Програма регіональної школи новаторства



Скачати 231.88 Kb.
Дата конвертації12.01.2017
Розмір231.88 Kb.
ТипПрограма
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

ПРОГРАМА

РЕГІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ НОВАТОРСТВА

«… Не слід чекати появи передового досвіду, його треба проектувати, створювати і відповідно до наукових потенцій учителя допомогти йому виробити свій власний почерк у роботі»

І.Г. Ткаченко

Кіровоград

2014 р.
ПРОГРАМА

Пояснювальна записка

Сталий розвиток України потребує трансформації педагогічної діяльності і технологій педагогічно-виховного процесу, підвищення якості і ефективності Української освітньої системи. Тому дослідження у сфері педагогічного новаторства набувають особливого значення, а досягнення і досвід доцільно широко використовувати і впроваджувати у вітчизняну практику.



В умовах широкої модернізації сучасної освіти важливим чинником цього процесу є інноваційна діяльність кожного навчального закладу, пошук та розробка ефективних методів навчання і виховання учнів, управління навчальним процесом та професійним розвитком педагогів.

Регіональна школа новаторства педагогічних працівників Кіровоградської області (далі РШН) є формою підвищення рівня професійної компетентності завідувачів (директорів), методистів методичних кабінетів (центрів) відділів, управлінь освіти райдержадміністрацій, міських рад, керівників загальноосвітніх навчальних закладів.



Метою діяльності є створення власної моделі РШН у Кіровоградському регіоні, розвиток новаторського руху в освітньому просторі регіону, вивчення та впровадження інноваційних освітніх технологій, виявлення, популяризація педагогічного досвіду та трансформування його в практичну діяльність, підвищення професійної компетентності завідувачів (директорів), методистів методичних кабінетів (центрів) відділів, управлінь освіти райдержадміністрацій, міських рад, керівників загальноосвітніх навчальних закладів Кіровоградської області.

Основними завданнями РШН є:

- сприяння створенню інноваційного освітнього простору післядипломної педагогічної освіти через упровадження досягнень психолого-педагогічної науки в освітній процес навчальних закладів області;

- удосконалення професійної компетентності й педагогічної майстерності методичних, педагогічних та управлінських кадрів;

- поширення перспективних моделей новаторського досвіду з актуальних проблем педагогічної та управлінської діяльності;

- вирішення проблем оновлення й модернізації науково-методичного забезпечення освітніх установ області;

- організація професійної взаємодії та співпраці фахівців із питань післядипломної освіти з різних регіонів України, обмін досвідом роботи щодо ефективної діяльності РШН.



Робота РШН відбувається за такими напрямами:

- розвиток професійної компетентності педагогічних працівників;

- визначення актуальних потреб щодо науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності працівників освіти;

- підвищення професійного рівня учасників РШН на науково-методичних засадах шляхом залучення до роботи в ній науковців, викладачів і методистів;

- залучення методичних, керівних і педагогічних працівників до дослідно-експериментальної діяльності;

- підвищення результативності та якості науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, діяльності освітніх округів в умовах реформування освітньої галузі;

- забезпечення співпраці методичних служб в умовах єдиного інноваційного освітнього простору;

- упровадження і поширення педагогічного досвіду як необхідної умови створення інноваційного освітнього середовища;



поширення досвіду організації і функціонування регіональної школи новаторства;

- організація роботи базових закладів РШН у Кіровоградській області.


Навчально-тематичний план

регіональної школи новаторства на 2014-2016 рр.




Тема

К/годин

Самостійна робота слухачів

Л.

П.




1.

Науково-теоретичні основи новаторства в сучасній освіті

2

2

6

2.

Впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інших технологій у практику роботи

4

4

6

3.

Педагогічні інноваційні технології

2

2

6

4.

Всього

8

8

34


ПЛАН

роботи регіональної школи новаторства на 2014-2016 роки

(завідувачів, методистів методичних кабінетів (центрів) відділів,

управлінь освіти райдержадміністрацій, міських рад)




  1. Провести заняття регіональної школи новаторства з проблеми «Науково-методичні засади розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів: проблеми, перспективи» на базі комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

  1. травня 2014 року




  1. Обговорити на серпневих засіданнях методичних об’єднань обласного, районного рівнях керівних і педагогічних працівників питання про діяльності регіональної школи новаторства

серпень 2014 року


  1. Взяти участь в обласному ярмарку педагогічних ідей «Інформаційно-комунікаційна компетентність педагогів як умова забезпечення якісної освіти»

  1. серпня 2014 року




  1. Організувати самостійну роботу слухачів: опрацювання наукової та методичної літератури, апробація у навчально-виховному процесі інноваційних методів, прийомів, засобів, форм роботи та продуктивних технологій

протягом року


  1. Створити на сайті ОНМЦ освітнього менеджменту сторінку «Регіональна школа новаторства», інформаційний банк даних

травень 2014 року


  1. Організувати форум «Регіональна школа новаторства» на сайті обласного навчально-методичного центру освітнього менеджменту та координації діяльності методичних служб для обміну досвідом та забезпечення технічної й інформаційної підтримки роботи учасників РШН

листопад 2014 року


  1. Проводити консультації, обговорення й рецензування педагогічних та управлінських проектів

протягом року


  1. Створити динамічні групи з метою вивчення й аналізу конкретної педагогічної проблеми; творчі групи з педагогів, які бажають розробити методичний матеріал за певною темою

протягом року

  1. Проводити на базі загальноосвітніх шкіл заняття методичних студій, навчальні тренінги з методики використання новаторського досвіду вчителів

протягом року (за запрошенням)


  1. Провести науково-методичну конференцію у рамках заняття регіональної школи новаторства «Науково-методичне забезпечення впровадження новаторських ідей і досвіду в діяльність навчальних закладів

травень 2015 року


  1. Створити дидактичну базу за результатами роботи регіональної школи новаторства

протягом року


  1. Висвітлювати роботу регіональної школи новаторства на сайті обласного навчально-методичного центру освітнього менеджменту та координації діяльності методичних служб, у засобах масової інформації та виданнях: всеукраїнський журнал для працівників методичної служби «Методист», обласних науково-методичних журналах «Педагогічний вісник», «Методичний вісник»

протягом року

  1. Випустити збірник творчих проектів учасників регіональної школи новаторства «Педагоги-новатори Кіровоградщини»

травень 2016 року
Орієнтовна тематика проектів

1. Модернізація змісту і структури управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Формування якостей лідера інноваційних перетворень у контексті завдань загальної середньої освіти.

3. Сучасні наукові підходи до розвитку національної школи та модернізації управління нею.

4. Шляхи реалізації інноваційної освітньої політики.

5. Компетентнісна модель системи розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівника профільного навчального закладу.

6. Розвиток управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу.

7. Імідж керівника – визначальний фактор формування позитивного іміджу навчального закладу.

8. Проектування особистісно-розвивального змісту навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

9. Моделювання управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу.

10. Модернізація управлінської діяльності заступника директора з навчально-виховної роботи в умовах переходу на новий зміст і структуру навчання.

11. Інноваційний менеджмент у системі загальної середньої освіти.

12. Моніторинговий супровід управлінської діяльності заступника директора загальноосвітнього навчального закладу.

13. Система керівництва роботою школи у досвіді В.О. Сухомлинського та сучасні тенденції організації управління загальноосвітнім навчальним закладом.

14. Діяльність ради школи у системі державно-громадського управління навчальним закладом.

15. Співпраця педагогічного, учнівського та батьківського колективів в організації виховного процесу в школі.

16. Особливості функціонування профільної школи в сільській місцевості.

17. Моделювання навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі в умовах модернізації освіти.

18. Організація науково-методичної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі: нові підходи та стратегії.

19. Організація роботи з реалізації науково-методичної проблемної теми загальноосвітнього навчального закладу.

20. Упровадження інтерактивних методів та форм методичної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі: управлінський аспект.

21. Активні форми і методи впровадження педагогічного досвіду: практичний аспект.

22. Особливості маркетингу в сфері освіти.

23. Сучасний урок: вимоги, проблеми, знахідки.

24. Ефективні методи управління освітніми закладами.

25. Впровадження новітніх педагогічних технологій креативної освіти для розвитку інноваційної особистості.

26. Методичний проект – інноваційний ресурс методичної роботи в школі.
Орієнтовна структура проекту

Автор проекту ____________________________________________________

Керівник проекту _________________________________________________

Мета проекту _____________________________________________________

Актуальність проекту______________________________________________

Тип проекту ______________________________________________________

Тема дослідження _________________________________________________

__________________________________________________________________

Характеристика проекту (зміст, кінцевий результат, кількість учасників, тривалість, база реалізації проекту, учасники проекту, модератори проекту) __________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Завдання проекту __________________________________________________

__________________________________________________________________

Очікувані результати ______________________________________________

__________________________________________________________________

Напрями проекту __________________________________________________

Термін реалізації проекту __________________________________________

Етапи реалізації проекту:

І. Підготовчий етап ________________________________________________

ІІ. Обґрунтування, дослідження обраної проблеми ____________________

__________________________________________________________________



ІІІ. Реалізація плану дій ____________________________________________

ІV. Підготовка до представлення проекту ____________________________

V. Представлення матеріалів дослідження ___________________________

VI. Підсумок ______________________________________________________

Тезаурус

для заняття регіональної школи новаторства

завідувачів, методистів методичних кабінетів (центрів) відділів,

управлінь освіти райдержадміністрацій, міських рад


Проблема: «Науково-методичні засади розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів: проблеми, перспективи».
Професійна освіта: Словник: Навч. Посіб./Уклад.С.У.Гончаренко та ін.;

За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища шк.., 2000. – С. 218.
Новаторство педагогічне – термін, що вживається на позначення діяльності педагогів та викладачів, спрямованої на поліпшення процесу навчання і виховання, його раціоналізацією. Ця діяльність може стосуватися змін у завданнях, методах і прийомах навчання, а також у формах організації процесу навчання й виховання. Н. п. може здійснюватися як діяльність експериментальних, пілотних, авторських шкіл.
Чорний В.В. Педагогічне новаторство: ретроспектива і сучасність

[Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.confcontact.com/2009specpr/chornij.php

Донецький національний університет
Педагогічний досвід може бути як новаторським, так і дослідницьким. Новаторський досвід передбачає передусім новизну, емпіричний характер практичної діяльності, пошук нових технологій навчально-виховного процесу оригінальність [3].

У ХХ ст. в Україні педагогічне новаторство розвивалося у межах радянської системи освіти. Слід виділити концепцію гуманістичної педагогіки В. Сухомлинського, оригінальну педагогічну систему колективного виховання А.С. Макаренка. Пізніше, у 70-80-ті роки, проявили себе такі педагоги-новатори як В.Ф. Шаталов, С. Лисенкова, М. Щетинін та ін. Проте їх педагогічний досвід і методики в Україні використовуються обмежено, недооцінюються, сприймаються критично або не сприймається взагалі, що змушує шукати визнання в інших країнах.


Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів.

Х.: Прапор, 2009. – С. 188-189.


У словнику представлений понятійний, методологічний апарат основних галузей психології.
Компетентність (лат. competens – відповідний, здатний) – психосоціальна якість, що означає силу і впевненість, які грунтуються на відчутті власної успішності і корисності, що дає людині усвідомлення своєї спроможності ефективно взаємодіяти з оточенням.
Компетентність соціально-психологічна – здатність індивіда ефективно взаємодіяти з навколишніми людьми в системі міжособистісних стосунків. Формується в ході освоєння індивідом систем спілкування і включення в спільну діяльність. До складу її входять: 1) уміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях; 2) уміння правильно визначати особистісні особливості та емоційні стани інших людей; 3) уміння вибирати адекватні способи поводження з ними і реалізовувати їх у процесі взаємодії. Особливу роль відіграє вміння поставити себе на місце іншого.
Компетентність у часі (Time competence)головна шкала «Опитувальника особистісної орієнтації», яка оцінює тенденцію людини жити в сьогоденні, а не концентруватися на минулому або майбутньому.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

початкової загальної освіти

(затверджений постановою Кабінету Міністрів України


від 20 квітня 2011 р. № 462)
У Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

1) громадянська компетентність – здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) ключова компетентність – спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

3) ключова компетенція – об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій);

4) компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна;

5) компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

6) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

7) комунікативна компетентність — здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

8) міжпредметна компетентність – здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

9) міжпредметні естетичні компетентності – здатність орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, у тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;

10) предметна компетентність – освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням;

11) предметна компетенція – сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює;

12) предметна математична компетентність – особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;

13) предметна природознавча компетентність – особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин «людина-природа»;

14) соціальна компетентність – здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

базової і повної загальної середньої освіти

(затверджений постановою Кабінету Міністрів України


від 23 листопада 2011 р. № 1392)
У Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

1) громадянська компетентність – здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) діяльнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;

3) загальнокультурна компетентність – здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

4) здоров’язбережувальна компетентність – здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;

5) інформаційно-комунікаційна компетентність – здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань;

6) ключова компетентність – спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

7) ключова компетенція – певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини;

8) компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

9) компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

10) компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

11) комунікативна компетентність – здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

12) міжпредметна естетична компетентність – здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва;

13) міжпредметна компетентність – здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;

14) навчальна програма – нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання;

15) особистісно зорієнтований підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні;

16) предметна (галузева) компетентність – набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань;

17) предметна компетенція – сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

18) предметна мистецька компетентність – здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;

19) проектно-технологічна компетентність – здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

20) соціальна компетентність – здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
Список рекомендованої літератури

1. Айсмонтас Б.Б. Педагогическая психология: схемы и тесты Б.Б. Айсмонтас – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – 208 с.

2. Бартків О. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності / О. Бартків // Проблеми підготовки сучасного вчителя. ─ № 1, 2010. – С. 52-58.

3. Білик Н.І. Новаторський поклик початкових класів Полтавщини / Н.І. Білик, М.П. Крилевець // Імідж сучасного педагога. – 2012. – № 6. – С. 1–8 (рубрика «Журнал у журналі»).

4. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.

5. Ващенко Л.М. Наукові підходи до інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти / Л.М. Ващенко // Післядипломна освіта в Україні. – К., 2011. ─ № 2. – С. 3-8.

6. Вакуленко В. М., Інноваційні технології навчання як засіб підвищення якості підготовки педагогів [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2003_5_1/doc_pdf/vakulenko.pdf

7. Волкова Н.П. Педагогіка: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 576 с.

8. Введенский В.М. Моделирование профессиональной компетентности педагога / Введенский В. М. // Педагогика. – 2003. ─ № 10. – С. 51 - 55.

9. Гуменюк В.В. Науково-методична робота з педагогічними кадрами: навч.-метод. посіб. / В.В. Гуменюк, І.А. Наумчук. — Хмельницький: ПП. Мошак М.І., 2005. — 159 с.

10. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч.посіб. / І.М. Дичківська– К.: Академвидав, 2004. – С. 247–295.

11. Енциклопедія освіти / гол. ред. В.Г. Кремень; Акад. пед. Наук України. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 1040 с.

12. Загорний М.П. Генезис понять «компетентність», «професійна компетентність» та «професійна компетентність педагога» у вітчизняній та світовій педагогічній науці і практиці навчання дорослих / М.П. Загорний // Імідж сучасного педагога. - № 1 (110). - 2011. - С.3 - 5.

13. Иванова-Гладильщикова Н. Интерв’ю с В.Ф. Шаталовым « Мои дети заканчивают школу не в 11-м, а в 9-м классе» // Газета «Люди»: Режим доступа: http://www.peoples.ru/science/professor/shatalov/.

14. Клокар Н. І. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти на засадах диференційованого підходу: моногр. / Н. І. Клокар. — К., 2010. — 528 с.

15. Клокар Н. І. Управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу: дис. д-ра пед. наук: 13.00.06 / Н. І. Клокар. — К., 2011. – 445 с.

16. Конаржевский Ю.А. Менеджмент и внутришкольное управление / Ю.А. Конаржевский. — М.: Центр «Пед. поиск», 2000. — 224 с.

17. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно- воспитательного процесса и управление школой / Ю.А. Конаржевский. — М.: Педагогика, 1986. — 144 с.

18. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. К.:Грамота, 2005. – 448 с.

19. Маслов В.І. Принципи ефективного розвитку системи післядипломної освіти / В. І. Маслов // Післядипломна освіта в Україні. — 2010. — № 1. — С. 7–11.

20. Мозгаров Л.В. Учитель и качество образования / Л.В. Мозгаров, В.П. Панасюк // Педагогика. – 2007. – № 1. – С. 66–72.

21. Метод як засіб пізнання. Шманько І.І., Химинець О.В., Химинець В.В., Петечук В.М. – Ужгород: ЗІППО, 2010. – 244 с.

22. Митина Л.М. Профессиональное развитие и здоровье педагога: проблемы и пути решения. [Електронний ресурс] Режим доступу: – http:// www.ipk.admin.tstu.ru

23. Новий тлумачний словник української мови/укладачі В.Яремко, О. Сліпушко, Т. 4. – К.: Аконіт, 2000. – С.305.

24. Олійник В. Теоретичні та організаційні аспекти управління розвитком системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти/ Післядипломна освіта в Україні. – К., 2005 . – № 1 – С. 27–34.

25. Олійник В.В. Впровадження нових освітніх технологій у закладах післядипломної педагогічної освіти / В.В. Олійник // Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології: зб. наук. праць / за заг. ред. Н.Г. Ничкало. – Харків: НТУ «ХПІ», 2007. – С. 432 ─ 438.

25. Підвищення кваліфікації керівників освіти за дистанційною формою навчання/ Олійник В.В., Биков В.Ю., Гравіт В.О., Кухаренко В.М., Жук Ю.О., Антощук С.В., Кліменко А.Л., Сябрук Т.І. / За ред. В. В. Олійника. – К.: Логос, 2006. ─ 408 с.

26. Положення «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» (наказ МОН України № 522 від 17.11.2000) Освіта України. – 2001. ─ № 6. ─ С. 1 - 4.

27. Положення «Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад» (Наказ МОН України № 114 від 20.01.2002). – К., 2002. – 8 с.

28. Педагоги-новатори [Електронний ресурс] Режим доступу: http://shkola3000.ru/Obrazovatelnye-kontseptsii.html

29. Перший Всеукраїнський перепис населення: історичні, методологічні, соціальні, економічні, етичні аспекти. – Режим доступу: http://www.d-m.com.ua/05_07.htm.

30. Програма «Зразковий вчитель SMART». [Електронний ресурс] Режим доступу:– www.smartboard.com.ua

31. Трухин И. Очерк педагогическиго новаторства / И. Трухин . – Режим доступа: http://www.athens.kiev.ua/academy/novaz01.htm.

32. Програма міжнародного професійного розвитку вчителів. – [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua

33. Харламов И.Ф. Педагогика: учебник / И.Ф. Харламов. – 7 - е изд. – Мн.: Университетское, 2002. – 560 с.

34. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. В.В. Химинець – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 360 с.

35. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями на 10 лютого 2010 року. - К., 2010. - 260 с.

36. Чміль А.І. Структура і зміст інформаційної компетентності педагогічного працівника професійно-технічного навчального закладу / А.І. Чміль, М.П. Загорний // Вісник післядипломної освіти: збірник наук праць. ─ № 4 (17). ─ 2011. ─ С.183 ─ 189.

37. Чернишова Є. Управління процесом підготовки та професійного зростання науково-педагогічних кадрів в умовах євроінтеграції /Є. Чернишова, Г. Штомпель, В. Саюк // Шлях освіти. – 2010. – № 1. – С. 8–12.



38. Шманько І.І., Про інтелектуальну власність вчителеві та учневі. Талапканич М.І., Шманько І.І. – Ужгород: ЗІППО, 2007. – 188 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал