Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз



Pdf просмотр
Сторінка16/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   27
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
76
Іншою дискримінаційною ситуацією, з якою респонденти стикалися рівною мірою, є ситуація, коли представники однiєї статi швидше просуваються кар’єрними сходинками через свою статеву належнiсть. 20% респондентів вважають, що таке трапляється стосовно жінок,
21% – щодо чоловіків.
Іншими ситуаціями, за яких незрідка утискаються права жінок, є:
• отримання меншої заробітної плати за однаково виконану порівняно з чоловіками роботу;
• надання переваги представникам однiєї статі при прийнятті до вищих навчальних закладiв;
• неможливiсть обіймати керiвні посади (президент, директор, ТОП-менеджер) через належнiсть до жiночої статi;
• обмеження входження до певних кiл (професiйних, бiзнесових, дозвiллєвих тощо) через статеву належнiсть.
З наведених даних випливає, що частіше ситуації дискримінаційного характеру підстерігають жінку на роботі. Існує певна відмінність у відповідях респондентів щодо їхнього життєвого досвіду з приводу ситуацій, у які вони потрапляли, залежно від їхніх соціодемографіч- них характеристик.
Передусім слід зазначити, що з віком респонденти частіше наражаються на дискримінаційні ситуації щодо жінок на роботі, зокрема 1) коли за однаково виконану роботу чоловіки отримували вищу заробітну плату, ніж жінки 2) неможливість обійняти керівні посади через належність до жіночої статі 3) у разі скорочення кадрів перевагу в збереженні місця віддавали переважно чоловікам. Разом із тим мірою збільшення віку респондентів меншає тих, хто зустрічався з надмірним навантаженням жінки при розподілі сімейних обов’язків. Причому найбільше респондентів, які вважають, що навантаження жінки при розподілі сімейних обов’язків є надмірним, мешкають в Криму, найменше – у Львівській області.
Якщо говорити про відмінність досвіду респондентів залежно від регіону проживання, слід зазначити, що мешканці Київської області частіше за інших потрапляли до такої дискримінаційної ситуації, як обмеження входження до певних кіл через статеву належність (незалежно від статі. Можливо, це пов’язано з тим, що Київ є містом із найвищою конкурентністю в Україні. Поряд із тим вони майже не зустрічалися з такою ситуацією, коли надавалася перевага представнику однієї зі статей (як дівчатам, такі хлопцям) при прийнятті до ВНЗ. Якщо зважити на взаємозв’язок між ситуаціями дискримінаційного характеру вжитті респондентів і типом населеного пункту, в якому вони проживають, слід зазначити, що однаковою мірою такі ситуації переживали респонденти різних типів поселення (обласного центру, іншого міста та села. Сімейний статус респондента також не пов’язаний із його досвідом стосовно ситуацій дискримінаційного характеру.
У плані освіти респондентів слід зазначити, що більш освічені частіше за інших наражаються на залежність швидкого кар’єрного сходження від своєї статі.
Висновки

Жінки частіше за чоловіків опиняються у ситуаціях дискримінаційного характеру. Такої думки дотримуються всі респонденти. Найчастіше йдеться про надмiрне навантаження жінки при розподiлi сiмей- них обов'язкiв. Але більшість дискримінаційних випадків, на які наражаються жінки, трапляються на роботі. Це, зокрема, неможливість обійняти керівну посаду, отримання меншої оплати за однаково виконану з чоловіками роботу тощо, причому ці ситуації найчастіше відомі людям старшого віку. Деякі не залежать від статі, проте залежать від інших характеристик людини. Скажімо, респонденти із вищим рівнем освіти частіше зазнають дискримінації стосовно кар'єрного зростання. Підвищена конкурентність Києва обмежує жителям Київської області доступ до певних кіл через їхню статеву належність, але водночас забезпечує рівні гендерні можливості порівняно з мешканцями інших регіонів при зарахуванні до ВНЗ.
3.5.3. Насильство та особиста безпека
Поняття насильство у розумінні українськими
громадянами. У міжнародній практиці існує низка юридичних документів, які закріплюють поняття насильства. Зокрема, Канадський союз державних службовців (С
– Canadian Union of Public Employees) розробив модель положень генеральної угоди, що стосуються насильства на робочому місці. За нею насильство тлумачиться як будь-яка ситуація, коли працівника образили, йому погрожували чи нападали на нього під час його трудової діяльності. Такі дії передбачають застосування сили, погрожування зброєю або без зброї, брутальні словесні образи та систематичне сексуальне і расове пересліду- вання.
Міністерство України у справах дітей, сім’ї та молоді спільно з Державним інститутом проблем сім’ї та молоді на підставі аналізу чинного українського законодавства наводять визначення насильства всім ї54давства наводять визначення насильства всім їдавства наводять визначення насильства всім ї , яке із незначними змінами можна застосувати для позначення насильства загалом. Отже, насильство – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї особи щодо іншої, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи людини і громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю. Виокремлюють види насильства а) фізичне б) сексуальне в) психологічне г) економічне.
Насильницький характер може виявлятися в різних видах поведінки, зокрема образах, нападах, побоях, пог- рожуваннях тощо. Міжнародне бюро праці так тлумачить ці вияви:
• образа – це будь-яка нерозумна поведінка, коли неадекватно застосовується фізична і психологічна сила;
• напад, побої – спроба завдати фізичної шкоди чи атакувати із застосуванням фізичної сили;
• погрожування – залякування смертю чи висловлення
54 Соціально-економічні причини насильства всім їв Україні аналіз проблем та шляхи запобігання. – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2004. – С. 64.
55 Ґендерна рівність посібник зведення колективних переговорів // Міжнародне бюро праці Проект технічної співпраці Україна сприяння реалізації основних принципів та праву сфері праці / Пер. з англ. Л.В.Савчук, С.І.Литвин; ред. Ю.О.Привалов, Н.І.Зарько, С.П.Савчук.
– К ПЦ Фоліант, 2004. – С.
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
77
наміру завдати фізичної шкоди особі, пошкодити її власність;
• переслідування, залякування чи групові напади – вчинки, які теж відносять до насильницьких
56
У даному дослідженні були враховані чинні міжнародні та вітчизняні нормативно-правові акти, що стосуються проблем насильства, а також розроблено оптимальну кількість індикаторів щодо визначення чотирьох видів насильства. Фізичне насильство визначалося як побиття сексуальне насильство – як сексуальна наруга, рабство, примушування до проституції, сексуальні домагання, примушування до участі в порнографічному відео, натяки на можливість сексуального зв’язку. Індикаторами психологічного насильства були шантаж, знущання, морально-етичні приниження, словесні образи, погрози, ігнорування інтересів особи економічного – торгівля людьми й експлуатація праці. Проте на побутовому рівні, у повсякденній життєдіяльності людей зміст поняття насильства різниться у свідомості чоловіків і жінок, унаслідок чого особа може чинити певні дії, не класифікуючи їх як насильницькі, або терпіти насильство, не здогадуючись про це. Спробуємо з’ясувати, що вкладають громадяни України в поняття насильство, та чиє суттєві відмінності в такому сприйнятті чоловіками і жінками.
Загальні уявлення населення України щодо насильства подано в таблиці 3.5.4, яка містить альтернативні аспекти складових насильства, розташовані в ієрархічному порядку за середнім показником визнання їх населенням. Отже, насильство у сприйнятті українських громадян асоціюється передусім із насиллям фізичним (побиттям, знущанням) та сексуальним (сексуальною наругою, експлуатацією, рабством. Морально-психологічну шкоду класифікують як насильство значно рідше – лише
40% громадян вважають так. Ще менша частка населення
(21%) схильна розцінювати насильство як ігнорування власних інтересів”.
Поняття насильство у сприйнятті жінок і чоловіків є практично однаковим, хоча й існують певні розбіжності, зокрема щодо таких аспектів, як сексуальні домагання, знущання й морально-етичні приниження. Заданими опитування, жінки частіше вважають насильством сексуальні домагання, знущання та морально-етичні приниження, ніж чоловіки.
Якщо подивитися на отримані результати у розрізі “місто–село” (табл. 3.5.5), то відмінності у сприйнятті насильства, пов’язані з місцем проживання респондентів, виявляються важливішими за відмінності
ґендерні. У розумінні міських жителів (особливо міських жінок) поняття насильство охоплює дещо більший перелік різного роду дій, аніж той, що простежується в уявленнях щодо насильства сільських жителів (включно із сільськими жінками. Найбільшою є різниця між уявленнями жінок міста і села щодо такого явища, як торгівля людьми у селі частка жінок, які вважають торгівлю людьми насильством, на 25% менша за відповідну частку міських жінок. Водночас різниця між відповідними частками міських і сільських чоловіків, які відносять торгівлю людьми до насильства, дорівнює
18%.
56 ILO: Preventing work-related violence (Geneva), p. 5 [МОП: запобігання насильству на робочому місці].
Таблиця 3.5.4. Що є насильством для громадян
України, %*
Оцінювані позиції
Чоловіки
(n = 822)
Жінки
(n = 971)
У
середньому
за масивом
(N = 1793)
Побиття
77 80 Сексуальна наруга 74 Сексуальне рабство, експлуатація 71 Торгівля людьми 68 Примушування до проституції
62 66 Знущання 60 Примушування до участі в порнографічному відео 66 Сексуальні домагання 63 Експлуатація праці 55 Шантаж 53 51
Морально-етичні приниження 44 Погрози (звільнення, пониження по службі, зменшення заробітної плати, виключення з ВНЗ тощо 38 Натяки на можливість зв’язку сексуального характеру 31 Словесні образи анекдоти образливого характеру, лайки тощо 28 Ігнорування Ваших інтересів 22 Важко сказати 11 12
* Сума перевищує 100%, оскільки респонденти могли давати кілька відповідей.
Значні відмінності між уявленнями міських і сільських жінок про насильство також простежуються стосовно сексуального рабства й експлуатації (23%), примушування до проституції (20%), сексуальних домагань (20%), сексуальної наруги (19%), експлуатації праці (19%), примушування до участі в порнографічному відео (18%), знущань (15%), шантажу (13%), побиття (10%). Відповіді чоловіків містять менше розбіжностей у сприйнятті ними насильства залежно від місця проживання порівняно з відповідями жінок. Зокрема, уявлення чоловіків як міста, такі села збігаються стосовно побиття, знущань, морально-етичних принижень, погроз, тоді як сприйняття цих дій жінками з різних типів населених пунктів не збігаються. Якою є різниця між чоловіками міста і села Їх відрізняють уявлення про сексуальну наругу (різниця у 15%), рабство різниця у 19%), торгівлю людьми (різниця у 18%), сексуальні домагання (різниця у 15%), примушування до проституції (різниця у 15%), експлуатації праці (різниця у
15%), шантаж (різниця у 12%), примушування до участі в порнографічному відео (різниця у 12%).
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
78

Таблиця 3.5.5. Ґендерні особливості сприйняття
насильства жителями міста і села, % (N = 1771)
Оцінювані позиції
Чоловіки
Жінки
Місто Село Місто Село
Побиття
79 73 Сексуальна наруга
80*
65*
81*
62*
Сексуальне рабство, експлуатація експлуатація
77*
59*
79*
56*
Торгівля людьми
75*
57*
77*
52*
Примушування до проституції Знущання 57 Примушування до участі в порнографічному відео порнографічному відео
66*
54*
67*
49*
Сексуальні домагання
62*
47*
71*
51*
Експлуатація праці
57*
42*
61*
42*
Шантаж
54*
42*
57*
44*
Морально-етичні приниження 37 47 Погрози (звільнення, пониження по службі, зменшення заробітної плати, виключення з ВНЗ тощо 35 Натяки на можливість зв’язку сексуального характеру сексуального характеру 25 33 Словесні образи (анекдоти образливого характеру, лайки тощо 28 27 Ігнорування Ваших інтересів 19 23 Важко сказати 12 8*
14*
* Статистично значимі показники на підставі значень коефіцієнтів кореляції Пірсона.
Отже, у сприйнятті насильства жителями села значно рідше дістає відображення сексуальний та економічний аспекти. Можливо, це зумовлено тим, що випадки торгівлі людьми, примусу до зйомок у порнографічному відео, сексуального рабства не так часто трапляються в сільській місцевості, яку місті. Щодо експлуатації праці як форми економічного насильства, то це могло стати для багатьох людей настільки традиційним і звичним, що більшістю населення насильством не вважається.
Обізнаність щодо Центрів, куди можна звернути-
ся у разі вияву насильства чи дискримінації. В Україні існують державні та недержавні установи, куди можна звернутися, якщо особа зазнала насильства та дискримінації. Передусім це відділи соціальних служб, кризові центри, неурядові організації. Проте, як виявилося в результаті дослідження, 58% людей нічого про такі центри не чули (див. табл. 3.5.6). До того ж ця частка є різною для жінок і чоловіків якщо про центри чули 46% жінок, то серед чоловіків частка поінформованих про них на 8% менша (38%). Це може бути пов’язано як з відсутністю відповідної реклами, такі зі схильністю людини не звертати уваги на проблему, поки вона не торкнеться її особисто, адже 72% громадян відзначили, що ніколи не зазнавали насильства стосовно себе. Разом із тим навіть ті чоловіки й жінки, які самі зазнали насильства, не завжди знають про наявність центрів, куди можна звернутися за допомогою. Характерно також, що серед жінок рівень обізнаності щодо діяльності спеціалізованих центрів більше пов’язаний з наявністю власного досвіду пережитого насильства стосовно себе, ніж серед чоловіків (Х = 8,4). Можливо, це зумовлено тим, що, з одного боку, жінки частіше за чоловіків зазнають насильства (заданими нашого дослідження, зазнавали насильства жінок і 24% чоловіків, аз іншого
– жінки більшою мірою готові звертатися до різного роду закладів і установ за захистом, ніж чоловіки (65% і 54% відповідно).
Таблиця 3.5.6. Обізнаність чоловіків і
жінок щодо існування центрів, куди можна
звернутися у разі насильства чи дискримінації,
%
Варіанти відповідей
Чоловіки
(n = 810)
Жінки
(n = 961)
Загалом
(N = 1772)
Так я чув (ла) про так i знаю, девони розташовані
знаю, девони розташовані 11 Так, я чув (ла) про них, але не знаю, девони розташовані.
розташовані.
28 34 Н, я нiчого не чув (ла) про снування таких центрiв снування таких центрiв
62 55 58
Таблиця 3.5.7. Обізнаність чоловіків і
жінок щодо існування центрів, куди можна
звернутися у разі насильства чи дискримінації,
залежно від наявності власного досвіду
пережитого насильства, %
відповідей
Не зазнавали
насильства
(n = 1296)
Зазнавали
насильства
(n = 498)
Чоловіки
Жінки Чоловіки Жінки
Чув(ла) про Центри і знає місце розташування розташування 11 12 12
Чув(ла) про Центри, але не знає адреси але не знає адреси 31 29 Нічого не чув (ла) про існування таких Центрів таких Центрів
60 48 63 Таким чином, рівень обізнаності громадян про центри, до яких можна звертатися за допомогою у випадку насильства чи дискримінації, пов’язаний не лише з їхньою статтю, ай із тим, чи пережили вони насильство стосовно себе. Разом із тим ці два чинники не є визначальними щодо рівня обізнаності населення України з діяльністю центрів допомоги у разі насильства чи дискримінації. Значно більшою мірою ця обізнаність залежить від регіону (Х
= 19,6) та типу населеного пункту проживання громадян. Для глибшого аналізу цих чинників скористаймося методом класифікаційних дерев, результати якого свідчать про значну різницю у рівні поінформованості населення окремих регіонів щодо діяльності спеціалізованих центрів, де можна отримати допомогу в разі насильства й дискримінації. Зокрема, із 6 досліджуваних областей вирізняються регіони Цей метод аналізу в програмі SPSS дає можливість схематично визначити найважливіші чинники впливу (для категоріальних змінних за критерієм Х) і групує їх у категорії, що значуще відрізняються між собою. Якщо всередині виокремлених категорій існують суттєві відмінності, тоді вирізняють додаткові підгрупи. Таким чином, на підставі зазначених характеристик можна визначити, наприклад, імовірність того, чи знає людина про Центри допомоги у випадку насильства або дискримінації утому чи тому регіоні.
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
79
Крим та Донецька область (про спеціалізовані центри допомоги у разі насильства й дискримінації відомо лише 28% громадян, з яких 4% знають, де такі центри розташовані);
• Львівська та Одеська області (44% населення знають про існування центрів, з-поміж них 17% знають місце розташування центрів);
• Центральний регіон – Житомирська та Київська області (частки респондентів, які знають про існування таких центрів та їх безпосереднє розташування, дорівнюють 54% та 12% відповідно).
Найвищий рівень обізнаності населення щодо існування центрів, до яких можна звернутися за допомогою в разі насильства чи дискримінації, спостерігається в Центральному регіоні України, тоді як населення Південного і Західного регіонів (зокрема Одеської та Львівської областей) більше за інших знає, деці установи розташовані. Якщо розглянути кожен із цих регіонів окремо, вочевид- нюються певні закономірності ВАР Крим та Донецькій області знання людей про ВАР Крим та Донецькій області
В АР Крим та Донецькій області
центри допомоги залежать від типу поселення (Х. Так, серед мешканців села ніхто не знає, де можна знайти відповідні центри. В обласному центрі ситуація дещо краща – 38% обізнані про існування таких установі знають, девони розташовані. Якщо йдеться про обласні центри, то статистично значимою є різниця між Донецькою областю та АР Крим(Х
2
=25,2): якщо 60% кримчан про такі центри чули, 8% знають, девони розташовані, то в Донецькій області про їх існування нічого не знають жителів. У містах, які не є обласними центрами, близько
77% жителів не знають про існування відповідних центрів. Утім, рівень знань жителів цих міст про наявність спеціальних центрів залежить відвіку (Х серед вікової групи респондентів від 18 до 50 років про центри знають 32% (утому числі 7% знають адреси, а в групі “51 рік і більше 87% нічого не чули про їх існування.
У Львівській та Одеській областях серед усіх соціоде-
У Львівській та Одеській областях
У Львівській та Одеській областях мографічних показників найважливішим для розподілу також виявився тип населеного пункту (Х = 13,3), але він все одно майже у 2,5 раза менш значимий, ніж для
АР Крим та Донецької області. Окрім того, у Південному та Західному регіонах значення має лише різниця міжобласним центом та рештою типів населених пунктів. Усюди більшість людей про центри не чули взагалі, але в обласному центрі таких 51%, а в інших поселеннях 59%. У Львівській області їхня частка сягає 66%, а в Одеській
– 50%. Для Центрального регіону жодні соціодемографіч- ні характеристики (стать, вік, освіта, сімейний стан, тип зайнятості, тип населеного пункту та область) не мають статистичної значимості, щоб можна було вирізняти й розглядати окремі групи. Результати дослідження показують навіть якщо людина знає про існування установ, які можуть надати допомогу у разі проявів насильства чи дискримінації, це не гарантує, що потерпіла особа звернеться до них за допомогою. Значно частіше люди звертаються за допомогою не до вказаних центрів, а до інших установ чи окремих осіб (див. табл. 3.5.8). Основна ґендерна відмінність у реакції на насильство полягає втому, що чоловіки більше схильні вирішувати проблеми самостійно, без допомоги інших осіб чи установ (23% проти 13% серед жінок. Водночас жінки стверджують, що радше звернуться за необхідності до відповідних центрів (28% проти 22% серед чоловіків. Аналіз відповідей респондентів, які зверталися за відповідними послугами до центрів, що надають допомогу потерпілим від насильства чи дискримінації, підтверджує, що це справді так із тих, хто звертався до центрів за допомогою, жінок утричі більше, ніж чоловіків (74% і
26% відповідно. Також жінки вдвічі частіше за чоловіків звертаються за допомогою у разі пережитого насильства чи дискримінації до рідних.
Таблиця 3.5.8. Особи чи установи, до яких
звернулася б людина в разі насильства щодо
неї, %
Варіанти відповідей
Чоловіки
(n = 819)
Жінки
(n = 966)
Уже звертався(лася) до центру за такою допомогою 3
Звернувся(лася) б, якби виникла така необхiднiсть
22 До правоохоронних органів До знайомих До рiдних
6 13
Вирiшував(ла) би все сама Важко вiдповiсти
11 Які у випадку щодо обізнаності населення з приводу наявності центрів, до яких можна звертися за допомогою в разі виявів насильства чи дискримінації, основним чинником того, чи звернеться потерпіла особа до таких установ, є регіон, де проживає потерпілий/потерпіла
58
. Щоб унаочнити цю залежність, згрупуємо деякі варіанти відповідей респондентів, звівши 7 запропонованих варіантів до 4 більш загальних категорій Звертався(лася) або звернуся до центрів у разі потреби o Звернуся по допомогу до інших інстанцій o Залагоджу все сама Важко відповісти
Загалом люди несхильні у разі насильства звертатися до відповідних центрів, майже кожен третій респондент
(33%) за потреби звертатиметься до інших джерел допомоги. Така картина характерна для Донецької, Львівської, Одеської областей та АР Крим, де спостерігається більша схильність звертатися за допомогою до правоохоронних органів чи інших осіб. ВАР Крим частка таких респондентів найбільша – 58%, що може бути як наслідком низького рівня поінформованості населення про наявність таких центрів (у АР Крим, Донецькій, Львівській та Одеській областях вона найнижча, такі свідченням нерозвиненої інфраструктури подібних установ. У Житомирській області 39% громадян не знають, до кого звернуться у випадку насильства, але серед тих, хто знає, до кого він/вона звернеться, більшість віддають перевагу саме допомозі спеціальних центрів (33,1%). Найбільшу частку людей, що зверталися (або за необхідності звернуться) до центрів, зафіксовано у Київській області
– 44%. Існує також тісний зв’язок між імовірністю звер-
58 Використано метод класифікаційних дерев.
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
80
нення до центрів у кожній з областей та рівнем обізнаності про їх існування. Для Донецької області важливим чинником впливу на ймовірність звернення потерпілого/потерпілої до спеціалізованого центру за допомогою є тип населеного пункту, де потерпілий/потерпіла проживає. Якщо це село чи обласний центр, то його житель швидше за все залагодить справу самостійно (41%). Якщо людина проживає в іншому місті, то звернеться по допомогу до відповідних установ, але не до спеціалізованих центрів.
Для мешканців Південного та Західного регіонів Львівська й Одеська області) також важливим є тип населеного пункту, девони проживають місто чи село. Так, міські жителі схильні звертатися до центрів допомоги, а сільські жителі – шукати допомоги з інших джерел.
Поширення різних видів насильства. Як уже зазначалося, однією з ґендерних особливостей насильства в Україні є те, що жінки зазнають його частіше за чоловіків заданими нашого дослідження, серед жінок насильства зазнавали 30%, серед чоловіків – 24%. З іншого боку, існують ґендерні відмінності втому, якого саме виду насильства більше зазнають жінки, а якого – чоловіки (див. табл.
3.5.9). Серед жінок і чоловіків, які пережили насильство стосовно себе, 38% зазнали кілька його видів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал