Програма вступного випробування



Скачати 372.75 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір372.75 Kb.
ТипПрограма
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Голова приймальної комісії

професор А. Ф. Крижановський

_________________________________

«_____» _______________ 2016 р.

ПРОГРАМА

ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

для вступників на основі освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»

за спеціальностями «Управление проектами», «Менеджмент організації», «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності», «Економіка підприємства», «Адміністративний менеджмент», «Бізнес-адміністрування», «Правознавство», «Міжнародне право»

ОДЕСА – 2016


  1. Загальні положення

Оскільки Україна заявила про свій намір стати рівноправним партнером в рамках Болонського процесу, то очікується, що українські вищі навчальні заклади будуть здійснювати навчальний процес відповідно до європейських стандартів володіння мовою. Враховуючи результати національної реформи викладання іноземної мови та беручи до уваги міжнародну практику мовної освіти у ВНЗ, програма ІМПС (Іноземна мова професійного спрямування) констатує, що мінімально прийнятим рівнем володіння мовою для бакалавра є рівень В2 (Незалежний користувач).

„Критерії” для цього рівня типової програми ІМПС базуються на:



    • дескрипторах, запропонованих Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти (2001р.)

    • вимогах освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) випускників, затверджених Міністерством освіти і науки України

    • конкретних посадових інструкціях, що розроблені та затверджені підприємствами, організаціями, інститутами

    • результатах допроектного дослідження викладання ІМПС (2004р.) та опитування фахівців, викладачів і студентів ВНЗ.

Мета проведення вступного екзамену з іноземної мови на освітньо-кваліфікаційний рівень “Магістр” – перевірка знань, практичних навичок та вмінь, пов’язаних зі всіма видами мовленнєвої діяльності, які отримані в процесі оволодіння іноземною мовою (за професійним спрямуванням) на рівні “Бакалавр”.

Мовленнєва компетенція
Аудіювання

• розуміти основні ідеї та розпізнавати відповідну інформацію в ході обговорень, дебатів, доповідей, бесід, що за темою пов’язані з навчанням та спеціальністю;

• розуміти обговорення проблем загальнонаукового та професійно-орієнтованого характеру, що має на меті досягнення порозуміння;

• розуміти повідомлення та інструкції в академічному та професійному середовищі;

• розуміти намір мовця і комунікативні наслідки його висловлювання;

• визначити позицію і точку зору мовця.



Говоріння

а) Діалогічне мовлення

• реагувати на основні ідей та розпізнавати суттєво важливу інформацію під час обговорень, дискусій, бесід, що пов’язані з навчанням та професією. Володіння лексичним мінімумом ділових контактів, нарад;

• чітко аргументувати відносно актуальних тем в академічному та професійному житті (на конференціях, дискусіях в академічному навчальному середовищі). Володіння мовленнєвим етикетом спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо;

• поводитись адекватно у типових академічних і в професійних ситуаціях (на конференціях, дискусіях в академічному навчальному середовищі )

• мовленнєвий етикет світського спілкування;

• виконувати широку низку мовленнєвих функцій і реагувати на них, гнучко користуючись загальновживаними фразами.



б) Монологічне мовлення

• чітко виступати з підготовленими індивідуальними презентаціями, щодо широкого кола тем академічного та професійного спрямування;

• продукувати чіткий, детальний монолог з широкого кола тем, пов’язаних з навчанням та спеціальністю;

• користуватися базовими засобами зв’язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно поєднаний дискурс.



Читання

• розуміти автентичні тексти, пов’язані з навчанням та спеціальністю, з підручників, популярних та спеціалізованих журналів та Інтернетівських джерел;

• розуміти головну ідею та знаходити необхідну інформацію в неадаптованій літературі за фахом;

• розуміти інструкції по роботі устаткування обладнання;

• розуміти графіки, діаграми та рисунки;

• вміння передбачати основну інформацію тексту за його заголовковою частиною та ілюстративним матеріалом, що супроводжує текст (прогнозуюче читання);

• здійснювати ознайомче читання неадаптованих текстів для отримання інформаціі;

• накопичувати інформацію з різних джерел для подальшого її використання (на презентаціях, конференціях, дискусіях в академічному навчальному середовищі, а також у подальшій науковій роботі);

• здійснювати вивчаюче читання з метою поповнення термінологічного тезаурусу;

• розуміти автентичну академічну та професійну кореспонденцію (листи, факси, електронні повідомлення тощо);

• розуміти інформацію рекламних матеріалів.
Письмо

• писати анотації до неадаптованих текстів за фахом;

• писати реферати на основі автентичної літератури за фахом;

• укладати термінологічні словники за фахом на базі автентичної літератури;

• складати тексти презентацій, використовуючи автентичні наукові матеріали за фахом;

• писати зрозумілі, деталізовані тексти різного спрямування, пов’язані з особистою та професійною сферами;

• готувати та продукувати ділову та професійну кореспонденцію;

• писати з високим ступенем коректності резюме;

• заповнювати бланки для академічних та професійних цілей з високим ступенем граматичної коректності.

II. Структура вступного іспиту з іноземної мови

Іспит складається з тестового завдання з іноземної мови, що містить 20 позицій. Час виконання – 45 хвилин.


IIІ. Зміст вступного іспиту з іноземної мови
Зміст вступного іспиту з англійської мови

Фонетика

Органи мовлення і загальні умови утворення звуків мови; артикуляція. Поняття про звуковий лад мови; поняття про фонему. Основні принципи класифікації звуків мови; класифікація фонем; порівняльна характеристика звукових систем англійської та української мов.

Докладний опис фонем англійської мови. Система голосних, характеристика їх: довгі та короткі голосні; довгота звучання голосних залежно від наголосу; монофтонги, дифтонги, трифтонги. Система приголосних характеристика їх: дзвінкі та глухі приголосні; аспірація, апікальність і альвеолярність. Основні та додаткові знаки міжнародної фонетичної транскрипції.

Зв’язна вимова фонем; відозміна фонем у мовному потоці; поняття про асиміляцію, редукцію. Складоутворення та складоподіл в англійській мові. Акцентуація в англійській мові: словесний наголос (в простих, похідних та складних словах); фразовий наголос; наголос та ритм; логічний наголос. Просодичні категорії зв’язного мовлення; поділ мовлення на фрази або синтагми; ритмічна структура синтагми; пауза.

Особливості мелодійного оформлення різних комунікативних типів висловлювання. Основні моделі тоногруп та їх графічне зображення. Елементи інтонаційної структури. Константність і варіативність тоногруп. Модифікація тоногрупи, обумовлена семантичними факторами.

Стилі вимови (повний, нейтральний, неповний). Основні правила читання. Зіставлення фонетичних явищ англійської та української мов.

Ритміко-синтаксичний поділ мовленнєвого потоку. Інтонаційні моделі емоційного/емфатичного діалогічного та монологічного мовлення. Роль просодичних засобів у смисловому поділі мови. Взаємодія граматичної і просодичної структури висловлення. Ситуативно-граматична направленість висловлення. Семантична класифікація комунікативних видів розповіді, обумовлена логічною і суб’єктивною модальністю. Вимова слів іншомовного походження, запозичень.

Види усно-мовленнєвої діяльності та види повідомлень. Основні лінгвістичні властивості усного мовлення: ситуативність, клішованість, еліптичність, фразеологічність, стилістична диференційованість.

Основні особливості діалогічного та монологічного мовлення. Основні просодичні особливості поетичної мови. Співвідношення функціональних і експресивних значень на мовленнєвому рівні.

Стилістична інтонація публіцистичного тексту. Його види та основні просодичні характеристики.

Деякі особливості вимови діалектів англійської мови (в рецептивному плані). Порівняльна характеристика звукових систем варіантів англійської мови. Особливості загальноамериканської вимови.
Морфологія

Іменник. Іменники загальні, власні, із значенням конкретності, абстрактності, збірності. Однина і множина іменників. Способи утворення множини. Іменники, що не змінюються за числами. Правопис деяких форм множини. Відмінок. Моделі відмінкових словоформ та їх вживання. Вираження роду іменників, які означають істот. Функції іменника у реченні.

Артикль. Морфологічна і комунікативна функції означеного та неозначеного артикля, значуща відсутність артикля. Синтаксична функція артикля. Основні випадки вживання артикля з іменниками різних семантичних груп.

Вживання артикля з іменниками у присвійному відмінку. Особливості вживання артикля з іменниками, що визначаються певними прикметниками, займенниками або числівниками (most, few, little, another, the other, a second, the second, last, next і т.п.). Вживання артикля з іменниками, що визначаються зворотами різних типів.



Прикметник. Якісні та відносні прикметники. Утворення ступенів порівняння якісних прикметників: синтетичний та аналітичний способи. Суплетивні словоформи. Моделі порівняльних зворотів. Функції прикметника в реченні. Субстантивація прикметників.

Прислівник. Класифікація прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників. Суплетивні форми. Семантичні відмінності прислівників типу highly — high. Місце і функції прислівника в реченні.

Числівник. Кількісні та порядкові числівники, їхнє місце в реченні. Кількісні числівники: від 1 до 100, прості, похідні, складні. Числівники hundred, thousand, million. Вживання артиклів з числівниками. Субстантивація кількісних числівників. Порядкові числівники і творення їх. Вживання артикля з порядковими числівниками. Дробові числівники. Дати, номери телефонів тощо.

Займенник. Розряди займенників: особові, присвійні, зворотні, означальні, взаємні, вказівні, питальні, неозначені, відносні, сполучникові, заперечні. Функції займенників і зв’язок їх з повнозначними частинами мови. Особові займенники: вираження категорій особи, числа, відмінка; поділ на родові класи; називний та об’єктний відмінки. Присвійні займенники: неспівпадання у їх вживанні в англійській та українській мовах; вживання абсолютної форми присвійних займенників. Зворотні: емфатичне вживання; їх місце у реченні. Вказівні займенники: використання їх у функції замінників іменника; семантична різниця it і this. Питальні займенники: вживання їх для утворення займенникових питань (спеціальні питання); семантична різниця між what-which; who-what; who-which. Відносні займенники: вживання who для визначення осіб, which – для предметів і тварин і that в обох випадках; різниця між відносним займенником that і поєднальним what. Неозначені займенники: вживання some і any та їх похідних у питальних і заперечних реченнях; використання слова one як субстантивного займенника.

Дієслово. Розряди дієслів: повнозначні, допоміжні, дієслова-зв’язки, модальні. Валентність дієслів: неперехідні і перехідні, неперехідні значення прямо-перехідних дієслів типу to open “відчиняти, відчинятись”. Моделі основних словоформ правильних і неправильних дієслів. Спосіб: дійсний, наказовий. Парадигма англійського дієслова: формування, значення та особливості вживання граматичних часів активного і пасивного стану. Трансформація прямої мови в непряму; правила узгодження часів; відсутність узгодження часів при вираженні загальновідомих істин в означальних і порівняльних реченнях.

Поняття про безособові форми дієслова: інфінітив, герундій, дієприкметник.



Інфінітив. Дієслівні та іменні ознаки. Форми інфінітиву та їх вживання. Так званий bare infinitive. Функції інфінітиву. Предикативні конструкції з інфінітивом: складний додаток з інфінітивом, складний підмет з інфінітивом, синтаксичні комплекси з прийменником for.

Герундій. Дієслівні та іменні ознаки. Форми герундію та їх вживання. Функції герундія. Відмінність герундія від дієслівного іменника. Предикативні конструкції з герундієм.

Дієприкметник. Дієслівні, ад’єктивні та адвербіальні ознаки. Форми Participle I та їх вживання. Функції дієприкметника. Відмінність дієприкметника від герундія. Предикативні конструкції з дієприкметником: складний додаток, складний підмет, номінативна абсолютна конструкція, прийменникова абсолютна конструкція; предикативні конструкції з випущеним дієприкметником. Форми Participle II, функції означення, предикатива, обставини.

Категорія способу дієслова як граматичне вираження модальності.



Умовний спосіб: Subjunctive I, Subjunctive II, the Conditional Mood, the Suppositional Mood. Вживання Subjunctive II в простих реченнях, які виражають побажання, пораду, перевагу; в підрядних підметових реченнях, що починаються з “It’s high time…”, в підрядних присудкових реченнях, в додаткових підрядних реченнях після виразу “I wish”, в підрядних реченнях обставин, в підрядних реченнях нереальних умов. Типи умовних речень. Вживання Conditional Mood в простих та складних реченнях. Вживання Suppositional Mood в підрядних підметових реченнях, які вводяться зворотом із займенником it та в підрядних додаткових реченнях після дієслів, що означають прохання, вимогу, пораду; в підрядних додаткових реченнях після виразів турботи і страху та в підрядних реченнях мети. Особливості вживання Subjunctive I.

Модальні дієслова. Засоби вираження модальності: лексичні, лексико-граматичні і граматичні. Модальні дієслова can/could, may/might, must, shall, should, ought, will, would, need, dare, їх вживання з різними формами інфінітива для вираження сумніву, подиву, докору, прохання, наказу, припущення, наміру, дозволу, поради, побажання, необхідності, можливості, впевненості тощо. Модальні вирази to have to, to be to. Вживання модальних дієслів в реченнях з подвійним запереченням.

Прийменник. Прості, похідні, складні та фразові прийменники. Класифікація прийменників за значенням. Правила вживання та місце прийменників у реченні.

Сполучник. Прості, похідні, складні, фразові, парні, сурядні та підрядні. Асиндетон.

Вигук. Непохідні і похідні вигуки.

Модальні слова. Основні групи модальних слів та вставна функція їх.

Частка. Зв’язок частки з іншими частинами мови. Семантичні групи часток. Слова ствердження та заперечення.

Творення різних частин мови за допомогою афіксації, конверсії, словоскладання тощо.



Синтаксис

Словосполучення. Основні моделі словосполучень з іменником: прикметник + іменник; іменник у загальному відмінку + іменник; іменник + прийменник + іменник; іменник + прикметник + іменник або герундій; іменник у присвійному відмінку + іменник; іменник + інфінітив з часткою to; числівник + іменник; прислівник + іменник. Основні моделі словосполучень з дієсловом: дієслово + іменник або займенник; дієслово + прийменник + іменник або займенник; дієслово + прислівник; дієслово + інфінітив з часткою to або без неї; дієслово + герундій. Основні моделі словосполучень з прикметником: прислівник + прикметник; прикметник + прийменник + іменник або займенник.

Речення. Речення як складовий елемент монологічного та діалогічного мовлення.

Просте речення. Моделі основних комунікативних типів: розповідне речення, питальне, спонукальне. Порядок слів у простому розповідному реченні. Основні типи питальних речень: загальне запитання, спеціальне запитання, альтернативне запитання, розділове запитання. Порядок слів у різних типах питальних речень. Спонукальне речення категоричне та некатегоричне. Заперечне спонукальне речення. Окличні речення. Засоби вираження емоційності: інтонація, порядок слів, вигук. Емфатичне вживання допоміжних та службових дієслів. Прості непоширені та поширені речення. Односкладні речення. Характерні еліптичні речення вживані в розмовній мові.

Члени речення. Головні та другорядні члени речення; група підмета та група присудка. Двоскладне речення. Підмет, способи вираження підмета. Особове, неозначено-особове, безособове; речення з вказівним it і there. Присудок: простий, дієслівний складний, іменний складний. Узгодження присудка з підметом. Другорядні члени речення: означення, додаток, обставини місця, часу, причини, мети, способу дії. Додаток: способи вираження додатка; прямий додаток; прийменниковий додаток; складний додаток як вторинна предикативна конструкція. Способи вираження складного додатка. Означення: способи вираження означення; складне означення. Обставина: семантичні типи обставин; способи вираження обставин; складна обставина; місце обставини в реченні. Відокремлені члени речення: синтаксичне відокремлення; вторинна предикативна якість відокремлених членів речення; відокремлене означення; відокремлена обставини; відокремлена прикладка. Прикладка: відокремлена прикладка; місце прикладки в реченні; невідокремлена прикладка. Однорідні члени речення. Сполучникове з’єднання однорідних членів: єднальне, розділове, протиставне. Безсполучниковий зв’язок.

Пряма та непряма мова. Послідовність і узгодженість часів у непрямій мові. Узгодження часів. Особливості вживання займенників і прислівників у конструкціях непрямої мови. Комунікативні типи речень у непрямій мові. Вільне перетворення прямих висловлювань у непрямі.

Зіставлення граматичних явищ англійської та української мови.



Функція порядку слів. Інверсія. Граматична і емфатична інверсія. Узгодження між підметом і присудком. Синтаксис складного речення. Основні засоби вираження зв’язків між частинами складного речення. Перехідні випадки між сурядністю і підрядністю.

Типи складносурядних речень. Сурядний зв’язок: сполучники єднальні, протиставні, розділові. Деякі особливості їх вживання.

Види складнопідрядних речень. Типи підрядних речень: підрядне підметове, предикативне, підрядне додаткове, описове означальне підрядне речення, обставинні підрядні речення (місця, часу, причини, мети, наслідку, умовні, допустові, порівняльні, підрядні речення ступеня, способу дії). Вставне підрядне речення. Підрядний зв’язок. Сполучні слова. Деякі особливості вживання сполучників сурядних, підрядних і сполучних слів. Емфатичні складні речення.

Найголовніші правила пунктуації.

Лексика

На кінець четвертого курсу навчання студент повинен засвоїти 4400 лексичних одиниць активно і 5500-6000 лексичних одиниць пасивно.


Зміст вступного іспиту з німецької мови

Порядок слів у простому реченні.



Презенс. Відмінювання дієслів слабкої та сильної дієвідміни, дієслів sein, haben, werden, презенс у значенні майбутнього часу.

Заперечення nein, kein, nicht, doch. Заперечні займенники.



Модальні дієслова. Значення, відмінювання модальних дієслів у презенсі, порядок слів у реченнях з модальним дієсловом. Дієслова müssen, können, з man.

Дієслова з префіксами. Дієслівні префікси. Відокремлювані та невідокремлювані префікси.

Імператив. Творення всіх форм наказового способу. Творення форм наказового способу від дієслова sich. Займенники.

Займенник man, присвійні, особові, вказівні займенники та зворотний займенник sich. Імперфект. Творення імперфекта, відмінювання дієслів в імперфекті.



Ступені порівняння прикметників та прислівників. Позитивний, порівняльний та найвищий ступінь. Особливі випадки творення ступеня порівняння.

Числівник. Кількісні, якісні та дробові числівники.

Прийменники. Значення прийменників, керування прийменників та їх

місце в реченні.

Смисловий поділ німецького речення, основні смислові групи.

Партицип ІІ. Значення, творення, вживання та переклад.

Основні форми дієслів сильної та слабкої дієвідміни, неправильні дієслова.



Перфект. Творення та переклад запитань, стверджувальної та заперечної відповіді. Особливості модальних дієслів та дієслів haben, sein у перфекті.

Складнопідрядні речення, додаткові, означальні, умовні. Порядок слів

у підрядному реченні.

Займенникові прислівники. Питальні та стверджувальні займенникові

прислівники, їх творення та письмовий переклад.



Інфінітивні звороти як означення і додаток. Сполучникові інфінітивні

звороти. Інфінітивні звороти зі сполучниками um, statt, ohne.



Пасивний стан. Значення та творення пасиву, презенс, імперфект та

перфект пасив, вживання пасиву (ознайомлення).



Партицип І. Творення, значення та переклад партиципу І.

Футур, творення та переклад.

Поширене означення. Виділення, порядок перекладу.

Конструкції haben + zu, sein + zu, sich lassen з інфінітивом.

Відокремлюваний дієприслівниковий зворот. Виділення та переклад. Відмінювання іменників, творення множини. Відмінювання іменників з артиклем та іншими супровідними означеннями (займенниками, прикметниками, прислівниками).

Членування та переклад складних іменників.

Словотвір за допомогою префіксів та суфіксів. Значення префіксів, суфіксів, іменників, дієслів та прикметників.


Зміст вступного іспиту з французької мови

Порядок слів у простому реченні.



Теперішній час. Утворення Présent de l’indicatif. Дієслова І, ІІ та ІІІ груп.

Іменник. Рід іменників. Однина та множина іменників.

Дієслово. Групи дієслів. Стверджувальна, заперечна та питальна форми

дієслова.

Артикль. Форми артиклю. Партитивний артикль.

Прикметник. Рід, однина та множина прикметників. Ступені порівняння прикметників.

Прислівник. Ступені порівняння прислівників.

Числівник. Порядкові та кількісні числівники.

Займенник. Займенники on, en, y, que та qui.

Прийменник. Прийменники часу, місця, напрямку. Багатозначність

прийменників.

Минулий час Imparfait.

Утворення та функції Participe passé.

Минулий час Passé composé. Допоміжні дієслова avoir, être.

Утворення та функції Participe présent.

Gérondif.

Пасивна форма. Утворення та способи перекладу.

Утворення часів Passé immédiat та Future immédiat.

Утворення майбутнього часу Future simple.

Утворення минулого часу Plus-que-parfait.

Утворення майбутнього часу Futur dans le passé.

Узгодження часів.

Непряма мова. Питання у непрямій мові.

Утвореня та вживання Conditionnel présent et passé.

Утворення та вживання Subjonctif présent.

Утворення та вживання Subjonctif passé.

ІV. Критерії оцінки виконання завдань вступного іспиту з іноземної мови

Розроблені завдання вступного іспиту з іноземної мови передбачають перевірку сформованості іншомовно-мовленнєвої комунікативної компетенції студентів, які вступають до магістратури.

Оцінювання завдань здійснюється у відповідності до європейських стандартів за такою шкалою:

„А” - „відмінно” - 100% - 90% правильно виконаних завдань

„В” - „дуже добре” - 89% - 80% правильно виконаних завдань

„С” - „добре” - 79% - 70% правильно виконаних завдань

„D” - „задовільно” - 69% - 60% правильно виконаних завдань

„Е” - „зараховано” - 59% - 50% правильно виконаних завдань

„F” - „незадовільно” - менш ніж 50% правильно виконаних завдань

Максимальна кількість балів – 100, відповідно шкала оцінювання загальних результатів буде такою:

90 – 100 балів: „відмінно”

80 – 89 балів „дуже добре”

79 – 70 балів „добре”

69 – 60 балів „задовільно”



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал