Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз



Pdf просмотр
Сторінка7/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27
Діаграма 3.1.4. Розподіл відповідей громадян
на запитання Чи залежить можливість посісти
місце у керівних органах управління державою
від статі людини, %
Майже половина (47%) громадян вважають, що жінкам складніше просуватися кар’єрними сходами. Слід зазначити, що 42% переконані, що можливість посісти місце в керівних органах не залежить від статі, і тільки
2% наполягають, що саме чоловікам складніше робити кар’єру.
На разі представництво жінок у владних структурах різного рівня вочевидь не відповідає їхній кількості та ролі в суспільстві, інтелектуальному й творчому потенціалу. В опитуванні, проведеному у липні 2002 року Благодійним фондом Інтелектуальна перспектива, експертам було запропоновано висловитися стосовно причин нечисленності жінок серед керівних працівників. Перші місця серед відповідей посіли такі варіанти упередженість вищого керівництва проти жінок-керівників” і думка про меншовартість. Як бачимо, ситуація за ці
32 Стратегії змін для досягнення ґендерної рівності у місцевому самоврядуванні в Україні.
– К Стилос, 2003 – 84 с.
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
34

4 роки недуже змінилася і майже кожен другий громадянин України визнає, що жінкам досить важко посісти місце в керівних органах управління державою. Причому визнають цю ситуацію і чоловіки, і жінки (див. діагр. Щоправда, при цьому жінки більш песимістично оцінюють свої шанси обійняти керівну посаду в органах управління державою, ніж чоловіки. Якщо серед жінок частка тих, хто вважає, що представникам саме жіночої статі складніше зайняти керівні посади, становить 53%, то серед чоловіків, які поділяють цю точку зору, – 40%. Інша особливість оцінок стосовно можливості посісти місце у керівних органах управління державою полягає втому, що чоловіки більшою мірою схильні стверджувати, що кар’єрне просування не залежить від статі (48% серед чоловіків проти 37% серед жінок.
Діаграма 3.1.5. Розподіл відповідей
респондентів на запитання Чи залежить
можливість посісти місце в керівних органах
управління державою від статі людини
залежно від статі, %
Зазначимо також респонденти у віковій категорії
41–50 років більшою мірою, ніж представники інших вікових категорій, негативно оцінюють шанси жінок на можливість обійняти керівну посаду, тоді як громадяни віком від 18 до 30 років здебільшого вважають, що від статі в цьому разі нічого не залежить. Таким чином, життєвий досвід вносить свої корективи в оцінки й сприйняття громадянами різних суспільних явищі одна з таких змін полягає у формуванні переконання, ніби жінкам важче досягти керівної посадив органах управління державою, ніж чоловікам. Така думка домінує і серед громадян із вищою освітою (53%) та серед жителів міст обласного рівня. Що стосується залежності відповідей від регіону проживання, то в цьому випадку своїми оцінками вирізняються жителі Донецької області та АР Крим. У цих регіонах частки жителів, які наполягають, що жінкам добитися керівної посади значно важче, ніж чоловікам, становлять 63% і 36% відповідно. І знову, які раніше, хочемо звернутися до особливостей і відмінностей соціокультурного характеру, які існують між жителями окремих регіонів і потребують детальнішого й глибшого вивчення. Навіть на підставі даних проведеного дослідження важко пояснити таку разючу відмінність у відповідях громадян, до того ж і в Донецькій області, і в АР Крим серед керівників органів владних структур майже повсюдно переважають чоловіки.
3.1.3. Проблеми ґендерного
рівноправ’я у сфері політичного
життя
Як відомо, вибори 2006 року до Верховної Радий місцевих органів законодавчої влади в Україні проходили за новою виборчою (пропорційною) системою. Чи впливають, а якщо так, то яким чином впливають форми або види самої виборчої системи на репрезентаційність жінок у представницьких органах влади?
Науковці, які досліджують цю проблему, наголошують, що форми виборчої системи відіграють важливу роль у плані доступу жінок до органів законодавчої влади. Тип виборчої системи, звісно, з урахуванням історичного моменту розвитку й національних і культурних особливостей, може бути як сприятливим, такі негативним для жінок-кандидатів. Міжнародний досвід переконує, що пропорційне (або за партійними списками) представництво є найважливішим чинником у відборі жінок до органів представницької влади в демократичних країнах із тривалою історією, тобто в країнах сталої демократії. Яку х роках минулого, такі на початку XXI століття у найбільших та середніх країнах сталої демократії представництво жінок у парламентах на основі виборчої системи за типом пропорційного представництва повсюдно було вищим, ніжу тих країнах, де домінували одномандатна (мажоритарна) або змішана форма або тип виборчої системи. При цьому, заданими деяких досліджень, за змішаних виборчих систем представництво жінок на третину менше порівняно із представництвом у країнах, що використовують пропорційну виборчу систему. Причому істотним є принцип відкритого партійного списку. Як вплинула нова виборча система в Україні на представництво жінок у Верховній раді та в місцевих представницьких органах (обласних, міських, районних радах народних депутатів)?
У радянський період частка жінок у Верховній Раді СРСР була найнижчою уроці, найвищою – після виборів го і 1985 років (36%). Ясна річ, депутати не обиралися демократичним шляхом. Це стосувалося і чоловіків, і жінок. Факт існування неофіційної квоти для чоловіків нарівні приблизно 70% ніколи не використовувався як аргумент на користь зменшення частки чоловіків у Верховній Раді. Навпаки, йшлося проте, що оскільки для жінок встановлювалася квота, то природно, що нині, за відсутності такої квоти, частка їх у центральних органах влади зменшилася. Схоже, логіка міркувань тут залежить від того, про яку стать ідеться.
Після перших виборів в Україні уроці частка жінок у Верховній Раді зменшилася до 3%, уроці вона зросла до 5,7%, а в 1998 році – до 8,1%, проте після виборів 2002 року знову знизилася до 5,1%. Нині, після виборів 2006 року на пропорційній основі, частка жінок у Верховній Раді України знову підвищилася до 8,5%. Одначе на місцевому рівні ситуація щодо представленості жіночого досвіду дещо краща. В окремих областях представництво жінок у радах за підсумками виборів
2002 і 2006 років значно зросло, а загалом відсоток жінок у радах місцевого рівня сьогодні набагато вищий, ніжу Верховній Раді України. Так, в обласних радах жінки становлять менше п’ятої частини керівників, у районних радах трохи більш як третину, у сільських та селищних ра-
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
35
дах – понад 40%. Таким чином, статистичні дані свідчать чим нижчий рівень органів влади, тим вони доступніші для жінок. Проте незважаючи на певний позитивізм змін щодо представництва жінок в органах влади, кількість жінок, активних у політичній сфері, залишається низькою. Моні- торинги громадської думки населення України, здійснювані Інститутом соціології НАН України, показують, що жінки порівняно з чоловіками, хоча і незначно, але менше цікавляться політикою. Це свідчить проте, що реальною перешкодою до рівності між статями є не право голосу, а нерівність жіночого й чоловічого ґендерних статусів, які ґрунтуються на патріархальних ґендерних стереотипах, одним із яких є твердження, що Політика – нежіноча справа. Якщо звернутися до відповідей громадян на запитання Як відомо, частка жінок в органах представницької влади менша, ніж чоловіків. Як Ви вважаєте, в чому причина такої ситуації (див. діагр. 3.1.6), то передусім слід наголосити відсутність суттєвих відмінностей в оцінках причин малої частки жінок в органах представницької влади різного рівня. Це означає, що існують переважно одній ті самі причини, через які доступ жінок як до місцевих рад депутатів, такі до Верховної Ради України є досить обмеженим. Якщо звернутися безпосередньо до отриманих відповідей, то понад 40% громадян (від 41% у випадку оцінювання причин щодо місцевих Рад доза оцінювання причин щодо Верховної Ради України) переконані, що головна причина меншої частки жінок порівняно з чоловіками в органах представницької влади – це існування в громадській думці переконання, що політика
– це чоловіча справа. Тобто загальна картина і сьогодні формується сильними патріархальними традиціями, поширеними стереотипами й фактичною відсутністю сприйняття ґендерної рівності масовою свідомістю.
Діаграма 3.1.6. Розподіл відповідей громадян
України на запитання Як відомо, частка жінок
в органах представницької влади менша, ніж
чоловіків. Як Ви вважаєте, в чому причина такої
ситуації?”, %
На друге місце за рівнем важливості причин, що впливають на розподіл місць в органах представницької влади, громадяни поставили таку партії очолюють переважно чоловіки, а отже, до прохідної частини списку партій включають здебільшого чоловіків. Так вважають від 13% (що стосується місцевих Рад) до 17% населення стосовно Верховної Ради України. Від 13% до 19% висловлюють думку, що головною причиною такого стану справ є перевантаженість жінок домашніми справами та вихованням дітей.
Цікаво, що кореляційної залежності в оцінках респондентів від статі, віку, типу населеного пункту не існує. Натомість відповіді респондентів із різних регіонів відрізняються і, які з приводу інших запитань, вирізняються думки жителів АР Крим. Серед них 66% переконані, що основною причиною мізерного представництва жінок в органах представницької влади є думка, ніби політика
– це нежіноча справа, а 22% назвали перевантаженість жінок домашніми турботами. Решту причин кримчани вважають другорядними.
3.1.4. Розподіл владних повноважень
у роботі, соціально-політичному
житті та сім’ї. Доступ до державних
коштів та сімейного бюджету
Говорячи провладні повноваження жінок і чоловіків, у результаті різних узагальнень нерідко нівелюються деякі особливості, притаманні таким характерним і невід’ємним сферам людського життя, як робота, соціально-політична сфера та сім’я. Тому в нашому дослідженні була зроблена спроба висвітлення особливостей владних повноважень і чоловіків, і жінок у кожній із названих сфера також спроба проаналізувати ці повноваження через оцінки доступу представників обох статей до державних коштів та сімейного бюджету. Передусім зазначимо, що більшість громадян переконана в наявності у чоловіків більшої влади і відповідних повноважень, коли йдеться про роботу та соціально- політичне життя (див. діагр. 3.1.7). Якщо ж мову ведуть про сім’ю, домінує думка, що у цій царині більшість владних повноважень належить жінкам.
Діаграма 3.1.7. Розподіл
відповідей громадян
на запитання Як Вигадаєте,
чи існує нерівність у розподілі
владних повноважень між
чоловіками та жінками в таких сфе-
рах повсякденного життя як, %
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
36
Загалом 30–34% громадян вважають, що влада яку сфері роботи, такі в сфері соціально-політичного життя та в родині розподілена рівномірно, хоча серед чоловіків така думка поширена значно більше, ніж серед жінок.
Таблиця 3.1.4. Відмінності у відповідях
чоловіків і жінок на запитання Чи існує
нерівність у розподілі владних повноважень
між чоловіками та жінками в таких сферах
повсякденного життя як, %
Оцінювані позиції
Сфери життя
Робота
Соціально-
політичне
життя
Сім’я
Чоловіки
Жінки
Чоловіки
Жінки
Чоловіки
Жінки
Так, жінки мають більше владних повноважень, ніж чоловіки 7
5 7
35 Так, чоловіки мають більше владних повноважень, ніж жінки 55 45 58 18 Ні, влада розподілена рівномірно 31 36 25 38 Важко відповісти 8
13 9
9 9
Інше
-
-
-
-
-
1
Характерно, що мірою підвищення рівня освіти громадяни більше схильні до переконань, що чоловіки мають більше владних повноважень у сферах роботи й соціально-політичного життя, а жінки – у царині сімейних відносин. Певним чином це пов’язано з реаліями вертикальної мобільності, коли на роботі й у сфері соціально- політичного життя жінки стикаються з випадками явної та прихованої дискримінації, яка породжує у жінки-керів- ника невпевненість у своїх силах, розуміння того, що їй доведеться долати прихований і явний опір колег і на- чальників.
Корпоративізм представників еліти на всіх рівнях виявляється в її закритості, що ускладнює появу в ній нових членів. Це веде до того, що не забезпечується циркуляція складу еліти і впровадження нових ідей. Найбільшою мірою для жінок закрита еліта. Ті жінки-лідери, що потрапили до коридорів влади, змушені йти на компроміси. Прийнято вважати, що в коридорах влади жінка змушена стати іншою, обтісуватися, бо має грати за чоловічими правилами, що домінують у структурі, в якій вона працює. Керівні позиції в цих структурах забезпечують чоловікам більше ресурсів щодо впливу і здійснення влади.
Що стосується доступу до державних коштів і майна, то беззаперечну перевагу тут мають чоловіки на це вказали опитаних (табл. 3.1.5). Серед респондентів-жі- нок ця частка ще більша – 62%. З іншого боку, лише 4% громадян вважають, що жінки в цьому сенсі мають переваги вважають, що жодного дисбалансу в доступі до державних коштів не існує. Якщо розглянути залежність відповідей респондентів від їхнього освітнього статусу, то побачимо таку залежність чим вищий рівень освіти людей, тим менше серед них переконаних у відсутності дисбалансу в доступі до матеріальних ресурсів і відповідно вища частка тих, хто вважає, що більшістю матеріальних цінностей володіють чоловіки.
Таблиця 3.1.5. Відмінності у відповідях
чоловіків і жінок на запитання Чи існує, на
Вашу думку, в Україні дисбалансу доступі однієї
зі статей до таких матеріальних ресурсів, %
Оцінювані позиції
Чоловіки
Жінки
Серед
усіх
опитаних
Д
ер
ж
авні к
ош
ти т
а
майно
Сім
ейний бю
дж
ет
Д
ер
ж
авні к
ош
ти т
а
майно
Сім
ейний бю
дж
ет
Д
ер
ж
авні к
ош
ти т
а
майно
Сім
ейний бю
дж
ет
Ні, жодного дисбалансу у доступі до матеріальних цінностей не існує цінностей не існує цінностей не існує
44 53 33 44 38 Так, більшістю матеріальних цінностей володіють чоловіки 21 62 29 57 Так, більшістю матеріальних цінностей володіють жінки цінностей володіють жінки 24 4
25 Інше 2
1 2
1 Жителі АР Крим вирізняються з-поміж мешканців інших областей тим, що серед них дві третини переконані в існуванні рівного доступу для чоловіків і жінок до державних коштів і майна (64% проти 38% за масивом).
Більш однозначно громадяни оцінюють доступ жінок і чоловіків до сімейного бюджету майже половина громадян України вважає, що в доступі до сімейного бюджету жодної дискримінації не існує.
3.1.5. Кому краще бути керівником
Споконвічні запитання хто, ким, деколи і як має керувати… Особливо актуальними вони стають, коли до них додається ґендерний аспект. Під час дослідження респондентам ставили запитання Як Ви вважаєте, які з перелічених галузей краще працюватимуть, якщо їх очолить жінка, а які – якщо чоловіка де статева відмінність немає значення, відповіді на яке вияскравили ґендерну асиметрію (табл. 3.1.6).
Таблиця 3.1.6. Розподіл відповідей громадян на
запитання: Як Ви вважаєте, які з перелічених
галузей краще працюватимуть, якщо їх
очолить жінка, а які – якщо чоловіка де статева
відмінність немає значення, %
Варіанти відповідей
Жінка Чоловік Немає
різниці
різниці
Освіта
44 Охорона здоров’я
Охорона здоров’я
31 17 52
Культура
Культура
Культура
44 Політика 53 Соціальний захист
Соціальний захист 14 Великий бізнес 55 Середній бізнес
Середній бізнес 34 Малий бізнес 20 Індивідуальне (приватне) підприємництво підприємництво 22 65
Право
Право
9 37 Фінанси 33 Органи, що опікуються проблемами сім’ї та дітей проблемами сім’ї та дітей проблемами сім’ї та дітей 4
29
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
37
Більшість людей віддає перевагу жінкам для керівництва у таких сферах органи, що опікуються проблемами сім’ї – 67%; соціальний захист – 45%; культура й освіта – по 44%. Решта галузей, наведених в таблиці, на думку громадян, працюватимуть краще, якщо їх очолить чоловік. З іншого боку, понад половину респондентів вважають, що немає жодної різниці втому, хто очолить такі галузі, як охорона здоров’я, малий і середній бізнес, приватне підприємництво, право і, частково, фінанси та культура. Цікаво, що стосовно малого бізнесу переваги між жінками й чоловіками розподілилися приблизно порівну.
Ще одна особливість жінки скромно оцінюють власні можливості в керівництві такими сферами як політика, великий бізнес та право, хоча доволі позитивно оцінюють свої можливості в керівництві сферами фінансів, малого й середнього бізнесу, індивідуального підприємництва. Певна закономірність виявлена у відповідях мешканців АР Крим. Фактично в усіх запитаннях щодо різних сфері галузей частка тих, хто переконаний у відсутності різниці втому, хто очолить галузь або сферу, – чоловік чи жінка, – вища за середній показник за масивом. Як бачимо, респонденти в основному залишають жінкам керівництво сферами гуманітарного, соціального, культурного характеру, тоді як чоловікам відводиться керівництво у сферах політики, бізнесу, фінансів, права, тобто респонденти відтворюють найгірші стереотипи
ґендерного сприйняття управлінських функцій у соціумі, коли традиційні сфери життєдіяльності – сім’я, культура, охорона здоров’я тощо мають залишаться тільки за жінками, а рештою, можливо, технологічно більш складними (економікою, підприємництвом, політикою, можуть успішно займатися лише чоловіки. Характерно також, що респонденти-жінки набагато вище оцінюють здібності й професійні якості жінок-керівників, ніж це роблять чоловіки.
3.1.6. Посадові функції
Які посадові функції, на думку громадян, слід віддавати в українському суспільстві жінкам, а які
– чоловікам, аби вони виконувалися найефективніше Отримані оцінки підтвердили наявність сформованих у суспільстві ґендерних стереотипів щодо відповідного розподілу посадових функцій (див. табл. 3.1.7). Отже, на посаді Президента України майже половина громадян (47%) воліли б бачити чоловіка (табл. 3.1.8).
19% вважають, що краще виконувати функції глави держави змогла б жінка. Понад чверть (27%) заявили, що рівною мірою схильні бачити як чоловіка, такі жінку націй посаді. Разом із тим частка жінок, які б хотіли, щоб Президентом була жінка, порівняно із часткою чоловіків більша 22% серед жінок і 14% – серед чоловіків (табл.
3.1.8). Відповідно, більша кількість у відсотковому плані респондентів-чоловіків заявили про схильність до Президента-чоловіка: 54% проти 42% збоку жінок, тобто чоловіки з цього питання посідають корпоративну позицію.
Таблиця 3.1.7. Розподіл відповідей громадян на
запитання:
“Кого Ви більше схильні бачити як, %
Варіанти відповідей Чоло-
віка
Жінку Одна-
ково
Важко
відповісти
Президента України 19 27 7
Прем’єр-міністра України
42 16 34 Голови Верховної Ради України 9
39 Голови Верховного Суду України
37 12 41 Голови Конституційного Суду України 11 43 11
Міського/сільського голову 12 44 Депутата Верховної Ради України 8
59 Депутата місцевої ради від Вашого округу
19 14 57 Лідера партії, яка Вам імпонує 15 44 Директора підприємства, на якому Випрацюєте Голову профспілкового комітету підприємства, де Випрацюєте 18
Таблиця 3.1.8. Розподіл відповідей громадян на
запитання: Кого Ви більше схильні бачити як
Президента України залежно від статі, вікової
групи, типу поселення та області мешкання
респондента, %
Соціально-
демографічні
характеристики
респондентів
Чоловіка Жінку
Одна-
ково
Важко
відпо-
вісти
Стать
Чоловіча
54 15 24 Жіноча 22 30 7
Вікова група
До 30 років 15 28 9
31–50 років 18 25 6
51 рік і більше 20 30 7
Тип поселення
Обласний центр 12 31 Районний центр 20 23 Село 22 29 8
Область
Донецька
54 10 35 Житомирська 24 27 Київська 28 28 14
АР Крим 5
16 Львівська 24 32 Одеська 20 25 6
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
38
Що стосується вікових категорій, то можна відзначити відмінності у відповідях опитаних віком від 51 до 60 років у цій віковій групі порівняно з іншими віковими групами меншою є частка бажаючих бачити на посаді Президента України чоловіка (38%), і значно більшою є частка тих, хто хотів би бачити на посаді Президента України жінку (22%). Також у цій віковій групі переважають ті, кому байдужа статева належність Президента (Інші виявлені закономірності а) чим нижчий освітній статус респондента, тим більше він схиляється до того, щоб Президентом був чоловік (і, відповідно, менше – жінка б) серед сільських жителів більше тих, хто вважає жінку кращою за чоловіка кандидатурою для посади Президента (22% серед сільських жителів проти 12% серед жителів обласних центрів).
Із таблиці 3.1.8 можна побачити, що на тлі громадських думок жителів інших регіонів вирізняються думки жителів Донецької області та АР Крим. Так, 77% жителів АР Крим воліли б бачити на посаді Президента чоловіка й тільки
5% – жінку. У Донецькій області ці показники становлять
54% і 10% відповідно. Зазначимо, що таке переважання в цих областях на користь чоловіка спостерігається і щодо
ґендерних переваг призначення на посаду Прем’єр- міністра України. Можливо, цей факт є певним відгомоном президентських виборів 2004 року і парламентських виборів 2006 року, коли одним із основних кандидатів був
В.Янукович, за якого переважно голосували жителі цих регіонів. Хоч там як, але жителі Київської, Житомирської й Львівської областей толерантніше ставляться до можливості обійняти президентську посаду жінкою. З іншого боку, саме в Житомирській і Київській областях виявилося найбільше тих, хто вагався з відповіддю (12% і 14% відповідно).
Прем’єр-міністр України. Зате, щоб посаду Прем’єр- міністра України обіймала жінка, виступають 16% громадян України, тоді як за призначення на цю посаду чоловіка – 42% (табл. 3.1.7). Порівняно з оцінками
ґендерних перевагу призначенні на посаду Президента України стосовно посади Прем’єр-міністра України значно більше громадян налаштовано нейтрально
(34%), тобто вони однаково ставляться до того, жінка чи чоловік обійматимуть цю посаду. У таблиці 3.1.9 наведено розподіл ґендерних переваг громадян щодо призначень на посаду Прем’єр-міністра залежно від їхніх соціально- демографічних характеристик.
Зазначимо, що відповіді на це запитання як жінок, такі чоловіків виявилися майже ідентичними відповідям на запитання, кого люди схильні бачити на посаді Президента. Одначе тих, кому байдуже, якої статі буде
Прем’єр-міністр, виявилося більше 39% серед жінок і
29% серед чоловіків. Можливо, такі відмінності зумовлені тим, що Прем’єром у нашій країні вже була жінка, і це не є чимось дивним.
Респонденти із нижчим освітнім статусом більше за решту налаштовані бачити Прем’єром саме чоловіка, натомість тільки 12% із вищою освітою віддають пальму першості в цьому питанні жінці, хоча 37% із відповідною освітою вважають, що для них немає різниці, якої статі буде голова виконавчої влади країни. Селяни меншою мірою воліють бачити на посаді Прем’єра чоловіка, ніж жителі обласного центра й маленьких місті більшою мірою – саме жінку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал