Програма спеціального курсу для учнів 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів



Сторінка2/6
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.9 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6
Тема: Література як мистецтво слова. Художній образ та літературний тип. Зміст і форма художнього твору. Тема й мотиви. Ідея художнього твору. Проблематика та конфлікти в художньому творі
План

  1. Література як мистецтво слова. Художній образ та літературний тип. Зміст і форма художнього твору. Тема й мотиви.

  2. Ідея художнього твору. Проблематика та конфлікти в художньому творі.

  3. Домашнє завдання.

1. Ще в глибоку давнину людина намагалася пізнати навколишній світ і з’ясувати своє місце в ньому. Про це свідчать наскельні малюнки, орнаменти на керамічних виробах, оздоблення стародавніх храмів, обрядові ритуальні пісні. Людина, застосовуючи різні художні засоби, намагалася відтворювати життя в різних формах, що спричинило появу таких галузей мистецтва, як література, музика, живопис, скульптура, архітектура, хореографія, театр, кіно тощо. Це образний спосіб моделювання дійсності.

Література (лат. littera – буква, літера) – сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва, власне, мистецтво слова, що відображаю дійсність у худ. образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксованої у відповідному тексті за допомогою літер. Література за своїм змістом розмежовується на філософську, політичну, природничу, наукову і т.д. Саме специфіка художньої літератури є предметом літературознавства, зокрема теорії літератури.

Літературний тип (грецьк. typos - відбиток, форма, взірець) – образ-персонаж в літературному творі, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальними, неповторними.

Мотив (від італ. motivo – привід, спонукання) - тема ліричного твору (у літературазнавстві. Наприклад, мотив пробудження природи і людських сподівань у вірші «Стояла і слухала весну…», мотив національної неволі у вірші «Оргія» Лесі Українки.

Провідний мотив (чи надмотив) наз. лейтмотивом.

Тема (грец. τέμα — те, що покладено в основу) — це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв'язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема — узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до якого він, умовно кажучи, може бути зведений. Наприклад, таким початковим проблемним положенням, що узагальнює зміст вірша Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...», або, інакше, його темою, буде те, про що в цілому й коротко в ньому говориться, — про суспільну роль поезії і поетичного слова. Тему твору досить часто плутають з його фабулою, зокрема в тих випадках, коли на прохання визначити тему твору, починають переказувати його подієвість, зміст. Потрібно пам'ятати, що, на відміну від фабули, яку визначає подійність і конкретність, одиничність, тема твору характеризується статичністю й узагальненістю свого змісту. Між темою та фабулою твору встановлюється такого роду зв'язок, що тема твору виступає в ньому як його згорнута фабула. Тему твору можна визначити, згорнувши фабулу до єдиної і далі неподільної точки смислового відліку, а нею завжди виступатиме певне життєве положення, в якому визріває щось конфліктне. Якщо фабула, таким чином, «є те, що реалізує себе у процесі самої оповіді, то тема — це те, що, умовно кажучи, передує фабулі і кладеться в її основу. Фабула, у свою чергу, розгортає тему, подає те вихідне проблемне положення, яке було в ній окреслено лише в найзагальніших рисах, у його всебічному розвиткові, у його русі, під час якого з'ясовуються та уточнюються окремі його конфліктні моменти. 

Художній образ - це таке порівняння, співставлення різних елементів реального або придуманого світу, в результаті якого з'являється новий образ.
Художній образ наділений своєю логікою, він розвивається за своїми внутрішніми законами. Життєвий матеріал, що лежить в основі твору, веде за собою, і художник іноді приходить зовсім не до того результату, якого прагнув. По великому рахунку, художній образ будується парадоксально, часто непередбачувано, незбагненне. 


2. Ідея художнього твору ( грецьк. ідёа — першообраз) — емоційно- інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. 

 Конфлікт у художньому творі (від лат. сопflictus — зіткнення, сутичка) — зіткнення протилежних інтересів i поглядів героїв, напруження й крайнє загострення суперечностей між ними, що призводить до активних дій, ускладнень, бороть6и, супроводжуваних складними колізіями. Формою художнього освоєння й здійснення конфлікту є сюжет.

Конфлікт розрізняють за тематикою: виро6ничий, політичний, побутовий, морально-етичний; за типовістю: типовий, нетиповий; за питомою вагою у структурі твору: головний i другорядний; за сферою побудування: зовнішній, внутрішній; за гранями духовного світу: між розумом i почуттям, о6ов'язком i честю; за приматом біологічного й соціального в людині: сексуальні потяги, фізіологічні потреби, моральні норми, політичні догми.

Якщо від античності до новітніх часів домінував у формі зіткнення, сутички небуденних особистостей (трагедії Есхіла, Сенеки, П. Корнеля,Расіна, В.Шекспіра, комедії Аристофана, Корнеля, П. Бомарше, драми Д. Дідро, Г. Ібсена, М. Старицького), то наприкінці ХІХ ст. та у ХХ ст. у літературі освоювався такий спосіб розкриття конфлікту, який вимагав співтворчості читачів i глядачів, пильної уваги до підтексту, до гри тих мотивів, які вирували в душах дійових осіб, але не виходили на поверхню сюжету.

Проблематика художнього твору (від грец. problema – задача, утруднення, клопіт) – сукупність низки запитань, що їх ставить письменник перед собою, персонажами й читачем. Такі запитання можуть мати різний характер, бути національними, соціальними, психологічними, етичними, філософськими.
3. Домашнє завдання:

Напишіть власне висловлювання на тему: «Життя – вистава, але не свято; життя – важке заняття» (Д. Сантаяна), посилаючись на літературні твори, власний досвід.

Заняття 2

Тема: Визначення художніх образів; теми твору та його мотивів, ідеї твору, його проблем й основних конфліктів на прикладі конкретних літературних зразків

Практичне заняття № 1

Визначити на прикладі конкретних літературних зразків:

      • художні образи;

  • тему твору та його мотиви,

  • ідею твору,

  • його проблеми й основні конфлікти




  1. І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»

Жанр: повість (соціально-побутова) з елементами сатири і гумору. 

Рік написання: 1878р. 

Тема: автор піднімає тему родинних стосунків; проблеми, сварки між сім'янинами; трагедія тогочасного села взагалі. 

Ідея: автор повісті хоче навчити читачів “не розгубити себе”, тобто не втратити свої добрі риси характеру, такі як: чуйність, людяність, щирість, повага, стриманість. 

В різних умовах життя, в різних ситуаціях, з різними людьми залишатися самим собою, залишатися людиною. 

Головні герої: Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо, Лаврін, Мотря, Мелашка. 



Образ Омелька Кайдаша 

Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров'я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».Омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. 


Після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а Карпо навіть підіймає на старого руку. Кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті. 

Образ Марусі Кайдашихи

Маруся Кайдашиха - дружина Омелька, мала двох синів. Вона сварлива, бездушна жінка. Маруся гарно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». Кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, любить вихвалятись. Позитивні риси її характеру - це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це призводило до частих сварок і розладів у сім'ї, і, навіть, бійок. 



Образ Карпа 

Карпо – старший син О.Кайдаша та М.Кайдашихи. Карпо був грубий, неласкавий, сердитий, мовчазний. 

"Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались."На селі його обрали десятським. 
Образ Лавріна 

Лаврін – молодший син у сім'ї Кайдашів.У нього приваблива зовнішність: «Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». Хлопець жартівливий, дотепний, веселий. Він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. Але, нажаль, зрештою і Лаврін стає егоїстом. 



Образ Мотрі 

Образ Мотрі - один з найдовершеніших образів повісті. Мотря - дружина Карпа. Дівчина була із заможної родини, але добра і не вихвалялася на селі. Узявши шлюб, поринула у тяжкі будні. Зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу. Щоденна гризня зробила Мотрю злою, сварливою жінкою. А лютість її не мала меж. Виколола свекрусі око та не переймалась, а раділа цьому. 



Образ Мелашки 

Мелашка – щира, тиха, спокійна, лагідна, чутлива. Вона тяжко переживала безладдя в родині. Та поступово і Мелашка втягується в сварки й бійки. 


Загалом, Кайдаші і їх дружини - індивідуалісти, які живуть своїми егоїстичними інтересами. Вони втратили почуття гідності та поваги. 

Повість «Кайдашева сім'я» закінчується примиренням двох родин.



Проблематика твору: 

- проблема батьків і дітей; 

- проблема виховання

- проблема кохання та сімейного щастя; 

- проблема багатства

- проблема віри в Бога та додержання заповідей; 

- проблема народної моралі; 

- авторитет у громаді та самореалізація. 




2. І.Котляревський «Наталка Полтавка»

Наталка Полтавка — п'єса, написана Іваном Петровичем Котляревським у 1819 році під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій 18 століття.

Основне джерело для написання твору — життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).

Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у суспільстві.

Основна тема твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоружним багачем.

Тема твору – життя і побут українців 19 століття. Сюжет його простий: у вбогої вдови є красива дочка Наталка, яка змушена стати нареченою багатого жениха пана Возного не через кохання, а заради покращення свого матеріального стану. Проте, Наталка відчуває прірву між ними – вона проста дівчина, а він пан. У цей час повертається з далеких мандрів коханий Наталки – простий наймит Петро. Перед самим весіллям пан Возний сам відмовляється від своїх намірів, бо бачить, чого справді хоче Наталка.

Основна ідея «Наталки Полтавки» - будь-які зовнішні обставини можна подолати силою власного характеру та вірності своїм переконанням. Справжня душевна сила та благородство допомагають у складних ситуаціях та схиляють на твій бік навіть твоїх супротивників.

Хоч у основі конфлікту п’єси лежить традиційний для комічної опери любовний трикутник – молода красива дівчина, її коханий та багатий, старий та потворний жених-нелюб, що стає на заваді їхньому щастю. Проте, конфлікт має соціально-побутовий характер, адже саме суспільне становище визначає можливості людини та її владу над іншими.

Головна героїня п’єси Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Наталка самовіддано любить матір, шанує старших. Вона щиро кохає бідного наймита Петра, і хоча до неї сватаються навіть багаті женихи, вона залишається йому вірною.

Та коли треба, ніжна та сором’язлива дівчина виявляє мужність та рішучість, здатна захистити свою честь та гідність, ладна боротися за своє щастя. Наталка розуміє, що шлюб лише із матеріального розрахунку не принесе їй щастя, вона розривається між коханням до Петра та бажанням облегшити долю матері. І коли вже Петро повертається, в неї не виникає сумніву, який вибір буде правильним.

Створюючи образ Наталки, І.Котляревський відмовляється від канонів комічної опери, замість того він змалював глибоко реалістичний типовий образ української дівчини.

Наталка любить матір і дуже піклується про неї. Коли вона бачить материні страждання через скруту, вона дає згоду на шлюб з Возним. Мати бажає Наталці добра, вона вважає, що вдалий з фінансової точки зору шлюб – вірний до цього шлях, бо сама пізнала всі «радості» вбогості. Проте, наприкінці твору вона змінює свою позицію під впливом обставин та благословляє шлюб Наталки з Петром.

Петро, коханий Наталки, бідний хлопець, наймит, вихований у родині Наталки. Проте її батько не схвалював його кохання до дочки, тому Петро подався в найми на чотири роки. Аби заробити грошей та одружитися з коханою.  Він чесний, щирий, глибоко любить Наталку. Але йому не вистачає сміливості порушити традиції, умовності. Під натиском подій він схиляється та готовий пожертвувати собою заради Наталчиного щастя.

Микола, друг Петра, теж бідняк і сирота. Але він повний енергії, оптимізму та волелюбства. Він співчуває та намагається допомогти Наталці та Петру. Микола здатний на протест проти тих, хто ображає простих людей, не боячись  їхньої влади, він глузує з сільської старшини й чиновництва.

При створенні образів дрібних багатіїв виборного Макогоненка та пана  Возного Котляревському вдалося уникнути схематизму та прямолінійності. Вони зображені не як типові хапуги та здирники. Натомість він реалістично, влучно та правдиво, в гумористичних тонах описав їхню лицемірність, те, як вони вдають, що бажають добра бідним, а насправді піклуються лише про свої інтереси.

Мова персонажів також сприяє розкриттю їхніх образів. Мова Возного пересипана канцеляризмами, юридичними термінами, книжною мовою – всім, що було далеким та незрозумілим простому українцю. Мова закоханих – лірична, пісенна. Мова виборного – це мова наказів та лайки. Мова усіх персонажів багата на прислів’я та приказки.

Значну роль у відтворенні національного колориту, розкриття характерів героїв та їхнього внутрішнього світу відіграють пісні - їх аж 19 – перенесені або стилізовані під фольклор. Пісні Наталки прості, щирі, ліричні, в них віддзеркалюється чистота її душі. У пісні «Кожному городу звичай і права» розкривається життєве кредо мілких багатіїв: більш дужий давить слабшого та намагається розжитися чужим коштом.  Цей допоміжний компонент п’єси допомагає розкрити характери персонажів, усвідомити силу їхніх почуттів.
3. В. Дрізд «Білий кінь Шептало» (самостійно)

Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала;
Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє і вшановує;
Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і світом тварин;

Основна думка: людина і пррода — взаємопов'язані, бо становлять єдине ціле;

Проблематика:


  • людина в суспільстві;

  • свобода і неволя;

  • особистість і натовп;

  • дійсність і мрія.

Домашнє завдання:

Прочитайте новелу С.Васильченка «Талант».

Визначте тему, ідею, проблематику та конфлікти цієї новели. 

Заняття 2

Тема: Визначення художніх образів; теми твору та його мотивів, ідеї твору, його проблем й основних конфліктів на прикладі конкретних літературних зразків
Практичне заняття № 1

Визначити на прикладі конкретних літературних зразків:


      • художні образи;

  • тему твору та його мотиви,

  • ідею твору,

  • його проблеми й основні конфлікти




  1. І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»

Жанр: повість (соціально-побутова) з елементами сатири і гумору. 

Рік написання: 1878р. 

Тема: автор піднімає тему родинних стосунків; проблеми, сварки між сім'янинами; трагедія тогочасного села взагалі. 

Ідея: автор повісті хоче навчити читачів “не розгубити себе”, тобто не втратити свої добрі риси характеру, такі як: чуйність, людяність, щирість, повага, стриманість. 

В різних умовах життя, в різних ситуаціях, з різними людьми залишатися самим собою, залишатися людиною. 

Головні герої: Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо, Лаврін, Мотря, Мелашка. 



Образ Омелька Кайдаша 

Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров'я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».Омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. 


Після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а Карпо навіть підіймає на старого руку. Кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті. 

Образ Марусі Кайдашихи

Маруся Кайдашиха - дружина Омелька, мала двох синів. Вона сварлива, бездушна жінка. Маруся гарно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». Кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, любить вихвалятись. Позитивні риси її характеру - це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це призводило до частих сварок і розладів у сім'ї, і, навіть, бійок. 



Образ Карпа 

Карпо – старший син О.Кайдаша та М.Кайдашихи. Карпо був грубий, неласкавий, сердитий, мовчазний. 

"Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались."На селі його обрали десятським. 
Образ Лавріна 

Лаврін – молодший син у сім'ї Кайдашів.У нього приваблива зовнішність: «Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». Хлопець жартівливий, дотепний, веселий. Він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. Але, нажаль, зрештою і Лаврін стає егоїстом. 




Образ Мотрі 

Образ Мотрі - один з найдовершеніших образів повісті. Мотря - дружина Карпа. Дівчина була із заможної родини, але добра і не вихвалялася на селі. Узявши шлюб, поринула у тяжкі будні. Зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу. Щоденна гризня зробила Мотрю злою, сварливою жінкою. А лютість її не мала меж. Виколола свекрусі око та не переймалась, а раділа цьому. 



Образ Мелашки 

Мелашка – щира, тиха, спокійна, лагідна, чутлива. Вона тяжко переживала безладдя в родині. Та поступово і Мелашка втягується в сварки й бійки. 


Загалом, Кайдаші і їх дружини - індивідуалісти, які живуть своїми егоїстичними інтересами. Вони втратили почуття гідності та поваги. 

Повість «Кайдашева сім'я» закінчується примиренням двох родин.



Проблематика твору: 

- проблема батьків і дітей; 

- проблема виховання; 

- проблема кохання та сімейного щастя; 

- проблема багатства; 

- проблема віри в Бога та додержання заповідей; 

- проблема народної моралі; 

- авторитет у громаді та самореалізація. 




2. І.Котляревський «Наталка Полтавка»

Наталка Полтавка — п'єса, написана Іваном Петровичем Котляревським у 1819 році під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій 18 століття.

Основне джерело для написання твору — життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).

Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у суспільстві.

Основна тема твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоружним багачем.

Тема твору – життя і побут українців 19 століття. Сюжет його простий: у вбогої вдови є красива дочка Наталка, яка змушена стати нареченою багатого жениха пана Возного не через кохання, а заради покращення свого матеріального стану. Проте, Наталка відчуває прірву між ними – вона проста дівчина, а він пан. У цей час повертається з далеких мандрів коханий Наталки – простий наймит Петро. Перед самим весіллям пан Возний сам відмовляється від своїх намірів, бо бачить, чого справді хоче Наталка.

Основна ідея «Наталки Полтавки» - будь-які зовнішні обставини можна подолати силою власного характеру та вірності своїм переконанням. Справжня душевна сила та благородство допомагають у складних ситуаціях та схиляють на твій бік навіть твоїх супротивників.

Хоч у основі конфлікту п’єси лежить традиційний для комічної опери любовний трикутник – молода красива дівчина, її коханий та багатий, старий та потворний жених-нелюб, що стає на заваді їхньому щастю. Проте, конфлікт має соціально-побутовий характер, адже саме суспільне становище визначає можливості людини та її владу над іншими.

Головна героїня п’єси Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Наталка самовіддано любить матір, шанує старших. Вона щиро кохає бідного наймита Петра, і хоча до неї сватаються навіть багаті женихи, вона залишається йому вірною.

Та коли треба, ніжна та сором’язлива дівчина виявляє мужність та рішучість, здатна захистити свою честь та гідність, ладна боротися за своє щастя. Наталка розуміє, що шлюб лише із матеріального розрахунку не принесе їй щастя, вона розривається між коханням до Петра та бажанням облегшити долю матері. І коли вже Петро повертається, в неї не виникає сумніву, який вибір буде правильним.

Створюючи образ Наталки, І.Котляревський відмовляється від канонів комічної опери, замість того він змалював глибоко реалістичний типовий образ української дівчини.

Наталка любить матір і дуже піклується про неї. Коли вона бачить материні страждання через скруту, вона дає згоду на шлюб з Возним. Мати бажає Наталці добра, вона вважає, що вдалий з фінансової точки зору шлюб – вірний до цього шлях, бо сама пізнала всі «радості» вбогості. Проте, наприкінці твору вона змінює свою позицію під впливом обставин та благословляє шлюб Наталки з Петром.

Петро, коханий Наталки, бідний хлопець, наймит, вихований у родині Наталки. Проте її батько не схвалював його кохання до дочки, тому Петро подався в найми на чотири роки. Аби заробити грошей та одружитися з коханою.  Він чесний, щирий, глибоко любить Наталку. Але йому не вистачає сміливості порушити традиції, умовності. Під натиском подій він схиляється та готовий пожертвувати собою заради Наталчиного щастя.

Микола, друг Петра, теж бідняк і сирота. Але він повний енергії, оптимізму та волелюбства. Він співчуває та намагається допомогти Наталці та Петру. Микола здатний на протест проти тих, хто ображає простих людей, не боячись  їхньої влади, він глузує з сільської старшини й чиновництва.

При створенні образів дрібних багатіїв виборного Макогоненка та пана  Возного Котляревському вдалося уникнути схематизму та прямолінійності. Вони зображені не як типові хапуги та здирники. Натомість він реалістично, влучно та правдиво, в гумористичних тонах описав їхню лицемірність, те, як вони вдають, що бажають добра бідним, а насправді піклуються лише про свої інтереси.

Мова персонажів також сприяє розкриттю їхніх образів. Мова Возного пересипана канцеляризмами, юридичними термінами, книжною мовою – всім, що було далеким та незрозумілим простому українцю. Мова закоханих – лірична, пісенна. Мова виборного – це мова наказів та лайки. Мова усіх персонажів багата на прислів’я та приказки.

Значну роль у відтворенні національного колориту, розкриття характерів героїв та їхнього внутрішнього світу відіграють пісні - їх аж 19 – перенесені або стилізовані під фольклор. Пісні Наталки прості, щирі, ліричні, в них віддзеркалюється чистота її душі. У пісні «Кожному городу звичай і права» розкривається життєве кредо мілких багатіїв: більш дужий давить слабшого та намагається розжитися чужим коштом.  Цей допоміжний компонент п’єси допомагає розкрити характери персонажів, усвідомити силу їхніх почуттів.
3. В. Дрізд «Білий кінь Шептало» (самостійно)

Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала;
Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє і вшановує;
Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і світом тварин;

Основна думка: людина і пррода — взаємопов'язані, бо становлять єдине ціле;

Проблематика:


  • людина в суспільстві;

  • свобода і неволя;

  • особистість і натовп;

  • дійсність і мрія.

Домашнє завдання:

Прочитайте новелу С.Васильченка «Талант».

Визначте тему, ідею, проблематику та конфлікти цієї новели. 

Заняття 3



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал