Програма «Новітня історія країн Європи і Америки»



Сторінка1/10
Дата конвертації08.12.2016
Розмір2.1 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра всесвітньої історії

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Новітня історія країн Європи та Америки
Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
Напрям підготовки: 6.020302 «Історія»

(освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»)

Інститут суспільства

2015–2016 навчальний рік

Робоча навчальна програма «Новітня історія країн Європи і Америки» для студентів за спеціальністю 8.02030201 Історія

Розробники:

Драч Оксана Олександрівна, доктор історичних наук, професор, професор кафедри всесвітньої історії Інститут суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка.

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри всесвітньої історії

Протокол від “1” вересня 2015 року № _1__

Завідувач кафедри всесвітньої історії _____________І.В.Срібняк

(підпис)

© Драч О.О., 2015 р.

© Київський університет імені Бориса Грінченка, 2015 р.


І. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 6,5

Галузь знань

0302 історія




Нормативна

Напрям підготовки

6.030203 історія



Модулів – 1

Спеціальність (професійне

спрямування):

_______________


Рік підготовки:

Змістових модулів – 6

4-й




Індивідуальне науково-дослідне завдання ___________

(назва)


Семестр

Загальна кількість годин – 234

7-й, 8-й




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 3

самостійної роботи студента – 4,5


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


44 год.

год.

Практичні, семінарські

32 год.

год.

Лабораторні

год.

год.

Самостійна робота

158 год.

год.

Індивідуальні завдання: год.

Вид контролю: залік (7-й), екзамен (8-й)



Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 32,4%


  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Предметом вивчення навчальної дисципліни є комплексне студіювання особливостей історичного розвитку країн Західної Європи і Америки у 1918─2014 рр., з’ясування змісту політичних, економічних, соціокультурних процесів, що відбувалися в модерну і постмодерну добу в державах Заходу.

Курс «Новітня історія країн Європи і Америки» відноситься до нормативних навчальних програм підготовки бакалаврів у циклі професійно зорієнтованих дисциплін навчального плану для студентів історичних спеціальностей і логічно завершує вивчення ними всесвітньої історії. Він завершує вивчення основних процесів історичного, економічного, соціального, політичного та культурного розвитку людства в цих важливих цивілізаційних зонах.

У хронологічному відношенні віхою відліку початку сучасного періоду світової історії взято 1918 р. – рік закінчення Першої світової війни, він розглядається як початок новітньої епохи в розвитку людської цивілізації. Від цього часу і донині в історії країн названих регіонів відбулись значні події і зміни. У соціально-економічному відношенні вони здійснили стрибок від буржуазного індустріального до постіндустріального та інформаційного суспільства. Революція у природознавстві переросла в другій половині XX століття в науково-технічну революцію, яка дала нову матеріально-технічну базу для якісного перетворення всіх сфер народного господарства, культури і побуту. Велася гостра боротьба сил демократії з фашизмом, тоталітаризмом, екстремізмом, націонал-шовінізмом та расизмом. Під прапором таких теорій та ідеологій запроваджувались спроби модернізації, «стрибка» вперед, вирішення власних національних проблем за рахунок інших націй та країн, людство було втягнуте в другу світову війну. В кінці століття завершилося змагання між двома системами − соціалістичною та капіталістичною. Радянська альтернатива ліберально-демократичному укладу суспільного життя історичного випробування не витримала. Практично всі постсоціалістичні країни перейняли модернізований західноєвропейський варіант капіталістичного укладу. Підсумком цих процесів стало відновлення на кінець XX ст. формаційно-цивілізаційної єдності світу.

Мета навчальної дисципліни полягає у комплексному вивченні найбільш значущих проблем розвитку провідних країн Європи та Америки в XX – початку ХХІ ст., а також в формуванні у студентів вміння їх самостійного аналізу на основі новітнього методологічного інструментарію історичної науки.

Завдання вивчення дисципліни

Курс «Новітня історія країн Європи і Америки» має наступні пізнавальні, дидактичні та виховні завдання:



  • на основі широкого залучення джерел та наукової літератури закріпити та поглибити у студентів здобуті ними протягом трьох років навчання у ВНЗ знання і розуміння закономірностей розвитку людства, більш конкретно усвідомити особливості суспільного та політичного розвитку країн Європи і Америки в ХХ ст. і їх сучасний стан;

  • вдосконалити вміння роботи студентів з історичними джерелами та спеціальною історичною літературою. Привити їм уміння правильно оформляти методологічний і технічний інструментарій наукових досліджень;

  • сприяти виробленню наукового бачення суспільних явищ, подій, тенденцій минулого та сучасного, вмінню трактувати їх з позицій наукових принципів історизму, об’єктивності, всебічності, логічності та робити порівняльний аналіз подібних процесів у різних країнах, визначаючи загальне та відмінне;

  • належну увагу приділити трактуванню дискусійних суспільно-політичних явищ та процесів з позицій принципів історизму, об’єктивності, всебічності, логічності;

  • розвивати вміння критично аналізувати отриману з різних джерел інформацію, самостійно трактувати її, дотримуючись вищеназваних наукових принципів;

  • визначити основні теоретичні поняття та терміни з курсу «Новітня історія країн Європи і Америки» й вимагати від студентів їх чіткого розуміння та вміння оперувати ними при відповідях на семінарських заняттях, під час написання рефератів;

  • в лекційному курсі та на семінарських заняттях постійно використовувати виховні моменти, прививаючи студентам повагу до історичного минулого людства, стимулюючи у них прагнення бути свідомими своєї місії неупередженого викладання всесвітньої історії.


Навчальні результати / вміння:
Вивчивши курс «Новітня історія країн Європи і Америки», студенти повинні

знати:

  • і вільно володіти понятійним та термінологічним апаратом, що є основним для цієї дисципліни;

  • хронологію найголовніших подій і політичну географію країн Європи і Америки;

  • основні етапи і процеси історії країн Європи та Америки після першої світової війни до сучасності;

  • основні проблеми політичного, економічного і соціального розвитку провідних країн Європи і Америки, їх особливості, відміні риси;

  • участь у Другій світовій війні вказаних країн і їх роль в ній;

  • визначальні проблеми історичного розвитку країн Європи і Америки в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст., зокрема, державного регулювання і його специфіка в окремих країнах, «побудови держав загального добробуту», вплив європейської економічної, політичної і військової інтеграції на розвиток зазначених країн;

Вивчивши курс «Новітня історія країн Європи і Америки» ,студенти повинні



вміти:

  • критично оцінювати, правильно інтерпретувати основні історичні джерела і здійснювати джерелознавчий синтез;

  • формувати самостійне історичне мислення через вивчення наукових праць (монографії, статті) з новітньої історії країн Європи і Америки, відомостей, уміщених в енциклопедіях та інших довідкових виданнях;

  • орієнтуватися у найновіших досягненнях історичних і політологічних досліджень, наявних історіографічних концепціях та актуальних проблемах курсу;

  • пропонувати та аргументувати власну точку зору щодо винесених на обговорення проблемних питань;

  • здійснювати самостійний фаховий аналіз сучасного політичного розвитку країн Європи та Америки.

Кількість годин, відведених навчальним планом на вивчення дисципліни, становить 234 год., із них:

  • лекції - 44 год.;

  • семінарські заняття - 32 год.;

  • практичні заняття - відсутні год.;

  • індивідуальна робота - 12 год.;

  • самостійна робота – 147 год.;

  • модульний контроль ─ 11 год;


3.Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Світ між двома світовими війнами: загальні тенденції розвитку

Тема 1.1. Вступ. Новітня історія країн Європи і Америки: особливості навчального курсу

Поняття «новітня історія», його сучасна інтерпретація. Місце новітньої історії у загальноісторичному процесі. Сучасна західна цивілізація та її основні ознаки. Теорії «індустріального» та «постіндустріального» суспільств. Концепція тоталітаризму. Наукові дискусії щодо періодизації новітньої історії. 


Предмет, періодизація та проблематика курсу «Новітня історія країн Європи і Америки», принципи його побудови. Основні джерела до курсу. Історіографія новітньої історії: сучасний стан і тенденції розвитку.

Тема 1.2. Міжнародні відносини між двома світовими війнами

Тривалий характер Першої світової війни. Жовтневі події 1917 р. і вихід Росії з війни, Брестський мир. Війна на Західному фронті, поразка Німеччини та держав Четвертного союзу. Комп’єнське перемир’я, закінчення Першої світової війни.



Версальсько-Вашингтонська система повоєнних договорів. Позиції держав-переможниць наприкінці війни. «14 пунктів» В. Вільсона. Паризька мирна конференція 1919 р. Версальський мирний договір, його зміст. Створення Ліги Націй. Мандатна система. Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною. Міждержавні суперечності на Тихому океані після Першої світової війни. Вашингтонська конференція 1921─1922 рр. Договори 4-х, 5-ти і 9-ти держав. Характер Версальсько-Вашингтонської системи, її історичні наслідки.

Спроби ревізії Версальсько-Вашингтонських угод у 20-х рр. «Російський чинник» у європейській політиці: Генуезька конференція 1922 р., проблема довоєнних і воєнних боргів Росії, Гаазька конференція 1922 р. Рапалльський договір Росії з Німеччиною. Радянсько-німецькі відносини в 20-х рр. Лозаннська конференція 1922─1923 рр. Перегляд умов Севрського договору з Туреччиною. «Ультиматум Керзона» 1923 р. Радянсько-англійський дипломатичний конфлікт 1927 р. 

«Німецький чинник» у європейській політиці: Рурський конфлікт. План Дауеса. Локарнська конференція 1925 р. Рейнський гарантійний пакт. Прийняття Німеччини до Ліги Націй. План Юнга.

Зовнішньополітичні пріоритети демократичних країн Заходу. Пакт Бріана ─ Келлога. Міжнародна конференція із роззброєння, її невдача.

Характер міжнародних відносин у 30-х рр. Виникнення осередків воєнної загрози. Агресія Японії проти Китаю у 1931─1933 рр. Виникнення держави Маньчжоу-Го. Поширення японської агресії у 1937─1938 рр. Збройні конфлікти на озері Хасан і річці Халхін-Гол (1938─1939 рр.). «Азія для азіатів». Агресивна політика Третього Рейху. Зовнішньополітична ідеологія націонал-соціалізму. Державний терор ─ вбивство міністра закордонних справ Франції Л. Барту, югославського короля Олександра, австрійського канцлера Дольфуса. Порушення умов Версальського договору. Німецько-австрійська митна угода. Ремілітаризація Рейнської зони. Еволюція зовнішньополітичного курсу Італії. «Фронт Стрези» (1935 р). Абіссінська війна 1935─1936 рр. і загострення відносин Італії з західними державами. Італо-албанський договір 1936 р. Зближення із Німеччиною. Втручання Італії і Німеччини у громадянську війну в Іспанії. Ідеологічні основи італійського експансіонізму. Виникнення «осі» Берлін ─ Рим ─ Токіо. Антикомінтернівський пакт 1936 р., його перетворення у Сталевий пакт 1939 р. Аншлюс Австрії (1938 р.). 

Політика умиротворення і спроби створення системи колективної безпеки в 30-х рр. Вступ СРСР до Ліги Націй і радянські пропозиції щодо створення системи колективної безпеки. План «Східного Локарно». Франко-радянський та радянсько-чехословацький договори. Створення Балканської Антанти (1934 р.). Сутність політики «умиротворення агресора». Англо-німецька морська угода (1935 р.). Ліга Націй у міжнародних відносинах 30-х рр.

США в системі міжнародних відносин 30-х рр. Мораторій Гувера. Політика «доброго сусіда» щодо країн Латинської Америки. Визнання СРСР. «Ізоляціонізм» і «антиізоляціонізм».

Рік кризи: вересень 1938 ─ вересень 1939 р. Мюнхенська угода 1938 р. і окупація Чехословаччини у 1939 р. Ескалація фашистської агресії в Європі. Анексія Німеччиною Клайпедської області та Італією Албанії (1939 р.). Англо-франко-радянські переговори 1939 р. у Москві, причини їх зриву. Пакт Молотова ─ Ріббентропа, його сучасні оцінки.

Тема 1.3. Суспільно-політичні рухи у 1918─1945 рр.

Типологія суспільно-політичних рухів Заходу. Еволюція консервативного руху, зміна його соціальної бази. Консервативна партія Великої Британії. Метаморфози німецького консерватизму. Консерватори у США. Християнські народні партії. Лібералізм, основні тенденції його розвитку. Занепад британського лібералізму. Неолібералізм як соціально-політичне явище.

Міжнародний робітничий рух після закінчення Першої світової війни.Змагання соціал-демократії за державну владу. Колізії між теорією і практикою робітничого руху. Розкол у лавах соціал-демократії. Утворення комуністичних партій і Комуністичного Інтернаціоналу. Основи стратегії і тактики Комінтерну. Статут та «21 умова» вступу до Комінтерну. Ідея «світової революції» в умовах післяжовтневого революційного піднесення. Міжнародна конференція соціалістів у Берні. Женевський конгрес і поновлення діяльності II Інтернаціоналу. Віденська конференція та утворення Міжнародного Робітничого Об’єднання соціалістичних партій (ІІІ Інтернаціоналу). Діяльність Амстердамського Інтернаціоналу. Спадання революційної хвилі. Комінтерн та ідея єдиного робітничого фронту. Конференція трьох Інтернаціоналів у Берліні. Конгрес соціалістів у Гамбурзі та утворення Соціалістичного Робітничого Інтернаціоналу (СРІ). Міжнародний робітничий рух у період стабілізації капіталізму. «Більшовизація» Комінтерну. Тактика «клас проти класу». Програма Комінтерну. Політика СРІ. Зростання фашистської небезпеки в Європі. Негативні наслідки для комуністичного і соціалістичного рухів сталінської концепції соціал-фашизму. VII Конгрес Комінтерну та його рішення. Боротьба за єдність дій міжнародного робітничого руху проти фашизму та війни за Народний фронт. Комінтерн та СРІ напередодні та в роки Другої світової війни.

Соціально-економічні та політичні умови зародження і розвитку праворадикальних рухів. Соціальна база фашизму. Основні ознаки фашистського руху, його ідеї.



Тема 1.4. Наука і культура країн Європи і Америки між двома світовими війнами

Соціально-економічні та політичні передумови розвитку культури Заходу у 1918─1939 рр. Боротьба демократичної і тоталітарної тенденцій у культурі. Зародження «масової культури».


Освіта. Прагматичні підходи в освіті. «Прогресивна асоціація народної освіти» в США. Національні освітні реформи. Зростання рівня загальної і професійної освіти в індустріальних країнах. Розвиток вищої освіти. Провідні університети Заходу. 

Наука. Найважливіші відкриття в сфері природничих наук: фізики, хімії, біології та медицини. Нобелівські лауреати: М. Планк, А. Ейнштейн, Н. Бор. Е. Фермі, І. та Ф. Жоліо-Кюрі, І. Ленгмюр, Е. Резерфорд. Технічний прогрес. Технічні удосконалення в машинобудуванні і радіотехніці. Створення телебачення. Використання технічних досягнень у виробництві зброї та в побуті. Основні тенденції і досягнення в галузі гуманітарних наук: психології, філософії, історії, соціології. Філософська думка. О. Шпенглер. Ф. Ніцше. Екзистенціалізм. К. Ясперс, М. Хайдеггер. Марксизм. Історична наука. Школа «Анналів». Л. Февр, М. Блок.

Література. Творчість лауреатів Нобелівської премії Р. Роллана, Б. Шоу, А. Франса, Т. Манна, Дж. Голсуорсі. Головні напрями в розвитку літератури країн Заходу. Критичний реалізм. «Втрачене покоління». Е. Хемінгуей. Aнтифашистська проза. Е.-М. Ремарк. Модерністський напрям у літературі. Сюрреалізм.

Образотворчое мистецтво. Реалізм. П. Пікассо. А. Матісс. Модерністські течії в образотворчому мистецтві. Абстракціонізм. Експресіонізм. Дадаїзм. Сюрреалізм. С. Далі. 

Архітектура. Функціоналізм («інтернаціональний стиль»). Хартія сучасної архітектури 1928 р. Афінська хартія 1933 р. В. Гропіус, Ф. Ллойд Райт, Ле Корбюзьє, Л. Міс ван дер Рое. Неокласицизм. Модернізм в архітектурі. 
Кіно. Становлення світового кінематографа. Голлівуд. Д. Гріффіт, Т. Інс, М. Сеннет. Німе кіно. Ч. Чаплін. Поява звукової кінематографії. Національні кіношколи. Історичне кіно. Дж. Форд. К. Дрейер. О. Корда. Анімаційне кіно. В. Дісней. Критичний реалізм в кінематографі Р. Клер, М. Карне. Сюрреалістичне кіно. Л. Бунюель. Кінодетективи. А. Хічкок. Кіно в тоталітарних країнах.

Театр. Трагічний театр. Г. Крег. Епічний театр Б. Брехт. «Театр жорстокості» А. Арто. «Театр абсурду» Е. Іонеску, С. Беккет.

Музика. Боротьба традиціоналізму з модернізмом. Нові течії в музиці. Імпресіонізм. «Нова діловитість» (конструктивізм). Брюїтизм. «Епоха джазу» у США. Л. Армстронг. Д. Еллінгтон. Б. Гудмен. Симфоджаз. Дж. Гершвін. Вплив американської музики у країнах Європи.

Змістовий модуль ІІ.

Країни Європи і Америки у 1918–1939 рр.: особливості соціально-економічного і політичного розвитку

Тема 2.5. Індустріальні країни Європи і Америки у період повоєнної нестабільності і стабілізації (1924–1929 рр.)

Основні ознаки революційної кризи та передумови революцій 1918─1919 рр. Листопадова революція в Німеччині. Фази розвитку революції, її характер, рушійні сили. Розстановка політичних сил у країні: СДПН, НСДПН, група «Спартак». Повстання у Кілі. Поширення революції по країні, повстання в Берліні. Створення Ради Народних Уповноважених, її діяльність. Дві політичні альтернативи в Листопадовій революції, їх боротьба. Всенімецький з’їзд Рад, перемога демократичної альтернативи. Створення Комуністичної партії Німеччини. Січневі бої 1919 р. у Берліні. Вибори до Національних зборів, їх робота. Баварська радянська республіка, її поразка. Результати Листопадової революції. Революції в Австрії та Угорщині. Угорська Радянська Республіка, її поразка.



Індустріально розвинуті країни Заходу у 1918─1923 рр.

Німеччина після Листопадової революції. Веймарська конституція, її зміст. Тенденції політичного розвитку. СДПН, НСДПН та КПН у 1919─1924 рр. Окупація Рура та її наслідки для Німеччини. Політична криза 1923 р., поразка лівих сил. «Пивний путч» фашистів у Мюнхені.

Економічне та політичне становище Великої Британії після Першої світової війни. Парламентські вибори 1918 р. Уряд Ллойд Джорджа та його політика. Економічна криза 1920─1921 рр. Загострення соціальної напруженості. Конфлікт у вугільній промисловості 1921 р. Перегрупування партійно-політичних сил. Консервативні уряди Е. Бонар-Лоу і С. Болдуїна. Зовнішня політика Великої Британії. Посилення відцентрових тенденцій у Британській колоніальній імперії. «Ольстерська проблема».

Економічне та політичне становище Франції після Першої світової війни. Уряд Ж. Клемансо. Парламентські вибори 1919 р. «Національний блок».

Економічне та політичне становище Італії після Першої світової війни. «Червоне дворіччя» (1919─1920 рр.). Створення і діяльність ІКП. Зародження фашистського руху. Б. Муссоліні. Пакт умиротворення. «Похід на Рим», прихід фашистів до влади.

Еволюція зовнішньо- і внутріполітичного курсу США після Першої світової війни. Неоліберальні тенденції в політиці президента В. Вільсона. Президентство В. Гардінга, поворот до «твердого індивідуалізму». Ізоляціонізм. Зростання робітничого і масового громадського руху. «Діловий юніонізм» у політиці АФП. Створення компартії США. Рух афроамериканців, М. Гарві. Рух Р. Лафоллета.



Індустріальні країни Європи і Америки у період стабілізації (1924─1929 рр.)

Загальні тенденції розвитку капіталістичного світу в період стабілізації: циклічне піднесення економіки, зміни у структурі виробництва, раціоналізація виробництва, зміцнення кредитно-грошової системи. Якісно новий рівень концентрації виробництва і капіталу, зростання економічної могутності монополій. Подальший розвиток державно-монополістичних тенденцій. Розширення масштабів ліберального реформізму в політичному житті країн Західної Європи. Посилення фашистського руху в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. «Проспериті» у США. Внутрішня політика адміністрації К. Куліджа ─ «твердий індивідуалізм». Зміни в ідейно-політичній ситуації. Судовий процес над Сакко і Ванцетті. «Мавпячий процес». Ку-клукс-клан. Затухання робітничого руху. Поширення реформістських теорій. Особливості стабілізації у Великій Британії. Криза традиційної двопартійної системи, занепад політичної могутності ліберальної партії. Перший лейбористський уряд Р. Макдональда, його політика. Прихід до влади консерваторів, уряд С. Болдуїна. Загальний страйк 1926 р., його значення. Мондизм.

Франція в період стабілізації. Політика уряду «лівого блоку». Колоніальні війни. Падіння уряду «лівого блоку» і створення уряду «національного єднання», його політика.

Чинники стабілізації в Німеччині. План Дауеса. «Рейнський гарантійний пакт». Посилення правих сил у політичній структурі країни. Організаційна консолідація націонал-соціалізму. НСДАП. Робітничий рух. Теорія «організованого капіталізму». Розкол у КПН.

Особливості стабілізації в Італії. Убивство Дж. Маттеотті та політична криза в країні. Консолідація антифашистської опозиції, «Авентинський блок». «Друга хвиля фашизму» (1925─1926 рр.). Латеранська угода уряду Муссоліні з Ватиканом.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал