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми статевого виховання

I.1 Висвітлення стану вивчення проблеми статевого виховання привідними психологами ХХст.

I.2Психолого-педагогічні основи розвитку статевої культури у підлітків

II. Формування статевої моралі учнівської молоді

II.1 Аналіз рівня статевої вихованості, який діти отримують в сім`ї

II.2Програма курсу «Етика та психологія сімейного життя»

II.3Методи формування статевої культури у вихованців

Висновки


Список використаної літератури

ВСТУП
Кожна людина унікальна й неповторна, зворотною стороною цієї унікальності є її фатальна самостійність. Людина приходить у цей світ одна і одна йде з нього. Крім того земне життя триває недовго. Усвідомлення унікальності й неповторності особистих якостей і прояв стимулює людину до подолання самотності. Людина хоче кохати і бути коханою, знайти це намагається в шлюбі, сім`ї.

Україна традиційно була країною з високим рівнем шлюбності. На початок 90-х років рівень реєстрації досяг 9,3-9,5 шлюбів на 1 тис. населення.

1991 рік – за рівнем шлюбності Україна посідала перше місце в Європі. Проте вже в 1991 році цей показник зменшився до 7 шлюбів, аз 1996 досяг найнижчого рівня – 6 шлюбів на 1 тис. населення. На 6 зареєстрованих шлюбів – 3,8 розлучень. Викликають тривогу негативні тенденції не лише в традиції шлюбності й розлучень, а й у морально- психологічних настановах молоді стосовно репродуктивних орієнтацій. Криза інституту сім`ї в наш час є очевидною.

Проаналізувавши статистичні дані, можна зробити висновок, що зрушення, які простежуються в ціннісних молодих людей, підкріплюються їх реально поведінкою. Молодь сьогодні є прихильником вільного кохання. Зрушення, що відбуваються у статевій моралі та поведінці, називаються «сексуальною революцією». Здавалося б, саме обізнаність у тонкощах статевих стосунків мала б стати визначальною для всієї нашої системи виховання. Адже, хочемо ми того чи ні, наш життєвий успіх, соціальне становище, зрештою сімейне щастя і душевний спокій, якого всі ми прагнемо, залежить від того, наскільки нам удається реалізувати свій статевий, сексуальний статус. Цього статусу стосуються всі складові людини – біологічна, психологічна, моральна, гармонія яких і визначає гармонію особистості – її внутрішнього світу і стосунків із соціумом.

Але в реальному житті все чомусь навпаки – статеве виховання, сексуальна освіта опиняються поза межами суспільних інтересів. Не дивно, що грамотним і послідовним статевим вихованням у нас практично ніхто не займається – ні сім`я, ні школа, ні система охорони здоров`я.

Питання статевого виховання сьогодні стало актуальним ще й тому, що значно збільшується кількість небажаних вагітностей та абортів, інфікованих на венеричні захворювання і СНІД. І що найстрашніше, не лише у великих промислових центрах і портових містах, а й і у невеликих.

Соціально-економічні проблеми, які спостерігаються в Україні, боляче позначились на функціонуванні інституту сім`ї. Серед негативних тенденцій у сфері сімейних стосунків домінують такі, як зменшення кількості зареєстрованих шлюбів, поширення нетрадиційних форм організації співжиття, зниження народжуваності, малодітні сім ї, побудова та адаптація сімейних ролей до статевого рівно прав я, нівелювання межі між жіночими і чоловічими обов’язками при веденні домашнього господарства.

Акселерація, автономність, дозвілля підлітків та юнацтва, інтенсивність їхніх контактів зумовили актуалізацію багатьох педагогічних проблем, зокрема початок статевого життя у ранньому підлітковому віці, підліткова вагітність, венеричні захворювання, матері-одиночки підліткового віку, а також тривожна статистика насильств: збільшення кількості зґвалтувань, які найчастіше залишаються безкарними, зростає і молодшає проституція, відбувається загальна і моральна дезорієнтація суспільства. І хоча тенденція загострення сексуальних проблем молоді, таких як зростання в суспільстві терпимості до позашлюбних з в’язків, підвищений інтерес до порнопродукції, низький рівень освіченості в питаннях сексуальної культури –характерна не лише для нашої держави, проте негативні наслідки її в Україні відчутні ще й через відсутність системи статевої просвіти та виховання учнівської молоді. Саме тому постала нагальна потреба у чіткому розумінні суті статевого виховання, обґрунтування змісту, форм, методів та розробці особистісно-зорієнтованих технологій статевого виховання школярів.

Підготовка до самостійного життя є одним з найважливіших завдань навчальних закладів. Незалежно від фаху, який обирає молода людина, вона повинна насамперед упевнено почуватися у різних життєвих ситуаціях: уміти вчасно зорієнтуватися, відчути особисту відповідальність за власні вчинки, стан свого здоров’я, активно впливати на події, що відбуваються у її житті. Проте ці вміння не приходять самі по собі. Дівчатам та юнакам бракує життєвого досвіду, аби розібратися у складних життєвих подіях, які відбуваються з ними на порозі дорослого життя. Сьогодні ж, коли суттєво змінюються соціальні , етичні та моральні норми у нашому суспільстві, їм особливо важко. Саме тому необхідно якомога раніше починати готувати дитину до самостійного життя.

Важливою складовою такої підготовки є статеве виховання. Звичайно, з раннього віку воно повинно гармонійно пов’язуватись із загальним психологічним розвитком дитини. Однак більшість батьків або ігнорують цей аспект виховання, або навмисне намагаються уникати розмов на інтимні теми через свою неосвіченість. Такий підхід є не тільки хибним, а й дуже небезпечним: як наслідок, у підлітковому віці виникає чимало проблем, пов’язаних із статевим дозріванням.

Великий вплив на статеву поведінку підлітків мають і соціокультурні причини. Сьогодні відбувається переорієнтація громадської думки щодо норм сексуальної поведінки. Є всі підстави стверджувати про моральну легалізацію невпорядкованих статевих зв’язків, проституції. З одного боку, звичайними і доступними стають еротичні шоу, поширення порнографії, з другого – зберігається низька сексуальна грамотність. І якщо за таких умов єдиним джерелом інформації для підлітків стануть еротичні фільми і порнографічні журнали, це призведе до духовної деградації підростаючого покоління.

Проте неосвіченість призводить не тільки до бездуховності. Беручі до уваги поширення серед неповнолітніх венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, кількість абортів, можна сказати, що відсутність елементарних знань погрожує здоров’ю, а іноді життю молодої людини. Всі необхідні дитині знання мусять дати навчальні заклади, сім`я. Це не повинні бути моралізаторські бесіди, заборони – вони здатні тільки відштовхнути. Важливо змалку, крок за кроком надавати зрозумілу дитині інформацію, беручи до уваги її вікові особливості. Але найголовніше – знання з анатомії та фізіології людини необхідно пов’язувати з соціальними ролями чоловіка та жінки. Підлітки повинні знати не тільки біологію статі, але й мати чітке уявлення про психологічні, медичні і соціальні аспекти статевого життя, щоб запобігти негативному впливу на подальшу долю. Щоб бути ефективним, статеве виховання має бути науково обґрунтованим. Ситуація ускладнюється тим, що психологія та педагогіка сексуального розвитку дитини є малодослідженою галуззю. Розвиток сексології завжди стримувався моральною цензурою суспільства.

Традиційно статеве виховання розглядається як оволодіння нормами статевої поведінки і культурою міжстатевих стосунків. Причиною необізнаності школярів з питань статі та міжстатевих взаємин є те, що починаючи з раннього віку, дорослі підмінюють статеве виховання вихованням гігієнічних навичок. Проте статеве виховання дещо ширше поняття. При цьому велике значення має природна поведінка дорослих, тон спілкування, готовність відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння пояснити важкі теми – це важливі умови статевого виховання. Часто дорослі припускаються помилок, зокрема при перегляді кінофільмів з еротичним відтінком. Вони намагаються відволікати увагу дитини від еротичних сцен, а це добре розуміють діти і починають, навпаки, виявляти до них підвищений інтерес. Така поведінка негативно позначається на вихованні статевих почуттів дитини, формує у неї переконання, що в поцілунках, інтимних стосунках чоловіка і жінки є щось непристойне.

Мета наданої курсової роботи – розробити дійову програму статевого виховання підлітків, а також виявити зв’язки між типом сексуальної поведінки та індивідуальними особливостями ( зокрема емоційної сфери ).

Мета статевого виховання в сучасній школі – сформувати в учнів правильне розуміння суті моральних норм і настанов у галузі взаємовідносин статей, потребу керуватися ними у всіх сферах діяльності. Реалізація цієї мети у вихованні кожного підлітка дає можливість досягти важливого соціального ефекту в масштабі всього суспільства. Завдяки знанню специфічних особливостей представників іншої статі, прагненню і здатності враховувати їх і поважати в процесі спільної діяльності створюється сприятлива трудова атмосфера. Правильне розуміння суті моральних норм і настанов у галузі взаємовідносин статей і керівництво ними у сфері спілкування визначає високий рівень духовного і фізичного здоров’я громадян нашої країни.

Для досягнення необхідного соціального ефекту в процесі статевого виховання потрібно розв’язати ряд конкретних педагогічних завдань, а саме:

Виховати почуття соціальної відповідальності у взаємовідносинах між людьми чоловічої і жіночої статі за кожний вчинок;

Виховати прагнення мати міцну, здорову і дружну сім`ю, яка відповідає вимогам нашого суспільства: рівноправність батька і матері в сім`ї, народження кількох дітей, свідоме й відповідальне ставлення до їх виховання, як до свого обов’язку перед суспільством у цілому, перед своїми батьками і перед своїми дітьми;

Виховати відповідальне ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших людей; сформувати переконання про шкідливість і небезпеку ранніх статевих зв’язків, про недопустимість безвідповідальності та легковажності в стосунках з особами іншої статі; сформувати поняття дозволеного і недозволеного в цих стосунках. Отже, дослідження соціально-психологічних факторів сексуальної поведінки підлітків обов’язково має бути пов’язане з вивченням індивідуально-психологічних властивостей – це одне з найголовніших завдань наданої курсової роботи.

I.АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ
I.1 Висвітлення стану вивчення проблеми статевого виховання провідними психологами ХХ століття
Необхідна передумова дослідження сексуальності полягає насамперед у подоланні релігійно-містичного ставлення до неї. Така можливість з’явилась лише наприкінці ІХХ століття у країнах Західної Європи.

У той час дослідження вчених були пов’язані з медичними аспектами сексуальності. У них розглядалися, передовсім, порушення фізіологічних норм статевого життя. Дослідники намагалися зрозуміти причини виникнення гомосексуального потягу, трансвестизму, фетишизму.

Вже тоді висловлювалася думка про обумовленість різноманітної статевої поведінки індивідуальними особливостями психічної конституції особистості.

Одним з перших запропонував пов’язати теорію сексології з психологією німецький лікар Генрі Хавлок Елліс. Його праці сприяли розумінню пластичності людської сексуальності, вказували на неприпустимість осудження поведінки, що не відповідає нормам усталеної культури сексуальних стосунків. Намагався співвіднести клінічні та культурологічні дані сексуальності людини дерматовенеролог Іван Блох. Але найбільше вразила світ теорія сексуальності, висунута на початку ХХ століття психоаналітиком Зігмундом Фрейдом. Учений розглядав сексуальність як основу джерело життєвої енергії людини, наголошував на необхідності сексу не тільки з точки зору продовження роду, а й для нормального функціонування особистості. Фрейд уперше виділив фази психосексуального розвитку дитини, зосередив увагу на особливостях індивідуального розвитку. Він вказав на велике значення ранніх дитячих переживань і стосунків із батьками як на безпосередні причини формування певного типу сексуальної поведінки. І хоча деякі положення теорії сексуальності переглянуті сучасною наукою, вплив Фрейда на розвиток сексології був значним.

У 20-х роках двадцятого століття були закладені теоретичні засади сучасної сексології. Проте переважна більшість висновків учених базувалась на спостереженнях за пацієнтами психіатричних лікарень, тобто, стосувалася скоріше сексопатології. Щоб визначити патологію сексуальної поведінки, її треба порівняти з нормою. А для з’ясування критеріїв норми сексологія мала звернутися до вивчення фізіології і мотивації поведінки нормальних людей. Щоб дістати таку інформацію, необхідно було провести масові опитування населення.

Перші такі дослідження були проведені з ініціативи німецького психіатра М. Хіршвельда. У 20-і роки у Радянському Союзі дослідження сексуальної поведінки проводилися багатьма вченими. За методичним рівнем їхні праці суттєво випереджали дослідження, що проводилися за кордоном; деякі з них були перекладені іншими мовами і вважалися авторитетними на Заході.

Перші спроби анкетування мали значні недоліки, і хоча з часом вони удосконалювалися, і сьогодні анкетування та інтерв’ювання викликають чимало методологічних і етичних труднощів. Проте ці методи дослідження сексуальної поведінки і досі є основними у сексології.

Найбільш фундаментальною роботою вважається дослідження, розпочате наприкінці 30-х років американським ученим Альфредом Кінзі.

Він провів близько 19 тис. інтерв’ю, кожне з яких містило від 350 до520 пунктів. Хоча А. Кінзі був прихильником біхевіористичної теорії і основний наголос робив на дослідження фізіології статевого життя, значну увагу він приділив вивченню впливу соціальних характеристик на поведінку досліджуваних (освітній рівень, рід занять, професію, релігійність, місце проживання). Результати, одержані в дослідженнях А. Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність. Ось найбільш важливі висновки його роботи:


  1. сексуальна поведінка, як чоловіків і жінок, відрізняється широкою варіативністю способів досягнення сексуального задоволення;

  2. виявились значні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки;

  3. рівень інтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуального життя.

«Звіти» А. Кінзі мали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США, Данії, СРСР, Англії, Франції, Італії, ФРН).

Результати широких опитувань давали змогу науковцям робити теоретичні висновки щодо загальних тенденцій, вікових та статевих особливостей сексуальної поведінки. Але тільки статистичні дані не можуть пояснити, як відбуваються процеси формування психосексуальної конституції особистості, статевої ідентифікації, причин розвитку патології, закріплення у свідомості тих чи тих стереотипів сексуальної поведінки. І головне – чи можна регулювати ці процеси і якщо так, то як саме і коли це робити.

Протягом останніх трьох десятиліть більшість наукових праць були присвячені проблемам дитячої та юнацької сексуальності. Серед радянських вчених цю тему досліджували Д.Н. Ісаєв, В.Н. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скоро док, А.Г. Харчев, В.В. Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, Л.Я. Свядощ, Т.К. Юфєрєва, І.Т. Юнда.

Матеріали дослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичні засади сексології, що так необхідно врахувати у педагогічній роботі. Ось деякі з них.

Доведено, що дитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом перших років її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовою процесу сигналізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостей формується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована досить стійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини.

До десяти років практично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків між чоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликає у дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, несмприйняття, потрясіння ).

Особливу увагу звертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строків біологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що ця суперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів у цьому віці.

Аналізуючи відомі на сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності:



  • інтенсивність статевого потягу;

  • сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;

  • невідповідальність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей її реалізації;

  • сексуальність відметена від почуття любові.

Особливе занепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життя молоді. А чи дійсно нині підлітки мають більший сексуальний досвід? За даними Діполда можна говорити про відносну стабільність сексуальної поведінки хлопців і про динаміку її у дівчат. Це зумовлене тим, що дівчата у своїй поведінці більш орієнтовані на вимоги і загальносприйняті норми суспільства.

В.В. Нагаєв спробував співвіднести строк першої статевої близькості із її мотивами і виявив таку закономірність: у 13 – 14 років провідним мотивом виступає цікавість, потяг до невідомого; у 15 – 16 років – потреба зняти сексуальне напруження; у 17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи.

Які ж причини лежать в основі ранніх статевих зв’язків? На це існують різні погляди. Медики та фізіологи пов`язують це насамперед з акселерацією. Взагалі, прискорення або затримане дозрівання впливає на формування самооцінки підлітка, емоційний комфорт, стосунки з однолітками. Шпарке, оперуючи матеріалами масового опитування, наполягає на тому, що початок статевого життя не залежить від статевої зрілості безпосередньо; тут більше впливають прийняті суспільством моральні норми. Можна також припустити, що суттєвий вплив на стиль статевої поведінки мають індивідуальні психодинамічні, зокрема темпераментальні властивості особистості.
I.2 Психолого-педагогічні основи розвитку статевої культури у підлітків
Статеве виховання і підготовка учнів до сімейного життя – складова загального процесу виховної роботи загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів та сім`ї.

Варто зазначити, що статеве виховання – це система педагогічних, медичних, правових заходів, спрямованих на формування у дітей та підлітків правильного ставлення до питань статі та статевого життя. Статеве виховання має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці до майбутнього сімейного життя. Це одна із складових цілісного процесу виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї. Необхідною, важливою умовою ефективності статевого виховання підлітків є єдиний підхід з боку батьків, педагогів, психологів, медпрацівників та інших.

Насамперед проблема статевого виховання потребує комплексного підходу, що базується на гуманістичних засадах і передбачає захист дітей та підлітків, надання їм допомоги у соціальному самовизначенні, активному входженні в суспільне життя, формування духовних цінностей та навичок культури здоров’я.

У здійсненні статевого виховання необхідно врахувати вікові особливості, прискорений статевий розвиток учнів, поширення негативних тенденцій у молодіжному середовищі (статева розпуста, проституція та злочинність на статевому ґрунті).

Хлопці-підлітки мають отримувати «чоловіче виховання», їм треба прищеплювати повагу до осіб протилежної статі. Моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями, є виховання самоповаги й поваги до представників протилежної статі, особливо жіночої – дівчинки, подруги, жінки-матері.

Дівчатка-підлітки мають отримувати «жіноче виховання».Одним з найважливіших завдань є виховання лагідних, вимогливих, незламних і нетерпимих до зла і несправедливості жінок.

Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити з дівчатками-підлітками, організм яких дозріває швидше, ніж у їхніх однолітків-хлопців.

Зокрема батькам, педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) – це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Перехідний вік (підлітковий вік дитини) майже всіх батьків застає зненацька.

Основними етапами формування дорослості є: виникнення у підлітка потреби, щоб до нього ставилися як до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися в деякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахування таких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів.

У цей період відбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму: прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність, посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції (особливо статевих).

Виняткове значення має формування у хлопців і дівчат почуття відповідальності за власні дії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров’ю та стати причиною трагедій у майбутньому.

Підлітки, які ведуть безладне статеве життя, можуть мати незадовільні взаємини з батьками та вчителями. Для дівчат-підлітків раннє статеве життя виступає як засіб збереження емоційного контакту (щоб не залишитися в ізоляції).У стосунках з однолітками хлопці-підлітки прагнуть самоствердження у «своїй» групі. Уживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння, безладні статеві стосунки – це своєрідний засіб утвердження в ролі «свого» чи «своєї» у групі однолітків.

Відхилення у статевій поведінці є наслідком певних зрушень у статевій самосвідомості та неправильного формування навичок статево-рольової поведінки підлітків. Відхилення мають педагогічні, психологічні та соціальні причини. До педагогічних причин належать недоліки в організації та проведенні статевого виховання підлітків. До недавніх часів воно проводилось за принципом заборони та замовчування, що не відповідало перспективам суспільного та культурного розвитку. Суперечності у самій системі соціально-нормативних зразків сучасної культури відносять до соціальних причин. Розбіжності між офіційними і неофіційними нормами, між пережитками минулого та поширенням різного роду сексологічних знань (або порнографічної продукції) сьогодні спричинює відхилення у статевій поведінці підлітків. Психологічні причини: недостатній інтелектуальний розвиток, неприйняття будь-яких вимог батьків, педагогів (корекційна робота), порушення статевої ідентифікації, недоліки у формуванні статево-рольової поведінки.

Будь-яке з відхилень у статевій поведінці є негативним фактором, що може призвести до порушень у психіці підлітків. У будь-якому разі дитина не повинна залишатися на самоті зі своїми переживаннями, сумніватися у власній повноцінності, уникати спілкування з оточенням, втрачати повагу до самої себе як до особливості.

У змісті навчальних програм загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів (гуманітарно-природничі предмети) закладено великі можливості для статевого виховання учнів та підготовки їх до сімейного життя.

Надзвичайно важливо, щоб на уроках біології, етики і психології сімейного життя, ОБЖ, валеології учні не лише вивчали основи наук, отримували знання про статеві відмінності у природі та суспільстві, ріст і розмноження живих організмів, репродуктивну функцію людини, негативний вплив нікотину, алкоголю, наркотиків на спадковість, але разом с тим учителі звертали увагу на статеве виховання дітей та підлітків з його моральним підґрунтям і ціннісними орієнтаціями. Учні мають діставати на уроках уявлення про моральну чистоту, цнотливість, честь і гідність.

Позакласні, позашкільні виховні заходи (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань та відповідей, виконання громадських доручень, організація спортивних змагань, туристичних походів, різноманітних свят, участь у гуртках, секціях, клубах тощо) покликані формувати правильну поведінку в між статевому спілкуванні дітей та підлітків.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал