Програма рівних можливостей проон інститут соціології нан україни Центр соціальних експертиз



Pdf просмотр
Сторінка10/27
Дата конвертації16.12.2016
Розмір5.45 Kb.
ТипПрограма
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   27
Діаграма 3.2.1. Ґендерний аналіз виборцями
списків партій, що подані на голосування
Діаграма 3.2.2. Розподіл відповідей
респондентів на запитання Чи звертаєте Ви
увагу на кількість чоловіків та жінок у виборчих
списках партії, якій віддаєте свій голосна
виборах?“, %
Розглядаючи цю проблему в розрізі вікових груп, можемо констатувати, що середній вік респондентів, які за різних умов переймаються ґендерним балансом списків політичних партій, дорівнює 44–46 років. Цей показник дещо вищий за середній вік тих, кого ґендерний балансне цікавить (43 роки. Отже, не виключено, що питаннями ґендерного балансу в складі політичних партій цікавляться більш досвідчені люди. Цей висновок можна перефразувати також щодо рівня освіти тих, кого не залишає байдужим представництво жінок у політичних партіях. Кожен шостий із середньою спеціальною або вищою освітою переглядає та співвідносить наявність жінок і чоловіків у партійних списках. Частка зацікавлених цим питанням респондентів серед людей із нижчим рівнем освіти значно менша і коливається від 4% до 9%. Відповідно, частка тих, хто
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
48
ніколи не звертав уваги на наявність жінок у списках політичних партій, серед осіб із неповною або повною середньою освітою становить 58% та 66% відповідно. Серед осіб із середньою спеціальною або вищою освітою частка таких респондентів менша (51% та 54% відповідно. Отже, питанням ґендерної рівності в партійних списках політичних партій опікуються більш освічені люди.
Таблиця 3.2.3. Ставлення до ґендерного складу
списків партій, які подані на голосування, серед
осіб із різним рівнем освіти, %
Варіанти
відповідей
Непов-
на се-
редня
Пов-
на се-
ред-
ня
Серед-
ня спе-
ціальна
Неповна
вища або
вища
Так, обов’язково переглядаю весь партійний список 9
15 Так, алея обов’язково переглядаю лише першу п’ятірку списку 5
6 4
Інодi я переглядаю весь партійний список, анод лише першу п’ятірку
11 7
12 12
Нiколи не звертав уваги на кiлькiсть чоловiкiв та жiнок
58 66 51 Важко вiдповiсти
25 12 16 Наостанок додамо, що існують певні регіональні особливості ґендерного аналізу партійних списків. Скажімо, переважна більшість (72%) мешканців АР Крим ніколи не звертала уваги на кiлькiсть чоловiкiв і жiнок у цих списках, це найвищий показник серед усіх регіонів, де проходило опитування. Одним із пояснень такої ґендерної байдужості може бути рівень значущості й актуальності інших проблемна півострові, зокрема питання нацменшин, мовні питання тощо. Інший приклад стосується Одеської області. Дослідження виявило, що серед мешканців цієї області найбільша кількість осіб (24%), які уважно ставляться до співвідношення чоловіків і жінок у партійних списках. Переважну частку їх становлять непрацюючі пенсіонери. Отже, для переважної більшості громадян (71%) наявність жінок у партійних списках політичних партійне є пріоритетним питанням для їх підтримки. Уважнішими до складу та співвідношення чоловіків і жінок у партійних списках політичних партій виявляються жінки або більш досвідчені та освіченіші особи.
Головна тенденція, згідно з якою для більшості громадян ґендерний балансу списках політичних партійне викликає особливої зацікавленості, підтверджується таким аргументом. Стать лідера політичної партії для майже половини громадян (46%) не є вирішальною і, власне, не може істотно вплинути на успішне майбутнє будь-якого політичного об’єднання. Цей висновок зроблено на підставі аналізу відповідей (див. діагр. 3.2.3) на запитання Хто може скоріше привести політичну партію, яка Вам імпонує, до влади лідер-жінка чи лідер- чоловік?”.
Діаграма 3.2.3. Хто може скоріше привести
політичну партію, яка вам імпонує, до влади?
Майже третина респондентів на чолі політичних об’єднань бачать лідерів-чоловіків, і лише кожен сьомий вказує, що обрану ним політичну партію до влади може привести лідер-жінка. Отже, майже половина населення країни демонструє ґендерну індиферентність стосовно статі лідера політичного об’єднання, який може привести своїх прихильників до перемоги.
Аналіз ґендерних преференцій стосовно керівних посад політичних партій залежно від статі респондентів доводить таке. Серед тих, хто віддає перевагу лідерам чоловічої статі, переважають чоловіки (53%). Натомість групу підтримки лідерів-жінок становлять переважно жінки (68%). Такий розподіл підтримки лідерів різної статі радше можна схарактеризувати як певний вияв ґендерної солідарності (див. діагр. 3.2.4). До цього можна додати, що частка жінок (57%), котрі не вважають, що стать лідера може вплинути на лідерство політичної партії, переважає частку чоловіків (43%), які також погоджуються з цією думкою.
Діаграма 3.2.4. Ґендерні преференції населення
стосовно лідерів політичних партій залежно від
статі респондентів, %
Залежностей між преференціями щодо статі лідера партії та рівнем освіти респондентів наше дослідження не виявило, загальна тенденція ґендерної індиферентності зберігається серед груп респондентів із різним рівнем освіти.
Аналізуючи ґендерні преференції щодо лідера політичного об’єднання, можна констатувати, що значущих відмінностей в оцінках жителів із різних типів поселень не зафіксовано. Однак привертає увагу той факт, що половина мешканців сільської місцевості не змогли визначитися з відповіддю на це запитання. Пояснення такої кількості невизначених можуть бути різні сільські мешканці ніколи до цього опитування не переймалися
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
49
цим питанням, політика для сільського мешканця не посідає пріоритетних місць серед його інтересів.
Аналіз ґендерних преференцій стосовно керівників політичних партій залежно від області проживання громадян виявляє певні електоральні тенденції останніх виборів до Верховної Ради України у березні 2006 року. Як бачимо з діаграми 3.2.5, підтримка лідера-чоловіка, який здатен привести свою політичну партію до влади, формується переважно з мешканців Донецької області та АР Крим. Натомість підтримка лідера-жінки концентрується у Львівській, Житомирській та Київській областях. Приблизно такий же розподіл підтримки
В.Януковича та Ю.Тимошенко серед мешканців цих областей спостерігався під час останніх парламентських виборів. У цьому разі є всі підстави стверджувати, що при відповіді на це запитання респонденти, найімовірніше, ототожнювали лідера-чоловіка із В. Януковичем, а лідера- жінку – з Ю.Тимошенко.
Діаграма 3.2.5. Ґендерні преференції громадян
стосовно лідерів політичних партій залежно від
області проживання, %
Отже, надійність цього запитання не витримала обласного розрізу. Вочевидь існує прямолінійний зв’язок в окремих областях між поняттями лідер-чоловік і лідер-жінка та конкретними постатями українського політикуму.
Результати дослідження демонструють певну
ґендерну індиферентність більшості громадян стосовно керівних посад політичних партій та об’єднань. Найімовірніше, на думку цієї більшості, для перемоги свого політичного об’єднання лідер має бути наділений іншими чеснотами, здібностями та вміннями, ніж бути представником певної статі.
Одним із гострих ґендерних питань у сфері забезпечення ґендерної рівності в політичному житті країни є проблема встановлення ґендерних квот. Встановлення їх покликане забезпечувати участь представників кожної статі в політичному житті нарівні певного відсотка у виборчому списку партії. Прихильники цієї ідеї апелюють до забезпечення демократичного принципу формування парламенту як представницького органу всього населення. Противники
ґендерного квотування наголошують, що формувати склад органів влади, спираючись на природні об’єктивні характеристики, якою є стать, нехтуючи такими ознаками, як освіта, практичний досвід, репутація, переконання кандидата, вкрай небезпечно. Проблема малого представництва жінок серед парламентарів зумовлена тим, що українські жінки назагал значно рідше висувають свої кандидатури на вибори, цей феномен має об’єктивні причини – національні традиції, стереотипи, пріоритетність життєвих цінностей жінок тощо. Утім, такими є думки експертів стосовно того, що думають громадяни з приводу введення ґендерних квот. До введення ґендерного квотування схильна майже чверть (24%) населення. Противників цієї ідеї підтримує майже кожен другий (48%) громадянин. Третина (28%) не змогли визначитися із відповіддю на це непросте запитання. Серед симпатиків уведення ґендерних квот частіше можна зустріти жінок, що й недивно, адже саме вони змушені контролювати й обстоювати представництво своїх інтересів у суто чоловічій сфері життєдіяльності.
Ще один цікавий факт. Кожен четвертий з-поміж прихильників уведення ґендерного квотування мешкає у Львівській області, а найменше (8%) – в АР Крим. Одним із можливих пояснень такого регіонального розподілу можуть бути національні та релігійні особливості, які криються в певних ґендерних стереотипах, ролях та місці чоловіків і жінок у суспільно-політичному житті.
Резюмуючи розгляд цього питання, можна констатувати, що половина громадян не погоджується з можливістю розв’язання ґендерного паритету в законодавчій владі шляхом штучного визначення пропорцій чоловіків і жінок у складі політичних партій. Серед прихильників уведення такого механізму більшість становлять жінки.
Яку діяльність з встановлення ґендерної рівності в українському суспільстві здійснюють самі політичні партії До респондентів ми зверталися з таким запитанням Чи зустрічали вони в програмах політичних партій чи дискусіях заклик або проголошення рівності між чоловіком і жінкою. Виявилося, що з такими деклараціями стикався кожен четвертий респондента дехто навіть неодноразово. Трохи понад третину громадян вказують, що не змогли знайти жодних закликів або проголошень ґендерної рівності в програмах політичних партій, хоча ретельно вивчали передвиборчі програми. Отже, можна констатувати, що деякі партії декларують у своїх програмах заклики з встановлення
ґендерної рівності, іноді навіть створюються окремі партії такого спрямування, наприклад Жінки за майбутнє України, і ці декларації є помітними для громадян. Ще один факт привертає особливу увагу. Чимала частка респондентів (39%) взагалі не переглядає програми політичних партійне стежить за передвиборчими дискусіями тощо. Напевно, ці респонденти недовіряють деклараціям, проголошуваним у цих документах, оскільки, як свідчать приклади останніх політичних подій, більшість політичних партій чи об’єднань часто ігнорують або взагалі не дотримуються власних передвиборчих гасел.
Аналіз відповідей на це запитання зафіксував певні регіональні особливості. З’ясувалося, що переважна частка тих, хто стикався із закликами або проголошенням рівності чоловіків і жінок, проживає в Житомирській (31%)
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
50
та Київський (30%) областях. Найменше (1%) мешкає в Автономній Республіці Крим. Інших залежностей розподілу відповідей на це запитання від статі або віку респондентів наше дослідження не виявило.
Діаграма 3.2.6. Розподіл відповідей громадян
на запитання Чи помічали Ви у програмах
політичних партій, їхніх передвиборчих
програмах чи дискусіях заклик або
проголошення рівності між чоловіком та
жінкою?”
Окремі політичні партії ведуть певну декларативну роботу з досягнення ґендерної рівності в українському суспільстві, і ця діяльність є помітною. Хоча, як доводить наше дослідження, така робота є радше винятком із правил, оскільки значна частка політичних партій у своїх передвиборчих продуктах таких проголошень не робила так вважають 36% громадян).
Занепокоєння викликає загальний рівень байдужості населення до основних продуктів політичних партій та об’єднань, наприклад політичних програм. Однією з причин такої байдужості можна назвати дискредитацію цих політичних продуктів самими політичними партіями.
Рівень довіри до політиків-жінок та політиків-чо- ловіків серед громадян також можна схарактеризувати терміном “ґендерна толерантність. Так, 27% говорять, що стать політика не впливає на рівень довіри до нього. Наступна за кількістю група респондентів характеризується загальним рівнем недовіри до політиків в цілому, незалежно від статі презентера. Лише п’ята частка громадян свої преференції віддають політикам-чоловікам.
Політик-жінка викликає більше довіри у 14% громадян.
Діаграма 3.2.7. Рівень довіри населення України
до політиків різної статі
Аналіз відповідей громадян стосовно рівня довіри політикам різної статі залежно від статі самого респондента виявив такі тенденції. Загальний рівень довіри або недовіри чоловіків і жінок практично однаковий. Для 27% опитаних жінок і чоловіків стать політика не впливає на рівень довіри до нього. Майже чверть жінок
(23%) та чоловіків (25%) взагалі недовіряють політикам незалежно від їхньої статі. Майже кожен шостий чоловік та кожна шоста жінка не визначилися з відповіддю на це запитання. Кожен четвертий чоловік більше довіряє політикам-чоловікам, кожна шоста жінка – політикам- жінкам.
Рівень довіри до політиків-чоловіків вищий серед чоловіків (25%), ніж серед жінок (16%). І, відповідно, жінки-політики користуються більшою довірою серед представниць своєї статі (18%), ніж серед чоловіків
(9%). Не виключено, щоці респонденти демонструють певну ґендерну солідарність, а відтак – і певні ґендерні стереотипи.
Дослідження зафіксувало окремі залежності рівня довіри до політиків різної статі відрізних соціально- демографічних характеристик респондентів. Передусім відзначимо наявність певних регіональних особливостей у рівні довіри до політиків різної статі. Наприклад, мешканці Донецької області більше довіряють політикам незалежно від їхньої статі, ніж представники інших регіонів. Серед донеччан є певні групи населення, які більше схильні довіряти політикам-чоловікам: це, як правило, чоловіки, які мешкають в самому Донецьку або сільській місцевості.
Разом із тим кримчани відрізняються від решти населення більшим політичним нігілізмом, серед них частка тих, хто взагалі недовіряє політикам, найвища
– 38%. Не виключено, що такий рівень недовіри кримчан пов’язаний з останніми подіями, що розгортаються на тлі розподілу земельних ділянок на півострові та позицією місцевої влади та політиків у цьому конфлікті. Єдина соціальна група серед кримчан, яка демонструє помітну толерантність до політиків різних статей, – це сільські жінки.
Отже, можемо зазначити, що для третини населення України стать політика не є визначальною для висловлення йому довіри. Майже кожен четвертий взагалі недовіряє політикам. АР Крим вирізняється найбільшим політичним нігілізмом серед усіх регіонів. Найбільше політикам довіряють у Донецькій області.
Для третини населення байдуже, якої статі є політичний лідер, визначальними для них радше є інші якості політичного діяча. Постає запитання які саме ці якості Отриманий рейтинг чеснот політика виглядає доволі прогнозованим. Чесність – головна риса політиків, яку воліє знаходити в них переважна більшість людей (78%). Наступні риси за кількістю виборів і не менш значущі для респондентів – це освіченість та чіткість у виконанні програмних цілей. Ще один вагомий штрих до ідеального образу політика криється в його комунікаційних навичках і талантах
(44%) – бути комунікабельним, відкритим та щирим. Далі за рейтингом виокремлюється перелік рис, пов’язаних із об’єктивними характеристиками зовнішність лідера, його вік та наявність харизми. Участь у благодійних акціях слугує важливою рисою політичного лідера для
17% громадян. Можна припустити, що причиною такого
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ
51
невисокого місця благодійності в загальному рейтингу якостей політичних лідерів є розуміння й ототожнення участі політика у благодійних акціях як постійного, а іноді й застарілого елементу самореклами претендента. Стать як визначальна риса лідера політичних партій важлива для кожного сьомого громадянина. З іншого боку, можна говорити, що більшість населення майже не цікавиться наявністю успішного бізнесу у політичного лідера або коріннями його походження (соціальна група, місцевість).
Таблиця 3.2.4. Рейтинг якостей лідерів
політичних партій
Оцінювані позиції
Частка,
%
Ранг
Чесність
77 Освіченість Чіткість у виконанні програмних цілей
Чіткість у виконанні програмних цілей Комунікабельність, відкритість у спілкуванні спілкуванні
44 Зовнішність лідера
Зовнішність лідера Стриманість (безконфліктність)
Стриманість (безконфліктність Вік Здатність до консенсусу
Здатність до консенсусу 8
Харизматичність
Харизматичність
19 Участь у благодійних акціях
Участь у благодійних акціях Стать Амбітність Наявність власної успішної справи
Наявність власної успішної справи Походження з певної соціальної групи
Походження з певної соціальної групи Походження з певної місцевості Інше Преференції чоловіків і жінок стосовно якостей політичних лідерів мають певні особливості, але сама структура рейтингу залишається сталою і незмінною. З діаграми 3.2.8 можна помітити, що чесність і чіткість у виконанні програмних цілей є вельми важливим елементом кар’єри політичного лідера як для чоловіків, такі для жінок. Освіченість, комунікабельність, відкритість у спілкуванні політичного лідера є більш значущими й важливими для жіноцтва, ніж для чоловіків. До цього можна додати, що зовнішність політичного лідера є вагомішим аргументом у плані підтримки саме для жінок.
Діаграма 3.2.8. Преференції чоловіків і жінок
щодо якостей лідерів політичних партій, %
Образ жінки як символу спокою та берегині увиразнюється при виборі значущих рис політичних лідерів. Майже кожна третя жінка шукає в політиках риси дипломата, а саме вміння стримуватися й не викликати конфліктів. Питання неконфліктності політичних лідерів важливі лише для кожного четвертого чоловіка.
Участь політиків у благодійних акціях важливіша для жінок, ніж для чоловіків, тим самим доводячи ще один образ жінки як уособлення доброчинності й допомоги ближнім. Стать політичного лідера, як бачимо, більш важлива саме для чоловіків, ніж для жінок, хоча цей елемент образу політичного діяча як в жіночому, такі в чоловічому рейтингах посідає останнє місце і немає визначального характеру.
Рейтинг бажаних якостей політичного лідера в контексті сучасних політичних реалій України видається обґрунтованим. Такі бажані якості лідера, як чесність, освіченість, послідовність у досягненні програмних цілей (які посідають вищі щаблів рейтингах якостей) виглядають якостями ідеального політичного лідера, а сучасні політичні актори поки до цих ідеалів не дотягують. Зазначимо, що існують незначні особливості сприйняття політиків жіночою й чоловічою аудиторіями.
Сучасні дослідження доводять, що в системі життєвих цінностей більшості українських жінок політика посідає останні сходинки. Верхівку ціннісного айсберга становлять такі пріоритети, як сім’я, здоров’я, діти, матеріальні проблеми, кохання, робота, друзі, кар’єра. З іншого боку, реалії сучасного життя демонструють нам окремі приклади українських жінок- політиків – Ю.Тимошенко, Р.Богатирьова, В. Ульянченко,
О.Кужель, В.Семенюк, І. Богословська та ін. Відтак цікаво з’ясувати, що спонукає жінок і чоловіків залучатися до політичного життя країни. Чим представники різної статі мотивують свої активні політичні позиції?
Серед переліку запитань респондентам запропонували відповісти на таке Які мотиви спонукають жінок зайнятися політичною діяльністю Виявилося, що понад половину громадян знаходять в їхніх мотивах матеріально-економічну зацікавленість, третина пояснює залученість жінок до політики можливістю реалізувати власну особистість. Ще третина пояснює участь жінок у політиці корисними мотивами – задля використання влади в особистих цілях.
Кожен п’ятий пояснює для себе залученість жінок до політичного життя як можливість стати відомою особою. І лише п’ята частина респондентів бачить у діяльності жінки-політика політичну свідомість або бажання реалізувати професійні знання. Мотивація участі в політиці чоловіків, з точки зору громадян, має ще більш утилітарний характер. За оцінками переважної більшості респондентів, чоловіки передусім ідуть у політику задля матеріально-економічної вигоди, використання влади у власних інтересах і панування над іншими. До речі, на думку респондентів, чо- ловіки-політики більшою мірою схильні використовувати владу у власних інтересах, ніж жінки-політики. Отже, окреслені мотиви доводять існування певного стереотипу, згідно з яким справжній чоловік – це той, хто має вла-
ҐЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ ТА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ҐЕНДЕРНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
52
ду. Решта мотивів, за оцінками респондентів, не є значущими в разі обрання політичної кар’єри чоловіками.
На думку громадян, основні мотиви залучитися до активного політичного життя яку жінок, такі у чоловіків криються в утилітарній площині, а саме задля розв’язання власних інтересів, через матеріальну зацікавленість, амбіції, використання влади.
Думка різних груп населення стосовно рейтингу мотивів приходу до політики чоловіків і жінок не залежить від статі чи освіти респондента, від регіону чи типу поселення, де він мешкає, і відтворює загальну тенденцію утилітарного ставлення лідерів до політичної активності. Імідж політиків обох статей, який зафіксувало дослідження, важко назвати позитивним. Займаючись політикою, основні гравці, на думку більшості громадян, радше вирішують власні проблеми, ніж працюють над поліпшенням життя пересічних українців. Не виключено, що такі оцінки зумовлені певною втомою від політики загалом та розчаруванням у політиках обох статей.
Діаграма 3.2.9. Рейтинг основних мотивів
приходу до політики чоловіків та жінок, %
Нині в Україні існує чимало різних профспілок і неурядових організацій (НУО), які опікуються ґендерними проблемами та питаннями, пов’язаними з удосконаленням законодавства, державних механізмів поліпшення становища жінок і чоловіків у суспільстві, пропагандою
ґендерної рівності в різних сферах суспільного життя тощо. Створюються нові жіночій чоловічі організації з орієнтацією на підвищення статусу жінки та чоловіка, прагненням науково осмислених процесів яку жіночому, такі в чоловічому громадському русі, наповнення його новим змістом, надання йому нових рис розвитку
36
Діяльність жіночих організацій передусім асоціюється із розвитком феміністичного руху і сьогодні фактично в кожній області можна знайти реєстри таких організацій Водночас кількість чоловічих громадських організацій в Україні порівняно невелика, членство чоловіків у них незначне і їхня діяльність немає такого широкого розголосу, як діяльність жіночих організацій. Тим не менше, в Україні сьогодні набувають поширення такі чоловічі організації, як Чоловіки проти насилля (Вінницька, Херсонська області, Адаптаційний чоловічий центр (м. Тернопіль) тощо. Основні цілі діяльності таких організацій пов’язані зоб єднанням чоловіків з метою запобігання та розв’язання їхніх складних життєвих обставин через зміну стереотипів людської поведінки. Наприклад, члени Херсонського обласного центру Чоловіки проти насильства декларують прагнення змінити стереотипи в поведінці чоловіків, повною мірою реалізувати їхню роль у сучасній сім’ї та суспільстві, привернути увагу громадськості до проблем чоловіків в Україні”
38
І жіночі, і чоловічі неурядові організації в межах своєї діяльності проводять різні масові заходи, включно з ін- формаційно-просвітницькими кампаніями з питань запобігання домашньому насильству, мирного розв’язання конфліктів, роз’яснення сутності ґендерної рівності, пропаганди здорового способу життя, запобігання торгівлі людьми шляхом організації акцій, тренінгів, семінарів, круглих столів, надання інформаційних, юридичних, психологічних, педагогічних консультацій жінкам і чоловікам (а також членам їхніх сімей) з питань вирішення сімейних конфліктів, кризових станів, наслідків домашнього насильства тощо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал