Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз




Сторінка21/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   27
РОЗДІЛ 4. КОНТЕНТ-АНАЛІЗ МАТЕРІАЛІВ УДРУКОВАНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПІД КУТОМ ҐЕНДЕРНИХ ВІДНОСИН
107

Розділ 5. АНАЛІЗ БАЗ
ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНОГО
МОНІТОРИНГУ ІНСТИТУТУ
СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
2002–2006 РОКІВ ПІД
ҐЕНДЕРНИМ КУТОМ ЗОРУ
ҐЕНДЕРНИМ КУТОМ ЗОРУ
Вивчення ґендерних стереотипів та ставлення громадськості до ґендерних проблем було виконане в емпіричному аналізі даних зароки моніторингу Інституту соціології НАНУ. Було оцінено відмінності в загальних уявленнях стосовно основних сфер життя та динаміку змін цих уявлень. Опитування проводили за методом самозаповнення анкету такі терміни
67
:

Лютий–березень 2002 року – 1799 осіб;

Лютий 2004 року – 1800 осіб;

Березень 2005 року – 1800 осіб;

Квітень 2006 року – 1800 осіб.
Відбір та аналіз інформації проводили під ґендерним кутом щодо соціальних зміну різних сферах українського суспільства за показниками, які використовують у традиції моніторингу для всебічного окреслення наявних у громадській думці соціальних уявлень стосовно провідних сфер життєдіяльності та ставлення громадян до актуальних проблем сьогодення. Ґендерні відмінності в уявленнях та ставленнях громадян України оцінювали за такими ключовими показниками Економіка- узагальнена оцінка поточної економічної ситуації в Україні- ставлення до розвитку приватного підприємництва бізнесу- ставлення до купівлі-продажу землі- уявлення про належну участь держави в управлінні економікою- особиста згода працювати у приватного підприємця- бажання відкрити власну справу
• Політика:
- міра цікавості щодо політики загалом- ставлення до політичних сил, спрямованих на шлях соціалізму або капіталізму- найближчі за спрямуванням політичні течії- членство в громадських або політичних організаціях- оцінка можливості/неможливості вільного висловлення в Україні політичних поглядів- оцінка наявності політичних лідерів, які могли б ефективно керувати країною- оцінка здатності обраного в окрузі депутата висловлювати інтереси виборців- оцінка діяльності Президента на його посаді- уявлення про належну роль Президента в Україні загалом- оцінка політичної ситуації в Україні в цілому- особисті преференції щодо шляху розвитку України- ставлення до приєднання України до союзу Росії й Білорусі- ставлення щодо вступу України до Європейського Союзу- ставлення щодо вступу України до НАТО- ставлення до співпраці України з Міжнародним Валютним фондом;
• Правова свідомість і соціальний протест- частота звернення громадян до міліції, суду,
67 Паніна Н. Українське суспільство 1992–2006: соціологічний моніторинг. – КІС НАНУ,
2006. – 94 с.
прокурора, адвоката, місцевих держадміністрацій- уявлення про можливості обстоювання своїх прав та інтересів у разі їх утиску збоку уряду, місцевої влади- уявлення про можливість протестних виступів населення в містах/селах України на захист своїх прав- наміри щодо участі в можливих протестних виступах- узагальнено-протестні наміри- ставлення до відміни смертної кари Суспільна мораль, конфлікти й довіра- уявлення про хисткість, невизначеність ситуації щодо можливості слідувати усталеним переконанням- уявлення про конфліктність людей взагалі- уявлення про необхідність суворого виховання- уявлення про дієвість сильного керівництва- уявлення про причини неуспішного життя людей- уявлення про потрібність жінок у політиці, на керівних посадах- уявлення про умови дотримання чесності та довіру людям- уявлення про обмеженість бажання людей допомагати іншим- перелік конфліктів, що сталися за місяць- рівні довіри у безпосередньому оточенні та різним соціальним інституціям;
• Соціальне самопочуття й суспільні настрої- оцінки соціального становища в суспільстві та задоволеність ним, належність до середнього класу, задоволеність тим, як складається життя- інтернальність – екстернальність;
- соціальне самопочуття (за двадцятьма життєво важливими чинниками- ситуаційні негативи та соціальний оптимізм, повсякденний настрій
• Здоров’я і соціальна підтримка- самооцінки стану здоров’я, наявність хронічних захворювань, застудні захворювання, паління та вживання спиртних напоїв- отримана соціальна допомога та готовність надання допомоги іншим
• Вільний час, дозвілля- різновиди відпочинку у відпустках та культурно- дозвіллєві практики
• Місцеві умови- задоволеність проживанням у населеному пункті, роботою органів місцевої влади, роботою комунальних служб, благоустроєм та санітарним станом будинку, подвір’я;
- частота випадків хуліганства і грабіжництва- бажання виїхати та причини виїзду зі свого населеного пункту
• Екологічна ситуація- уявлення про благополучність/неблагополучність екологічної ситуації поселення
• Житло:
- тип житлового помешкання, кількість осіб водній кімнаті, наявність вигод, звичайна температура в помешканні
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
110
Матеріальний статус сім’ї:
- узагальнені оцінки матеріального рівня та матеріального стану сім’ї;
- розмір заробітної плати (пенсії, стипендії) за останній місяць- наявність у користуванні сім’ї цінного побутового майна- матеріальний стан сім’ї за останні 2–3 місяці
• Робота і зайнятість- різновиди зайнятості та статус зайнятості- можливості знайти роботу в населеному пункті- задоволеність роботою
• Освіта:
- задоволеність освітою та відповідність рівня освіти характеру роботи- уміння користуватися комп’ютером;
- користування Інтернетом
• Транспорт і зв’язок:
- користування послугами зв’язку;
- користування транспортом
• Соціальні зміни- характер змін в умовах життя
Отримані результати дослідження узагальнено за наявними базами даних 2002–2006 років.
Оцінюючи економічну ситуацію в цілому (за шкалою від 0 – дуже погана до 10 – дуже добра, табл. 5.1), громадяни дають невисокі оцінки. Від 2002 до 2005 року ці оцінки поступово незначно покращуються середній бал зростає від 2,2 до 3,4, уму році знижується до
2,9 бала. Різниця в оцінках чоловіків та жінок стабільно простежується лише в сумарному балі чоловіки стабільно незначно (на 0,1-0,2 бала) краще оцінюють ситуацію, ніж жінки. Відмінність з’являється у 2005 та
2006 роках. Уроці жінки бачать ситуацію дещо ліпшою частіше, ніж чоловіки, дають посередні оцінки економіці оцінку “5” дали 20% опитаних жінок і 17% чоловіків, що зумовило різницю в сумарному балі 3,36 та
3,40 у чоловіків і жінок відповідно. Уроці ґендерна різниця свідчить про змінив уявленнях на протилежні, тобто жінки гірше оцінюють економічну ситуацію, ніж чоловіки бал “0 – дуже погана обрали 18% та 13%, а бал
“2” – 14% та 18% жінок і чоловіків відповідно, що в сумі склало різницю в середніх балах 2,82 та 2,94 у жінок та чоловіків відповідно. Ці незначні відмінності можна пояснити емоційно позитивним ставленням жінок до подій 2004 року (опитування проводили на початку
2005 року, отже, оцінки жінок дещо вищі) та їхнім розчаруванням, що позначилося на зниженні оцінок у
2006 році.
Питання стосовно участі держави в управлінні економікою (табл. 5.2) дістає відносно стабільний розподіл відповідей опитаних уроках за мінімізацію участі держави – 5–6%, за поєднання державного управління і ринкових методів – близько половини, за повернення планової економіки – близько
30% опитаних не визначилися 15–17%. Відповіді чоловіків і жінок розподілилися так чоловіки порівняно частіше, ніж жінки, обстоюють поєднання методів управління уроці проти 45%, а в 2006 – 55% проти 46% опитаних чоловіків та жінок відповідно відповідь важко сказати стабільно частіше обирають жінки, ніж чоловіки уроці та 21%, уроці та 19%, уроці та 18% чоловіків та жінок відповідно. Бачимо, що чоловіки рішучіші в своєму виборі певних позицій, ніж жінки, що відповідає стереотипним уявленням про різницю в чоловічому та жіночому характері. Крім того, чоловіки більшою мірою бачать позитиви поєднання ринкових і централізовано- державних механізмів управління. Уставленні чоловіків і жінок до дозволу купівлі- продажу землі серйозної різниці немає уроці відповіді розподілилися так 61–60% респондентів обох статей проти такого продажу, а 23–21% підтримують дозвіл.
У ставленні громадян України до розвитку приватного підприємництва (табл. 5.3) уроках помітні такі змінив цілому воно поступово незначно поліпшується чоловіки порівняно частіше схвально ставляться до бізнесу, ніж жінки. Уроці позицію переважно схвалюю обрали 34% та 32%, а цілком схвалюю – 19% та 12% чоловіків і жінок відповідно уроці позицію переважного схвалення обрали 39% та 36%, а цілковитого схвалення – 22% та 17% чоловіків і жінок відповідно. Позицію важко сказати обрали 18% чоловіків, а частка жінок, що вагається з відповіддю, помітно більша – понад чверть. У різній мірі прихильності чоловіків та жінок до розвитку приватного бізнесу віддзеркалюється, ймовірно, те, що чоловіки самі є більш активними організаторами власної справи, ніж жінки. Це підтверджують дані моніторингу, а саме відповіді громадян на запитання Чи згодні Ви особисто працювати у приватного підприємця
(табл. 5.4) та Чи хотіли б Ви відкрити власну справу
(табл. Динаміка змін стосовно згоди працювати у приватного підприємця уроках (табл. 5.6) невелика, загалом негативна частка респондентів, згодних працювати у приватного бізнесмена, зменшується від
42% уроках до 40%–37% уроках. Відповіді чоловіків свідчать про їхню порівняно більшу, ніжу жінок, прихильність до праці в приватному бізнесі уроці таких 47% серед чоловіків і на 10% менше серед жінок (37%), уроках серед чоловіків 44–39%, а серед жінок 37%, 33% та 35% у кожен рік опитування відповідно. Бачимо, що припущення стосовно порівняно більшої прихильності чоловіків до приватного бізнесу підтверджується.
У відповідях громадян України на запитання щодо прагнення відкрити власну справу (табл. 5.7) уроках помітна така динаміка частка тих, хто відповів так, відрік) зросла до 27–29% уроках.
Ґендерний розподіл відповідей свідчить про активніші позиції чоловіків уроці позиції радше такі так обрали 46% та 38%, у 2005 – 49% та 40%, а уроці та 40% чоловіків і жінок відповідно. Бачимо, що порівняно більш позитивні настрої чоловіків стосовно
РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ БАЗ ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ІНСТИТУТУ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ 2002–2006 РОКІВ ПІД ҐЕНДЕРНИМ КУТОМ ЗОРУ
111
приватного бізнесу ще раз підтверджуються ґендерним розподілом відповідей на це запитання.
Отже, уявлення чоловіків і жінок України стосовно економічної ситуації загалом, а також участі держави в управлінні економікою, розвитку приватного підприємництва та їхні орієнтації на роботу у підприємця або відкриття власної справи демонструють більшу схильність чоловіків давати визначені оцінки та несхильність жінок до чітких позицій переважну орієнтацію опитаних на поєднання ринкових та державних важелів управління економікою. Чоловіки і жінки одностайно переважно негативно ставляться до дозволу продажу землі. Готовність чоловіків до участі (роботи та організації) в приватному бізнесі порівняно більша, ніжу жінок.
У 2002–2006 роках міра зацікавленості політикою у громадян України зазнала певних змін (табл. 5.6). Уроці зовсім не цікавилися політикою близько п’ятої частини громадян, певною мірою цікавилися
69%, а дуже цікавилися – 12%; розподіл відповідей уроках змінився незначно уроках частка незацікавлених зменшилася до 11–16%, частково зацікавлених залишилася незмінною (67%), а частка дуже зацікавлених зросла до 21–18%. Ґендерна різниця у відповідях стабільна й у всі роки становить
4–6%; чоловіки порівняно частіше виявляють значну зацікавленість політикою, ніж жінки. Ймовірно, це пов’язано із традиційно активнішою участю чоловіків у політичному житті, порівняно більшою зайнятістю жінок родинними та домашніми справами.
Аналіз відповідей громадян на запитання стосовно їхньої підтримки соціалістичного або капіталістичного шляху розвитку України демонструє відносну часову стабільність виборів прибічників обох шляхів підтримують прихильників соціалізму 27%, капіталізму уроках. Коливається лише частка тих, хто обрав позицію підтримую тихі тих, аби не конфліктували уроці таких було 16%, у 2003 – 23%, у 2004 – 20%, у 2005 – 26%, а у 2006 – 22%. Відмінності у відповідях чоловіків і жінок на це запитання незначні, лише частка жінок із числа тих, хто не визначився з відповіддю, стабільно більша за відповідну частку чоловіків на Прихильність громадян до різних течій у політичному спектрі впродовж 2002–2006 років зазнала незначних змін від 15% до 8% зменшилася частка прихильників комуністичного руху, від 10% до 16% зросла частка прибічників соціалістичних течій частка симпатиків соціал-демократичних сил коливається в межах
17% –10% –15% у 2002, 2004 та 2006 роках відповідно частка тих, хто обрав зелені рухи, ліберальні партії, християнсько-демократичні рухи, незначна і коливається в межах 0–5%. Частка тих, хто позитивно ставиться до національно-демократичного руху, становить 7–10%, до націоналістичного – від 1 до 4%. Позицію ніяка взагалі обирають 7–10%, остаточно не визначилися 15–14%, не розуміються на цих течіях близько 16–17% громадян. Розбіжностей в орієнтаціях у спектрі політичних течій між чоловіками та жінками немає лише позиція не розуміюся на цих течіях висвітлює стабільну вусі роки опитання більшу (на 6–9%) частку необізнаних жінок, яка становить Членство громадян у різних громадських або політичних організаціях уроках не свідчить про активність громадського життя частка тих, хто не належить до жодної організації, з року в рік майже незмінна і становить близько 83–84%; ґендерної різниці в громадській активності щодо членства в організаціях немає.
Оцінки можливості громадян сьогоднішньої України вільно висловлювати свої погляди уроках
(табл. 5.7) зазнали помітних змін. Уроках частка тих, хто не бачить такої можливості, залишалася стабільною так вважає кожен п’ятий; уроці ця частка значно зменшилася і становить 14%. Частка тих, хто бачить можливості для вільного висловлення політичних поглядів, уроках коливалася
56%–49%–55% відповідно, уроці становила 59%,
2006 зросла до 66%. Різниця в уявленнях про можливості висловлення політичних поглядів у чоловіків та жінок невелика. Уроці більшість тих, хто бачить такі можливості, становили жінки (57% проти 53%), у 2006, навпаки, більшістю є чоловіки (69% проти 64%); в інші роки відмінностей не виявлено. Будемо вважати ці різниці несуттєвими.
Оцінки наявності політичних лідерів, здатних ефективно керувати країною, уроках віддзеркалили політичні змінив Україні. Якщо уроках частка тих, хто не бачив у країні таких лідерів, коливалася (33%–40%–35% відповідно, то в 2005 році частка таких зменшилася вдвічі (18%), а до 2006 року помітно зросла до чверті опитаних. Частка тих, хто не визначився, залишалася стабільною близько третини. Відповідно змінювалася кількість тих громадян, хто помітив таких політичних лідерів уроках частка таких коливалася (30%–24%–29% відповідно, у 2005 збільшилася до половини, а 2006 року зменшилася до 43%. У відповідях на це запитання бачимо сподівання населення на ефективну роботу Президента, ще наявні на початку 2005 року. Уроці таких сподівань помітно поменшало. Ґендерної різниці в уявленнях громадян стосовно наявності в країні лідера, здатного ефективно керувати країною, немає.
Помітною є також динаміка 2002–2006 років у ставленнях населення до здатності місцевого депутата округа обстоювати інтереси виборців (табл. 5.8). Частка тих, хто відповів так, незначна і зростає від 9% до
13%; незначно побільшало також тих, хто невпевнений у здатності депутата округу обстоювати права електорату від 38% до 43%. Помітно зменшилася частка тих, хто вважає депутата округу нездатним на обстоювання прав людей від 37% (2002–2004 роки) до 26%. Серед останніх у деякі роки опитування наявна ґендерна різниця частка чоловіків серед них більша. Уроці серед чоловіків вона становила 40% (жінки – 34%), уроці жінки – 31%), уроці (жінки – 23%) опитаних. Бачимо, що чоловіки виявляють більше рішучості в негативних оцінках стосовно здатності депутата округа обстоювати їхні інтереси.
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
112
Назагал політичну обстановку в Україні населення переважно оцінює як напружену уроках такої думки дотримувалися 55%–53%–56%, уроці, уроці вже 64% громадян. Характеризують її як спокійну уроці, уроці. Частка тих, хто вважає її вибухонебезпечною, від 2002 до 2005 року зменшилася від 16% до 8%, уроці дещо зросла до 13%. Різниці у відповідях між чоловіками та жінками не відмічено.
Розподіл відповідей громадян на пряме запитання щодо ставлення до ідеї приєднання України до Росії й Білорусі (табл. 5.9) віддзеркалює східнослов’янські симпатії населення переважно позитивно ставляться до такої ідеї уроках близько 60% громадян. Частка тих, хто негативно сприймає таку ідею, від 2002 до
2003 року знижується від 15% до 10%, а далі поступово зростає і уроках становить 28–25%. У відповідях на це запитання чоловіків і жінок виявлено певні розбіжності чоловіки порівняно рішучіші у негативних ставленнях до ідеї східнослов’янського союзу проти 20% уроці проти 23% уроці серед чоловіків та жінок відповідно, а жінки частіше висловлюють прихильність до такого союзу (58% проти висловлюють прихильність до такого союзу висловлюють прихильність до такого союзу уроці серед чоловіків та жінок відповідно).
Динаміка ставлення населення щодо вступу України до Європейського Союзу (табл. 5.10) віддзеркалює уроках незначні коливання числа прихильників ЄС (від 45%–48%–48%–47%–43% вусі роки. Роподіл відповідей чоловіків і жінок на це запитання ще раз підтверджує порівняно більшу прихильність чоловіків до європейського шляху розвитку країни 49% проти 41% уроці проти 43% уроці та 46% проти 41% уроці серед чоловіків та жінок відповідно. Ставлення громадян щодо вступу України до НАТО уроках зазнають таких зміну роках негативно ставилися до цього близько 38% громадян, далі ця частка зростає до половини населення уроці та до 65% уроці. Уроках частка чоловіків, які висловлювалися проти вступу до НАТО, перевищувала частку жінок надалі, уроках, ці частки майже зрівнялися.
Таким чином
1. Зацікавленість громадян України політикою уроки дослідження коливалася і поступово зросла до 17–
21% в останні роки порівняно більше цікавляться політикою чоловіки. Близько чверті громадян підтримують соціалістичний шлях розвитку України, прихильників капіталістичного шляху удвічі менше. Частка симпатиків комуністичних рухів зменшується, натомість дещо зростає частка прихильників соціалістичних рухів (уроці вона становить 16%). Значної різниці в політичних симпатіях чоловіків та жінок немає, лише серед тих, хто не визначився або необізнаний, порівняно більша частка жінок. З відповідей на запитання стосовно членства в громадських та політичних організаціях зрозуміло, що громадської активності не виявляють ані чоловіки, ані жінки. Зросла частка тих громадян, які бачать можливості для висловлення власних поглядів уроці серед для висловлення власних для висловлення власних таких більшість із невеликою перевагою становлять чоловіки. Оцінюючи наявність в країні політичних лідерів, здатних ефективно управляти країною, близько третини громадян уроках відмітили їхню наявність, у 2005 – половина, у 2006 – 43%. Оцінки здатності депутата округу обстоювати інтереси свого електорату дещо покращилися чоловіки виявляють більший негативізм в оцінках, ніж жінки.
3. Політична ситуація в Україні оцінена громадянами як напружена частка тих, хто обирає такий варіант відповіді, зросла і становить 64%; ґендерної різниці в позиціях населення за цим аспектом немає. Громадяни дотримуються переважно східноєвропейських зовнішньополітичних орієнтацій, які з роками зростають (до 61% прихильників, більшу рішучість у прихильності до союзу України з Росією та Білоруссю висловлюють жінки. Значна частка населення (48–
43%) висловлюється за вступ України до ЄС, серед частки прибічників ЄС більшість становлять чоловіки. Перспектива вступу України до НАТО викликає переважно негативні реакції населення частка тих, хто вороже ставиться до НАТО, зростає від 38% до 65%.
5. Порівняно активніша позиція чоловіків стосовно політичної сфери виглядає неактивною, дієвою громадською позицією, а радше споглядально- аналітичною (адже реальну участь у діяльності громадських і політичних організацій бере незначна частка громадян, тоді як позиція жінок видається консервативнішою і байдужішою до політичного життя загалом.
Дані моніторингу щодо частоти звернень громадян по допомогу (за останні 12 місяців) упродовж 2002, 2005 та 2006 років до міліції, суду, прокуратури, адвоката та до місцевої держадміністрації свідчать, що звернення до зазначених інстанцій, а тим паче – отримання допомоги не є звичною практикою українського суспільства. Не зверталися до міліції, адвоката та судових інстанцій
92–96% громадян у всі роки зверталися і отримали допомогу не більше 3%. Не зверталися до місцевих держадміністрацій 81–84% громадян зверталися й отримали допомогу не більше 6%. У відповідях чоловіків та жінок щодо звернення до офіційних установ по допомогу суттєвої різниці немає.
Узагальнені уявлення стосовно власної спроможності надії в обстоюванні своїх інтересів у разі, якщо уряд ухвалить рішення, яке утискає їх, такі більше половини громадян уроках відповіли, що не змогли би нічого зробити. Відмітимо, що в цих уявленнях не простежується позитивної динаміки частка неспроможних щось зробити на свій захист помітно коливається уроці вона становила 57%, уроках близько 70%, у 2005 – 57%, уроці громадян. Чатка тих, хто вважає, що зміг би щось зробити, якби уряд ухвалив рішення, що утискає права та інтереси, становить у різні роки від 5% до 9% опитаних. В уявленнях чоловіків та жінок про свої протестні можливості є певні відмінності частка чоловіків, які вважають себе нездатними щось зробити на самозахист, стабільно вусі роки дещо менша, ніж частка жінок (різниця 5–7%), що демонструє загальновизнану більшу рішучість чоловіків щодо висловлення протесту.
РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ БАЗ ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ІНСТИТУТУ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ 2002–2006 РОКІВ ПІД ҐЕНДЕРНИМ КУТОМ ЗОРУ
113
Уявлення громадян стосовно власної спроможності до протистояння рішенням місцевої влади (табл. 5.11) дещо менш негативні. Частка тих, хто певен у відсутності змоги протиставити якісь дії місцевій владі в разі утиску своїх прав, в різні роки коливається в межах 46–55%, а частка тих, хто вважає себе здатним діяти, змінюється в межах 12–17%. Які у відповідях стосовно можливості протистояти рішенням уряду, у самооцінках чоловіків власної здатності до самозахисту виявляється порівняно більша рішучість різниця у відповідях чоловіків та жінок в деякі роки сягає 10%. Ці оцінки свідчать про несформованість чітких схем дії щодо самозахисту у громадській свідомості в разі утиску прав та інтересів збоку як місцевої, такі центральної влади жінки менш рішучі, ніж чоловіки.
Оцінки ймовірності масових виступів населення на захист своїх праву місті/селі проживання респондента
(табл. 5.12) дають змогу простежити змінив соціальних ситуаціях та уявленнях громадян. Уроці вважали ймовірними такі виступи 35% населення, уроках, уроці, уроці. Порівнюючи динаміку оцінок громадян із динамікою реальних масових протестних виступів в Україні, бачимо, що зростання частки тих, хто вважає виступи ймовірними, відмічається не перед виступами, а після них, навздогін. Іншими словами, лише побачивши такі виступи на власні очі (ймовірно, по телебаченню, населення пересвідчується у зростанні протестного потенціалу в країні. Різниці в оцінках ймовірності, які дали чоловіки та жінки, немає.
Власні наміри щодо участі в можливих мітингах протесту (табл. 5.13) висловлює у більшість років моніторингу близько третини громадян лише уроці ця цифра знизилася доза півроку до бурхливих подій помаранчевої революції. Чоловіки порівняно частіше, ніж жінки, виявляють рішучі наміри стосовно участі в акціях протесту різниця в різні роки становить 5–8%. Бачимо, що висловлення намірів до участі в протестних акціях неточно віддзеркалюють можливу реальну участь у них опитаного ймовірно, в оцінках відбувається інтеграція його уявної рішучості та уявлення про реальну можливість масових виступів, адже динаміка оцінок ймовірності виступів кореспондує з динамікою намірів щодо участі в них (табл. 5.13).
Узагальнено-протестні наміри громадян України проаналізуємо згідно з відповідями на запитання стосовно того, чи краще терпіти матеріальні труднощі заради миру та спокою в країні, чи ліпше виходити на вулицю з протестом (табл. 5.14). Частка тих, хто вважає мирта злагоду вартими, щоб терпіти матеріальні негаразди, у 2002 та 2004–2006 роках коливається навколо 35%; лише уроці ця частка знижується до 30%. Водночас частка тих, хто вважає, що потрібно активно протестувати проти погіршення умов життя, коливається навколо 45%, а найбільшого значення (47%) досягає уроці. Бачимо, що аномалія протестних намірів 2003 року дається взнаки й у відповідях і на це запитання, кореспондує з оцінками ймовірності виступів (табл. 5.12) та намірів щодо участі в конкретних виступах (табл. 5.13). Хоча виступи уроці здавалися громадянам менш імовірними, і вони дещо меншою мірою збиралися брати в них участь, однак частка прихильників загального ставлення до таких виступів як необхідних дещо зросла. У цілому розподіл відповідей громадян на це запитання уроках не демонструє певних тенденцій щодо підвищення або зниження загальнопротестного потенціалу українського соціуму. Розбіжності між відповідями чоловіків та жінок підтверджують стереотипові уявлення про порівняно більшу рішучість чоловіків у протестних діях та порівняно виразніше прагнення жінок до миру й злагоди
(різниця у частках становить Динаміка відповідей населення на запитання стосовно доцільності скасування смертної кари в Україні свідчить про певні змінив уявленнях громадян уроках. Якщо уроках прибічників скасування смертної кари налічувалося 14–11%, а тих, хто несхвально ставився до скасування, 67–69%, то у
2006 частка прихильників скасування сягнула п’ятої частини населення, а тих, хто вороже ставиться до скасування, поменшало до 55%. Ґендерна різниця у відповідях з’являється лише у 2002 та 2005–2006 роках серед тих, хто не схвалює скасування серед них меншою є частка жінок (різниця становить 4 – 9%); відповідна різниця помітна у відповідях тих, хто не визначився з позицією.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал