Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз



Pdf просмотр
Сторінка14/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   27
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
67
поєднувати сімейну і трудову діяльність. Тому жінки можуть дозволити собі не прагнути кар’єри. У чоловіків немає такої альтернативи, для них кар’єра, успішність
– єдиний варіант поведінки. Соціальна конструкція чоловічого ґендеру видається значно жорсткішою й безальтернативною. Успішність, причому така, що розуміється як успішність за межами сімейного життя, тобто успішність у діловій сфері, є одним із системних параметрів чоловічого ґендеру.
Таблиця 3.4.15. Розподіл відповідей
респондентів на запитання Хто, на Ваш погляд,
жінки чи чоловіки, легше справляються з
наступними ситуаціями, %
Оцінювані позиції
Неоднаковою мірою:
Одна-
ковою
мірою
Важко
від-
повіс-
ти
Жін-
кам
легше
Чолові-
кам
легше
Усьо-
го
Конкурентна боротьба збоку колег-жiнок
25 21 46 35 Конкурентна боротьба збоку колег-чоловіків
14 29 43 38 19
Кар’єрне зростання 35 42 45 Втрата вищої посади із переведенням на нижчу 16 40 42 Втрата роботи 16 42 41 Поточні стресові ситуації на роботі 24 50 35 Сімейні стресові ситуації 23 57 30 Погіршення стану здоров’я
32 16 48 39 Додаткові навантаження для підтримки професійного іміджу 20 45 Отже, загалом респонденти не мають чіткої думки щодо існування специфіки у розв’язанні певних виробничих ситуацій керівниками обох статей. Ті, хто вважає, що така специфіка існує, визначають певні переваги жінок у ситуаціях, пов’язаних із роботою втрата роботи та втрата вищої посади із переведенням на нижчу, із сімейно-особистісною цариною (сімейні стресові ситуації та погіршення стану здоров’я), а переваги чоловіків визначають у суто робочих ситуаціях конкурентна боротьба збоку колег-чоловіків та кар’єрне зростання.
Висновки
• Переважна більшість респондентів вважає, що різні посади відповідають чоловікам і жінкам однаковою мірою. Проте чим вищим є посадовий щабель, тим менше опитаних вважають, що він однаковою мірою відповідає і чоловікам, і жінкам. Ці дані підтверджують загальну тенденцію в сфері посадової структури зайнятості чим вище посадовий щабель, тим менша частка жінок у загальній кількості зайнятих на ньому.
• Респонденти-жінки вирізняються більшою ґендер- ною толерантністю щодо оцінювання посадової структури за ґендерною ознакою, ніж чоловіки, яким притаманні категоричніші думки з цього приводу.
• Респонденти оцінюють можливості чоловіків і жінок стати керівниками неоднаково. Третина (32%) вважає, що в обох статей однакові можливості. Значна частина респондентів (35%) схиляється до того, що чоловікам легше стати керівником, лише 8% вважають, що легше стати керівником жінкам.
• Спостерігається така тенденція жінки дещо вище оцінюють можливості жінок стати керівником, а чоловіки вище оцінюють можливості чоловіків стати керівником. Проте відмінності у відповідях чоловіків і жінок не перевищують Респонденти молодшої вікової групи більшою мірою вважають, що можливості жінок і чоловіків стати керівником є рівними, ніж респонденти старших вікових груп. У переважній більшості опитаних (64%) на підприємстві, девони працюють, основним керівником є чоловік, лише у 24% керівником підприємства є жінка.
• Характерним є те, що респонденти-чоловіки частіше працюють на підприємствах (в установах, де керівником є чоловіка респонденти-жінки – на підприємствах, де керівником є жінка.
• Оцінювання респондентами рівня довіри до свого керівника схиляється вбік наявності певної довіри. Радше довіряють або цілком довіряють своїм керівникам респондентів. Загальна оцінка рівня довіри респондентів до свого керівника становить 6 балів. Керівникам обох статей респонденти довіряють майже однаково, а саме у 6,2 та 6,3 бала оцінюють респонденти рівень довіри до керівників-чоловіків та керівників-жінок.
• Респонденти-чоловіки висловлюють категоричніші оцінки рівня довіри керівникам обох статей. Чоловіки найбільше довіряють керівникам-чоловікам (середній рівень довіри становить 6,4 бала, значно менше чоловіки довіряють керівникам-жінкам (середній рівень довіри становить 5,6 бала).
• Респонденти-жінки виявляють більшій рівень довіри до керівників обох статей особливо високою є довіра жінок до керівників-жінок (6,6 бала).
• Респонденти вважають, що керівники – жінки і чоловіки вирізняються різними типами керівництва.
Керівникам-жінкам, на думку опитаних, найбільшою мірою притаманний більш м’який стиль управління ситуативний тип поведінки (тип керівництва – хамелеон) та ліберально-демократичний (46%).
Керівникам-чоловікам найбільш притаманні жорсткіші стилі управління авторитарний (57%), диктаторський. Як показало дослідження, в загальному ряду завдань, успішне виконання яких дає змогу керівникам досягати ефективного управління, п’ять із виокремлених одинадцяти завдань однаково добре виконуються керівниками обох статей. Це підтверджує думку багатьох дослідників, що лідерські якості мають спільну природу і прямо не залежать від статевих відмінностей. Аналіз відповідей респондентів щодо ґендерної специфіки стилів керівництва підтверджує радше традиційні погляди, за якими жіночий стиль складається з того, що жінки обирають керівництво, зорієнтоване на відносини керівництва, бо вони за природою
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
68
більш емоційно зорієнтовані, а чоловіки обирають керівництво, зорієнтоване на завдання керівництва, бо їм притаманні наполегливість і цілеспрямованість. Так, респонденти зазначили, що особливостями в керівництві чоловіків і жінок є те, що чоловіки більш ефективні, ніж жінки, у прийнятті рішень у критичних ситуаціях (39%) та в чіткому формулюванні цілей і завдань (33%). А жінки найкраще справляються з такими завданнями як розв’язання особистих і сімейних проблем підлеглих (42%) та підтримка сприятливого психологічного клімату в колективі (32%). Загалом респонденти не мають чіткої думки щодо існування специфіки в розв’язанні певних виробничих ситуацій керівниками обох статей. Ті, хто вважає, що така специфіка існує, визначають певні переваги жінок у ситуаціях, пов’язаних із роботою (втрата роботи та втрата "вищої посади" із переведенням на "нижчу, із сімейно-особистісною цариною (сімейні стресові ситуації та погіршення стану здоров'я), а переваги чоловіків визначають у суто робочих ситуаціях (конкурентна боротьба збоку колег-чоловіків та кар'єрне зростання. Визначена специфіка керівників жінок і чоловіків у розв’язанні виробничих ситуаційне суперечить уявленню про чоловічій і жіночій ґен- дер як соціальні конструкти.
3.4.3. Ґендерний розподіл ролей у
сім’ях та соціально-трудові відносини
Роль чоловіка або дружини безпосереднім чином впливає на її або його позицію в суспільному житті, зокрема у трудових відносинах. Значною мірою це пов’язано з витратами часу наведення домашнього господарства обмеженнями часу на справи, які не стосуються дому подвійним навантаженням (на роботі та вдома психологічним самовизначенням особи як залежної або незалежної, головуючої або підлеглої загалом перенесенням своєї позиції та поведінки вдома на сферу соціальних відносин поза ним.
Рішення кожного члена сім’ї стосовно свого часу на домашню (неоплачувану) працю чина оплачувану працю поза домом залежить від співвідношення отримуваних доходів із цими двома видами праці. При цьому тенденція є такою, що мірою зростання інформатизованості суспільства зростає обсяг місць та сфер праці, де не відіграє ролі стать працівника (фізичну силу людини замінила сила машин. Разом із цим відбувається зростання статус- них позицій жінок у суспільстві, а відтак має збільшуватися участь чоловіків уведенні домашнього господарства.
Робота в домашньому господарстві. Робота в домашньому господарстві є однією з двохосновних сфер трудової зайнятості людини. Зміст цієї діяльності різниться залежно від типу поселення. Розподіл ролей у домашньому господарстві безпосередньо впливає на заняття суспільно-політичною й трудовою діяльністю через перерозподіл бюджету часу. Особливістю цього виду діяльності є наявність, за умов зайнятості на роботі, подвійного трудового навантаження, частина якого фактично є неоплачуваною, а отже, непрестижною. Уявлення населення України щодо того, хто з членів родини має працювати в домашньому господарстві, не є ґендерно поляризованими – більшість громадян бачать виконання
52 Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичности жінки в сучасній Україні // http://
www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm цієї діяльності як чоловіками, такі жінками (73%). Водночас населення переконані, що саме жінка має працювати в домашньому господарстві, тоді як чоловікові таку роль відводять лише 3%, попри різні спроби поширення в суспільстві ідей щодо необхідності встановлення вектора розподілу домашніх обов’язків убік якщо нерівноправної (із рівними внесками в справу, то принаймні обопільної залученості чоловіків і жінок до роботи по дому як запоруки побудови партнерської моделі сім’ї.
Діаграма 3.4.6. Уявлення громадян проте, хто
з членів родини має працювати в домашньому
господарстві
Із віком уявлення проте, хто має братина себе обов’язки по роботів домашньому господарстві, змінюються, що особливо характерне для чоловіків чим старшими вони стають, тим поширенішим стає переконання, що вдома мають працювати обидва партнери. Найменш рівноправно налаштовані чоловіки віком до 20 років, що виглядає доволі закономірним, адже в цьому віці переважна більшість молодих людей живуть удома, де ними, як правило, опікуються мами або інші жінки (це підтверджують дані щодо розподілу ролей при вихованні дитини та обсягу часу, який витрачає жінка на хатню роботу. Таким чином, у молодих чоловіків часто складається враження, що саме жінки мають працювати в домашньому господарстві. Утім, серед жінок частка тих, хто підтримує рівноправний розподіл ролей, значно перевищує відповідну частку серед чоловіків (залежно відвіку ця частка варіює від 5% до 37%). Підвищення освітнього рівня жінок і чоловіків дещо по-різному виявляється у баченні ролі чоловіків у домашньому господарстві. Характерно, що серед чоловіків найбільшою мірою переконані в необхідності своєї роботи по домашньому господарству ті, хто немає повної середньої освіти
(8%), але з підвищенням освітнього рівня ця частка зменшується до 2%. Серед жінок частка переконаних, що чоловік має працювати в домашньому господарстві, не перевищує 6% (серед осіб із повною середньою освітою) і сягає 20% із підвищенням освітнього рівня. Такі ґендерні відмінності певним чином змінюють картину ставлення до того, що обидва члени родини (і чоловік, і жінка) працюють в домашньому господарстві схвально до цього ставляться 69–76% чоловіків і 76–82% жінок залежно від рівня освіти. Залежність уявлень проте, хто має працювати в домашньому господарстві, від типу поселення є хоча й недосить значною, але чітко вираженою. Зі зниженням адміністративного рівня поселення чисельність осіб як чоловіків, такі жінок, котрі вважають, що саме жінка має працювати в домашньому господарстві, зменшується. Водночас увиразнюється тенденція щодо
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
69
бачення необхідності рівноправного внеску в роботу в домашньому господарстві. У динаміці поглядів чоловіків і жінок виявляється тенденція односпрямованості, до того ж різниця у баченні ролі партнерів у роботі по домашньому господарству зменшується. Можна констатувати більшу егалітарність сіл порівняно з центральними містами.
Кількість годин, що їх витрачають жінки та
чоловіки на хатню роботу. Реальним показником міри залученості до роботи в домашньому господарстві є кількість годин, що їх витрачають чоловіки та жінки на цей вид діяльності, котра є маркером наявності або відсутності ґендерної рівності в родині при розподілі сімейних обов’язків. Показово, що жінки в цілому витрачають на хатню роботу більше часу, ніж чоловіки. Переважна більшість чоловіків (60%) займається цим від
1 до 15 годинна тиждень (34% – від 5 до 15 годин, тоді як переважна більшість жінок (60% опитаних) витрачає від
5 до 30 годин (із них 30% – від 15 до 30 годин. Значно менше серед чоловіків тих, хто працює по дому від 30 до
60 годинна день (13% проти 25% серед жінок).
Закономірність розподілу часу залежно відвіку респондента не змінюється, окрім групи осіб віком від 18 до 20 років, де серед жінок переважають (82%) ті, хто, які чоловіки у відповідній групі, витрачають на хатню роботу від 1 до 15 годинна тиждень. Це можна пояснити тим, що в цьому віці більшість респондентів іще живе з батьками і транслює певну частку свого часу на хатні справи.
При дослідженні освітніх груп ми можемо визначити динаміку витрат часу залежно від освітнього рівня респондентів. Чим вищим є рівень освіти, тим менше часу приділяється роботі по дому. Окремою ситуацією тут є становище жінок із неповною середньою освітою.
67% із них щотижня витрачає на хатню роботу від 30 до
60 годин. Це є наслідком підвищення рівня власної освіти
– чим він вищий, тим до більшої кількості суспільних матеріальних ресурсів можна долучитися. Тип поселення справляє такий самий вплив на динаміку витрат часу, що й освітній рівень респондентів чим вищий статус населеного пункту, тим менше часу витрачається на хатні справи. Це, найімовірніше, пов’язане зведенням домашнього господарства, доглядом за худобою, утриманням городу на селі, а також із тим, що тип населеного пункту корелює із рівнем освіти респондентів у селі переважають люди з нижчим рівнем освіти.
Діаграма 3.4.7. Кількість часу на тиждень, що
витрачається на роботу по дому
Збереження сімейного вогнища. Запорукою існування сім’ї є її збереження, турбота про захисті затишок, наслідування й збереження традицій, належне виховання нащадків. І роботу по дому, і збереження сімейного вогнища населення сприймає переважно як справу, до якої мають бути залучені обидва партнери
(46%). Але стереотип щодо того, хто має оберігати сімейне вогнище, є більш укоріненим у масовій свідомості, ніж уявлення проте, хто має працювати в домашньому господарстві. Частка населення, що вбачає у цьому обов’язок жінки (38%), майже така сама, які частка тих, хто вважає це обов’язком обох партнерів сімейного союзу. Особливо таке ставлення притаманне чоловікам частка чоловіків, які визнають збереження сімейного вогнища правом жінки, становить 40%, тоді як частка тих, хто вбачає у цьому роль обох сімейних партнерів,
42%. Характерно, що порівняно з жінками чоловіків, які визначили збереження сімейного вогнища чоловічим обов’язком, майже удвічі більше (7% жінок проти 13% чоловіків, що свідчить про вищі самооцінки чоловіками своєї здатності до такої діяльності, тоді як жінки оцінюють їхню спроможність нижче. Стосовно впливу віку на уявлення, хто має берегти сімейне вогнище, то чоловіки віком 18–20 років виявляються найбільш схильними до делегування обов’язків збереження сімейного вогнища жінкам (49% населення вважають це обов’язком жінки. Значущої різниці в кількості чоловіків у всіх вікових групах (крім вищезазначеної, які вважають збереження сімейного вогнища жіночою справою, й тими, хто вважає, що це справа обох партнерів, немає. Натомість жінки в усіх вікових групах гадають, що внесок у збереження сімейного вогнища мають робити обидва партнери.
Діаграма 3.4.8. Уявлення громадян проте, хто з
членів родини має берегти сімейне вогнище
Головування в родині. Багато в чому уявлення, хто має бути головою всім ї, формує стосунки між її членами, розподіл прав та обов’язків, а також впливає на соціально-політичну й трудову активність людини поза домом. Головування в родині більшість населення
(61%) покладає на чоловіка жінку як здатну головувати в родині ідентифікують лише 9%. Рівноправність щодо головування всім ї сприймають 18% населення, що є свідченням преферентності моделі партнерських стосунків у родині, а не домінантно-залежної моделі поведінки всім ї, коли один підкорює та керує діяльністю, а інший підкорюється і приймає роль керованого. Таке уявлення транслюється як жінками (57% опитуваних, такі чоловіками (66%), результатом чого є наслідування молодшими поколіннями поведінки такого штибу.
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
70

Таблиця 3.4.16. Уявлення громадян проте, хто з
членів родини має бути головою сім’ї, залежно
від статі респондентів, N = 1787, %
Чоловіки Жінки
У
середньому
за масивом
Чоловік
66 57 Жінка 10 Обидва 20 Жоден Важко відповісти Стосовно впливу освітнього рівня людини на визначення нею того, хто має бути головою родини,
– жінка або чоловік – найбільші ґендерні відмінності спостерігаються у віковій категорії “18–30 років. Так, головування всім ї вважають обов’язком чоловіка 37% жінок та 76% чоловіків віком від 18 до 20 років 56% жінок і 70% чоловіків віком від 21 до 30 років, тоді як в інших вікових групах уявлення чоловіків і жінок щодо того, хто має головувати в родині, є більш одностайними. Така ситуація пояснюється тим, що у вказаних вікових групах кількість одружених людей значно менша, ніжу групах старшого віку, тож переважна більшість цих чоловіків і жінок має лише побічне уявлення про реальний розподіл обов’язків і головування в родині (хіба що на прикладі батьківської сім’ї). Загалом у віковій групі “18–30 років існують значні відмінності у поглядах тих, хто ніколи не був одружений, і тих, хто перебуває у шлюбі. Серед неодружених громадян на користь головування чоловіків уродинах висловлюються 75% чоловіків та 42% жінок, тоді як серед тих, хто офіційно перебуває у шлюбі, чоловіки одностайно висловлюються за головування чоловіка всім ї, а жінки одностайно підтримують тезу, що головувати в родині мають обоє – і чоловік, і жінка. Утім, зауважимо, що серед жінок, які перебувають у фактичному незареєстрованому шлюбі, частка прихильниць головування обох партнерів дорівнює частці жінок, які підтримують головування чоловіка всім ї. В інших вікових групах суттєвих відмінностей у поглядах одружених та неодружених чоловіків і жінок не простежується. Як загальну тенденцію можна відмітити відведення і чоловіками, і жінками домінування в родині чоловіку, що є свідченням поширеного стереотипу, який породжує нерівноправні стосунки в родині й підтримується обома партнерами. Результати дослідження підтверджують наявність певних залежностей між уявленнями населення щодо того, хто має головувати в родині, й адміністративним статусом населеного пункту, де людина проживає. Мірою підвищення адміністративного рівня населеного пункту серед жінок зменшується частка тих, хто вважає, що обов’язки головування мають розподілятися між чоловіком і дружиною (від 26% на селі до 15% в обласному центрі, водночас зростає частка тих, хто транслює ці обов’язки окремо чоловіку та окремо жінці. Серед жінок частка тих, хто вважає, що головою родини має бути чоловік, зростає на 11% (з 52% у селі до 63% в обласному центрі, а тих, хто вважає головою жінку – з 9% довід- повідно. Серед чоловіків частка тих, хто вважає саме чоловіка головою родини, зростає неістотно – на 2 % (66% на селі та 67% умісті тих, хто вважає головою родини жінку, зростає на 8% (з 5% до 13% відповідно. Тобто можна сказати, що села в цьому плані є осередком ґендерної рівноправності порівняно з іншими населеними пунктами, хоча надання саме чоловіку обов’язків головуючого спостерігається повсюдно.
Уявлення проте, хто з членів родини має більше
заробляти. Як серед чоловіків, такі серед жінок домінує переконання, що більший внесок до сімейного бюджету має робити саме чоловік (66% та 65% відповідно. Таке уявлення транслюється незалежно відвіку, освіти й типу поселення респондента. Єдина відмінність спостерігається між відповідями респондентів чоловічої статі з різних областей. Так, серед чоловіків – мешканців Криму
85% вважають, що чоловік має заробляти більше, тоді яку Житомирській області таких лише 43%. Окрім кримчан, висока частка чоловіків і жінок, які наголошують, що чоловік має заробляти більше, у Донецькій (71% чоловіків та 74% жінок) та Львівській (77% чоловіків та 77% жінок) областях. Відповідно, саме в цих областях частка осіб, які вважають заробляння грошей обов’язком жінки, нижча за відповідні показники у Київській та Одеській областях.
Таблиця 3.4.17. Уявлення громадян проте, хто з
членів родини має більше заробляти, залежно
від статі респондентів, N = 1777, %
Чоловіки Жінки
У
середньому
за масивом
Чоловік
66 65 Жінка 8 Обидва 18 Жоден 1 Важко відповісти 8
7
Уявлення людей проте, хто краще справляється
з роллю керівника. Бачення, хто має бути головою в родині, пов’язане з уявленнями проте, хто є кращим виконавцем, а хто – керівником. Загалом наявність бачення представників однієї статі як таких, що мають право на більшу кількість владних повноважень, є свідченням ґендерної нерівності в суспільстві. При визначенні того, хто є кращим керівником, населення віддає перевагу чоловікам (серед чоловіків – 46%, серед жінок – 35%), другими за чисельністю єті, хто гадає, що і чоловік, і жінка можуть гідно виконувати функції керівника (серед чоловіків – 22%, серед жінок – 25%), останніми за чисельністю серед тих, хто визначився, єті, хто вважає, що жінка краще виконує керівні функції. Сприйняття чоловіка як кращого керівника притаманне не тільки чоловікам, ай жінкам, які фактично погоджуються зі своєю меншовартістю у цій сфері. Такий розподіл засвідчує наявність стереотипу, який виправдовує як меншу чисельність жінок на керівних посадах у суспільстві, такі обмеження її права на домінантну позицію всім ї. Аналіз вікових особливостей відповідей респондентів підтверджує тенденцію щодо визначення чоловіка як кращого керівника. Таке уявлення має більшість представників різних вікових груп. Відрізняються лише думки жінок віком від 18 до 30 років серед них
27% вважають, що роль керівника прийнятна як для чоловіків, такі для жінок, суттєва частка жінок (22%) переконана, що чоловік є кращим керівником. Найбільш
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
71
упередженими щодо керівної ролі жінок є чоловіки віком понад 61 рік. Серед них частка переконаних, що чоловік кращий керівник за жінку, майже у 4,5 раза більша за частку чоловіків, які вважають жінку кращим керівником за чоловіка.
Уявлення громадян проте, хто краще
справляється з роллю виконавця, ніж керівника.
Роль виконавця вважає прийнятнішою для жінок
37% населення. Однакова кількість чоловіків і жінок зазначили, що роль виконавця суттєво не залежить від статі і чоловіки, і жінки однаково вправні в цьому (21%). Якщо поглянути на загальний розподіл уявлень населення щодо кращого виконання ролі виконавця, виявляється, що погляди чоловіків і жінок односпрямовані, а різниця між частками тих, хто підтримав конкретний варіант відповіді, незначна (див. діагр. 3.4.9).
Діаграма 3.4.9. Уявлення громадян проте, хто
з членів родини краще справляється з роллю
виконавця, ніж керівника
Виховання дітей. Особливою сферою існування родини й опікування батьків є народження та виховання дітей. Оскільки жінка народжує дитину, існує стереотип, що саме вона має більшою мірою опікуватися життям та вихованням дитини. Поширеність такого уявлення часом невигідно позначається на залученні жінок до трудової сфери – спершу у зв’язку з пологами та відпустками по догляду за дитиною дох років, згодом через дитячі хвороби, але зрештою все це позначається на економічному становищі жінок. Уявлення чоловіків та жінок щодо їхньої ролі у вихованні дітей базуються переважно на засадах рівноправного виконання цих обов’язків (63%). Проте частка чоловіків, переконаних, що жінка має більше займатися вихованням дітей, переважає частку жінок, які дотримуються такої думки
(31% чоловіків та 23% жінок.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал