Програма українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (5-9 класи)



Сторінка4/6
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.42 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6


Соціокультурна змістова лінія


Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги


до рівня соціокультурної компетентності учнів

Cфери відношень

Тематика текстів


Теми висловлювань учнів

Я і українсь-

ка мова й література.


Я і Батьківщина (її природа,

історія).

Я і національна культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня).
Я і мистецтво (традиційне й професійне).

Я і ти (члени родини, друзі, товариші ).

Я і ми (класний колектив, народ, людство)
Я як особистість

Мова – скарбниця духовності народу.




Формування української народності. Речові пам’ятки слов’ян, писемні джерела про слов’ян. Людина й природа. Різноманітність флори й фауни в Україні й на Землі. Екологічна культура людини.
Матеріальна й духовна культура східних слов’ян. Культура Київської Русі.

Звичаї й традиції рідного краю.




Українське образотворче мистецтво. Малярство. Іконопис. Народний живопис. Народна скульптура. Шевченко – художник.




Родинні виховні традиції українців. Взаємини між чоловіком і жінкою. Народні пісні, приказки й прислів’я про родинно-сімейні стосунки. Друзі сім’ї й мої друзі. Моральні цінності і чесноти людини (порядність, чесність, доброта, гідність, скромність тощо).



Покликання людини – пізнавати істину, творити добро, примножувати красу, оберігати рідну природу.

«Мова – цілюще народне джерело», «Щире слово, добре діло душу й серце обігріло».

«Минуле свого краю завжди хвилює», «Найкраща вчителька нації – історія», «Вісники старовини», «Роль природи в житті людини»,«Знати, щоб оберігати». «Мій обов'язок перед природою».

«Відгомін минулого».

«Наші обереги»

«Моя улюблена пісня»

«Прекрасне в моєму житті»

«Крашанка і писанка».

«Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» (В.Коломієць), «Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько».


«Україна – наш спільний дім».

«Людина – найвеличніша з усіх істот»,

«Мій життєвий вибір»,

«Любіть землю! Любіть працю на землі» (О.Довженко).



Учень (учениця):

сприймає,

аналізує,

оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення

певної комунікативної мети;

використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу;

усвідомлює необхідність бути готовим і здатним до дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.




Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія


Види загально-навчальних умінь


Орієнтовні вимоги до

рівня діяльнісної компетентності учнів

Організаційно-

контрольні



Учень (учениця) самостійно чи за допомогою вчителя:

усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної й життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює визначений план;

оцінює проміжні й кінцеві результати, робить відповідні корективи.


Загальнопізна-

вальні (інтелектуальні, інформаційні)



Учень (учениця) самостійно чи за необхідною допомогою вчителя:

аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;


здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;

систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;

моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.





Творчі

Учень (учениця) самостійно:

уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


помічає й формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;


спростовує хибні припущення й твердження.

Естетико-етичні

Учень (учениця)

помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

критично оцінює відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усуває помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

усвідомлює й намагається творити добро словом і ділом.


8-й клас

(70 год, 2 год. на тиждень)

(4 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія

п\п


Кіль-

кість


годин

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до

рівня мовленнєвої компетентності учнів



1

16

(заг.)

Відомості про мовлення

Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі, й жанри типи мовлення.; засоби міжфразного зв’язку в тексті. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне. Вивчальне читання (практично).

Особливості побудови опису місцевості, пам'яток історії й культури.

Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, витяг з протоколу, інтерв’ю, особливості їх побудови.




Учень (учениця):

усвідомлює такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення, складники ситуації спілкування; розрізняє різновиди аудіювання й читання;



аналізує текст, його основні ознаки й структуру;

визначає види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку (повторення й узагальнення знань);

розрізняє стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу їх використання, типи (розповідь, опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол, витяг з протоколу, інтерв’ю);

виявляє стилістичні помилки в тексті й виправляє їх.

2



Види робіт

Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання (слухання-розуміння)

Слухання-розуміння текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток історії й культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору.

Сприймання на слух текстів, які містять аргументацію для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; також прямо виражену спонукальну інформацію.

Різновиди аудіювання – ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).

Читання мовчки і вголос

Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток історії й культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору.

Сприймання в прочитаному тексті різноманітної аргументації під час обговорення певної проблеми; також прямо вираженої спонукальної інформації.

Вивчальне читання (практично).

Робота з книжкою: передмова в книжці.

Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я й приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).


Учень (учениця):

розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, повідомлення, телепередачі та ін.), слідкуючи за особливостями їх змісту й мовного оформлення (тривалість звучання художнього тексту 700-800 слів 7-8 хв., інших стилів обсягом 600-700 слів – 6-7 хв.);

визначає причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні засоби в текстах, складніших за змістом, ніж у попередніх класах;

користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення), вивчальним (усвідомлює всі елементи почутого і запам’ятовує їх, розрізняє основну і другорядну інформацію), критичним (творчо, критично формулює власні судження);

визначає зображувально-виражальні засоби тексту (зокрема помічає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту); аргументи, які використані в тексті для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; прямо виражену спонукальну інформацію в тексті;

формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом).
Учень (учениця):

читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання – 130-240 слів за хв.);

користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв’язок, послідовність його композиції,з’ясовує незрозумілі фрази, дає власні визначення, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне й другорядне в тексті, причинно-наслідкові зв’язки між явищами);

розрізняє в тексті прямо виражену спонукальну інформацію, різноманітну аргументацію під час обговорення певної проблеми;

робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання;

ставить самостійно запитання під час читання й шукає на них відповідь;

оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму й мовного оформлення.

Учень (учениця):



виразно читає вголос знайомі (складніші за сприйняттям, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;

оцінює прочитаний уголос текст із погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.


3




Відтворення готового тексту:
Перекази за складним планом.

Говоріння:

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в науковому стилі.

Стислий переказ тексту публіцистич-ного стилю (зокрема на основі прослуханих телепередач).



Письмо:

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в публіцистичному стилі.

Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням .




Учень (учениця):

переказує докладно, вибірково й стисло (усно чи письмово) прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 250-300 слів, стислого й вибіркового – в 1,5-2 рази більше), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, уникає стилістичних помилок;

складає самостійно складний план, конспект, тематичні виписки;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні висловлювання;

оцінює текст щодо його змісту, форми, авторського задуму й мовного оформлення.



4




Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення:

Діалог, складений на основі телепередач, дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, його розігрування в різних стилях мовлення.

Учень (учениця):

складає діалог (орієнтовно 10-12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;

додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови;









Монологічне мовлення:

Твори за складним планом.

Говоріння:

Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

Твір-опис пам'яток історії й культури за картиною в публіцистичному стилі.

Повідомлення на тему про мову, що вимагає зіставлення й узагальнення матеріалу в науковому стилі.



Письмо:

Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі..

Твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням).

Конспект прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки.

Інтерв’ю в публіцистичному стилі.

Ділові папери. Протокол. Витяг з протоколу.


обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту думку щодо її обговорення, використовуючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, із власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

Учень (учениця):



складає усні й письмові твори (за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування й комунікативного завдання стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (зокрема твір-опис місцевості, твір-опис пам'яток історії й культури) і жанр мовлення (оповідання з обрамленням, конспект прочитаного, тематичні виписки, інтерв’ю, протокол, витяг з протоколу);

використовує засоби образності в тексті, передає причинно-наслідкові зв’язки;

додержується основних вимог до мовлення й правил спілкування;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні власного й чужого висловлювання;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

Міжпредметні зв'язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна й групова характеристики літературних героїв (література).


Мовна змістова лінія

п\п


Кіль-

кість


годин

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до

рівня мовної компетентності учнів




1

50

(заг.)
1



Вступ

Мова—найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.

Учень (учениця):

усвідомлює значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.

2

3

Повторення та узагальнення вивченого

Пунктуація

Словосполучення й речення; члени речення (також однорідні); звертання; вставні слова.

Просте й складне речення.

Пряма мова й діалог.



Правопис. Розділові знаки в простому й складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів.

Культура мовлення й стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними й відокремленими членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект).

Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.

Учень (учениця):

розрізняє словосполучення й речення, просте й складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою, діалог, полілог за їх істотними ознаками;

усвідомлює змістовий зв’язок між головним і залежним словом у словосполученні й між частинами складного речення;

правильно інтонує речення вивчених видів;

користується словниками різних видів;

будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови;

правильно ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила;

правильно й доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях.



3

4

Синтаксис. Пунктуація

Словосполучення й речення.



Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова. Види зв’язку в словосполученні.

Речення. Види речень за метою висловлювання й емоційним забарвленням речення (повторення). Речення прості й

складні (повторення), двоскладні й односкладні; поширені й непоширені. Порядок слів у реченні. Логічний наголос.



Правопис.

Розділові знаки в кінці речення (повторення).



Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів.

Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично).

Культура мовлення й стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синонімічність словосполучень різної будови. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності й виразності мовлення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Риторичні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей.

Міжпредметні зв'язки. Інверсія в художньому творі (література).

Учень (учениця):

розрізняє поняття синтаксис й пунктуація, головне й залежне слово в словосполученні;

визначає види зв’язку в словосполученні;

будує речення різних видів (за метою висловлювання, емоційним забарвленням, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ);



інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;

аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;

правильно ставить розділові знаки;

обґрунтовує їх використання за допомогою вивчених правил;

конструює словосполучення й речення різних видів, а також синонімічні;

редагує тексти, надаючи їм більшої виразності з допомогою вивчених мовних засобів;

використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.


4

8

Просте речення.

Двоскладне речення.

Головні й другорядні члени речення



Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Узгодження головних членів речення.

Речення поширені й непоширені (повторення).



Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення).

Прикладка як різновид означення.

Види обставин (за значенням), способи їх вираження. Порівняльний зворот.

Правопис: Тире між підметом і присудком.

Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.

Виділення порівняльних зворотів комами.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (а також прислів’їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення й стилістика. Дотримання порядку слів у реченні, логічного наголосу. Правильне використання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку речень у тексті. Обставини часу, місця як засіб зв'язку речень у розповідних текстах; їх синонімічність. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови й зв’язності розповідного й описового текстів. Використання означень і порівняльних зворотів

Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).


Учень (учениця):

розрізняє головні й другорядні члени речення;

визначає види присудків, обставин у реченнях, прикладку як різновид означення, способи вираження підмета, присудка й обставин;

пише прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;

правильно ставить розділові знаки між підметом, присудком і при порівняльних зворотах; обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує будову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому;

оцінює виражальні можливості простого двоскладного речення в текстах різних стилів;

удосконалює будову розповідного тексту з елементами опису для зацікавлення слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті;

правильно будує висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв’язку речень;

створює тексти різних стилів, використовуючи синонімічні конструкції.



5

7

Односкладні речення.

Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові) і підмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення.

Повні й неповні речення. Незакінчені речення, їх стилістичні функції.

Правопис.

Тире в неповних реченнях.



Внутрішньопредметні зв’язки: Засвоєння фразеологізмів (а також прислів’їв і приказок), крилатих висловів (у формі односкладних і неповних речень).

Культура мовлення й стилістика.

Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу й місця.

Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Правильне інтонування неповних речень.

Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного висловлювання.

Міжпредметні зв'язки. Односкладні й неповні речення як виражальний засіб у художніх творах (література).

Учень (учениця):

розрізняє односкладні й неповні речення, виділяє їх з-поміж інших видів речень;

визначає види односкладних речень (також у складних реченнях);

оцінює виражальні можливості й роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;

розрізняє неповні й незакінчені речення;



правильно інтонує неповні речення;

ставить правильно тире в неповних реченнях і обґрунтовує його використання;

знаходить і виправляє пунктуа-ційні помилки на вивчені правила;

конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення;

правильно використовує їх у власному мовленні;

правильно будує текст на соціокультурну тему, використо-вуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень.

6

5

Просте ускладнене речення.

Речення з однорідними членами

Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Поширені й непоширені однорідні члени речення. Смислові відношення між однорідними членами речення (єднальні, протиставні, розділові). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.

Правопис. Кома між однорідними членами речення.

Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.



Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення).

Культура мовлення й стилістика. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Синонімічність рядів однорідних членів із різними типами зв'язку між ними. Інтонація речень із однорідними членами (зокрема з узагальнювальними словами).

Текст (риторичний аспект).

Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового й художнього стилів.

Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів речення як засіб художньої виразності (література).

Учень (учениця):

знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів у межах одного речення;

розрізняє однорідні й неоднорідні члени речення;

визначає смислові відношення між однорідними членами речення;

правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

правильно інтонує речення з однорідними членами;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення;

конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах;

будує висловлювання в різних стилях мовлення, використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному й писемному мовленні.


7

7

Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).

Звертання непоширені й поширені. Риторичне звертання. Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням.



Правопис. Розділові знаки при звертанні й вставних словах.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення й стилістика. Використання звертань і вставних слів (словосполучень, речень) для передачі ставлення до адресата. Синонімічність вставних слів і речень у тексті. Інтонація речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).

Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів і вираження особистого ставлення до висловленого.

Міжпредметні зв'язки. Використання риторичних звертань у художньому творі (література). Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.)

Учень (учениця):

знаходить і розрізняє звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (слово-сполученнями, реченнями) у тексті;

правильно визначає в тексті риторичні звертання й усвідомлює їх стилістичну роль;

ставить розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) , обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;

конструює та інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями);

використовує виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному й писемному мовленні.

8

11

Речення з відокремленими членами.

Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (також уточнювальні).

Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах речення.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів ( з відокремленими членами речення).

Культура мовлення й стилістика. Правильна побудова речень із дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами. Дієприслівникові звороти як засіб зв'язку речень у тексті. Інтонація речень із відокремленими й уточнювальними членами. Синонімічність простих речень із відокремленими членами й складних речень.

Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології й відокремлених членів речення в мовленні.

Міжпредметні зв'язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); використання конструкцій із відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, література та ін.).

Учень (учениця):

знаходить відокремлені й уточнювальні члени в реченні;

правильно розставляє розділові знаки при відокремлених і уточнювальних членах речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє допущені пунктуаційні й граматичні помилки;

правильно інтонує речення з відокремленими й уточнювальними членами речення;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами в текстах різних стилів;

будує висловлювання в публіцистичному й науковому стилях, використовуючи вира-

жальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами речення в усному й писемному мовленні.



9

4

Повторення в кінці року відомостей про просте речення.

Учень (учениця):

систематизує вивчені відомості зі синтаксису й пунктуації;

правильно використовує їх у власному мовленні;

доцільно застосовує виражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети.


Поділіться з Вашими друзьями:

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал