Програма навчальної дисципліни загальнотеоретична юриспруденція опис навчальної дисципліни форма навчання Курс



Сторінка3/7
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.52 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1. Методологія юриспруденції

  1. Поняття методології. Філософський, загальнотеоретичний і частнонауковий рівні методології.

  2. Класична і сучасна методологія: поняття і принципи.

  3. Зміст методології юриспруденції.

  4. Методологія права і методологія юриспруденції.і.

Тема 2. Праворозуміння

  1. Поняття і зміст категорії праворозуміння.

  2. Позитивістське праворозуміння.

  3. Юснатуралістичне праворозуміння.

  4. Соціологічне праворозуміння.

  5. Проблеми інтегративного праворозуміння.

Тема 3. Правова реальність

  1. Правова реальність та її структура.

  2. Ідеологія права.

  3. Догма права: традиційні якості та сучасні властивості.

  4. Правове життя і правове спілкування.

Тема 4. Аксіологія права

  1. Правова аксіологія: поняття, зміст і призначення.

  2. Поняття аксіосфери права.

  3. Ціннісна характеристика права.

  4. Аксіологічний підхід в юридичній сфері: практичне значення.

Тема 5. Права людини і право

Заняття 1.

  1. Право людини, юридична свобода і суб’єктивне право.

  2. Класифікація прав людини.

  3. Право на людську гідність як ключове право.

Заняття 2.

  1. Принцип верховенства права і права людини.

  2. Європейський досвід захисту прав людини.

  3. Українські реалії запровадження європейського досвіду.

Тема 6. Проблеми теорії правовідносин

  1. Правовідносини: поняття, структура, класифікація.

  2. Правовий статус: поняття, передумови і складові. Правосуб’єктність.

  3. Суб’єктивне право, юридичний обов’язок і законний інтерес.

  4. Юридичні факти і фактичні склади. Дефектність фактичних складів.

Тема 7. Дія права і здійснення права

  1. Поняття і аспекти дії права.

  2. Поняття і форми здійснення права.

  3. Реалізація права: поняття і форма.

  4. Застосування права: передумови, особливості, соціальне значення.

  5. Процес застосування права. Поняття і види актів застосування права.

  6. Типове і нетипове правозастосування.

Тема 8. Єдність і різноманіття права

  1. Поняття правової системи. Рівні правових систем

  2. Класифікація правових систем. Тип правових систем і правова сім’я.

  3. Глобалізаційні процеси в праві.

  4. Міжнародне і регіональне право.

Тема 9. Правова культура і правова свідомість

  1. Поняття і складові правової культури.

  2. Правова свідомість: поняття і структура.

  3. Правова інформованість. “Правовий всеобуч”.

  4. Деформації правосвідомості.

  5. Шляхи подолання кризи правосвідомості.

Тема 10. Статика і динаміка сучасної держави

  1. Просторове буття сучасної держави.

  2. Поняття й ознаки державної влади.

  3. Єдність і поділ державної влади. Проблеми визнання контрольної гілки влади.

  4. Трансформації механізму сучасної Української держави.

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

6.1. Методичні рекомендації щодо здійснення самостійної роботи

6.1.1. Загальні положення.


Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи - закріплення, поглиблення й узагальнення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних заняттях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуальні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформаційних засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями:



  • вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять);

  • трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента);

  • форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи;

  • місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп'ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо);

  • форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента;

  • необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняльно-пасивного її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальною, науковою та нормативною літературою студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Для можливості здійснення контролю за самостійною роботою від студента вимагається ведення окремого зошиту для конспектування самостійно вивченого матеріалу та письмового розв’язання задач.

Самостійна робота студента складається з таких етапів:


  1. Вивчення рекомендованих джерел, а також самостійний підбір та вивчення навчальної та наукової літератури, нормативно-правових та індивідуальних актів, матеріалів юридичної практики за окремими темами курсу. Складення бібліографічного опису джерел у зошиті для самостійної роботи.

  2. Конспектування основних положень теми у зошиті у стислому вигляді, зокрема: аналіз та порівняння основних теорії та підходів, що склалися стосовно спірних питань теми; схематичне викладення основних положень чинного законодавства яке вивчається у темі; аналіз матеріалів вітчизняної, іноземної та міжнародної практики (за можливості); порівняльний аналіз вітчизняного чинного законодавства та міжнародно-правових актів із складанням порівняльних таблиць; порівняльний аналіз чинного законодавства та проектів щодо змін до нього.

  3. Самостійна перевірка знання окремих положень теми за допомогою списків питань, що наводяться для кожної теми.

  4. Розв’язання задач та ситуацій, запропонованих для даної теми.

  5. Підготовка проектів юридичних документів за запропонованою фабулою.

6.1.2. Методичні вказівки для студентів щодо самостійного вивчення літератури.


Робота із літературою є важливою складовою самостійної роботи студента і має на меті первинну підготовку до лекції, оволодіння знаннями про основні категорії та проблеми, що дістають відображення у лекційному курсі; підготовку до семінарських занять, проміжних та підсумкових контрольних заходів.

Для більш повного та результативного оволодіння знаннями студент повинен орієнтуватися на перелік основної та додаткової літератури, що надається викладачем у робочій навчальній програмі та розміщується разом із іншими навчально-методичними матеріалами на електронному ресурсі кафедри в мережі Інтернет.

Обробка літературних джерел має починатися з основної літератури (в тому числі – релігійних текстів, каноніко-правових джерел, нормативно-правових актів, міжнародних договорів, судової практики). Студент використовує навчальні й навчально-методичні роботи лектора (за наявності таких – обов’язково), роботи інших авторів за власним розсудом, але при цьому повинен забезпечувати різноманіття джерельної бази, порівнювати позиції різних авторів та робити власні висновки щодо вирішення основних теоретичних та практичних проблем.

Вивчаючи підручник, навчальний посібник тощо, студент повинен розуміти, що формулювання питань та наукові категорії, сформульовані у різних джерелах можуть розходитися. Для пошуку відповіді на питання, на яке, на перший погляд, немає відповіді, студент повинен спочатку уяснити сутність питання, а потім шукати на нього відповідь. Не потрібно забувати і про те, що структура курсу та назви його основних тем можуть суттєво відрізнятися від тих, що запропоновані лектором. В цьому випадку потрібно дотримуватися тих рекомендацій, що надаються лектором щодо підбору літератури у ході кожного лекційного заняття. Крім цього, слід звертати увагу на те, що часта зміна нормативно-правових актів призводить до втрати актуальності деякими літературними джерелами (повністю або частково) і вимагає від студента постійної уваги при вивченні тієї навчальної літератури, яка заснована на нормативно-правовій базі, перевірки автентичності текстів нормативно-правових актів, згадуваних у такій літературі.

Після цього студент, що претендує на оцінку «відмінно» має переходити до вивчення додаткової літератури (монографій, наукових статей, матеріалів конференцій та «круглих столів», літератури на іноземних мовах тощо), запропонованої у робочій програмі або підібраної студентом самостійно.

При підготовці до підсумкового контролю (іспит, залік) студент, що оволодів матеріалом навчального курсу, може використовувати навчальні посібники, у яких стисло та схематично викладаються основні положення дисципліни з метою оновлення та кінцевої систематизації отриманих знань.

При відповіді на семінарських заняттях, при проміжному та підсумковому контролі студент повинен пам’ятати назви тих джерел, якими вони користувалися, а також прізвища (за можливості – ім’я та по батькові) їх авторів.

Самостійні висновки, які зроблені студентами та мають певну наукову цінність, можуть знаходити вираз у наукових доповідях, підготовлених для виступу на семінарських заняттях, студентському науковому семінарі, наукових конференціях, «круглих столах» тощо. При написанні письмових робот обов’язковими є посилання на літературні джерела, використані у процесі їх підготовки, із їх бібліографічним описом, зробленим за вимогою ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».


6.1.3. Методичні рекомендації для студентів щодо підготовки до семінарських занять.


Семінарське заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти відповідають на питання, визначені у плані семінарського заняття, готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює відповіді, підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач оголошує і вносить до журналу академічної групи та журналу обліку роботи викладача.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначеної теми, до якої студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаного завдання. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять — опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:



  • закріплення у студентів теоретичних знань;

  • оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового викладання навчального матеріалу;

  • розвиток юридичного мислення студентів;

  • залучення їх до проведення індивідуальних та колективних наукових досліджень;

  • прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень та висновків;

  • формування у них правового світогляду, здатності пов'язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики право- і державотворення в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є:

  • розгорнута бесіда;

  • виступи з рефератами, доповідями;

  • диспут у формі діалогу;

  • круглий стіл тощо.

При підготовці до семінару кожен студент повинен:

  • уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття;

  • прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару;

  • вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу;

  • скористатися при потребі консультацією викладача;

  • скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до підсумкового контролю.

Під час роботи на семінарському занятті студент повинен:



  1. Дотримуватися вимог щодо навчальної дисципліни;

  2. Відповідати на запитання поставлені викладачем, який проводить семінарське заняття;

  3. Виходячи виступати із відповіддю на одне з основних питань, не використовувати будь-які допоміжні матеріали (зокрема, навчальну та наукову літературу, конспект лекцій або самостійно опрацьованого матеріалу, нормативно-правові акти, технічні засоби тощо), за виключенням тих випадків, коли використання таких матеріалів погоджено із викладачем;

  4. Уважно слухати викладача та інших студентів, вміти продовжити відповідь, доповнити її або аргументовано прорецензувати;

  5. Вміти наводити приклади, працювати із нормативними матеріалами, юридичними документами;

  6. Вміти підводити підсумок власної або чужої відповіді.

6.1.4. Контроль самостійної роботи студента.


Контроль за самостійною роботою студентів може здійснюватися викладачем у таких формах:

поточний контроль засвоєння знань на основі оцінки усної відповіді на питання, повідомлення, доповіді тощо (на практичних або семінарських заняттях);

поточний контроль на основі виконання практичних завдань (написання проектів процесуальних документів, підготовки юридичного аналізу певної ситуації тощо);

вирішення ситуаційних завдань, розв’язання задач;;

перевірка конспекту, виконаного з тем, що вивчалася самостійно;

тестування, виконання письмової контрольної роботи;

підготовка статті, тез виступу та інших публікації в науковому, науково-популярному, навчальному виданні тощо за підсумками самостійної навчальної й науково-дослідної роботи.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал