Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз




Сторінка25/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27
Варіанти відповідей
2002
2003
2004
2005
2006
Ч
Ж
Р
Ч
Ж
Р
Ч
Ж
Р
Ч
Ж
Р
Ч
Ж
Р
Перегляд телепередач 75,7 76,6 81,8 79,9 80,7 83,5 83,1 83,3 86,3 86,4 86,4 88 86,9 Прослуховування радіопередач 41,8 43,5 43,9 42,2 42,9 36,8 40,3 38,8 48,2 46,1 47,1 52,2 49 Читання газет 61,2 61,2 63,2 59,4 61,1 59,4 57,4 58,3 69,3 66,5 67,7 66 67 Рибальство, мисливство, збирання грибів 2,2 6
11,1 1,8 5,9 7,9 0,8 3,9 7,5 1,6 4,2 8,6 1,3 Раціоналізаторство, конструювання 0,4 1,2 1,9 0,3 1
1,8 0,3 0,9 2,5 0,1 1,2 2,2 0,7 Вивчення літератури за спеціальністю 6,8 7,7 10,1 9,4 9,7 7,9 9,2 8,7 9,3 8,2 8,7 8
9,7 Перегляд фільмів по відеомагнітофону, відеороликів відеороликів відеороликів 7,8 10,1 13,8 10,3 11,8 13,7 10,1 11,7 14,3 9,3 11,5 17,1 10,6 Відвідування клубів, дискотек, вечорів відпочинку відпочинку відпочинку 2,7 4,2 5,9 4,7 5,2 5,8 4,3 4,9 5,1 2,3 3,6 6,6 4,4 Колекціонування, фотографування, кінозйомки 1,8 1,7 3,4 2,8 3,1 1,6 3,2 2,5 2,6 3,5 3,1 3,7 2,9 Участь у художній самодіяльності 0,8 0,7 0,5 0,7 0,6 0,6 1,6 1,2 1,4 0,8 1,1 0,6 1,3 Просто відпочинок, без жодних справ 33,9 34,4 38,7 38,5 38,6 44,8 38 41 41 37,7 39,2 44 40,8 Інше 2,9 2,3 2,8 1,9 2,3 1,8 2
1,9 1
1,6 1,3 1,6 1,3 1,4
Таблиця 5.23. Розподіл відповідей респондентів на запитання Якою мiрою Ви задоволенi життям
у Вашому населеному пункт, %
Варіанти відповідей
2002
2003
2004
2005
2006
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Зовсiм незадоволений 18,2 16,7 12,8 16,9 15,1 10 14,6 12,6 9,5 12,1 10,9 8,8 10,1 Радше незадоволений 26,6 27,1 28,6 28,9 28,8 26 27,2 26,7 25,2 23,8 24,5 24,8 26,4 Важко сказати, задоволений чин Радше задоволений 23,5 24,5 26,4 22,8 24,4 33,1 26,2 29,2 31,5 28,2 29,6 35,4 31,4 33,2
Цiлком задоволений 2,6 2,6 2,9 1,2 2
3,7 2,5 3
5,4 4,1 4,7 4,8 3,9 Разом 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 Середній бал 2,7 2,7 2,8 2,6 2,7 2,9 2,7 2,8 3
2,9 2,9 3
2,9 3
Таблиця 5.24. Розподіл відповідей респондентів на запитання Як Ви оцінюєте екологічну ситуацію
поселення, в якому живете, %
Варіанти відповідей
2002
2003
2004
2005
2006
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Вкрай неблагополучна 19,3 19,4 11,3 14,2 12,9 10,9 10,8 10,8 10,3 12,3 11,4 10,2 12,2 Неблагополучна 41,2 39,9 31,4 34,9 33,3 35,9 37,6 36,9 29,9 34,1 32,3 33,7 36,6 Важко сказати, благополучна, чині благополучна, чині благополучна, чині Відносно благополучно
18,7 16,1 17,3 30 24 26,7 25,6 25,9 25,8 29,3 25,3 27,1 30 26,8 Цілком благополучна
1,6 1,1 1,3 2,3 1,4 1,8 2,8 2
2,3 4,6 4,4 4,5 2,3 1,5 Разом 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 Середній бал 2,4 2,4 2,8 2,6 2,7 2,7 2,7 2,7 2,9 2,8 2,8 2,8 2,7 2,7
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
130

Таблиця 5.25. Динаміка матерiального рiвня життя сім’ї, %
Оцінювані позиції
2002
2003
2004
2005
2006
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
0 – злиденний 3
2,4 2,2 3,5 2,9 1,4 2,5 2
2,5 5,2 4
2,3 4,4 3,5 1 – злиденний 3,9 3,1 3,3 6,1 4,9 2,7 3,9 3,4 5,2 7,8 6,6 4,2 5,5 4,9 2 – бiдний
17,8 18,3 18 13,9 16,4 15,3 11,3 18 15,1 11,1 13,4 12,4 10 13,1 11,7 3 – бiдний
21,8 23,7 22,9 21,1 24 22,8 19,8 21,6 20,8 30,6 30,1 30,3 29,4 31,8 30,7 4 – середній 24,9 26,8 30,7 27,3 28,8 34,6 25,3 29,4 22,1 17,9 19,8 21,9 18,6 20,1 5 – середній 21,1 22 23,8 18,8 21 23,4 22,2 22,7 19,4 18,2 18,8 22,6 17,4 19,7 6 – середній 3,9 3,7 3,7 3,3 3,5 5,2 5,5 5,4 5,4 4
4,6 5,4 5,2 5,3 7 – заможний 1
0,9 1,1 0,5 0,8 1,1 0,8 0,9 2,1 1,8 2
2,3 3
2,7 8 – заможний 0,1 0,1 0,1 0,4 0,2 0,3 0,9 1,2 1,1 1,1 0,6 0,8 9 – багатий 0,1 0,2 0,2 0,2 10 – багатий 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,5 0,3 0,4 0,5 0,2 Разом 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 Середній бал 3,5 3,5 3,7 3,4 3,5 3,8 3,6 3,7 3,7 3,4 3,5 3,8 3,5 3,6
Таблиця 5.26. Розподіл відповідей респондентів з приводу того, що з наведеного далі має їхня
сім’я, %
Оцінювані позиції
2002
2003
2004
2005
2006
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Чоловіки
Жінки
Ра
зо
м
Дачна будiвля
10,8 10,4 10,6 11,1 10,3 10,7 11,5 9,8 10,6 13,7 11,8 12,6 15,4 10,3 Садова дiлянка
36,4 38,2 37,4 33,9 33,2 33,5 31,5 27,8 29,4 37,8 35,5 36,6 43,9 40,7 Легкова машина 16,3 18,8 22,4 16,3 19 23,5 16,3 19,4 24,7 17,1 20,4 24,8 19,3 Кольоровий телевiзор
78,7 70 73,8 82,9 77,2 79,7 85,9 81,7 83,6 88,7 84,9 86,6 91,9 87,8 89,7
Новi, добротнi меблi
-
-
-
17,6 14,3 15,7 19,9 16,8 18,2 19,2 13,6 16,1 19,2 16,8 17,9
Бiблiотека (понад 100 книжок 17,9 20,4 25,2 22 23,4 20,9 19,3 20 21,8 18,7 20,1 25,1 19,9 Стерео- i вiдеоапаратура
25,8 15,2 19,9 24 16,6 19,8 25,9 18,7 21,8 29,6 18,2 23,2 33,5 23,8 28,2
Магнiтофон, радiоприймач, програвач 51,4 56,4 60,1 53,1 56,1 59,5 50,9 54,7 58,6 49,1 53,3 60,3 51,6 Спортивне, туристичне знаряддя 2,9 4,2 5,9 3
4,3 4,7 3,1 3,8 6,0 3
4,3 6,9 3,5 Холодильник 88 88,7 92,3 89,8 90,9 91,3 90,7 90,9 92,9 90,6 91,6 94,3 92,2 Пральна машина 66,1 67,9 70,2 70,6 70,4 70,6 66,6 68,4 74,3 69,8 71,8 80 74,5 Швейна машина 47 46,5 43,5 48,1 46,1 40,9 39 39,8 39 41,3 40,3 38,7 42,4 Модний одяг 9,1 11,1 12,5 8,9 10,5 11,7 10,2 10,9 12,9 12,1 12,4 17 15,6 16,2
Комп’ютер
6,7 3,2 4,7 7,2 4,9 5,9 10,1 8,1 9
14,3 9,9 11,8 23,
14,7 Мисливське, рибальське знаряддя 5,6 10,5 15,8 6,8 10,8 12,9 6,6 9,3 12,4 5,9 8,8 13,3 5,3 Моторний човен, катер 0,5 1
0,1 0,4 0,3 0,5 0,4 0,4 0,6 0,4 0,5 0,9 0,5 0,7
РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ БАЗ ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ІНСТИТУТУ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ 2002–2006 РОКІВ ПІД ҐЕНДЕРНИМ КУТОМ ЗОРУ
131
Проведене дослідження засвідчило, що проблема
ґендерної нерівності залишається актуальною для українського суспільства, причому характерним є зростання усвідомлення цього явища і чоловіками, і жінками. І надалі недооцінюється роль жінки в суспільно- політичному та громадському житті, причому заниження вагомості цієї проблеми характерне навіть для експертів з ґендерних питань. І якщо порівняно краще принцип
ґендерної рівності дотримується у сфері освіти і науки, то найгірше – у сфері сімейно-побутових відносин, деякі раніше, питання ґендерного паритету не вирішуються на користь жінки.
Особливості розвитку державної ґендерної
політики в Україні експертні оцінки
З одного боку, в суспільстві спостерігаються певні зрушення щодо втілення принципу рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життя. Про це свідчать ухвалені нормативні акти, посади уповноважених/координаторів з питань забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, упроваджувані масові заходи ґендерного спрямування. Протеза високих оцінок рівня розвитку вітчизняного законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок розвиток інших складових державної ґендерної політики в українському суспільстві оцінюється надзвичайно низько. І найнижче – розвиток практики захисту від ґендерної дискримінації через судові справи та подання скарг уповноваженим особам, бюджетне фінансування, рівень інформаційно- пропагандистської роботи з населенням. З іншого боку, прийняття прогресивних нормативно- правових актів з питань ґендерної рівності часто залишається поза увагою більшої частини населення, що означає низьку готовність використовувати досягнення щодо впровадження принципів ґендерної рівності на практиці. Так, із числа установ, де працюють експертиз
ґендерних питань, залучені до участі в дослідженні, лише у кожній другій установі працівники були належним чином поінформовані про Указ Президента України, згідно з яким в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування на одного із заступників керівника покладаються обов’язки уповноваженого з питань забезпечення рівних прав чоловіків і жінок. Інституціональний механізм забезпечення ґендерної рівності залишається недостатньо ефективним, оскільки не задовольняє реальних потреб населення у багатьох сферах суспільного життя. Згідно з оцінками експертів парламентський контроль за дотриманням рівних прав жінок і чоловіків здійснюється деякою мірою, механізм забезпечення ґендерної рівності іноді функціонує”, а серед складових національного механізму впровадження
ґендерної політики як найрозвиненіші оцінюються по- перше, організація навчання державних службовців з питань реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків по-друге, залучення НУО і громадськості до розв’язання проблем ґендерної дискримінації. Разом із тим сьогодні не дістає масової підтримки в суспільстві ідея створення окремого Міністерства України з рівних прав та можливостей громадян. Загалом дослідження зафіксувало невисокий рівень довіри населення до різних інституцій, покликаних опікуватися питаннями ґендерної рівності. З одного боку, це зумовлене низьким рівнем поінформованості населення щодо своїх законних прав звертатися до компетентних органів у випадках дискримінації за ознакою статі. Згідно з експертними оцінками, спільноту українських громадян умовно можна поділити на дві равні частини одна частина обізнана частково, а друга необізнана зовсім щодо своїх законних прав звертатися до компетентних органів у випадках дискримінації за ознакою статі. З іншого боку, навіть експертиз ґендерних питань не бачать особливої актуальності у створенні ефективного державного механізму забезпечення
ґендерної рівності і вважають більш нагальними процеси виховання й пропаганди серед населення України відповідної ґендерної культури, поширення просвітницької діяльності у цій сфері тощо. Певною мірою на такі погляди впливає робота з
ґендерних питань, що її здійснюють в різних установах та організаціях, яка покликана мати різноплановий характер. Проте сьогодні найпопулярнішими є заходи просвітницького характеру з ґендерної проблематики лекції, перегляд кінофільмів тощо, а найменш популярними – дії щодо ґендерного балансу в кадровій політиці установ/організацій (наприклад, просування жінок на керівні посади, якщо якості кандидатів-жінок та кандидатів-чоловіків рівні. Найчастіше ініціаторами організації діяльності
ґендерного спрямування виступають безпосередньо уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, або керівники організації, вищої за рангом.
У більшості установ та організацій відсутнє системне навчання працівників з питань реалізації рівних прав та можливостей чоловіків і жінок. Певні зрушення відбуваються в державних установах, де відповідні навчальні програми уже працюють або заплановані на майбутнє. Найгіршою ситуація залишається в бізнес- структурах та організаціях-роботодавцях, де проблемами
ґендерної рівності особливо ніхто не переймається і відповідні навчальні програми з питань ґендерної рівності для працівників відсутні.
Як недостатня оцінюється і пропаганда засобами масової інформації тематики ґендерної рівності. Зокрема, експерти визначили характерні ознаки порушення
ґендерного балансу в телевізійних програмах, які, передусім даються взнаки в ґендерно дискримінаційних висловлюваннях щодо обох статей та рекламних роликах, де жінки висвітлюються як особи, менш компетентні у знаннях та справах, ніж чоловіки. Найактуальнішою темою, яку слід висвітлювати у спеціальних програмах телебачення, експерти вважають фізичне та психологічне насильство усім ї. На другому місці – проблема проституції й торгівлі людьми на третьому – ґендерна дискримінація при найманні на роботу. Серед різних організацій та установ, які працюють у сфері забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, як найбільш активні оцінюються жіночі центри муніципального підпорядкування та науково-дослідні
132
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
установи. За оцінками експертів, органи виконавчої влади та профспілки лише час від часу долучаються до конкретних процедур забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок, а правоохоронні органи та роботодавці – практично ніколи. Відповідно і контроль за дотриманням ґендерного балансу під час розв’язання кадрових питань здебільшого здійснюється в тих установах/організаціях, де визначено координаторів або відповідальних працівників з ґендерних питань.
Громадська думка щодо ґендерних стереотипів
і ґендерних проблем
Опитування громадської думки щодо ґендерних стереотипів і ґендерних проблем підтверджує поширеність явища
ґендерної нерівності в українському суспільстві, яка полягає в непропорційній представленості обох статей у різних царинах життя, різній оплаті праці жінок і чоловіків, існуванні сталих
ґендерних стереотипів із яскравим патріархатним забарвленням, виявах насильства й дискримінації за статевою ознакою тощо. Усе це суттєво обмежує як доступ представників однієї статі до матеріальних ресурсів, такі їхні можливості повноцінно реалізувати себе в різних сферах суспільного життя.
Чоловіки продовжують обіймати переважну більшість керівних державних та адміністративних посад, отримувати більшу заробітну плату, посилаючись на відсутність дискримінаційних утисків стосовно жінок. Унаслідок поширеного в суспільстві стереотипу політика – нежіноча справа жінкам набагато важче, ніж чоловікам, стати депутатами чи посісти відповідальні керівні посади. І хоча жінки куди частіше за чоловіків заявляють про складнощі стосовно обіймання посад, чоловіки й надалі стверджують, що кар’єрне просування не залежить від статі. Громадська думка фіксує доволі чіткий розподіл владних повноважень жінок і чоловіків в українському суспільстві, який виявляється втому, що чоловіки мають більше владних повноважень у сферах роботи і соціально-політичного життя, а жінки – у сфері сімейних відносин. Лише третина українського населення схильна стверджувати, що влада між чоловіками і жінками у різних сферах суспільного життя розподілена рівномірно, проте серед чоловіків така думка поширена значно більше, ніж серед жінок. Чим вищий рівень керівної посади, тим більша частка населення віддає перевагу в призначенні на неї чоловіка, а не жінки. Так, на посаді Президента України схильні бачити тільки чоловіка 47%; Прем’єр- міністра України – 42%; Голови Верховної Ради України –
44% громадян. Відповідно, частки тих, хто воліє бачити на вказаних посадах представників жіночої статі, становлять
19%; 16%; 9%. Мірою зменшення політичної ваги посади збільшується частка громадян, які вважають за можливе довірити її представникам обох статей. Більшість населення України також вважає, що чоловіки мають ширший доступ до державних коштів і майна, ніж жінки. Причому чим вищий рівень освіти громадян, тим більше вони переконані в наявності дисбалансу в доступі жінок і чоловіків до матеріальних ресурсів, тим більшою серед них є частка тих, хто вважає, що більшістю матеріальних цінностей володіють чоловіки. Водночас стосовно доступу до сімейного бюджету більшість громадян стверджує, що жодної дискримінації за статтю тут не існує.
Сьогодні у середньому кожен другий громадянин України переконаний в існуванні ґендерної нерівності в країні, причому такої думки дотримуються і чоловіки, і жінки, щоправда дещо різною мірою (55% і 43% відповідно. Куди менша частка громадян (36%) вважає, що ґендерної нерівності в країні не існує. На переконання громадян стосовно поширення ґендерної нерівності, окрім їхньої статі, суттєво впливає регіон проживання, тип населеного пункту і рівень освіти. У розрізі кожної із названих категорій найоптимістичніше щодо відсутності утисків представників чоловічої або жіночої статі) налаштовані жителі АР Крим, сільські жителі, особи із неповною середньою освітою. Зазвичай для чоловіків частіше характерні позитивні оцінки, ніж для жінок. Більшість громадян України (62%) переконані, що утискаються права й можливості представників жіночої статі лише 6% громадян стверджують про наявність дискримінаційних утисків щодо чоловіків. При цьому фактично кожен п’ятий громадянин вказує на наявність утисків праві можливостей представників обох статей – і чоловіків, і жінок. Громадська думка характеризується певними ґендерними особливостями, які, першою чергою, полягають утому, що чоловіки меншою мірою схильні визнавати наявність дискримінаційних утисків щодо жінок, ніж самі жінки. У громадській думці й надалі відтворюються найгірші стереотипи
ґендерного сприйняття управлінських функцій у соціумі, коли традиційні сфери життєдіяльності – сім’я, культура, охорона здоров’я тощо мають залишатися тільки за жінками, а рештою, часом технологічно складнішими сферами економікою, підприємництвом, політикою тощо, можуть успішно займатися лише чоловіки. Декларована теза немає відмінності втому, хто очолюватиме ту чи ту галузь виробництва, має фактично дискримінаційне впровадження її на практиці, оскільки зазвичай на ключових керівних посадах населення очікує бачити чоловіків. Попри наявність ґендерних відмінностей у перешкодах на шляху кар’єрного зростання жінок і чоловіків, існують й інші причини, які не залежить від статі, зокрема недостатній рівень професіоналізму в конкретній сфері. Заданими дослідження, чоловікам більше, ніж жінкам, бракує достатнього рівня освіти та професіоналізму (досвіду та знань. На противагу цьому, жінкам заважають здійснювати кар’єру сімейні обов’язки перебування в декретній відпустці, наявність сім’ї та дітей. Також жінки частіше за чоловіків потерпають унаслідок упередженості керiвництва щодо висунення їх на керiвнi посади (навiть якщо професiйний рiвень жiнки-працiвника рiвний або вочевидь вищий, нiж у її колеги-чоловiка). З іншого боку, дослідження висвітлило питання
ґендерного сприйняття політичних партій, зафіксувавши переважну байдужість населення до статі політичного лідера, співвідношення жінок і чоловіків у списках політичних об’єднань, а також публічної діяльності партій з досягнення ґендерного паритету в Україні. До того ж відсутня підтримка збоку громадської думки розв’язання ґендерного паритету в законодавчій владі шляхом штучного визначення пропорцій чоловіків і жінок у складі політичних партій. Серед тих, хто цікавиться ґендерним балансом складів політичних партій, більшість становлять досвідченій освічені люди. Але загалом для підтримки політичних партій населенням наявність жінок у їхніх списках не є визначальною.
133
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Якщо говорити про ставлення населення до створення й діяльності жіночих і чоловічих громадських організацій, то слід зазначити, що створення і діяльність жіночих громадських організацій дістає більший відгук в українському суспільстві, аніж створення й діяльність чоловічих організацій. Причиною цього передусім є імідж жіночого руху та поширеність інфраструктури жіночих організацій в Україні, тоді як для чоловічих організацій характерна їх поява в країні лише останнім часом, унаслідок чого в суспільстві покине сформувалася чітка картина діяльності цих організацій.
У масовій свідомості залишаються вельми поширеними
ґендерні стереотипи, зокрема щодо існування низки суто чоловічих і суто жіночих професійних та особистісних якостей. Більш притаманними жінкам (порівняно з чоловіками) визнаються такі якості, як доброта, доброзичливість, культура спілкування, освіченість, дисциплінованість, зацікавленість у розв’язанні проблем місцевого рівня. Чоловікам частіше відводять такі якості, як кар’єризм, високий професіоналізм, брутальність та зарозумілість, політична культура, імітація трудової діяльності. Таким чином, представників обох статей наділяють більш фемінними чи маскулінними рисами залежно від того, про кого йдеться – про жінок або чоловіків. В уявленнях населення, незалежно від статевої належності, віку, освіти, типу поселення існує диференціація професійна жіночі, що здебільшого належать до сфери послуг, та чоловічі, характерною особливістю яких є робота з різними механізмами й потреба застосування сили. Чоловіки менш прихильно, ніж жінки, ставляться до жінок, які займаються власним бізнесом, причому чим менший за розміром бізнес, тим прихильніше вони ставляться до роботи в ньому жінок.
Основними причинами нижчого рівня оплати праці жінок, ніж чоловіків, заданими опитування громадської думки, є 1) переважання жінок на роботах у тих сферах діяльності, де загалом нижчий рівень оплати праці
2) обмеженість часу для кар’єри жінок через наявність у них сім’ї; 3) надання вищих посад керівниками- чоловіками саме чоловікам. Останню обставину жінки зазначають удвічі частіше за чоловіків, що свідчить про сприйняття чоловіками природності такого стану речей. Такий вид зайнятості, як підробітки, не є поширеним серед населення, і має переважно тимчасовий, а непостійний характер. Найчастіше до цієї діяльності залучаються чоловіки, молодші 40 років, які мають неповну вищу освіту. Жінки, як правило, займаються додатковими підробітками у віці 18–20 років, коли ще не мають власної сім’ї та дітей. Ґендерні відмінності у зайнятості на додаткових роботах опосередковано свідчать про поширення стереотипу, згідно з яким чоловік має забезпечувати сімейний матеріальний добробут.
Настрої й уявлення чоловіків щодо ґендерної рівності, виражені через низку сформульованих тверджень, свідчать про їх значно глибший стереотипний характер, ніжу жінок. Особливо це стосується таких тверджень, як Жінки не мають сидіти за кермом автомобіля Більшість вчителів у школах мають бути жінками Потрібно створити систему квотування жіночих місць на керівних посадах різного рівня. Для зміну масовій свідомості таких поширених стереотипів потрібна тривала, копітка й системна інформаційно- просвітницька робота в суспільстві, спрямована на утвердження в ньому принципів рівних праві рівних можливостей.
За даними дослідження, керівники – жінки і чоловіки вирізняються різними типами керівництва.
Керівникам-жінкам, на думку опитаних, найбільшою мірою притаманний більш м’який стиль управління ситуативний тип поведінки (тип керівництва – хамелеон)
(51%) та ліберально-демократичний (46%). Керівникам- чоловікам найбільш притаманні жорсткіші стилі управління, а саме авторитарний (57%), диктаторський
(43%). Аналіз відповідей громадян щодо ґендерної специфіки стилів керівництва підтверджує радше традиційні погляди, за якими жіночий стиль формується тим, що жінки обирають керівництво, зорієнтоване на відносини керівництва, бо вони за природою більш емоційно зорієнтовані, а чоловіки обирають керівництво, зорієнтоване на завдання керівництва, бо їм притаманні наполегливість і цілеспрямованість. Так, респонденти зазначили, що особливостями в керівництві чоловіків і жінок є те, що чоловіки більш ефективні, ніж жінки, у прийнятті рішень у критичних ситуаціях та чіткому формулюванні цілей і завдань. А жінки найкраще справляються з такими завданнями, як вирішення особистих та сімейних проблем підлеглих і підтримка сприятливого психологічного клімату в колективі. Результати дослідження свідчать, що українське суспільство поки досить далеке від егалітарного, що особливо позначається на сферах соціально-трудових і сімейних відносин. У розподілі ролей усім ї чоловіка визначають як такого, котрий радше виконує функцію матеріального забезпечення та керівництва в родині, при цьому вважається, що він поряд із жінкою має брати участь у вихованні дітей, збереженні сімейного вогнища, роботів домашньому господарстві. Але за такої вельми ідеальної картини існують певні нюанси чоловіку ролі вихователя дітей визнається меншістю населення порівняно з жінкою і тим варіантом, коли обоє батьків займаються цією справою (цей випадок визначається як найбільш прийнятний, відповідно до цього населення розподілилося майже порівну на тих, хто виступає за розподіл відпустки по догляду за дитиною між чоловіком та жінкою, й тих, хто проти цього. Але в реальності дуже мала кількість чоловіків бере таку відпустку. Ще однією відмінністю ролі чоловіків при розподілі сімейних обов’язків є те, що вони справді витрачають значно менше часу на хатню роботу, відтак домашні справи лягають на плечі жінок. Мало хто заперечує право жінки реалізувати себе в суспільній сфері, але сприяння її трудовій діяльності відсутнє. Зокрема, за умов виходу на роботу на жінку лягає подвійне (робота – дім, а подекуди й потрійне робота – дім – діти) навантаження. Більшість жінок відпрацьовує по дві зміни на добу (на роботі й удома. Але для більшості це є необхідністю через потребу матеріального забезпечення сім’ї, що є основним мотивом дострокового (до досягнення дитиною х років) виходу на роботу жінок, а також вагомим аргументом при розгляді питання про народження (ще однієї) дитини.
Однак вихідна роботу не завжди сприяє значному поліпшенню матеріальних умов життя жінок та їхніх родин, бо вони працюють на менш оплачуваних посадах, ніж чоловіки. Причиною цього респонденти називають
134


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал