Психологічні аспекти впливу музичного мистецтва на особистість



Скачати 54.98 Kb.
Дата конвертації27.03.2017
Розмір54.98 Kb.
Психологічні аспекти впливу музичного мистецтва

на особистість
У пошуках оптимальних шляхів та інформаційних засобів формування особистості важливого значення набуває музичне мистецтво як джерело та найвпливовіший фактор формування духовності людини, інструмент не лише пізнання навколишнього світу, але й внутрішнього емоційно-почуттєвого стану особистості та її вдосконалення. З огляду на це, розширення можливостей застосування музичного мистецтва у навчально-виховному процесі школи є своєчасним і перспективним.

Л.Виготський характеризував вплив музичного мистецтва на людину так: „музика безпосередньо нас ні до чого не вабить, вона створює лише невиразну потребу якихось дій, відкриває шлях і розчищає шлях глибоко прихованим нашим силам”. [ 1] В.Сухомлинський підкреслив, що „...музичне виховання – це виховання не музиканта, а передусім людини”.

Продовжуючи розвивати цю думку, Д. Кабалевський наголошував, що важливим є не скільки , яку професію обере сучасна молода людина, а яким буде її духовний світ, світогляд, моральність, ставлення до праці, оточуючих людей, свого місця у суспільстві, тобто мова йде „...про музику не стільки, як про професію, а як про найціннішу складову духовної культури кожної молодої людини, а не лише молодого музиканта ... Музика – мистецтво, яке володіє великою силою емоціонального впливу на людину, саме тому вона може відігравати значну роль у вихованні духовного світу дітей та юнацтва”.[2 C.24-25]

Музичне мистецтво часто називають „мовою почуттів”, яке може хвилювати і заспокоювати, веселити і співчувати, уводити у стан трансу і лікувати – усе це підвладно її могутності завдяки таким резервам як „музичні емоції” .

Дослідження у галузі фізіології І.Павлова, П.Анохіна свідчать, що емоції, як і м’язи, піддаються тренуванню. Можна в собі виробити життєрадісність, доброзичливість, вміння переключати увагу на чинники, що підіймають настрій: заняття улюбленою працею, бесіда з товаришем, слухання музики тощо. Музика володіє силою емоційного впливу на людину, передбачаючи роботу уяви, творчу активність суб’єкта сприйняття. Саме тому вона має відігравати визначну роль у вихованні духовного світу дітей, у формуванні культури почуттів, розв’язувати завдання естетичного розвитку, художнього сприйняття й творчого початку особистості.

Звернена до почуттів особистості, музика має бути активним засобом морального і психолого-педагогічного впливу на дітей, як сприймають світ у відкритій чуттєво-емоціональній формі, ефективним засобом спілкування з ними, формування їх особистості. Тому важливим завданням вчителя стає не тільки навчання учнів, а й розвиток їхньої здатності чути і відчувати музику, розуміти її чарівну мову. Це є ланкою у розвитку емоційної культури, формуванні інтелектуального, морального й естетичного початку в особистості учня.

Видатний педагог В. Сухомлинський в своїх творах з вертав особливу увагу на музичне виховання й вплив музики на формування духовної культур и особистості, становлення її емоційно-естетичної культури.

На його думку, без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Вважаючи музичне мистецтво дієвим засобом „емоційного пробудження розуму”, майстер педагогічної с прави переконливо довів важливість значення музики як „мови почуттів”, „джерела благородства серця й чистоти душі”.[3] Саме музичний образ по-новому розкриває перед дитиною особливості предметів та явищ дійсності, загострює емоційну чутливість, а мелодія пробуджує в дітях яскраві фантазії, доносячи до дитячої душі не лише красу світу, а й розкриваючи людську велич і гідність. Розвиваючи чутливість дитини до музики, ми робимо її думку, потреби й прагнення шляхетними.

В основі музичного мистецтва лежить емоційне сприйняття і чуттєве переживання. Однак почуттями музичне сприйняття не обмежується. Після безпосереднього спілкування з музичним твором наступає етап післядії, етап осмислення почутого. Тому музичне переживання – це не тільки переживання в процесі сприйняття музики, але й вираження та сприймання її змісту, яке залежить від розуміння матеріалу, який сприймається. За твердженням Д. Кабалевського „ ... слухаючи музику, ми завжди чуємо не тільки, що в ній закладено композитором, але й те, що під її впливом народжується в нашій душі, в нашій свідомості, словом, те що створює вже наша власна творча уява...» [2 C.24-25]

Так, прослуханий твір пробуджує в людині складний сплав об’єктивного змісту музики і суб’єктивного її сприйняття. До творчості композитора і до творчості виконавця приєднується творчість слухача! ... У тому й полягає велика сила музики, що вона здатна зацікавити, охопити єдиним почуттям будь-яку кількість людей, залишаючи при цьому для кожного свободі свого, особистісного суб’єктивного сприйняття ... У цьому з музикою не може зрівнятись жодне інше мистецтво”.

Завдяки своїй експресивності, зв’язку з рухом й ритмом музика, краще ніж будь яке мистецтво, допомагає особистості виразити свої емоції, переживання, які неможливо передати словами, хіба що в поезії: адже вона також є своєрідною музикою. На відміну від читання, наприклад, яке потребує самоти й зосередженості, сприйняття музики може бути як індивідуальним так і груповим. Створюючи єдиний настрій, музика є важливим засобом міжособистісної комунікації. В поєднанні з танцем або словом вона складає не тільки фон, але й важливий компонент спілкування.

Естетичне ставлення до музики має свої особливості. Активізація мислення засобами музичного мистецтва сприяє більш складним розумовим операціям, розширенню музичних уявлень, підвищує усвідомленість, асоціативність, вибірковість музичного сприйняття й створює передумови для переходу його на більш високу ступінь – від чуттєвого до чуттєво-логічного.

Саме у шкільному віці складається оціночне ставлення до мистецтва, яке необхідно здійснювати на основі розширення музичних знань, свідомого засвоєння музики, в результаті чого формується здатність дитини до абстрагування, суджень, з’являються певні орієнтири для аналізу змісту музичних творів, а, значить і для висновків, важливих для становлення світосприйняття дитини, для формування її духовної культури.

Як слушно зауважив В. Сухомлинський, в музичному вихованні особливо важливі психологічні настанови вчителя, яким він керується, залучити дітей до світу прекрасного, виховуючи їх здатність емоційно відноситись до краси, формуючи потребу художньо-естетичних вражень.

Важлива мета усієї системи виховання полягає в тому, щоб навчити дитину жити в світі прекрасного, зробити красу невід’ємною частиною її життя. Коли діти слухають пісню або музичну п’єсу, треба звернути увагу на те, що краса музики лине з джерела краси навколишнього світу, природи.

На думку Д. Кабалевського „ ... інтерес до музики, захоплення музикою, любов до неї – неодмінна умова для того, щоб вона широко розкрила й подарувала дітям свою красу, змогла виконати свою виховну й пізнавальну роль”. Коли немає зацікавленості, емоційного інтересу до музики, вона не може благотворно впливати на свідомість, на душу дитини.

Творче джерело музики народжує в дитині живу фантазію, природну уяву, а творчість спирається на бажання зробити щось таке, але по-новому, по-своєму, краще.

Інакше кажучи, творчий початок в людині - це завжди потяг вперед, до кращого, до прогресу, до досконалості й, звичайно, до прекрасного в найвищому розумінні цього слова. Саме такий творчий початок і виховує музика в людині, маючи чудову здатність викликати творчу фантазію, без якої не можна зрушити з місця в жодній галузі діяльності.


Список використаних джерел

1. Выготский Л.С. Психология искусства. – Мн.: Современное слово 1998. – 480 с.

2. Кабалевский Д.Б. Эстетическая культура и школа // Советская педагогика. – 1970. - №1. – С. 24-25.

3. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина: вибрані твори в 5 томах. – К.: Рад. Шк., 1970. – Т.3. – 670 с.

4. Барко В.І. „Як визначити творчі здібності дитини?” / В.І.Барко, А.М. Тютюнников. – К.: Україна 1991.

5. Рева В. Естетичне виховання школярів у процесі сприйняття музики // Мистецтво та освіта. – 1999. - №1 – С. 4-8.



6. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. - 303с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал