Програма рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво довідник парламентаря 01




Сторінка6/11
Дата конвертації14.07.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
39
Комітет з питань бюджету не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, висновки
Рахункової палати і готує висновки та пропозиції до нього (які викладаються у вигляді проекту постанови Верховної Ради), а також таблицю пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи
139
:
Таблиця має містити:
• текст законопроекту, прийнятого за основу;
• усі внесені та не відкликані пропозиції (можливо, із стислим обґрунтуванням), поправки, що мають суцільну нумерацію і розміщуються на рівні з відповідними статтями законопроекту, із зазначенням ініціаторів їх внесення – суб’єктів права законодавчої ініціативи;
• висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок
140
Показники, що містяться у висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет
України на наступний рік, мають бути збалансованими
141
Проект постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Держав- ний бюджет України на наступний рік, а також таблиця пропозицій суб’єктів права законодавчої
ініціативи надаються народним депутатам не пізніше ніж за два дні до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні
142
Розгляд проекту закону про Державний бюджет у першому читанні
Верховна Рада розглядає проект закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому.
У разі, якщо бюджетний період не співпадає з календарним роком, строки розгляду встановлю- ються за процедурним рішенням Верховної Ради.
Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови
Комітету Верховної Ради з питань бюджету щодо висновків та пропозицій до проекту закону та результатів його розгляду.
В обговоренні цього питання слово для виступу надається:
• представникам комітетів Верховної Ради за письмовими заявами,
• представникам депутатських фракцій (депутатських груп),
• народним депутатам,
• представникам Кабінету Міністрів,
• представникам Рахункової палати
143
Розгляд проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні проводиться за процедурою повного обговорення
144
Процедура повного обговорення питань на пленарному засіданні включає:
1. доповідь Голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету, запитання доповідачу і відповіді на них;
2. співдоповідь визначеного головним комітетом співдоповідача, запитання співдоповідачу і відпо- віді на них;
3. виступи народних депутатів – членів головного комітету з оголошенням та обґрунтуванням окремої думки, якщо вона не була надана народним депутатам разом з висновком відповідного комітету чи тимчасової спеціальної комісії;
4. виступи по-одному представнику від кожного комітету;
5. виступи представників депутатських фракцій, народних депутатів;
6. оголошення головуючим на пленарному засіданні про припинення обговорення та повідомлення про кількість промовців, які виступили і які записались на виступ;
7. заключне слово доповідача і співдоповідача (співдоповідачів);
8. уточнення та оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозицій, які надійшли щодо
139 Регламент Верховної Ради, ч.4 ст.156;
140 Регламент Верховної Ради, п.п.1-3 ч.1 ст.118;
141 Регламент Верховної Ради, ч.4 ст.156;
142 Регламент Верховної Ради, ч.5 ст.156;
143 Регламент Верховної Ради, ч.1,2,3,5 ст.157;
144 Регламент Верховної Ради, ч.4 ст.157;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
40
обговорюваного питання і будуть ставитись на голосування
145
Після завершення обговорення ставиться на голосування за основу підготовлений комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, проект постанови Верховної Ради щодо висно- вків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Після прийняття за основу проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік ставляться на голосування ті включені до таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, на розгляді та голосуванні яких наполягає народний депу- тат.
Якщо Верховною Радою не прийнято рішення на підтримку проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік за основу, проводиться постатейне голосування таких висновків та пропозицій, а також тих включених до таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України, на розгляді та голосуванні яких наполягає народний депу- тат.
У разі якщо під час голосування були підтримані пропозиції, які призвели до змін висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлених комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, Верховна Рада може перенести на визначений строк (але не більш як на два дні) голосування в цілому проекту постанови Верховної
Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступ- ний рік.
Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік вважається прийнятим у пер- шому читанні, якщо на підтримку під час голосування в цілому проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Схвалені
Верховною Радою висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради.
Якщо на підтримку під час голосування в цілому проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік не отримано необхідної кількості голосів народних депутатів, Верховна Рада може прийняти рішення про направлення цього проекту постанови до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, для підготовки до повторного розгляду Верховною Радою з урахуванням зауважень, вис- ловлених під час розгляду цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради (з визначенням строків такої підготовки)
146
Підготовка проекту закону про Державний бюджет на друге читання
Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні Кабінет Міністрів України за участю уповноважених представників комітету Верховної
Ради з питань бюджету готує та у 14-денний строк, але не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльну таблицю щодо їх урахування з вмотивованими поясненнями стосовно неврахованих положень Бюджетних висновків Верховної Ради.
Поданий Кабінетом Міністрів України проект закону про Державний бюджет України на наступ- ний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльна таблиця щодо їх урахування надаються народним депутатам не пізніш як за десять днів до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради.
Комітет з питань бюджету, після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Дер- жавний бюджет України на наступний рік, підготовленого до другого читання, готує висновок щодо врахування у цьому законопроекті Бюджетних висновків Верховної Ради. При цьому пропозиції
145 Регламент Верховної Ради, ст. 30;
146 Регламент Верховної Ради, ч.6-11 ст.157;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
41
народних депутатів, комітетів до проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого до другого читання, не розглядаються
147
Розгляд проекту закону про Державний бюджет у другому читанні
Друге читання проекту закону про Державний бюджет передбачає прийняття:
• граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) державного бюджету;
• граничного обсягу державного боргу;
• граничного обсягу надання державних гарантій;
• загальної суми доходів, видатків та кредитування державного бюджету;
• розміру мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;
• розміру прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;
• бюджетних призначень міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів
148
Друге читання розпочинається з доповіді члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування державної бюджетної політики, щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради цього законопроекту. Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету доповідає висновок Комітету з питань бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів Бюджет- них висновків Верховної Ради при підготовці проекту закону про Державний бюджет до другого читання
149
Після доповідей члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування державної бюджетної політики, та голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, проводиться обговорення в такому порядку
150
:
1. доповідь народного депутата – ініціатора внесення пропозиції або іншого суб’єкта права зако- нодавчої ініціативи чи його представника, запитання доповідачу і відповіді на них;
2. співдоповідь визначеного головним комітетом чи тимчасовою спеціальною комісією співдопо- відача, запитання співдоповідачу і відповіді на них;
3. виступи народних депутатів – членів головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії з оголошенням та обґрунтуванням окремої думки, якщо вона не була надана народним депутатам разом з висновком відповідного комітету чи тимчасової спеціальної комісії;
4. виступи по одному представнику від кожного комітету, тимчасової спеціальної комісії, до яких, крім головного комітету, направлявся проект закону чи іншого акта Верховної Ради, у разі якщо висновки цих комітетів чи тимчасових спеціальних комісій не були надані народним депутатам;
5. виступи представників депутатських фракцій (депутатських груп), народних депутатів;
6. оголошення головуючим на пленарному засіданні про припинення обговорення та повідо- млення про кількість промовців, які виступили і які записалися на виступ;
7. заключне слово доповідача і співдоповідача (співдоповідачів);
8. уточнення та оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозицій, які надійшли щодо обговорюваного питання і будуть ставитися на голосування
151
Після обговорення Верховна Рада проводить голосування щодо прийняття у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням висновку комітету з питань бюджету щодо врахування у цьому законопроекті Бюджетних висновків Верховної Ради. У разі прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні проводиться голосування про прийняття цього законопроекту в цілому.
Якщо Верховною Радою не прийнято рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні, проводиться розгляд і голосування статей, на розгляді і голосуванні яких наполягають народні депутати.
147 Регламент Верховної Ради, ч.1-3 ст.158;
148 Регламент Верховної Ради, ч.4 ст.158;
149 Регламент Верховної Ради, ч.5-6 ст.158;
150 Регламент Верховної Ради, ч.7 ст.158;
151 Регламент Верховної Ради, ст.30;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
42
У разі якщо під час голосування статей показники проекту бюджету залишаються збалансова- ними, ставиться на голосування пропозиція щодо прийняття проекту закону про Державний бюджет
України на наступний рік у другому читанні та в цілому.
У разі якщо під час голосування статей показники проекту бюджету стали розбалансованими,
Верховна Рада відкладає на визначений строк (але не більш як на 2 дні) голосування щодо при- йняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні для забезпечення збалансованості показників проекту бюджету комітетом з питань бюджету.
Якщо не прийнято рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні, Верховна Рада може прийняти рішення про направлення цього законопроекту до Кабінету Міністрів України для підготовки на повторне друге читання (з визна- ченням строків та критеріїв такої підготовки).
Якщо під час прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні в тексті цього законопроекту виникають суперечності і помилки, які виключають можливість застосування його норм після остаточного прийняття та набрання чинності, розгляд відповідних статей законопроекту переноситься на третє читання
152
Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет на наступний рік завершу-
ється не пізніше 20 листопада року, що передує плановому
153
Підготовка проекту закону про Державний бюджет на третє читання
Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні Комітет з питань бюджету не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, готує його до третього читання.
Комітет з питань бюджету готує пропозиції щодо усунення суперечностей і помилок у тексті статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, розгляд яких перенесено на третє читання, та подає порівняльну таблицю таких статей і остаточну редакцію законопро- екту. Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні пропозиції народних депутатів, комітетів до нього не розглядаються
154
Розгляд проекту закону про Державний бюджет у третьому читанні
Третє читання проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік починається з доповіді голови комітету з питань бюджету та співдоповіді члена Кабінету Міністрів України, від- повідального за формування державної бюджетної політики, про пропозиції щодо усунення супер- ечностей і помилок у тексті статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Після доповіді та співдоповіді проводиться голосування пропозицій комітету Верховної Ради з питань бюджету щодо усунення суперечностей і помилок у тексті статей проекту закону про
Державний бюджет України на наступний рік та прийняття проекту закону в цілому.
У разі неприйняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у цілому цей законопроект за рішенням Верховної Ради направляється на повторне третє читання з визна- ченням строків його наступного розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради.
Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому
155
Протягом трьох днів з дня прийняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет
України Кабінет Міністрів України подає Президенту України обґрунтування і розрахунки щодо бюджетних показників такого закону, змінених порівняно з проектом закону про Державний бюджет
України, поданим Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на розгляд у першому читанні.
152 Регламент Верховної Ради, ч.8-13 ст.158;
153 Регламент Верховної Ради, ч.4 ст.158;
154 Регламент Верховної Ради, ч.ч.1-2 ст.159;
155 Регламент Верховної Ради, ч.ч.3-6 ст.159;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
43
Якщо Президент України повернув до Верховної Ради України для повторного розгляду закон про Державний бюджет України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями, які перед- бачають зміни бюджетних показників, Кабінет Міністрів України у тижневий строк подає Верхо- вній Раді України зміни до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлені додатки до нього відповідно до пропозицій Президента України
156 156 Бюджетний кодекс, ч.ч.2-3 ст.39;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
44
Розділ.5.
ПРОЦЕДУРА.ВНЕСЕННЯ.
ТА.ПРИЙНЯТТЯ.ЗМІН.ДО.
КОНСТИТУЦІЇ.УКРАЇНИ
Нормативна база
Порядок діяльності Верховної Ради щодо внесення змін до Конституції України визначається
Конституцією України, главою 26 Регламенту. До переліку законів, які використовуються при роботі над внесенням змін до Основного Закону, слід також додати Закон “Про статус народного депутата
України і Закони про “Про Конституційний Суд України” та “Про всеукраїнський референдум”.
Крім того, деякі положення, що стосуються діяльності парламенту при виконанні зазначеної процедури, визначаються у відповідності до Рішень Конституційного Суду України № 8-рп/98 від
09.06.98 і № 15-рп/2000 від 14.12.2000, а також низки інших Рішень Конституційного Суду.
Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року Верховною Радою України, не дає чіткої відповіді, яким чином може бути прийнято цілковито новий текст Конституції. Що стосується Вер- ховної Ради України, то в ч.1 ст.85 мова йде лише про надання парламенту законодавчої функції стосовно внесення змін до чинної Конституції.
Конституційний Суд у своєму рішенні № 3-зп від 11.07.1997 (справа щодо конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98 Конституції України). згадуючи в установчій час- тині рішення про виключне право народу визначати та змінювати конституційний лад у державі, відповідно до вимог статті 5 Основного Закону, стверджує, що прийняття Конституції в 1996 році
“було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив
Верховну Раду на її прийняття”. Проте детального роз’яснення поняття “конституційний лад” і його деталізації у вказаному рішенні не було.
Наступний крок у напрямку розкриття послідовності дій при здійсненні процедури прийняття нового тексту Конституції України і взагалі принципової можливості такого розвитку подій був виконаний Конституційним Судом у його Рішенні № 3-рп /2000 від 27 березня 2000 року. Розгляд у суді було викликано появою Указу Президента України № 65/2000 “Про проголошення всеукраїн- ського референдуму за народною ініціативою”.
Судом було об’єднано у спільне провадження ідентичні подання двох груп народних депута- тів України стосовно конституційності шести питань, що виносилися на розсуд народу на цьому референдумі. Зокрема, шостим пропонувалося таке питання: “Чи згодні Ви з тим, що Конституція
України має прийматися всеукраїнським референдумом?”.
Відповідь Суду мала достатньо контраверсійний характер, бо визнання невідповідності такого питання Конституції, а саме так вирішив з цього приводу Суд, до певної міри дисонує з вищезгада- ною нормою статті 5 Конституції України про виключне право народу визначати конституційний лад у державі. Проте подальші пояснення дають можливість зрозуміти логіку суддів. Затверджуючи такий вердикт, Конституційний Суд виходив з того,що це питання, винесене на референдум без якогось попереднього з’ясування ставлення народу до необхідності прийняття нового тексту Кон- ституції, може призвести до негативних наслідків. Зокрема, це може викликати сумніви у легітим- ності Основного Закону держави. А це, у свою чергу, матиме наслідком послаблення встановлених
Конституцією “основ конституційного ладу в Україні, прав і свобод людини і громадянина”.
Тим не менше, повної ясності в цьому питанні у результаті цього Рішення немає. В першу чергу, це стосується фундаментального питання стосовно того, чи відповідатиме чинній Конституції

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
45
України запропонована процедура прийняття Основного Закону? А виглядає вона у рамках вище- наведеного Рішення так: спершу на дорадчому всенародному опитуванні встановлюється необхід- ність прийняття нового тексту Конституції, а після цього на всенародному референдумі, що має
імперативний (зобов’язуючий) характер, нова Конституція приймається.
У своєму Рішенні № 6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 р., в якому йшлося про здійснення влади наро- дом, Суд недвозначно стверджує право народу приймати нову Конституцію України. Такий імпе- ратив, за твердженням Суду, випливає “з нормативно-правового змісту положень частини третьої статті 5 Основного Закону України, згідно з якими народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні”.
Звідси можемо зробити висновок, що актом прийняття нового тексту Конституції народом і буде визначено конституційний лад у нашій державі на той момент часу, коли народ виявить волю стосовно цього. З такого постулату випливає ще одне концептуальне положення: зміст поняття
“конституційний лад” викладається не в окремій статті Конституції або у групі статей, він визна- чається всією сукупністю статей Основного Закону без жодного винятку, з першої до останньої.
Ще більш послідовно така теза простежується у резолютивній частині зазначеного Рішення, де йде мова про безпосередній зміст поняття суверенного права народу на владу в країні. Це форму- люється так: “Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визна- чати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України у порядку, встановленому його розділом ХІІІ”.
Наведене речення містить у собі кілька складових українського конституційного процесу. У першій його частині підтверджено, що визначення конституційного ладу є виключною прерога- тивою народу України. По-друге, здійснюватися це повинно без участі будь-яких посередників, включно з державою, її органами або посадовими особами. По-третє, здійснюватися такий акт має волевиявленням народу на всеукраїнському референдумі. І, насамкінець, позитивне рішення, отримане у результаті розгляду певного тексту Конституції, винесеного на розсуд народу на цьому референдумі, буде означати закріплення конституційного ладу в нашій країні саме цим текстом.
Водночас, Конституційний Суд ще раз стверджує, що тільки народ має право змінювати визна- чений конституційний лад в Україні, але не вимагає безпосереднього виконання таких процедур народом поза участю відповідних структур – воно полягає у внесенні змін до чинного тексту Осно- вного Закону України. Визначається, що сьогодні порядок внесення таких змін прописано у ХІІІ розділі чинної Конституції України.
Отже, ми бачимо чітке і недвозначне розмежування Конституційним Судом України двох фун- даментальних прав народу: на визначення конституційного ладу і на його зміну. І перше, і друге
є правом виключно народу, але втілення їх у практику є різним. Це стосується як суб’єктів, так і порядку здійснення цих прав.
Можемо стверджувати, що на час прийняття чинного тексту Конституції у 1996 році побуту- вав підхід до нього як до певного роду канонічного тексту. Вочевидь, саме тому в положеннях
Основного Закону не прописана, хоча б побіжно, процедура можливого прийняття нового тексту
Конституції на заміну чинного.
У своєму Рішенні № 6-рп від 16.04.2008 Конституційний Суд України впритул підійшов до вирішення питання про унормування технології прийняття нового тексту Конституції на всеукра-
їнському референдумі. Звісно, він не міг надати рекомендації щодо розробки і прийняття змін до
Конституції і законів України, які б раз і назавжди розв’язали суперечку різних гілок влади у цьому питанні. Проте перелік чітких кроків, які мають бути виконані для подолання лакуни у чинному законодавстві він означив.
У резолютивній частині цього Рішення у справі, яка так і називається – “про прийняття Кон- ституції та законів України на референдумі”, Суд, по-перше, чітко визначив, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади у державі може приймати на всеукраїнському референдумі саму Конституцію і закони України (вносити до них зміни), окрім законів, прийняття яких на референдумі не допускається. Разом із цим, Конституційний Суд встановив беззастережну вимогу, що порядок їх прийняття має бути визначений Конституцією і законами України. Звертаємо увагу на те, що у Рішенні застосовано наказову форму: “має бути”. Таке формулювання вказує на те, що таких норм у чинному законодавстві України поки що немає і, отже, поки що не може бути й мови



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал