Програма вступних випробуваннь з психології галузь знань: 05 Соціальні та поведінкові науки



Скачати 443.11 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.11.2016
Розмір443.11 Kb.
ТипПрограма
  1   2   3
Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини


«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Голова приймальної комісії

проф. Безлюдний О.І.

________________________

«___» ________________ 2016 р.


ПРОГРАМА ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАННЬ З ПСИХОЛОГІЇ

Галузь знань: 05 Соціальні та поведінкові науки

Спеціальність: 053 «Психологія»

Третій (освітньо-науковий) рівень



Умань – 2016




ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Основною метою вступного екзамену із психології (Галузь знань: 05 Соціальні та поведінкові науки Спеціальність: 053 «Психологія» Третій (освітньо-науковий) рівень) є перевірка знань та вмінь абітурієнтів.



До складання вступного екзамену з психології ставляться такі вимоги:

  • мати уявлення про психологічну науку і психологічне пізнання, його специфіку, рівні; про місце психології в системі класифікації наук; знати основні тенденції розвитку сучасної психології;

  • знати об’єкт і предмет психологічного пізнання; різні підходи у визначенні предмету психології; структуру психологічної діяльності; періодизацію становлення предмету психології;

  • розбиратися в основних теоретико-методологічних проблемах сучасної психологічної науки і способах їх розв'язання; знати основні категорії і принципи, основні типи пояснення;

  • орієнтуватися і вміти аналізувати основні вітчизняні та зарубіжні загальнопсихологічні теорії і концепції;

  • знати основні закони психології, що розкривають їх взаємозв'язок;

  • знати методи психологічного дослідження та вимоги до них; володіти способами обробки дослідного матеріалу;

  • розуміти проблему виникнення і розвитку психіки, її значення для психологічної науки; вміти розкрити зв'язок психіки і мозку, нейрофізіологічної основи психічних процесів, властивість станів;

  • знати особливості, механізми і закономірності психічних процесів і функцій, їх взаємозв'язок, методи дослідження, фізіологічні механізми;

  • розбиратись і вміти аналізувати теорії особистості в психології, її активність; знати напрямки дослідження особистості, її індивідуально-психологічних особливостей;

  • мати уявлення про психологію діяльності людини, основні підходи до її аналізу; вміти розкривати зв'язок між діяльністю, свідомістю і особистістю.



КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

знань і вмінь абітурієнтів

під час вступного випробування


Високий рівень

195,2 – 200,0

абітурієнт ґрунтовно, повно та послідовно викладає навчально-науковий матеріал, володіє методами дослідження, уміє виділити теоретичне і фактичне в матеріалі; виявляє повне розуміння матеріалу, обізнаний з теоретичними підходами і концепціями, логічно і послідовно обґрунтовує свої думки; глибоко розкриває суть питання, застосовує теоретичні знання для аналізу соціально-педагогічних явищ, наводить приклади соціально-педагогічних досліджень та з власного соціально-педагогічного досвіду.


190,5- 194,3

абітурієнт ґрунтовно і повно викладає навчально-науковий матеріал, володіє методами дослідження, уміє виділити теоретичне і фактичне в матеріалі; виявляє повне розуміння матеріалу, обізнаний з теоретичними підходами і концепціями, логічно і послідовно обґрунтовує свої думки; глибоко розкриває суть питання, застосовує теоретичні знання для аналізу соціально-педагогічних явищ, наводить приклади соціально-педагогічних досліджень та з власного соціально-педагогічного досвіду.

181,0 - 189,5

абітурієнт ґрунтовно і повно викладає навчально-науковий матеріал, володіє методами дослідження, уміє виділити теоретичне і фактичне в матеріалі; виявляє повне розуміння матеріалу, обізнаний з теоретичними підходами і концепціями, логічно і послідовно обґрунтовує свої думки; глибоко розкриває суть питання, застосовує теоретичні знання для аналізу соціально-педагогічних явищ, наводить приклади соціально-педагогічних досліджень.

Достатній рівень

171,5 – 180,0

абітурієнт виявляє достатні знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає деякі помилки, які сам виправляє; у відповіді є поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і незначні порушення норм літературної мови. Абітурієнт уміє зіставляти та узагальнювати засвоєний матеріал, робить власні висновки, виявляє частково евристичний інтерес.

162,0 - 170,5

абітурієнт виявляє достатні знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає деякі помилки, які сам виправляє; у відповіді є поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і незначні порушення норм літературної мови. Абітурієнт уміє зіставляти та узагальнювати засвоєний матеріал, робить власні висновки.

152,5 – 161,1

абітурієнт виявляє достатні знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає деякі помилки, які сам виправляє; у відповіді є поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і незначні порушення норм літературної мови. Абітурієнт уміє зіставляти та узагальнювати засвоєний матеріал.

Середній рівень

143,0 – 151,6

абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає значні помилки у викладі матеріалу, які свідчать про недостатньо глибоке засвоєння теоретичних понять; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає помилки в мовленнєвому оформленні. Абітурієнт частково розкриває питання при допомозі викладача.

133,5 – 142,1

абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає значні помилки у викладі матеріалу, які свідчать про недостатньо глибоке засвоєння теоретичних понять; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає помилки в мовленнєвому оформленні.

124,0 – 132,6

абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає значні помилки у викладі матеріалу, які свідчать про недостатньо глибоке засвоєння теоретичних понять; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає значні помилки в мовленнєвому оформленні.

Низький рівень

118,0 – 123,4

абітурієнт виявляє поверхові знання навчальної програми; не вміє виділити теоретичний і фактичний матеріал; непослідовно і невпевнено відповідає на запитання; допускає порушення норми літературної мови.

112,0 – 117,4

абітурієнт виявляє поверхові знання навчальної програми; не вміє виділити теоретичний і фактичний матеріал; непослідовно і невпевнено відповідає на запитання; допускає грубі порушення норми літературної мови.

106,0 – 111,4

абітурієнт виявляє поверхові знання навчальної програми; не вміє виділити теоретичний і фактичний матеріал; неправильно відповідає на запитання; допускає грубі порушення норми літературної мови.


ЗМІСТ ПРОГРАМИ
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Психологія як система знань

Загальна характеристика психології як науки. Життєві та наукові психологічні знання. Визначення, предмет та особливості психології. Основні етапи розвитку уявлень про предмет психології. Класифікація психічних явищ. Структура та задачі сучасної психології. Місце психології в системі наук. Зв’язок психології з іншими науками у класифікації Б.М. Кєдрова.

Виникнення психологічних знань. Анімізм як історично перше судження про душу. Перші матеріалістичні та ідеалістичні вчення про душу античних філософів. Психологія у Середні Віки. Розвиток психології з епохи відродження до нашого часу. Головні напрямки в зарубіжній психологічній науці: біхевіоризм та необіхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз, когнітивна психологія, гуманістична психологія. Становлення вітчизняної психології.

Методологія та психологічне знання. Принципи розвитку, детермінізму, єдності свідомості та діяльності в працях вітчизняних психологів. Системний і особистісний підходи в психології.

Основні етапи психологічного дослідження. Проблема методу дослідження в психології. Класифікація методів психології, запропонована Б.Г. Ананьєвим. Методи активного психологічного впливу на особистість.

Природничонаукові основи психіки людини Мозок і психіка. Будова та функції ЦНС. Основні генетично обумовлені психологічні та поведінкові характеристики людини.



Еволюція та розвиток психіки

Розвиток психіки у філогенезі. Основні еволюційні етапи розвитку психіки та поведінки за О.М. Леонтьєвим і К.Е. Фабрі. Передумова та умови виникнення свідомості. Сутність відмінностей психіки людей від психіки тварин. Розвиток вищих психічних функцій людини.

Сутність свідомості, її основні ознаки та структура. Рефлексія та мотиваційно-ціннісний характер свідомості. Самоусвідомлення людини.

Проблема несвідомого в психології. Взаємовідносини свідомості та несвідомого. Механізми психологічного захисту.



Діяльність і поведінка

Поняття про діяльність. Предметний характер людської діяльності. Функції діяльності. Структура та зміст діяльності. Інтеріоризація та екстеріоризація діяльності. Основні види діяльності: гра, навчання, праця. Їх характеристика. Освоєння діяльності. Етапи та динаміка формування навичок. Їх психологічна сутність. Явище інтерференції та перенесення навичок. Виникнення вмінь. Звички.

Поняття про спілкування. Функції спілкування. Спілкування як обмін інформацією. Вербальна і невербальна комунікація. Спілкування як міжособистісна взаємодія. Спілкування як розуміння людини людиною. Психологічні механізми соціальної перцепції. Соціальна категоризація та стереотипізація як продукти міжособистісного сприйняття. Ефективність та стилі спілкування. Оволодіння навичками спілкування.

Поняття груп: визначення, види, функції. Структура та міжособистісні стосунки в малих групах. Керівництво та лідерство. Конфлікти групи. Ефективність групової діяльності.

Умови та рівні становлення малої групи. Особистість у групі. Самопочуття особистості в групі.

Теорії особистості

Співвідношення між поняттями «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність». Багатозначність підходів до визначення особистості. Три основних історичних періоди у вивченні особистості: філософсько-літературний, клінічний, експериментальний.

Структура особистості в вітчизняній та зарубіжній психології. Самосвідомість особистості. Я-концепція та її компоненти: когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий. Самооцінка та рівень домагань особистості. Захисні механізми особистості. Становлення особистості в онтогенезі.

Основні типи сучасних теорій особистості. Природа особистості в психологічних теоріях: теорія соціального научіння (Б. Скіннер, К Халл); фрейдизм і неофрейдизм (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, К. Хорні та інші); „епігенетична” теорія розвитку особистості Е. Еріксона; гуманістичні теорії особистості (К. Роджерс, А. Маслоу); теорія особистісних рис (Г. Олпорт, Р. Кеттелл); когнітивна теорія особистості (Дж. Келлі, П. Жане та інші). Особистість у концепціях вітчизняних психологів (Л.С. Рубінштейн, С.Д. Максименко, А.В. Петровський, К.К. Платонов, Г.С. Костюк та інші).



Структура особистості

Поняття про темперамент та його типи. Історія розвитку вчень про темперамент. Гуморальний підхід до темпераменту. Конституціональні теорії темпераменту Е. Кречмера, У. Шелдона. Нейрофізіологічні теорії темпераменту. Властивості нервової системи як основа темпераменту. Тип вищої нервової діяльності та темперамент. Темперамент і особистість. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.

Характер як система найбільш стійких рис особистості, що проявляють себе в різних видах діяльності, спілкуванні та взаємодії людини з оточуючими людьми. Структура характеру. Сутність проблеми типології характерів. Типологія характеру за тілесною конституцією людини Е. Кречмера. Соціальна типологія Е. Фромма. Типологія акцентуації характеру за особливостями спілкування К. Леонгарда. Система акцентуйованих характерів у підлітків А.Є. Лічко. Типологія характерів Е. Шострома. Психоаналітична типологія А. Лоуена. Формування характеру.

Визначення здібностей. Природні та соціальні передумови здібностей. Структура здібностей: загальні і спеціальні здібності. Здібності, обдарованість, талант, геніальність, майстерність. Формування та розвиток здібностей людини.



Емоції

Види і роль емоцій у житті людини. Поняття про емоції. Значення емоцій у житті людини. Основні функції емоцій: комунікативна, регулятивна, сигнальна, мотиваційна, оцінна, стимулююча, захисна. Відмінність емоцій від відчуттів і почуттів. Класифікація і види емоцій: емоції у вузькому змісті слова, настрій, афект, пристрасть і стрес. Параметри, по яких оцінюються емоційні процеси і стани: інтенсивність, тривалість, глибина, усвідомленість, походження, умови виникнення і зникнення, дія на організм, динаміка розвитку, спрямованість, спосіб вираження і нейрофізіологічна основа.

Психологічні теорії емоцій. Пристосувальне значення емоцій. Еволюційна теорія Ч.Дарвіна. Психоорганічна концепція сутності і походження емоцій Джемса-Ланге. Теорія емоцій Кеннона–Барда. Активаційна теорія емоцій Линдслея–Хебба. Когнітивні теорії емоцій. Пояснення емоцій у руслі теорії когнітивного дисонансу Л.Фестингера. Koгнитивно-фізіологічна теорія емоцій С. Шехтера. Інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова.

Емоції й особистість. Зв'язок емоцій і потреб людини. Індивідуальна своєрідність емоцій і почуттів. Совість як одне з вищих емоційно-моральних особистісних якостей людини. Прояв почуттів і емоцій у художній творчості. Життєві спостереження Б.Спінози щодо ролі емоцій у регуляції особистих взаємин людей. Любов як емоційне почуття. Розвиток емоційно-особистісної сфери в людини.


Воля

Поняття про волю. Воля і її основні ознаки. Значення волі в житті людини, в організації і регуляції його діяльності і спілкування. Первинні вольові якості особистості сила волі, наполегливість, витримка. Вторинні, чи похідні, вольові якості рішучість, сміливість, самовладання, упевненість. Третинні вольові якості: відповідальність, дисциплінованість, обов'язковість, принциповість, діловитість, ініціативність.

Теорії волі. Загальне положення справ в області теоретичних досліджень волі. Вольова регуляція поводження як його наділення більш високим змістом. Необхідність виникнення вольової дії і його особливості. Участь волі на різних етапах регуляції діяльності, від її ініціації до завершального контролю. Зв'язок вольової регуляції з мотивацією діяльності. Рефлексія і воля.

Вольова регуляція поводження. Природа вольової дії. Воля, свідомість і мова. Структура вольової дії. Наявність перешкод, боротьба мотивів як умови виникнення і здійснення вольового акта. Прийняття і виконання вольового рішення.

Розвиток волі в людини. Основні напрямки розвитку волі. Воля і формування вищих психічних функцій людини. Становлення і зміцнення свідомої, моральної регуляції вчинків як важливий етап у розвитку волі. Значення ігор, зв'язаних з подоланням труднощів, у розвитку волі в дітей. Система заохочень за досягнення успіхів при успішному виконанні вольового акта. Виховання в дітей вольових якостей особистості.
Мотивація

Мотив і мотивація. Поняття мотиву і мотивації. Диспозиційні ситуаційні детермінанти поводження. Основні проблеми мотиваційного психологічного пояснення людських учинків. Співвідношення диспозицій (мотивів), потреб і цілей. Загальна будівля мотиваційної сфери людини. Основні параметри, по яких оцінюється ступінь розвиненості мотиваційної сфери. Інтереси, задачі, бажання, наміри як мотиваційні диспозиції. Поняття про мотивацію як про свідомий і несвідомий процес.

Психологічні теорії мотивації. Короткі зведення з історії теоретичної розробки проблем мотивації. Перші мотиваційні пояснення поводження людини і тварин. Виникнення основних напрямків дослідження мотивації наприкінці XIX в. під впливом теорії еволюції Ч.Дарвіна. Теорія інстинктів і біологічних потреб У. Макдауголла. Біхевиористська концепція мотивації (Е.Толмен, К.Халл). Класифікація людських потреб по Г.Меррею й А.Маслоу. Теорії мотивації, що з'явилися на початку XX в. Сучасні напрямки в дослідженнях мотивації поводження людини. Відмінність новітніх концепцій мотивації від попередніх. Загальне положення справ з розробкою проблем мотивації в нашій країні. Когнітивні теорії мотивації. Поняття і теорія когнітивного дисонансу Л.Фестінгера. Концепції Д.Аткінсона і Ю.Роттера. Інструментальна дія і його місце в сучасних теоріях мотивації (В.Вроом).

Мотивація і діяльність. Поняття і теорія каузальної атрибуції. Мотивація досягнення успіхів і невдач. Індивідуальні розходження між людьми, рієнтованими на успіх і невдачу. Атрибуція успіхів і невдач різними індивідами. Поводження людей з різною самооцінкою у випадках успіхів і невдач. Мотивація досягнення і тривожність. Особистісна і ситуаційна тривожність. Модель К. Спілбергера. пояснююча вплив тривожності на результати діяльності. Тривожність і екзаменаційні іспити людини. Мотивація безпорадності.

Мотивація й особистість. Мотивація, самооцінка і рівень домагань. Потреба в спілкуванні (афілиація). Мотив влади, його прояв. Індивідуальні розходження в мотивації влади. Поводження людей з різними мотивами в експериментальних ситуаціях типу «дилеми в'язня». Мотивація просоціального поводження. Альтруїзм і емпатия як мотиви. Мотивація агресивності і фрустрація.
Відчуття і сприйняття

Поняття про відчуття. Представлення про відчуття. Походження відчуттів Види відчуттів. Значення відчуттів у житті людини. Фізичні характеристики середовища, що породжують відчуття. Різноманіття відчуттів і відображення безлічі значимих для людини властивостей середовища. Зв'язок різних відчуттів з об'єктивними властивостями середовища. Відчуття світла як відображення електромагнітних хвиль. Якісне кодування цих хвиль у кольорі. Відчуття слуху як відображення коливань тиску повітря. Специфіка нюхових, дотикальних, смакових відчуттів. Кін естетичні відчуття. Субсенсорні відчуття, їхнє значення й експериментальні докази існування.

Вимір і зміна відчуттів. Кількісні характеристики відчуттів. Поняття чутливості, абсолютного і відносного порогів відчуттів. Психометрична крива. Приклади граничних значень відчуттів різних модальностей. Константа Вебера Закон Вебера-Фехнера. Мінливість абсолютного і відносного порогів відчуттів Адаптація і сенсибілізація органів почуттів.

Сприйняття, його види і властивості. Відмінність сприйняття від відчуттів Явище об'єктивізації в сприйнятті. Основні властивості образа сприйняття: предметність, константність, цілісність, категориальністъ. Фактори, що визначають інтеграцію відчуттів у цілісні зорові образи: близькість сприйманих елементів друг до друга, їхня подібність, природна продовження і замкнутість. Особливості сприйняття людиною осмислених площинних зображень. Сприйняття людиною обличчя іншої людини. Ілюзії зорового сприйняття Сприйняття простору, часу і руху. Механізми сприйняття форми предметів і їхньої величини. Сприйняття глибини і далекості, напрямки і швидкості рухів. Сприйняття часу.

Закони сприйняття. Рух і його роль у різних видах сприйняття. Стійкість образів сприйняття. Значення умовиводів і життєвого досвіду в сприйнятті. Сприйняття і механізми роботи мозку. Сприйняття, навчання і мислення. Послідовність перцептивних актів, включених у процес сприйняття. Розвиток сприйняття в дітей.
Увага

Явище і визначення уваги. Особливості уваги як психічного процесу і стану людини. Визначення уваги. Властивості уваги стійкість, зосередженість, переключення, розподіл і обсяг. Функції і види уваги.

Функції уваги активізація, забезпечення вибірковості пізнавальних процесів. Роль уваги в сприйнятті, пам'яті, мисленні, здійсненні різних видів діяльності і спілкування людини. Природне і соціально обумовлена увага, безпосередня й опосередкована увага, мимовільна і довільна увага, почуттєва й інтелектуальна увага.

Психологічні теорії уваги. Зв'язок уваги з афективним станом і волею людини Теорія уваги Т. Рібо. Роль рухів в акті уваги. Увага, об'єктивація й установка людини. Концепція Д.М.Узнадзе Увага як важлива сторона орієнтовно-дослідницької діяльності Теорія П.Я. Гальперіна.

Розвиток уваги. Нижчі і вищі форми уваги. Розвиток уваги в школярів Концепція Л З Виготського.
Пам’ять

Загальне представлення про пам'ять. Поняття про пам'ять. Значення пам'яті в житті і діяльності людини, у навчанні, вихованні, спілкуванні з людьми. Визначення пам'яті. Процеси пам'яті: запам'ятовування, збереження, відтворення, дізнавання, забування.

Види пам'яті і їхньої особливості. Підстави для класифікації видів пам'яті. Розподіл пам'яті за часом збереження інформації на миттєву, короткочасну, оперативну, довгострокову, генетичну. Класифікація видів пам'яті по органах почуттів і використанню мнемічних засобів: образна, словесно-логічна, рухова, емоційна, довільна і мимовільна, механічна і логічна, безпосередня й опосередкована. Особливості короткочасної пам'яті, її обсяг, механізми, зв'язок зі свідомістю. Явище заміщення – заміни інформації в переповненій по обсязі короткочасної пам'яті. Труднощі механічного запам'ятовування імен, прізвищ і явище заміщення. Акустичне перекодування інформації в короткочасній пам'яті. Зв'язок короткочасної пам'яті з довгострокової, їхня відносна незалежність. Підсвідомий характер довгострокової пам'яті людини. Зв'язок довгострокової пам'яті з мовою і мисленням, зокрема з внутрішньою мовою. Значеннєва організація матеріалу в довгостроковій пам'яті.

Індивідуальні розходження пам'яті в людей. Індивідуальні особливості пам'яті, їх якісні і кількісні характеристики. Розходження в обсязі короткочасної пам'яті. Зорова і ейдетична пам'ять (приклад з роботи О.Р.Лурія). Зв'язок ейдетичної пам'яті з уявою, її значення для художньо-творчої діяльності. Слухова пам'ять і сфера її професійного використання. Логічна пам'ять. Порушення пам'яті при різних захворюваннях. Зв'язок цих порушень із загальними змінами особистості хворого. Ефект Зейгарнік і його психологічне пояснення.

Теорії і закони пам'яті. Основні науки, що займаються пам'яттю. Теорії пам'яті в психології. Асоціативна теорія пам'яті. Поняття асоціації і її основні види: за змістом, суміжності, подібності і контрасту. Гештальттеорія пам'яті. Значеннєва концепція пам'яті. Психоаналітична теорія пам'яті. Механізми забування по З.Фрейдові. Діяльнісна теорія пам'яті: концепція Виготського-Леонтьева. Інформаційно-кібернетична теорія пам'яті. Основні факти з області психологічних досліджень пам'яті людини. Закони пам'яті. Явище ремінісценції.

Формування і розвиток пам'яті. Основні зміни, що у процесі розвитку відбуваються з пам'яттю людини. Дві лінії розвитку: філогенетична й онтогенетична. Концепція розвитку пам'яті П.П.Блонського. Теорія культурно-історичного розвитку пам'яті Л.С.Виготського. Розвиток безпосереднього й опосередкованого запам'ятовування в дітей по А.Н.Леонтьеву. Роль мови в керуванні розвитком мнемічних процесів. Структурна організація матеріалу, що запам'ятовується. Підбор і використання ефективних стимулів-засобів для запам'ятовування і пригадування. Інші прийоми поліпшення пам'яті. Уява і пам'ять. Уявні асоціації і запам'ятовування. Негативна роль інтерференції при відтворенні матеріалу



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал