Додаток №1. Особливості застосування спрощеного оподаткування у різних групах країн
Спрощення обліку, звітності та способів нарахування податків для малого бізнесу або мікробізнесу широко застосовується у світі. У найбільш загальному вигляді підходи до спрощення можна розділити на дві групи:
-
у частині країн спрощується переважно облік та звітність для малого бізнесу, а податки є в основному такими ж, як і для великого бізнесу. Спрощені податки можуть використовуватися підприємствами та підприємцями, коло яких значно обмежено (за обсягом виручки, видами діяльності або іншими параметрами). Такий підхід використовується переважно у розвинених країнах, в яких частка тіньової економіки є порівняно невеликою. Він допомагає виправити диспропорції у витратах на дотримання податкового законодавства (compliance cost), які є дуже великими для малих підприємств (якщо порівнювати ці витрати з їх прибутком або доданою вартістю), і таким чином зменшити бар'єри для розвитку малого бізнесу;
-
у інших країнах спрощення обліку та звітності поєднується з використанням іншого (переважно спрощеного) способу нарахування податків для широкої групи суб’єктів підприємництва. Такий підхід застосовується переважно у країнах, що розвиваються, в яких значна частина економічної діяльності перебуває в «тіні». Він також допомагає виправити диспропорції у витратах на дотримання податкового законодавства, але метою цього є не тільки зменшення бар'єрів для розвитку малого бізнесу, але й легалізація його діяльності. Це дозволяє розширити базу оподаткування та збільшити податкові надходження до державного бюджету.
Вибір між застосуванням цих підходів залежить від двох основних факторів: (1) спроможності податкових органів забезпечити збір податків з більшості суб’єктів господарювання, враховуючи рівень розвитку податкової культури у суспільстві (призвичаєності до сплати податків), а також (2) середнього рівня писемності та освіченості підприємців (від цього рівня залежить обсяг витрат на ведення обліку та подання звітності).
Нижче розглянуто детальніше застосування двох підходів до спрощення обліку, звітності та способів нарахування податків.
Спрощення обліку та звітності
Зменшення вимог до обліку та звітності для малого бізнесу є поширеною практикою як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються. Способи спрощення обліку можуть включати, зокрема:
-
спрощений план рахунків при здійсненні бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису операцій;
-
право вести облік за допомогою одинарного запису операцій;
-
право вести обліку за касовим методом.
Способи спрощення звітності є такими:
-
скорочення числа звітів (не тільки податкових);
-
зменшення періодичності подання звітів (наприклад, рік замість кварталу);
-
відсутність вимоги подавати консолідовану звітність (для груп пов’язаних підприємств; наприклад, для підприємств, що належать одному власнику);
-
спрощення структури звітів (наприклад, звіт про фінансові результати може обмежуватися лише кількома основними пунктами, такими як обсяг реалізації, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, податкові витрати, інші витрати, прибуток або збиток; можуть бути відсутні вимоги щодо обов’язкових приміток, які пояснюють чи уточнюють значення окремих показників у звіті);
-
відсутність вимоги здійснювати обов’язковий зовнішній аудит звітності.
Зокрема, у ЄС мікропідприємства та малі підприємства не подають по державних органів детальний річний звіт (annual report) та консолідовану звітність (group accounts), замість них подається баланс підприємства у скороченій формі (condensed balance sheet). Такий порядок поширюється на всі малі підприємства та мікропідприємства за винятком компаній, цінні папери яких котируються на біржах, а також за винятком фінансових компаній.
Витрати часу зовнішнього бухгалтера або аудитора на складання баланс у скороченій формі для мікробізнесу у ЄС оцінюються у 10 годин на рік, основна частина з яких витрачається на даних обліку. Для малого бізнесу такі витрати оцінюються у 12 годин на рік.47 Скорочення вимог до обліку та звітністю у ЄС обґрунтовується не тільки прагненням зменшити витрати малого бізнесу, але й тим фактом, що при оцінці контрагентів, здійсненні інвестицій та наданні позик представники малого бізнесу переважно спираються не на аналіз звітів, а на інші способи отримання інформації та формування висновків (у випадку великих та середніх підприємств ситуація є протилежною: детальні звіти є основним джерелом інформації для інвесторів та кредиторів).
Зміна способу нарахування податків
У значних масштабах спрощення обліку та звітності поєднується з запровадженням особливого режиму оподаткування малого бізнесу переважно у країнах, що розвиваються. Основною причиною запровадження такого режиму в цих країнах є неспроможність податкових органів забезпечити збирання стандартних податків. Мова йде не тільки про випадки, коли податкові органи в принципі неспроможні забезпечити збір податків, але й про випадки, (1) коли вартість збирання податків є занадто високою (тобто перевищує суму податкових надходжень), або (2) коли стандартна податкова система створює надмірний тягар для бізнесу, і дії з метою забезпечити дотримання податкового законодавства можуть призвете до суттєвого скорочення економічної діяльності.
У такій ситуації основною метою застосування особливих методів нарахування податків є легалізація економічної діяльності, яка має розширити базу оподаткування та збільшити податкові надходження до державного бюджету та фондів обов’язкового соціального страхування (переважно мова йде про те, що ССО допомагає зібрати хоча б частину податків, які в іншому випадку залишились би поза бюджетом).
Важливою особливістю таких режимів оподаткування є те, що часто вони розглядаються як тимчасові: їх додатковою ціллю є розвиток податкової культури. Бізнес, що легалізується чи починає діяльність, призвичаюється до сплати податків та/або до ведення обліку, що має створити умови для переведення всіх суб’єктів на використання стандартної системи оподаткування у майбутньому.
Таблиця Д.1. Характеристики, переваги та недоліки основних типів спрощеного оподаткування
Тип ССО
|
Податкова база або критерії її визначення
|
Країни, в яких використовувалась (деякі приклади)
|
Переваги
|
Недоліки
|
Патенти
|
Вид діяльності
|
Болгарія, Косово, Єгипет, численні африканські країни
| -
Легко адмініструвати
-
Збільшуються стимули для розвитку малого бізнесу (додатковий дохід не оподатковується)
-
Зменшується корупція
| -
Низькі податкові доходи
-
Не беруться до уваги особливості платників податків
-
Порушується вертикальна справедливість
-
Регресивний характер
|
Визначення суми податку за допомогою системи індикаторів
|
Група індикаторів, що дають уявлення про дохід
|
Іспанія, Італія, Аргентина
| -
Збільшуються стимули для розвитку малого бізнесу (додатковий дохід не оподатковується)
-
Податкове навантаження диференціюється в залежності від масштабу бізнесу
|
-
Негативно вливає на інвестиційні рішення (негативні стимули збільшення активів чи найму робочої сили)
-
Вибір індикаторів та визначення ставок вимагають значних ресурсів
-
Відсутнє зменшення податків для підприємств, які отримують збитки
-
Для конструювання такої системи потрібна велика кількість даних, які можуть бути відсутні
|
Оподаткування обороту
|
Оборот (обсяг реалізованої продукції)
|
Росія, Казахстан, Танзанія
| -
Гарантується мінімальний рівень горизонтальної та вертикальної справедливості
-
Полегшений перехід від спрощеного до звичайного режиму оподаткування
-
Високий потенціал отримання податкових доходів (порівняно з іншими типами ССО)
|
-
Високий ризик приховування доходів
-
Високий ризик корупції
-
ССО є більш сприятливою для високоприбуткових бізнесів
|
Визначення суми податку за домовленістю
|
Індикатори, а також угода між платником податків та податковим органом
|
Сирія, Франція, Ізраїль
| -
Враховуються особливості платника податків
| -
Надзвичайно високі корупційні ризики та ризики змови між платником податків та податковим органом
-
Система вимагає детальних даних та прискіпливого аналізу, є дорогою та вимагає значних витрат часу
|
Джерело: Engelschalk, M. Designing a Tax System for Micro and Small Businesses: Guide for Practitioners. International Finance Corporation, 2007
Є кілька основних способів зміни способу нарахування податків для малого бізнесу:
-
патенти (фіксований платіж, який дає право вести бізнес). Такий податок застосовується переважно у найменш розвинених країнах, в яких підприємці та самозайняті є не завжди письменними та не мають найпростіших навичок ведення обліку. В інших країнах він застосовується лише для найбільш дрібного бізнесу.
-
визначення суми податку за допомогою системи індикаторів. Такий спосіб оподаткування застосовується для оподаткування бізнесу, в якому податковим органам важко проконтролювати обсяг виручки (готелі, ресторани, інші підприємства сфери послуг). Індикатори можуть включати вид діяльності, площу закладу, кількість робітників, регіон тощо. Ставка податку визначається для кожного підприємства в залежності від значень індикаторів. Система індикаторів може бути досить складною. Наприклад, у 2000-х роках Болгарії діяли окремі ставки податків для 43 різних видів діяльності, при цьому при визначенні суми податку для конкретного підприємства ці ставки коригувалися в залежності від категорії підприємства (яка дозволяла, наприклад, відрізняти дешеві їдальні від дорогих ресторанів) та регіону, в якому працює підприємство. Загальна кількість ставок та коефіцієнтів, які потрібно було регулярно оновлювати, вимірювалася щонайменше у сотнях.
-
оподаткування обороту (виручки від реалізації товарів та послуг). Цей спосіб оподаткування є простим, він широко використовувався у різних країнах. Ставки податку могли бути однаковими для всіх видів бізнесу чи різними для різних видів бізнесу.
-
визначення суми податку за домовленістю між платником податків та податковим органом (базуючись на певних індикаторах). Такий спосіб оподаткування використовувався лише у деяких країнах, його поширення обмежувалось значними корупційними ризиками.
Жоден із цих способів оподаткування не вважається найкращим для будь-яких умов, вибір конкретного способу залежить від особливостей конкретної країни та цілей її уряду. Переваги та недоліки зазначених вище способів оподаткування, а також приклади країн, в яких вони застосовувались, наведені у Таблиці Д.1.
Сфера застосування спрощеного способу нарахування податків зазвичай обмежується суб’єктами підприємництва з обсягом реалізації до 100 тис. доларів на рік.48
Поділіться з Вашими друзьями: |