Проведення індивідуального заняття



Скачати 428.93 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.12.2016
Розмір428.93 Kb.
  1   2   3


Національний банк України

Університет банківської справи

Львівський інститут банківської справи

Кафедра суспільних дисциплін

Семінар педагогічної творчості

професорсько-викладацького складу

ЛІБС УБС НБУ

ТЕМА:

Проведення індивідуального заняття

за методом рольової гри

Методичні матеріали



Львів

Березень 2013

Психологія і педагогіка. Проведення індивідуального заняття за методом

рольової гри: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2013. –38 с.

Підготувала:



Н.І. Дзеньдзюра,

кандидат філологічних наук

Рецензенти:

Васянович Г. П., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Львівської державної фінансової академії

Гіптерс З. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін ЛІБС

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри суспільних дисциплін,

протокол № 7 від “28”січня 2013р.

Вчись не для того, щоб знати більше,
а для того, щоб знати краще.

Луцій Сенека


Розуміння свого професіоналізму 
є одним з найкращих задоволень. 

Люк де Клап’є Вовенарг
Актуальність. Реформа вищої школи націлює на використання всіх ресурсів для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Проблема пошуку нових, ефективних форм, методів, методик і технологій навчання й виховання існувала завжди, але, незважаючи на «вік», ця проблема залишається актуальною й сьогодні. Традиційна педагогіка не завжди сприяє розвитку продуктивного мислення студентів, а віддає перевагу репродуктивному мисленню. Сучасна дидактична теорія бачить своє найважливіше завдання в тому, щоб залучити студентів до узагальненого й систематизованого досвіду людства, тобто пріоритетної ролі набуває отримання теоретичних знань у змісті навчання, в орієнтації на засвоєння основ наук. Як правило, традиційна педагогіка керується в основному принципом індивідуалізації в навчанні, тобто виконує функцію підготовки студентів до майбутньої індивідуальної діяльності в рамках певної дисципліни або спеціальності. Тому у процесі традиційного навчання студент не зможе придбати необхідних умінь і навичок для того, щоб приймати колективні рішення, узгоджувати свої інтереси з інтересами колективу в досягненні загальних цілей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останнє десятиріччя

великого значення набуває пошук нових або реконструкція старих, добре

відомих педагогічній науці методів навчання, що найбільшою мірою забезпечували б активність студентів у навчальному процесі. Зокрема, ділова

гра (дидактична, ситуативно-рольова, проблемно-рольова, дискусійна, творча,

навчальна), метод занурення, випереджувального навчання, мікровідкриттів,

синектики (побудований на застосування аналогій і асоціацій), мозкового

штурму, ситуативний, інтерактивний тощо. Необхідність введення методів активного навчання (МАН), зокрема ігрових, у навчальний процес висвітлюється в науково-методичній літературі та публікаціях багатьох науковців другої половини ХХ й початку ХХІ століть. Розробкою ігрових форм і методів навчання іноземної мови займалися: А. А Деркач, С. Д. Щербак, Т. І. Олійник, Г. О. Китайгородська, Г. М. Тер-Саакянц, Н. П. Красовська, О. І. Вишневський та ін.

Поняття та класифікація рольових ігор. На сучасному етапі розвитку методики вивчення окремих дисциплін основний акцент робиться на розвитку особистісно орієнтованого (інтерактивного) та комунікативного підходів. Підвищення ефективності навчання є одним із головних завдань сьогодення. Необхідно відзначити, що для успішного активного засвоєння студентами знань, умінь, навичок придатні не всі форми педагогічного інструментарію, а лише ті, які в поєднанні з традиційними, з одного боку, створювали б дидактичні й психологічні умови для спонукання до самостійної творчої й розумової діяльності, а з іншого боку - моделювали б предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності студентів. Таким вимогам відповідає активне навчання, відмінна риса якого полягає в можливості моделювання процесу майбутньої професійної діяльності студентів з метою придбання ними професійних умінь і навичок уже в процесі аудиторної навчальної діяльності .

Ефективність навчання значною мірою залежить від зацікавленості студентів, мотивації, яка стимулює їхню активну діяльність. Важливе значення для досягнення поставленої цілі має воля. Будь-яка гра вимагає дотримання певних правил та винахідливого їх використання. У процесі виконання рольових ігор створюються оптимальні умови для розвитку творчого мислення. Відповідно до піраміди засвоєння знань, розробленої американськими вченими у 80-х роках ХХ століття, 75 % інформації засвоюється через навчання дидактичними іграми.

У педагогічній літературі подано декілька визначень поняття «рольова гра:

Рольова гра – це групова форма навчання, у процесі якої використовується рольова структура ведення заняття, тобто набір ролей, які регламентують діяльність і поведінку студентів. Рольова гра відіграє важливу роль в активізації навчально-виховного процесу. Це досягається активізацією пізнавально-оцінювальної та практичної діяльності учасників заняття, певною організацією їх взаємодії та спілкування.

Рольова гра - форма навчання, що передбачає розподіл ролей, переробку інформації й підготовку матеріалу відповідно до запропонованого сценарію. Вона стає усе більш популярною при навчанні кандидатів на керівні посади, тому що рольові ігри ефективні для вироблення навичок міжособистісного спілкування. Під час рольової гри відтворюються реальні робочі ситуації, мета - домогтися розв'язання поставленого завдання. Програвання ролей дозволяє учасникам краще зрозуміти мотиви поведінки того співробітника, чия роль програється, допомагає побачити типові помилки, вибрати правильну модель поведінки в запропонованій ситуації.
Рольова гра – це моделювання ситуації, де учасникам пропонується зіграти роль певної людини у знайомих обставинах чи ситуаціях. Сценарій часто вигадується, або використовуються реальні ситуації, з якими учасник може стикнутися у повсякденному житті.

Рольова гра – це ефективна навчальна методика, але вона має бути добре продумана і організована, щоб забезпечити позитивний вплив на учасників.

Рольова гра – простий спосіб пізнання людиною навколишньої дійсності, один із найдоступніших шляхів до оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок.



У людській практиці рольова гра виконує такі функції:

- розважальну (це основна функція гри - розважити, надихнути, викликати інтерес);

- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

- самореалізації у грі;

- терапевтична: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

- діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

- функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;

- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

- соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм.

У структуру рольової гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.

У структуру гри як процесу входять:

а) ролі, узяті на себе граючими;

б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;

в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

г) реальні відносини між граючими;

д) сюжет (зміст) - дійсність, умовно відтворена в грі.

Значення рольової гри неможливо вичерпати й оцінити розважальними можливостями. У тім і складається її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у модель людських відносин і проявів у праці.

Ідея використання рольової поведінки на уроці одержала підтримку з боку теорії ролей, розробленої соціологами і соціопсихологами. Соціальне середовище, у якій людина живе, виступає стосовно неї як первинна соціалізація, у ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Відповідно, при оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Міра умовності може бути різною: перевтілення в реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок і т.д. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової гри.

Психологами встановлено, що в рольовій грі насамперед розвивається уява, увага й образне мислення дітей. Крім того, розвиток уяви є дуже важливим сам по собі, адже без нього неможлива навіть найпростіша людська діяльність.

Рольова гра подібна виставі в театрі. Це виконання студентами ролей, заданих певними ситуаціями, які вимагають використання особливої поведінки та відповідної лексики. Гра забезпечує невимушену обстановку, в якій студенти є настільки винахідливими і жвавими, наскільки це можливо. Група студентів, яка успішно виконує рольову гру, дуже схожа на групу маленьких дітей, яка грається у лікарів, школу, батьків тощо. Вони підсвідомо творять свою власну реальність. Таким чином, вони експериментують, використовуючи свої знання про реальний світ, і водночас розвивають здатність взаємодіяти з іншими людьми. Ця діяльність є захоплюючою.

О.М. Діанова, Л.Х. Костіна на основі огляду зарубіжної методичної

літератури наголошують на таких особливостях рольової гри:

• рольова гра - це навчання в дії. Вона сприяє підвищенню якості навчання;

• рольова гра вимагає повної віддачі від учасників, їх реакції як вербальними, так і невербальними засобами в заданій ситуації. Суть рольової гри як способу навчання невербальному спілкуванню полягає в тому, що певне комунікативне завдання вирішується учасниками в процесі імпровізованого розігрування ситуації. У процесі підготовчого етапу задаються основні питання для обговорення, повторюється розділ курсу, присвячений використанню невербальних засобів спілкування (абетка жестів, відкриті й закриті жести, пози, жести недовіри, розташування тощо). Невербальна виразність - одна зі

складових успішного педагогічного процесу. У рольовій грі використовується

загальний запас знань і вмінь;

• рольова гра є мотивувальною, оскільки містить елемент гри й непередбачуваність розв'язки. Студенти бачать можливість застосування ситуації, що програється в рольовій грі, у реальному житті;

• рольова гра несе в собі елемент несподіванки («момент шоку»). У процесі рольової гри учасники повинні уважно слухати один одного, швидко думати й адекватно реагувати на репліки своїх товаришів;

• протягом рольової гри відбувається емоційний підйом;

• рольова гра має переваги перед іншими прийомами й методами навчання, тому що в ній беруть участь всі учасники, і вона дає можливість легше виразити свою думку, знаходячись «під маскою» діючої особи.

У сучасній психолого-педагогічній науці існують різні класифікації рольових ігор.

Однією з можливих є класифікація за типом використовуваних завдань та ролей. Відповідно до неї розрізняють навчально-рольові та ділові ігри. Основне призначення навчально-рольової гри полягає в тому, щоб забезпечити всебічний і глибокий аналіз тієї чи іншої проблеми, використовуючи так звані навчальні ролі. Ділова гра спрямована на те, щоб, імітуючи реальні ділові (професійні, побутові тощо) ситуації, виконуючи «справжні», а не «навчальні» ролі, студенти набували умінь та навичок, необхідних для виконання різних видів практичної діяльності.

Рольові ігри поділяються на дві категорії: 
 спонтанні (імпровізаційні), в яких відсутня розгорнута фабула, моделюються прості ситуації, тренер-ведучий цілком покладається на імпровізаційні здатності учасників. Такі ігри не вимагають тривалої попередньої підготовки й можуть моделюватися в ході навчання залежно від труднощів, що виявляються у спілкуванні;
 сюжетні (сценарні), які проводяться за попередньо розробленим сценарієм, мають розгорнуті інструкції для всіх учасників з описом їх предметних і навіть міжособистісних позицій. Такі ігри засновані на завданнях, які тренер-ведучий ставить перед собою заздалегідь, плануючи весь навчально-тренувальний цикл. У них моделюються складні ситуації, закладається механізм розгортання тривалих комунікативних процесів. 
П. М. Щербань пропонує класифікацію навчально-педагогічних ігор у вигляді піраміди, в основі якої знаходяться рольові ігри, мозкова атака та ігрове проектування, які звужуються до імітаційних та ситуаційних ігор, на вершині піраміди знаходяться організаційно-ділові ігри. Гра є основною формою вияву активності студента, засобом пізнання навколишнього світу. Організаційною одиницею рольової гри є ситуація, що «розігрується». Вона розгортається в процесі заняття як окремий сюжет. В основу такого сюжету може бути покладена навчальна або реальна життєва проблема, встановлюється необхідний і достатній набір ролей (учасників ситуації), які розподіляються між учасниками. Кожен студент, учасник гри, повинен виконати певну роль, дотримуючись рольових приписів від педагога-керівника заняття протягом усієї гри.

Рольові ігри, на думку Ю.Н. Ємельянова, аналогічні методам аналізу проблемних ситуацій за своїми психологічними параметрами (мотивації, участі

інтелектуальних ресурсів, емоційному забарвленню). На відміну від спонтанного обговорення, прийнятого в дискусійних методах, що супроводжується суб'єктивною оцінкою викладача, операційні ігри мають сценарій, у який закладений алгоритм «правильності» і «неправильності»

прийнятого рішення. В.І. Чупрасова, спираючись на визначення активних методів навчання як методів, що сприяють організації пізнавальної діяльності студентів, пропонує таку класифікацію методів активного навчання:

а) комунікативні методи (групові дискусії, лекції, проблемні ситуації);

б) ігрові методи (дидактичні ігри, рольові, ділові ігри);

в) конструктивні (проблемне навчання, програмоване навчання);

г) корекційні методи (аутотренінг, ігрова психотерапія,

психодраматична корекція).

Дидактичні ігри можуть характеризуватися навчальними цілями й

завданнями, формою проведення, способом організації, ступенем складності,

кількісним складом учасників:

- за кількісним складом учасників гри їх розділяють на індивідуальні,

парні, групові, колективні. І якщо перші націлені тільки на спілкування з

текстом (письмовим або звуковим), то три наступні, крім спілкування з

текстом, на спілкування з партнерами (крім тексту);

- за характером і формою проведення виділяють предметні ігри, рухливі з

вербальним компонентом, ігри-змагання, інтелектуальні (тести, ребуси,

кросворди, чайнворди тощо), взаємодії (комунікативні);

- за способом організації ігри бувають комп'ютерні, письмові, на дошках;

- за ступенем складності виконуваних дій (або композиційної побудови,

сюжету) виділяють прості й складні ігри, моноситуаційні й поліситуаційні;

- за тривалістю проведення - нетривалі й тривалі.

Рольова гра є одним з тих унікальних методів навчання, що допомагає студентам справлятися з невизначеністю. Рольова гра ставить їх у ситуацію, що

включає ті ж обмеження, мотивацію, що існують у реальному світі, її можна

використовувати в багатьох навчальних ситуаціях, у процесі вивчення багатьох

навчальних дисциплін.

Рольова гра має такі можливості й характеристики:

1. Рольова гра - модель спілкування. Вона припускає імітування дійсності в її найбільш істотних рисах: як і в самому житті, мовна й немовна поведінка партнерів тісно переплітається.

2. Рольова гра припускає посилення особистісної причетності до всього, що відбувається. Студент входить у ситуацію, хоча й не через своє «Я», але через «Я» відповідної ролі. Це позитивно позначається на результаті, і, як підсумок, на засвоєнні дисципліни.

3. Рольова гра сприяє розширенню асоціативної бази у процесі засвоєння матеріалу.

4. Рольова гра сприяє формуванню навчального співробітництва й партнерства. Тобто рольова гра - це організаційна форма, що сприяє створенню згуртованого колективу. Вона має виховне значення.

5. Рольова гра, у якій заохочується всяка вигадка, відкриває більші можливості для винахідливості, що визначає її освітнє й розвиваюче значення.



За допомогою рольової гри слухачі мають змогу:
• набути досвіду використання певних навичок в ігровій ситуації;
• проаналізувати альтернативні способи дій, ідеї, запропоновані для виконання завдання гри, змінити ситуацію на краще;
• відпрацювати на практиці певні види поведінки в безпечному середовищі перед тим, як застосовувати їх у реальному житті;
• набути впевненості у своїх силах під час практичних дій або репетиції певної події; 
• закріпити засвоєний матеріал шляхом забезпечення зворотного зв’язку;
• додати до навчального процесу елемент розваги.
Для підвищення емоційної напруги учасників у гру вводяться ролі опонентів, критиків, а іноді й провокаторів. Слухачі, що не беруть участі в рольовій грі, виступають у ролі спостерігачів, не заважаючи виконавцям порадами, схваленням або несхваленням. На закінчення гри проводиться її обговорення. Учасники повинні самі оцінити підсумки гри, власні дії, дії інших учасників, визначити ті проблеми й труднощі, які вони зазнавали під час гри. Потім важливо з'ясувати, як ігрова ситуація сприймалася спостерігачами, що, на їхню думку, було зроблено добре, що можна було зробити краще або по-іншому. Для досягнення максимальної користі від цього способу навчання дуже важливий досвід тренера-ведучого, який не тільки створює клімат, що сприяє активній участі слухачів у грі, але й підтримує учасників ситуації, що розігрується. 
Етапи рольової гри. Рольова гра відбувається у кілька етапів. Спочатку викладач повідомляє тему, мету, інформує учасників про зміст кожної ролі, після чого створюються рольові групи. Далі відбувається опановування ролей і з’ясування суті проблемного питання чи ситуації. Протягом наступного етапу учасники гри готуються до обговорення проблеми чи програвання ситуації, тобто виробляють спільну думку щодо питань, які їм належить опрацювати на занятті, або виробляють зумовлену певною роллю стратегію поведінки у конфлікті. У міру готовності студентів починається етап обговорення проблеми або програвання «реальної» ситуації. Послідовно слово мають різні рольові групи, які висловлюють свою позицію щодо аналізованої проблеми, або ж моделюють виконання необхідних дій. Упродовж гри викладач-ведучий визначає смислову лінію аналізу теоретичної проблеми або практичної ситуації,

порушує додаткові питання та ставить завдання. Він заохочує всіх студентів до

гри в атмосфері доброзичливості, взаємодопомоги, рівноправності. Педагог

завершує заняття підбиттям підсумків, наголошуючи на змісті та реалізованості

психологічно-методичного задуму.

Моделюючи ситуацію як засіб навчання, викладач повинен враховувати

різні фактори: рівень підготовленості студентів, тему і мету занять, конкретні

обставини.



Складовими компонентами рольової гри є:
 розподіл ролей між учасниками;
 система взаємодії учасників;
 наявність (або створення) конфліктних ситуацій, різних точок зору й
інтересів серед суб'єктів навчання;
 підтримка емоційної напруги протягом усієї гри;
 створення гнучкої системи оцінки діяльності всіх учасників гри.
Рольові ігри рекомендується використовувати у випадках, коли:

  1. Необхідно сформувати або удосконалити навички ефективної комунікації і міжособистісної взаємодії.

  2. Є потреба закріпити на практиці способи дій, які можуть стати у нагоді при виконанні службових обов’язків, у побуті.

  3. Необхідно переграти ситуацію, яку не вдалося владнати у реальних умовах.

  4. Рольові ігри сприяють «програванню ролей», що дає змогу побачити працівника не просто в міжособистісній взаємодії у групі, а у процесі виконання ним певної соціальної ролі. Рольова гра також досить часто використовується для формування психологічних навичок у сфері комунікації.

Висновки. Рольова гра є одним з унікальних методів навчання, що допомагає студентам подолати невизначеність, тому її використання є дуже важливим у процесі вивчення дисциплін. Рольова гра має багато можливостей і характеристик, оскільки вона є моделлю спілкування, припускає посилення особистісної причетності учасників до всього, що відбувається, сприяє розширенню асоціативної бази у процесі засвоєння навчального матеріалу, сприяє формуванню навчального співробітництва й партнерства.

Отже, рольова гра - це спосіб розширення досвіду учасників тренінгу шляхом представлення їм неочікуваної ситуації, в якій пропонується прийняти роль будь-кого з учасників і потім опрацювати спосіб, який дозволяє довести цю ситуацію до гідного завершення.



Підхід

 Для того, щоб отримати максимальну користь від рольової гри, ситуації, що пропонуються, мають бути якомога ближчими до реальності. Необхідно виділити час для підготовки короткого опису задіяних персонажів і переконатись, що створені умови гри максимально відповідають специфіці основної діяльності учасників.

 Інструкція до рольової гри має детально описувати всі аспекти ситуації. Разом з тим, ця інструкція не повинна ставити жорстких меж, що перешкоджають учасникам зіграти свої ролі у відповідності з власними уявленнями про те, як необхідно діяти в таких випадках.

 Задача, до розв’язку якої прагнуть члени групи, які є учасниками рольової гри, - створення моделі поведінки, характерної в повсякденному житті для реальних людей. Саме поведінка, а не виявлення талантів учасників, буде основою дискусії, яка буде слідувати далі. Група має спостерігати за змістом кожної сцени, що розігрується. Тим, хто не приймає участі в грі, потрібно запропонувати виступити спостерігачами і записувати особливості поведінки учасників.

 Спостереження можуть стати більш корисними, якщо зробити відеозапис рольової гри і у випадку необхідності, використовувати його для забезпечення зворотного зв’язку або індивідуальних консультацій.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал