Програма рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво довідник парламентаря 01




Сторінка1/11
Дата конвертації14.07.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Ф
ОНД
С
ХIДНА
Є
ВРОПА
Київ 2014
Програма РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво
ДОВІДНИК ПАРЛАМЕНТАРЯ 01
ОСНОВНІ АСПЕКТИ
ЗАКОНОТВОРЧОГО
ПРОЦЕСУ

ОСНОВНІ АСПЕКТИ
ЗАКОНОТВОРЧОГО
ПРОЦЕСУ
Київ 2014
Д О В І Д Н И К П А Р Л А М Е Н Т А Р Я 0 1

УДК 342.537+ 342.572
Довідник парламентаря 01. Основні аспекти законотворчого процесу / Крижанівський В.П.,
Нечипоренко Л.О., Рахімкулов Е.Р., Чередніченко С.Г. – К.: [ФОП Москаленко О. М.], 2014. –
78 с.
З кінця 2013 року Фонд Східна Європа почав впроваджувати в Україні проект USAID
(Агентства США з міжнародного розвитку) – Програму «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво».
Головною метою Програми «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне пар­
ламентське представництво» є сприяння становленню підзвітного, відповідального і демократичного представницького органу – Парламенту України – шляхом:
1. Сприяння народним депутатам України у їх зусиллях із налагодження ефективної системи співпраці з виборцями і підвищення якості виконання їх представницьких повноважень;
2. Сприяння поширенню ініціатив громадянської освіти і моніторингу за діяльністю як Верховної Ради України так і народних депутатів України з метою покращення їх підзвітності виборцям;
3. Сприяння становленню незалежної законодавчої гілки влади у системі органів державної влади України шляхом підвищення ефективності чинних парламентських процедур.
Завданнями проекту є:
• Більш ефективне залучення громадян до законодавчого процесу;
• Розширення участі громадян у моніторингові роботи єдиного законодавчого органу держави;
• Посилення ефективності незалежного парламентського контролю за виконавчою владою.
Це видання здійснено за підтримки Відділу демократії і врядування Місії USAID в Україні,
Молдові, Білорусі та на Кіпрі відповідно до умов угоди No.AID­121­A­14­00001 (Програма
«РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво»).
Електронну версію цього видання розміщено на веб­сайті Програми «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво» – www.radaprogram.org
ISBN 978­966­2214­41­3
© Програма «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», 2014
Ф
ОНД
С
ХIДНА
Є
ВРОПА

3
ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................4
Розділ.1..ПОНЯТТЯ.ТА.СТАДІЇ.ЗАКОНОДАВЧОГО.ПРОЦЕСУ...........5
Розділ.2..ПРОЦЕДУРА.ВНЕСЕННЯ.ЗАКОНОПРОЕКТУ..
НА.РОЗГЛЯД.ВЕРХОВНОЇ.РАДИ.........................................................7
Розділ.3..ПРОЦЕДУРА.РОЗГЛЯДУ.ЗАКОНО.ПРОЕКТІВ..
ВЕРХОВНОЮ.РАДОЮ........................................................................17
Розділ.4..ОСОБЛИВОСТІ.ВНЕСЕННЯ.ТА.ПРИЙНЯТТЯ..
ЗАКОНУ.ПРО.ДЕРЖАВНИЙ.БЮДЖЕТ.............................................33
Розділ.5..ПРОЦЕДУРА.ВНЕСЕННЯ.ТА.ПРИЙНЯТТЯ..
ЗМІН.ДО.КОНСТИТУЦІЇ.УКРАЇНИ......................................................44
ДОДАТКИ-СХЕМИ...............................................................................65

4
ВСТУП
З
акон – правова основа усіх нормативно-правових актів, акт вищої юридичної сили, що регу- лює найбільш важливі суспільні відносини. Закон є результатом законотворення – діяльності, що спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом прийняття закону. Відповідно до
Конституції, єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада. Це означає, що право приймати закони, визначати умови їх дії, припиняти дію законів та вносити до них зміни належить
Верховній Раді.
У цій частині посібника характеризуються основні етапи законодавчої процедури у Верховній
Раді відповідно до положень нової редакції Регламенту Верховної Ради та інших нормативних документів і висвітлюються особливості процедури розгляду законопроектів про внесення змін до
Конституції України та затвердження Державного бюджету України.
Перше видання посібника «Основні аспекти законодавчого процесу» було підготовлене 2005 року консультантами ПСП ІІ Крижанівським В.П. і Нечипоренко Л.О. в рамках серії видань для народних депутатів України, працівників Апарату Верховної Ради, експертів, громадськості.
Це третє видання посібника, яке відрізняється невеликими виправленнями у порівнянні із дру- гим виданням, доповненим і переробленим.
У першому розділі подається загальна характеристика законотворчого процесу та його стадій. У другому розділі описуються порядок оформлення та процедура внесення законопроекту на розгляд
Верховної Ради. Третій розділ стосується процедури розгляду законопроекту Верховною Радою.
Четвертий розділ присвячено опису особливостей внесення та розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України. У п’ятому розділі висвітлюються особливості процедури розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України

5
Розділ.1..
ПОНЯТТЯ.ТА.СТАДІЇ.
ЗАКОНОДАВЧОГО.ПРОЦЕСУ.
З
аконодавчий процес – це нормативно регламентована процедура ухвалення закону, яка склада-
ється з певних стадій – самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій щодо внесення, розгляду, прийняття (зміни) законів та їх оприлюднення.
В Україні розрізняють:
• законодавчий процес стосовно актів, які приймаються всеукраїнським референдумом (регламен- тується Конституцією та Законом “Про всеукраїнський референдум”);
• законодавчий процес стосовно законів, які приймає Верховна Рада. Такий законодавчий процес регулюється Конституцією України, Бюджетним кодексом, розділами IV-V Регламенту Верховної
Ради, Положенням про порядок роботи у Верховній Раді із проектами законів, постанов, інших актів Верховної Ради, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради від 22 травня 2006 року, №428, зі змінами від 1 червня 2010 року; Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 травня 2006 року, №448, зі змінами від 21 червня 2007 року.
Нижче розглянемо законодавчий процес стосовно законів, які приймає Верховна Рада.
Законодавчий процес у Верховній Раді має низку стадій:
І. Передпроектна стадія (законодавча пропозиція):
Законодавчий процес може розпочинатись внесенням до Верховної Ради законодавчої пропозиції про необхідність врегулювання певного виду суспільних відносин і розробки, у зв’язку з цим, від- повідного законопроекту.
II. Проектна стадія:
У випадку внесення до Верховної Ради законодавчої пропозиції:
1. Ухвалюється рішення про підготовку законопроекту, відповідна пропозиція відхиляється або включається до плану законопроектних робіт;
2. Доручається розробити законопроект уряду або постійним комітетам Верховної Ради; для цих цілей можуть створюватися спеціальні комісії, робочі групи у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін.
3. Проводиться розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, доопрацювання і редагування проекту.
IIІ. Стадія внесення законопроекту на розгляд Верховної Ради (законодавча ініціатива):
Законодавча ініціатива – внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Відповідно до Конституції України (ст.93), право законодавчої ініціа- тиви в парламенті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів та Національному банку України
Після внесення законопроекту парламент ухвалює його до розгляду.
IV. Стадія розгляду законопроекту:
Обговорення законопроекту і його узгодження: виявлення думок зацікавлених осіб про проект
і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів. У разі необхідності – винесення про- екту: а) на обговорення широкого кола кваліфікованих спеціалістів шляхом проведення парламент- ських слухань, конференцій, “круглих столів” та ін.; б) на всенародне обговорення.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
6
Відповідно до Конституції України, законопроекти, визначені Президентом України як невід- кладні, розглядаються Верховною Радою позачергово
1
V. Стадія ухвалення законопроекту:
Ця стадія складається із ухвалення законопроекту в результаті голосування і підготовка відпо- відної постанови парламенту про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалених Верховною Радою, підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові України.
VI. Засвідчувальна стадія.
1. Підписання закону Президентом в установлені Конституцією строки (15 днів).
2. Вето президента – Президент може скористатися своїм правом відкладального вето і повернути закон зі своїми зауваженнями і пропозиціями Верховній Раді для повторного розгляду.
3. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
4. Проте вето може бути подолано парламентом Якщо під час повторного розгляду закон ухвалю-
ється не менш 2/3 установленого Конституцією складу Верховної Ради (300 голосів), Президент
України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо
Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою
Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.
VII. Інформаційна стадія.
1. Включення закону до Єдиного державного реєстру нормативних актів, з присвоєнням йому реє- страційного коду.
2. Опублікування закону – друк його тексту з усіма реквізитами в офіційних виданнях (“Відомості
Верховної Ради України”, газеті “Голос України”).
1 Конституція України, від 28 червня 1996 року, ч.2 ст.93;

7
Розділ.2..
ПРОЦЕДУРА.ВНЕСЕННЯ.
ЗАКОНОПРОЕКТУ.НА.
РОЗГЛЯД.ВЕРХОВНОЇ.РАДИ
Нормативна база
Порядок внесення законопроекту на розгляд Верховної Ради регулюється Регламентом ВР (глава
17), Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України (ч.ч. 3, 5), Положен- ням про порядок роботи у Верховній Раді із проектами законів, постанов, інших актів Верховної
Ради.
Законодавча ініціатива
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить:
• Президенту України,
• народним депутатам України;
• Кабінету Міністрів України;
Проект закону про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України вносить
Президент України або Кабінет Міністрів України.
Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради:
1. проектів законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру;
2. проектів інших актів Верховної Ради – проектів постанов,резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради;
3. пропозицій до законопроектів – пропозицій щодо внесення змін до тексту законопроекту (ста- тей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об’єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті;
4. поправок до законопроектів – пропозицій щодо внесення виправлень, уточнень, усунення поми- лок, суперечностей у тексті законопроекту
2
Оформлення законопроектів
Законопроекти та законодавчі пропозиції мають бути оформлені у відповідному порядку:
1. Законопроект подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціа- тиви або представляє орган, наділений таким правом;
2. Якщо законопроект ініційовано кількома народними депутатами, ініціатором його внесення вва- жається народний депутат, прізвище (підпис) якого на ньому зазначено першим. У разі якщо зазначений народний депутат відкликає свій підпис, ініціатором вважається той, чиє прізвище є наступним;
3. Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до його осно- вних положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам;
4. Законопроект, у якому пропонується внести зміни до закону (законів), не може поєднуватися зі змінами до Конституції України. Законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту
2 Регламент Верховної Ради, затверджений Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі – Регламент), стаття 89;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
8
первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта;
5. Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядку набрання ним чинності;
6. Якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до
інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі “Перехідні положення” цього законопро- екту або у одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття
3
;
7. До друкованого примірника законопроекту додається його копія в електронному вигляді
(комп’ютерний файл);
8. Законопроекти, підготовлені Кабінетом Міністрів, вносяться за поданням Прем’єр-міністра або особи, що виконує його обов’язки, з візами віце-прем’єр-міністра, керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, сфери діяльності яких вони стосуються
4
;
9. Проекти законів, порівняльні таблиці до них оформляються:
• на папері формату А4;
• шрифтом Times New Roman;
• 14 кеглем;
• через півтора міжрядкових інтервали у форматі *.rtf;
• документи А4 мають поля: верхнє, нижнє – 2 см, праве – 1,5 см., ліве – 3 см (для альбомних документів – 2 см), двосторонні документи друкуються з дзеркальними полями;
10. Найменування виду акта (проект Закону):
• набирається великими літерами;
• 16 кеглем;
• напівжирним шрифтом;
• розміщується по центру над заголовком;
11. Заголовок (відповідає на питання “про що?” або в ньому міститься назва акта):
• відділяється від попереднього реквізиту трьома міжрядковими інтервалами;
• набирається по центру з великої літери;
12. Основний текст відділяється від заголовка 3-4 міжрядковими інтервалами;
13. Підпис відділяється від тексту трьома міжрядковими інтервалами і складається зі слів “Голова
Верховної Ради України”. Ці слова набираються у два рядки через один інтервал. Слова “Голова
Верховної Ради” набираються від лівої границі текстового поля, а слово “України” вирівнюється по центру відносно цих слів і набирається під ними;
14. Преамбула законопроектів про внесення змін до законодавчих актів, про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України обов’язково містить слова “Верховна Рада Укра-
їни постановляє”. У разі відсутності вступної частини преамбулою є ці слова;
15. У разі надання Верховною Радою згоди на обов’язковість міжнародних договорів України в основній частині закону після їх назви набирається слово “додається” в дужках;
16. Заголовки книг (частин), розділів (підрозділів) набираються великими літерами, глав – малими
і розміщуються по центру.
17. Заголовки статей, якщо вони є, набираються після слова “стаття” з її порядковим номером і крапки;
18. Примітки до статей розміщуються після відповідної статті. Слово “Примітка” набирається з абзацу, з великої літери, після нього ставиться крапка;
19. Одна стаття від іншої відділяється двома інтервалами
5
;
20. Якщо документ містить кілька сторінок, друга та наступні сторінки нумеруються. Номери сторі- нок проставляються арабськими цифрами без слова “сторінка” або “стор.” та розділових знаків на відстані 1 см, від верхнього краю сторінки посередині відносно лівого і правого полів друку.
3 Регламент Верховної Ради, ст.90; Положення про порядок роботи у ВР з проектами законів, ч.41;
4 Положення про порядок роботи у Верховній Раді з проектами законів, постанов, інших актів Верховної Ради, затверджене
Розпорядженням Голови ВР від 22.05.2006 р., №428, (далі – Положення про порядок роботи у ВР з проектами законів) ч.ч. 5, 11;
5 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді, затверджене Розпорядженням Голови ВР від 25.05.2006 р., №448
(далі – Положення про порядок роботи з документами у ВР), п.п.3.1.1.-3.1.4;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
9
Перша сторінка, як правило, не нумерується. Нумерація сторінок у буклетах та інших докумен- тах, які мають обкладинки, починається з першої сторінки цифрою 3;
21. Реквізити законопроекту (крім тексту), які складаються з кількох рядків, друкуються через один міжрядковий інтервал. Складові частини реквізитів “Адресат”, “Гриф затвердження”, “Відмітка про наявність додатків”, “Гриф погодження” відокремлюються один від одного 1,5 – 2 міжрядко- вими інтервалами. Реквізити документа відокремлюються один від одного 1,5 – 3 міжрядковими
інтервалами.
22. Назва виду документа друкується великими напівжирними літерами. Заголовок – малими напів- жирними літерами. Крапка в кінці заголовка не ставиться.
23. Розшифровка підпису у реквізиті “Підпис” друкується на рівні останнього рядка назви посади без пробілу між ініціалами і прізвищем
6
Друкування законопроектів
Комп’ютерний набір та друкування законопроектів та порівняльних таблиць здійснюється у сек- торі комп’ютерної обробки документів управління технічної роботи зщ документами (далі – сектор комп’ютерної обробки документів) та у структурних підрозділах апарату.
Законопроекти та порівняльні таблиці обсягом до двох сторінок повинні набиратися безпосеред- ньо у структурних підрозділах апарату.
Сектор комп’ютерної обробки документів здійснює комп’ютерний набір матеріалів в порядку
їх одержання.
Рукописи та інші матеріали, що передаються до сектору комп’ютерної обробки документів, повинні бути розбірливо написані чорнилом або пастою темного кольору лише на лицьовому боці аркушів стандартного розміру, ретельно відредаговані, завізовані виконавцем із зазначенням дати, прізвища виконавця і номера його службового телефону.
Рукописи, написані або виправлені нечітко, кольоровим (крім темного) чорнилом чи олівцем, до комп’ютерного набору не приймаються.
При підготовці рукописів особливу увагу слід звертати на чітке і розбірливе написання прізвищ, спеціальних термінів, іноземних слів та географічних назв. Необхідно застосовувати лише загаль- новизнані скорочення слів.
Комп’ютерний набір під диктовку у секторі комп’ютерної обробки документів не допускається.
Матеріали у секторі комп’ютерної обробки документів друкуються в одному примірнику і разом з рукописом передаються виконавцю.
Матеріали обсягом більше трьох сторінок, що підлягають подальшому редагуванню, можуть бути скопійовані на дискету замовника. В подальшому такі матеріали приймаються до роботи лише з дискетою з відповідним файлом документа.
У надрукованому матеріалі у лівому верхньому куті зворотної сторони останнього аркуша пра- цівник сектору комп’ютерної обробки документів зазначає свої ініціали, кількість ндрукованих сторінок, а також назву комп’ютерного файла.
Друкований текст перевіряє виконавець і у разі необхідності повертає його працівникві сектору комп’ютерної обробки документів, який набирав текст, для виправлення допущених помилок
7
Супровідні документи
Законопроект вноситься на реєстрацію разом з:
проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду;
списком авторів законопроекту;
пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні;
порівняльною таблицею, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін (у випадку внесення змін до закону);
6 Положення про порядок роботи з документами у ВР, 5.1.7.-5.1.11.;
7 Положення про порядок роботи з документами у ВР, 5.1.1.-5.1.5.;

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
10
фінансово-економічним обґрунтуванням (розрахунок розміру витрат) та пропозиція щодо покриття цих витрат (у разі внесення законопроекту, реалізація якого впливає на видаткову та/
або доходну частину державного чи місцевих бюджетів);
погодженням з відповідними органами виконавчої чи судової влади (якщо законопроект вно- ситься за погодженням з відповідними органами виконавчої чи судової влади);
пояснювальною запискою.
Зазначені документи подаються письмово разом з їх електронним файлом.
Пояснювальна записка має містити:
• обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, мети, цілей, завдань і основних його поло- жень та місця в системі законодавства;
• обґрунтування очікуваних соціально-економічних, фінансових, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття;
• інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту
8
Альтернативні законопроекти
Альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин.
Альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у 14-денний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання.
Альтернативний законопроект до повторного першого читання може бути внесений у 10-денний строк з дня направлення на повторне перше читання законопроекту, щодо якого він є альтернативним.
Після прийняття законопроекту в першому читанні внесення альтернативних законопроектів щодо нього не допускається
9
Реєстрація законопроекту
Законопроекти, що вносяться до Верховної Ради, реєструються сектором реєстрації законопро- ектів відділу з питань планування та обліку проходження законопроектів Головного організаційного управління апарату Верховної Ради (далі – сектор реєстрації законопроектів) в день його внесення.
Законопроектам, оформленим у відповідному порядку, сектор реєстрації законопроектів при- своює реєстраційний номер. Дані про присвоєний законопроекту реєстраційний номер заносяться до Журналу реєстрації законопроектів та до відповідної бази даних. Усі зареєстровані законопро- екти та супровідні документи вводяться апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради
10
Супровідні листи до законопроектів, які вносяться Президентом чи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради, реєструються відділом службової кореспонденції управління діловодства
Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради (далі – відділ служ- бової кореспонденції) і передаються до сектору реєстрації законопроектів
11
Відмова в реєстрації законопроекту
У прийнятті на реєстрацію законопроекту може бути відмовлено у разі, якщо:
• законопроект подано з порушенням вимог статей 90 (див.Оформлення законопроекту), 91 (див.
Супровідні документи) Регламенту ВР;
• законопроект є альтернативним і вноситься з порушенням строків, визначених ст.100 (див.Аль- тернативні законопроекти) Регламенту
12 8 Регламент Верховної Ради, стаття 91; Положення про порядок роботи у ВР з проектами законів, ч.ч.4, 6,8,9 ;
9 Регламент Верховної Ради, стаття 100; Положення про порядок роботи у ВР з проектами законів, ч.7;
10 Регламент Верховної Ради, стаття 92; Положення про порядок роботи з документами у ВР, п.п.3.2.2.; Положення про порядок роботи у ВР з проектами законів, ч.2;
11 Положення про порядок роботи у ВР з проектами законів, ч.3; Положення про порядок роботи з документами у ВР, п.п.3.2.3.;
12 Регламент Верховної Ради, ч.2 ст.92;



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал