Програма вступного іспиту до аспірантури Інституту міжнародних відносин з французької мови



Pdf просмотр
Дата конвертації29.12.2016
Розмір77.1 Kb.
ТипПрограма

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН




Програма
вступного іспиту до аспірантури Інституту
міжнародних відносин
з французької мови

Затверджено на засіданні Вченої Ради
Інституту
міжнародних
відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
26 травня 2015 року (протокол № 9 )


















Київ – 2015

1
Програма призначена для осіб, що вступають на навчання до аспірантури Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка і володіють іноземною мовою в обсязі, передбаченому програмами з іноземної мови і навчальними планами кафедри
іноземних мов Інституту.
Іноземна мова в Інституті вивчається протягом І – ІХ
навчальних семестрів. На вивчення іноземної мови відводиться 2304 аудиторні години.
Програмою нормативного курсу іноземної мови для студентів Інституту міжнародних відносин передбачається комплексне вивчення іноземної мови, спрямоване на набуття студентами навичок володіння іноземною мовою у побутовій, соціально-культурній, суспільно-політичній і науковій сферах.
Зміст навчального матеріалу та організація учбового процесу забезпечують практичне володіння мовою як засобом спілкування. Курс граматики викладається в тісному зв'язку з лексикою. В результаті навчання студенти засвоюють активний словник обсягом до 4500 лексичних та фразеологічних одиниць. Розширенню словникового запасу сприяє позааудиторне читання.

По закінченні курсу вивчення іноземної мови студенти мають такі уміння:
1. Читати художні, публіцистичні і наукові тексти іноземною мовою з подальшим викладенням змісту прочитаного в усній або письмовій формі із заданим ступенем повноти або згорнутості.
2. Вести бесіду і вільно висловлюватись на побутові, соціально- культурні, суспільно-політичні і наукові теми з аргументуванням власної думки.
3. Розуміти усне мовлення співрозмовника, лектора або диктора у фонозапису, а також аудіотекст засобів масової інформації.
4. Робити доповіді та повідомлення на основі прочитаних художніх, публіцистичних та наукових текстів, а також аудіотекстів.
5. Перекладати суспільно-політичні, наукові тексти та тексти на соціально-культурні теми з іноземної мови на українську і з української мови на іноземну з адекватною передачею стилю і змісту тексту, що перекладається.
6. Володіти засобами лексичних і граматичних трансформацій при перекладі. Уміти обґрунтовувати вибір відповідних трансформацій.
7. Анотувати та реферувати прочитані наукові або публіцистичні матеріали, використовуючи різні види вторинного тексту на базі тексту- джерела: реферат-конспект, реферат в описовій формі, реферат-резюме, реферат-огляд.

2
Відповідно вступники до магістратури повинні мати адекватну лінгвістичну і комунікативну підготовку. Знання лексики іноземної мови включає, крім частотних, загальноуживаних лексичних і фразеологічних одиниць, притаманних побутовій, соціально-культурній і суспільно- політичній сферам, лексику, що обслуговує таку тематику:

Всеосяжний мир і безпека. Зони напруження

Зовнішня та внутрішня політика України

Зовнішня та внутрішня політика країни, мова якої вивчається

Конституція України

Культурна спадщина та розвиток націй. Взаєморозуміння цивілізацій

Людина і довкілля, захист навколишнього середовища

ООН, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації

Освіта в Україні і в країні, мова якої вивчається

Наука в Україні і в країні, мова якої вивчається

Права людини

Працевлаштування в Україні і в країні, мова якої вивчається

Проблеми молоді у сучасному світі

Роль масової інформації у сучасному світі

Вимоги до володіння іноземною мовою і перекладом
ФРАНЦУЗЬКА

МОВА

Граматика.
Морфологія.
Іменник. Рід іменників. Утворення жіночого роду іменників, що означають живих істот. Утворення жіночого роду іменників, що означають професії.
Число іменників. Утворення множини іменників. Множина власних імен.
Множина складних іменників. Іменники, що вживаються лише у множині..
Різниця у значенні деяких іменників, вжитих в однині чи у множині.
Артикль. Означений і неозначений артикль. Скорочена та змінні форми артикля. Вживання та невживання артикля перед різними семантичними групами іменників. Артикль перед географічними назвами.

3
Прикметник. Утворення жіночого роду та множини прикметників.
Ступені порівняння якісних іменників. Місце прикметника/прикметників відносно означуваного слова. Прикметники, що походять від географічних назв. Субстантивовані прикметники.
Прислівник. Ступені порівняння та місце прислівника в реченні.
Уживання прислівників способу дії, кількісних та якісних, часу, місця, стверджувальних, заперечних, обмежувальних, сумніву, питальних.
Займенник. Особові придієслівні (ненаголошені) та самостійні
(наголошені) займенники та їх місце у реченні. Місце двох займенників у реченні. Вживання адвербіальних, присвійних, вказівних, відносних, питальних, неозначених займенників та займенників із заперечним значенням. Функції займенника celui. Тout – займенник, прикметник, прислівник. Тel займенник і прикметник.
Числівник. Кількісні та порядкові числівники. Вимова кількісних числівників. Узгодження числівників. Уживання кількісних та порядкових числівників з артиклем.
Уживання числівників у датах.
Дієслово. Форми дієслів. Дієвідмінювання дієслів І, II та III груп.
Заперечна і запитальна форми дієслова. Наказовий спосіб.
Дієвідмінювання зворотних дієслів. Дієслова, що дієвідмінюються з допоміжними дієсловами
avoir і être.
Утворення й уживання часових форм Рrésent, Futur simple, Раssé composé, Futur immédiat, Раssé immédiat, Іmparfait, Рlus-que-раrfait, Futur dans le passé, Соnditionnel présent, Conditionnel passé, Subjonctif présent, Subjonctif passé, Futur antérieur, Futur antérieur dans le passé. Узгодження часів.
Значення часових форм Раssé simple, Passé antérieur, Conditionnel passé 2- me forme, Imparfait du Subjonctif, Plus-que-parfait du Subjonctif.
Пасивний стан: утворення та вживання.
Уживання Participe présent, Participe passé, Participe passé composé,
Gérondif, Іnfinitif présent, Infinitif Passé.
Прийменник. Значення та вживання простих і складних форм прийменників. Прийменник de і партитивний артикль. Прийменники перед географічними назвами.
Сполучник. Вживання сурядних і підрядних сполучників.
Словотворення. Склад слова. Значення суфіксів і префіксів.

Синтаксис
Словосполучення Вільні, усталені та фразеологічні словосполучення. Дієслівні словосполучення з прийменниками à, de і без прийменників.
Дієслова-зв'язки.
Заміна дієслова дієслівним словосполученням.
Управління і вживання прийменників у іменних словосполученнях.
Просте і складне речення. Розповідні, питальні, окличні та заперечні речення. Способи утворення питальних речень. Пряма і непряма мова.
Порядок слів у реченнях. Місце підмета, присудка, прямого і непрямого

4 додатків у реченні. Випадки інверсії підмета. Узгодження підмета і присудка, випадки узгодження присудка і додатка.
Безособові речення.
Cинонімія партисипіальних зворотів, підрядних речень і прийменникових конструкцій. Абсолютна партисипіальна конструкція.
Синонімічні конструкції для вираження причинно-наслідкових, цільових відношень, поступки, зіставлення і протиставлення, безперервності дії.
Причинно-роз’яснювальні конструкції compte tenu de, prenant en
considération, étant donné, vu, etc.
Конструкції. Каузативні конструкції з дієсловами faire і laisser.
Конструкції ne... que, ne ... pas que; avoir pour + nom; n’en... pas moins
que; en + nom; non seulement... mais; ne... pas seulement... mais ; ne pas être
sans...
Засоби виділення: конструкції c’est... qui (que)...; ce que (qui)... c’est... ;
c’est que... ; c’est là... ; quant à... ; pour ce qui est de... Реприза і антиципація.
Інфінітивні конструкції: devoir + infinitif, voir + infinitif, se voir + infinitif,
être de+ infinitif, être en train de + infinitif, de manière (de façon) à+ infinitif, ne
pas être sans + infinitif, jusqu’à + infinitif, autant + infinitif, loin de + infinitif.

МОВА МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТІВ

1.
Договори та інші міжнародні угоди.
Договори та конвенції, угоди, декларації, протоколи : загальна характеристика.
2.
Установчі документи Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій.
Статут Організації Об’єднаних Націй, Статут Міжнародного Суду,
Статут спеціалізованих установ ООН : загальна характеристика.
5. Односторонні правові акти.
Ратифікація, приєднання та схвалення, застереження, денонсація: загальна характеристика.
6. Резолюції та документація Генеральної Асамблеї ООН та інших міжнародних організацій.
Резолюції, правила процедури : загальна характеристика.
3.
Заключні документи.
Заключні документи міжурядових переговорів і візитів, заключні документи міжнародних конференцій : загальна характеристика.

5
ДИПЛОМАТИЧНЕ ЛИСТУВАННЯ
1.
Мова дипломатії.
Загальноприйнятий дипломатичний вокабуляр. Офіційна мова ООН.
2.
Кореспонденція ООН.
Типи офіційних повідомлень ООН. Офіційні на неофіційні листи, вербальні ноти: загальна характеристика, лексичні та синтаксичні особливості.
3. Дипломатичне листування.
Різноманітність форм дипломатичного листування між державами.
Особисті ноти. Вербальні ноти. Протокольні формули в дипломатичному листуванні. Пам’ятні записки. Напівофіційна кореспонденція. Класифікація дипломатичних документів за змістом. Нові форми дипломатичного листування. Особисті послання від глав уряду або держав. Пам’ятні записки
(уряд урядові). Звернення. Односторонні декларації. Заяви. – Загальна характеристика, лексичні та синтаксичні особливості.
4. Заключні документи державних візитів і переговорів.
Спільні заяви, комюніке, двосторонні (багатосторонні) декларації: загальна характеристика, лексичні та синтаксичні особливості.
5. Інші дипломатичні акти. Агреман, екзекватура, вірчі грамоти: загальна характеристика, лексичні та синтаксичні особливості.
МОВА КОМЕРЦІЙНОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІ ТА ДОКУМЕНТАЦІЇ
1.
Комерційна кореспонденція.
Загальні правила та характеристика. Роль комерційної кореспонденції у розвитку міжнародної торгівлі. Стиль міжнародної кореспонденції.
2.
Структура ділових листів.
Обов’язкові частини листа. Додаткові елементи листа. Лексичні та синтаксичні особливості. Укладання і переклад ділових листів.
3.
Ділове листування.
Листи щодо трудоустрою. Листи-вітання, запрошення, висловлювання подяки, співчуття : лексичні та синтаксичні особливості, укладання, переклад.
4.
Телеграми. Телекси. Факси.
5.
Контракти та угоди.

6
Загальна структура. Термінологія. Архаїчні вирази.
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПЕРЕКЛАДУ
1. Загальні теоретичні питання перекладу.
Роль перекладу у розвитку світової культури та зміцненні міжнародних зв’язків.
Переклад як засіб комунікації. Види письмового перекладу: повний, реферативний, анотаційний. Види усного перекладу: послідовний та синхронний.
Проблема перекладності. Екстралінгвістичний фактор перекладу. Фонові знання. Прагматика перекладу. Поняття адекватності перекладу.
Контекст і еквівалентність. Вузький і широкий контекст. Види і типи еквівалентів. Буквалізми.
2.
Лексичні питання перекладу
Значення слова та переклад. Багатозначність та широта значення слова.
Лексичні еквіваленти. Абсолютні та контекстуальні еквіваленти.
Лексичні трансформації при перекладі: добавлення і опущення слів, конкретизація, генералізація, синонімічна заміна, антонімічний переклад, смислове узгодження, адаптація, експлікація, ампліфікація, компенсація, смисловий розвиток значення, компенсація, модуляція.
Переклад інтернаціоналізмів. „Несправжні друзі” перекладача.
Безеквівалентна лексика. Реалії як компонент історичного і національно- культурного контексту: класифікація, способи перекладу – транскрипція, транслітерація, калькування, синонімічна заміна, описовий переклад.
Переклад власних імен.
3.
Граматичні питання перекладу
Граматичні трансформації при перекладі: зміна порядку слів, членування і об’єднання речень.
Заміна частин мови при перекладі. Прийменникові та неприйменникові конструкції та засоби їх перекладу.
Переклад артиклів з використанням лексичних та граматичних засобів.
Вибір артикля при перекладі з української мови на іноземну.
Переклад віддієслівних іменників, іменників абстрактного значення, складних та складених слів.
Засоби перекладу присудка, вираженого перехідними та неперехідними дієсловами.
Переклад конструкцій з безособовими формами дієслова та каузативних конструкцій.

7 4.
Стилістичні питання перекладу
Характеристика основних функціональних стилів.
Жанрово-стилістичні особливості публіцистичних текстів, наукової літератури, текстів офіційно-ділових документів.
Рекомендована література
1. Гак В.Г., Григорьев Б.Б. Теория и практика перевода. Французский язык. – М.: Интердиалект, 2005. – 455 с.
2. Коптілов В. Теорія і практика перекладу. Навчальний посібник. –
К.: Юніверс, 2002. – 280 с.
3. Миньяр-Белоручев Р.К. Курс устного перевода. Французский язык:
Учебное пособие для вузов. – 2-е изд. – М.: Издательство «Экзамен», 2004. –
160 с.
4. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод. – М.: Воениздат, 1980. – 237 с.
5. Попова И.Н., Козакова Ж.А. Грамматика французского языка.
Практический курс. Le français. – М.: Нестор Академик Паблишерс, 2006. –
475 с.
6 Скворцов Г.П. Учебник по устному последовательному переводу.
Французский язык. – СПб.: Издательство «Союз», 2000. – 160 с.
7 Чередниченко О.І., Коваль Я.Г. Теорія і практика перекладу.
Французька мова. – К.: Либідь, 1995. – 320 с.
8. Convention de Vienne sur les relations diplomatiques (le 18 avril 1961).
9. Віденська Конвенція про дипломатичні зносини (18 квітня 1961 р.).
10. Charte des Nations Unies.
11. Статут Організації Об’єднаних Націй.
12. Statut de la Cour internationale de Justice.
13. Статут міжнародного суду.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал