Програма usaid лев впроваджується: Міжнародною благодійною організацією «Фонд Східна Європа» у партнерстві з

Скачати 0.71 Mb.

Сторінка	8/8
Дата конвертації	25.12.2016
Розмір	0.71 Mb.
Тип	Програма

1 2 3 4 5 6 7 8

Спрощення обліку та звітності
Зміна способу нарахування податків

Додаток №1. Особливості застосування спрощеного оподаткування у різних групах країн

Спрощення обліку, звітності та способів нарахування податків для малого бізнесу або мікробізнесу широко застосовується у світі. У найбільш загальному вигляді підходи до спрощення можна розділити на дві групи:

у частині країн спрощується переважно облік та звітність для малого бізнесу, а податки є в основному такими ж, як і для великого бізнесу. Спрощені податки можуть використовуватися підприємствами та підприємцями, коло яких значно обмежено (за обсягом виручки, видами діяльності або іншими параметрами). Такий підхід використовується переважно у розвинених країнах, в яких частка тіньової економіки є порівняно невеликою. Він допомагає виправити диспропорції у витратах на дотримання податкового законодавства (compliance cost), які є дуже великими для малих підприємств (якщо порівнювати ці витрати з їх прибутком або доданою вартістю), і таким чином зменшити бар'єри для розвитку малого бізнесу;
у інших країнах спрощення обліку та звітності поєднується з використанням іншого (переважно спрощеного) способу нарахування податків для широкої групи суб’єктів підприємництва. Такий підхід застосовується переважно у країнах, що розвиваються, в яких значна частина економічної діяльності перебуває в «тіні». Він також допомагає виправити диспропорції у витратах на дотримання податкового законодавства, але метою цього є не тільки зменшення бар'єрів для розвитку малого бізнесу, але й легалізація його діяльності. Це дозволяє розширити базу оподаткування та збільшити податкові надходження до державного бюджету.

Вибір між застосуванням цих підходів залежить від двох основних факторів: (1) спроможності податкових органів забезпечити збір податків з більшості суб’єктів господарювання, враховуючи рівень розвитку податкової культури у суспільстві (призвичаєності до сплати податків), а також (2) середнього рівня писемності та освіченості підприємців (від цього рівня залежить обсяг витрат на ведення обліку та подання звітності).

Нижче розглянуто детальніше застосування двох підходів до спрощення обліку, звітності та способів нарахування податків.

Спрощення обліку та звітності

Зменшення вимог до обліку та звітності для малого бізнесу є поширеною практикою як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються. Способи спрощення обліку можуть включати, зокрема:

спрощений план рахунків при здійсненні бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису операцій;
право вести облік за допомогою одинарного запису операцій;
право вести обліку за касовим методом.

Способи спрощення звітності є такими:

скорочення числа звітів (не тільки податкових);
зменшення періодичності подання звітів (наприклад, рік замість кварталу);
відсутність вимоги подавати консолідовану звітність (для груп пов’язаних підприємств; наприклад, для підприємств, що належать одному власнику);
спрощення структури звітів (наприклад, звіт про фінансові результати може обмежуватися лише кількома основними пунктами, такими як обсяг реалізації, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, податкові витрати, інші витрати, прибуток або збиток; можуть бути відсутні вимоги щодо обов’язкових приміток, які пояснюють чи уточнюють значення окремих показників у звіті);
відсутність вимоги здійснювати обов’язковий зовнішній аудит звітності.

Зокрема, у ЄС мікропідприємства та малі підприємства не подають по державних органів детальний річний звіт (annual report) та консолідовану звітність (group accounts), замість них подається баланс підприємства у скороченій формі (condensed balance sheet). Такий порядок поширюється на всі малі підприємства та мікропідприємства за винятком компаній, цінні папери яких котируються на біржах, а також за винятком фінансових компаній.

Витрати часу зовнішнього бухгалтера або аудитора на складання баланс у скороченій формі для мікробізнесу у ЄС оцінюються у 10 годин на рік, основна частина з яких витрачається на даних обліку. Для малого бізнесу такі витрати оцінюються у 12 годин на рік.⁴⁷ Скорочення вимог до обліку та звітністю у ЄС обґрунтовується не тільки прагненням зменшити витрати малого бізнесу, але й тим фактом, що при оцінці контрагентів, здійсненні інвестицій та наданні позик представники малого бізнесу переважно спираються не на аналіз звітів, а на інші способи отримання інформації та формування висновків (у випадку великих та середніх підприємств ситуація є протилежною: детальні звіти є основним джерелом інформації для інвесторів та кредиторів).

Зміна способу нарахування податків

У значних масштабах спрощення обліку та звітності поєднується з запровадженням особливого режиму оподаткування малого бізнесу переважно у країнах, що розвиваються. Основною причиною запровадження такого режиму в цих країнах є неспроможність податкових органів забезпечити збирання стандартних податків. Мова йде не тільки про випадки, коли податкові органи в принципі неспроможні забезпечити збір податків, але й про випадки, (1) коли вартість збирання податків є занадто високою (тобто перевищує суму податкових надходжень), або (2) коли стандартна податкова система створює надмірний тягар для бізнесу, і дії з метою забезпечити дотримання податкового законодавства можуть призвете до суттєвого скорочення економічної діяльності.

У такій ситуації основною метою застосування особливих методів нарахування податків є легалізація економічної діяльності, яка має розширити базу оподаткування та збільшити податкові надходження до державного бюджету та фондів обов’язкового соціального страхування (переважно мова йде про те, що ССО допомагає зібрати хоча б частину податків, які в іншому випадку залишились би поза бюджетом).

Важливою особливістю таких режимів оподаткування є те, що часто вони розглядаються як тимчасові: їх додатковою ціллю є розвиток податкової культури. Бізнес, що легалізується чи починає діяльність, призвичаюється до сплати податків та/або до ведення обліку, що має створити умови для переведення всіх суб’єктів на використання стандартної системи оподаткування у майбутньому.

Таблиця Д.1. Характеристики, переваги та недоліки основних типів спрощеного оподаткування

Тип ССО	Податкова база або критерії її визначення	Країни, в яких використовувалась (деякі приклади)	Переваги	Недоліки
Патенти	Вид діяльності	Болгарія, Косово, Єгипет, численні африканські країни	Легко адмініструвати Збільшуються стимули для розвитку малого бізнесу (додатковий дохід не оподатковується) Зменшується корупція	Низькі податкові доходи Не беруться до уваги особливості платників податків Порушується вертикальна справедливість Регресивний характер
Визначення суми податку за допомогою системи індикаторів	Група індикаторів, що дають уявлення про дохід	Іспанія, Італія, Аргентина	Збільшуються стимули для розвитку малого бізнесу (додатковий дохід не оподатковується) Податкове навантаження диференціюється в залежності від масштабу бізнесу	Негативно вливає на інвестиційні рішення (негативні стимули збільшення активів чи найму робочої сили) Вибір індикаторів та визначення ставок вимагають значних ресурсів Відсутнє зменшення податків для підприємств, які отримують збитки Для конструювання такої системи потрібна велика кількість даних, які можуть бути відсутні
Оподаткування обороту	Оборот (обсяг реалізованої продукції)	Росія, Казахстан, Танзанія	Гарантується мінімальний рівень горизонтальної та вертикальної справедливості Полегшений перехід від спрощеного до звичайного режиму оподаткування Високий потенціал отримання податкових доходів (порівняно з іншими типами ССО)	Високий ризик приховування доходів Високий ризик корупції ССО є більш сприятливою для високоприбуткових бізнесів
Визначення суми податку за домовленістю	Індикатори, а також угода між платником податків та податковим органом	Сирія, Франція, Ізраїль	Враховуються особливості платника податків	Надзвичайно високі корупційні ризики та ризики змови між платником податків та податковим органом Система вимагає детальних даних та прискіпливого аналізу, є дорогою та вимагає значних витрат часу

Джерело: Engelschalk, M. Designing a Tax System for Micro and Small Businesses: Guide for Practitioners. International Finance Corporation, 2007

Є кілька основних способів зміни способу нарахування податків для малого бізнесу:

патенти (фіксований платіж, який дає право вести бізнес). Такий податок застосовується переважно у найменш розвинених країнах, в яких підприємці та самозайняті є не завжди письменними та не мають найпростіших навичок ведення обліку. В інших країнах він застосовується лише для найбільш дрібного бізнесу.
визначення суми податку за допомогою системи індикаторів. Такий спосіб оподаткування застосовується для оподаткування бізнесу, в якому податковим органам важко проконтролювати обсяг виручки (готелі, ресторани, інші підприємства сфери послуг). Індикатори можуть включати вид діяльності, площу закладу, кількість робітників, регіон тощо. Ставка податку визначається для кожного підприємства в залежності від значень індикаторів. Система індикаторів може бути досить складною. Наприклад, у 2000-х роках Болгарії діяли окремі ставки податків для 43 різних видів діяльності, при цьому при визначенні суми податку для конкретного підприємства ці ставки коригувалися в залежності від категорії підприємства (яка дозволяла, наприклад, відрізняти дешеві їдальні від дорогих ресторанів) та регіону, в якому працює підприємство. Загальна кількість ставок та коефіцієнтів, які потрібно було регулярно оновлювати, вимірювалася щонайменше у сотнях.
оподаткування обороту (виручки від реалізації товарів та послуг). Цей спосіб оподаткування є простим, він широко використовувався у різних країнах. Ставки податку могли бути однаковими для всіх видів бізнесу чи різними для різних видів бізнесу.
визначення суми податку за домовленістю між платником податків та податковим органом (базуючись на певних індикаторах). Такий спосіб оподаткування використовувався лише у деяких країнах, його поширення обмежувалось значними корупційними ризиками.

Жоден із цих способів оподаткування не вважається найкращим для будь-яких умов, вибір конкретного способу залежить від особливостей конкретної країни та цілей її уряду. Переваги та недоліки зазначених вище способів оподаткування, а також приклади країн, в яких вони застосовувались, наведені у Таблиці Д.1.

Сфера застосування спрощеного способу нарахування податків зазвичай обмежується суб’єктами підприємництва з обсягом реалізації до 100 тис. доларів на рік.⁴⁸

1Для цілей даної роботи ми будемо говорити про ССО для МСП, хоча на практиці скористатись неї можуть лише економічні агенти, які відповідають певним критеріям. Ці критерії та формат відповідного режиму відрізняються від країни до країни.

2Див. наприклад: Evans C., 2003. Studying the Studies: An overview of recent research into taxation operating costs. eJournal of Tax Research (2003) vol. 1, no. 1, pp. 64-92. Джерело: https://www.business.unsw.edu.au/research-site/publications-site/ejournaloftaxresearch-site/Documents/full_edition_v1n1.pdf#page=64

3Декларація була прийнята на конференції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 5 жовтня 2004 року. Джерело: http://acts.oecd.org/Instruments/ShowInstrumentView.aspx?InstrumentID=155&InstrumentPID=151&Lang=en

4Для спрощення ми відносимо до мікрорівня весь сектор МСП.

5ССО була запроваджена відповідно до Указу Президента №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року. Активне використання ССО розпочався після внесення змін до цього указу у червні 1999 року (Указ Президента №746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 року).

6Для платників ПДВ. У 2013-2014 роках підприємства та ФОП, обсяг реалізованої продукції яких перевищував 300 тис. грн за останні 12 календарних місяців, були зобов’язані реєструватися як платники ПДВ (якщо вони використовували загальну систему оподаткування). При обсязі реалізованої продукції до 300 тис. грн реєстрація у якості платника ПДВ була добровільною.У 2015 році межа обов’язкової реєстрації була піднята до 1 млн грн.

7До 1 липня 2015 року платники єдиного податку були звільнені від зобов'язання використовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО). З 1 липня 2015 року РРО були запроваджені для частини платників єдиного податку. З 23 липня 2015 року використовувати РРО зобов’язані платники єдиного податку другої та третьої груп, річний дохід яких становить більше 1 млн грн на рік, тобто відносно невелика кількість платників єдиного податку цих груп (відповідно до Закону України № 569-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 1 липня 2015 року).

8У Податковому кодексі обсяг реалізованої продукції платників ЄП позначається терміном «річний дохід».

9Як зазначалося вище, у цьому звіті не розглядаються платники ЄП четвертої групи (сільськогосподарські підприємства).

10Відповідно до результатів регулярного вибіркового обстеження домогосподарств, що проводиться відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП). Результати обстеження описано у статистичному збірнику «Економічна активність населення України 2013». Джерело: http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2014/zb/07/zb_ean_2013.zip

11Податковий кодекс, стаття 165, пункт 165.1.24. Джерело: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page16

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page17

12 За визначенням МВФ, субсидія — це будь-яка пряма або непряма підтримка, що надається виробникам товарів та послуг, яка збільшує прибутковість цих виробників понад рівень, який існував би за відсутності такої підтримки.

Джерело: The IMF and reforming energy subsidies (Джерело: http://www.imf.org/external/np/fad/subsidies/)

13Для платників ПДВ. Див. примітку 6.

14Існує два основні підходи до розрахунку розміру субсидії. Згідно з першим, розмір субсидії визначається як різниця між податковими доходами державного сектору за відсутності та за наявності ССО. При цьому може також враховуватися різниця у видатках державного сектору (наприклад, на здійснення соціальних виплат особам, що є/були б безробітними у випадках існування та відсутності ССО). Такий підхід вимагає оцінки того, якою була б кількість підприємств та ФОП за відсутності ССО, та якими були б їхні показники у цьому випадку (counterfactualexperiment). Другий підхід є більш простим. Згідно з ним, розмір субсидії визначається як різниця між фактичною сумою витрат користувачів ССО на сплату податків та сумою відповідних витрат, які б ці підприємства та ФОП несли, якби використовували загальну систему оподаткування. У цьому дослідженні використаний другий підхід, оскільки дані, необхідні для здійснення розрахунків відповідно до першого підходу,не є доступними.

15 Найважливіші з припущень є такими:

(1) Платниками ПДВ є юридичні особи та ФОП, річний обсяг реалізації яких перевищує 1 млн грн (станом на 2013 рік, дані якого були використані для моделювання, відповідна межа становила 300 тис. грн; проте у випадку відсутності ССО ця межа ймовірно була б піднята для полегшення адміністрування ПДВ).

(2) Середня частка доданої вартості у обсязі реалізованої продукції всіх юридичних осіб-платників єдиного податку та тих ФОП-платників єдиного податку, які мають найманих працівників, дорівнює відповідній частці для юридичних осіб-суб’єктів мікропідприємництва, що використовували загальну систему оподаткування (22,2% згідно з даними Держстату). Для ФОП-платників єдиного податку, що не мають найманих працівників, така частка є більшою в 2 рази (тобто, становить в середньому 44,4%). Варто підкреслити, що мова йде про середню частку: для частини ФОП, що не мають найманих працівників, вона є більшою (юристи, IT-спеціалісти тощо), для частини — меншою (ФОП, що працюють у роздрібній торгівлі, тощо).

(3) Частка обсягу реалізованої продукції юридичних осіб-платників єдиного податку, що декларують збиток, є такою ж, як і відповідна частка юридичних осіб, що використовують загальну систему оподаткування (73%). Частка обсягу реалізованої продукції ФОП-платників єдиного податку, що декларують збиток, є втричі меншою (24%).

(4) Частина платників єдиного податку, які є підприємцями лише формально, були б найманими працівниками. Відповідно їх показники не враховувалися при розрахунку субсидії першого типу (див. частину 3.1.3 звіту та примітки до неї).

16Самозайняті, члени їх сімей, а також підприємці.

17 Згідно з даними статистичного збірника «Економічна активність населення України 2013», загальна кількість зайнятого населення Україні у віці 15-70 років становила 20 404,1 тис., а частка осіб, що працюють не за наймом, складала 19,1%. Тобто, загальне число осіб, що працюють не за наймом, становило 3 897 тис. осіб. При цьому кількість осіб, що працюють не за наймом у неформальному секторі, дорівнювала 3 157 тис. Різниця між цими показниками (740 тис.) є кількістю осіб, що працюють не за наймому формальному секторі економіки.

Джерело: http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2014/zb/07/zb_ean_2013.zip

18 Найважливішими з цих припущень є такі: (1) розподіл найманих працівників, що зареєстровані та отримують зарплату як ФОП, за групами платників єдиного податку є приблизно таким же, як і розподіл інших ФОП (тобто, 100 тис. таких працівників належать до першої групи платників єдиного податку, 250 тис. — до другої групи, 150 тис. — до третьої групи); (2) середня зарплата працівників, що належать до першої та другої груп платників єдиного податку, дорівнює середній зарплаті в Україні (3 265 грн на місяцьу 2013 році), середня зарплата працівників, що зареєстровані як платники єдиного податку третьої групи, становить 50% від медіанного доходу платників єдиного податку цієї групи(50 000 грн на рік або 4 167 на місяць у 2013 році).

19Податковий кодекс, стаття 296. Джерело: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page37

20IFC.TheCostsofTaxComplianceinUkraine.Kyiv, 2009.Джерело: http://www.ifc.org/wps/wcm/connect/725f0b804b5f7ae59f06bf6eac26e1c2/UTCCS_eng.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=725f0b804b5f7ae59f06bf6eac26e1c2

21Це відповідає оцінці, наведеній у IFC. The Costs of Tax Compliance in Ukraine.Kyiv, 2009.

22Опис механізму впливу субсидій можна знайти у таких роботах:

Bilbiie F. O., Ghironi, F., Melitz M. J, 2008. Monopoly Power and Endogenous Product Variety: Distortions and Remedies. NBER Working Paper No. 14383. Джерело: http://www.nber.org/papers/w14383

Gwartney, J. D., Stroup, R., 1980 Macroeconomics: Private and Public Choice. Academic Press, — 567 p.

Огляд літератури у Rizov, M., Pokrivcak J. and Ciaian P., 2013. CAP Subsidies and Productivity of the EU Farms. Working Papers 146962, Factor Markets, Centre for European Policy Studies. Джерело: http://aei.pitt.edu/58557/1/Factor_Markets_37.pdf

23Під сектором економіки може матися на увазі як певна галузь, так і сектор малого та середнього бізнесу.

24Мова йде не тільки про різницю між податковим навантаженням підприємств та ФОП, що використовують спрощену та загальну систему оподаткування, але й про різницю у навантаженні на підприємства та ФОП, що є платниками єдиного податку різних груп.

Йдеться також не про конкуренцію між великими та малими підприємствами, а про конкуренцію між малими підприємствами різного розміру (адже не всі підприємства, що належать до малих мають доступ до всіх податкових режимів ССО, принаймні без додаткових транзакційних витрат на подрібнення).

25Тут і далі йдеться про кількість зареєстрованих ФОП та підприємств, діяльність яких не була припинена офіційно.

26Одним із можливих пояснень є те, що в цей період великі та середні підприємства відмовлялись від практики подрібнення на компанії меншого розміру, щоб полегшити або отримати доступ до зовнішнього фінансування (позики, IPO).

27Інтерфакс-Україна, 26 листопада 1999 року.

28Зменшення кількості зайнятих у ФОП не призвело до збільшення безробіття, а також до істотного збільшення кількості зайнятих у великих та середніх підприємствах. Тому можна припустити, що скорочення відбулося значною мірою за рахунок неактивних ФОП (які не вели діяльність та декларували нульові доходи) та за рахунок переходу ФОП у неформальний сектор економіки.

29Наведені у цьому розділі дані взято зі статистичних збірників та веб-сайту Держстату, якщо не зазначено інше.

30Однією з причин сповільнення зростання кількості малих підприємств (а також їх частки у зайнятості та у загальному обсягу реалізованої продукції) могла бути інфляція, яка сприяла збільшенню виручки малих підприємств та їх переходу до групи середніх підприємств. У 2000-2007 року дефлятор ВВП зріс у 3,1 рази, а визначення малого підприємства залишалось незмінним (див. примітку 32).

31Відповідні дані щодо ФОП відсутні у доступних джерелах.

32Потрібно взяти до уваги, що у 2013 році кількість підприємств підраховувалась на основі іншого визначення малого підприємства. До 2008 року малим вважалося підприємство з щорічним обсягом реалізованої продукції не більше 0,5 млн євро на рік та кількістю працівників не більше 50. У визначення, що застосовувалося у 2013 році, максимальна кількість працівників залишилася незмінною, проте гранична виручка становила 10 млн євро (у 20 разів більше). Враховуючи, що дефлятор ВВП у 2000-2013 роках зріс у 6,5 разів (що приблизно відповідає масштабам зростання виручки підприємств внаслідок інфляції), визначення 2013 року є більш широким, ніж визначення, яке застосовувалося до 2008 року.

33 Cristina Berninia, and Guido Pellegrini. “How Are Growth and Productivity in Private Firms Affected by Public Subsidy? Evidence from a Regional Policy.” Regional Science and Urban Economics 41, no. 3 (May 2011): 253–65.

34 Nivievskyi, Oleg. “Price Support, Efficiency and Technology Change of Ukrainian Dairy Farms: Spatial Dependence in the Components of Productivity Growth.” Beijing, China, 2009.Джерело:http://ageconsearch.umn.edu/bitstream/51403/2/IAAE_Nivievskyi_777.pdf.

35 Kazuki Onji. “The Response of Firms to Eligibility Thresholds: Evidence from the Japanese Value-Added Tax.” Asia Pacific Economic Papers, 2008.

36 Claudia Sánchez-Vela, and Jorge N. Valero-Gil. “The Effect of Firm-Size Dependent Policies on the Economy: The Case of the Repecos Law in Mexico.” IDBWorkingPaperSeries, February 2011.

37 Збільшення обсягу неформального сектору було зафіксовано у 2008-2009 роках.Воно може бути пов’язано зіспробами підприємств вижити в період економічної та фінансової кризи, яку в той час переживала Україна.

38Для прикладу можна навести такий документ: «Приклади порушень податкового законодавства фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування».

Джерело: prodan.net.ua/file/3_040211(1).doc

39Що є одним із можливих наслідків пом’якшення вимог щодо ведення обліку та подання звітності.

40 Engelschalk, M. Designing a Tax System for Micro and Small Businesses: Guide for Practitioners. International Finance Corporation, 2007. Джерело: https://www.wbginvestmentclimate.org/uploads/Designing_Tax_Systems.pdf

41Точніше від 450 000,00 грн до 450 999,99 грн.

42 Наприклад, у випадку величини 450 тис. грн. порівняння відбувалося з середньою кількістю ФОП, що задекларували дохід на рівні на рівні 448 тис. грн., 449 тис. , 451 тис. грн. та 452 тис. грн.

43 Перша група включатиме платників, що повідомили про дохід від 1 копійки до 999,99 грн, друга група — від 1000,00 грн до 1999,99 грн і так далі.

44 Завищена кількість декларацій з доходом у «круглих» числах може пояснюватися низкою причин, до яких належать, зокрема, відсутність залежності між обсягом доходу та сумою податку (до певної межі) для платників єдиного податку другої групи, відсутність детального обліку готівкових операцій (платники єдиного податку другої групи працюють переважно з клієнтами фізичними особами та приймають плату готівкою).

45Максимально дозволений дохід платників другої групи у 2014 році становив 1 млн грн. на рік, у 2015 році він був збільшений до 1,5 млн грн.

46 Симуляція (simulation) у суспільних науках — це створення та використання моделі, яка є символічним відображенням всіх чи деяких аспектів суспільних процесів. У контексті цього дослідження симуляція означала розрахунок обсягу незадекларованого доходу на основі припущень про можливий розподіл такого доходу. Симуляція базувалася на двох основних припущеннях: (1) частка незадекларованого доходу розподілена відповідно до зрізаного розподілу Парето (тобто, частка прихованого доходу була невеликою для більшості ФОП та великою для небагатьох ФОП), та (2) розподіл є різним для кожної аномалії. Оскільки параметри розподілу невідомі, обсяг незадекларованого доходу був порахований для 72 576 комбінацій параметрів. З отриманих результатів вибраний діапазон суми доходу, який зустрічався найчастіше (між 25-м та 75-м перцентилями розподілу результатів симуляції.

47Йдеться про витрати часу лише на складання звіту (балансу). Витрати на спрощений облік, на основі якого складається звіт, не входять до зазначеного часу.

Internal Market and Services Directorate General (DG Markt): “Study on administrative costs of the EU Company Law Acquis”, Final report, July 2007, 106 p. Джерело: http://ec.europa.eu/internal_market/company/docs/simplification/final_report_company_law_administrative_costs_en.pdf

48 Engelschalk, M. 2005. Small business taxation in transition countries. Washington, DC: World Bank.Джерело: http://documents.worldbank.org/curated/en/2005/06/6584668/small-business-taxation-transition-countries

Поділіться з Вашими друзьями:

1 2 3 4 5 6 7 8