Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз




Сторінка6/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27
Діаграма 2.9.1. Оцінка експертами ступеня
ґендерної рівності в Україні заразі років
тому*
Примітка. Оцінювання здійснювалося експертами за бальною шкалою.
Рекомендації експертів найчастіше полягають утому, щоб підвищити рівень пропаганди ґендерної рівності через ЗМІ, інформувати жінок про їхні права. Друге місце посідає порада активніше порушувати це питання надер- жавному рівні, збільшити відповідальність міністерств. Також необхідно виховувати ґендерно толерантну свідомість, починаючи з дитинства, оскільки змінити її в дорослому віці фактично неможливо. Певною ознакою поліпшення ґендерної ситуації в країні можна вважати запровадження навчання з ґендер- них питань працівників різних установа також призначення в органах виконавчої влади осібна яких покладається виконання обов’язків щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Разом з тим, оцінюючи рівень ґендерної рівності в сучасному українському суспільстві за бальною шкалою, експерти визначають його нарівні балів.

Про активізацію державної інформаційно-просвітни- цької діяльності з ґендерної проблематики свідчить те, що близько третини експертів набули відповідних знань у результаті прослуховування лекцій у системі навчання або підготовки службовців. Проте основним джерелом знань населення з ґендерних проблем сьогодні залишаються засоби масової інформації й спеціалізована література Серед експертів домінує думка, що проблема ґен- дерної нерівності залишається актуальною для українського суспільства, причому характерним є зростання усвідомлення цього і серед чоловіків, і серед жінок. Разом із тим, роль жінок у суспільно-політичному та громадському житті й досі недооцінюється певною частиною населення, навіть експертами з ґендерної проблематики.

Більшості експертів (75%) відомі з документи українського законодавства з ґендерних питань. Найкраще розуміються на цьому працівники органів виконавчої влади різного рівня, неурядових жіночих і правозахисних організацій найгірше – представники бізнесових структур, організацій-роботодавців та окремих ЗМІ Експерти досить низько оцінюють розвиток окремих складових ґендерної політики в сучасній Україні. Найвище вони оцінюють лише вітчизняне законодавство з проблем забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок, хоча і тут як високорозвинене його оцінили лише 12% експертів. Найнижче оцінюється розвиток практики захисту від ґендерної дискримінації через судові справи та подання скарг уповноваженим особам, бюджетне фінансування, рівень інформа- ційно-пропагандистської роботи з населенням На думку експертів, найліпше принцип ґендерної рівності дотримується у сфері освіти та науки, найгірше
– у царині сімейно-побутових відносин. Загалом усупереч численним міжнародним документам, які ратифіковані Україною, та наявності власної нормативно-правової бази, яка проголошує відсутність будь- якої дискримінації за ознакою статі, реальна ситуація в усіх сферах суспільного життя залишається вельми далекою від задекларованих принципів ґендерної рівності Більшість експертів погоджуються, що виховання і пропаганда серед населення України культури ґен- дерної рівності, а також поширення просвітницької діяльності у цій сфері мають вирішальне значення з-поміж інших аспектів державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Найменш актуальним вони вважають створення державного (управлінського) механізму забезпечення ґендерної рівності, що свідчить про невисоку довіру населення до державних інституцій і сумніви в можливості ефективного функціонування їх.

Половина експертів засвідчили, що працівники їхніх установне були належним чином поінформовані про Указ Президента України, згідно з яким у кожному органі виконавчої влади або місцевого самоврядування на одного із заступників керівника покладаються обов’язки уповноваженого з питань забезпечення рівних прав чоловіків і жінок. Це означає, що переваги впровадження принципів ґендерної рівності не використовуються в суспільстві повною мірою, а обізнаність населення з цих питань залишається невисокою Робота з ґендерних питань проводиться приблизно в половині установ (організацій, де працюють екс-
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
28
перти, і має дуже різноплановий характер. Найпопулярніші заходи просвітницького характеру (лекції, перегляд кінофільмів тощо найменш популярні – дії щодо ґендерного балансу в кадровій політиці установ організацій (наприклад, просування жінок на керівні посади, якщо якості претендентів обох статей рівні.

Найчастіше ініціаторами організації заходів (чи роботи) ґендерного спрямування виступають безпосередньо уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків або керівники організації, вищої за рангом Хоча в переважній більшості випадків визнається висока якість проведення “ґендерних” заходів, існують суттєві відмінності у їх сприйнятті чоловіками й жінками, які працюють в цих установах, а саме – співробіт- ники-жінки схильні оцінювати такі заходи більш позитивно, ніж співробітники-чоловіки.

За експертними оцінками, населення України можна розподілити на дві частини одна частина обізнана частково, тоді як інша необізнана зовсім щодо своїх законних прав звертатися до компетентних органів у випадках дискримінації за ознакою статі. Частка обізнаних повною мірою щодо своїх праву цій сфері не перевищує 3%.

У разі необхідності захистити інтереси громадян, пов’язані з дискримінацією за ознакою статі, найбільшу довіру експерти виказують правозахисним органам та суду (52%). Разом із тим навіть серед експертів з ґендерних питань є люди, які зазначають, що їм невідомі такі організації. Це виглядає доволі неоднозначно або ж вони просто непоінформовані належним чином, або жне вірять, що певні організації реально можуть захистити інтереси громадян у разі дискримінації за ознакою статі Оцінюючи діяльність Верховної Ради України й функціонування механізму забезпечення ґендерної рівності, частина експертів вагалася щодо цього. Решта експертів здебільшого вважають, що парламентський контроль за дотриманням рівних прав жінок і чоловіків здійснюється деякою мірою, а механізм забезпечення ґендерної рівності іноді функціонує”.

Серед різних складових національного механізму впровадження ґендерної політики найрозвиненішими виглядають такі 1) організація навчання державних службовців щодо реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, 2) залучення НУО і громадськості до розв'язання проблем ґендерної дискримінації. Фактично поза увагою державної стратегії
ґендерної політики, на думку експертів, залишається розроблення та впровадження методів урахування неоплачуваної домашньої праці в систему національної звітності.

Серед різних організацій та установ, які працюють у царині забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, якнайактивніші визначаються жіночі центри муніципального підпорядкування та науково-дослідні установи. За оцінками експертів, органи виконавчої влади та профспілки лише час від часу долучаються до конкретних процедур забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок, а правоохоронні органи й роботодавці – практично ніколи.

На думку більшості експертів, сьогодні недоцільно створювати окреме Міністерство України з рівних прав та можливостей громадян. Що ж до діяльності чинного уряду, то фінансування, яке передбачене на впровадження політики ґендерної рівності, оцінюється як недостатнє.

Як недостатня оцінюється також і пропаганда загальними програмами телебачення тематики ґендерної рівності. При цьому, на думку експертів, у програмах телебачення присутні ознаки порушення ґендерного балансу, що виявляються в ґендерно дискриміна- тивних висловлюваннях щодо обох статей, а також у рекламних роликах, де жінки постають як менш компетентні в знаннях та справах.

Найактуальнішою темою, що її слід висвітлювати у спеціальних програмах телебачення, експерти вважають фізичне та психологічне насилля всім ї. На другому місці – проблема проституції й торгівлі людьми на третьому – ґендерна дискримінація при найманні на роботу.

Заразу більшості установ та організацій, де працюють експерти, відсутнє навчання працівників щодо реалізації рівних прав та можливостей чоловіків і жінок. Певні зрушення спостерігаються у державних установах, де відповідні навчальні програми вже існують чи заплановані на майбутнє. Якщо говорити про бізнес-структури й роботодавців, то проблемами ґен- дерної рівності там ніхто не опікується і відповідних навчальних програм ніколи не існувало.

Здебільшого контроль за дотриманням ґендерного балансу під час розв'язання кадрових питань здійснюється в тих установах/організаціях, де призначено координаторів або відповідальних працівників з ґен- дерних питань. Зокрема, в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, політичних партіях,
НУО та науково-дослідних установах випадки такого контролю фіксуються куди частіше, ніжу бізнесових структурах, організаціях-роботодавцях та ЗМІ.

Загальний рівень ґендерної рівності в українському суспільстві сьогодні оцінюється експертами у 5 балів за бальною шкалою. Така оцінка виглядає дещо оптимістичною, оскільки рівень ґендерної рівності в країні 5 років тому експерти оцінюють у 4 бали, що свідчить про певний поступу сфері забезпечення рівних праві можливостей чоловіків і жінок. Утім, якщо такими темпами в напрямі ґендерної рівності Україна рухатиметься й надалі, то знадобиться принаймні 25 років, щоб сягнути позначки у 10 балів, тобто максимальної ґендерної рівності.
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТНЕ ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗАСАД ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
29

Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ
Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ
ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ
ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ

3.1.1. Оцінки населенням України
наявності ґендерної нерівності в
українському суспільстві
Рівноправність є головною умовою демократії. Будь-яке суспільство, що проголошує себе демократичним, мусить забезпечувати надання рівних можливостей кожному зі своїх членів. Воно має поважати гідність та чесноти кожної жінки і кожного чоловіка, так само які право всіх
– жінок і чоловіків – на самовиявлення та самореалізацію. Рівноправність між жінками і чоловіками є не лише умовою соціальної справедливості та справжньої демократії, для функціонування якої вона необхідна рівноправність слід розглядати також з позицій ефективної реалізації прав людей – жінок і чоловіків.
Розв’язання проблеми забезпечення рівних прав жінок і чоловіків потребує, з одного боку, наявності відповідних законодавчих актів, аз іншого – механізмів їх реалізації. Однак, поряд із цим, не менш важливим є рівень усвідомлення цієї проблеми якнайширшим колом громадян у суспільстві. І тут ми маємо справу з певними суперечностями. З одного боку, в Україні на законодавчому рівні закріплюється рівність прав та свобод жінок і чоловіків, а також рівність їх перед законом. Зокрема, уст Конституції України проголошено, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи людей, і цей принципу різних формах відображається в інших нормативно-правових актах. Протез іншого боку, на сучасному етапі перетворень, що відбуваються у різних сферах суспільного життя, ініціативи, спрямовані на затвердження рівності й рівноправності між жінками та чоловіками, наражаються на перешкоди, вспадковані від комуністичного минулого. Це, зокрема, псевдотрадиції, які пропагуються старими гаслами, глузливе ставлення до рівності за ознакою статі, вирізнення пріоритетів для окремих груп населення, а також спотвореній хибні знання про реальні форми і справжні розміри дискримінації, з якими стикаються чоловіки й жінки в сучасному житті. Як наслідок, сьогодні кожен другий наш співвітчизник стверджує, що в українському суспільстві існує ґендерна нерівність (див. діагр. Передусім зазначимо, що загальна оцінка наявності порушень прав людини за статевою ознакою відображає домінантне незадоволення станом справу царині забезпечення рівних праві можливостей жінок і чоловіків нарівні свідомості як чоловіків, такі жінок. І хоча частка жінок, переконаних у наявності ґендерної нерівності в Україні, дещо більша за відповідну частку чоловіків
(55% проти 43%), проте серед чоловіків також вельми поширеним є таке переконання. На тлі наведених цифр частка громадян, переконаних у відсутності ґендерної нерівності в Україні, значно менша – 36%. Певною мірою на домінування ствердних і заперечних думок стосовно наявності ґендерної нерівності в країні впливає регіон проживання громадян, їхній освітній та професійний рівень. Суттєві відмінності в оцінках простежуються між сільськими й міськими жителями чим вищий адміністративний рівень населеного пункту, тим більша ймовірність того, що його мешканці більшою мірою переконані в існуванні ґендерної нерівності. Як наслідок, сільські жителі налаштовані найоптимістичніше, заперечуючи поширення утисків прав представників тієї чи тієї статі (див. табл. 3.1.1). Водночас жителі міст обласного рівня виглядають найпесимістичнішими в своїх оцінках.
Діаграма 3.1.1. Думки населення України з
приводу існування ґендерної нерівності в країні
(утиски прав представників однієї зі статей)
Окрім того, простежується зростання частки громадян, переконаних у наявності утисків жінок та/або чоловіків мірою підвищення їхнього освітнього рівня. Якщо серед громадян із неповною середньою освітою частка тих, хто вважає наявними утиски прав чоловіків або жінок в Україні, дорівнює 28%, то серед осіб із вищим рівнем освіти вона зростає майже вдвічі – до 51–55%. Цілком можливо, що це пов’язано з тим, що, як правило, люди з низьким освітнім статусом працюють на менш престижних місцях, де дискримінація за ґендерною ознакою справді дається взнаки меншою мірою.
Таблиця 3.1.1. Думка громадян щодо існування
ґендерної нерівності в Україні (наявність
утисків прав представників однієї зі статей)
залежно від типу поселення та освіти,%
Варіанти відповідей
Тип
поселення
Освіта
У с
ередньо
м
у з
а масиво
м
Обласний ц
ен
тр
Інше міс
то
Се
ло
Неповна с
ередня
Повна с
ередня
Середня cпеціа
льна
Неповна вищ
а
Вищ
а
Так
59 47 46 28 41 55 51 51 Ні 36 41 54 47 31 33 35 Важко відповісти 17 13 18 12 14 16 14 14
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
32
Утім, особливо разючими є переконання громадян щодо наявності й відсутності ґендерної нерівності, якщо звернутися до регіонального розподілу (див. табл. 3.1.2). При цьому абсолютно виокремлюються переконання й сприйняття питань ґендерної рівності жителями АР Крим
– тут найбільше громадян, переконаних у відсутності існування ґендерної нерівності в Україні. І якщо врешті досліджуваних областей частка громадян, упевнених в існуванні утисків прав громадян за статтю, коливається в межах 50–55%, то в АР Крим такої думки дотримуються лише 33%.
Таблиця 3.1.2. Думка громадян щодо існування
ґендерної нерівності в Україні (наявність утис-
ків прав представників однієї зі статей) залежно
від статі й області проживання респондентів, %
Варіанти
відповідей
Стать
Регіон
У с
ередньо
м
у з
а
масиво
м
Чоло
віки
Жін
ки
Д
онецьк
а облас
ть
Жи
то
мирськ
а
облас
ть
Київськ
а облас
ть
АР Крим
Львівськ
а облас
ть
О
деськ
а облас
ть
Так
43 55 54 55 50 33 52 53 Ні 31 33 22 32 59 40 32 Важко відповісти 14 14 13 23 18 8 8 15 Разом із тим 59% жителів АР Крим заперечують наявність ґендерної нерівності. Зауважимо, що для жителів АР Крим також характерна найменша частка тих, хто завагався із відповіддю і не відповів на запитання Як Ви вважаєте, чи існує ґендерна нерівність в Україні утиски прав представників однієї зі статей – 8%. Якими є причини такої разючої картини регіональних відмінностей в оцінках
ґендерної нерівності Можемо лише припустити, що це, передусім, причини соціокультурного характеру, які потребують глибшого й детальнішого вивчення. Попри широке коло різних наукових досліджень сьогодні соціокультурні питання ще не набули першочергової ваги серед дослідників, тому багато особливостей національного характеру окремих регіональних спільнот залишаються незрозумілими і викликають лише додаткові запитання. Ставлення до
ґендерних проблем належить до числа цих питань. Якщо повернутися до загальної оцінки можливостей утисків представників окремих статей, то більшість громадян країни переконана, що порушують права саме жінок (див. діагр. 3.1.2). Досить показово, що про утиски прав жінок стверджують понад 60% українських громадян, тоді як про утиски прав чоловіків – тільки 6%. Майже п’ята частина всіх громадян (19%) наполягає, що утискаються права й можливості як жінок, такі чоловіків, але це значно менше порівняно з тими, хто переконаний у порушенні прав жінок. Яків попередньому випадку, певна кореляційна залежність спостерігається між оцінками на запитання Права та можливості представників якої статі утискаються та статевою належністю і регіоном поселення респондентів (див. табл. 3.1.3). Чоловіки меншою мірою схильні співвідносити наявність дискримінації за статтю з дискримінацією жінок 52% чоловіків проти 68% жінок. Водночас чоловіки частіше схильні говорити про наявність дискримінації щодо представників обох статей
(25% проти 16%) та стосовно чоловіків (9% проти 3%).
Діаграма 3.1.2. Розподіл думок громадян
України стосовно того, права й можливості
представників якої статі утискаються, %
Таблиця 3.1.3. Розподіл відповідей
респондентів на запитання Права та
можливості представників якої статі
утискаються?” залежно від статі та області
мешкання опитаних, %
Стать,
права якої
утискаються
Стать
Регіон
У с
ередньо
м
у з
а
масиво
м
Чоло
віки
Жін
ки
Д
онецьк
а
облас
ть
Жи
то
мирськ
а
облас
ть
Київськ
а облас
ть
АР Крим
Львівськ
а
облас
ть
О
деськ
а облас
ть
Жiноча
52 68 69 43 65 72 61 66 Обидві 16 16 32 17 8 25 13 Важко вiдповiсти 13 12 12 16 12 13 7
14 12
Чоловiча
9 3
3 9
5 7
6 5
6
Iнше
1 1
0 1
0 0
1 На тлі загальних оцінок жителів різних регіонів вирізняються жителі Житомирської області та АР Крим якщо в Житомирській області 43% жителів переконані в наявності утисків прав жінок, то в АР Крим – 72%, що, знову ж таки, свідчить про наявність соціокультурних особливостей, які визначають роль і становище жінки в суспільстві. Ми спробували з’ясувати, на підставі яких даних респонденти вирішили, що права та можливості представників різних статей порушуються, і отримали такі дані див. діагр. 3.1.3). Як можна побачити, має місце теза, що ЗМІ справляють значний вплив на формування образів нашого життя, які підтримуються суспільством. За доби високорозвинених комунікативних засобів відповідальність за соціальний статус жінки і чоловіка значною мірою несуть саме вони. ЗМІ відбивають рівень досконалості суспільства, вони ж його і формують. Сьогодні, як підтверджують спостереження, ідеї ґендерної рівності ще не стали нормою не лише в суспільстві, ай у редакціях засобів масової інформації. А той факт, що понад половину населення (53%) вказали, що їхні висновки стосовно утисків за статтю сформувалися за допомогою ЗМІ, засвідчує, що ЗМІ суттєво впливають на формування свідомості громадян у руслі ґендерних проблем.
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
33

Діаграма 3.1.3. Розподіл відповідей громадян
України з приводу того, на підставі чого
сформувалися їхні висновки щодо гендерних
проблем, %
Але існує й інший бік такого явища, як формування свідомості громадян через засоби масової інформації. За радянських часів офіційна пропаганда була заповнена позитивними прикладами рівноправності жінок, і суспільство нібито не помічало гострих проблем
ґендерного характеру, які не вирішувалися. Політична установка суспільства на залучення жінок до соціальної активності за радянських часів вела до створення образів героїнь, які не тільки самостійно будували власне життя, ай впливали на суспільство. За кілька останніх десятиліть стереотипи, що панували в радянському суспільстві та радянських ЗМІ, докорінно змінилися. За час перебудови М. Горбачова, коли ринок книжок, відео, телебачення тощо заповнила різноманітна порнографічна продукція, відбулася швидка зміна образів, які до того часу поширювали ЗМІ. Зрештою сьогодні ми маємо несправедливе, дискримінаційне ставлення до жінок збоку виробників телепродукції, що призводить до патріархального ві- дображення їх на телеекранах, і на яке звертають увагу громадяни, називаючи засоби масової інформації основним джерелом їхньої інформації щодо виявів ґендерної нерівності.
На другому місці серед наведеного переліку джерел, з яких громадяни отримують інформацію про дискримінацію за статевою ознакою, – спілкування з друзями та родичами. Саме на підставі таких контактів склалася певна думка про дискримінацію за статевою ознакою у 41% громадян. Ця частка майже вдвічі перевищує частку тих, хто сам був свідком вияву
ґендерної нерівності – Проте, що бачення ґендерної нерівності сформувалося внаслідок різних чинників, включно з рекламою, заявили 7% громадян. Загалом реклама виступає важливим чинником, який впливає на формування уявлення про місце жінки і чоловіка в суспільстві. Багато людей тією чи іншою мірою вважають рекламну інформацію важливою для себе. Звісно, всі ці люди повною мірою сприймають ґендерні стереотипи, якими заповнені рекламні ролики. У більшості з них жінка відіграє роль красивої речі або несе в собі емоційне начало, наприклад, радіючи подарунку від чоловіка. Лише у мізерній кількості роликів жінка відіграє роль експерта (що найчастіше призначена персонажам-чоловікам), але здебільшого в рекламі товару, що зорієнтований на здоров’я, косметику чи домашнє господарство, що, відповідно до поширених уявлень, є саме жіночою сферою.
Варто також зазначити, що 12% громадян самі пережили випадки дискримінаційного характеру за статевою ознакою. Причому якщо серед чоловіків частка жертв дискримінації становить 7%, то серед жінок удвічі більше – 16%.
3.1.2. Ґендерні чинники у керівних
органах управління державою
Як відомо, боротьба за ґендерну рівність у сфері політичного життя має давню історію і попервах виявлялася у вимогах надання жінкам права голосу на виборах. Нині у більшості країн світу жінки це право мають. Одначе досі рівень представництва жінок у керівництві органів державної влади України залишається доволі низьким. У перебігу дослідження респондентам ставили запитання Як Ви вважаєте, чи залежить можливість посісти місце в керівних органах управління державою від статі людини, відповіді на яке розподілилися так (див. діагр. 3.1.4).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал