Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз




Сторінка4/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
18
обласного рівня та науково-дослідні установи, а також неурядові організації, діяльність яких пов’язана з проблемами ґендер ної рівності (табл. 2.6.2). Водночас працівники бізнесових структур, роботодавці, представники засобів масової інформації і навіть профспілок демонструють повну необізнаність з цього питання.
Таблиця 2.6.1. Оцінки експертами
поінформованості працівників їхніх
установ про Указ Президента України щодо
призначення в органах виконавчої влади або
мiсцевого самоврядування уповноважених
з питань забезпечення рівних прав жінок і
чоловіків, %
Варіанти відповідей
% усіх
експертів
Так
28
Не пам’ятаю
22
Нi
50
Таблиця 2.6.2. Організації, працівники яких
були поінформовані про відповідний Указ
Президента України щодо “ґендерних”
повноважень заступників керівників
Кількість
організацій,
працівники яких
були поінформовані
про відповідний
Указ Президента
України
Органи виконавчої влади національного рівня (n = Органи виконавчої влади обласного рівня (n = Неурядові жіночі організації (n = Правозахисні неурядові організації
(n = 14)
4
Науково-дослідні установи (n = Інші (n = Практично 80% експертів зазначили, що їм невідоме прізвище особина яку покладено обов’язки уповноваженого (координатора) з питань ґендерної рівності в їхній (або вищій за рангом) організації.
Заходи ґендерного спрямування. Про заходи
ґендерного спрямування в установах та організаціях, де працюють експерти, повідомили лише 49%. Решта експертів зазначили, що впродовж останнього року жодної роботи з ґендерних питань на їхніх робочих місцях не проводили (табл. 2.6.3). Стосовно “ґендерних” заходів, які були запроваджені в організаціях експертів, необхідно відзначити досить різноплановий характер їх. Найпопулярнішими виявилися заходи просвітницького характеру (лекції, перегляд кінофільмів тощо, які були спрямовані на підвищення обізнаності працівників з ґендерних проблем про них повідомили 22% експертів. Основна частина їх представляла державні органи виконавчої влади різних рівнів, неурядові жіночі організації та засоби масової інформації. Можна припустити, що поширеність таких заходів є результатом не лише державної політики, спрямованої на підвищення обізнаності державних службовців та інших верств населення з ґендерної проблематики, ай просвітницької діяльності неурядових організацій та міжнародних донорських структур. Про заходи, спрямовані на поліпшення можливостей сумiсництва трудових та сiмейних обов’язкiв працiвникiв їхніх організацій, повідомили 16% експертів. Позитивно, що вони репрезентували практично всі типи досліджуваних установ та організацій. Проте рівень поширення таких заходів залишає бажати кращого з огляду на актуальність ґендерних проблему сімейно-побутовій царині з одного боку, та на ринку праці – з іншого. Ще менш популярними виявилися такі заходи, як розгляд скарг на випадки дискримiнацiї за ознакою статi та аналiз ґендерного балансу/дисбалансу кадрового складу організацій, про які згадали по 10% експертів. Це означає, що така практика й досі залишається недостатньо розвиненою в Україні, хоча набула значного поширення в розвинених країнах. Зрештою здiйснення позитивних дiй щодо ґендерного балансу в кадровiй полiтицi органiзацiї (просування ж- нок на керiвнi посади, якщо якостi претендентiв жiнок та чоловiкiв рiвнi, тощо) та органiзацiя навчання пiдлеглих з питань реалiзацiї рiвних прав та можливостей жiнок і чо- ловiкiв виявилися найменш популярними. Питома вага цих заходів у всіх відповідях експертів не перевищувала
10%. Серед інших заходів ґендерного спрямування експерти зазначили організацію тематичних конференцій, круглих столів, прес-клубів, а також участь у розробленні правових актів.
Таблиця 2.6.3. Діяльність з ґендерних питань,
здійснювана впродовж останнього року в
організаціях (установах, де працюють експерти
Оцінювані позиції
%
експер-
тів
Заходи просвiтницького характеру з ґендерних проблем (лекцiї, перегляд кiнофiльмiв тощо)
22
Розгляд скарг на випадки дискримiнацiї за ознакою статi
10
Органiзацiя навчання пiдлеглих з питань реалiзацiї рiвних прав та можливостей жiнок і чоловiкiв
8
Здiйснення позитивних дiй щодо ґендерного балансу в кадровiй полiтицi органiзацiї (просування жiнок на керiвнi посади, якщо якостi претендентiв жiнок та чоловiкiв рiвнi, тощо)
9
Аналiз ґендерного балансу/дисбалансу кадрового складу Вашої органiзацiї
10
Проведення заходiв, спрямованих на поліпшення можливостей сумiсництва трудових та сiмейних обов’язкiв працiвникiв Вашої органiзацiї
16
Iнше Жодних заходiв не проводилося
51
Третина експертів зазначили, що ініціатором організації таких заходів були безпосередньо уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав та можливос-
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТНЕ ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗАСАД ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
19
тей жінок і чоловіків відповідної організації, стільки ж сказали, що заходи були організовані за ініціативи керівництва організації вищого рангу. Серед решти організаторів заходів ґендерного спрямування називали інших працівників власних організацій, громадські організації з ґендерних питань, профспілки та недержавні правозахисні організації (табл. 2.6.4).
Таблиця 2.6.4. Ініціатори проведення заходів з
ґендерних питань в організаціях (установах, де
працюють експерти
Ініціатор проведення заходів
% експертів
Безпосередньо уповноважена особа координатор) з питань забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок і чоловiкiв Вашої органiзацiї (установи)
34
Iнший працiвник(-ця) Вашої органiзацiї
12
Керiвництво органiзацiї, вищої за рангом
36
Громадська органiзацiя з ґендерних питань
8
Профспiлка
2
Недержавна правозахисна органiзацiя
1
Iнше Важко сказати/не пам’ятаю
14
Аналіз ставлення співробітників до заходів з ґендерної проблематики, що проводилися в їхніх організаціях, доводить існування значної ґендерної варіативності їхніх поглядів (табл. 2.6.5). Жінки-експерти були схильні більш позитивно оцінювати такі заходи, зокрема переважна більшість їх (74%) зазначили, що жіноча частина працівників їхніх організацій сприймала такі заходи цілком позитивно, 17% обрали позицію радше позитивно”.
Ставлення чоловіків-експертів виявилося не таким однозначним. Хоча 48% експертів наголосили, що чоловіки назагал цілком позитивно ставилися до організації “ґендерних” заходів, а 27% із них – радше позитивно, доволі високою залишається частка експертів, яким важко оцінити ставлення до цього чоловіків, а 4% експертів навіть відзначили негативне ставлення чоловіків до таких заходів.
Таблиця 2.6.5. Оцінки експертами сприйняття
проведених заходів з ґендерних питань
більшістю чоловіків і жінок – співробітників
їхніх організацій, %
Сприйняття ґендерних
заходів
Чоловіками
Жінками
Цiлком позитивно Радше позитивно Важко сказати Радше негативно
4

Переважна частина експертів відзначили високу якість проведення заходів з ґендерної тематики (76%), причому 11% з них оцінили її дуже високо (табл. 2.6.6).
Таблиця 2.6.6. Оцінки експертами якості
проведення “ґендерних” заходiв
Варіанти відповідей
%
Дуже висока
11
Висока
65
Важко сказати
21
Низька
2
Дуже низька
1
Таким чином, попри розвиток норм ґендерної рівності на національному рівні обізнаність громадян України з цих питань залишається дуже низькою і переваги їх не використовують на практиці. Фактично відповідну
інформаційно-роз’яснювальну роботу здійснюють лише в частині підприємств (організацій, установ, тож зрештою навіть більшість експертів – людей, найповніше поінформованих щодо ґендерної політики та механізмів упровадження ґендерної рівності в українському суспільстві, не знають прізвища осібна яких покладено обов’язки уповноважених (координаторів) з питань
ґендерної рівності в їхніх (або вищих за рангом) організаціях.
Відповідно і заходи ґендерного спрямування мають місце лише в частині організацій (установ, підприємств. При цьому аналіз ставлення співробітників до заходів з ґендерної проблематики, що проводилися в їхніх організаціях, виявляє значну ґендерну варіативність їхніх поглядів, що полягає, передусім, утому, що жінки схильні більш позитивно оцінювати такі заходи, ніж чоловіки.
Обізнаність населення України щодо своїх
законних прав звертатися до компетентних органів
у разі дискримінації за ознакою статі. Дуже незначна частина експертів вважає, що населення України повною мірою обізнане щодо своїх законних прав звертатися до компетентних органів у разі дискримінації за ознакою статі
(табл. 2.6.7). Назагал можна стверджувати, що експертні оцінки відповідають загальному стану справ, оскільки відсутність прикладів відповідних судових позовів, скарг тощо свідчить не лише про низьку активність населення, ай про недостатню обізнаність з цих питань. Такі відповіді експертів як обізнане частково тане обізнане зовсім розподілилися практично порівну. Проте якщо серед чоловічої частини експертів були назагал поширені вищі оцінки рівня обізнаності населення (52% з них зазначили, що населення частково обізнане з цих питань, а 34% – що необізнане зовсім, то жінки-експерти гірше оцінили ситуацію. Зокрема, 48% експертів-жінок вважають, що населення України зовсім необізнане з можливістю законодавчого захисту своїх праву разі дискримінації, а 43% – що обізнане лише частково.
Організації, які могли б надати допомогу в
разі дискримінації за ознакою статі. Значний інтерес становлять відповіді експертів на запитання щодо організацій, які могли б надати допомогу в разі дискримінації за ознакою статі (табл. 2.6.8). Трохи понад половину експертів вважають, що реальну допомогу й захист можуть надати правозахисні органи та суди. Досить високою є довіра експертів до громадських організацій, діяльність яких пов’язана із
ґендерними питаннях, – 25% експертів звернулися би по кваліфіковану допомогу до вітчизняних НУО, 16%
– до міжнародних правозахисних організацій. Проте,
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
20
що їм невідомі організації, які могли б надати допомогу в разі дискримінації за ознакою статі, повідомили 15% експертів, ще 6% вагалися з відповіддю на це запитання.
Таблиця 2.6.7. Оцінка експертами обiзнаності
населення України щодо своїх законних прав
звертатися до компетентних органів у випадках
дискримiнацiї за ознакою статi, %
Міра обізнаності
населення
У
середньому
за масивом
Чоловіки
n = 68
Жінки
n = 107
Обiзнане повною мiрою
3 2
4
Обiзнане частково 52 43
Необiзнане зовсiм
42 34 Важко вiдповiсти
9 13 6
Жінки-експерти більше схильні покладатися на допомогу своєї сім’ї та родичів у разі порушення їхніх права також більшою мірою обізнані про діяльність міжнародних правових організацій. З іншого боку, переважна частина чоловіків-експертів звернулися бив цьому разі до уповноважених осіб з ґендерних питань власних організацій або місцевих раді навіть до тіньових структур.
Таблиця 2.6.8. Оцінка експертами ефективності
організацій, які реально можуть захистити iнте-
реси громадян у разі дискримiнацiї за ознакою
статi, %
Варіанти відповідей
%
усіх експертів
Чоло- віки n = Жінки 107
Правозахиснi органи та суд 52 52
Профспiлка
3 Уповноважена особа/
координатор з ґендерних питань органiзацiї/установи, де Випрацюєте 9
Громадськi органiзацiї з
ґендерних питань 24 Уповноважена особа координатор) з ґендерних питань мiсцевої Ради Моя сiм’я, родич 6
14
Мiжнароднi правозахиснi органiзацiї
16 10 19
Тiньовi структури Мен не вiдомi так органiзацiї
15 19 12
Iнше
3 Важко вiдповiсти
6 Отже, на думку експертів, більшість населення України лише частково обізнана щодо своїх законних прав звертатися до компетентних органів у разі дискримінації за ознакою статі. Причому нерідко про діяльність організацій, покликаних захищати iнтереси громадян у випадках дискримiнацiї за ознакою статi, чоловіки поінформовані гірше за жінок.
Здійснення Верховною Радою України пар-
ламентського контролю за дотриманням наявних за-
конодавчих актів з питань забезпечення рівних прав
та можливостей жінок і чоловіків. Від 1 січня 2006 року набув чинності Закон України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Цим документом проголошено досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, подолання дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України. Цим нормативно-правовим актом на законодавчому рівні було визнано, що ґендерна нерівність в Україні існує. Від терміну його підписання, звісно, пройшло замало часу, щоб говорити про ефективне впровадження. Аз огляду на постійну політичну нестабільність в країні, зміни урядів та орієнтацію нового керівництва на розв’язання економічних проблем можна передбачити, що ймовірність негайного запровадження механізмів
ґендерної рівності нульова. Зокрема, Законом передбачено парламентський контроль у межах Конституції України за дотриманням наявних законодавчих актів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проте, як свідчать результати проведеного експертного дослідження (див. табл. 2.7.1), лише 3 експертів зі 175 тобто близько 3%) підтвердили, що такий контроль повністю здійснюється. Половина експертів зазначила, що контроль існує, але лише деякою мірою, тоді як 28% вважають, що Верховна Рада України зовсім не контролює дотримання відповідного законодавства. Кожен третій експерт, незалежно від статі, вагався із відповіддю на це запитання, що підтверджує гіпотезу, що зараз ґендерні проблеми не є першочерговими.
Проте, як засвідчив аналіз, обізнаність значною мірою залежить від категорії експерта
26
Найменш обізнаною категорією виявилися інші працівники, серед яких кожен другий визнав, що йому важко відповісти на це запитання. Серед інших категорій експертів дві третини опитаних визначилися з власною оцінкою. До того ж керівники організацій, їхні заступники та відповідальні працівники з ґендерних
25 Закон України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. http://www.pension.kiev.ua/Ukr/Law_Base/NonFormated/z-2866.html
26 Опитано 4 категорії експертів уповноважена особа з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків в організації (5 осіб у вибірці, керівник/заступник керівника організації (107 осіб, відповідальний працівник з ґендерних питань (8 осіб) та інші працівники (55 осіб.
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТНЕ ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗАСАД ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
21
питань найобізнанішими є у Львівській, Житомирській та Донецькій областях (лише 10% експертів із цих регіонів вагалися з відповіддю, тоді як серед відповідних експертів із Криму, Одеської, Київської областей ця частка сягає 41%. Звісно, такий низький рівень обізнаності експертів можна пояснити тим, що Закон було прийнято менш як рік тому, й оскільки контроль, як було зазначено, повною мірою не здійснюється, то лише ті, хто самостійно цікавиться питаннями ґендерної рівності, знають, чи виконується цей документ.
Таблиця 2.7.1. Оцінка експертами здійснення
Верховною Радою України контролю за дотри-
манням рівних прав жінок і чоловіків (N = 175)
Варіанти
відповідей
Жінки n = 107
Чоловіки n = 68
Кількість осіб
%
Кількість осіб
%
Повністю здійснює 2
1 Деякою мірою 31 26 Зовсім не здійснює 29 18 Важко відповісти 38 22 Закон визначає, хто, яким чином і спільно з ким має створювати умови для ґендерної рівності та здійснювати контроль за недопущенням випадків ґендерної дискримінації, тобто передбачений певний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Чи було цей механізм насправді втілено вжиття Експерти стверджують, що здебільшого в реальному житті механізм функціонує нечасто. Як виявилося під час дослідження, між оцінкою функціонування механізму та оцінкою парламентського контролю існує тісний лінійний зв’язок. Це означає, по-перше, що у сприйнятті експертів ситуація з парламентським контролем та механізмом забезпечення ґендерної рівності однакова та, по-друге, експерти рівною мірою обізнані з обох питань. Такий висновок дає підстави припустити, що кожен п’ятий експерт, незалежно від статі й категорії, належним чином не відстежує динаміки зміну суспільстві, пов’язаних із
ґендерною рівністю.
Таблиця 2.7.2. Оцінка експертами
функціонування механізму забезпечення
ґендерної рівності (N = 173)
Варіанти відповідей
Жінки
n = 105
Чоловіки
n = 68
Кількість
осіб
%
Кількість
осіб
%
Я знаю багато прикладів функціонування 4
2 Іноді функціонує
42 40 38 Ніколи не функціонує
36 34 15 Важко відповісти 22 13 19
Таблиця 2.7.3. Оцінка експертами наявності
певних складових національного механізму
впровадження ґендерної політики*
Оцінювані позиції
Коефі-
цієнт
наяв-
ності**
К-ть осіб
% (У с
еред-
ньо
м
у з
а
масиво
м)
Чоловіки
n = 68
Жін
ки
n = 107
Органiзацiя навчання державних службовцiв з питань реалiзацiї рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв
1,6 24 39 Залучення НУО i громадськостi до розв’язання проблем
ґендерної дискримiнацiї
1,6 32 35 56
Регулярнiсть здiйснення аналiзу становища жiнок i чоловiкiв на нацiональному рiвнi
1,5 30 34 52
Координацiя дiяльностi мiнiстерств, iнших органiв виконавчої влади, НУО тощо стосовно впровадження рiвностi жiнок i чоловiкiв у всi сфери життя
1,5 26 30 Призначення в установах уповноважених осiб
(координаторiв) з питань забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв
1,4 22 29 Урахування ґендерної складової під час формування суспiльно важливих програм i проектiв
1,4 24 28 42
Можливiсть впливу НУО на розроблення урядом
ґендерної полiтики в усiх сферах
1,4 22 28 Створення ресурсних iнформацiйно-аналiтичних центрiв з ґендерної проблематики для громадян у регiонах
1,4 23 30 Розвиток вiдомчих стратегiй
ґендерної полiтики
1,3 15 19 Розроблення та впровадження методiв урахування неоплачуваної домашньої працi в систему нацiональної звiтностi
1,1 6
5 Примітка. *У таблиці наведено кількість осіб, які визнали зазначену складову наявною в національному механізмі впровадження ґендерної рівності. Дані в середньому за масивом наведено у відсотках для зручності порівняння Коефіцієнт є середнім значенням наявності за шкалою “1”- відсутній, “2” – наявний, тобто чим більше значення має коефіцієнт, тим більше експертів вважають складову наявною в механізмі впровадження ґендерної політики в державі.
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
22
Механізм забезпечення ґендерної рівності передбачає участь конкретних організацій та установу розв’язанні цієї проблеми, здійснення заходів, спрямованих на подолання дискримінації (табл. 2.7.2). 57% експертів, незалежно від категорії, зазначили, що організація навчання державних службовців з питань реалізації рівних прав та можливостей жінок i чоловіків та залучення
НУО i громадськості до розв’язання проблем ґендерної дискримінації в українському суспільстві присутні більше за решту складових національного механізму впровадження ґендерної політики. З іншого боку, саме щодо організації навчання держслужбовців експерти є найменш поінформованими. Це може бути додатковим свідченням того, що інформація про державні заходи у сфері ґендерної політики не поширюється належним чином, або свідченням низького рівня зацікавленості експертів у діяльності держави. Кожен другий експерт вважає наявним регулярний аналіз становища жінок та чоловіків на національному рівні, а також координацію діяльності органів виконавчої влади та НУО у впровадженні рівних праву всі царини життя. Фактично поза увагою державної стратегії ґендерної політики, на думку експертів, залишилося питання розроблення й упровадження методів урахування неоплачуваної домашньої праці в систему національної звітності (лише 9% вважають її наявною).
Таблиця 2.7.4. Оцінка експертами участі
різних організацій у забезпеченні рівних прав
чоловіків і жінок (коефіцієнти участі)*
Оцінювані позиції
Чоловіки
n = 68
Жінки
n = 107
Жiночi центри мунiципальної підпорядкованості
підпорядкованості
3,8 3,8
Науковi iнститути та дослідницькі центри дослідницькі центри Центри роботи з молоддю
Центри роботи з молоддю 3,4
Мiжнароднi організації
Мiжнароднi організації Громадські об’єднання Громадські об’єднання
3,1 Групи лобіювання
Групи лобіювання 2,7
Профспілки
Профспілки
2,9 2,5
Мiнiстерства та відомства
Мiнiстерства та відомства Верховна Рада України
Верховна Рада України 2,5
Мiсцевi Ради 2,5
Суди
Суди
2,7 2,3
Прокуратура
Прокуратура
2,4 2,1
Роботодавцi
2,1 Міліція Примітка. Коефіцієнт участі кожної організації обчислено як середнє значення за бальною шкалою, де «1» – Практично ніколи не беруть участі, «5» – Постійно беруть участь».
Участь об’єднань, установ та організацій у
забезпеченні рівності прав чоловіків і жінок.
Проблема ґендерної нерівності перейшла з індивідуального рівня на суспільний ще на початку ХХ ст. Почали створюватися організації захисту прав жінок, набув поширення рух феміністів. Проте ці процеси оминали Україну, адже від відносно емансипованого Заходу її відділяла, за висловом Рузвельта, залізна завіса. Сьогодні проблема ґендерної нерівності в Україні вжене є особистою справою самих лише жінок, доказом чого слугує прийняття відповідного закону та залучення різноманітних організацій до розв’язання ґендерних питань. На думку експертів, центри, які б постійно опікувалися конкретними процедурами забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, в Україні відсутні. Протеза даними дослідження, найчастіше долучаються до цих процедур жіночі центри муніципального підпорядкування (табл. 2.7.4, діаграма 2.7.1). Більшість експертів вважає, щоці організації досить часто беруть участь у розв’язанні конкретних справ. Участь правоохоронних органів (міліції, прокуратури, судів) та роботодавців є найнижчою (середня оцінка перебуває на шкалі між позначками інколи та практично ніколи, зокрема міліція посідає останнє місце за рівнем залучення до конкретних справ.
Діаграма 2.7.1. Оцінка експертами участі
різних організацій у забезпеченні рівних прав
чоловіків і жінок
Загалом серед усіх організацій можна виокремити три групи, які відрізняються одна від одної за рівнем активності щодо участі в конкретних процедурах забезпечення рівних прав та можливостей представників обох статей. Центри та установи, що найчастіше долучаються до конкретних процедур. До цієї групи належать жіночі центри муніципальної підпорядкованості, наукові інститути й дослідницькі центри та центри роботи з молоддю. Також сюди можна віднести громадські організації, хоча середня оцінка їхньої діяльності становить 3, тобто перебуває якраз на нижній межі групи. Узагальнено цю групу можна назвати групою недержавної активності. Незважаючи нате, що перелічені організації залучаються до практичного розв’язання ґендерних проблем непостійно, їхню участь експерти вважають доволі частою.
2. Організації та об’єднання, що час від часу залучаються до конкретних процедур. На підставі експертних оцінок до цієї групи ввійшли групи лобіювання, профспілки, міністерства та відомства, Верховна Рада України та місцеві ради. Їхні оцінки на шкалі перебувають між позначками час від часу та інколи, до того ж цікавою особливістю другої групи є те, що всі установив її межах оцінено експертами однаково (середній бал становить 2,6), тоді яку першій та третій групах організації диференційовані за рівнем активності. Тобто якщо говорити про кількісне оцінювання активності другої групи, то можна сказати, що вона бере участь у половині конкретних процедур із забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок. Загалом цю групу можна назвати групою державних установ, оскільки більшість уній становлять органи законодавчої та виконавчої влади. Чоловіки-експерти в середньому оцінюють залучення цих установ дещо вище за експертів-жінок.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал