Психологічні чинники соціальної реадаптації осіб, які досяг ли пенсійного віку




Сторінка1/4
Дата конвертації10.04.2017
Розмір0.49 Mb.
  1   2   3   4
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
СОЦІАЛЬНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСІБ,
ЯКІ ДОСЯГЛИ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ
Курсова робота студентки 55 групи соціально-психологічного факультету
Крисюк Інни Миколаївни
Науковий керівник старший викладач
Г.О.Шмиглюк
Житомир – 2009


З МІСТ
Вступ ……………………………………………………………………………...1
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ
СОЦІАЛЬНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСІБ, ЯКІ ДОСЯГЛИ ПЕНСІЙНОГО
ВІКУ
1.1. Поняття про пенсійний вік, соціальний захист осіб пенсійного
віку………………………………………………………………………………...4
1.2. Особливості соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного
віку………………………………………………………………………………...7
1.3. Проблеми соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного
віку……………………………………………………………………………….12
1.3.1. Вихідна пенсію як стресогенна подія Нервові розлади і депресія
Розділ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методичні підходи до організації досліджень соціальної адаптації
особистості………………………………………………………………………15
2.2.
Дослідження
адаптивних
індивідуально-психологічних
особливостей осіб, які досягли пенсійного віку…………………………....17
2.3. Дослідження соціально-психологічної адаптації осіб, які досягли
пенсійного віку………………………………………………………………....28
2.4. Дослідження стресостійкості і соціальної адаптації осіб, які
досягли пенсійного віку……………………………………………………….39
Розділ ІІІ. СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ОСІБ, ЯКІ ДОСЯГЛИ
ПЕНСІЙНОГО ВІКУ, ТА ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ, ПОВ'ЯЗАНИХ З
НЕЮ ПРОБЛЕМ
3.1. Соціальна адаптація та дезадаптація осіб, які вийшли на пенсію
……………………………………………………………………………………44
3.2. Суїцид, пов'язаний з виходом на пенсію ………………...………..49
3.3. Стрес, пов'язаний з виходом на пенсію, та шляхи послаблення
його негативного впливу на організм людини .…………………………...49

3.4. Корисні поради пенсіонерам ………………………………………..51
Підсумок ………………………………………………………………………..53
Список використаних джерел………………………………………………..55
Додатки ………………………………………………………………………....58

























Вступ
Актуальність дослідження. Дослідження проводиться для оцінки
адаптивних можливостей особистості з урахуванням соціально- психологічних, деяких психофізіологічних характеристик, які відображають загальні особливості нервово-психічного та соціального розвитку. З погляду вчених, психологів адаптація є безупинним процесом активного пристосування людини до мінливих умов соціального середовища. А ефективність адаптації багато в чому залежить від того, наскільки реально особистість сприймає себе та свої соціальні зв’язки, усвідомлює мотиви своєї поведінки. Перекручене або недостатнє уявлення про себе призводить до порушення соціальної адаптації, порушенням взаємин і погіршенням стану здоров'я. Американські лікарі Холмсі Раге вивчали залежність захворювань відрізних стресогенних життєвих подій і дійшли висновку, що серйозним психічним і фізичним хворобам зазвичай передують суттєві зміни ужитті людини, а вихідна пенсію прирівнюється до звільнення з роботи, зміни місця роботи, професійної орієнтації і характеризується досить високим ступенем стресогенності. Вивченням особливостей стресу та його впливу на діяльність і поведінку людини займався канадський психолог Ганс Сельє.
Об’єкт дослідження процес адаптації особистості до змін соціального середовища.
Предмет дослідження особливості соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного віку.
Мета дослідження. Дослідити особливості соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного віку.
Гіпотеза дослідження. На якість соціальної адаптації особистості впливають соціально-професійна активність особистості, соціально- економічні умови її життєдіяльності. А покращити рівень соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного віку, можна за допомогою здійснення
попереджувальних та розвивальних впливів, втому числі і своєчасної інформаційної та психологічної підготовки до стресогенної події.
Завдання дослідження. Проаналізувати наукову літературу з проблеми соціальної адаптації. Вивчити особливості вікової динаміки соціальної адаптації осіб, які вийшли на пенсію та можливості її покращення за допомогою спеціально організованих попереджувальних впливів. Дослідити рівень соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного віку. Дослідити ефективність прийомів інформаційної та психологічної підготовки до стресогенної події, як засобу покращення соціальної адаптації пенсіонерів.
Методологічні та теоретичні основи дослідження.
Методологічною основою дослідження стали вихідні положення теорії про адаптивні
індивідуально-психологічні особливості особистості
А.Г.Маклакова, дослідження стресостійкості і соціальної адаптації Холмса-
Раге.
Методи та організація дослідження.
Дослідження адаптивних можливостей особистості проводилося за допомогою багаторівневого особистісного опитувальника Адаптивність
А.Г.Маклакова. Дослідження рівня соціально-психологічної адаптації проводилося за допомогою методики дослідження соціально-психологічної адаптації
К.Роджерса та Р.Даймонда. Дослідження стійкості до стресових ситуацій проводилося за допомогою методики визначення стресостійкості і соціальної адаптації Холмса-Раге. У вищезазначених дослідження взяли участь дві особи, які досягли пенсійного віку.
Перша – Гаврилюк Любов Юріївна, 56 років, на пенсії, але влаштувалася працювати прибиральницею у магазині. Раніше працювала на заводі з виробництва фарфору. Друга – Назарчук Надія Миколаївна, 55 років, працює комірником на ЗАТ Житомирські ласощі.
Надійність і вірогідність. Використані методики дослідження соціальної адаптації та стресостійкості характеризуються надійністю та мають бути достатньо вірогідними, оскільки ці методи психологами застосовувались неодноразово і є перевіреними, а уданій курсовій роботі дослідження проводилося із залученням двох осіб, але застосуванням до них декількох методик, які взаємоподібні, і кінцевий результат практично співпадає.
Теоретичне значення дослідження. Результати даного дослідження підтверджують вплив соціальної активності особистості, стан її психічного здоров'я на соціально-психологічну адаптацію.
Практичне значення дослідження. Отримані в результаті виконання курсової роботи дані можна застосовувати студентам-практикантам як примірний матеріал для визначення завдань консультаційної та психотерапевтичної роботи у питаннях соціальної адаптації особистості.












РОЗДІЛ
І.
ТЕОРЕТИЧНИЙ
АНАЛІЗ
ПСИХОЛОГІЧНИХ
ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСІБ, ЯКІ ДОСЯГЛИ
ПЕНСІЙНОГО ВІКУ
1.1. Поняття про пенсійний вік, соціальний захист осіб пенсійного
віку

«
Нехай старість буде захищеною - хотілося б, щоб ці слова були
гаслом у соціальній політиці України.
З розвитком цивілізації зростає тривалість життя у всьому світі. Якщо первісні люди, заданими вчених, жили приблизно 25-30 років, то нині на Землі кількість людей лише річного віку становить близько 600 млн. На Україні понад 13 млн. пенсіонерів, а це люди, вік яких більше 55 років. Сьогодні в Україні кількість людей, яким за шістдесята за прогнозами до 2050 року ця цифра складе 32,5 %. Людей, вік яких від 60 до
80 років, зараз в Україні 13 %, а в 2050 році прогнозується аж 24 %. Через 50 років майже два мільярди мешканців нашої планети віком будуть старші шістдесяти років. Враховуючи вищевикладене, державу має турбувати питання Як же досягти того, щоб тривале життя людини не стало важким доживанням, а було повноцінним періодом життя, сповненим радощів і успіхів. Над цим постійно розмірковують політики і філософи, соціальні працівники і педагоги, психологи та медики. Для того, щоб привернути увагу до соціальних та економічних проблем літніх людей, ООН заснувала Міжнародний день людей похилого віку, який відзначається в перший день жовтня. Це свято виникло у ХХ столітті. Спочатку День людей похилого віку розпочали відзначати у Європі, потім в Америці, а наприкінці х років у всьому світі. День літньої людини був заснований з метою привернути увагу суспільства до проблемі потреб цієї категорії населення, яка особливо потребує турботи держави і суспільства, привернути увагу громадськості до проблем літніх жителів планети.
Уроці у Відні Всесвітньою асамблеєю з проблем старіння було розроблено Міжнародний план дій з проблем старіння, що був схвалений Генеральною асамблеєю. Сорок п’ята Генеральна асамблея в резолюції від 14 грудня 1990 року проголосила 1 жовтня Міжнародним днем людей похилого віку. 1991 року, через дев’ять років після прийняття плану дій, Генеральна асамблея прийняла Принципи ООН щодо літніх людей. Українському народу здавна властиві традиції шанобливого, милосердного і чуйного ставлення до старості. Турбота про добробут літніх людей, інвалідів є однією зі складових соціальної політики нашої держави. Соціальне обслуговування вразливих верств населення, зокрема, пенсіонерів, одиноких громадян похилого віку – тих, хто найбільше потребує уваги та підтримки, - один із найважливіших напрямів роботи Уряду, міністерств праці та соціальної політики, з питань надзвичайних ситуацій, Міністерства економіки, місцевих органів влади тощо. Адже, як справедливо говорять, рівень цивілізованості суспільства визначається за його ставленням до проблем людей похилого віку. За останні роки в нашій державі чимало зроблено для підтримки літніх громадян. Створено необхідну правову базу, затверджено низку програм, спрямованих на вирішення найгостріших соціальних проблем. Особа похилого віку повинна бути захищеною в суспільстві та мати гарантії матеріального забезпечення. Основою для цього є пенсійне забезпечення. Значні позитивні змінив його суть вніс Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. В Україні функціонує система будинків-інтернатів, територіальних медико-соціальних центрів, санаторіїв та геріатричних установ, діяльність яких спрямована на підтримку здоров’я осіб похилого віку. Орієнтована на це і медична служба. Пенсіонери мають право на безкоштовне забезпечення санаторно- курортними путівками (учасники бойових дій, учасники війни та інваліди війни, на яких поширюється дія законів України Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту, Про жертви нацистських переслідувань. Щодо ветеранів праці, Законом України Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні передбачено переважне право на забезпечення ветеранів праці санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування. У нашій країні діє Всеукраїнська асоціація пенсіонерів (ВАП), яка об’єднує у своїх лавах близько 22 тисяч членів. ВАП здійснює низку програм, метою яких є підвищення якості життя літніх людей, серед них і Програма знижок на товари та послуги для членів ВАП, і програма Швидка юридична допомога, згідно з якою можна отримати безкоштовну консультацію кваліфікованих юристів (тел. 8-800-300-13-60, дзвінки безкоштовні. Діють також Програма інформаційного забезпечення (члени
ВАП безкоштовно отримують журнал Наше покоління, газету «50 плюс, каталог Кроки назустріч, культурна програма, Програма медичного страхування, доступного для пенсіонерів. Пенсійний вік – соціальний і фізіологічний етапу житті кожної людини, атому будь-хто, навіть молодь, має бути зацікавлений у створенні майбутніх комфортних умов життя. Сьогодні в Україні фактично кожний четвертий – пенсіонер. Це величезна верства населення, від соціально-економічного становища якої багато в чому залежить загальна економічна ситуація в країні. Останніми роками наші пенсіонери регулярно отримують свої пенсії, розмір яких потроху підвищується. Держава робить багато для підтримки людей похилого віку, та цього зовсім мало тому, що все таки наші батьки, бабусі, дідусі не отримують достойних пенсій, належного соціального та медичного забезпечення. Найважливішим ужитті людини, яка вийшла на пенсію, має бути свобода. Свобода від нестатків, від страху втрати здоров’я, потрапити у залежність від бездушних чиновників. Літні люди повинні мати власне житло, комфортні умови, можливість спілкуватися з друзями і знайомими та
використовувати свій вільний час на корисні для суспільства справи – на виховання онуків, допомогу молоді. Народна мудрість говорить Хто старість не поважає, той себе обкрадає. Отже, ми всі маємо простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує, бути уважними до ближніх. Тож нехай старість буде захищеною, а люди похилого віку завжди будуть оточені турботою і любов’ю.
1.2. Особливості соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного
віку
На даний час поширеною є думка, нібито пенсія - це державна допомога у зв’язку з настанням вікової непрацездатності. Вона не лише помилкова, але і шкідлива. І навіть образлива. Це помилкове уявлення здебільшого формує таке ж хибне ставлення до пенсіонерів та до всіх літніх людей, як збоку працюючих громадян, такі збоку влади.
А пенсія – це немилість влади і не допомога у зв’язку з непрацездатністю, а законна заробітна плата за минулу працю, результати якої суспільство використовує і сьогодні. Теперішні пенсіонери, а колись прекрасні робітники і службовці зробили значний внесок у розвиток нашої держави. Проте, на жаль, у всьому світі зараз мають місце численні факти дискримінації осіб, які досягли пенсійного віку, зокрема у забезпеченні права на працю. Так, аналіз ринку праці в Німеччині (публікація у журналі «Journal of
Aging and Social Policy», 2001, 13, №1), засвідчив, що останнім часом серед працюючих громадян там зменшилась чисельність літніх, особливо чоловіків. Якщо в 1980 році чоловіки віком від 55 до 64 років становили 64% від кількості всіх працюючих у цій країні, то до 1996 року ця цифра знизилась до 47%. Для жінок зниження було незначним (з 29% до 24%). Це свідчить проте- пишеться у публікації вищезгаданого журналу, - що для літніх людей у Німеччині робота стає привілеєм, яким можуть скористатися далеко не всі. Автори статті, спираючись на статистичні дані, стверджують
Лише три групи людей можуть працювати в похилому віці. По-перше, це високоосвічені особи, по-друге, це фахівці з величезним досвідом роботи в певній організації, по-третє, - це громадяни, які працюють на себе. Проте серед працюючих людей літніх стає дедалі менше. Причиною цього є недовіра роботодавців до досвіду літніх людей. Вданий час існують різні форми дискримінації працівників літнього віку. Серед них, планування кадрової роботи з урахування віку працівників, небажання організовувати та фінансувати перекваліфікацію та підвищувати професійний рівень літніх людей. Все частіше це проявляється у Франції, Англії, Нідерландах. Україна – не виняток. Дискримінація за віковою ознакою особливо проявляється у виробничій сфері та бізнесі, на державній службі. Вчені, які вивчали проблеми літніх людей, встановили, що майже 75% пенсіонерів щодня відчувають на собі неадекватне ставлення оточуючих і найчастіше збоку молоді. Як недивно, але психологи, які намагалися розібратися у проблемі, встановили, що ставлення оточуючих до літніх людей, насамперед, залежить від самих літніх громадян. Для кожної людини досягнення пенсійного вікує надзвичайно важливою подією ужитті. Це, ніби, перехідний період від стадії ранньої зрілості до стадії середньої та пізньої зрілості (старості) (епігенетична теорія особистості
Е.Еріксона). Щоправда, це поняття досить неконкретного характеру тому, що одні особи, наприклад, жінки, виходять на пенсію уроків, чоловіки – у 60, а військовослужбовці взагалі мають право на пенсію у віці 40 років. Тому, що стосується соціальної адаптації осіб, які вийшли на пенсію, то це питання потрібно більше розглядати не з точки зору пенсійного віку, а його життєвої спрямованості, виходячи із його соціалізації. Зрілість припадає на період досягнення людиною найвищого розвитку її духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей. Такою можна назвати
людину, яка навчилася реалізовувати життєві задуми, перспективи, яка у своєму розвитку перейшла від самовизначення до самореалізації. Найвагомішими сферами самореалізації особистості є професійна сфера, сфера сімейно-побутових взаємин, сексуальних стосунків, спілкування, виховання дітей, саморозвитку і самовдосконалення.
Зрілість є найтривалішим періодом онтогенезу. Виділяють стадію ранньої зрілості, середньої зрілості та пізньої зрілості. Розглянемо періоди середньої та пізньої зрілості, під час яких людина досягає пенсійного віку і в її житті відбуваються важливі зміни. Середня зрілість пов’язана з пошуком відповідей на основні питання про сенс життя, людина намагається здійснити свої мрії. На цей період припадають переоцінка цілей і домагань, аналіз навколишньої дійсності, прагнення вплинути на майбутнє, стати творчою особистістю, професіоналом. Супроводжують його і сумніви щодо продовження обраного шляху, страх зниження працездатності, пошук нових цінностей. Період пізньої зрілості супроводжують занепокоєність (людина намагається продовжити плідно і творчо працювати, виявляти свої здібності та можливості) або відсутність занепокоєності (призводить до гальмування розвитку та становлення, сприяє виникненню почуття непотрібності, спустошення. Часто цей період супроводжується надмірною турботою про себе. Період зрілості характеризують такі параметри
- залежність, яка виражена «Ти-парадигмою» (ти турбуєшся про мене. Залежним людям для досягнення мети потрібні інші
- незалежність, яка побудована на «Я-парадигмі» (я можу це зробити. Незалежні люди досягають усього, завдяки власним зусиллям
- взаємозалежність, в основі якої «Ми-парадигма» (ми можемо це зробити. Взаємозалежні люди об’єднують свої здібності і можливості з можливостям інших для досягнення найвищого успіху.
Найсприятливішим для розвитку особистісної зрілості є рівень взаємозалежності. На цьому етапі важливо використати усі можливості для продовження творчого, активного періоду життя завдяки правильній організації та використанню індивідуального часу. Людина повинна усвідомити свої реальні можливості і при цьому ставитися до себе як до творця свого життя. У пізньому зрілому і похилому віці важливо знайти застосування своїм здібностям і завдяки цьому продовжити період зрілості. Спеціалісти вважають найефективнішим методом боротьби зі старінням трудотерапію. Розквіт можливостей особистості, її досягнення ужитті пов’язані з її життєвими перспективами, планами і життєвою метою. Життєвою перспективою є потенційні можливості людини як наданий час, такі в майбутньому. І наявність цих перспектив наповнює життя людини глибоким смислом. Під час життєвих криз (наприклад, зміна місця роботи, пониження у рангу, званні, безробіття або вихідна пенсію і т.д.) життєві перспективи особистості звужуються, внаслідок чого вона стає вразливою, її стан починає характеризуватися як депресивний.
Життєві плани можуть стосуватися професійного, духовного, інтелектуального розвитку людини, матеріального достатку, сімейного благополуччя, майбутнього дітей. Відсутність або уявлення про неможливість їх реалізації особистість сприймає як безвихідь. Надзвичайно важливим наданому етапі життя є усвідомлення життєвої мети і того, що людина вже досягла і чого може ще досягти. Аби досягнення пенсійного віку для особистості не стало важким психологічним ударом, а сприймалося як початок нового квітучого періоду життя, досить важливим є раніше сформована життєва стратегія, ознаками якої є:
І. Вибір основного для людини напрямку, способу життя, виокремлення її цілей та етапів їх досягнення.

ІІ. Вирішення протиріч життя, досягнення своїх життєвих цілей та планів. Способи вирішення протиріч, бажання їх вирішувати є особливими життєвими якостями особистості. Життєве завдання людини не тільки втому, щоб обрати, де застосувати свої сили, як проявити себе. Вона повинна вирішувати виникаючі протиріччя, виявляти шляхи самореалізації, створюючи для цього умови, яких немає у наявності.
Життєвий шлях – траєкторія життя кожної окремої особистості, яка окреслює її індивідуальну історію, долю і водночас її творчий внесок в історію суспільства, держави, свого покоління, сім`ї, всіх малих і великих соціальних спільностей, членом яких вона є. Тому значущим є задоволеність чи незадоволеність життям, яке є узагальненим відчуттям успішного чи неуспішного життя, або такого, що склалося чи не склалося. Це відіграє надзвичайну роль під час соціально-психологічної адаптації особистості пенсіонера до умов навколишнього середовища. Виділяють наступні шляхи реалізації сенсу життя (логотерапія
В.Франкла): Завершення справи досягнення виконання. Переживання цінності споглядання явищ культури чи природи переживання любові. Страждання. Інтенсивність життя сучасної людини така, що досить часто їй навіть ніколи задуматися, чого вона хоче ужитті, чи так вона живе. Владу над життям беруть справи, а сама людина непомітно опиняється тільки відповідальною зате, скільки вона встигла зробити у своєму житті. Її життя ніби розпадається на дві частини більша – службові справи, набагато менша – особисте життя (де людина належить сама собі, своїм близьким, своєму дому, своїм думкам та мріям.

1.3. Проблеми соціальної адаптації осіб, які досягли пенсійного віку
У похилому віці продовжується розвиток особистості людини із являється така її якість, як мудрість. Але у цілому життя людини залежить від ступеня адаптованості до умов навколишнього середовища. Адаптованість необхідна яку психологічній і когнітивній сфері особистості, такі у соціальній. Адаптованість – це стан організму, який характеризується відносно сталим пристосуванням до умов середовища. Та у людей похилого віку досить часто виникають труднощі у соціальній сфері, що впливають на їх соціально-психологічну адаптацію (Додаток 1).
1.3.1. Вихідна пенсію як стресогенна подія
Поняття стрес вперше ввів у науку канадський фізіолог, доктор Монреальського університету Ганс Сельє в 1946 році. У своїй книзі Стресі дистрес» Сельє називає стресом неспецифічну реакцію організму набудь- який подразник. Неспецифічною ця реакція є тому, що вимагає від організму перебудови, адаптації до нових обставин, нерідко неочікуваних. Психолог Сельє виділяє два види стресу Один із них негативний, шкідливий, розруйновувач життя, так званий дистрес, інший позитивний, віталізуючий, життєво необхідний, так званий ейфорійний стрес. Неважко здогадатися, що все, що пов’язане з дистресом, несе в наше життя хвороби, депресію, самотність, певні функціональні неврози, в той час як ейфорійний стрес означає здоров’я, задоволення і щастя. Про стрес говорять, коли життєві події послаблюють здатність справлятися із ситуацією. Але у стресу є і позитивна сторона. Емоційні переживання тримають у тонусі та спонукають до руху вперед. Чудовий спосіб справитися з дистресом – виплеснути негативні емоції назовні, щоб вони не накопичувалися. Під впливом стресу організм людини зазнає стресового напруження. Розглянемо різноманітні стани людини, які можуть сигналізувати про наявність в організмі внутрішнього напруження. Усвідомлена оцінка здатна
перевести ці сигнали зі сфери емоціональної (почуття) у сферу раціональну розум) та тим самим ліквідувати небажаний стан.
Ознаки стресового напруження
-
Неможливість зосередитись на чомусь Надто часті помилки у роботі Погіршення пам'яті; Надто часте виникнення почуття втомлюваності Дуже швидка вимова Думки часто розсіюються Доволі часто проявляється біль (голова, спина, область шлунку Підвищена збудженість Втрата почуття гумору Пристрасть до алкогольних напоїв Постійне відчуття недоїдання Втрата апетиту.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал