Програма вступних фахових випробувань за напрямом підготовки



Скачати 276.88 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір276.88 Kb.
ТипПрограма


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗатверджУЮ:
Голова приймальної комісії
_______________К.В. Балабанов

ПРОГРАМА

ВСТУПНИХ ФАХОВИХ ВИПРОБУВАНЬ

ЗА НАПРЯМОМ ПІДГОТОВКИ

6.020303 «УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА»

ДЛЯ АБІТУРІЄНТІВ, ЯКІ ВСТУПАЮТЬ НА БАЗІ

ОКР МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ


Затверджено:

на засіданні Вченої ради МДУ

протокол № 10 від 23.03.2016р.
Маріуполь – 2016

УДК 811. 161. 2. (079)

ББК 81.2. Укр. м. 73


Розробники: кандидат філологічних наук, завідувач кафедри української філології МДУ

Хорошков М.М., кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології МДУ Мороз О.А.

Програму з української мови та літератури призначено для осіб, які вступають до МДУ, для здобуття ступеня бакалавра на базі диплома молодшого спеціаліста. На базі диплома молодшого спеціаліста за іншою спеціальністю вступники складають кваліфікаційну співбесіду та письмовий фаховий іспит; на базі диплома молодшого спеціаліста за спорідненою спеціальністю – тільки письмовий фаховий іспит. Програму складено на основі Програми з української мови та літератури ЗНО, вона містить основні вимоги до складання вступного іспиту чи співбесіди.

ЗМІСТ
1. Вступ …………………… ……………………………………………………………… 4


2. Програма з української мови …………………………………………………….…. 6


3. Програма з української літератури …………………………………………….…… 12


4. Характеристика завдань і критерії оцінювання…………………………………….. 15

6. Список рекомендованої літератури………………………………………………… 18

ВСТУП

Програму вступних співбесіди з української мови та літератури для освітнього ступеня бакалавра розроблено в МДУ з урахуванням чинних програм з української мови для 5–11 класів (лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-3580 від 22.08.2001 р.) і чинних програм з української літератури для 5–11 класів: за загальною редакцією Р.Мовчан (лист № 1/11- 2444 від 23.07.2002 р.) і О. Бандури, Н. Волошиної (лист № 1/11-3580 від 22.08.2001 р.) та відповдно до програми Зовнішнього незалежного оцінювання 2015 року (http://testportal.gov.ua/prepare/).

Матеріал програми розподілено за такими розділами: «Українська мова» («Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Лінгвістика тексту», «Стилістика», «Орфоепія», «Орфографія», «Пунктуація», «Розвиток мовлення») та «Українська література» («Усна народна творчість», «Давня українська література», «Література кінця ХVIII – початку ХХ ст.», «Література ХХ ст.», «Творчість українських письменників-емігрантів», «Сучасний літературний процес», «Літературні угруповання, школи та періодичні видання» і «Теорія літератури»).

До вступників висуваються певні вимоги. З української мови



абітурієнти повинні:

знати зміст мовних понять і термінів;

розпізнавати мовні явища й закономірності;

групувати і класифікувати вивчені мовні явища;

визначати істотні ознаки мовних явищ;

розуміти значення й особливості функціонування мовних одиниць;

установлювати причинно-наслідкові зв’язки мовних явищ;

застосовувати знання з фонетики, лексики, фразеології, морфеміки,

словотвору, морфології, синтаксису та лінгвістики тексту в практичних ситуаціях;

розуміти фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, тему, основну думку та виражально-зображувальні засоби прочитанного тексту;

оцінювати мовлення з погляду дотримання основних орфоепічних, лексичних, морфологічних, синтаксичних норм української мови;

оцінювати письмові висловлювання з погляду мовного оформлення й ефективності досягнення поставлених комунікативних завдань;

відрізняти випадки правильного використання мовних засобів від помилкових;

створювати власні висловлення, чітко формулюючи тезу, наводячи переконливі аргументи, використовуючи доречні приклади, логічно й послідовно викладаючи думки та формулюючи відповідні висновки;

використовувати різноманітні виражальні засоби, граматичні конструкції, лексичне і фразеологічне багатство української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування;

оформлювати письмове мовлення відповідно до орфографічних, граматичних і пунктуаційних норм української мови.

З української літератури абітурієнти повинні:

знати особливості розвитку української літератури в різні історичні періоди;

знати імена представників того чи іншого літературного періоду;

знати авторів вивчених творів;

орієнтуватися в основних стильових тенденціях літератури того чи іншого історичного періоду;

знати основні літературні напрями, течії (угруповання, школи), їх представників;

розуміти ідейні та мистецькі засади, що об’єднали представників того чи іншого угруповання або школи;

знати основні відомості про життя й творчість письменників;

знати зміст художніх творів, що ввійшли до переліку;

ідентифікувати героя, подію тощо за авторською характеристикою, назвою твору, фрагментом з твору;

визначати місце й роль митця в літературному процесі доби;

знати основні теоретико-літературні поняття, передбачені програмою;

уміти визначати в запропонованих творах тропи, передбачені програмою;

аналізувати літературний твір чи його уривок;

визначати найхарактерніші ознаки літературних напрямів і течій;

визначати найхарактерніші особливості літературного процесу певного періоду та ознаки індивідуального стилю митця;

порівнювати літературні явища.
.

ПРОГРАМА


УКРАЇНСЬКА МОВА

Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Звуки мови й звуки мовлення. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які,тдзвінкі і глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у–в, і–й.



Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці.

Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я,

афоризми. Типи словників.



Будова слова. Словотвір

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.



Морфологія

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.



Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи.

Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Особливості творення іменників.



Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста та складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми якісних

прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда та м’яка групи). Творення прикметників, перехід прикметників в іменники.



Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична

роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені.

Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;

4) сорок, дев’яносто, сто;

5) двісті – дев’ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Творення

числівників.

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична

роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й

числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення займенників.

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного і наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І і II дієвідміни. Особові і числові форми дієслів (теперішнього і майбутнього часу й наказового способу). Родові і числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу.

Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.



Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів.

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні.

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.

Синтаксис

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Словосполучення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типии словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.



Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).

Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження. Основні функції та способи вираження компонентів складеного присудка: вираження граматичного значення присудка (функція допоміжної частини) та вираження основного лексичного значення присудка (функція основної частини – неозначеної форми дієслова чи іменної частини).

Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні.

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).



Односкладні речення. Граматична основа односкладного речення. Типии односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень.

Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення.

Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:

1) інтонація та сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.



Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.



Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами- реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового

зв’язку.

Способи відтворення чужого мовлення. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

Лінгвістика тексту

Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ й абзац.

Види та засоби міжфразового зв’язку. Актуальне членування речення: «дане» й «нове».

Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.



Орфоепія

Вимова голосних (наголошених і ненаголошених).

Вимова приголосних звуків:

1) [дж], [дз], [дз.];

2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];



4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

5) м’яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом.



Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках, дієприкметниках і прислівниках, не, ні з різними частинами мови. Особливості написання числівників і займенниквів. Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків).



Пунктуація

Розділові знаки в кінці речення. Розділові знаки в простому й складному реченнях.



Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв’язку речень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум).

Структура тексту типу розповіді, опису, роздуму.


ПРОГРАМА
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Усна народна творчість

Загальна характеристика календарно-обрядових і соціально-побутових пісень. Тематика, зміст, образи народних балад і дум. Історичні пісні «Зажурилась Україна», «Чи не той то хміль».



Давня українська література

«Слово про похід Ігорів».



Григорій Сковорода. «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми.

Література кінця XVIII — початку XX ст.

Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка».

Григорій Квітка-Основ'яненко. «Маруся».

Тарас Шевченко. «Катерина», «Гайдамаки», «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ», «До Основ'яненка», «І мертвим, і живим...», «Заповіт», «Мені однаково», «Ісаія. Глава 35».

Пантелеймон Куліш. «Чорна рада».

Марко Вовчок. «Максим Гримач».

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я».

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Українська драматургія. «Театр корифеїв».

Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля».

Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Гімн», «Мойсей»

Ольга Кобилянська. «Земля».

Леся Українка. «Contra spem spero», «Бояриня», «Лісова пісня».

Михайло Коцюбинський. «Intermezzo», «Тіні забутих предків».

Василь Стефаник. «Камінний хрест».

Література XX ст.

Микола Вороний. «Блакитна Панна»

Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»

Володимир Винниченко. «Момент»

Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Максим Рильський «Молюсь і вірю…»

Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»

Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

Володимир Сосюра. «Любіть Україну»

Валер’ян Підмогильний. «Місто»

Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом»

Микола Куліш. «Мина Мазайло»

Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»

Олександр Довженко. «Зачарована Десна», «Україна в огні».

Андрій Малишко. «Пісня про рушник».

Василь Симоненко. «Лебеді материнства».

Олесь Гончар «За мить щастя»

Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»

Василь Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»

Іван Драч. «Балада про соняшник»

Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»

Дмитро Павличко. «Два кольори».

Твори українських письменників-емігрантів

Іван Багряний. «Тигролови».

Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?».

Сучасний літературний процес

Загальний огляд, основні тенденції.

Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація»,

«Пропала грамота», «ЛуГоСад»). Творчість Ю. Андруховича, О. Забужко, І. Римарука.

Утворення АУП (Асоціації українських письменників).

Література елітарна і масова.

Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва

90-х років, його риси.

Сучасні часописи та альманахи.

Теорія літератури

Зміст і форма художнього твору. Художній образ і літературний тип.

Прототип. Зміст і форма художнього твору. Тема та мотиви. Ідея художнього твору. Проблематика та конфлікти в художньому творі.



Композиція художнього твору. Сюжет і його елементи. Позасюжетні елементи.

Тропи. Епітет, постійний епітет. Порівняння. Метафора, персоніфікація

(уособлення), алегорія. Метонімія, синекдоха. Гіпербола. Оксиморон. Символ.



Види комічного. Гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск.

Поетичний синтаксис. Інверсія. Тавтологія. Антитеза. Анафора. Риторичні фігури: риторичне звертання та риторичне запитання.

Поетичний звукопис. Алітерація й асонанс.

Теорія віршування. Системи віршування: метрична, силабічна, тонічна та

силабо-тонічна. Двоскладові та трискладові стопи. Віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та анапест. Рима. Основні види римування в катрені (парне, перехресне, кільцеве). Поняття про строфу. Види строф: дистих (двовірш), тривірш, катрен, терцина. Ознаки класичного сонета. Верлібр.



Роди і види літератури. Епос. Малі епічні твори: новела, оповідання. Повість як зразок середнього епічного твору. Великі епічні твори: роман, епопея.

Лірика. Ліричний образ і ліричний герой. Різновиди ліричних творів: ода, послання, романс, медитація, поезія в прозі. Види ліричних творів за тематикою: філософська, патріотична, громадянська, пейзажна й інтимна лірика.

Ліро-епічні твори. Співомовка, байка, балада, поема та роман у віршах як зразки ліро-епічних творів.

Драма. Вертеп. Шкільна драма й інтермедії. Жанрові різновиди сучасної драми: власне драма, трагедія та комедія. Драматична поема.

Літературні стилі та напрями. Періодизація розвитку української літератури. Доба Відродження, Реформація в українській літературі. Бароко та його характерні риси. Особливості українського бароко. Козацьке бароко. Класицизм і його особливості. Сентименталізм і його жанри. Романтизм і його ознаки. Жанрове розмаїття романтизму. Реалізм. Реалістичні течії другої половини ХІХ ст. в українській літературі: побутово-просвітницький, революційний і класичний реалізм. Доба модернізму. Особливість українського модернізму. Модерністські течії: неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм. Характерні ознаки кожної з названих течій. Їх розвиток в українській літературі. Постмодернізм. Представники українського постмодернізму. Особливості розвитку сучасної літератури, її стильове та жанрове розмаїття.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАВДАНЬ
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАВДАНЬ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ СПІВБЕСІДИ

(для вступу на 2-й курс)
Ті вступники, які здобули диплом спеціаліста за іншою спеціальністю, складають кваліфікаційну співбесіду зі спеціальності. Завдання співбесіди побудовані на основі питань наведеної вище програми. Співбесіда проходить в усній формі. Абітурієнту пропонують два питання: з української мови та літератури, відповідно до програми.
Зразок завдань з питаннями до співбесіди:
Варіант № 1


  1. Основні мотиви поезії В. Стуса.

  2. Поняття про лексичне значення слова.

Варіант № 2




  1. Сформулюйте основні ознаки роману.

  2. Речення як одиниця синтаксису.

Кваліфікаційна співбесіда оцінюється за шкалою «склав – не склав». Максимальна кількість балів за відповіді – 100 балів, мінімальна – 50. Результат «склав» отримують вступники, які набрали 50-100 балів. Ті, хто заробив менше ніж 50 балів, отримує результат «не склав». Кожне питання оцінюється мінімум 25 балів, максимум – 50.


Шкала оцінювання від 0-50 – за кожне питання:

0 балів – немає відповіді, відсутня будь-яка інформація із запропонованого питання;

1-7 балів – відповідь не за темою питання, хоча непрямо його стосується;

8-15 балів – відповідь є, але вона дуже коротка і не відповідає програмному матеріалу;

16-24 балів – відповідь є, але вступник плутається, не може визначити основну поняттєву базу;

25-32 бали – відповідь є, однак вступник припускається окремих фактичних помилок, наводить неточні приклади, не аргументує відповідь;

33-39 балів – відповідь загалом повна, але у визначенні деяких понять є певні неточності, неповні за обсягом приклади;

40-50 балів – відповідь повна, належним чином аргументована, однак вступник припускається певних орфографічних, стилістичних, мовленнєвих помилок.




ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАВДАНЬ ПИСЬМОВОГО ФАХОВОГО ІСПИТУ

(для абітурієнтів, які вступають на базі ОКР МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ,

здобутого за спорідненою спеціальністю)

Письмовий фаховий іспит передбачає надання розгорнутої відповіді на теоретичні питання. Питання для іспиту формулюються на основі програм, наведених вище. Кожний варіант складається з трьох питань: 2 питання – теоретичні, 1 – практичне. Перше теоретичне питання – з української мови, друге – з української літератури. Третє завдання – написання власного висловлювання на запропоновану тему.


Зразок варіантів:
Варіант № 1


  1. Слово як основна одиниця мови.

  2. Творчість Ліни Костенко.

  3. Написати власне висловлення на тему: «Духовні цінності народу».

Варіант № 2




  1. Поняття про словосполучення.

  2. Мотиви поезії Лесі Українки.

  3. Написати власне висловлення на тему: «Моя майбутня професія».


КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
Максимальна кількість балів – 100.

Прохідний бал 25.


Максимальна кількість балів за 1 і 2 завдання – по 25 за кожне. Власне висловлення оцінюється максимально в 50 балів. Кількість слів у власному висловленні – 250-300.

Оцінювання відповіді на 1,2 питання
0 балів - завдання не виконано

5-9 балів – завдання виконано лише частково.Виявлено фактичні помилки. Замалий обсяг.

10 балів – завдання виконано на 30 %. При цьому спостерігається серйозне поплутання термінів і прикладів.

11-13 балів – завдання виконано наполовину. Багато аспектів завдання нерозкрито. Відсутнє належне аргументування. Немає аналізу.

14-16 балів –завдання виконане з недоліками, порушено фактаж, неточні приклади.

17-20 балів – завдання містить забагато теоретичного матеріалу, при цьому відсутні належні приклади.

20-24 бали – завдання виконано з незначними недоліками.

25 балів – завдання виконано бездоганно.


Власне висловлення оцінюється від 0 до 50 балів за критеріями змісту та мовного оформлення:

1. Теза: 0, 1, 2, 3, 4 або 5 балів.

2. Аргументи: 0, 1, 2, 3, 4 або 5 балів.

3а. Приклад із літератури чи інших видів мистецтва: 0, 1, 2, 3, 4 або 5 балів.

3б. Приклад, що є історичним фактом або випадком із життя: 0, 1, 2, 3, 4 або 5 балів.

4. Логічність, послідовність: 0, 1, 2, 3, 4 або 5 балів.

5. Висновок: 0, 1, 2, 3, 4 або 5 балів.

6а. Орфографія та пунктуація: 0-10 балів.

6б. Лексика, граматика та стилістика: 0-10 балів.

Роботу, що не відповідає темі власного висловлення, буде оцінено в 0 балів.

Роботу обсягом до 100 слів буде оцінено в 0 балів.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАВДАНЬ ПИСЬМОВОГО ФАХОВОГО ІСПИТУ

(для абітурієнтів, які вступають на базі ОКР МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ,

здобутого за іншою спеціальністю)

Письмовий фаховий іспит передбачає надання розгорнутої відповіді на теоретичні питання. Питання для іспиту формулюються на основі програм, наведених вище. Кожний варіант складається з чотирьох питань: 2 питання – теоретичні з української мови, 1 питання теоретичне – з української літератури, 1 – читання вірша напам’ять.


Зразок варіантів:
Варіант № 1


  1. Слово як основна одиниця мови.

  2. Кома в простому реченні.

  3. Творчість Ліни Костенко.

  4. Прочитати вірш напам’ять.

Варіант № 2




  1. Поняття про словосполучення.

  2. Правила вживання апострофа.

  3. Мотиви поезії Лесі Українки.

  4. Прочитати напам’ять вірш.



КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
Максимальна кількість балів – 100.

Прохідний бал 25.


Максимальна кількість балів за – по 25 за кожне.

Оцінювання відповіді на 1,2, 3 питання
0 балів - завдання не виконано

5-9 балів – завдання виконано лише частково.Виявлено фактичні помилки. Замалий обсяг.

10 балів – завдання виконано на 30 %. При цьому спостерігається серйозне поплутання термінів і прикладів.

11-13 балів – завдання виконано наполовину. Багато аспектів завдання нерозкрито. Відсутнє належне аргументування. Немає аналізу.

14-16 балів – завдання виконане з недоліками, порушено фактаж, неточні приклади.

17-20 балів – завдання містить забагато теоретичного матеріалу, при цьому відсутні належні приклади.

20-24 бали – завдання виконано з незначними недоліками.

25 балів – завдання виконано бездоганно.


Четверте завдання оцінюється 0-25 балів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
1. Бандура О.М. Теорія літератури. Посібник для вчителя / О.М. Бандура. –К, 1969.

2. Вязовський Г. Від життя до художнього твору: Літературно-критичний нарис Г.Вязовський – К., 1979.-238 с.

3. Введение в литературоведение. Литературное произведение: основные понятия и термины. – М., 1999. – 556 с.

4. Волинський П.К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства: Підручник для студ. / П.К.Волинський. – 2-ге вид. – К., 1967. -366 с.

5. Вступ до літературознавства. Хрестоматія/ Упор. Н.І.Бернадська. – К., 1995. – 255 с.

6. Галич O.A., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство: Навч. Посібник для вузів / О.А. Галич, В.М. Назарець. – Рівне, 1997. – 543 с.

7. Гиршман М.М. Литературное произведение: теория и практика анализа / М.М. Гиршман. – М , 1991 -160 с.

8. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка / Г.Грабович. – К, 1997.

9. Гуляк А.Б. Становлення українського історичного роману/ А.Б. Гуляк. – К.,1997. – 293 с.

10. Давидова І.М. Малі форми драматургії / І.М. Давидова. – К.,1966. – 138 с.

11. Денисова Т.Н. Роман і проблеми його композиції / Т.Н. Денисова. – К., 1968. – 220 с.

12. Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія: у 3-х т. –К, 1996.

13. Качуровський І. Строфіка / І.Качуровський. – Мюнхен, 1984. – 357 с.

14. Ковалевський В. Рима: Ритмічні засоби українського віршування / В.Ковалевський. – К., 1965. – 283 с.

15. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. Деякі принципи літературного аналізу художньої мови / М.Коцюбинська. – К., 1965.- СІ 14 -120.

16. Лесик В.В. Композиція художнього твору / В.В. Лесик. – К, 1972.

17. Лесин В.М., Полинець О.С. Словник літературознавчих термінів / В.М. Лесин, О.С. Полингець. – К., 1971. – 486 с.

18. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін..- К.,1997.

19. Марко В. Основи аналізу літературного твору / В. Марко. – Кіровоград, 1997.

20. Мельничук Б.І. Драматична поема як жанр / Б.І.Мельничук. – К.,1981. – 43 с.

21. Мисник П. Багатство форм і стилів / П.Мисник. – К.,1966. – 87 с.

22. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): підручник для гуманітаріїв. – К.: Правда Ярославичів, 1997. – 448 с.

23. Хропко П., Гуляк А. Жанрова специфіка літературного твору / П.Хропко, А.Гуляк. – К., 1994.

24. Хропко П, Гуляк А. Композиція літературного твору / П.Хропко, А.Гуляк. – К.,1996.



25. Шаховський С Літературні роди й види / С.Шаховський. – К., 1963. – 47 с.
УКРАЇНСЬКА МОВА


  1. Бурячок A.A. Збірник вправ і завдань з порівняльної граматики східнослов'янських мов / А.А. Бурячок. -К., 1961.

  2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов С. І. Сучасна українська літературна мова / о.т. Волох, М. Т. Чемерисов, С.І. Чернов. -К., 1976.

  3. Дудник З.В. Складоподіл в українському мовленні у зв'язку з цілісною організацією складу і слова // Українська мова і література в Київському університеті: Збірник наукових студій, присвячених 80-річчю кафедр україністики. -К., 1999.-С. 93-99.

  4. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови / М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик. - К, 1972.

  5. Методичні вказівки та завдання до самостійної роботи з сучасної української літературної мови (фонетика, орфоепія, графіка, орфографія) / Укл. В.Д. Познанська. - Донецьк, 1993.

  6. Методичні вказівки до вивчення курсу „Сучасна українська літературна мова" (розділ „Фонетика") для студентів філологічного факультету / Укл. І.В. Козленке -К., 1990.

  7. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За заг. ред. І.К. Білодіда. -К., 1969.

  8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. - К, 1997.

  9. Тоцька Н.І. Дидактичний матеріал з фонетики: Посібник для вчителя / Н.І. Тоцька -К., 1991.

10. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи / Н.І. Тоцька. - К., 1995.

11. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова. Довідник / Л.Ю. Шевченко., В.В. Різун., Ю.В. Лисенко -К., 1996.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал