Програма usaid лев впроваджується: Міжнародною благодійною організацією «Фонд Східна Європа» у партнерстві з



Сторінка6/8
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.71 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8

3.2 Вплив ССО на виробництво товарів та послуг

3.2.1 Огляд теорії


Відповідно до економічної теорії22основні наслідки надання субсидії виробникам товарів та послуг є такими (за інших рівнихумов):

  • обсяг виробництва на підприємствах отримувачах-субсидії зростає;

  • зайнятість на підприємствах-отримувачах субсидії також збільшується.

Водночас вплив субсидії на обсяги виробництва та зайнятість на більш високому рівні — у секторі економіки (в якому підприємствам надаються субсидії)23 та в економіців цілому — може бути як позитивним, так і негативним. По-перше, субсидування може впливати на виробництво та зайнятість на інших підприємствах — тих, що не є отримувачами субсидії. Якщо вони скорочують виробництво та звільняють працівників (через те, що опиняються у менш сприятливих умовах порівняно з отримувачами субсидії), загальний вплив субсидії на виробництво та зайнятість у секторі або в економіці в цілому може бути негативним. З іншого боку, якщо субсидія сприяє збільшенню конкуренції та виходу на ринок нових підприємств, наслідком може бути збільшення рівня використання наявних ресурсів (зокрема, збільшення занятості та зменшення безробіття).

По-друге, субсидії впливають на ефективність використання економічних ресурсів (продуктивність), збільшення якої є однією з головних умов зростання виробництва, особливо у довгостроковій перспективі. Основним каналом впливу є конкуренція. Субсидія може мати позитивний вплив на продуктивність, якщо вона сприяє конкуренції. Це можливо, зокрема, якщо субсидія призводить до зменшення бар’єру для входу на ринок. У такому випадку конкуренція посилюється, більш ефективні підприємства поступово витісняють з ринку менш ефективні, в результаті чого загальний рівень продуктивності зростає.З іншого боку, якщо менш ефективні підприємства мають можливість отримувати субсидію у більшому обсязі, ніж більш ефективні, дієвість механізму конкуренції послаблюється. Менш ефективні підприємства отримують можливість залишитися на ринку або навіть витіснити більш ефективні.В результаті зростання середнього рівня продуктивності на ринку сповільнюється або перетворюється на зниження.

Ще одним каналом, через який субсидії можуть позитивно впливати на продуктивність, є інвестиції. Субсидування збільшує обсяг коштів, які підприємства-отримувачі субсидії можуть вкласти у основний (матеріальний), нематеріальний чи людський капітал. Збільшення капіталу сприяє підвищенню ефективності використання інших ресурсів.

Субсидії, які надаються за критеріями розміру підприємства, зумовлюють появу додаткових ефектів. Якщо вони надаються невеликим підприємствам та мають постійний характер, додатковий ефект таких субсидій може реалізовуватися у формі стримування зростання підприємств понад розмір, який дає право на отримання субсидії. Невеликі підприємства можуть пристосовуватися до функціонування «у тепличних умовах», і перехід до роботи у стандартних умовах є еквівалентним зовнішньому негативному шоку, який не всі підприємства бажають та є спроможними витримати.


3.2.2 Особливості впливу субсидій, що надаються за допомогою спрощеного оподаткування


Ефекти надання субсидій через ССО в цілому маютьвідповідати описаним вище.Вони мають призводити до зростання виробництва та зайнятості на підприємствах, що отримують субсидію.

Що стосується наслідків застосування субсидій на рівні окремих ринків або економіки в цілому, то можна висловити припущення, що субсидії різного типу мають різний вплив на продуктивність: субсидії третього типу (що полягають у зменшення витрат підприємств на облік та звітність) мають переважно позитивний вплив на загальні обсяги виробництва, а субсидії першого та другого типу (зменшення суми сплачуваних податків) мають неоднорідний вплив, що в підсумку може бути негативним.

Субсидії третього типу призводять до зниження бар’єру для входу на ринок нових підприємців та підприємств. Водночас негативний вплив цієї субсидії на конкуренцію (якщо її отримують менш ефективні підприємства) є обмеженим (оскільки розмір цієї субсидії є обмеженим: витрати на облік та звітність є приблизно однаковими для малих підприємств різного розміру, адже зі збільшення розміру підприємства такі витрати зростають значно повільніше, ніж обсяги реалізації). Як наслідок, конкуренція має посилюватися, що має призводити до збільшення рівня використання вільних ресурсів, а також до зростання продуктивності. Крім цього, така субсидія дозволяє вивільнити ресурси, що принаймні частково використовуються на непродуктивну діяльність (ведення обліку та подання звітності у надмірному, неоптимальному обсязі).

Субсидії першого та другого типу, що полягають у зменшенні суми сплачуваних податків, мають неоднорідний вплив на загальний рівень виробництва та на продуктивність. З одного боку, вони також зменшують бар'єр для входу на ринок та вивільнюють ресурси для здійснення інвестицій. З іншого боку, ці субсидії надаються таким чином, що менш ефективні підприємства можуть отримувати їх у більшому обсязі, ніж більш ефективні, що створює перешкоди для конкуренції. По-перше, доступ до субсидій є відкритим не для всіх малих підприємств та ФОП, а лише для тих, які відповідають певним критеріям за розміром. Тому за інших рівних умов менш ефективні підприємства та ФОП меншого розміру отримують перевагу порівняно з більш ефективними підприємствами та ФОП більшого розміру.24 По-друге, обсяг субсидій першого та другого типу частково залежить від готовності підприємства використовувати способи зменшення оподаткування, що є незаконними або можуть бути визнані такими державними органами (приховування задекларованої виручки, подрібнення підприємств з метою зменшення податкового навантаження, оформлення найманих працівників як ФОП). Ймовірно менш ефективні підприємства мають більше мотивів використовувати такі способи, ніж більш ефективні. Ці обставини дають підстави припустити, що загальний вплив субсидій другого та третього типу є негативним.

Перевірка наведених вище припущень є складним завданням і виходить за межі нашого дослідження, у тому числі з урахуванням відсутності необхідних даних. Тому обґрунтованість припущень перевірялась за допомогою аналізу наявних статистичних даних, а також вивчення релевантної наукової літератури.

3.2.3 Аналіз статистичних даних


Розвиток ФОП у 2000-2013 роках

Після запровадження ССОв Україні зросла підприємницька активність у формальній (легальній) економіці. За даними Державної реєстраційної служби, на 1 січня 2000 року в Україні були зареєстровані 1 047 тис. ФОП25. У 2000-2008 роках їх кількість швидко зросла: щорічно вона збільшувалась в середньому на 215 тис. У 2000-2004 роках темпи приросту становили 13,7-16,2% на рік, з 2005 року вони почали сповільнюватись,26 а у 2011-2013 роках чисельність підприємців скорочувалась. Станом на 1 січня 2014 року кількість ФОП, діяльність яких не була припинена офіційно, становила 3 040 тис, що майже втричі перевищувало рівень початку 2000 року.

Не всі зареєстровані ФОП займались господарською діяльністю. За даними, оприлюдненими Державною податковою адміністрацією у 1999 році, станом на 1 жовтня 1999 року фактичними платниками податків були 750 тис. ФОП або 77,5% від числа зареєстрованих (в тому числі 46,5 тис. з них використовували ССОна цю дату).27 Як зазначалося вище, у 2013 загальна кількість ФОП, що декларували дохід, становила щонайменше 1 778 тис. (включаючи як платників єдиного податку, так і ФОП, що використовували загальну систему оподаткування). Це у 2,4 рази більше, ніж кількість активних платників податків у жовтні 1999 року. Однак ця оцінка може бути завищеною, оскільки кількість активних платників податків, що ведуть господарську діяльність, може бути меншою, ніж кількість платників, які подають податкові декларації (частина платників подає декларації з нульовим доходом). Крім цього, як зазначалося вище, у 2013 році частина активних ФОП могли фактично бути найманими працівниками, а не підприємцями.

Дані щодо кількості зайнятих працівників у ФОП доступні тільки за період 2006-2013 років. У цей період число зайнятих спочатку зростало — з 3 399 тис. у 2006 році до 4 223 тис. у 2009 році. У 2010 році, після запровадження додаткової сплати внесків до фондів соціального страхування для платників єдиного податку, число зайнятих працівників у ФОП впало на 34% — до 2 794 млн (в основному, за рахунок зменшення числа підприємців, а не найманих працівників).28 Далі кількість зайнятих знизилась до 2 233 тис. у 2012 році, а у 2013 році дещо зросла до 2 281 тис.29



Розвиток малих підприємств у 1996-2013 роках

За даними Державної реєстраційної служби, на 1 січня 2000 року кількість юридичних осіб-суб’єктів підприємництва, діяльність яких не була припинена, становила 582 тис. У 2000-2103 роках ця кількість зростала майже безперервно (за винятком 2010 року, кола вона скоротилася на 0,3%). Темпи зростання були більш стабільними, але меншими, ніж темпи зростання кількості ФОП: в середньому 5% у 2000-2009 роках та 3,3% у 2011-2013 роках.

Дані щодо кількості та показників активних малих підприємств є доступними за більший період часу, і вони показують дещо іншу тенденцію. За даними Держстату, кількість малих підприємств швидко зростала ще до запровадження ССО. У 1996-1998 роках вона збільшилася на 80% — з 96 тис. до 173 тис.Після запровадження ССО темпи зростання знизилися — до 9,5% у середньому у 1999-2003 роках та до 4,4% у середньому у 2004-2007 роках (після 2007 року Держстат змінив визначення малого підприємства, що робить подальший аналіз темпів зростання неможливим).30

Схожими були тенденції щодо кількості зайнятих на малих підприємствах, а також щодо частки малих підприємств у загальному обсягу реалізованої продукції.31 У 1996-1998 роках кількість зайнятих на малих підприємствах збільшувалася на 9,5% в середньому щорічно (до 1 560 тис. осіб у 1998 році). У 1999-2003 роках темпи зростання знизилися до 5,5% на рік в середньому (до 2 034 тис. осіб у 2003 році). А у 2004-2007 роках тенденція змінилась — щороку число зайнятих на малих підприємствах скорочувалося в середньому на 4,8% (до 1 674 тис. осіб у 2007 року). Станом на 2013 рік в Україні на малих підприємствах працювали 2 010 тис. осіб.32

Частка малих підприємств в загальному обсязі реалізованої продукції в України у 1998 році становила 11,3%. У 1999 році вона збільшилася до 11,9%, а далі почала майже безперервно знижуватися — до 6,6% у 2003 році та 4,4% у 2007 році (див. Рисунок 3.3). У 2013 році частка малих підприємств становила 15,5%, але вона була розрахована на базі більш широкого визначення малого підприємства (див. примітку 32).

Загальний рівень зайнятості у 2000-2013 роках

Запровадження ССО також збіглося у часі зі зниженням безробіття в Україні. За даними Держстату, пік безробіття в Україні прийшовся на 1999 рік, коли кількість безробітних становила 2 738 тис. осіб або 12% від числа економічно активного населення у віці 15-70 років. У 2000-2007 роках частка безробітних безперервно знижувалась, досягши мінімального рівня у 2007-2008 роках (6,4%). У 2009 році, коли Україна переживала економічну та фінансову кризу, рівень безробіття підскочив до 8,8%, а далі знову почав знижуватися, досягши показника 7,3% в 2013 році (1 510 тис. осіб).

Рисунок 3.3. Кількість малих підприємств та їх частка у загальному обсязі реалізованої продукції в Україні у 1995-2007 роках

Примітка: дані щодо частки малих підприємств у 1995-1997 роках відсутні

Джерело: Держстат
Рисунок 3.4. Розподіл зайнятих за секторами економіки в Україні у 2000-2013 роках

Джерело: Держстат

Крім цього, у період після запровадження ССО в Україні відбулися значні зміни у розподілі трудових ресурсів між секторами економіки. За даними Держстату, у 2000-2013 роках скоротилася кількість зайнятих у промисловості (на 28,8%), сільському господарстві (на 18,1%), державному управлінні (14,5%), а також в охороні здоров’я (на 8,9%). Натомість зросла кількість зайнятих у фінансовій сфері (на 91,5%), у секторі торгівлі та побутового обслуговування населення (на 58,4%), у секторі надання послуг підприємцям (на 50,4%), а також у сфері транспорту та зв’язку (на 13,2%). У 2000-2004 роках найбільше працівників були зайняті у промисловості, але з 2005 року першість перебрав сектор торгівлі та побутового обслуговування. У 2013 році у ньому було працювали 4,9 млн осіб, що становило 24,1% від загальної чисельності зайнятого населення України (див. Рисунок 3.4).Напрямок цих змін був майже тотожним напрямку розвитку малого бізнесу, який застосовував ССО (див. частину 2.2.4 Розділу 2). Ці та інші зміни безумовно вплинули на функціонування сектору МСП в цілому та вибір відповідними суб’єктами підприємництва тих чи інших бізнес-моделей виробничо-комерційної діяльності.



Інтерпретація статистичних даних

Інтерпретація наведених вище даних в контексті визначення впливуССО на розвиток малого бізнесу та економіки в цілому є складним завданням з огляду на дві обставини. Першою з них є фрагментарність наявних даних. Після запровадження ССО кількість ФОП стрімко збільшилася, що може частково пояснюватися детінізацією, але зростання малих підприємств (юридичних осіб) сповільнилося. Частка малих підприємств в обсязі реалізації продукції у перші роки після запровадження ССО значно зменшилася. Можливо це відбулося за рахунок зростання частки ФОП, але ця теза потребує підтвердження.

У 1998 році (до початку дії ССО) частка малих підприємств в загальному обсязі реалізованої продукції становила 11,3%, у 2013 році вона дорівнювала 15,5%, проте визначення малих підприємств стало більш широким. Дані щодо часткиФОП, що належали до малого підприємництва, у 1998 році відсутні у доступних джерелах. У 2013 році ця частка становила 6,1%. З наявних даних можна зробити висновок, що кількість активних ФОП у 1999-2013 роках зросла у 2-2,5 рази, але темпи зростання кількості ФОП могли відрізнятися від темпів зростання їх частки в обсязі реалізованої продукції.

Другою обставиною є те, що ССО була не єдиним фактором, який впливав на розвиток малого бізнесу та економіки в цілому. Наприкінці 1999 року невдовзі після запровадження ССО в Україні відновилося економічне зростання. Темпи зростання були відносно високими (в середньому 7,6% щорічно у 2000-2007 роках), що було пов’язано серед іншого з сприятливою для України зовнішньою кон’юнктурою, зростанням іноземних інвестицій, розвитком фінансового сектору, лібералізацією зовнішньої торгівлі, завершенням основного етапу приватизації та іншими структурними змінами в економіці. З іншого боку, зростання бізнесу, в тому числі малого, стримувалося через несприятливе регуляторне середовище, політичну нестабільність та інші причини.

Наявні дані не дозволяють однозначно охарактеризувати причинно-наслідкові зв’язки між функціонуванням ССО та показниками розвиту економіки та малого бізнесу, але дозволяють визначити основні риси розвитку малого бізнесу після запровадження ССО, а також сформулювати цілу низку проблем, які вимагають подальшого аналізу.

3.2.4 Емпіричні оцінки впливу субсидій


У більшості проаналізованих досліджень підтверджуються тези економічної теорії щодо впливу субсидій на економічні показники. Субсидії призводять до зростання виробництва та зайнятості на підприємствах, що отримують субсидію, але мають негативний вплив на продуктивність цих підприємств. Предметом досліджень були переважно інші сектори економіки, але наявність подібних висновків, що отримані за результатами аналізу різних секторів, свідчить про те, що механізм дії субсидій є універсальним.

Зокрема, італійські дослідники К. Берніа та Г. Перелегріні дослідили вплив державної допомоги, яка надавалась в Італії у 1996-2004 роках в рамках однієї з програм регіонального розвитку, на розвиток підприємств. Вони встановили, що обсяги виробництва, кількість працівників та вартість основних засобів підприємств-отримувачів субсидії зростали швидше, ніж відповідні показники підприємств, які не отримували субсидію. Водночас багатофакторна продуктивність підприємств-отримувачів зростала повільніше, ніж підприємств, які не отримували субсидії, що мало негативний ефект для зростання у довгостроковій перспективі.33О. Нів’євський встановив, що цінова підтримка виробників молока в Україні негативно впливала на їх ефективність. Підтримка мала також і позитивний ефект, оскільки вона сприяла покращенню організаційно-технологічних засад виробництва, але цей ефект був значно слабшим за попередній, і він зменшувався зі збільшенням розміру виробника молока (вимірюваного за поголів’ям худоби).34

Дослідження свідчать, що зменшення податкового навантаження шляхом використання ССО стимулює подрібнення середніх та великих підприємств, які також прагнуть скористатися пільгами. Причому чутливість середніх та великих підприємств до запровадження особливих податкових режимів для малих підприємств є високою. Свідчення на користь цього отримав японський дослідник К. Онуджі.35 За його результатами запровадження спрощеного режиму сплати ПДВ для малих підприємств у Японії спонукало середні та великі підприємства подрібнюватися, щоб використати цей режим для податкової оптимізації. Хоча обсяг оптимізації був невеликим (спрощений режим призвів до скорочення доходу від ПДВ на 0,5%), введення окремого податкового режиму для малих підприємств стало причиною створення від 10,7% до 12,7% нових підприємств у Японії у період з липня 1988 року по березень 1991 року. Ще одним наслідком запровадження зазначеного податкового режиму було збільшення адміністративних витрат підприємств, які вдалися до подрібнення з метою оптимізації оподаткування.

Крім цього, дослідження містять свідчення на користь того, що податкові пільги для малих підприємств можуть перешкоджати їх зростанню. Як приклад можна навести роботу мексиканських дослідників К. Санчес-Вели та Х. Валеро-Джіл, які вивчали наслідки застосування ССОдля малого бізнесу в Мексиці (ця система має назву Repecos) із використанням моделі загальної рівноваги.36 Дослідження показало, що ця ССО(яка є подібною до режиму оподаткування платників єдиного податку третьої групи в Україні) створює перешкоди для розвитку малих підприємств. Зростаючи понад певний рівень, підприємства мають переходити на загальну систему оподаткування, що передбачає збільшення як податкового навантаження, так і адміністративних витрат на сплату податків. За результатами моделювання було визначено, що різниця у податкових режимах створює бар'єр для зростання кількості працівників підприємств, що використовують ССО, понад рівень 5-20 осіб. Висновок було частково підтверджено статистичними даними. У 1995-2010 роках у обробній промисловості Мексики зменшувалась частка підприємств з кількістю працівників від 10 до 19. У цій же групі підприємств збільшувалися обсяги ухилення від сплати податків.Водночас К. Санчес-Вела та Х. Валеро-Джіл зробили висновок, що уряду Мексики варто не скасовувати спрощений режим, а спростити занадто складну загальну систему оподаткування.

Як зазначалося вище, у Додатку №1 також подано матеріали щодо міжнародного досвіду застосування різних підходів до спрощення обліку, звітності та оподаткування малих підприємств у країнах, які перебувають на різному рівні економічного розвитку.

3.2.5. ССО та легалізація підприємницької діяльності


Легалізація малого бізнесу та його подальший розвиток були одними із мотивів запровадження ССО в Україні. Це мало стати результатом зниження бар'єру для входу на ринок, а також збільшення захисту підприємців від свавільних рішень податкових органів, а також корупції.

За оцінкою Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), неформальний сектор економіки в цілому знижувався в перші роки після запровадження ССО, але потім майже повернувся на попередній рівень37 (див. Рисунок 3.5).Оцінка МЕРТ дозволяє окреслити загальне місце неформального сектору економіці України, проте не дає уявлення про розвиток тіньової економіки в малому бізнесі (адже у тіні перебуває частина господарської діяльності також і великих та середніх підприємств).

Рисунок 3.5 Обсяг тіньової економіки в Україні (інтегральна оцінка) у 2000-2014 роках

Джерело: Міністерство економічного розвитку та торгівлі

Інформація про ухилення від сплати податків за допомогою ССО, яку періодично оприлюднює Державна фіскальна служба,38 дозволяє зробити висновок, що вплив цієї системи на легалізацію економічної діяльності є неоднорідним: з одного боку, система заохочує легалізацію економічної діяльності, з іншого боку, вона містить можливості для розширення тіньових операцій,39 таких як приховування виручки та виплата зарплат без сплати податків .

Ключовиммоментом для розуміння ролі ССО в цьому плані є те, що рівень легалізації економічної діяльності може бути різним. Зокрема, у рекомендаціях щодо оподаткування малого та середнього бізнесу, розроблених Міжнародною фінансовою корпорацією, виділяється 5 різних ступенів переходу від нелегальної до легальної підприємницької діяльності:


  • підприємство працює повністю поза межами легальної (формальної) економіки;

  • підприємство дотримується невеликої частини зобов'язань, яких має дотримуватися відповідно до регуляторного законодавства;

  • підприємство дотримується більшості необхідних зобов'язань;

  • підприємство формально дотримується всіх необхідних зобов'язань, але на практиці дозволяє собі відступати від виконання деяких з них;

  • підприємство повністю дотримується всіх необхідних зобов'язань.40

Порівняння переваг та недоліків різних варіантів виходу з «тіні» свідчить про те, що часткова легалізація може бути цілком привабливою для суб’єктів господарювання. Вона дозволяє їм користуватися як більшістю переваг легального статусу (зокрема, додатковими можливостями розширення господарських операцій, залучення фінансування, захисту), так і деякими перевагами нелегального (тіньового) статусу (зокрема зменшувати податкове навантаження). Привабливість такого способу діяльності посилюється відсутністю ефективного контролю за дотриманням законодавства (зокрема за розміром доходу та правильністю розрахунку суми сплачених податків). При цьому для частини суб’єктів господарювання перехід до частково легальної діяльності може бути вимушеним, зокрема у випадках, коли приховування доходу є необхідною умовою для виживання на ринку, на якому домінують суб’єкти господарювання, що здійснюють частково легальну діяльність. Перелік переваг та недоліків ведення економічної діяльності з різним ступенем легалізації для суб’єктів господарювання (за інших рівних умов) наведений у Таблиці 3.2.

Якщо для суб’єкта господарювання результат часткової легалізації є близькими до результату повної легалізації, то для економіки в цілому це не так. Для економіки наслідки часткової легалізації суб’єктів господарювання є значною мірою подібними до результатів перебування цих суб’єктів в повній «тіні», оскільки робота таких підприємств негативно впливає на діяльність повністю легальних суб’єктів. Зокрема, як вже зазначалося, часткова легалізація, так сам як і повна «тінь» сприяють збільшенню неоднорідності податкового навантаження, а отже можуть негативно впливати на зростання загальної продуктивності. Перелік переваг та недоліків ведення економічної діяльності з різним ступенем легалізації для економіки (за інших рівних умов) наведено у Таблиці 3.3.

Якою є частка суб’єктів господарювання, що використовують ССО, та проводять свою діяльність частково в тіні? Часткову відповідь на це питання може дати аналіз розподілу платників єдиного податку другої та третьої групи за розміром задекларованого доходу (обсягу реалізації продукції) у 2013 та 2014 роках. Відповідно до результатів раніше здійснених досліджень, такий розподіл має бути близьким до розподілу Парето. Основні особливості цього розподілу є такими: (1) більшість суб’єктів господарювання мають невеликий дохід, сконцентрований у вузькому діапазоні; (2) невелика кількість суб’єктів мають великий дохід, який розподілений у широкому діапазоні.

Таблиця 3.2. Переваги та недоліки ведення незареєстрованої (тіньової) діяльності з точки зору підприємства (за інших рівних умов)






Можливості для розвитку бізнесу

Незареєстровані підприємства («повна тінь»)

Підприємства зареєстровані, але операції реєструються лише частково («часткова тінь»)

Підприємства зареєстровані, всі операції реєструються («біла діяльність»)




Переваги

1

Збільшення прибутку за рахунок уникнення сплати податків

Можливе

Обмежене

Неможливе

2

Збільшення прибутку за рахунок економії на дотримання законодавства (трудового тощо)

Можливе

Ускладнене

Значно ускладнене




Недоліки

1

Просування бізнесу (реклама тощо)

Ускладнене

Можливе

Можливе

2

Пряма участь у державних закупівлях

Неможлива

Можлива

Можлива

3

Залучення кредитів

Значно ускладнене

Ускладнене

Неускладнене

4

Надання клієнтам податкового кредиту з ПДВ (перевага при співпраці з середнім та великим бізнесом)

Неможливе

Можливо (за умови обрання відповідного режиму оподаткування)

Можливо (за умови обрання відповідного режиму оподаткування)

5

Зростання до розміру, який викликає увагу податкових органів

Значно ускладнене

Дещо ускладнене

Неускладнене

6

Інвестування у основний капітал (будівлі, обладнання)

Ускладнене

Неускладнене

Неускладнене

7

Зменшення корупційних платежів

Значно ускладнене

Дещо ускладнене

Неускладнене

Джерело: Таблиця складена на основі даних з Engelschalk, M. Designing a Tax System for Micro and Small Businesses: Guide for Practitioners. International Finance Corporation, 2007

Аналіз свідчить, що розподіл доходу ФОП-платників єдиного податку третьої групи в цілому відповідає Парето розподілу (крім невеликої частини ФОП, що мали дохід, близький до максимального дозволеного у цій групі) (див. Рисунок 3.6). Водночас розподіл доходу ФОП-платників єдиного податку другої групи хоча й нагадує розподіл Парето, містить помітні аномалії. Таких аномалій дві:



  • завищена кількість ФОП, які декларують дохід у «круглих цифрах» — тобто у числах, перші три розряди яких є кратними 10. Наприклад, 1 028 ФОП задекларували дохід в на рівні 450 тис. грн41, що у три-чотири рази більше, ніж число ФОП, які повідомляли про схожий, але інший дохід — на рівні 448 тис., 449 тис. , 451 тис. та 452 тис. грн. (271, 254, 248 та 333 платника відповідно). Подібні сплески кількості платників спостерігаються у багатьох «круглих» величинах. Зокрема, у 41 випадку число ФОП, що задекларували дохід у «круглій» величині, більш ніж у 2 рази перевищує середню кількість ФОП, що повідомили про дохід на рівні ±2 тис. грн від цієї величини42 (всього кількість «круглих» чисел, кратних 10 тис. грн. у діапазоні від 1 тис. грн. до 1 млн грн. становить 100).

  • завищена кількість ФОП, що задекларували дохід на рівні близькому до максимально дозволеного (1 млн грн у 2014 році). Якщо розбити ФОП на 1000 груп за задекларованим доходом з однаковим інтервалом,43 то кількість ФОП у групах, що декларували дохід на рівні 500-800 тис грн, становила від 146 до 259 осіб. Водночас кількість платників у більшості груп із задекларованим доходом на рівні 970-999 тис. була суттєво більшою — від 366 до 877.

Таблиця 3.3. Переваги та недоліки ведення незареєстрованої (тіньової) діяльності з точки зору розвитку економіки (за інших рівних умов)




Можливості та перешкоди для розвитку економіки

Незареєстровані підприємства («повна тінь»)

Підприємства зареєстровані, але операції реєструються лише частково («часткова тінь»)

Підприємства зареєстровані, всі операції реєструються («біла діяльність»)




Переваги

1

Збільшення зайнятості

Менше можливостей

Більше можливостей

Більше можливостей

2

Збільшення інвестицій

Значно обмежене

Обмежене

Необмежене




Недоліки

1

Нерівність в оподаткуванні

Істотна

Істотна

Відсутня

2

Збільшення продуктивності

Ускладнене

Ускладнене

Неускладнене

Джерело: власний аналіз

Графічно зображення аномалій можна побачити на Рис. 3.7.

Аналіз даних за 2013 рік також свідчить про наявність подібних аномалій, тому можна припустити, що вони мають постійний характер. Існування аномалій може бути пов’язано з такими причинами:


  • платники єдиного податку декларують не точний, а приблизний обсяг доходу, тому велика кількість ФОП повідомляють про дохід на рівні «круглих» величин;44

  • платники обмежують обсяг реалізації ФОП для виконання вимог законодавства щодо граничного рівня річного доходу, встановленого для відповідної групи єдиного податку;

  • платники занижують дохід з метою зменшення оподаткування. При доході на рівні до 1 млн грн45 ФОП другої групи мають сплачувати єдиний податок у сумі 2,9 тис. грн. При перевищенні рівня 1 млн вони зобов’язані сплати податок із суми перевищення у розмірі 15% або перейти у третю групу та сплачувати єдиний податок в розмірі 4% від доходу. Для порівняння: ФОП, що має річний дохід на рівні трохи більше 1 млн грн, має заплатити податок у розмірі більше 40 тис. грн (третя група платників ЄП). Прагненням ФОП уникнути такого збільшення податку можна пояснити як першу, так і другу аномалію.


III група

II група
Рисунок 3.6. Розподіл платників ЄП II та III груп за обсягом реалізованої продукції у 2014 році

році


Джерело: власне зображення на основі даних ДФС.

Рисунок 3.7. Аномалії у розподілі платників єдиного податку II групи у 2014 році

Джерело: власне зображення на основі даних ДФС

Кількість ФОП, які належать до обох аномалій, становила 53,3 тис. (10,1% від загальної чисельності ), в тому числі до першій аномалії належали 24,6 тис. ФОП, до другої — 28,6 тис. ФОП. Загальний задекларований дохід ФОП, що належали до обох аномалій, становив 53,3 млрд грн, або 33,2% від загального задекларованого доходу ФОП, що були платниками єдиного податку другої групи.

Розмір доходу, який не був задекларований ФОП, що належать до аномалій, був оцінений за допомогою симуляції.46 За її результатами було визначено, що з найбільшою ймовірністю розмір незадекларованого (прихованого) доходу перебуває у діапазоні 7,8-13,2 млрд грн (див. Рисунок 3.8). Це становить від 14,6% до 24,8% від доходу, задекларованого цими ФОП, або від 4,9% до 8,2% загального задекларованого доходу у другій групі).

Варто зазначити, що отримана оцінка побудована на таких припущеннях: (1) підприємці, які декларують дохід у круглих цифрах, як занижують, так і завищують дохід, причому обсяги заниження або завищення є переважно незначними; (2) середня частка ФОП першої аномалії, для яких перевищення є великим (понад 100% задекларованої суми) становить 7,8% від загальної кількості ФОП, що належать до цієї аномалії; (3) максимально можливе перевищення суми прихованого доходу над задекларованим для першої аномалії є дев’ятикратним, а для другої — чотирикратним. Оцінка не враховує можливі обсяги прихованого походу у інших групах платників єдиного податку, а також інші способи зменшення зобов'язань з оподаткування (заниження зарплат працівників, сприяння заниженню доходу та прибутку підприємств, що не використовують ССО). Обсягинепрямих субсидій, які отримують платники єдиного податку другої групи, має бути збільшено на величину податку із незадекларованого доходу.



Рисунок 3.8. Результати моделювання з метою оцінки доходу, незадекларованого платниками єдиного податку II групи у 2014 році

Джерело: власне зображення


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал