Програма нормативної навчальної дисципліни «загальна семіотика» Галузь знань : 0203 гуманітарні науки



Скачати 180.38 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір180.38 Kb.
ТипПрограма
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з науково-педагогічної роботи
___________________________

“______”_______________2012 р.




ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


«ЗАГАЛЬНА СЕМІОТИКА»

Галузь знань: 0203 – гуманітарні науки,

напрям підготовки: 6.020301 – «філософія»

Факультет філософський, курс ІІІ, семестр УІ

2012
Програма складена доктором філософських наук, професором

Карасем Анатолієм Феодосійовичем на основі:



освітньо-професійної програми

галузі знань 0203 напряму підготовки: 6.020301 – «філософія»


Затверджена на засіданні кафедри філософії

Протокол № 18 від “ 18 ” червня 2012 р.

Завідувач кафедрою філософії (Карась А.Ф.)
Схвалено Вченою радою філософського факультету за напрямом підготовки

6.020301 – «філософія»

Протокол № 151/7 від. “25” червня 2012 р.

“26” червня 2012 р. Голова ( Мельник В.П.)



Предметом вивчення навчальної дисципліни «Загальна семіотика» є процес семіозу, який полягає в дії знаків і знакових систем як засобів сприйняття реальності й генерування, перетворення та зберігання інформації в суспільстві та природі. Знаки є елементарними носіями інформації, а знакові системи – носіями баз даних. Головною функцією семіотичної системи є її здатність моделювати дійсність в напрямку її динамічної зміни.
Міждисциплінарні зв’язки:

Навчальна дисципліна «Загальна семіотика» займає специфічне місце серед інших філософських дисциплін – з одного боку, вона спирається на досягнення природознавства й математичної логіки, з іншого – на навчальний предмет формальної і класичної логіки, ще з іншого – на історію філософської думки в її прагненні осягнути таїну реальності і людського буття. Для нашої дисципліни важливим є предметні зв’язки з історією науки, з інформатикою, з біологією й кібернетикою, а також – з історією середньовічної філософії в частині пізньої схоластики, з філософією Р. Декарта й Ґ. Ляйбніца, з логічним позитивізмом, прагматизмом, аналітичною й комунікативною філософією. Особливо тісний зв'язок даний курс має з предметом «феноменологія» й працями Е. Гусерля, який студенти вивчали попереднього семестру. Оскільки цей курс запропоновано для студентів третього року навчання, то він стане важливою підготовкою для глибшого засвоєння таких дисциплін, як «Філософія мови» та «Структуралізм», які будуть викладатися в наступному семестрі. Відповідно, предмет «Загальної семіотики» пов'язаний з названими дисциплінами через низку спільних джерел, зокрема таких, як праці Ф. де Сосюра, Е. Гусерля, Ч. Пірса, К. Леві-Строса, Ж. Деріда, У. Еко, Ж. Бодріяра та інших. Також «Загальна семіотика» тісно пов’язана з теоріями й концепціями Постмодернізму, предмет якого висвітлюється на філософському факультеті на старших курсах. Тема «Філософія Пірса і структуралізм» простежується тісний зв'язок з тематикою «Філософії науки», зокрема в ділянці визначення принципів верифікації й фалібалізму. Це сприятиме попередньому ознайомленню студентів з однією з наскрізних тем філософії науки, повний виклад якої вони знайдуть пізніше в названій дисципліні.


Програма навчальної дисципліни складається з двох змістових модулів:

  1. Становлення семіотики як філософського напряму;

  2. Семіотика як вчення про знакові системи та моделювальну функцію семіозу.


Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Мета викладання навчальної дисципліни полягає в тому, щоб студенти освоїли і зрозуміли курс загальної семіотики в двох аспектах: історичному – як формування концептуальних підходів на опосередкувальну природу знака і значення, і в теоретичному – як розгортання відповідної філософської рефлексії щодо когнітивної здатності людини до формування інтелектуальних концепцій буття і його практичного освоєння.

Цей навчальний курс особливо актуальний для сучасної України, яка перебуває на шляху до оновлення освітньої парадигми навчання і гуманітарного розвитку й в процесі активного пошуку свого місця серед світової і Європейської інтелектуальної спільноти.


1.2. Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни є:

  • критичне освоєння історико-філософської спадщини в аспекті ознайомлення з вагомими когнітивними й епістемологічними підходами і концепціями упродовж розвитку наукового пізнання світу;

  • систематизація знань студентів щодо основних проблем і напрямів критичного ставлення до метафізики та визначення наукового статусу філософії;

  • подолання інтелектуального дихотомічного розриву буття на природу і культуру, дух і матерію, природознавство і гуманітаристику;

  • визначення ролі концепцій мови Ф. де Сосюра та Л. Вітгенштайна у формуванні філософської ситуації ХХ ст.;

  • встановлення епістемологічних підстав виникнення феноменології й філософії структуралізму-постструктуралізму в їхньому прагненні визначити умови «об’єктивності»;

  • з'ясування сенс понять «система» і «структура», запроваджених з метою встановлення наукового статусу для філософії й гуманітарних досліджень;

  • критично оцінити епістемологічні підстави виникнення постмодерністичного спрямування філософії, як семіологічного проекту;

  • визначення підстави розмежування семіології й семіотики;

  • розкриття семіотичне спрямування філософії як холістичної спроби повернути філософії статус онтологічного вчення нового зразка;

  • засвоєння ключових проблем, понять, концептів і пропозицій семіотики;

  • визначення впливу поглядів Ч. С. Пірса на філософську ситуацію сучасності;

  • з’ясувати вплив семіотичних досліджень на сучасні гуманітарну, літературну й мистецьку ситуації;

  • сформувати розуміння філософії як семіотичної інтерпретації дійсності.




    1. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

володіти таким рівнем сформованих знань і умінь:


Шифр змістових модулів

Зміст знань та умінь, що забезпечуються



ЗМ1

  • Знати: історичні етапи розвитку семіотики і пояснити епістемологічні відмінності між ними;

  • чому зміст епохи Нового Часу не може бути зведений до раціоналізму-емпіризму;

  • чому філософія кінця ХІХ століття народжує семіотичний напрямок;

Уміти критично оцінити картезіанську парадигму в семіотичному ключі;

  • розрізняти «речі», «об’єкти», «знаки», «предмети»;



ЗМ1

Знати: відмінності між семіологією й семіотикою;

  • хто такий Ч.С. Пірс і в чому полягає його місце у філософії;

  • історію розвитку семіотики; відмінності між семіологією й семіотикою

  • що таке синтагма і синтагматичні відношення;

Уміти: пояснити джерела генерування значень, сенсів, кодів, символів;

  • визначити відмінності між інтерпретантом та інтерпретантою;

  • визначати, що таке денотат, конотат; сигніфікат і сигніфікант;

ЗМ1

Знати:

  • що таке метафізика з погляду аналітичної філософії;

  • відмінності між презентацією і сигніфікацією світу

  • природу сигніфікації як внутрішню взаємодію між елементами знака

  • елементи знака;

  • визначення предмету семіотики та його структуру;

Уміти: назвати основні історичні етапи розвитку семіотики

ЗМ 2

  • Знати: що таке логоцентризм і семіоз;

  • знати відмінності між моделями знака Ф де Сосюра й Ч. С. Пірса;

  • репрезентативні типи і форми знаків;

  • характеристику рівнів семіозу;

  • пояснити основні елементи антропосеміозу;

  • Уміти: визначати особливості та складові елементи «видосвіту» (umwelt) і вказати на його відмінність від «життєсвіту»;

  • пояснити, що таке «семіотична компетенція»;

  • розрізняти знаки-ікони від знаків-індексів і знаків-символів;

  • пояснити локутивну, іллокутивну та перлокутивну особливості вербальної знакової системи;

ЗМ 2

Знати: структуру предмету семіотики;

  • характеристику ключових термінів з курсу;

  • відмінності між структурою і системою;

Уміти: розрізняти акратичні та енкратичні джерела значень;

  • характеризувати особливості комунікативної та моделювальної функцій мови;

  • визначити природу семіозу та його пов’язання з еволюцією;

  • характеризувати рівні семіозу;

  • пояснити семіотичну природу тексту і контексту

ЗМ 2

Знати: семантичні й синтаксичні особливості знакових систем;

  • встановлювати зв'язок між «контекстом», «структурою» і «кодом»;

Уміти: аналізувати культуру як семіотичну систему;

  • характеризувати релігію як семіотичну систему;

  • застосовувати семіотичний аналіз для дослідження української дійсності;

  • розрізняти реальність і дійсність як два типи буття;

  • визначити філософію в семіотичному підході до світу

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин/ три кредити


  1. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

2.1. Лекційний курс

змістовий

модуля

Назва змістового модуля


аудиторних годин

ЗМ1

Становлення семіотики як філософського напряму

18

ЗМ2

Семіотика як вчення про знакові системи та моделювальну функцію семіозу

18



    1. Структура навчальної дисципліни

Змістовий модуль: Становлення семіотики як філософського напряму

тижд

Назва лекційних тем

години

1

Тема І. Філософія на роздоріжжі ХІХ - ХХ століть

2

2

Тема 2. Пошуки нового ключа розуміння людини і світу

2

3

Тема 3. Формування об’єкта і предмета семіотики: репрезентація, референція й сиґніфікація

2

4

Тема 5: Від семіології до семіотики: концептуальні відмінності

2

Теми семінарських занять

5-6

Тема 4: Заняття 1-2: Слова і речі: логічні і лінгвістичні витоки сучасної семіотики

4

7

Тема 6. Заняття 3. Від семіології до семіотики: головні поняття

2

8

Тема 7. Заняття 4. Історія, теорія і предмет семіотики

2

9

Модульна контрольна робота


2

Разом 18


Самостійна робота

1

Тема: Гайдегер М. Що таке метафізика?

8

2

Тема: від репрезентації до сиґніфікації

8

3

Тема: Структуралізм і семіотика

8

4

Тема: Історія і теорія семіотики. Дж. Ділі. Основи семіотики

8





Змістовий модуль 2: Семіотика як вчення про знакові системи та моделювальну функцію семіозу

Разом 32




Теми лекцій




1

Тема 8: Семіотика Ч. С. Пірса і структуралізм

2

2

Тема 9: Вчення про знаки в Ф. де Сосюра і Ч.С. Пірса

2

3

Тема10.Репрезентативні функції знаків та їх особливості

2

4

Тема 12. Поняття семіотичної компетенції

2

5

Тема 14. Семіотичне розрізнення реальності й дійсності

2

Теми семінарських занять

6

Тема 11. Заняття 5. Моделі знака і значення в Сосюра і Пірса

2

7

Тема 13. Заняття 6. Репрезентативні типи і форми знаків

2

8

Тема 15. Заняття 7. Семантичний простір семіотики

2

9

Тема 16. Заняття 8. Реальність, семіоз і філософія

2

9

Модульна контрольна

Разом 18

Самостійна робота

1

Тема: Мовні вартості. Поняття парадигми і синтагми; Синтагматичні та асоціативні відношення у мові і мовленні.

8

2

Тема: Енкратичні й акратичні джерела значень (за Р. Бартом).

8

3

Тема: Єдність культури і природи з погляду семіотики

8

4

Тема: Культура як семіотичний текст. Коди у культурі. Критика як дослідження текстуальності

8

5

Тема: Філософія з погляду семіотики.

8







Разом 40

Разом годин: аудиторних 36; для самостійної роботи 72

    1. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА72 год.:

Підготовка до семінарських занять, модульних контрольних робіт і до іспиту, опрацювання тематичних питань та оригінальних текстів, підготовка словника термінів до курсу, розв’язання тестових задач, що базуються на завданнях для самостійної підготовки.

Самостійна робота студента передбачає оволодіння студентом навчального матеріалу у вільний від обов’язкових занять час. Це обов’язкова й невід’ємна складова процесу вивчення нормативної дисципліни “Загальна семіотика».

Самостійно опрацьований матеріал, що передбачений навчальним планом, виноситься на підсумковий іспитовий контроль нарівні з тим, що опрацьовувався при проведенні аудиторних занять. Виконання самостійної роботи з дисципліни «Загальна семіотка» передбачає:


      1. Роботу з першоджерелами (конспект вибраних уривків та систематизація головних тез у письмовому вигляді);

      2. Укладання термінологічно-поняттєвого словника до кожної теми навчальної програми (робота з філософськими словниками та енциклопедіями);

      3. Опрацювання обов’язкової та допоміжної фахової бібліографії;

      4. Проведення самоконтролю з боку студентів (у вигляді опрацювання описових та тестових питань для самоконтролю, поданих до кожної теми);

      5. Опрацювання додаткових окремих тем навчальної дисципліни згідно з навчально-тематичним планом самосійної роботи;

      6. Підготовка – самостійно й на консультаціях з викладачем згідно з визначеним графіком – до поточних, проміжкових модульних замірів знань та екзамену;

      7. Виконання індивідуального навчально-дослідного завдання – ІНДЗ – (написання реферату/есе, підготовка до виступу на тематичній конференції, участь в олімпіадах тощо).

Методичним забезпеченням позааудиторної самостійної роботи студента впродовж семестру слугують: базова бібліографія (в т. ч. навчальні підручники і посібники), рекомендовані та допоміжні джерела до курсу, хрестоматія вибраних першоджерел, окремі авторські тексти лекцій, методичні вказівки та завдання, поставлені лектором-викладачем для засвоєння кожної теми.

Контрольні тестові питання для модульних і підсумкових екзаменаційних замірів знань розміщені в електронній базі тестових завдань Університетської мережі та є доступними студентам згідно встановленого графіку.

Об’єм самостійної роботи враховує загальний тижневий бюджет часу студента, рівень його фізіологічного навантаження та інші положення, рекомендовані науково-методичною радою Університету та Болонським процесом.
Контроль за виконанням самостійної роботи здійснюється у формі:

а) письмових тестових бліц-контролів на семінарських заняттях;

б) перевірки конспектів;

в) двох проміжних модульних контролів впродовж семестру;

г) самоконтролю.


  1. ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ

МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ, ПІДРУЧНИКІВ І МОНОГРАФІЙ
1. «Навчально-методичний комплекс», включає програму нормативної навчальної дисципліни, плани семінарських занять, робочу програму навчальної дисципліни, перелік питань для самоконтролю і для іспиту, тестові завдання для іспиту, рекомендовану літературу.

  1. Авторські тексти лекцій.

  2. Підручник, перекладеного українською мовою проф. Карасем А. Ф.:

Ділі Дж. Основи семіотики. – Львів: Арсенал, 2000. – 232 с.

  1. Підручник: Мечковская Н. Б. Семиотика: язик, природа, культура. Курс лекций. – М,: Вкадемия, 2007. – С. 432.

  2. Базові бібліографічні джерела курсу в формі ксерокопій наявні спеціальній папці за назвою «Загальна семіотика» в методичному кабінеті філософії.

  3. Барт Р. Война языков // Барт Р. Избранные работы: Семиотика, Поэтика / Пер с фр. – М.: Прогресс, Универс, 1994. – С. 535-541.

  4. Габермас Ю. Постметафізичне мислення. – К.: Дух і літера, 2011. С. 7-13, 27-49.

  5. Витгенштейн Л. Мысли о философии // Путь в философию. Антология. – Москва, 2001. – С. 15-33.

  6. Еко У. Роль читача, Дослідження з семіотики текстів / Пер. з англ.. – Львів: Літопис, 2004. – С. 247-281.

  7. Карась А. Семіотична перспектива інтерпретації реальності як дійсності // Філософська думка. – № 5, 2008.

  8. Карась А. Трансформація філософії під впливом сучасних викликів // Вісник ЛНУ. Серія: Філософські науки, 2008. - № 11. - С. 38–46.

  9. Карась А. Реальність і філософія у семіотичному аспекті // Записки наукового Товариства імені Шевченка. Праці історично-філософічної секції. – Том 256. – Львів, 2008. – С. 469-484.

  10. Кемп П. Переосмислення філософії як сили слова // Філософські науки. Вісник ЛНУ імені Івана Франка. Випуск 11, 2008. – С. 7-14.

  11. Патнем Г. Розум, істина й історія. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 28 – 60.

  12. Пирс Ч. С. Избранные философские произведения. – Москва: Логос, 2000.

  13. Соссюр Фердінан. Курс загальної лінгвістики / Переклад з французької. – К.: Основи, 1998. – С. 18-37; 279-292.



  1. Форми підсумкового контролю успішності навчання

Навчальна дисципліна “Загальна семіотика” оцінюється за модульно-рейтинговою системою, яка складається з 2-х модулів.

1-й модуль проводиться на 9 тижні 6-го семестру

2 модуль – 18 тижні 6-го семестру

Оцінювання відбувається за такими формами контролю: поточний контроль на семінарських заняттях, модульний контроль, перевірка самостійної роботи й ІНДЗ, тестовий іспит.




    1. КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ

Понад 91 бал (оцінка “відмінно”) виставляється за повні, систематичні, логічно викладені знання. Студент повинен розуміти суть ідеї громадянського суспільства та основні етапи розвитку філософії громадянського суспільства, місце в ній конкретних представників філософської думки, коло їх ідей і суть їх внеску в розвиток філософії. Він повинен оперувати концептуальним багатством усіх теорій, внесених в курс, навичками логічного обґрунтування думки, мати власну позицію по суті поставлених питань; завдання самостійної роботи – виконані повністю.

Від 81 до 90 (оцінка “дуже добре”) передбачає, що, в цілому володіючи матеріалом й виконавши увесь обсяг самостійної роботи, студент допускає незначні неточності та окремі помилки, виклад недостатньо систематизований, розуміння суті концепцій не завжди чітке.

Від 71 до 80 балів (добре) виставляється за умови, що студент освоїв матеріал лекційних та самостійних тем в повному обсязі, проте допускає помилки в його викладі, не розрізняє істотної відмінності між різними концепціями громадянського суспільства; завдання самостійної роботи – виконані принаймні на 75 %.

Від 61 до 70 балів (оцінка “задовільно”) виставляється студенту, який має суттєві недоліки у викладі навчального матеріалу, має прогалини у знаннях, потребує навідних питань і не може самостійно побудувати логіку відповіді. Разом з тим оцінка “задовільно” передбачає засвоєння вузлових питань, розуміння суті основних проблем курсу та виконання більше ніж половини завдань самостійної роботи.

Від 51 до 60 балів («достатньо») виставляється за умови, що студент плутається у відповідях і не усвідомлює чітко головні передумови кожної з концепцій громадянського суспільства, виконав принаймні наполовину завдання самостійної роботи.

Менше 51 бала (оцінка “незадовільно”) виставляється студенту, який не засвоїв головної проблематики дисципліни, не розуміє суті поставлених питань, не має знань основних проблем, концепцій та понять курсу філософії, не виконав самостійної роботи, не орієнтується в суті природи громадянського суспільства й не розуміє його української проблематики.

Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Оцінка ECTS

Оцінка в балах

За національною шкалою

оцінка з диференційованого заліку

Залік

A

90-100

5

Відмінно



Зараховано

B

81-89

4

Дуже добре

C

71-80

Добре

D

61-70

3

Задовільно

E

51-60

Достатньо



  1. ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

    1. Письмові бліц-контрольні роботи (10 хв.) під час лекцій на перевірку попередньо засвоєних питань і проблем.

    2. Заслуховування усних відповідей студентів під час семінарського заняття за дворівневою системою – окремо оцінка за фіксований виступ, презентацію – від 3 до 5 балів й окремо оцінка за доповнення – від 1 до 3 балів.

    3. Проведення модульних контрольних робіт.

    4. Оцінка самостійної роботи на основі есе або ІДНЗ по одній з обраних студентом тем чи питань для самоконтролю

    5. Підсумкова бесіда за темами, винесеними на самостійну роботу.

    6. Консультування й відпрацювання тем, з яких студент одержав незадовільну оцінку.

    7. Виконання екзаменаційних підсумкових тестових завдань.

Автор _____________________ професор Карась А. Ф.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал