Програма з поглибленим вивченням української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (класів)



Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.79 Mb.
ТипПрограма
1   2   3

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги до вмінь

Сфери відношень

Тематика текстів

Теми висловлювань учнів

Слово як засіб вираження думки.

Національна історія та культура (звичаї, традиції, свята).

Рідна земля, люди, Батьківщина.

Людина, її життєве кредо.


Я як особистість.

Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян.

Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців та угорців. Внесок українців та угорців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів. Риси традиційної моралі в народній культурі України та Угорщини.


Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України. Визначні люди України. Визначні люди Угорщини. Краса душі, що виражається в рукотворній красі.

Загальнолюдські моральні цінності.

Покликання людини.


„У словах закодовані знання про світ”, „У дзеркалі слова”, „Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина”, “Розум без книги - що птах без крил”.
„Людина створила культуру, а культура – людину”, „Традиційні ремесла та промисли українців”, „Традиційні ремесла та промисли угорців”.

„Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами” (І. Багряний), „Любов до Батьківщини – обов’язок кожного чи умова саморозвитку?”, „Моє бачення рідної землі”, “Багатоголоса моя Україна…”, “Що залишу нащадкам у ріднім краю?”

„Хто є для мене взірцем?”, „Що робить людину великою?” „Сміливі завжди мають щастя”, “Зовнішня і внутрішня краса людини”.
„Екологія природи й екологія душі”, „Земля не вибачає байдужості”, „Моє місце серед людей”, „Мистецтво як засіб творення особистості”, „Прекрасне і потворне у нашому житті”, „У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне” (М. Рильський), „Бери вершину – матимеш середину” (Г.Сковорода), “Шляхи до життєвої гармонії”.


Учень (учениця):
сприймає,

аналізує,

оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної експресивної, комунікативної чи іншої мети.


Діяльнісна змістова лінія


Види умінь



Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-

контрольні



Учень (учениця) самостійно чи з допомогою вчителя:

усвідомлює та визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план;

оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності;


робить необхідні корективи.

Загальнопізна-

вальні

Учень (учениця) самостійно чи з необхідною допомогою вчителя:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури,ресурсів Інтернету тощо) та здійснює бібліографічний пошук потрібної літератури;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень (учениця) самостійно:

уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;


спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень (учениця)


помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;



намагається творити добро словом і ділом.


9 клас

105 годин, 3 години на тиждень

24 години для засвоєння учнями завдань мовленнєвої змістової лінії

61 година для засвоєння учнями завдань мовної змістової лінії

20 годин для виконання контрольних робіт з чотирьох видів мовленнєвої діяльності (Таблиця 2.)

Таблиця 2.

Форми

контролю

9 клас

І семестр

ІІ семестр

Мова*

4

4

Аудіювання

-

1

Говоріння: діалог**

1

-

переказ**

1

-

твір**

-

1

Читання: мовчки

1

-

вголос**

-

1

Письмо: переказ

1

1

твір

1

1

Правопис: диктант

1

1

____________

* Загальна кількість контрольних робіт з тематичного оцінювання розподіляються порівну протягом року: у формі тестування і в формі диктанту.

** Види діяльності, перевірка яких здійснюється індивідуально протягом семестру: для них можна відводити й окремі уроки.



Мовленнєва змістова ЛІНІЯ


Дата

проведення

уроку

Пор. №

Кількість

годин


Зміст навчального матеріалу




Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1

24


Відомості про спілкування та мовлення

Загальні поняття про мовлення як засіб спілкування, пізнання і впливу. Усне й писемне мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Адресат мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Вимоги до культури мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, правильність). Поняття про розмовний, науковий, художній, публіцистичний, офіційно-діловий стилі мови, сфери вживання кожного з них.

Жанри мовлення: доповідь, тези прочитаного, конспект почутого.

Ділові папери: заява, автобіографія.


Учень (учениця):

Систематизує вивчене про мовлення і спілкування, види мовленнєвої діяльності;

уміє сприймати усне та писемне мовлення, користуватися різними способами засвоєння почутого й прочитаного;

розрізняє стилі мови, типи, жанри мовлення, знає сфери вживання різних стилів мови;

добирає відповідно до ситуації спілкування стиль мови;

складає діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації спілкування на самостійно визначену тему; використовує репліки для стимулювання мовлення;

застосовує формули мовленнєвого етикету, дотримується норм літературної мови, правил спілкування.

Створює усно й письмово монологічні висловлювання різних типів, стилів, жанрів з урахуванням ситуації спілкування (доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія), знає особливості їх побудови.




2




Види робіт

Сприймання чужого мовлення
Аудіювання

(слухання-розуміння)

текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (опис місцевості, пам’яток історії та культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка).

Різновиди аудіювання – ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).

.


Читання мовчки і вголос
Читання

Читання мовчки текстів різних стилів мови, типів і жанрів мовлення (вивчальне, ознайомлювальне, вибіркове).

Виразне читання текстів різних стилів мови, типів, жанрів мовлення (уголос).

Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (також різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту для збагачення власного мовлення).

Відтворення готового тексту
Перекази за складним планом.

Говоріння

Стислі перекази текстів наукового й публіцистичного стилів.

Вибірковий переказ тексту художнього стилю .

Стислий переказ тексту публіцистичного стилю.

Вибіркові перекази текстів наукового й художнього стилів (на основі декількох джерел).

Докладний переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням.



Створення власних висловлювань
Діалогічне мовлення

Створення діалогічних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення з врахуванням адресата мовлення й мовленнєвої ситуації (приватна розмова, обговорення певної теми, дискусія). Розігрування діалогу.



Монологічне мовлення

Твори (навчальні та контрольні) за планом.

Говоріння. Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему.

Письмо. Твори в публіцистичному стилі на морально-етичну та суспільну теми.

Ділові папери. Заява (проста і вмотивована). Автобіографія.



Учень (учениця):

розуміє зміст, тему й основну думку висловлень інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів обсягом 700–800 слів –7–8 хв, інших стилів обсягом 600–700 слів – 6–7 хв);

осмислює й запамятовує почуте й прочитане, робить висновки, висловлює власну думку щодо сприйнятого;

визначає тему та основну думку почутого висловлювання (тривалість звучання художнього тексту 10 хв, інших стилів – 15 хв);

визначає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту;

розуміє загальний зміст почутого, усвідомлює його елементи, розрізняє основну та другорядну інформацію, з’ясовує незрозумілі слова й вирази формулює власну думку; визначає причиново-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби в складніших за сприйняттям порівняно з попередніми класами прослуханих текстах;

Учень (учениця):

читає мовчки незнайомий, складніший і довший текст, ніж у попередніх класах(швидкість читання – 130–260 слів за хв);

розуміє й осмислює зміст прочитаного;

користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання;

виділяє й узагальнює факти у процесі читання;

прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, виноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо);

складає план, тези прочитаного;

оцінює прочитане (зміст, форму, задум і мовне оформлення).

виразно читає вголос знайомі, складніші за сприйняттям порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80–120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум;



оцінює прочитаний вголос текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення); користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (розуміє зміст тексту, взаємозв’язок та послідовність елементів композиції, з’ясовує незрозумілі фрази, визначає основне та другорядне, причиново-наслідкові зв’язки між явищами).
Учень (учениця):

переказує тексти різних стилів за самостійно складеним планом детально, вибірково й стисло прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 300-350 слів, стислого й вибіркового – в 1,5–2 рази більше), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, уникає стилістичних помилок; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові та мовному оформленні висловлювання;

оцінює текст з погляду на його зміст, форму, авторський задум і мовне оформлення;

складає усний і письмовий діалог (орієнтовно 9–10 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;
Учень (учениця):

складає, розігрує діалог (орієнтовно 9–10 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, також і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови.

Учень (учениця):

складає усні й письмові твори, осмислює тему, розкриває її, підпорядковує висловлювання темі та основній думці, робить необхідні узагальнення й висновки відповідно до структури твору-роздуму;

уміє писати заяву, автобіографію, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мови;

осмислює й запам’ятовує прочитане, робить короткі записи в процесі читання, висловлює власну думку щодо сприйнятого;

добирає й систематизує з різних джерел (довідкової й художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо) матеріал для творів; робить необхідні узагальнення й висновки; додержується вимог до мовлення й основних правил спілкування; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні власного й чужого висловлювання.










Міжпредметні зв’язки

Оповідання, пейзаж, портрет у художньому творі, перекази описів краєвидів, зовнішності літературних героїв (література), аналіз змісту й художніх особливостей творів живопису, на яких зображена місцевість, опис історичної та архітектурної пам’яток на основі особистих спостережень і вражень (образотворче мистецтво, історія), використання мовних знань з угорської мови.




МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Дата

проведення уроку



Пор. №

Кількість годин



Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої

підготовки учнів




1

61

1


Вступ

Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування та впливу.


Учень (учениця):

розуміє роль мови в суспільстві як найважливішого засобу пізнання, спілкування та впливу;

визначає функції мови в житті суспільства (комунікативна, номінативна, мислетворча, пізнавальна, культуроносна, об’єднуюча, етична, естетична);

розрізняє мову й мовлення як поняття нетотожні




2


10


Систематизація та узагальнення вивченого у восьмому класі про просте неускладнене та ускладнене речення, поглиблення вміння правильного синтаксичного розбору вивчених видів речень.

Розділові знаки в кінці речень (повторення).



Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія

Засвоєння нових слів, фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих висловів.



Морфологія

Використання вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова.



Культура мовлення

Інтонування різних за метою висловлювання, а також окличних речень.

Використання розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень у вивчених стилях мови.

Міжпредметні зв’язки

Риторичні речення в художньому тексті. Прислів’я, приказки як словосполучення і речення (література).



Учень (учениця):

знає, особливості словосполучення як синтаксичної одиниці;

добирає в усному та писемному мовленні доцільні словосполучення та будує з ними речення; знає відмінності синтаксичних словосполучень від лексичних та фразеологічних; розрізняє типи синтаксичних словосполучень за вираженням головного слова; знає будову простих неускладнених та ускладнених речень; визначає головні та другорядні члени речення, засоби їх вираження; відрізняє двоскладні речення від односкладних; правильно розставляє розділові знаки при однорідних членах речення, звертаннях, вставних конструкціях, відокремлених членах речення; конструює речення з прямою мовою, здійснює заміну прямої мови непрямою; створює діалог відповідно до запропонованої теми; правильно ставить розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх




3

46
2


Синтаксис. Пунктуація

Складне речення

Основні відомості про складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком. Синтаксичні зв’язки і змістові відношення у складному реченні.

Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови.



Культура мовлення

Правильна складних речень. Інтонація складних речень без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком.



Міжпредметні зв’язки

Використання речень без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком у художньому мовленні




Учень (учениця):

усвідомлює й засвоює основні відомості про складне речення;

уміє визначати граматичні основи складного речення;

розрізняє структурні відмінності простих і складних безсполучникових речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;

розпізнає сполучникові (складносурядні та складнопідрядні) і безсполучникові складні речення в готовому тексті;

розрізняє складні речення за метою висловлювання), основні види складних речень;

осмислює змістову та інтонаційну єдність частин складного речення.

знаходить і пояснює засоби зв’язку частин складного речення;

правильно будує складні речення;






4



12


Складносурядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому. Змістові відношення між частинами складносурядного речення: одночасність, послідовність, чергування, несумісність дій, протиставлення. Розділові знаки в складносурядному реченні (кома, крапка з комою, тире).

Синтаксичний розбір складносурядного речення.



Внутрішньопредметні зв’язки Морфологія

Самостійні та службові частини мови як засоби для побудови речень.



Пунктуація

Розділові знаки в складносурядному реченні (кома, крапка з комою, тире).



Стилістика

Використання складносурядних речень для конструювання текстів художнього стилю.



Міжпредметні зв’язки: використання складносурядних речень у художньому стилі мови (література).


Учень (учениця):

усвідомлює й засвоює основні теоретичні відомості про складносурядне речення (структурно-граматичні ознаки, інтонаційні, пунктуаційні та стилістичні особливості);

розуміє смислові зв’язки між частинами складносурядного речення;

виділяє, аналізує й конструює складносурядні речення, використовує їх в усному й писемному мовленні;

розмежовує складносурядні речення та прості речення, ускладнені однорідними членами речення;

інтонаційно й пунктуаційно оформляє складносурядні речення з єднальними, протиставними, розділовими сполучниками;

правильно виконує синтаксичний розбір складносурядного речення;



знаходить та обґрунтовує пунктограми, правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядних речень; використовує складносурядні речення для конструювання текстів художнього стилю з метою зображувально-експресивної функції; розрізняє однозвучні слова, правильно будує з ними речення: проте – про те, зате – за те.




5


15


Складнопідрядне речення. Будова складнопідрядного речення: головна й підрядна частини; місце підрядної частини. Засоби зв’язку між головною і підрядною частиною (підрядні сполучники, сполучні слова; вказівні слова). Основні види складнопідрядних речень за значенням та будовою: з означальними підрядними, з підрядними з’ясувальними, з обставинними підрядними частинами (ступеня і способу дії, місця, часу, наслідку, мети, порівняльними, причини, умови, допусту).

Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами (послідовна підрядність, неоднорідна підрядність, однорідна підрядність).

Сполучники та сполучні слова в складнопідрядному реченні.

Розділові знаки в складнопідрядному реченні та реченні з кількома підрядними частинами.

Синтаксичний розбір складнопідрядного речення.

Непряма мова як різновид складнопідрядного речення. Способи заміни прямої мови непрямою і навпаки (повторення).


Внутрішньопредметні зв’язки Морфологія

Самостійні та службові частини мови як засоби для побудови речень.



Стилістика

Використання складнопідрядних речень різних видів у художньому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях.



Пунктуація

Розділові знаки в складнопідрядному реченні.



Міжпредметні зв’язки: використання складнопідрядних речень у художньому стилі мови (література).

Учень (учениця):

усвідомлює й засвоює основні відомості про складнопідрядне речення;

знає будову складнопідрядного речення й засоби зв’язку в ньому;



розмежовує складнопідрядні речення й складні речення інших типів;

розрізняє омонімічні сполучники та сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядного речення;

визначає роль вказівних слів;

класифікує складнопідрядні речення за значенням і будовою, засобами зв’язку в них;

розпізнає, виділяє, аналізує й конструює складнопідрядне речення з одним і кількома підрядними для вираження складної думки;

використовує складнопідрядні речення у зв’язному мовленні відповідно до комунікативного завдання;

замінює означальні підрядні речення дієприкметниковим зворотом і навпаки; підрядні обставинні речення дієприслівниковим зворотом і навпаки;

трансформує пряму мову в складнопідрядне речення;

правильно ставить розділові знаки між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх, дотримується правил інтонування таких речень;

правильно виконує синтаксичний розбір складнопідрядного речення;



уміє визначати речення з непрямою мовою та трансформувати їх у речення з прямою мовою і навпаки;





6


10


Безсполучникове складне речення. Основні відомості про безсполучникове складне речення. Смислові відношення в безсполучникових реченнях з однотипними частинами: одночасність дій, явищ, послідовність дій, явищ; зіставлення чи протиставлення явищ. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Синтаксичний розбір безсполучникового складного речення.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексикологія і фразеологія

Засвоєння фразеологізмів, крилатих висловів, прислів’їв і приказок, які мають будову безсполучникового складного речення.



Культура мовлення

Синоніміка складних безсполучникових речень із сполучниковими та простими реченнями.



Пунктуація

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.



Міжпредметні зв’язки

Використання безсполучникових складних речень у художніх текстах (література).



Учень (учениця):

засвоює основні відомості про безсполучникове складне речення;

визначає структуру безсполучникового складного речення;

розмежовує безсполучникові складні речення та сполучникові (складносурядні, складнопідрядні);

визначає смислові відношення між частинами безсполучникових речень;

розрізняє групи безсполучникових складних речень за характером синтаксичних і смислових зв’язків між простими реченнями;

розмежовує безсполучникові складні речення з однотипними та різнотипними частинами;

конструює безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями, добирає до них синтаксичні синоніми серед сполучникових складних речень;

використовує безсполучникові складні речення у зв’язному мовленні залежно від комунікативного завдання та ситуації спілкування;

правильно інтонує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами;

уміє ставити розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

правильно виконує синтаксичний розбір безсполучникового складного речення.






7


7


Складне речення з різними типами зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим, сурядним і підрядним).

Семантика і структура складних речень з різними типами зв’язку.

Розділові знаки в складному реченні з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

Синтаксичний розбір складного речення з різними типами зв’язку.



Внутрішньопредметні зв’язки

Морфологія

Самостійні та службові частини мови.



Пунктуація

Розділові знаки в складному реченні з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку.



Міжпредметні зв’язки

Використання складних речень з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку у художньому мовленні.




Учень (учениця):

знаходить у тексті складне речення з різними типами зв’язку;

розуміє смислові відношення між їх складовими частинами;

визначає структуру складних речень з різними типами зв’язку;

уміє конструювати складні речення з різними типами зв’язку; трансформує прості речення у складні з різними типами зв’язку відповідно до комунікативного завдання; обґрунтовує вживання розділових знаків у цих реченнях; розрізняє складні речення з різними типами зв’язку з синонімічними простими реченнями; правильно виконує синтаксичний розбір складного речення з різними типами зв’язку; складає усні й письмові висловлювання публіцистичного й наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних речень з різними типами сполучникового та безсполучникового зв'язку.













8


4


Систематизація та узагальнення вивченого

Мовні аспекти вивчення речення (порядок слів у реченні; граматична основа речення, та другорядні члени речення; види речень; засоби передачі смислу та емоційних забарвлень). Пунктуація в простих ускладнених та складних реченнях.



Внутрішньопредметні зв’язки

Правопис

Орфографія. Пунктуація.




Учень (учениця):

аналізує і систематизує вивчені в шкільному курсі вивчені в шкільному курсі мовні поняття й правила, виділяє в них подібне й узагальнює;

розрізняє спільне й відмінне між словосполученням і реченням;

знає лексико-граматичні та структурно-семантичні особливості словосполучення;

характеризує головні та другорядні члени речення і способи їх вираження;

розрізняє прості неускладнені та ускладнені речення;

знає типи складних речень і дає їм повну характеристику;

застосовує пунктуаційні навички на практиці;










Міжпредметні зв’язки

Градація як стилістична фігура (література), передача причинно-наслідкових зв’язків складнопідрядними реченнями в науковому стилі (історія, правознавство, біологія, фізика), знання з рідної мови (угорська мова). Використання мовних знань з угорської мови.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал