Психолог ліцею Мателега С. М



Скачати 307.03 Kb.
Дата конвертації04.06.2017
Розмір307.03 Kb.


Психолог ліцею Мателега С.М.

Приступаючи до психокорекційної роботи, психолог завжди має пам ятати, що головне у стосунках з підлітком – взаємна повага і довіра.Те, що каже підліток, повинно залишатися таємницею.

У роботі з підлітками групи ризику слід ефективно використовувати методи групової психологічної корекції. Це дає змогу учню розглянути свою поведінку ніби з погляду іншої людини, тобто об активно, а токож відпрацювати навички реагуваня у складних ситуаціях.

При комплектуванні підліткових груп бажана невелика кількість учасників: 5-7 осіб, можна хлопців і дівчат об єднати разом (але враховуючи побажання діте, часом вони прагнуть працювати в групі однієї статі). Не рекомендується включати в групу більше двох учасників з такими особливостями:



  • з вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні;

  • з інтелектуальним зниженням;

з руховою розгальмованістю;

Бажано поєднати в групі учасників з різними типами акцентуацій.Значно полегшується праця психолога при включенні в групу одного двох підлітків з істероїдною акцентуацією.

Одним з головних завдань психокорекції є підвищення у підлітка рівня самоповаги. Формування позитивного образу «Я» включає рефлексію на ранжування власних позитивних якостей за формулою «Я-людина, яка …». Для цього, наприклад можна застосувати гру «Репортер», де один з учасників бере інтерн ю в інших членів групи, пропонуючи кожному сказати кілька слів про себе для святкової телепередачі на честь успішного завершення якоїсь важливої справи, в якій брали участь підлітки.З цією ж метою застосовується вправа «Бомбардування позитивними якостями». Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола і закриває очі. Кожний учасник групи підходить до нього і пошепкипомовляє кілька слів про його гарні риси, про ті властивості його особистості, за які він його цінує і любить. Таке бомбардування позитивними якостями отримує кожний учасник групи.

Для оволодіння навичками аналізу своєї поведінки і засобів прийняття рішень на групових заняттях практикуються обговорення творів художньої літератури, кіно-, відеофільмів, герої яких зіштовхуються з тимиж проблемами, що й підлітки. На початку обговорення учасники групи знаходять можливі альтернативні варіанти розв язання проблемної ситуації без урахування можливих наслідків.Коли варіанти обговорені, підліткам пропонується вибрати один-два і записати для кожного з них позитивні інегативні наслідки. При цьому вони повинні враховувати такі фактори, як цінісні орієнтації і почуття героя оповідання (кінофільму, п єси тощо), тиск на нього оточуючих, особистісні особливості. ступінь ризику тощо- загалом співвідносити міркування про наслідки з позицією людинию, що має таку проблему.

Вправа для тренування навичок відповідального прийняття рішень та відчуття себе суб єктом діяльності – «Відсутні ключі». Керівник групи пропонує учасникам для обговорення кілька проблемних ситуацій. Завданя групи- сформувати список необхідної інформації, тобто «ключів» без яких неможливо розв язати цю проблему. Підлітки обговорюють. яким чином треба діяти, щоб отримати більше інформації. Вони відбирають з усіх відомостей ті, що потрібні для прийняття доброго рішення. Саме ця адекватна інформація є ключем до вирішення означеної ситуації.

Н-д, перед учасниками групи поставлено проблему: «Як досягти успіху в житті?».Разом з керівником вони пропонують багато рішень, серед яких далеко не всі правильні (їх може цілеспрямовано спровокувати керівник). Наприклад, утворюється такий список : «Я можу наполегливо працювати», «Я можу навчитися аналізувати свої дії», «Я можу бути хитрим і видурити гроші у багатія», «Я можу нічого не робити і очікувати удачі», «Я можу бути уважним на уроках і виконувати домашні завдання вдумливо і акуратно», «Я можу одного разу ризикнути і «обійти» закон, щоб добитися свого», «Я можу спокійно сприйняти свої невдачі, критику інших людей і навчитися виправляти помилки», «Я можу звинувачувати інших людей, якщо мені не щастить», «Я можу поліпшити свій поганий настрій за допомогою поління, ліків або алкоголю»…

За ходом обговорення цього списку підліток сам робить вибір лінії поведінки, тобто проявляє себе як суб’єкт діяльності. Обговорюючи з іншими учасниками та психологом наслідки того чи того вибору, підліток засвоює соціально прийнятні норми поведінки, вчиться шукати найефективніші засоби досягнення мети.

Оскільки у багатьох школярів необхідність протистояти тискові групи викликає стресовий стан, нагальною потребою є тренування цієї навички. Гра «У мій сказати «Ні» дає змогу набувати навички відстоювання своєї думки, навіть якщо інші думають інакше. Наприклад, розігрується ситуація, де троє підлітків запрошують четвертого взяти участь у вечірці, на яку зберуться люди, не знайомі йому. Відбувається приблизно такий діалог:

- Ходімо сьогодні увечері до Павла, не пошкодуєш.


  • А що там буде?

  • Це секрет. Дізнаєшся, що таке кайф.

  • Та я не знаю, якось незручно до чужих людей...

  • Але ти ж з нами, ми тебе образити не дамо. Не бійся!

Якщо підліток піддається на умовляння (хоча й відчуває небезпеку) або починає шукати привід для відмови, не подаючи виду, що він зрозумів небезпеку, така поведінка оцінюється як неправильна.

Розігруючи цю ситуацію кілька разів (змінюючи склад учасників та головного «героя»), учні (у разі необхідності за допомогою психолога) роблять висновок, що найкраще діяти за такою схемою:



  • називати речі своїми іменами:

  • твердо відмовлятися, аргументувати своє рішення:

  • запропонувати свій варіант.

Серйозним фактором ризику виникнення адитивної поведінки, як зазначалось у попередніх статтях цього циклу, є психопатії і акцентуації характеру. Суть психокорекційної роботи з підлітками «групи ризику» , яким властиві патохарактерологічні відхилення, полягає в тому, щоб дати можливість кожному з них пережити в ході гри патогенну для його характеру ситуацію і знайти шляхи підвищення здатності її розв’язання. Розігрування такої ситуації дає можливість нібито «знеболити» психотравмуючі моменти, пережити і відредагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і засобів їх розв’язання.

Завдання психокорекційної роботи:

1. Навчання підлітка «розпізнання» небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що адресовані до його най вразливішого «місця найменшого опору». Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах дезадаптації, аніж невміння їх розв’язувати. Тому зусилля психолога можуть бути спрямовані на підвищення здатності підлітка до розпізнавання і запобігання виникненню таких ситуацій. Наприклад, підліток збуджуваного типу акцентуації, коли він відчуває наближення сварки приятелем, повинен відразу ж припинити спілкування й піти, а не продовжувати з'ясовування стосунків яке найвірогідніше закінчується для нього неконтрольованим спалахом негативних емоцій

2. Формування у підлітка здатності «об′єктивізувати» небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито збоку, поглянути на те, що відбувається так, ніби це відбувається з кимсь іншим. У ході виконання цього завдання у школяра формуються навички аналізу ситуації, уміння віднайти в ній головне і другорядне. Наприклад, підлітку з епілептоїдною акцентуацією характеру корисно буде розуміти фактори,що викликають агресивну поведінку, закономірності розвитку агресивного стану, різновиди форм прояву агресії, методи подолання спалаху гніву, що накопичується.

Оскільки у процесі псих одрами підлітки поводяться так. як уміють і як вони звикли, на очах у групи відбувається активізація негативного досвіду розв’язання складних ситуацій, що дає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого .

3. Розширення діапазону можливих варіантів поведінки підлітків у складних для них ситуаціях. Коли підліток з патохарактерологічним розвитком зіштовхується з найважливішими для нього обставинами, він відчуває, що нездатний відповідати вимогам, які ставлять до нього. Це викликає стандартність однотипність поведінки. Завдання психотерапевта в цьому випадку – навчити підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки.


  1. Наведемо приклад ситуації «Пиятика перед танцями», що розігрується у психокорекцій ній групі. Подаємо тест псих одрами в такому вигляді, як вона змальовується психологом під час занять.

«Ти готуєшся до дискотеки Прасуєш сорочку, збираєшся ще перекусити. Бажаєш випити спиртного – абсолютно ніякого. В цей час до тебе заходить приятель. В нього в кишені пляшка. Йому дуже хочеться випити, при чому обов’язково з тобою. Він умовляє тебе. вдаючись до всіх доводів».

Завдання головного героя полягає в тому, щоб у наведеній ситуації психологічно переконливо з погляду його товаришів (які є в цей момент спостерігачами псих одрами,а потім експертами), протистояти натиску, взяти ініціативу у свої руки .

Роль «приятеля» грає психолог. Він пропонує «випити для настрою». Коли підліток відмовляється, він починає відмовлятися, він дивується і починає умовляти. Застосовуються традиційні аргументи з репертуару підлітків: «не бійся!», «Не будь дівчатком!».»Ти що маленький?», «Якщо ти мені друг, то не відмовиш мені!» тощо.

Після того, як у ролі головного героя побувають кілька підлітків, результати гри узагальнюються. На дошці описують всі аргументи «приятеля», а потім учасники обговорюють, які з них виявилися найпереконливішими.

У ході проведеної гри досягається декілька цілей Пошук шляхів того, уникнути пиятики, повстає як завдання для всієї групи. Беруть участь у цьому занятті з психодроми, підлітки разом шукають засобів уникнути участи у пиятиці, прагнуть оволодіти складною для багатьох з них ситуацією. Проводячи психодраматичну гру, підлітки навчаються дивитися на цю життєву колізію ніби «збоку». Аргументи на користь стають більш знайомими для них, а тому в реальній ситуації вже не захоплять зненацька. Це заняття не тільки настроює підлітків проти випивки, а й підказує шляхи протидії, психологічно озброює, робити їх більш беззахисними перед тими, хто чинить психологічним тиск, умовляючи приєднатися до пиятики. Під час занять підліток навчається того, як виконати свою волю і відмовитися від спиртного.

Слід наголосити,що програму психокорекцій них занять пише психолог спеціально для кожної групи, враховуючи індивідуальні характеристики учасників ,особливості іх міжособистісної взаємодії та роблеми. Після роходження курсу психокорекції передбачається підтримуюча терапія, тобто щомісячні зустрічі групи в тому ж складі для розв’язання проблем, які накопичилися, та продовження роботи над собою. У різні необхідності та за бажанням діти можуть проходити повторні курси психокорекцій них занять, але вже з іншою програмою та з іншою групою.



Вправи корекційно-розвиваючої роботи з

підлітками схильних до адиктивної поведінки.

Вправа № 1

Мета: сприяти створенню ігрової атмосфери на заняттях, розпочати діагностичний етап у груповому процесі.

Метод: використання гри «Розповідач, що заблукав».

Гра полягає у тому, що один з учасників розповідає ряд вільних асоціацій, а потім хтось інший «розплутує розповідь», тобто розповідає ті ж асоціації у зворотному напрямку. Всі учасники сідають у коло. Першим розповідачем виступає тренер (для того, щоб учні зрозуміли, що від них вимагається). Наприклад, він може розпочати так: «Одного разу я зустрів свого давнього знайомого. Ми зайшли у кафе випити склянку соку. Хоча мені більше подобається молоко. У моєї бабусі була корова. Як би ви знали, як цікаво спостерігати за цією розумною твариною. А ще у бабусі був собака. Я брав його з собою у ліс за грибами. Він любив їсти полуниці. Ви знаєте, що полуниця може вилікувати до 40 хвороб?...»

Краще, якщо тренер прийде на заняття без готової розповіді, бо, експромт допоможе передати ті асоціації, що прийдуть йому у голову під час самих занять. Бо його завдання - подати дітям приклад вільної імпровізації. Закінчивши свою розповідь, тренер запрошує одного з учасників її «розплутати». Учасник може після того, як «розплутає» розповідь тренера, «заплутати» її знову. Після цього він запрошує «розплутати» свою розповідь іншого учасника. Всі повинні уважно слухати, тому що ніхто не знає, хто буде черговим ведучим. Тренер може зупинити гру, якщо побачить, що інтерес та увага дітей помітно знизились.

Вправа «заплутування», а тим більш «розплутування», дуже корисні тому, що активізують ряд психічних процесів - оперативну пам'ять, логічне мислення, уяву.
Для психолога ця гра — перше джерело інформації про учасників.
Вправа №2

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина - індивідуальність, розпочати діагностичний етап у груповому процесі.

Метод: використання ігор «Асоціація».

Опис гри «Асоціація».

Всі члени групи сідають у коло. Кожен по черзі, починаючи зліва від ведучого, сідає в центр кола і повертається обличчям спочатку до одного учасника, потім до його сусіда і так далі. Той, до кого він повернувся у черговий раз, повідомляє про асоціації, що у нього виникли в певний момент. Один говоріть: «Ти нагадуєш мені Вінні - Пуха. Ти такий товстенький». Другий: «Ти схожий на велику теплу ковдру тому, що від тебе йде тепло». Той хто сидить у центрі кола, вислуховуючи подібні висловлювання, починає переоцінювати своє «Я», своє уявлення про відношення до нього однолітків, свій авторитет у них...

Після того, як всі учасники гри вислухали асоціації товаришів, відбувається обговорення, підчас якого кожен висловлює враження про перебування у центрі кола.

Той, хто сидить у центрі кола, дуже хвилюється, але вислуховує інформацію мовчки. Тепер можна розповісти про свої переживання, бути вислуханим і зрозумілим. Це сприяє усвідомленню та об'єктивній оцінці особистого «Я».


Вправа № 3

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина - індивідуальність, розпочати діагностичний етап у груповому процесі.

Метод: використання ігор «Відобрази проблему».

Опис гри «Відобрази проблему».

Всі стають у коло. Сидячий зліва від тренера відображає без слів, рухами та мімікою свою проблему, інші спостерігають та висловлюють свої думки. Останнім виступає той, хто відображав проблему. Він розповідає про свою задумку, оцінку думок товаришів він не дає. Гра повторюється для кожного із учасників. Потім — обговорення.

Ціль: покласти початок відвертій розмові про особисті проблеми. Кожен сам вибирає проблему і вирішує наскільки можна розкритися перед групою. Підлітки пропонують на обговорення проблеми навчання та шкільного життя (хтось не може навчитися дихати у плаванні, інший не встигає виконати контрольну роботу під час уроку, або не в змозі змусити себе своєчасно сісти за уроки).
Вправа №4

Мета: побічно через ігрове завдання виявити актуальні проблеми учасників Т-групи.

Метод: гра «Заборонений плід».

Опис гри «Заборонений плід».

На стілець у центрі кола кладуть якийсь предмет (аркуш паперу) бажаний, але заборонений. Зараз кожен за допомогою пантоміми продемонструє, як би він поводився з цим предметом. Це робить кожен. Потім кожен розкриває свою таємницю. Гра переходить у загальну розмову про те, як тяжко змусити себе вчинити добре. Дітям це допоможе оцінити свої вчинки.


Вправа №5

Мета: надати можливість нестандартним та творчим образом виразити своє відношення одне до одного.

Метод: гра «Домашнє завдання».

Всім дається завдання додому: написати твір один про одного у фантастичній манері у вигляді казки. На наступному занятті прочитати цей твір, останні відгадують, про кого написано.

Ця гра розвиває у підлітків спостережливість. Щоб написати твір, учень повинен уміти скласти характеристику людини. Точність «влучення» перевіряється за швидкістю упізнання групою героя твору. Обговорюються його художні якості та достовірність твору.

Може статися, що 5 творів будуть про одну і ту ж людину. Треба впізнати, що приваблює дітей в її характері. Гра переходить у дискусію «Що означає бути цікавою людиною».Автора найбільш цікавого твору призначують ведучим наступної гри.
Вправа №6

Мета: навчитися діагностувати риси свого характеру.

Метод: гра «Відвернемося».

Вибирається «знехтуваний», котрий виходить за двері. Усі інші висловлюють причини, за якими ним можна знехтувати, тренер їх записує. Після 6 -7 висловів знехтуваного запрошують і пропонують вгадати три причини, після чого його знову приймають у коло. Список тренер ховає. Виникає питання: навіщо записувати 20 причин, а вгадуванні лише 3? «Запасні» причини пишуть для того, щоб полегшити «знехтуваному» завдання влучення у список. Звичайно всі хочуть побувати у ролі знехтуваного, тому що цікаво дізнатися, котрі якості сприймаються як недоліки характеру. Такі зусилля проходять недарма: у душі підлітка починається робота по осмисленню, виправленню недоліків (не завжди).
Вправа №7

Мета: формування комунікативних вмінь та навичок, показати непривабливість деяких форм спілкування, які спостерігаються серед підлітків.

Метод: гра «День народження».

Це різновид РТГ. Сюжет та ролі. Члени гуртка малюють у своїй уяві картини прийому гостей. Тренер завчасно роздає всім квитки, де вказує, як себе поводити у цій грі. Це зберігається у таємниці до кінця гри, до обговорення. Завдання на квитках:


  1. Іменинник — розважає гостей загальною бесідою.

  1. Всезнайка — влазить у будь-яку розмову.

  1. Миротворець — намагається погасити конфлікти.

  2. Сперечальник — з усіма свариться.

  3. Чоловік — невдоволений усім і всіма.

  4. Тамада — допомагає імениннику.

  5. Оригінал — перевертає бесіди в інше русло.

  6. Нетактовний чоловік - без такту, чуйності, без почуття пристойності.

Гра показує учням, що правила хорошого тону — корисна річ. Ролі краще поділити так, щоб кожен грав майже за себе. Можливі і конфлікти. Не лихо, подібна бесіда конфлікту буде сприяти утвердженню соціально-прийнятих форм поведінки. Ніхто не страждав, бо кожен грав задану роль.
Вправа №8

Мета: формування вміння переживати, надавати емоційну підтримку. Зафіксувати у свідомості присутніх форми поважливого відношення до людини.

Метод: РТГ рольова гра.



Вправа №9

Мета: розвивати в учасників творчі здібності, вміння співпрацювати, надавати емоційну підтримку.

Метод: рольова гра.



Вправа№10

Мета: формування вміння знаходити вірний тон спілкування з людьми.

Метод: використання гри «Подаруй квітку».

Одному дають квітку, котру він може подарувати тільки тому, кому захоче. Останні по черзі просять у нього цю квітку. З проханням можна звернутися тільки раз. Господар квітки робить вибір і віддає її. Після цього проводиться обговорення. Прояснюється, чим подобалося прохання. Тому, хто захоче, дозволяється повторити гру. Діти бачать, форми звертання до людей можливі, а які ні. Частіше за все вибираються прохання, промовлені від душі, аргументовано, поважно. Можливо, знайти і інші варіанти прохань: вийти на прогулянку, отримати щось.

Ситуація для обговорення з підлітками

«Історія життя Сергія й Олександра»

Сергій був моїм кращим другом. Наша дружба почалася ще з першого класу, з дня першого дзвоника, коли мама мене, несміливого й наляканого, ласкаво тримала за руку. Мені так було страшно відпустити її добру й турботливу руку, як раптом до мене підійшов упевнений усміхнений хлопчик і протягнув свою руку: «Пішли, я Сергійко». Без краплі сумніву моя рука відірвалася від маминої долоні і міцно сплелася з долонею мого нового друга. Наша дружба росла й міцніла день за днем. Ми росли як одне ціле, переживаючи разом радощі й невдачі. Разом ми подорожували, разом навчалися, разом закохалися в одну й ту саму дівчину, разом записалися і грали в одній футбольній команді. У школі ми були дуже популярні, і на будь-якій тусовці серед однолітків ми були в центрі уваги. Нас завжди запрошували на вечірки... .

Минулого року ми перейшли в спортивну школу. Дитинство й дитячі ігри закінчилися, а замість них з'явились інші ігри, інші звички. Все частіше й частіше наш вільний час заповнювався алкоголем і легкими наркотичними речовинами. У школі ми були «новенькі», а хлопці з нашої футбольної команди допомагали нам швидше адаптуватися в нових умовах. Усе частіше й частіше запрошували нас на вечірки, де обов'язково були алкоголь та інші речовини, що впливають на нашу поведінку. Ми стали випивати кожен тиждень. Додому поверталися пізно. Але наші батьки, як і раніше, нам довіряли і ніяких підозр щодо зміни нашої поведінки у них не виникало, їх цікавили лише наші успіхи в навчанні та футболі.

14 жовтня 2004 р. наша команда виграла фінальний матч турніру і нас запросили взяти участь у чемпіонаті країни з футболу в даній віковій групі. команда вирішила відсвяткувати цю подію, і воротар команди організував у себе вдома «вечір відпочинку». Ми із Сергієм грали в такому серйозному матчі вперше, але нас відзначили як найкращих гравців, тому вечір обіцяв бути прекрасним. Перш ніж піти на вечір, ми із Сергієм вирішили спочатку відсвяткувати цю подію у мене вдома, оскільки моїх батьків не було. Потім уже в піднесеному настрої йти на зустріч зі своїми друзями…

… Сергій прийшов до мене опів на сьому вечора. Я зустрів його шампанським. Пляшка із шампанським опорожніла і в хід пішли пляшки з горілкою. Тости слідували один за одним: за перемогу, за популярність, за нову школу…

О восьмій ми були вже п'яні, але розлучатися з думкою, що ми не підемо на вечір, не хотіли. Я швидко знайшов ключі від машини батька і... .

Що було далі я не пам'ятаю. Пам’ятаю лише, що отямився від сирени «Швидкої допомоги». Лобове скло було залите кров'ю. Я вів машину зі швидкістю 120 км/год звивистою дорогою, незважаючи на світлофори, і врізався в дерево. Сергій вилетів через вікно і впав метрів за п’ять від машини, і смерть настала миттєво. Мене врятував ремінь безпеки. Я отримав лише кілька незначних подряпин і ударів. Але я ніколи не врятуюсь від того стресу і душевного болю. Я дуже нудьгую за Сергієм і говорю: «Я хотів би бути на його місці».

Я поніс покарання за пиття в неповнолітньому віці, за керування автомобілем у нетверезому стані і за вбивство свого найкращого друга.

Немає Сергія, а значить немає і часточки мене, а без неї зруйнована моя цілісність.


Як працювати з агресивною дитиною

Нерідко діти потрапляють у проблемні ситуації та виявляють агресію через те, що не мають базових соціальних умінь.Вони не знають, як відповісти на провокацію інших та не втягуватись в бійку; як висловити своє невдоволення, не пускаючи в хід грубі слова чи кулаки; як діяти, коли хороші наміри постійно наштовхуються на негативну реакцію оточуючих. Діти з проявами агресії у поведінці частіше всього не вміють стати на точку зорі інших дітей, байдужі до їх емоційного стану.

Є потреба навчати цьому дітей. Діти, що мають необхідні для спілкування соціальні уміння, значно рідше втягуються у конкретні соціальні взаємовідносини.Корекційну роботу з дітьми, схильними до агресивної поведінки, доцільно проводити через:


  • навчання їх способами вияву гніву у прийнятій для інших формі;

  • відпрацювання навичок спілкування у конфліктних ситуаціях;

  • виховання довіри до людей, здатності співпереживання, доброти;

  • навчання дітей навичкам саморегуляції (уміння володіти собоюу критичних ситуаціях).

Нижче, вашій увазі пропонуються вправи, які можуть використовуватися окремо або стати основую тренінгу.

Скажи це

ЦІЛІ:Коли гнів та образа засідають глибоко в серці дитини, вона не може почуватися щасливою.Весь світ нерідко видається їй винуватим у її проблемах, і вона готова спрямувати на нього свою агресію-а це рідні, друзі, вчителі, саме з ними й вступає дитина у конфліктні стосунки.

У цій грі дитина можие побачити свою ворожість та агресивність по відношенню до інших «із сторони», ніби «очима інших».І тоді вона саме зможе вирішувати, чи варто залишати усе як є, чи змінювати свою поведінку, зважаючи на думку інших.

ІНСТРУКЦІЯ: Будь-ласка сядьте так, аби добре бачити один одного . Можна розташуватися по колу.

Кожен із вас може звернутися до інших і сказати по черзі кожному, що йому не подобається; на що він гнівається, ображається. Звертатись треба до кожної людини і з конкретними претензіями: «мені не подобається, коли ти у присутності моїх друзів на мене кричиш», «коли ти порівнюєш мене із Сашом, мене це ще більше дратує», «мені хочеться вдарити тебе, коли ти дорікаєш мені, що я завдаю тобі стільки клопоту».

Коли всі висловлять один одному претензії, можуть відповісти про свої почуття і ті, на кого скаржилися. Тут можна закцентувати увагу на таких питаннях: Чи було почуте несподіваним? Чи здогадувались ви, що ваші дії завдають іншим болю та спричиняють негативне відношення до вас? Чи не шкодуєте ви про деякі свої дії, чи не хочете щось змінити? Чия допомога вам потрібна для цього?



Вираз обличчя

ЦІЛІ: Вправа допомагає справлятись з апатією, незадоволенням, поганим настроєм. Вони можуть побачити, що добрий настрій не чийсь дарунок, а результат власної праці над собою.

ІНСТРУКЦІЯ: Подивіться у зеркало. Зробіть своє обличчя незадоволеним, роздратованим, злим.Покажіть його один одному. А тепер спробуйте змінити вираз на лагідний, усміхнений, оптимістичний. Для цього, дивлячись у дзеркало, кривляйтесь, ви солонуйте язика і корчіть всілякі смішні гримаси аж поки вам не вдасться себе розсмішити.

Безмовний крик

ЦІЛІ: Учні зможуть зрозуміти, що можна одночасно контролювати себе і позбуватися напруженості, а це важливо для роздумів проте, як позбутися проблеми, яка є причиною напруженості.

ІНСТРУКЦІЯ: Закрийте очі і тричі глибоко і сильно вдихни. Уяви, що ти сидиш у тихенькому ірпиємному місці, де тобі ніхто не заважає. Згадай про того, хто найбільше тебе нервує, злить, задає шкоди. Уяви, що ця людина ще більше тебе дратує.Намагайся відчути це роздратування.

Тепер, покажи цій людині, що більше вже тебе дратувати не можна. Як? Закричи! Але скільки маш сили. Твого крику ніхто не почує-він безмовний. Ти можеш кричати «про себе»: «Досить! Перестань! Надоїло! Зникни!». Ти у потайному місці. І хоч ти відкрив рот і кричиш щодуху, твого крику ніхто нечує.Кричи безмовно ще і ще… Скільки захочеш.

Тепер згадай знову про ту людину, яка ускладнює тобі життя. Уяви, що ти якимсь чином заважатимеш їй це робити. Придумай у своїй уяві, як це буде.

А тепер відкрий очі і розкажи про те, що ти пережив під час вправи.



Запитання для аналізу:

- Чи вдалося тобі «крикнути» дуже голосно?

- Ким була та людина, що тебе злить?

- А що ти кричав їй?

- Що ти придумав, аби зупинити агресію до тебе цієї людини?

Аналіз ситуацій

Наприклад Діалог.



  • То він до вас приставав?

  • Та ліз з усякими поясненнями.

  • Іщо?

  • Так ми його з батьком обробили. Руки ноги поломали та й викинули з машини.

  • Іщо?

  • Що? Усьо. То його проблеми.

( із розмови підлітків на вулиці)

Запитання зля аналізу ситуації:

  1. Що вас обурює в цій ситуації?

  2. Коли вам хтось набридає балачками, як ви реагуєте?

  3. Чи є навязування спілкування, набридання людині актом агресії? Чому?

  4. Чи маємо право на агресію, яка не загрожує життю, відповідати агресією? Які можливі наслідки неадекватного реагування?

  5. Чи не здається вам, що іноді в гуртах підлітків та молоді стверджується цинічне ставлення до людей? Чому це небезпечно для інших? Для суспільства загалом? Чи щасливий сам ціник? Які люди, найбільш ймовірно, його оточують?

  6. Що таке злочин і злочинність? Кого можна називати злочинцем? Якими засобами регуляції поведінки особистості володіє суспільство?

  7. Чим відрізняються правові норми регуляції поведінки від інших менш жорстких-традиції, релігії, моралі.

  8. А якими моральними принципами керуєтесь у своїх стосунках з іншими людьми ви?

Аналіз ситуацій допоможе психологу не тільки краще зрозуміти агресивного учня та побачити типові ситуації, у яких він нерідко опиняється, але й знаходити шлях до надання йому ефективної допомоги.

Співробітництво з батьками

Вимоги психолога, ліцею, та сім’ї мають бути узгодженими. залучити батьків на свою сторону буває нелегко. Іноді їм не вистачає відповідальності, іноді психологічної культури, іноді бажання що-небудь змінювати. Завдання психолога полягає в тому, аби знайти можливості для подолання нерозуміння батьків. Для цього він відвідую учнів вдома,вивчає стиль життя сім’ї, проводить діагностичну роботу, організовує для батьків лекції , бесіди, тренінги.



Методики діагностики особистості учня

Пропоновані методики охоплюють пізнавальну і особистісну сфери розвитку учнів, а також включають поведінкову характеристику.



Рівень вихованості учнів
1. Чи старанний ти і послідовний ти в своїх ділах?

а) завжди старанний та послідовний;

б) інколи не старанний та не послідовний;

в) часто не старанний і не послідовний;

г) постійно не старанний і не послідовний.

2. На скільки ти бережливий, як ставишся до книг, особистих речей?

а) завжди бережливий;

б) інколи - бережливий;

в) часто не бережливий;

г) зовсім не бережливий.

3. Чи охайний ти?

а) завжди охайний;

б) інколи;

в) часто не охайний;

г) зовсім не охайний.

4. Як поводишся ти в навчальному закладі?

а) добре;

б) інколи добре;

в) часто погано;

г) постійно погано.

5. На скільки чуйний і уважний ти до батьків, вчителів, близьких

а) завжди;

б) інколи;

в) часто не чуйний та неуважний;

г) постійно не чуйний і не уважний.

6. На скільки працелюбний ти?

а) люблю працювати;

б) роблю те, що доручають;

в) ухиляюсь від роботи;

г) не люблю працювати.

7. На скільки скромний ти?

а) завжди;

б) не завжди;

в) дуже рідко, часом зазнаюсь?

г) чванливий.

8) Як проявляється критичність у твоїх діях по відношенню до інших?

а) завжди;

б) не завжди;

в) дуже рідко;

г) не критикую ніколи.

9. Як проявляється в тебе самокритичність?

а) завжди;

б) не завжди;

в) не сприймаю критики;

г) зі злобою сприймаю критику.

10. Як ти ставишся до училища?

а) люблю відвідувати;

б) не завжди;

в) байдуже відношусь;

г) зовсім не люблю ходити, але заставляють.
Оцінка відповідей:

Перша відповідь — 10 балів.

Друга відповідь — 7 балів.

Третя відповідь — 3 бали.

Четверта відповідь — 1 бал.
До 10 балів — дуже низький рівень вихованості;

Від 50 до 60 — задовільний;

Від 60 до 80 — високий;

Від 80 до 100 — дуже високий.
Тест на виявлення

схильності до правопорушень
1. У тебе часто хороший настрій?

2. Чи люблять тебе батьки?

3. Тобі пропонували покуштувати алкоголь?

4. Ти будеш збиткуватись над ким-небудь, щоб розвеселити друзів?

5. Якщо в компанії усі курять, пропонують тобі, ти закуриш?

6. Чи часто бачиш свого батька напідпитку?

7. Коли вдома не дали тобі грошей, ти дуже нервуєш?

8. Зі своїми невдачами ти завжди ділишся з батьками?

9. Я не боюсь ризикованих ситуацій та пригод?

10. Чи любиш ти бути першим?


Відповіді: так — 1 бал і ні — 0 балів.
Більше 7 балів — схильність до правопорушень.


Дослідження характеру особистості


Характер це поєднання сталих індивідуальних особливостей особистості, які виявляються в поведінці. Він є водночас і сталим і змінюваним. З одного боку, людина, яка має певну рису характеру, в одних і тих самих або подібних ситуаціях вчинятиме однаково, з другого — ця риса з часом може змінюватися, тоді зміниться і поведінка.

Інструкція

Пропонується відповісти на поставлені питання, обираючи одну з відповідей (а, б, в чи г).

1. Чи часто Ви замислювалися над тим, який вплив мають Ваші вчинки на оточуючих?

а) дуже рідко;

б) рідко;

в) достатньо часто;

г) дуже часто.

2. Чи трапляється Вам говорити щось таке, у що самі не вірите через упертість, усупереч іншим чи з престижних міркувань?

а) так;

б) ні.


3. Які з нижче наведених якостей Ви більш за все цінуєте у людях?

а) наполегливість;

б) широчінь мислення;

в) вміння «показати себе».

4. Чи маєте Ви схильність до педантизму ?

а) так;


б) ні.

5. Чи швидко Ви забуваєте про неприємності, які трапляються з Вами?

а) так;

б) ні.


6. Чи полюбляєте Ви аналізувати свої вчинки?

а) так;


б) ні.

7. Перебуваючи у колі осіб, добре Вам відомих:

а) намагаєтеся зберегти тон, який прийнято у цьому колі;

б) залишаєтеся самі собою.

8. Перед виконанням важкого завдання Ви думаєте про труднощі, які очікують Вас?

а) так;


б) ні.

9. Яке з наведених нижче визначень, на Ваш розсуд, більше всього підходить до Вас?



а) мрійник;

б) свій хлопець;

в) ретельний у праці;

г) «філософ» у широкому розумінні цього слова;

д) метушлива людина.

10. Під час обговорення того чи іншого питання:

а) висловлюєте свою точку зору, хоча, може бути, вона відрізняється від думки більшості;

б) вважаєте, що у даній ситуації краще промовчати, хоча маєте свою точку зору;

в) не утруднюєте себе роздумами та приймаєте точку зору, яка переважає.

11. Яке почуття викликає у Вас неочікуваний виклик до дошки?

а) роздратування;

б) тривогу;

в) стурбованість;

г) ніякого почуття.

12. Якщо під час полеміки Ваш опонент «зірветься» і зробить особистий випад проти Вас, як Ви вчините?

а) будете відповідати у тому ж тоні;

б) проігноруєте цей факт;

в) демонстративно образитеся;

г) запропонуєте зробити перерву.

13. Якщо Ваша робота забракована, це викличе у Вас :

а) досаду;

б) сором;

в) гнів.

14. Якщо попадаєте в халепу, кого звинувачуєте у першу чергу?

а) самого себе;

б) «фатальне невезіння»;

в) інші «об’єктивні обставини».

15. Чи здається вам, що люди, які вас оточують, недооцінюють ваші здібності?

а) так;

б) ні


16. Якщо Ваші друзі починають кептувати з Вас, Ви:

а) будете злитися;

б) відступите;

в) не роздратуєтеся, а почнете підігравати їм;

г) зробите байдужий вигляд і навіть посміхнетеся, але в душі розгніваєтеся..

17. Якщо Ви поспішаєте і на звичайному місці не знаходите свого портфеля (парасольку), як Ви вчините?

а) будете продовжувати пошук мовчки;

б) шукаючи, будете звинувачувати домашніх у тому, що немає порядку;

в) підете з дому без потрібної Вам речі.

18. Що швидше всього виведе Вас із рівноваги?

а) довга черга;

б) товкотнеча у транспорті;

в) необхідність приходити у певне місце кілька разів з одного й того ж питання.

19. Закінчивши суперечку, чи продовжуєте вести її подумки, наводячи нові аргументи на захист своєї точки зору :

а) так;

б) ні.


20. Якщо для виконання термінової роботи Ви маєте можливість обрати собі помічника, кого Ви оберете?

а) людину ретельну, але безініціативну;

б) людину, яка багато знає, але вперту, таку, що любить суперечки;

в) людину обдаровану, але з лінощами.


Шкала оцінки відповідей (у балах).


  1. а)о, б)1, в)2, г)3

11. а)0, б)0, в)1, г)0

  1. Так-0, ні-1

12. а)0, б)2, в)1, г)3

  1. а)1, б)1, в)0

13. а)2, б)1, в)0

  1. Так-2, ні-0

14. а)2, б)0, в)0,

  1. Так-0, ні-2

15. Так-0, ні-2

  1. Так-2, ні-0

16. а)0, б)1, в)2, г)0, д)0

  1. а)2, б)0

17. а)2, б)0, в)1

  1. Так-2, ні-0

18. а)1, б)0, в)2,

  1. а)0 ,б)1, в)3, г-г)2, д)о

19. Так-0, ні-2

10. а)2, б)0, в)0

20. а)0, б)1, в)2

Нижче 15 балів – на жаль, людина Ви слабохарактерна, неврівноважена і, напевно, безтурботна. У неприємностях , які трапилися з Вами, Ви готові звинувачувати кого завгодно, крім себе. І в дружбі, і в роботі на Вас важко покладатися. Замисліться над цим.

Від 15 до 25 балів – у Вас достатньо твердий характер. Вам властиві реалістичні погляди на життя, але не всі Ваші вчинки рівноцінні. Бувають у Вас і зриви, і помилки. Ви сумлінні і поблажливі в колективі. І все ж Вам є ще над чим поміркувати, щоб усунути деякі недоліки.

Від 26 до 38 балів – Ви належите до категорії людей наполегливих з достатнім почуттям відповідальності. Цінуєте власні судження, але поважаєте думки інших. Правильно орієнтуєтеся в ситуаціях, що виникли, і у більшості випадків обираєте правильне рішення. Це говорить про риси сильного характеру.

Вище 38 балів - вибачте, але ми Вам нічого не можемо сказати. Чому? Тому, що просто не віриться, що є люди з таким ідеальним характером (а якщо так, їм просто немає що порекомендувати.) А можливо, така сума балів – це результат об’єктивної оцінки своїх вчинків та поведінки?


Визначення типу темпераменту за методикою Айзенка


Інструкція

Вам пропонується набір спеціально підготовлених не складних питань на кожне з яких треба чесно та відверто відповісти “Так” або “Ні”. Отже:



  1. Чи часто ви відчуваєте потребу в нових враженнях, бажання багато що змінити довкола себе?

  2. Чи часто вам потрібна підтримка надійного друга, готового допомогти, підбадьорити чи заспокоїти?

  3. Ви вважаєте себе людиною безтурботною?

  4. Чи відчуваєте ви труднощі, коли треба відповісти "Ні"?

  5. Перед тим, як щось вдіяти, чи обмірковуєте можливі наслідки, кінцевий результат?

  6. Якщо пообіцяли щось зробити, чи завжди дотримуєте слова?

  7. Чи часто у вас змінюється настрій?

  8. Звичайно ви говорите і дієте швидко, не замислюючись ?

  9. Чи часто почуваєте себе пригніченим, розчарованим без будь-яких на це причин?

  10. Чи можете зробити будь що, побившись об заклад?

  11. Чи відчуваєте сором’язливість та збентеження, коли намагаєтеся заговорити з незнайомою симпатичною людиною протилежної статі?

  12. Чи втрачаєте часом самовладання?

  13. Чи часто здійснюєте вчинки під впливом хвилинного настрою?

  14. Чи часто відчуваєте муки сумління через те, що зробили або сказали щось таке, чого не слід було б говорити або робити?

  15. Чи надаєте перевагу читанню книг, газет та журналів перед зустрічами з людьми?

  16. Вас легко образити?

  17. Чи подобається вам часто бувати у компаніях?

  18. Чи маєте ви думки, які не хотіли б відкривати іншим?

  19. Чи правда, що іноді все горить у вас в руках, а часом підходять нудьга та смуток;

  20. Ви хочете мати друзів небагато, але дуже близьких та відданих?

  21. Ви мрійник?

  22. Якщо на вас кричать, чи відповідаєте тим самим?

  23. Чи часто почуваєте свою провину?

  24. Чи всі ваші звички та захоплення вам подобаються?

  25. Чи здатні ви дати волю своїм почуттям та весело провести час у компанії?

  26. Ви людина, яка легко збуджується?

  27. Люди, які вас знають, вважають, що ви людина компанійська?

  28. Коли ви зробили щось важливе, чи не замислювалися, що могли б зробити це краще?

  29. Ви вважаєте за краще менше говорити, коли перебуваєте у товаристві інших людей?

  30. ЗО. Чи любите ви пліткувати?

  31. Чи буває у вас безсоння через різні думки?

  32. Відповідь на питання, яке вас цікавить, шукатимете у книзі?

  33. Чи відчуваєте ви часом посилене серцебиття?

  34. Вам подобається робота, яка потребує зосередженості?

  35. Чи відчуваєте іноді почуття тремтіння?

  36. Коли ви знаєте, що контролю в автобусі не буде, чи обов’язково платите за свій проїзд?

  37. Ви байдуже ставитеся до кепкувань над собою?

  38. Ви дратівливі?

  39. 39 Чи цікаво вам виконувати роботу у високому темпі?

  40. Чи хвилюють вас думки про неприємності, які можуть трапитися?

  41. Ви любите ходити і все робити повільно?

  42. Ви дозволяєте собі інколи запізнюватися?

  43. Чи часто вам доводиться бачити «страшні» сни?

  44. Ви любите говорити по-простому навіть з незнайомою людиною?

  45. Чи страждаєте, коли вам болить?

  46. 46. Чи пригнічують вас неприємні почуття, коли ви тривалий час позбавлені можливості спілкуватися з людьми?

  47. Чи вважаєте ви себе людиною нервовою?

  48. Чи є серед ваших знайомих люди, які вам дуже не подобаються?

  49. Ви дуже впевнена у собі людина ?

  50. Вас легко образити, якщо вказати на недоліки?

  51. Ви згодні з тим, що від вечірки дістати справжнє задоволення важко

  52. Чи дошкуляють вам думки, що ви чимось гірші за інших ?

  53. Чи здатні ви внести пожвавлення в нудну компанію?

  54. Чи буває, що ви говорите про те, чого не розумієте?

  55. Вас хвилює здоров’я?

  56. Ви часто кепкуєте над іншими ?

  57. Ви страждаєте від безсоння ?

А тепер треба перевірити об’єктивність відповідей. Якщо на запитання №№ 6, 24, 36 дано відповіді «так», а на запитання №№ 12, 18, ЗО, 42, 48, 54 — «ні» то це означає, що досліджуваний не бажає, або ж не вміє об’єктивно оцінювати себе. Це шкала брехні. Для кожної людини є нормою 4 неправдиві відповіді.

Дослідження екстраверсії-інтроверсії


Екстраверсія — це відкритість, комунікабельність, прагнення до контакту.

Інтроверсія — це замкнутість, некомунікабельність.

Шкала екстраверсії-інтроверсії — це сума відповідей

«так» на запитання 1, 3, 8, 11, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56,

«ні» на запитання 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Дослідження нейротизму
Нейротизм – це стабільність чи нестабільність нервової системи. Шкала нейротизму – це сума відповідей «так» на запитання: 2,4,7,9,11,14,16,19,21,23,26,28,31,33,35,38,40,43,45,47,50,52,55,57.

Показник екстраверсії відкладіть на горизонтальній лінії, а показник нейротизму – на вертикальній лінії (максимуми - 24). За положенням відкладених балів визначається тип темпераменту.

Якщо за шкалою екстраверсії Ви отримали більше 12, то це означає належність до групи І (екстравертів), менше 12 разів – до групи ІІ (інтровертів).

Якщо за шкалою нейротизму понад 12 разів трапляється „так”, то це означає притаманність рис групи ІІІ.



Група І (типовий екстраверт). Характеризується орієнтацією особистості на навколишній світ. Цю групу людей характеризує товариськість, чуйність, невимушеність, життєрадісність, впевненість в собі, прагнення до лідерства. Вони, як правило, мають багато друзів, оптимістичну вдачу, доброзичливі, веселі, завдяки гнучкості своєї поведінки легко знаходять контакти з різними людьми, але іноді запальні та нестримані, імпульсивні. Такі люди звичайно добре оволодівають професіями типу „людина-людина”, але й інші професії від них не за сімома замками.

Група ІІ (типовий інтроверт). Характеризується фіксацією інтересів особистості на явищах власного внутрішнього світу, який є для людей цієї групи найвищою цінністю. Такі люди спокійні, врівноважені, розсудливі, обачливі контролюють свої вчинки, їх дії завжди продумані, раціональні. Вони не товариські, часто замкнуті, але миролюбні. Коло друзів у них невелике. Ці люди часто соціально пасивні, важко входять в колектив. Надають перевагу книжкам. Таким людям легше оволодіти професіями типу „людина - техніка”, „людина - природа”. Працювати з іншими людьми їм важко, це потребує багато сил.

Група ІІІ (типовий невротик). Характеризується емоційно несталою сферою особистості, люди цієї групи вирізняються нестабільністю, легко збуджуються. Їм притаманні часта зміна настроїв, чутливість, примхливість, схильність до песимізму, нерішучість.

Може вийти так, що Ви наберете однакову кількість відповідей „так” і „ні”. Тоді є сенс тест повторити ще раз.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал