Програма «Український мовленнєвий етикет» Календарне планування факультативного курсу




Сторінка6/12
Дата конвертації23.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
V. Підсумок заняття
Бесіда
-
Які квіти найкраще підійдуть для коханої людини?
-
Які є види подарунків?
-
Чи можна відмовитися від подарунка?
-
Який подарунок буде завжди доречним?
-
За яких умов можна дарувати речі, які були у вас дома?
Не намагайтеся реалізувати свої мрії в інших людях. Поставтеся до вибору подарунка уважно і творчо. Проявіть винахідливість, підключіть фантазію. Він повинен доставити радість у першу чергу тому, кому призначається. І пам’ятайте - цінність подарунка визначається зовсім не його грошовою вартістю!

Тема 8.
Види листів. Особливості ділового спілкування
Мета: ознайомити учнів із основними видами листів, правилами їх оформлення, пояснити значення листування у давнину і у наші часи; з’ясувати особливості ділового листування; розвивати спостережливість, творчу самостійність, збагачувати словниковий запас учнів; виховувати чуйне ставлення до інших людей.
Обладнання: сучасні конверти, репродукція І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», малюнки до лексичного значення слова «лист», тлумачні словники
Хід заняття
І. Актуалізація опорних знань учнів
1. Робота в парах із словником. З'ясувати лексичне значення слова
«лист» за тлумачним словником:

53 1) лист дерева - тонка зелена пластинка (демонстрація малюнка);
2) тонкий шар якого-небудь матеріалу (аркуш паперу, лист жесті; демонстрація малюнка);
3) лист - писемне повідомлення, що надсилається якійсь особі або установі;
4) листування - вид письмового спілкування, писати листи кому-небудь і одержувати відповіді.
- Ось скільки значень має слово «лист». Яким воно є? (Багатозначним).

2. Слово вчителя
- Назвіть відомі вам стилі мовлення (науковий, офіційно-діловий, художній, публіцистичний, розмовний, конфесійний, епістолярний)
- Основне призначення епістолярного стилю – обслуговувати заочне, у формі листів, спілкування людей в усіх сферах їхнього життя.Часто доводиться чути, що листи - застарілий спосіб спілкування. Кажуть, у часи телефонів, факсів,
інтернету писати листи - непотрібна трата часу. Якщо мова йде про передачу
інформації, так, безперечно. Але ми говоримо про спілкування. У наш час лист стає знаком уваги, поваги, любові. Оскільки навіть через багато років він збереже ваші думки, почуття, написані сьогодні. Так, як зберігає пам'ять оцей лист, написаний запорожцями турецькому султанові. Це пам'ять про історичні події, про мужніх, сміливих козаків, відданих своєму народові, своїй Вітчизні
(демонстрація репродукції картини Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»).

- Чи часто ви пишете листи? Чи вмієте писати такі листи, яких із нетерпінням чекатимуть ваші рідні та друзі?
ІІ. Оголошення теми та мети заняття
ІІІ. Опрацювання нового матеріалу
1.

Розповідь учителя
Історія листування дуже давня. Початки її слід шукати ще в епоху виникнення письма, і пройшло воно багато етапів (перекази, грамоти, послання
і т. ін.), поки набрало видимої форми листів, яким властива і своя композиція тексту, і специфічні мовні засоби. Особливої ваги набуло листування в епоху
Просвітництва, коли ритори, філософи, вчені вели наукові дискусії у формі

54 листування, повчальні бесіди зі своїми учнями й послідовниками (відомі такого типу листи Феофана Прокоповича, листи Григорія Сковороди до свого учня
Михайла Ковалинського). В античних риториках визначалися основні правила написання листів, подавалися зразки листів Цицерона.
Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі. Офіційним є листування між державними органами, установами, організаціями та між службовими особами. Таке листування входить у сферу офіційно-ділового стилю.
Неофіційне, приватне листування ведеться між особами, що перебувають у неофіційних стосунках. Воно має преважно побутовий характер.
Українська епістолярна спадщина дуже багата і різноманітна, бо умови бездержавності народу змушували часто його найвидатніших представників, діячів культури, політиків висловлювати свої думки, пропагувати і відстоювати
ідеї у спосіб листування з найближчими, довіреними особами, друзями
(учитель зачитує зразки таких листів).
- Адресант – адресат . Яка різниця в значеннях цих слів?
Адресант – той, хто надсилає листа, телеграму, бандероль; відправник.
«Здивований, він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата
– Франко, прізвище адресанта – так само Франко” (Петро Колесник). Адресат – той, кому надсилають листа, телеграму, бандероль; одержувач.
«У шістдесят п’ять різних міст світу линули короткі радіохвилі, але скрізь вони мали знайти одного адресата – інститут переливання крові» (Юрій Смолич).
- Як називаються такі слова? (п
ароніми - слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням).
2.

Опрацювання таблиці «Класифікація листів»
За функціональними ознаками

- листи, що вимагають листа-відповіді: листи- прохання, листи-звертання, листи-пропозиції, листи-запити, листи-вимоги
- листи, що не вимагають листа-відповіді: листи-попередження, листи-нагадування, листи- підтвердження, гарантійні листи, інформаційні листи, листи-розпорядження)
За тематичною ознакою

Комерційні — використовуються при підготовці до укладення комерційної угоди, а також під час виконання умов договорів.
Некомерційні — використовуються при вирішенні різноманітних організаційних, правових питань, економічних взаємин.
За структурою
Регламентовані — укладаються за певним встановленим зразком.

55
Нерегламентовані — містять авторський текст і складаються у вільній формі, не мають встановленого зразка
За кількістю адресатів

Звичайні — надсилаються на одну адресу від
імені одного кореспондента.
Циркулярні — надсилаються керівною установою до своїх структурних підрозділів
(кілька адрес).
Колективні — надсилаються на одну адресу від
імені кількох кореспондентів.
За формою відправлення
Конвертові
Електронні
Факсові

3. Вимоги до оформлення листа
Написання листа - це свого роду мистецтво. Діловий лист має бути бездоганним у всьому: навіть дрібне недотримання правил може зробити його неправомірним з юридичної точки зору. Сучасний лист має таку структуру: вітання і звертання, встановлення контакту, домагання прихильності, конкретний зміст, прохання і завершення листа.
Сучасний лист повинен мати декілька ознак:
1.
Конверт стандартного зразка
2.
Адреса та індекс відправника
3.
Адреса та індекс одержувача
4.
Адреса, індекс відправника та одержувача повинна бути написана чітко, без скорочень та переносу частин слова на інший рядок.
5.
Марка(и) відповідно типу пересилання
6.
Лист повинен бути вагою не більш 20 г та товщиною не більш 5 мм
Іванов Іван Іванич вул. Московська, буд. 1, кв. 10 м. Підгородне, Дніпропетровський район
Дніпропетровська область
52002


Петров Петро Петрович вул. Київська, буд. 2, кв. 6 с. Станкувате, Вільшанський район
Кіровоградська область
26608
В Україні використовуються конверти таких розмірів, мм:

56

110х220

114х162

114х229

162х229

229х324 (учитель демонструє конверти, звертає увагу на правила їх оформлення)
4. Робота із роздатковим матеріалом (реквізити та зразки листів)
5. Корисні поради:
-
Будьте лаконічні. Намагайтеся викладати інформацію чітко й по суті, не зловживаючи чужим часом і увагою.
-
Пишіть коротко і просто.
-
Слідкуйте за логічністю та послідовністю викладу.
-
Уникайте багатозначності та не переобтяжуйте лист іншомовними словами.
-
Будьте ввічливі. Стежте за стилем вашої кореспонденції. Уникайте категоричності. Не забувайте про вступний і завершальний компліменти.
-
Не забувайте про звертання. Правильно обирайте прощальні фрази
(залежно від рівня стосунків):
Завжди щиро Ваш…
Із найліпшими побажаннями…
Щиро відданий Вам…
Бажаємо успіхів…
Із повагою…
-
Не відправляйте відразу написаний лист. Відкладіть, щоб потім ще раз перечитати. Пам’ятайте: бездоганно оформлена ділова кореспонденція – це свідчення вашої поваги до адресата.
6. Листи відомих людей та їх значення для нащадків
Українська епістолярна спадщина багата і різноманітна, бо умови бездержавності народу змушували часто його найвидатніших представників, діячів культури, політиків висловлювати свої думки, пропагувати і відстоювати
ідеї у спосіб листування з найближчими, довіреними особами, однодумцями, друзями. Багато таких щоденників, сповідей, спогадів розкидано по світу, ще не зібрано і не досліджено.
Наприклад, звертаючи увагу на структуру листів Панаса Мирного, помічаємо, що в них, крім традиційних привітань, на початку йдуть звертання:
«Шановний добродію Михайле Петровичу!» (до М.Старицького, жовтень 1881 р.), «Славний наш Бояне, сьогочасний Кобзарю Миколо Віталійовичу» (до
М.Лисенка, 1893 р.). Майже всі листи Панаса Мирного закінчуються етикетною формулою: «До вас усім серцем прихильний».
7. Написання листа

57
ІV. Підсумок заняття
Хотілося б закінчити заняття словами української поетеси Ліни Костенко
Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу,
і коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові, не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! - і все, крізь роки і печалі.
Тема 9
. Формули ввічливості в дипломатичному спілкуванні
Мета: повторити основні дати становлення незалежної України, з’ясувати значення державної мови; проаналізувати особливості дипломатичного листування; навчити складати листи в офіційно-діловому стилі та вживати етикетні мовленнєві формули дипломатичного характеру; працювати над розвитком зв’язного мовлення учнів; виховувати любов до своєї Батьківщини, рідної мови.
Хід заняття

І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
- Назвіть функціональні стилі сучасної української літературної мови
(розмовний, публіцистичний, художній, науковий, епістолярний, конфесійний, офіційно-діловий).
- Сформулюйте основне призначення офіційно-ділового стилю (регулює ділові стосунки в державно-політичному, громадському і економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-громадською діяльністю).
- У статті 10 Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Поясніть, як ви розумієте зміст даної статті.
- Замініть словосполучення службові листи синонімічним (офіційна кореспонденція).
Є два види офіційної кореспонденції: ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний характер і офіційне листування міждержавних установ чи
іноземних представництв у дипломатичній практиці.
ІІІ. Оголошення теми та завдань заняття
ІV. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу


58
1.

Бліц-опитування
- З чим у вас асоціюється ім’я Пилипа Орлика? (1710 р. - конституція Пилипа
Орлика. В силу історичних причин вона не розглядала Украшу як цілковито самостійну державу, однак, запровадила низку демократичних на той час державних інституцій).
- Яка роль Грушевського у питанні конституційного будівництва в Україні?
- Коли було проголошено незалежність України?
- Чим знаменний для України 1996 рік? (28 червня 1996 року в житті
Українського народу й Української держави сталася історична подія — в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного процесу була прийнята нова Конституція України. Ця подія майже збіглася з п'ятиріччям незалежності України та ознаменувала завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, у становленні національної системи права, створенні правових основ дійсно суверенної і незалежної
України).
Отже, Україна – незалежна суверенна держава, а українська мова – державна мова в Україні. Значення дипломатичної служби для держави дуже велике.
2.

Значення дипломатичної служби для держави. Дипломатичне
красномовство
Дипломатична служба у багатьох аспектах полягає в умінні працювати із документами. Ще у часи Середньовіччя вважалося, що коли людина присвятила себе дипломатії, то повинна, принаймні, володіти трьома професійними якостями: добре говорити, добре писати та знати римське право. Навіть поняття
«дипломат», «дипломатія» пов’язані із французьким терміном «diplomas» – офіційний документ (акт, хартія), що виходить від верховної влади. Це слово через латинь бере початок від древньогрецької назви складеного удвоє листка пергаменту. В усі часи в основі дипломатичного спілкування був дипломатичний протокол, дотримання норм якого слугувало виявом визнання та поваги до іншої держави, вираженням й уособленням не лише інтересів, а й цінностей кожної країни. Природно, що ці протокольні формули дещо змінилися із плином часу, однак залишили деякі свої первинні форми і використовуються зараз у своєму незмінному варіанті.
Основні види документів для дипломатичного листування: ноти, листи, меморандуми, пам’ятні записки, заяви уряду, ноти уряду, особисті послання, приватні листи напівофіційного характеру.
Словникова робота
Верба льна но та вважається одним із найбільш поширених документів дипломатичного листування. (До речі, вислів «вербальна нота» означає:
«документ, який повинен якнайсерйозніше братися до уваги»). Текст таких нот складається від третьої особи і не підписується. Вербальна нота починається і закінчується формулами ввічливості. Вербальні ноти використовуються для вирішення широкого кола питань. У них викладаються політичні, економічні,

59 науково-технічні та інші проблеми як двостороннього, так і багатостороннього характеру.
Мемора ндум (лат. Memorandum) - буквально те, про що слід пам'ятати, нагадування; документ, в якому викладений фактичний, документальний чи юридичний бік якогось питання. Як правило, додається до ноти або вручається особисто представнику іншої країни.
До дипломатичних документів належать також заяви і виступи представників держави на міжнародних конференціях і в міжнародних організаціях (ООН, ОБСЄ, ПАРЄ); їхні відповіді на звернення або запитання представників громадських організацій чи окремих осіб; кореспондентів щодо найбільш актуальних проблем зовнішньої політики, виступи на дипломатичних прийомах. Ці виступи, як правило, наповнені великим політичним змістом і стосуються не тільки двосторонніх відносин, але й глобальних міжнародних проблем.
Особливе місце серед дипломатичних документів належить комюніке.
Комюніке — це офіційне повідомлення про результати переговорів, яке може бути коротким — у вигляді повідомлення, або більш широким, з викладенням змісту переговорів чи досягнутих угод та їх публікацією. Комюніке відрізняється від усіх інших дипломатичних документів, перш за все, тим, що це документ двосторонніх та багатосторонніх переговорів, і він також в обов'язковому порядку узгоджується сторонами, і за своїм характером належить до міжнародно-правових документів.
Крім вищеназваних традиційних документів дипломатичного листування, нині все частіше використовуються і нові документи, до яких належать декларації, послання, заяви глав держав, урядів, міністрів закордонних справ, законодавчих органів влади з питань зовнішньої політики, а також телеграми.
Як правило, на телеграму обов'язково дається відповідь. Приводом для надсилання телеграми можуть бути національні свята й ювілейні дати, річниці знаменних подій, вступ на посаду глави держави тощо. Надсилання телеграми у зв'язку із вступом на посаду глави держави — це не тільки ознака ввічливості, прийнятна в міжнародній практиці, але й показник рівня та характеру відносин між державами, привід для того, щоб ще раз продемонструвати бажання й надалі поглиблювати й розширювати співробітництво. Це ж стосується й листів
— запрошень або подяк.
Дипломатичне красномовство має кілька видів промов, серед яких поширені: а) промови на міжнародних та міждержавних конференціях, зборах, засіданнях, зустрічах; б) промови під час дипломатичних актів (угод, контактів, комюніке); в) промови під час візитів, прийомів, прощань, нагород тощо; г) дипломатичне листування.
Дипломатичне красномовство досягає належного розвитку тільки у вільних державах, що проводять активну міжнародну політику. Воно потребує від оратора бездоганного володіння рідною літературною та іноземними

60 мовами, гарної вимови, розвиненого чуття мови, вміння підключатися до потрібних тем, ідей, думок, зацікавлено вести бесіду, потребує такту і коректності. Для оратора-дипломата потрібні воля, сила, інтелект і разом із тим обережність та обачність.
В Україні дипломатичне красномовство започаткувалося у часи Київської
Русі, продовжувалося в періоди державного будівництва за часів Богдана
Хмельницького, козаччини і гетьманщини, в період Української Народної
Республіки (1917—1920 рр.) і нині активно розвивається, набирає сили в
Українській державі з 1991 р.
Дипломатичне красномовство належить до особливо вишуканого виду.
Це елітарний, вищий рівень мовлення. Навчитися цьому самому неможливо.
Його треба спеціально вивчати як засіб професійної дипломатичної майстерності. Дипломатичне красномовство започаткувалося в античній риториці. Для того, щоб досягти успіху в переговорах із представниками інших країн, треба було бути гарним контактним оратором, володіти майстерністю спілкування. Бувало так, що часто великі оратори ставали послами своїх країн і домагалися значних успіхів (Горгій, Демосфен). Упродовж віків міжнародне співробітництво виробило певні правила і норми дипломатичного спілкування, порушення яких не допускається й нині. Їх треба суворо дотримуватися в дипломатичних промовах та інших жанрах цього спілкування, як усних, так і писемних, бо вони закріпилися традицією і стали тими умовностями, що допомагають підтримувати процеси міждержавного спілкування.
Сукупність таких загальноприйнятих правил, традицій, умовностей називають дипломатичним протоколом.
- У дипломатії часто вживаються слова посол, посланник, посланець.
Чи можна назвати дані слова синонімами?
(Усі три лексеми близькі між собою значенням, але в окремих стилях спостерігається їх сувора диференціація. Так, у мові дипломатів слова посол і посланник істотно розрізняються. Посол – це повноважний найвищого рангу дипломатичний представник однієї держави в іншій, а посланник рангом нижчий від нього. Проте в усному та художньому мовленні їх часом використовують у значенні, притаманному іменникові посланець, – «особа, котру хтось послав з якимись дорученнями, завданнями». Наприклад: «Латину тільки що сказали, що од Енея єсть посли» (Іван Котляревський). Інше значення
іменника посланець – «гонець; той, хто приносить звістку, повідомлення». «Він
(кошик білих хризантем) так виглядав, немов прийшов до неї звідкись посланцем, приніс їй чиєсь далеке й прекрасне вітання!» (Валер’ян
Підмогильний). Останнім часом поширене вживання цього слова в розумінні
«чийсь представник для участі в чомусь»)

3.

Дипломатія в Запорозькій Січі (учнівські повідомлення)
Запорізька Січ із самого початку свого існування вела самостійну зовнішню політику. Чим більше козацька вольниця заявляла про себе у всіляких бойових справах, тим більший інтерес вона викликала у близьких і далеких сусідів. Із Запоріжжям намагалися встановити дипломатичні стосунки

61 й Польща, і Московія, і Крим, і Туреччина, і папа Римський, і німецький
імператор. Січ поступово, але впевнено стала суб'єктом і об'єктом міжнародних відносин.
Про широку дипломатичну діяльність Запорізької Січі свідчать і функціональні обов'язки козацької старшини. Офіційним представником Січі був кошовий отаман, а пізніше — гетьман. Він входив у дипломатичні стосунки з сусідніми державами. Йому вручалися королівські універсали, царські укази, гетьманські ордери. Обов'язки міністра закордонних справ, канцлера покладалися на військового, а пізніше генерального, писаря. Він вів листування, деколи радячись із ченцями, з різними монархами й вельможами, але завжди від імені всього запорізького війська. Писар приймав на зберігання усі універсали, укази, листи, ордери після ознайомлення з ними кошового і старшини. Він опікувався всім Дипломатичним архівом. Під його керівництвом працював невеликий штат різного звання канцелярських службовців.
Про широкі контакти Січі з іноземцями свідчить наявність на Запоріжжі посади військового товмача. Це перекладач, який був зобов'язаний знати мови сусідніх держав, і не лише сусідніх. Товмач мусив знаходити спільну мову з поляками, турками, татарами, греками, вірменами, молдованами, які проїжджали запорізькими землями або до яких треба було надсилати листи.
Подорожнім він візував їхні пашпорти, роз'яснював вимоги та правила поведінки на Запоріжжі, перекладав під час переговорів, читав надіслані на Січ грамоти закордонних володарів. Як знавець
іноземних мов, товмач частенько вирушав з розвідувальною метою на кордони запорізьких земель або ж навіть у стан ворога.
Послів на Січі любили і приймали пишно, як
і належить самостійній, впевненій у собі державі.
Досить цікавим і важливим є листування Богдана
Хмельницького.
Учні отримують зразки дипломатичних листів Б.Хмельницького до
шведського короля та аналізують
Лист 1.
ДО ШВЕДСЬКОГО КОРОЛЯ КАРЛА ГУСТАВА ПРО ДРУЖБУ
1656, липня 13 (23). Чигирин
Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже!
З наказу самої природи і з нашої вродженої прихильності до кожного ми звикли нікому не робити кривди, а, навпаки, змагатися у доброзичливості з тими, хто ставиться до нас прихильно. Отже, ми, відчуваючи добре й достатньою мірою ясне ставлення до нас вашої королівської величності, вже двічі, з душевною насолодою, відіслали листи до вашої королівської величності. Але якимсь чином, як проти нашого бажання, так і проти бажання вашої королівської величності, вони і досі не торкнулися рук вашої королівської величності. Таким же чином частіші нагоди до бесід були відрізані з обох сторін; це треба приписати не якійсь ворожій недбайливості з нашого боку, а зависній ненависті тієї ж долі. Тепер, отже, для підтвердження нашої приязні до вашої королівської величності ми повідомляємо і ясно заявляємо, що

62 не дамо нікому допомоги — хоч би до цього нас часто закликали — ані підемо ні на кого в наступ, але при Божій допомозі захищатимемо, як зможемо, віру, волю й наші кордони. Хоч би й поширювалася якась несприятлива чутка, ніби ми піднімаємо зброю проти вашої королівської величності, то нехай ваша королівська величність дасть якнайменше віри цій безглуздій чутці, бо ми (як свідчать про нас минулі події) ніколи без причини не трубимо сигналу.
Подавець цього листа усно й більш докладно викладе вашій королівській величності нашу доброзичливість. Тим часом благаємо у Всевишнього, найліпшого Бога, вічного щастя вашій королівській величності.
Дано в Чигирині, дня 13 липня 1656 за старим календарем.
Вашої королівської величності, вельмишановного пана й друга готовий до послуг друг Богдан Хмельницький,гетьман військ Запорозьких.
На звороті адреса: Найяснішому Карлу Густаву, Божою милістю королю шведів, готів і вандалів, великому герцогові Фінляндії, герцогові Естонії,
Карелії, Бреми, Верди, Штеттіну, Померанії, Кашубії і Вандалії, князеві Ругії, панові Унгрії і Вісмарії, а також маркграфові Рейну, Баварії, Клінії і герцогу Гір
і ін., нашому вельмишановному панові і другові.
Лист 2.
ДО ШВЕДСЬКОГО КОРОЛЯ КАРЛА ГУСТАВА ПРО ДРУЖБУ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал